Ім'я файлу: Проблемне навчання в вищій школі.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 14.11.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 14.11.2021
скачати
Технологія проблемного навчання у вищій школі
1 Сутність проблемного навчання
Проблемне навчання виникає в 20-30 роки як спроба подолати головний недолік традиційного навчання, яке експлуатує в основному пам'ять людини і фактично виключає можливість його розумової активності. В основі проблемного навчання - ідея американського педагога і психолога Д. Дьюї навчання через ігрову і практичну діяльність. У нашій країні інтерес до нього з'являється в кінці 60 - початку 70 - років свого роду альтернатива механічно-репродуктивній програмі навчання. [13]
Проблемне навчання є спосіб організації активної взаємодії суб'єктів освітнього процесу (навчаються) з проблемно представленим змістом навчання. У цьому процесі вони долучаються до об'єктивних суперечностей науки, соціальної та професійної практики і способам їх дозволу, вчаться мислити, вступати у відносини продуктивного спілкування, творчо засвоювати знання. [13]
Проблемним навчанням можна назвати навчання рішенню нестандартних завдань, в ході якого учні засвоюють нові знання, вміння і навички. [10]
Проблемне навчання також можна представити як систему прийомів, що забезпечують цілеспрямовані дії педагога по організації включення механізмів мислення і поведінки студентів шляхом створення проблемних ситуацій.
Процес навчання в своєму генезі пройшов ряд стадій розвитку, при цьому рівень цілісності ставав вище, і в даний час високому її рівню відповідає процес проблемного навчання. Теорія проблемного навчання представлена в працях М.І. Махмутова та ряду інших авторів (Ю.К. Бабанський, Т.В. Кудрявцев, І.Я. Лернер, Дж. Брунер, В. вікон, Т. Новацький, Х. Век та ін.). Що ж являє собою сутність проблемного навчання?
Мета проблемного навчання - засвоєння не тільки результатів наукового пізнання, а й шляху, процесу отримання цих результатів (оволодіння способами пізнання), вона включає ще й формування і розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер студента, розвиток його індивідуальних здібностей , тобто в проблемному навчанні акцент робиться на загальному розвитку учня, а не на трансляції готових висновків науки учням [3].
Проблемне навчання - це сучасний рівень розвитку дидактики і педагогічної практики. Воно є ефективним засобом загального розвитку учнів. Проблемним воно називається не тому, що весь навчальний матеріал учні засвоюють лише шляхом самостійного вирішення проблем і відкриття нових понять. Тут є і пояснення викладача, і репродуктивна діяльність учнів, і постановка завдань, і виконання вправ. Але організація навчального процесу базується на принципі проблемності, а систематичне рішення навчальних проблем - характерна ознака цього типу навчання. Оскільки вся система методів при цьому спрямована на загальний розвиток учня, його індивідуальних здібностей, проблемне навчання є справді розвиваючим навчанням [8].
Проблемне навчання - це тип навчання, в якому поєднуються систематична самостійна пошукова діяльність учнів із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів навчання побудована з урахуванням мети й принципу проблемності; процес взаємодії вчителя та учнів орієнтований на розвиток індивідуальності студента і соціалізацію його особистості.
Стрижневе поняття проблемного навчання - проблемна ситуація, яка обумовлює породження пізнавальної мотивації і мислення учня, спрямованого на пошук, відкриття. В даний час немає єдиної теорії проблемного навчання, хоча це питання і достатньо опрацьований, і немає єдиної точки зору на поняття «проблемна ситуація». [13]
Проблемна ситуація, як правило, має дві сторони: а) предметно-змістовну, пов'язану з виокремлення протиріччя опорних знань, браком якоїсь суттєвої інформації; б) мотиваційну, спрямовану на усвідомлення протиріччя і пробудження бажання його усунути за умови придбання студентами якихось нових знань. Рівні проблемного навчання залежать від змісту навчального матеріалу (наявність можливості створити проблемні ситуації різного ступеня труднощі) і типу самостійних дій студента. За цими ознаками фахівці правомірно виділяють чотири проблемності:
рівень, що обумовлює репродуктивну діяльність;
рівень, що забезпечує застосування колишніх знань у новій ситуації;
репродуктивно-пошуковий рівень;
творчий рівень.
