Основи юридичної
клінічної
практики
Тема 4. Діловодство та документування в роботі
юридичної клініки
План лекційного заняття
1. Документування в діяльності організації. Основні принципи діловодства.
Класифікація документів. Державні стандарти оформлення документів.
Вимоги до оформлення документів.
2. Загальні правила організації документообігу. Специфіка документування в юридичній клініці. Основні напрями документування, які здійснюються в юридичній клініці.
3. Документальне забезпечення юридичного консультування. Документування звернення клієнта до юридичної клініки. Договір про надання консультації.
Документування інформації про клієнта і його справу.
4. Юридична консультація, що надається юридичною клінікою: вимоги щодо
її письмового оформлення й основні структурні елементи.
5. Форми моніторингу якості юридичного консультування, яке проводиться юридичною клінікою
(відгук клієнта, затвердження консультації
відповідальним керівником та ін.).
6. Документування напряму діяльності юридичної клініки «Правопросвітня робота». Організаційні
документи правопросвітньої
роботи юридичної
клініки.
План семінарського заняття
1. Документування в діяльності організації. Основні принципи діловодства. Класифікація документів.
Державні
стандарти оформлення документів. Вимоги до оформлення документів.
2. Загальні
правила організації
документообігу.
Специфіка документування в
юридичній клініці.
Основні
напрями документування, які здійснюються в юридичній клініці.
3. Документообіг організаційно-управлінської роботи у юридичній клініці.
4. Документування роботи з персоналом юридичної клініки.
5. Документи,
які заповнюються при вступі до юридичної
клініки.
6. Документи,
які оформлюються при проходженні навчальної
практики у юридичній клініці.
План самостійної роботи здобувачів вищої освіти
1. Документування звернення клієнта до юридичної клініки.
2. Договір про надання консультації.
3. Документування інформації про клієнта і його справу.
4. Планування роботи над справою.
Перелік питань для самоконтролю
1. Загальні правила організації документообігу.
2. Специфіка документування в юридичній клініці.
3. Основні напрями документування, які здійснюються в юридичній клініці.
4. Документальне забезпечення юридичного консультування.
5. Договір про надання консультації.
6. Юридична консультація, що надається юридичною клінікою:
вимоги щодо її письмового оформлення й основні структурні
елементи.
7. Проекти документів у справі клієнта, які додаються до юридичної
консультації.
8. Організаційні документи обліку вирішених справ у юридичній клініці.
9. Документування
інших напрямів діяльності
юридичної
клініки.
Діяльність Юридичної клініки включає в себе роботу з документами.
Документ
(лат. dосumentum —повчальний приклад; свідчення, доказ) —
матеріальна форма
відображення, поширення, використання і
зберігання інформації, яка надає їй юридичної
сили.
Документ може фіксуватися не тільки на папері, а й на магнітних чи інших носіях, кіно-, відео-та фотострічці.
Характерною особливістю документу є те, що він матеріалізується лише у письмовій формі
Документи можна класифікувати за такими підставами
:
1)
залежно від сфери застосування і призначення (виділяють управлінські, організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, контрактні та процесуально-правові
документи);
2)
за спеціалізацією (поділяють документи на загальні та спеціалізовані (наприклад, з фінансів, кадрових питань);
3)
за походженням (внутрішні документи (не виходять за межі юридичної клініки) та зовнішні (ділове листування між юридичною клінікою та іншими особами);
4)
за напрямом (розрізняють документи вхідні й вихідні);
5)
за формою (виділяють стандартні та індивідуальні);
6)
за джерелами виникнення (первинні й вторинні);
7)
за технікою відтворення (рукописні та відтворені за допомогою приладів);
8)
залежно від строку виконання (виділяють документи термінові та звичайні);
9)
за ступенем секретності (цілком секретні, секретні, для службового користування);
10)
за часом зберігання (тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання
(
понад 10 років) і постійного зберігання);
11)
за ознакою повноважень суб'єктів розрізняють документи публічні (видають органи влади і громадські організації) та приватні (особисті заяви, клопотання, рукописи тощо).
За змістом
публічні документи поділяють на:
- закони,
- укази,
- постанови та
-
інші нормативно-правові акти (в тому числі
- акти міністерств, відомств,
- рішення обласних, міських, районних та сільських рад,
- судово-прокурорські акти,
- цивільно-правові акти тощо).
Традиційно документи також поділяють на оригінали та копії
Складові документу називаються реквізитами
(заголовок, адресат, текст, підпис, дата тощо).
