ТЕМА 2. МІКРОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ. ТЕОРІЯ ЕЛАСТИЧНОСТІ
Начало формы
1. Попит, пропозиція та їх чинники.
Попит є формою вираження потреб, представлених на ринку і забезпечених грошовими засобами. Це категорія покупців, бажання й можливість придбати певну кількість товару за цінами, які складаються на ринку протягом певного часу.
Слід розрізняти поняття «попит» та «обсяг попиту».Обсяг (величина) попиту – конкретна кількість товару, яку покупці бажають і можуть придбати за кожного значення ціни.
Попит є функцією ціни. Згідно закону попиту (law of demand)., між ціною і обсягом попиту існує обернена залежність: обсяг попиту скорочується з підвищенням ціни і зростає зі зниженням ціни. В основу закону попиту покладені:
1. Ефект доходу (income effect) – при зниженні ціни товарів споживачі, яким не вистачало грошей на їх купівлю (чи на купівлю їх у більшій кількості), тепер можуть це зробити.
2. Ефект заміни (заміщення) (substitution effect) – при зниженні ціни товарів у споживачів з’являється бажання придбати дешевші товари замість аналогічних дорожчих.
3. Закон спадної граничної корисності (law of diminishing marginal utility) стверджує, що кожна наступна одиниця товару приносить споживачеві меншу корисність. Відповідно кожну наступну одиницю товару (збільшуючи величину попиту) споживачі погодяться купувати за умови, що ціна товару зменшуватиметься.
Графічно залежність величини попиту на товар і ціни товару демонструє крива попиту (див. рис. 2.1).
Рис. 2.1. Крива ринкового попиту
Крива попитупоказує, як змінюється обсяг попиту споживача(чів) у залежності від рівня ціни на товар, що графічно відповідає руху між точками вздовж даної кривої попиту. Наприклад, при ціні 10 грн. величина попиту становитиме 25 одиниць (точка А). Якщо ціна знизиться до 5 грн., то обсяг попиту збільшиться до 40 одиниць (точка С).
Розрізняють індивідуальний і ринковий попит. Індивідуальний – це попит окремого споживача. Ринковий попит- сума індивідуальних попитів, які відповідають певному рівню цін. Крива ринкового попиту- показує загальний обсяг попиту усіх споживачів даного товару при будь-якій ціні.
Ринковий попит, як і індивідуальний, залежить від ряду нецінових чинників: цін на альтернативні і доповнювальні товари, рівня доходів і купівельної спроможності окремих споживачів, їх очікувань, характеру особистих потреб залежно від соціальних, національних умов і суспільних цінностей. У разі збільшенні кількості споживачів, їх доходів та накопиченого багатства, зниження цін на доповнювальні товари і підвищення цін на товари-замінники, а також позитивних змін в уподобаннях, очікування підвищення цін чи дефіциту попит на даний товар зростає. Протилежна зміна факторів зменшує попит на товар. Графічно збільшення попиту на товар відображає зміщення кривої попиту праворуч-вверх, у разі зменшення попиту його крива зміщується ліворуч-вниз (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Вплив нецінових чинників на криву попиту
Пропозиція (пропонування) – це категорія продавця, бажання й можливість доставити на ринок певну кількість товару за цінами, які складаються протягом певного часу. Пропозиція певного товару окремого виробника є індивідуальною пропозицією. Ринкова пропозиція - сукупність товарів, які виробляються і пропонуються до продажу всіма виробниками (продавцями) товару за відповідною ціною.
Обсяг (величина) пропозиції – конкретна кількість товару, яку фірми бажають і можуть продати за кожного значення ціни. На ринкову пропозицію впливають багато факторів, але головним є ціна. Залежність обсягу пропозиції від ціни називається функцією пропозиції. Вона може бути різною, однак найбільш типовою є така: чим вище ринкова ціна, тим більший обсяг пропозиції, і навпаки (тобто має місце пряма залежність). Ця залежність виведена в закон пропозиції (law of supply), яку можна можна продемонструвати за допомогою кривої пропозиції (див. рис. 2.