Розрізняють два види проблемних ситуацій: педагогічна, яка створюється за допомогою активізують дій, питань вчителя, підкреслюють новизну, важливість, красу та інші відмітні якості об'єкта пізнання; психологічна, створення якої суто індивідуально;
Під проблемною ситуацією розуміється: співвідношення суперечливих зовнішніх і внутрішніх обставин і умов діяльності індивіда або групи, що не мають однозначного рішення; форма зв'язку суб'єкта з об'єктом пізнання, що забезпечує породження його мислення на основі ситуативно виниклої пізнавальної потреби; причому ні занадто легка, ні занадто важка пізнавальна задача не створює проблемної ситуації.
Різні автори користуються різними визначеннями педагогічної проблемної ситуації:
ситуація, характеризує визначення психічного стану суб'єкта, виникає в процесі виконання такого завдання, яке вимагає відкриття нових знань про предмет (А.М. Матюшкін) [6];
інтелектуальне утруднення, коли людина не може пояснити явище, факт відомим йому способом дії (М.І. Махмутов) [8];
явно чи смутно усвідомлене суб'єктом утруднення, шляхи подолання якого вимагають пошуку нових знань, способів діяльності (І.Я. Лернер) [4];
початковий момент розумового процесу (С.А. Рубінштейн). [11]
Психологічна структура проблемної ситуації включає:
а) пізнавальну потребу, спонукає людину до інтелектуальної діяльності;
б) невідоме достигаемое знання або спосіб дії;
в) інтелектуальні можливості людини, які включають його творчі здібності і минулий досвід [6].
Проблемна ситуація породжується навчальної чи практичної ситуацією, яка містить дві групи елементів: дані (відомі) і не дані, нові (невідомі) елементи. Проблемна ситуація - означає стан інтелектуального утруднення, при якому людина відчуває потребу вийти з виниклого труднощі, вирішити його. Тому проблемна ситуація є одним з головних засобів активізації навчальної діяльності учнів. Проблемна ситуація виникає найчастіше тоді, коли є кілька варіантів розв'язання при обмеженою інформації, вихідних даних.
Основа створення проблемної ситуації - протиріччя. Проблемна ситуація характеризує взаємодію суб'єкта і його оточення, а також психічний стан особи, що пізнає, включеної в суперечливу, імовірнісну середу. Усвідомлення будь-якого протиріччя в процесі діяльності в цьому середовищі (наприклад, за допомогою наявних знань) переживається суб'єктом як інтелектуальне утруднення і призводить до появи потреби в нових знаннях, які дозволили б вирішити протиріччя. [13]
Проблемні ситуації створюються наступним чином: виявляються протиріччя в інформації, способах дій, визначаються причинно-наслідкові зв'язки. Наприклад, є факт і необхідність його пояснити; протиріччя між життєвим поданням і науковим тлумаченням фактів; протиріччя, пов'язані з необхідністю застосування знань у конкретних умовах; протиріччя, пов'язані з обмеженістю вихідних даних.
До основних способів створення проблемних ситуацій відносяться повідомлення інформації (опорні знання); зіставлення фактів, аналізуються факти, явища, порушуються питання, пред'являються завдання і т.д.
Прийоми і способи створення проблемних ситуацій:
Спонукання студентів до пояснення явищ, фактів, їх зовнішніх невідповідностей, протиріч.
Спонукання до вибору правильного варіанту відповіді і його обгрунтування.
Перехід від самотніх фактів до узагальнень.
Зіставлення спірних фактів, явищ.
Рішення протиріч між можливими способами рішення задачі і практичної неосуществимостью обраного способу діяльності.