Саме реквізити надають документам юридичної
значущості
Існують певні
вимоги до складання та оформлення документів
Так, документ:
не повинен суперечити чинному законодавству,
має бути достовірним,
має відповідати призначенню,
має відповідати формі,
в ньому неприпустимі юридичні і граматичні
помилки.
Документ обов'язково укладається і завіряється уповноваженою особою
Робота з документами не може виконуватись епізодично або несистематизовано.
Від її якісного виконання залежить ефективність діяльності
будь-якої організації, в тому числі
юридичної клініки
Саме тому від визначення документа як окремого носія інформації слід перейти до поняття діловодства як більш систематизованої
діяльності
Діловодство
- це систематизована обробка, фіксація, рух та зберігання інформації, пов'язаної з програмною діяльністю установи
(
організації), увигляді документів.
Юридичні клініки‖ в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади:
Посібник/ За ред. М.В. Дулеби –К.: ―МП Леся‖, 2004.-С. 80.
Створення документів
– найбільш рутинна і водночас відповідальна частина праці юриста.
Вся
діяльність правознавця
- безперервна робота зі словом, як усним, так і писемним.
З часів виникнення юриспруденції рівень цієї роботи
є показником професійної зрілості правника.
Неможливо уявити досвідченим правником людину, яка не володіє навичками швидкого та якісного складання документів.
Документознавство
– наука про документ та документно-комунікаційну діяльність.
Це наукова дисципліна, що вивчає закономірності
створення та функціонування документів, що виробляє принципи побудови документно- комунікаційних систем методів їх діяльності.
Документознавство досліджує документ як джерело
інформації та засіб соціальної комунікації.
Це комплексна наука про документ та документно- комунікаційну діяльність, що вивчає в історичному, сучасному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження та використання документних джерел в суспільстві.
Документознавство
- наукова дисципліна, що вивчає закономірності
утворення документів і займається розробленням методів їх створення, принципів організації документообігу та побудови систем документації
Документація
- сукупність документів, що об'єднані за певною ознакою, наприклад, функціями чи матеріальною основою
Документознавство як наукова дисципліна
поділяється на дві підсистеми.
Загальне
документознавство
вивчає теорію та
історію документа, а також історію і теорію документно- комунікаційної діяль- ності
Документи, створені у межах функціонування окремих суспільних структур, вивчає
особливе
документознавство
, до якого належать різні
галузі залежно від типів та видів документів
Термін «документознавство» не слід плутати з документу- ванням та діловодством, як це часто роблять.
Це спільнокореневі слова, похідні від слова «документ», схожі за звучанням, проте значення їх різне.
Діловодство
–
сукупність
процесів із документування
управлінської діяльності установ і
організації обігу, зберігання та
використання документів у них
Частиною діловодства є правила написання та оформлення текстів документів. Із діловодством тісно пов'язаний ще один термін -
«
документообіг
», що традиційно розуміють як «
рух документів в
установі з моменту їх отримання
або створення до завершення їх
виконання чи відправлення
».
Документознавство
-
наукова
дисципліна, що розробляє
теоретичні засади діловодства і
документування
,
документування
-
процес
створення документа
, а
діловодство
-
діяльність, що
охоплює документування й
організацію роботи з
документами.
Термін «
документування
» мас три значення:
1) створення документа;
2) підтвердження (обґрунтування) документом відповідного факту, явища, події;
3) відображення в документі певного факту, яви- ща, події, з яких головним для нас перше.
Ми розумітимемо
документування
як
«
регламентований процес запису інформації на
папері чи іншому носієві, що забезпечує юридичну
силу, здійснюється за певними правилами,
встановленими правовими актами чи виробленими
традицією
».
Документообіг
-
рух документів в організації починаючи з
моменту їх створення або одержання до завершення виконання або
відправлення
. Це
рух документа від суб'єкта до об'єкта управління
і навпаки, рух документа всередині об'єкта управління з метою
його виконання або встановлення взаємозв'язку
Документи, що надійшли в організацію, проходять такі
етапи
:
1. Первинна обробка (прийом);
2. Попередній розгляд (розмітка);
3. Реєстрація;
4. Розгляд документів керівником та винесення резолюції;
5. Направлення на виконання;
6. Контроль виконання;
7. Виконання документів;
8. Відправка вихідної кореспонденції;
9. Підшивка документів до справ;
Документальне оформлення управління і документообіг з метою його реалізації здійснюється через
діловодство
Головним джерелом діловодства
є
Конституція України, на другому місці є закони і підзаконні нормативні акти.