2)Рис. 2.3. Крива ринкової пропозиції
Пряму залежність між ціною та величиною пропозиції теоретично можна пояснити так:
1. У разі зростання ціни виробник може підвищити пропозицію даного товару шляхом залучення незадіяних раніше малоефективних ресурсів. Його втрати через використання дорожчих технологій, менш кваліфікованої робочої сили, дорожчих або менш якісних природних ресурсів і комплектуючих покриватимуться завдяки підвищенню ціни товару.
2. Виробник, нарощуючи залучення мобільних ресурсів (робоча сила, сировина і матеріали, комплектуючі, інструменти), з часом стикається з проблемою нарощування стаціонарних ресурсів. Верстати, стаціонарні виробничі площі виявляються перевантаженими, унаслідок чого ефективність виробництва знижується, а витрати на виробництво кожної наступної одиниці зростають. Це зростання можна покрити шляхом підвищення цін.
До нецінових факторів пропозиції належать: ціни на ресурси і величина витрат виробництва; податки та дотації держави; науково-технічний прогрес і технології; очікування продавців; сезонні фактори, кількість продавців на ринку і т.п. У разі збільшення кількості виробників, зниження цін на доповнювальні товари, підвищення цін на ресурси, покращення технології виробництва, позитивних змін природно-кліматичних умов, запровадження державних субсидій, очікування зниження цін на попит пропозиція даного товару зростає. Протилежна зміна факторів зменшує пропозицію на товар. Графічно збільшення пропозиції товару відображає зміщення графіка пропозиції праворуч-униз, у разі зменшення пропозиції її графік зміщується ліворуч-угору.
Рис. 2.4. Вплив нецінових чинників на криву пропозиції
2. Ринкова рівновага та випадки її порушення.
Оскільки ринок – це складна система взаємодії покупців і продавців, то ці суб’єкти прагнуть вступити в контакт один з одним, для того, щоб купити або продати свої товари. Ідеальним станом ринку можна вважати такий стан, при якому кожен покупець знаходить той товар, який прагне купити, а кожен продавець знаходить покупця на свій товар. По суті при цьому попит і пропозиція врівноважуються.
Отже, стан ринку, на якому обсяги попиту і пропозиції співпадають при певному рівні ціни, називається рівноважним (див. рис. 2.5).
Рис. 2.5. Стан рівноваги ринку
Рівноважними називається ціна і відповідний обсяг продаж (кількість товару). Кількість товару, яку бажають купити за цієї ціни покупці співпадає з кількістю товару, яку за цією ціною бажають продати продавці. Тому у продавців і покупців відсутні стимули до зміни своїх рішень відносно умов купівлі-продажу.
З одного боку, рівноважна ціна менша, ніж та максимальна ціна (ціна попиту), за якою споживачі згодні купувати цей товар. З іншого, вона вища, ніж та мінімальна ціна (ціна пропозиції), за якою продавець згодний продати певну кількість даного товару. У результаті встановлення ціни рівноваги виграш отримують як виробники, так і споживачі. Виграш споживача називають надлишком споживача, а виграш виробника – надлишком виробника. Надлишок споживача– додаткова економія, яку отримують ті споживачі, які могли б купувати товар дорожче, але купують за ринковою ціною. Надлишок виробника– додатковий дохід, який отримують ті виробники, що готові були продавати товар дешевше, але продають його за ринковою ціною.
Рівноважний стан ринку за своєю природою нестабільний, оскільки ринкові умови, що визначають його, постійно змінюються і викликають коливання попиту і пропозиції. Саме механізм коливання попиту і пропозиції змушує розвиватися ринкову економіку. Результатом цих коливань є відновлення втраченої рівноваги. Порушення ринкової рівноваги може відбуватися у двох випадках: або при відхилені ринкової ціни від рівноважної (рис. 2.6), або при зрушені попиту і пропозиції (рис. 2.7).