Проблема - (в пер. з грец. - завдання) - теоретичний або практичне питання, вимагає вивчення, дозволу, обов'язково передбачає суперечливу ситуацію між даними (фактами та ін.) і вимогою знайти невідоме. Проблеми діляться на природні і спеціальні, навмисно створювані (наукові та навчальні), виробничі, громадські, виховного характеру. Проблема (задача) - явище об'єктивне, для учня вона існує від запрацювала матеріальної формі (в звуках або знаках) і перетворюється на суб'єктивне явище лише після його сприйняття й усвідомлення учнем у вигляді навчальної проблеми.
Навчальна проблема - явище суб'єктивне й існує у свідомості учня в ідеальній формі, в думки, так само, як будь-яке судження, поки воно не буде виражено в звуках мови або знаках письма. Основними елементами навчальної проблеми є відоме і невідоме для учня [8]. Психологічна суть навчальної проблеми полягає в тому, що вона є змістом проблемної ситуації, що виникає в процесі навчальної діяльності школяра. Вона несе в собі нові для учня знання і способи засвоєння цього знання і визначає структуру розумового процесу. Навчальна проблема формулюється як завдання, завдання, питань. За яких умов задача або питання є навчальної проблемою? При наявності протиріч між знанням і незнанням; коли зміст вказує напрямок пошуку; за наявності достатніх опорних знань для вирішення проблеми.
1.2 Умови забезпечення проблемного навчання
Використання проблемного навчання вимагає певних умов при організації навчального процесу. Необхідно чітко розуміти особливості цього підходу і з'ясувати яка частина навчального матеріалу найбільше підходить для вивчення з використанням проблемного навчання.
Підготовка викладача, яка вимагає глибокого знання свого предмета, нових наукових концепцій, підходів; високого рівня освіченості, а також володіння методикою проблемного навчання, яка передбачає насамперед уміння діалогічного доброзичливого спілкування зі студентами; вміння заохочення студентів до самостійних пізнавальним пошукам; уважне ставлення до думок, гіпотез, висловлювань студентів; забезпечення посильності роботи студентів з тими чи іншими проблемними завданнями, тобто раціонального співвідношення відомого і невідомого.
Підготовленість студентів: забезпечення мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; рівень володіння прийомами розумової діяльності; знання фактичного програмного матеріалу.
Науково-методичне забезпечення процесу навчання для створення проблемних ситуацій.
Врахування особливостей конкретної дисципліни, теми, яку вивчають, а також час, відведеного за програмою (проблемне навчання вимагає значних витрат часу, тому в певному обсязі використовується не часто).
Основні психологічні умови для успішного застосування проблемного навчання.
Проблемні ситуації повинні відповідати цілям формування системи знань.
Бути доступним для учнів і відповідати їх пізнавальним здібностям.
Повинні викликати власну пізнавальну діяльність і активність.
Завдання повинні бути такими, що б учень не міг виконати їх спираючись на вже наявні знання, але достатніми для самостійного аналізу проблеми і знаходження невідомого.
Таким чином, можна зробити висновок, що проблемне навчання має ряд своїх переваг. Воно допомагає в розвитку мислення, вчить критично і творчо підходити до вирішення проблеми. Звичайно, не всі теми навчального матеріалу можуть вивчатися за допомогою цього навчання. Але вивчення деяких питань на основі проблемного навчання може дати позитивні результати. Воно широко використовується при викладанні багатьох дисциплін у вищій школі і може бути досить ефективним, так як змушує думати і вирішувати проблеми самостійно і творчо.
2. Методологія та форми проблемного навчання
1. Особливості методології проблемного навчання.
В основу проблемного навчання лягли ідеї американського психолога, філософа і педагога Дж. Дьюї (1859-1952), який 1894 року заснував у Чикаго дослідну школу, в якій основу навчання становив не навчальний план, а ігри і трудова діяльність. Методи, прийоми, нові принципи навчання, що застосовувалися в цій школі, не були теоретично обгрунтовані і сформульовані у вигляді концепції, але набули поширення в 20-30 роках ХХ століття. УСРСР вони також застосовувалися і навіть розглядалися як революційні, але в 1932 році були оголошені прожектерством і заборонені [5].