Наступні за значенням нормативними документами є різні положення, правила,
інструкції, статути та інші акти, затверджені
постановами Верховної Ради.
Особлива роль належить нормативним актам міністерств, відомств (накази, положення,
інструкції).
Типова інструкція з діловодства
у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади встановлює загальні правила документування управлінської діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі в архів установи.
Типова інструкція визначає порядок ведення загального діловодства, її положення поширюються на всю службову документацію, в тому числі створювану за допомогою персональних комп'ютерів (ПК).
Порядок ведення діловодства, що містить інформацію з обмеженим доступом та діловодства за зверненнями громадян визначається спеціальними нормативно-правовими актами.
Відповідальність за організацію діловодства в
установі несе керівник установи.
Ведення діловодства відповідно до вимог державних стандартів, Типової інструкції та інструкцій з діловодства установ покладається на управління справами, загальні відділи, канцелярії або секретарів.
В установах, їх структурних підрозділах, у яких за штатним розписом не передбачено посади працівника з діловодства, ця робота покладається на спеціально виділену для цього особу.
Загальне керівництво роботою діловодних служб здійснюється керівниками установ.
Керівник установи в межах наданих йому прав зобов'язаний:
1) вживати необхідних заходів до скорочення службового листування;
2) не допускати вимагання від підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління установи, різних відомостей, звітів, зведень та
інших не передбачених нормативно-правовими актами документів, яке не викликане необхідністю;
3) забезпечувати регулярну перевірку стану діловодства в апараті установи та в організаціях, що належать до сфери її управління;
4) всебічно сприяти раціоналізації, механізації та автоматизації діловодних процесів, вживати необхідних заходів до оснащення канцелярії сучасним обладнанням та автоматизованими робочими місцями і локальними обчислювальними мережами на базі ПК;
5) забезпечувати організацію навчання працівників діловодної служби установи та її структурних підрозділів для підвищення кваліфікації;
6) здійснювати контроль за обов'язковим додержанням в апараті установи та в організаціях, що належать до сфери її управління, вимог щодо складання, оформлення документів і організації діловодних процесів, передбачених державними стандартами на організаційно-розпорядчу документацію та
Примірною інструкцією з діловодства.
Принципи організації діловодства
можна визначити як загальне правило ведення документації в апараті державних органів.
Принципи організації діловодства можна розділити на дві основні групи
:
Загальні
принципи визначають напрямок
і суть діяльності
всього державного апарату
Спеціальні
принципи притаманні тільки певній галузі
функціонування державного апарату, і являються конкретизацією загальних принципів
Загальні принципи:
демократичного централізму
–
передбачає обов’язок для
нищестоящих органів та їх посадових осіб виконувати приписи та
вказівки вищестоящих органів та їх керівників і разом з тим
можливість ініціативи підпорядкованих установ в удосконаленні
організації діловодства
Централізм забезпечує проведення в галузі діловодства єдиної
державної дисципліни.
Розробка і прийняття єдиної державної системи діловодства не тільки являється засобом підвищення рівня організації діловодства, але і привели до централізованого встановлення обов’язкових загальних правил складання, обробки, зберігання і використання документів в усіх державних органах і установах України. Демократизм в організації діловодства сприяє обліку його ведення в різних державних органах. Найбільш наглядним проявом демократизму
в діловодстві являється надання права міністерству внутрішніх справ видавати типові правила організації діловодства, а підвідомчим органам – вкладати в існуючі обов’язкові правила специфічні
положення, що відображають особливості компетенції і функціонування даного органу (підрозділу)
економічність
–
полягає в економії грошових і матеріальних засобів праці
співробітників апарату управління
Створення і оформлення документів, їх розмноження, використання технічних засобів повинні тягнути мінімальний обсяг затрат засобів і праці, щоб не допустити невиправданих перевитрат засобів на управління в цілому.
Механізація і автоматизація діловодних процесів є обов'язковою умовою раціональної організації
діловодства в кожній установі, засобом підвищення продуктивності і здешевлення управлінської праці.
Механізація і автоматизація діловодних процесів повинні здійснюватися на основі упорядкованої системи документування управлінської діяльності, уніфікації та скорочення кількості форм використовуваних документів. Механізація і автоматизація впроваджується на всіх етапах діловодного процесу:
підготовка документів, їх копіювання, оперативне зберігання і транспортування, контроль за
виконанням тощо.