Рис. 2.6. Ринкова ціна та рівновага ринку
У першому випадку, якщо в результаті впливу якихось ринкових або інших сил рівноважна продажна ціна PE, наприклад, зросла до рівня Р1, то величина попиту становитиме Qd (точка А), а пропозиції - Qs (точка В). Перевищення обсягу пропозиції над обсягом попиту приведе до затоварювання ринку. Щоб позбутися надлишків товару, продавці почнуть знижувати ціну, а виробники – скорочувати виробництво. По мірі зниження ринкової ціни почнуть активізуватися покупці і попит на товар буде зростати. Це буде відбуватися до тих пір, поки лишок не зникне і на ринку знову не відновиться рівновага у точці Е. У протилежній ситуації, тобто коли на ринку ціна з якихось причин опуститься нижче рівноважної, виникне інше явище – дефіцит товару.
Рис. 2.7. Зміна рівноваги під впливом попиту
У другому випадку рівновага може бути порушена внаслідок зрушень у співвідношенні обсягів попиту і пропозиції, а також внаслідок зміни факторів, що впливають на них. Якщо, наприклад, попит на товар зросте (крива попиту D переміщається праворуч у положення D1), то за незмінної ціни Рe величина попиту збільшиться. Оскільки пропозиція тимчасово залишається незмінною, то на ринку виникає дефіцит товарів. В результаті, конкуренція між покупцями змусить їх пропонувати вищу ціну за одиницю товару. Орієнтуючись на активний попит, продавці почнуть підвищувати продажну ціну, а виробники будуть збільшувати обсяг пропозиції. З іншого боку, підвищення продажної ціни буде скорочувати попит. У результаті цих процесів на ринку встановиться новий рівноважний стан у точці Е1. Протилежна ситуація спостерігається, якщо рівновага порушується скороченням попиту.
Подібним чином ринковий механізм буде діяти, якщо ринкова рівновага порушується змінами пропозиції (рис. 2.8). При зростанні пропозиції, нова рівноважна ціна знижуватиметься, а кількість товару на ринку – зростатиме. Якщо ж пропозиція скорочується, то нова рівноважна ціна підвищуватиметься, а кількість товару – скорочуватиметься.
Рис. 2.8. Зміна рівноваги під впливом пропозиції
Ринкова рівновага може порушуватися і одночасними змінами попиту і пропозиції. При цьому рівень нових рівноважних цін і кількості товару буде визначатися відносними змінами попиту та пропозиції.
Зрозуміло, що приведення ринку до рівноважного стану при умові його порушення і внаслідок зміни ціни, і внаслідок зміни попиту та пропозиції не означає досягнення попереднього рівня. Рівноважний стан ринку може відхилятися від попереднього, але якщо ці відхилення незначні, то це свідчить про стійкість ринкової рівноваги. При значних відхиленнях виникає небезпека появи кризових явищ, зокрема недовиробництва або перевиробництва товарів.
3. Теорія еластичності
Спостерігаючи за поведінкою покупців і продавців на ринку, ми можемо помітити, що вони орієнтуються не лише на зміну ціни, але враховують також свій доход, смаки, моду, наявність замінників та ін. Тому їх реакція на зміну певних умов буде різною. Для одних товарів навіть незначна зміна ціни або доходу може спричинити значні зміни в обсягах покупок і продаж, а для інших товарів навіть значне підвищення або зниження ціни чи доходу буде мало помітним.
Міра чутливості однієї величини до змін іншої, яка показує на скільки зміниться один економічний показник при зміні іншого на одиницю, отримала назву еластичності.
Ступінь еластичності вимірюють за допомогою коефіцієнта, який розраховують з використанням відносних величин. Тобто, як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних:
(2.2)
де, EYX – коефіцієнт еластичності; %ΔY та %ΔX - процентні зміни залежної і незалежної змінних відповідно.
Оскільки процентна зміна є не що інше, як відношення абсолютної зміни величини до її початкового значення, то узагальнене рівняння еластичності можна представити наступним чином:
(2.3)
де, Y1 та X1 – початкові значення залежної і незалежної змінних відповідно; ΔY та ΔX - абсолютні зміни залежної і незалежної змінних відповідно.