У розробці принципових положень концепції проблемного навчання активну участь брали: Т.В. Кудрявцев, В.Т. Кудрявцев, І.Я. Лернер, А.М. Матюшкін, М.І. Махмутов, В. Оконь, М.Н. Скаткін та інші.
Схема проблемного навчання, представляється як послідовність процедур, що включають: постановку викладачем навчально-проблемної задачі, створення для учнів проблемної ситуації; усвідомлення, прийняття і дозвіл виниклої проблеми, в процесі якого вони опановують узагальненими способами набуття нових знань; застосування даних способів для вирішення конкретних систем завдань (рис. 1).
Завдання, що створює проблемну ситуацію, і називається проблемної завданням, або просто проблемою.
Грамотно поставлене завдання - вже половина її вирішення (ще Аристотель стверджував, що гарний початок - половина справи). Причому це його власна задача, вирішення якої представляє для нього особистісний сенс і інтерес. [13]
Сказане відноситься і до науки, і до навчання, названому проблемним і імітує в якійсь мірі процес розвитку наукових знань шляхом вирішення проблемних ситуацій. Нерідко задача, яка є проблемною при вивченні шкільного курсу (навчальної проблемою), колись виникала як наукова проблема.
В якості психологічної основи проблемного навчання зазвичай називають сформульований С.Л. Рубінштейном тезу: Мислення починається з проблемної ситуації .
Усвідомлення характеру труднощів, недостатності наявних знань розкриває шляхи його подолання, що складаються в пошуку нових знань, нових способів дій, а пошук - компонент процесу творчого мислення. Без такого усвідомлення не виникає потреби в пошуку, а, отже, немає і творчого мислення. Таким чином, не всяке складне становище викликає проблемну ситуацію. Воно повинно породжуватися недостатністю наявних знань, і ця недостатність повинна бути усвідомлена учнями. Однак і не всяка проблемна ситуація породжує процес мислення. Він не виникає, зокрема, коли пошук шляхів вирішення проблемної ситуації непосильний для учнів на даному етапі навчання у зв'язку з їх непідготовленістю до необхідної діяльності. Це надзвичайно важливо врахувати, щоб не включати в навчальний процес непосильних завдань, сприяють не розвитку самостійного мислення, а відразі від нього і послаблення віри в свої сили.
Яку ж задачу можна вважати проблемною, які ознаки проблеми? Ознаками проблеми є:
породження проблемної ситуації (у науці або в процесі навчання);
певна готовність і певний інтерес вирішального до пошуку рішення;
можливість неоднозначного шляхи вирішення, яка обумовлює наявність різних напрямків пошуку.
Цілком очевидно, що ці ознаки носять прагматичний характер, тобто вони відображають відношення між завданням і тими, кому вона запропонована. Якщо це завдання запропонована учням до того, як вони вивчили даний матеріал, вона для них, безсумнівно, проблема, створює у них проблемну ситуацію, тому що наявні у них знання недостатні для її вирішення. Якщо ж ця задача запропонована учням, вже володіє відповідним алгоритмом, то, природно, для них вона не є проблемою.
У зв'язку з проблемним навчанням вживають зазвичай два терміни: проблема і проблемне завдання raquo ;. Іноді вони розуміються як синоніми, частіше ж об'єкти, що позначаються цими термінами, відрізняють за обсягом. Проблема розпадається на послідовність (або розгалужену сукупність) проблемних завдань. Таким чином, проблемне завдання можна розглядати як найпростіший, окремий випадок проблеми, що складається з одного завдання.