Засоби механізації і автоматизації діловодних процесів повинні бути сумісними і передбачати можливість
їх об'єднання в єдину систему. Склад програмного забезпечення і засобів, що використовуються, залежать від конкретних умов роботи апарату управління з документами, зокрема від організаційної
структури апарату управління, його розміщення, умов праці співробітників, кількості і змісту документів, потреб в оперативній і ретроспективній інформації, ступеня централізації робіт з документами.
З метою більш раціонального використання технічних засобів, ПК та запобігання їх простою засоби, які
технічно неможливо або економічно недоцільно встановлювати на кожному робочому місці, слід використовувати централізовано. Комплекс технічних засобів повинен забезпечувати збирання і передачу інформації, її запис на машинні носії, введення інформації в ПК, виведення результатів її
обробки у формі машинограм або відеограм, сумісність з іншими інформаційними системами, а також можливість об'єднання їх в єдину систему. Під час впровадження нових технологій роботи з
документами необхідно враховувати: доцільність впровадження технічних засобів;
можливість придбання технічних засобів у певні терміни; наявність придатних приміщень;
можливість підготовки чи залучення спеціалістів до обслуговування техніки і її ремонту
законність
–
державні органи і посадові особи
зобов’язані неухильно дотримуватися вимог,
обумовлених правовими нормами, зафіксованими в
процесуальному законодавстві, в інструкціях по
діловодству і в інших нормативних джерелах, які
регулюють діловодство
Додержання і виконання працівниками апарату в їх практичній діяльності норм права і конкретних приписів, що торкається діловодства, виступає як
прояв ними державної дисципліни.
Спеціальними засобами забезпечення законності і державної дисципліни в галузі діловодства являється
перевірка виконання, контроль і притягнення до
відповідальності за порушення, пов’язані із здійсненням
і організацією діловодства
Спеціальні принципи:
уніфікації
–
означає, що всі види документів
повинні створюватися на основі єдиних правил,
що характеризують загальні вимоги стосовно
окремих видів документів
Єдина державна система діловодства уніфікацію документів визначає як встановлення єдиного комплексу видів і різновидів для аналогічних управлінських ситуацій в розробці єдиних форм документів і правил їх складання, оформлення і створення текстів
оперативність – полягає у швидкості та
якості підготовки, виготовлення деяких
документів, їх розгляд і підготовку певних
відповідей і звітів
Оперативно повинна оформлятись документація колегіальних органів, результатів перевірок, а також оформлення
інших різносторонніх дій державного апарату (наприклад, протоколів судових засідань та ін.)
Централізація здійснення діловодства
служить підвищенню продуктивності праці
в процесі створення документів, їх обробки,
зберігання і т.д.
Централізація проявляється в створенні
єдиних спеціалізованих підрозділів для забезпечення єдності в роботі з документами в масштабі установи (чітке розмежування функцій і обов’язків)
Належна організація діловодства в юридичній клініці
є необхідною умовою її ефективної діяльності.
Документування ключових етапів роботи та подальше систематизування цих документів зробить більш легким пошук необхідних матеріалів, спростить процес узагальнення, статистичну обробку і т. ін.
Також належне ведення документів і фіксація необхідних даних забезпечить якісну звітність та якісні статистичні данні.
Документи в юридичній клініці умовно можна поділити на:
програмні документи
(
положення про юридичну клініку, етичний кодекс юридичної клініки, правила роботи в юридичній клініці та ін.)14,
документи організаційного характеру, які стосуються
власне належної організації діяльності
юридичноїклініки
(
заяву студента, який хоче працювати в клініці (вона може бути зроблена в довільній письмовій формі), графік чергувань студентів, загальний журнал
(
електронна база) реєстрації всіх справ юридичної клініки
і т. ін.) та
документи, які стосуються надання консультації
окремому клієнту
(справа клієнта).
Молібог С., Павленко Д., Дарел Браун. Юридична клініка. –Київ.: Центр
комерційного права, 2002.-С. 37.
Ведення справи в клініці окремим студентом можна поділити на декілька етапів, кожен з яких буде характеризуватися складанням певних документів.
Тому з самого початку необхідно правильно побудувати схемуроботи студента над окремою справою
, що формально відобразиться в послідовному документуванні
роботи з клієнтом.
Виходячи з досвіду діяльності
юридичних клінік, можна запропонувати наступний набір документів, які
визначають схему проходження справи в юридичній клініці:
1)
Анкета (журнал) попереднього запису.
