Ім'я файлу: Лекція тема 10.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 07.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
Організація нормування і оплата праці на підприємстві будівельно

Тема 10: Світовий ринок непродовольчих товарів
Мета: вивчення ключових характеристик світового ринку непродовольчих товарів, визначення стану, закономірностей, тенденцій та проблемних аспектів розвитку світового ринку непродовольчих товарів.
Ключові слова: непродовольчі товари, світовий ринок непродовольчих товарів, легка промисловість.

План

        1. Поняття та види непродовольчих товарів.

        2. Загальна характеристика ринку непродовольчих товарів.

        3. Особливості легкої промисловості світу.


1.

Непродовольчий товар - не призначені для вживання в їжу і не є сировиною для приготування їжі товар, який реалізується з метою задоволення різноманітного споживчого попиту, наприклад: одяг, взуття, меблі, автомобілі, будівельні матеріали, побутова техніка і т.д. Іншими словами, це товар, який ні в якому вигляді не придатний для їжі ні людині, ні тваринам.

Непродовольчі товари згідно торговельній системі класифікації ділять на наступні товарні групи:

1) господарські та галантерейні товари (текстильна, шкіряна, металева галантерея);

2) побутові хімічні товари (клеючі матеріали, лакофарбові товари, миючі засоби та ін.);

3) скляні товари (посуд, листове скло, лампові товари);

4) керамічні товари (фарфоровий, фаянсовий, майоліковий посуд, гончарні вироби, художньо-декоративні вироби);

5) будівельні матеріали (в'язкі речовини, металеві, керамічні та інші матеріали);

6) меблеві товари (меблі дерев'яні та ін.);

7) металеві товари (посуд, ножові вироби, залізні і замкові вироби, інструменти та ін.);

8) електротовари та побутова техніка (проводи й шнури, установчі вироби, електролампи, електронагрівальні прилади, побутові машини, електровимірювальні прилади);

9) текстильні товари (тканини, неткані матеріали, штучні вироби);

10) швейні товари (верхній одяг, одяг, білизна, головні убори);

11) трикотажні товари (верхній і білизняний трикотаж, панчішно- шкарпеткові і рукавички і ін.);

12) взуттєві товари (шкіряна, гумова і валяне взуття);

13) хутряні товари (хутряні напівфабрикати, пушно-хутряні та овчинно-шубні вироби);

14) ювелірні товари і годинник;

15) папір і вироби з нього;

16) шкільно-письмове приладдя та канцелярські товари;

17) Музичні інструменти;

18) фото- і побутова радіоелектронна апаратура;

19) іграшки;

20) спортивні товари;

21) книги та інші друковані видання.

Існує кілька різних класифікацій непродовольчих товарів. Зокрема, класифікація за галузями народного господарства ділить товари на дві групи:

      • товари легкої промисловості (тканини, трикотаж, взуття, вироби зі шкіри та кожзамінників, хутряні вироби та ін.)

      • товари культурно-побутового і господарського призначення (меблі, інструменти, електропобутові товари, посуд, автомобілі, мотоцикли, іграшки, спортінвентар та ін.).

Ці товари виробляються практично всіма галузями промисловості, крім легкої. Класифікатори є офіційними документами.
2.

Ринок непродовольчих товарів, призначений для продажу великої групи товарів народного споживання, включаючи одяг, взуття, предмети галантереї та парфумерії, побутові товари, ліки, окремі види будівельних матеріалів та багато іншого.

Ринок непродовольчих товарів має такі особливості:

- більш широкий асортимент;

- високий ступінь оновлення;

- суттєві зміни попиту під впливом моди;

- відсутність природних обмежень розмірів споживання товарів;

- виражена індивідуальність в попиті населення;

- чіткіше розмежування товарів за функціональним призначенням;

- вищі вимоги населення до асортименту і якості товарів.