Алгоритм пізнавальної діяльності при задачного підходу значно коротший, включає репродуктивну, виконавську діяльність; в дослідницькій позиції навчаний виявляється тільки на етапі аналізу умови задачі. У професійній діяльності, що носить найчастіше імовірнісний характер, подібні процедури рідко зустрічаються, тому вони мають чисто навчальний характер (рис. 2). [13]
Алгоритм пізнавальної діяльності при проблемному підході більш тривалий, причому включає в себе задачний; він більш продуктивний з погляду розвитку мислення, особистісних якостей; дослідницька позиція необхідна на всіх етапах, крім етапу практичного вирішення завдання, причому задачу сам для себе формулює навчаний (рис. 2). [13]
Проблемне навчання орієнтоване на формування і розвиток здатності до творчої діяльності і потреби в ній, тобто воно більш інтенсивно, ніж непроблемной навчання raquo ;, впливає на розвиток творчого мислення учнів. Але щоб ця функція проблемного навчання найкращим чином була реалізована, недостатньо включити в процес навчання випадкову сукупність проблем. Система проблем повинна охоплювати основні типи проблем, властивих даній галузі знань, хоча може і не обмежуватися ними.
Таким чином, можна вказати принаймні три основних типи навчальних проблем, які наближують, уподібнює процес навчання процесу дослідження.
Це, по-перше, проблема, що виникає поза предмета (в різних областях знань, техніки, виробництва) або усередині предмета.
Другий основний тип проблем полягає в дослідженні результату рішення проблем першого типу.
Третій основний тип проблем пов'язаний із застосуванням нових теоретичних знань, отриманих в результаті вирішення проблем другого типу, в нових ситуаціях, що істотно відрізняються від тих, в яких придбані ці знання.
Таким чином, три основних типи проблем виконують різні функції: вирішення проблем першого типу дає нові знання; вирішення проблем другого типу наводить ці знання в систему; вирішення проблем третього типу розкриває нові можливості застосування цієї системи знань.
Незважаючи на цілком явні гідності проблемного навчання перед laquo, не проблемним raquo ;, ні на якому етапі навчання не може будуватися цілком як проблемне, для цього знадобилося б багато часу. Більше того, перевідкриття всього програмного змісту в процесі навчання призвело б до збіднення цього процесу (наприклад, у виробленні навичок самостійної роботи з книгою, засвоєння лекцій та ін.).
Тому виникає педагогічна проблема відбору фрагментів курсу навчання (окремих розділів, тим, пунктів) для здійснення проблемного навчання. Цей відбір вимагає проведення логіко-дидактичного аналізу навчального матеріалу, з'ясування можливості постановки основних або інших типів проблем, їх ефективності в досягненні цілей навчання. Багато в чому це залежить і від конкретних умов роботи.
Виклад навчального матеріалу в підручниках рідко пристосоване для проблемного навчання. Але навчальні тексти можуть бути легко перероблені для здійснення такого навчання.
До методів проблемного навчання відносяться:
Дослідницький метод, який передбачає, що студенти самі, за умови проблемної ситуації, побачать проблему, сформулюють ЇЇ і вирішать. Це найскладніший метод для учнів, який вимагає від них прояву активності, самостійності, творчих здібностей.
Евристичний метод полягає в тому. Що викладач створює проблемну ситуацію, сам формулює проблему і залучає студентів до ЇЇ рішенню.
Метод проблемного викладу. Сутність його в тому, що викладач розкриває істину конкретної науки, демонструє еталон проблемного мислення, коли ставить проблемні питання і сам їх вирішує.
Таким чином, сьогодні технологія проблемного навчання є однією з провідних педагогічних технологій. Вона дозволяє організувати навчання, при якому викладач забезпечує оптимальне поєднання їх самостійної діяльності із засвоєнням нових знань.
2.2 Характеристика основних форм проблемного навчання
Проблемне навчання здійснюється в трьох основних формах:
а) проблемного викладу матеріалу викладачем в лекціях (так звані проблемні лекції);
б) частково-пошукової діяльності студентів за участю викладача під час проведення семінарських і лабораторних занять;
в) самостійного дослідження і вирішення проблемної ситуації, здійснюваного студентами під керівництвом викладача при написанні рефератів, курсових робіт, дипломних проектів, а також при виконанні студентами дослідної роботи в наукових гуртках, в галузевих лабораторіях.