Робота з клієнтом починається з фіксації загальних даних
(
ім'я, прізвище, по-батькові, рік народження, контактна
інформація та інші дані про клієнта).
У випадку, коли в клініці ведеться попередній запис клієнтів по телефону, що є бажаним, дану форму заповнює особа, що чергує на телефоні.
Анкета попереднього запису повинна бути максимально простою і містити лише питання щодо контактної інформації
клієнта та характеру консультації, яку він хоче отримати.
Студент отримує загальну інформацію про особу, яка прийде сьогодні до нього на прийом, та про характер справи і має
змогу підготуватися.
2)
Угода про ведення справи.
Юридична клініка не є юридичною консультацією або адвокатською конторою.
Студенти, які працюють в юридичній клініці
, хоч і прослухали вже значну частину предметів, але ще не є дипломованими спеціалістами
Тому перед тим, як студент ознайомиться з справою клієнта, необхідно укласти угоду між клієнтом та юридичною клінікою (студентом) про те, що клієнту повідомлено, що в клініці працюють студенти і що клієнт не матиме претензій у випадку, якщо він буде незадоволений наданою консультацією
3)
Вхідна анкета по справі.
Під час прийому студент уточнює загальну інформацію про клієнта і з’ясовує інші формальні
питання. Форму з такими відомостями клієнт може заповнювати сам, або за допомогою студента.
При складанні анкети клієнта слід добре подумати над тим, відповідь на які питання ви хочете отримати від клієнта.
Анкета клієнта повинна містити три основні частини:
загальна інформація
(буде містити прізвище, ім'я та по-батькові клієнта; його контактну адресу, телефон; дані, що підтверджують право на отримання безкоштовної правової допомоги
(
соціальний стан, місце роботи, відомості про документ, що підтверджує правовий статус клієнта); родинний стан і т. ін.);
інформація, яка стосується власне справи
(буде складатися з короткого викладення мети звернення та обставин справи; даних про те, куди вже звертався клієнт, які результати отримано та чи є кінцевий термін по цій справі; даних про протилежну сторону у спорі; інформації про те, копії яких документів надано; юридичне формулювання проблеми та зазначення результатів співбесіди);
інформація, яка стосується роботи клініки
(буде полягати в опитуванні: звідки клієнт дізнався про клініку; чи є опонент у справі теперішнім або колишнім клієнтом клініки; черговість звернення і таке інше. На основі даної анкети інформація по конкретній справі заноситься в загальний журнал реєстрації консультацій або до електронної бази даних).
4)
Викладення суті справи
Під час проведення інтерв'ю студент може робити короткі нотатки, а після його закінчення зробити детальний опис справи.
Бажано, щоб студенти працювали в парі
(
студент-консультант
- студент-слухач
).
В той час, як студент-консультант проводить інтерв’ю, студент-слухач фіксує всю інформацію, озвучену клієнтом.
Таким чином, студент-консультант не відволікається на записи і може більш докладно вияснити всі обставини справи у клієнта.
Докладний опис обставин справи, зроблений студентом-консультантом, додається до справи клієнта разом із копіями документів, які надасть клієнт.
5)
Робота над справою
Отримавши необхідний обсяг правової інформації від клієнта та визначивши проблему, студент починає
працювати над справою.
Процес роботи над конкретною справою, кроки, які
зроблені студентом для вирішення проблеми, кількість проведених зустрічей з клієнтом можуть фіксуватися в анкеті клієнта.
На окремому аркуші може бути зроблена таблиця, яка буде включати відомості про дату, характер заходу та його результат.
6)
Консультування
Оскільки юридична клініка є частиною освітнього процесу, в багатьох клініках від студента вимагається письмове викладення наданої консультації
Це допомагає розвинути письмову мову.
Студент вчиться логічно і стисло викладати інформацію, ділити її на смислові блоки тощо.
Письмове оформлення консультації має особливе значення в тому випадку, коли студент не має
можливості зустрітися з клієнтом, наприклад, при наданні допомоги особам, що перебувають в місцях позбавлення волі
7)
Звіт
По закінченню справи студент робить звіт.
Звіт може включати письмову консультацію, копії
складених процесуальних документів, копію судового рішення по справі.
Деякі клініки практикують письмовий звіт студента викладачу, в якому описується справа, що було зроблено студентом для вирішення правової проблеми, з якими труднощами він зіткнувся
і якого результату досягнуто.