Світовий ринок непродовольчих товарів є сферою товарно-грошового обміну між країнами, який базується на міжнародному поділі праці у виробництві цих товарів. Міжна­родна спеціалізація виробництва сприяє удосконаленню випуску товарів, накопиченню капіталу для втілення науки і техніки, що забезпечує конку­рентну спроможність товарів. Розвиток сучасного наукомісткого вироб­ництва суперпобутових товарів (аудіо-, відеотехніки, персональних комп’ютерів, електротоварів, кухонних комбайнів, мікрохвильових печей та ін.) зумовлює подетальну та постадійну технологічну спеціалізацію, економічну інтеграцію країн, функціонування транснаціональних корпо­рацій з широкою мережею численних філіалів, що охоплюють десятки країн /напр., японська "Соні", голландська "Філіпс", американська "Еппл"/. Концентрація виробництва товарів в умовах гострої конкурент­ної боротьби веде до монополізації світових товарних ринків, забезпечує масовий випуск товарів, одержання високих норм прибутків ТНК. Для боротьби з негативним впливом концентрації ринків товарів споживчого призначення в рамках ЮНКТАД в 1993 р. вжито заходи щодо антимонопольної діяльності, використання стратегії державних субсидій та протек­ціонізму національних ринків для підтримки прибутків малих та середніх фірм. Міжнародна стратегія малого та середнього підприємництва вироб­ництва товарів споживчого призначення рекомендована для країн з пе­рехідною економікою, у тому числі України.
3.

Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво непродовольчих товарів, провідне місце займає легка промисловість.

Легка промисловість - сукупність галузей промисловості, які виробляють головним чином предмети масового споживання з різних видів сировини.

Особливості легкої промисловості:

- щільна прив'язка до території і споживачеві;

- залежність від економічного рівня населення;

- зміни моди і переваг;

- періодичні зміни вимог до технологій виробництва і сировини;

- швидка зміна асортименту.

Легка промисловість має досить складну галузеву структуру. У неї входять:

  1. сировинне виробництво - обробка шкіри, отримання льону, бавовни та інше;

  2. напівпродуктове виробництво - фарбувальне, текстильне;

  3. виробництво готових товарів - галантерея, взуття, одяг.

Світова легка промисловість включає основні галузі - текстильну (на першому місці), взуттєву і швейну.

Провідною галуззю легкої промисловості є текстильна промисловість. Текстильна промисловість забезпечує приблизно половину всього обсягу виробництва товарів легкої промисловості в світі, а також займає в ній перше місце за чисельністю зайнятих. Основна її функція полягає у випуску предметів споживання, перш за все тканин і трикотажу. Поряд з цим вона задовольняє своєю продукцією і багато виробничих потреб. Залежно від сировини текстильну промисловість підрозділяють на підгалузі:

- бавовняну,

- вовняну,

- шовкову,

- лляну,

- трикотажну,

- промисловість по випуску тканин з хімічних волокон,

- виробництво нетканих матеріалів.

Традиційно тканини виробляються з натуральних волокон як рослинного (бавовник, льон, коноплі, джут), так і тваринного (вовна, кокони шовкопряда) походження.

З загальної кількості тканин майже 2/3 припадає на бавовняні, 1/5 - на синтетичні (штучні), 1/10 - на вовняні та лише 1% - на лляні тканини.

Виробництво бавовняних тканин - найбільше за обсягами. Ця галузь домінує в країнах, що вирощують бавовник, і імпортують сировину. Головними виробниками є Китай, Індія, США, Росія. На другому місці за обсягом - виробництво тканин з хімічних волокон. Лідерами тут залишаються США і європейські країни, а останнім часом, значно нарощують обсяги випуску цих тканин Нові індустріальні країни Азії.

Вовняні тканини виробляють Китай, Італія, Великобританія, Росія, Японія. Шерсть як сировину на світовий ринок поставляють Австралія, Аргентина та інші країни з великим поголів'ям овець, кіз, верблюдів.

Виробництво лляних тканин переважає в країнах, де вирощується льон-довгунець і де є потужності для його переробки (Росія, Україна, Білорусія, Польща, Франція). Основними виробниками натуральних і штучних шовкових тканин традиційно залишаються Японія, Індія, Китай і країни Європи.

Виробництво шовкових тканин зосереджено в Китаї, США, Японії, країнах Західної Європи - це дорогі тканини, тому розвинені країни зберігають свої позиції. Особливо швидко зростає виробництво і експорт з Китаю. 

У даний час у світовому виробництві тканин значно зросла частка хімічних волокон, зменшилася частка бавовни, вовни і особливо льону. Основна тенденція у виробництві тканин з хімічних волокон - швидке переміщення з розвинених країн в країни, що розвиваються, в Східну і Південно-Східну Азію. Ці регіони перетворилася в епіцентр світової текстильної промисловості. Найбільш швидко зростає виробництво в Китаї, Індії, Пакистані, Тайвані, Південній Кореї, країнах АСЕАН. Вони ж є основними експортерами цих тканин.