Дослідження педагогів і психологів (М. І. Махмутов, Т. В. Кудрявцев, А. М. Матюшкін) показали, що проблемний виклад знань на лекціях, створення проблемних ситуацій та їх вирішення, застосування дослідного і частково-пошукового методів вивчення нового матеріалу істотно активізують весь навчальний процес. На проблемної лекції нове знання вводиться через проблемні питання, завдання або ситуації. При цьому процес пізнання студентів у співпраці та діалозі з викладачем наближається до дослідницької діяльності. Зміст проблеми розкривається шляхом організації пошуку її вирішення або підсумовування та аналізу традиційних і сучасних точок зору. [1]
Суть проблемної лекції полягає в тому, що викладач на початку і по ходу викладу навчального матеріалу створює проблемні ситуації і втягує слухачів у їх аналіз. Дозволяючи суперечності, закладені у проблемних ситуаціях, яких навчають самостійно можуть прийти до тих висновків, які викладач повинен повідомити в якості нових знань. При цьому викладач, використовуючи певні методичні прийоми включення слухачів у спілкування, як би змушує, підштовхує їх до пошуку правильного вирішення проблеми. На проблемної лекції студент перебуває в соціально активної позиції, особливо коли вона йде у формі живого діалогу. Він висловлює свою позицію, задає питання, знаходить відповіді і представляє їх на суд всієї аудиторії. Коли аудиторія звикає працювати в діалогічних позиціях, зусилля педагога окупаються сторицею - починається спільна творчість. Якщо традиційна лекція не дозволяє встановити відразу наявність зворотного зв'язку між аудиторією і педагогом, то діалогічні форми взаємодії зі слухачами дозволяють контролювати такий зв'язок.
При проведенні лекцій проблемного характеру процес пізнання учнів наближається до пошукової, дослідницької діяльності. Основне завдання лектора полягає не стільки в передачі інформації, скільки в залученні учнів до об'єктивних суперечностей розвитку наукового знання і способам їх подолання. Це формує розумову активність учнів, породжує їх пізнавальну активність.
На відміну від змісту інформаційної лекції, яке вноситься викладачем як з самого початку відомий, що підлягає запам'ятовуванню матеріал, на проблемній лекції нове знання вводиться як невідоме для учнів. Включення мислення учнів здійснюється викладачем за допомогою створення проблемної ситуації, ще до того, як вони отримають всю необхідну інформацію, що становить для них нове знання. У традиційному навчанні надходять навпаки - спочатку дають знання, спосіб або алгоритм рішення, а потім приклади, на яких можна повправлятися в застосуванні цього способу. Засобом управління мисленням учнів на навчально-проблемної діалогічної лекції є система заздалегідь підготовлених викладачем проблемних та інформаційних питань.
Проведення лекції як системи проблемних та інформаційних питань, для дорослих учнів, має свої особливості. У дорослих, які проходять навчання після тривалої перерви (хоча б кілька років після закінчення школи), актуалізація наявних знань утруднена. Діти підчас хизуються незнанням - адже всезнайки-відмінники, як правило, непопулярні в колективі. Дорослій ж людині важко зізнатися в тому, що він щось не знає або не пам'ятає. Саме це є однією з причин того, що, навіть маючи можливість по матеріальним і сімейних міркувань навчатися очно, більшість людей, що вийшли зі студентського віку воліють заочну форму навчання. Тому перед проведенням проблемної лекції учень повинен мати можливість відновити свої знання індивідуально, за підручником або за допомогою мультимедійних засобів навчання, у тому числі дистанційно.