Показник, обчислений описаним способом, називається коефіцієнтом лінійної еластичності, він показує еластичність у початковій точці зміни і може застосовуватись лише у випадку незначних змін. Для визначення процентної зміни у центральній точці інтервалу використовують показник дугової еластичності:
В залежності від досліджуваного явища та чинників, які викликають його зміни, розрізняють багато видів еластичності.
Зокрема виділяють такі види еластичності попиту: цінову, перехресну та еластичність попиту за доходом.
Цінова еластичність попитупоказує процентну зміну обсягу попиту на товар при зміні його ціни на один відсоток. Коефіцієнт цінової еластичності попиту (EDP) набуває від’ємних значень, тому при оцінці еластичності його підводять до модуля.
Вважається, що попит еластичний, якщо EDP>1, тобто однопроцентна зміна ціни призводить до більшої процентної зміни обсягу попиту. Попит нееластичний, коли EDP<1, тобто однопроцентна зміна ціни спричиняє менш ніж однопроцентну зміну обсягу попиту. Особливе значення має випадок одиничної еластичності, коли EDP=1, тобто однопроцентна зміна ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту. Існують також граничні випадки еластичності: абсолютно еластичний EDP→∞ і абсолютно нееластичний попит EDP→0.
Рис. 2.9. Випадки цінової еластичності попиту
Головним критерієм для оцінки цінової еластичності попиту є залежність виручки продавця від зміни ціни. Попит називають еластичним якщо зменшення ціни викликає збільшення виручки продавця. Попит називають нееластичним якщо зменшення ціни викликає зменшення виручки продавця. У випадку одинично еластичного попиту зміна ціни не викликає зміни виручки продавця
Цінова еластичність попиту залежить від багатьох чинників. Вона буде більш високою для товарів, які: мають багато замінників; займають значну частку у видатках споживача; відіграють важливе значення у житті людини; мають більш універсальний характер використання.
Перехресна еластичність попитупоказує процентну зміну обсягу попиту на товар (Y) при зміні ціни іншого товару (X) на один відсоток. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (EDXY) набуває таких значень: для товарів-замінників перехресна еластичність додатна (EDXY>0); для товарів-доповнювачів перехресна еластичність від’ємна (EDXY<0); для незалежних товарів – перехресна еластичність нульова (EDXY=0)
Еластичність попиту за доходомпоказує процентну зміну обсягу попиту на товар (Y) при зміні при зміні доходу споживача (I) на один відсоток. Коефіцієнт еластичності попиту за доходом (EDI) набуває таких значень: для неякісних товарів EDI<0, для нормальних товарів EDI>0; для товарів першої необхідності 1>EDI>0; для товарів другого рівня необхідності EDI≈1; для предметів розкошу EDI>1.
Подібно до цінової еластичності попиту, розрізняють і цінову еластичність пропозиції. Вона показує процентну зміну обсягу пропозиції товару при зміні його ціни на один відсоток.
Якщо коефіцієнт еластичності пропозиції (EDS) більший за одиницю, то пропозиція еластична. Якщо коефіцієнт еластичності дорівнює одиниці, то пропозиція з одиничною еластичністю. Якщо ж коефіцієнт еластичності менший за одиницю, то пропозиція нееластична. В першому випадку виробник активно реагує на зміну ціни. У другому – адекватно. У третьому – пасивно. У теорії розглядають також випадки абсолютно еластичної та абсолютно нееластичної пропозиції.
Рис. 2.10. Випадки цінової еластичності пропозиції
На еластичність пропозиції товару впливають такі фактори: можливість переходу від виробництва інших товарів до виробництва даного виду товару; мобільність факторів виробництва; витрати виробництва; фактор часу.
Теорія еластичності має важливе практичне значення. Вона може бути застосована для визначення цінової стратегії продавців; для аналізу та прогнозування ринкової кон’юнктури; для визначення наслідків державного ціноутворення; для оцінки політики податків та субсидій.
Конец формы