Велике значення почало відігравати виробництво змішаних тканин з натуральних і хімічних волокон, трикотажу (трикотажне полотно).

За виробництвом всіх видів тканин абсолютне лідерство належить:

- Китаю (35 млрд. м2);

- Індії (20 млрд. м2);

- США (10 млрд. м2).

Серед інших найбільших країн виробників всіх видів тканин виділяються:  Південна  Корея, Тайвань, Японія, Росія,Німеччина, Італія, Франція та Бразилія.

При цьому розвинені країни випускають всі види тканин, а країни, що розвиваються на 90% спеціалізуються на виробництві бавовняних тканин.

У порівнянні з іншими галузями легкої промисловості географія текстильної зазнала найбільших змін. За останні десятиліття частка розвинених країн у світовому текстильному виробництві помітно зменшилася. У країнах, що розвиваються, навпаки, нарощуються темпи розвитку галузі. Поряд з давніми лідерами - Індією і Єгиптом - текстильне виробництво швидко розвивається в країнах Південно-Східної Азії, які мають дешевою робочою силою.

У світовій текстильної промисловості склалося п'ять головних регіонів:

  1. Східна Азія,

  2. Південна Азія,

  3. СНД,

  4. Західна Європа,

  5. США.

Головними районами текстильної промисловості світу є:

- Центральна Росія,

- Північний Рейн-Вестфалія і Саксонія (Німеччина),

- Центральна Англія (Великобританія), Париж, Ельзас, Ліон (Франція), Фландрія (Бельгія),

- Нова Англія (США),

- Північна Італія,

- Нагоя, Кіото, Осака (Японія),

- Північний Китай і Шанхай (Китай),

- Калькутта, Бомбей і Ахмадабад (Індія),

- Нижній Єгипет,

- Сан-Паулу (Бразилія) і т.д.

Найбільшими експортерами продукції текстильної промисловості є: Китай, США, Індія, Пакистан, Південна Корея, Тайвань, Єгипет, Франція, Німеччина, Японія.

Слідом за текстильної необхідно відзначити і швейну промисловість. Швейна легка промисловість світу займається виробництвом одягу і білизни і безлічі інших виробів. Картина в даній галузі істотно від текстильної не відрізняється. Провідними експортерами такої продукції у світі є Китай, Південна Корея, Індія, Колумбія, Тайвань. А розвинені країни як уже і говорилося вище, спеціалізуються тільки на невеликих обсягах елітних, модних і індивідуальних виробів.

Взуттєва легка промисловість у світовому господарстві по відношенню до попередніх і решті галузям найбільш піддалася переміщенню в стани з економікою, що розвивається. Багато в чому це обумовлено більш дешевою працею робітників у таких країнах. Лідируючі позиції у світовому масштабі знову залишає за собою Китай. За сучасними оцінками продукція Китаю становить до 40% всього споживчого ринку в світі.

Тому підбиваючи підсумки можна сказати, що за останній час центр легкої промисловості в планетарному масштабі значно зміститься із Західної Європи та США в стани Азії.
Питання для самоконтролю:

  1. Що таке непродовольчі товари? Які види непродовольчих товарів вам відомі?

  2. Що таке світовий ринок непродовольчих товарів? Яку структуру він має?

  3. Які особливості притаманні світовому ринку непродовольчих товарів?

  4. Що таке легка промисловість та яку галузеву структуру вона має?

  5. Якими особливостями вирізняється легка промисловість?

  6. Назвіть та охарактеризуйте основні регіональні центри розвитку легкої промисловості світу.

  7. Охарактеризуйте текстильну промисловість світу

  8. Дайте характеристику швейній промисловість світу.

  9. Наведіть особливості та тенденції взуттєвої промисловості світу.


Рекомендована література:

Базова: [1, 2, 4, 6-8, 10-13].

Допоміжна: [6, 15, 17-19].

Інформаційні ресурси в Інтернеті: [2, 7, 12, 15-18].

Міжнародні видання: [2-5, 8-10].
скачати

© Усі права захищені
написати до нас