У молодіжної аудиторії студенти не бояться сказати явну дурість, іноді навіть роблять це спеціально, щоб повеселити оточуючих. Досвідчений викладач здатний повернути це на користь навчання. Труднощі при проведенні проблемної лекції у дорослої аудиторії полягає в тому, що дорослі, як правило, не попадаються на провокацію і відповідають на питання тільки тоді, коли точно знають відповідь. Інакше кажучи, у дорослих учнів високий рівень контролю. Викладач повинен бути готовий до ситуації, коли людину, що знає точну відповідь (або думаючого, що знає) в аудиторії не виявиться.
Для придбання студентами досвіду в майбутній професійній діяльності, вже в аудиторних умовах, можливо створювати ситуації, що вимагають аналізу діяльності фахівця на окремих етапах процесу, її імітації. Ситуаційне навчання розглядається як навчання, в якому стрижнем є педагогічна ситуація як найменша дидактична одиниця, і реалізується шляхом технології інтерактивного навчання [9]. Грунтуючись на принципі проблемності, технологія ситуаційного навчання, передбачає вирішення ситуаційних завдань. Саме рішення логічно... побудованої ланцюжка ситуаційних завдань сприяє не тільки придбання студентами досвіду в змістовному компоненті майбутньої професійної діяльності, але й створює передумови для успішної соціальної адаптації через активну взаємодію учасників освітнього процесу. [12]
Метод проектів можна вважати розвитком проблемного методу. У проблемному навчанні викладач чітко формулює навчальну проблему або підводить студентів до її формулюванні, організовує дослідницьку діяльність щодо її вирішення. У проектному навчанні навчальна проблема представлена ??неявно: тема хоча й задана викладачем, але формулювання проблемної задачі її аналіз і вирішення здійснюються студентами самостійно, сумісними зусиллями, в результаті чого вони повинні отримати реальний продукт у вигляді проекту. Суть ідеї методу проектів - стимулювання інтересу студентів до певних проблем, вирішення яких передбачає оволодіння ними певними знаннями й уміннями. Проектна діяльність сприяє набуттю студентами вміння практично застосовувати отримані знання і розвитку критичного мислення; здатності складати і здійснювати плани й особисті проекти, що дозволяє визначати та обґрунтовувати цілі, які є сенсом життя і які співвідносяться з власними цінностями. [12]
Висновок
Проблемне навчання досить перспективно при постановці та вирішенні теоретичних і практичних завдань, в курсовому і дипломному проектуванні. Однак сплеск інтересу в 70-і роки до проблемного навчання не привів до його активному використанню в навчальному процесі внаслідок складності перетворення змісту навчального матеріалу в проблемний вид, підвищених вимог до викладача, слабкою технологічності.
Мета проблемного навчання це засвоєння не тільки результатів пізнання, але й шляху, процесу отримання цих результатів (оволодіння способами пізнання). Також включає формування, розвиток інтелектуальної, мотиваційної, емоційної та інших сфер учня, розвиток його індивідуальних здібностей. Воно є ефективним засобом загального розвитку студентів.
Сутність проблемного навчання полягає в систематичній самостійної пошукової діяльності учащ?? хся із засвоєнням ними готових висновків науки, а система методів навчання побудована з урахуванням мети й принципу проблемності.
Побудувати всю дисципліну на ідеї проблемного навчання вельми складно, тому це зажадає повного перегляду цілей і змісту освіти. Впровадження цієї ідеї вимагає значних витрат часу викладача та ступеня його майстерності. Крім того, ефективне використання проблемного навчання можливо тільки при наявності належного рівня знань в учнів, вимагає значних часових періодів, не дає коштів організації власної діяльності. Разом з тим, необхідність реалізації принципу проблемності як одного з основних в будь-якому вигляді розвиваючого навчання є загальновизнаною.
Однак в процесі педагогічної діяльності необхідно пам'ятати, що Споживання готових досягнень науки не може сформувати у свідомості студентів модель майбутньої реальної діяльності.
Автори проблемного методу надають виключно важливе значення заміні стратегії від знань до проблеми на стратегію від проблеми до знань