8)
Відгук клієнта
З метою покращення роботи клініки взагалі та окремого студента зокрема, в клініці повинна існувати система моніторингу та оцінки
Одним з її інструментів є форма для відгуків клієнта, яку він заповнює після отримання консультації чи по закінченні справи.
Звичайно, важко просити кожного клієнта заповнювати таку форму, тому це можна робити вибірково.
Під час розробки такої форми-відгука пропонується робити акцент не на тому, задоволений клієнт консультацією чи ні, а звертати більше уваги на оцінку самого процесу консультування
Рішення справи по суті дуже часто залежить від об'єктивних обставин, тому якість роботи юриста слід оцінювати не по результату, а по процесу
Інформація по кожній справі заноситься в журнал реєстрації
справ або, що більш бажано, до електронної бази даних.
Це робиться з метою обліку роботи студентів, а також надання можливості зібрання статистичної інформації про роботу клініки.
Електронна база даних зовнішньо відображає журнал реєстрації
справ, але надає можливість миттєво отримати статистику по усіх категоріях, які введені в базу.
Тому розробляючи базу, слід попередньо визначити, яка статистична інформація по розглянутих справах буде корисною.
Юридичні клініки‖ в Україні: роль, завдання та організаційно-правові засади: Посібник/
За ред. М.В. Дулеби –К.: ―МП Леся‖, 2004.-С. 82-84.
ЗРАЗОК
УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА
НАВЧАЛЬНО-ПРАКТИЧНА ЛАБОРАТОРІЯ «ЮРИДИЧНА КЛІНІКА»
Згода на ведення справи № ________
Я,
_____________________________________________________________,
усвідомлюючи,
що безоплатна правова допомога буде надаватись мені консультантом НПЛ “Юридична клініка”, який є
студентом ННІ права Університету фіскальної служби України і ще не є професійним юристом, надаю згоду на ведення ним моєї справи.
Також, я надаю згоду на використання матеріалів моєї справи у навчальному процесі без зазначення моїх персональних особистих даних.
Я зобов'язуюсь надавати сприяння консультанту, який веде мою справу, а саме: надавати на запит консультанта необхідні документи або їх копії, звертатися в державні органи, з'являтися на зустріч з консультантом в обумовлений час, вчиняти інші дії, необхідні для вирішення моєї справи, які зобов'язуюсь попередньо погоджувати з консультантом.
__________________
_________________
(дата)
(підпис)
АНКЕТА ПО СПРАВІ №_______
Дата проведення співбесіди: «____» _____________ 20___ р.
ДАНІ КЛІЄНТА:
П.І.Б.:_____________________________________________________________
Дата народження: «___»_______________ 19____ р.
Документ, що посвідчує особу________________________________________
Місце роботи: _____________________________________________________
Посада: ___________________________________________________________
Адреса:____________________________________________________________
Телефон:__________________________________________________________
Фабула справи:____________________________________________________
__________________________________________________________________
___________________________________________________________________
Перелік наданих документів:
1._________________________________________________________________
2._________________________________________________________________
3._________________________________________________________________
4._________________________________________________________________
5._________________________________________________________________
6. ________________________________________________________________
Клієнт _______________ __________________________
(підпис)
2.6
Документальне забезпечення діяльності юридичної клініки
2.6.1. До документів, які забезпечують діяльність юридичної клініки, належать установчі
документи, організаційні документи, а також документи, які виникають в процесі надання
правової допомоги та здійснення правової просвіти.
2.6.2. Установчими документами юридичної клініки є статут вищого навчального закладу, при якому вона утворена, положення про юридичну клініку.
2.6.3. Організаційними документами юридичної клініки є: документи, що визначають кадрові процедури та здійснення поточної діяльності; планово-звітна документація; документи, що стосуються організації навчального процесу у юридичній клініці.
2.6.4. До документів юридичної клініки, які обліковують звернення громадян та надання їм правової
допомоги належать: журнал обліку звернень громадян; досьє за зверненням громадян; архів завершених справ.
До документів які обліковують здійснення правової просвіти належать журнали обліку цих заходів.
Типові зразки цих документів, розробляються та доводяться до юридичних клінік Правлінням
Асоціації юридичних клінік України.
2.6.5. Відповідальність за діловодство, документообіг та формування архіву юридичної клініки та
інших документів, які забезпечують діяльність юридичної клініки, покладається на координатора
(лаборанта, адміністратора) юридичної клініки або іншу особу, визначену керівником юридичної
клініки.
СТАНДАРТИ ДІЯЛЬНОСТІ ЮРИДИЧНИХ КЛІНІК УКРАЇНИ