Ім'я файлу: СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 08.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Сценарій свята до дня матері.docx
Розширення: docx
Розмір: 19кб.
Дата: 08.02.2021
скачати
Пов'язані файли:
Сценарій свята до дня матері.docx
СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА ПІДЛІТКІВ
Особливою проблемою в Україні є підліткове самогубство. За останні роки різко збільшилася кількість самогубств серед дітей 5-14 років. Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається.
Суїцид - це навмисне позбавлення себе життя. Думки про самогубство, відповідні висловлювання, загрози, наміри і спроби накласти на себе руки називаються суїцидальними.
фахівцями відзначається, що у віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму у 16-19 років. Згідно з результатами соціально-психологічних досліджень 27,2% дітей віком 10-17 років іноді втрачають бажання жити, 17,8% - вважають, що нікому немає до них справ, 25,5% - не завжди можуть розраховувати на допомогу близької людини, 51,9% - не стримуються в ситуації конфлікту. При дослідженні мікросоціальної середовища дітей і підлітків, які скоїли суїциди, було виявлено, що 87% сімей, в яких вони проживали, з соціально-економічними характеристиками були цілком благополучні. Незважаючи на це, основним фактором, що впливає на виникнення суїцидальної поведінки у дітей, є саме обстановка в сім'ї. 92% суїцидів в дитячому віці пов'язано з неблагополучною сімейною ситуацією. Суїцид тісно пов'язаний з високим рівнем тривоги, агресії, спрямованій на себе (аутоагресії), так і на навколишніх.
ВИДІЛЯЮТЬ ТАКІ ВИПАДКИ САМОГУБСТВ
істинний (коли людина дійсно хоче вбити себе);
афективний (з перевагою емоційного моменту);
демонстративний (самогубство як засіб привернути увагу до своєї особистості).
ФАКТОРИ РИЗИКУ
Хронічна депресія
Безнадійність, відсутність бачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка неприємностей
Втрата когось із дорогих людей, розрив з коханою особою, зрада
Шантаж, приниження, знущання, наруга
Конфлікт з близьким оточенням (у сім’ї, у школі)
Алкоголізм, наркотична залежність
Наявність прикладів самогубства у близькому оточенні, дізнання про подробиці суїцидальних випадків із засобів масової інформації.
ЧИННИКИ РИЗИКУ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
попередні спроби самогубства; суїцидальні погрози, прямі або масковані; суїциди в родині; вживання алкоголю, наркотиків, токсичних речовин; афективні розлади; хронічні, або смертельні хвороби; втрата коханої людини; сімейні проблеми (дефіцит спілкування в родині, розлучення батьків, сімейне насилля, пияцтво батьків); різкі зміни настрою у дітей у віці 10-15 років, що може бути обумовлено як тяжкою формою депресії, так і біологічними особливостями статевого дозрівання, а також проявами різних інфекцій, ендокринних порушень, алергії, анемії, дії токсичних металів чи хімікатів; у провокації самогубств певну роль відіграє імітаційна поведінка (копіювання): телевізійні передачі, публікації у пресі, Інтернет-сайти молодіжних субкультур (ЕМО, ГОТИ), пов’язані з описом суїцидів, ведуть до зростання випадків ланцюгової реакції, сьогодні є загроза виникнення моди на суїцид, особливо коли з життя йдуть кращі (смерть слід за кумиром ).
ОЗНАКИ НЕБЕЗПЕКИ
Погрожує покінчити собою;
демонструє різкі зміни настрою, або агресивні напади;
переніс тяжку втрату;
роздає цінні речі;
приводить до ладу діла;
просить вибачення, немов прощається;
втратив страх за життя (ризиковано себе поводить);
не слідкує за собою;
втратив самоповагу.
Тобто суїцидальна поведінка підлітка — це крик про допомогу. Підліток, що замислюється про суїцид, все-таки сподівається, що щось зміниться на краще, що хоч хтось побачить, як він потребує допомоги, розуміння і підтримки, як йому хочеться поділитися своїми переживаннями. Тоді він і починає поводитися так, щоб привернути увагу до себе. А завдання друзів і батьків побачити цю зміну в поведінці.
МОТИВИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ
- недостача уваги і турботи про дітей у сім'ї;
- переживання, образи, - самотність, відчуженість;
- неможливість бути зрозумілим, почутим;
- почуття провини, сорому, невдоволення собою, страх покарання;
- шкільні проблеми; - почуття помсти, протесту, загрози;
- бажання привернути до себе увагу, визвати співчуття;
- ухилення від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації;
-втрата близької людини;
- ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагітність;
- погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;
- часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;
- розлучення батьків, або їхня смерть;
- часті зміни міста проживання;
- насилля у сім'ї (особливо фізичні і сексуальні).
Як правило, суїцидальні підлітки прямо або побічно дають своїм друзям і близьким зрозуміти, що збираються піти з життя. Пряму загрозу не побачити важко. "Я збираюся накласти на себе руки", "В наступний понеділок мене вже не буде в живих"... Непрямі погрози, багатозначні натяки уловити важче. Непрямі погрози нелегко уловити з розмови, інколи їх можна розцінити за найзвичайніші "скарги на життя", які властиві всім нам, коли ми знервовані, втомилися або пригнічені. Особливу увагу потрібно звернути на скарги на відсутність сенсу життя: «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»; висловлювання дитини: «Мені усе набридло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»; скарги на дурні передчуття: «Я відчуваю, що скоро помру!»; підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя; словесні натяки на смерть, що наближується: «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»; наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей, роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків; раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії; таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати; тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини - характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя. Не виключено, що ваш родич або знайомий задумав вчинити самогубство, якщо він виголошує фрази типу: - "Я вирішив покінчити з собою". - "Набридло. Скільки можна! Ситий по горло!" - "Краще померти!" - "Пожив і досить!" - "Ненавиджу всіх і все!" - "Ненавиджу своє життя!" - "Єдиний вихід - померти!" - "Більше ти мене не побачиш!" - "Ти віриш в переселення душ? Коли-небудь, може, і я повернуся в цей світ!" - "Якщо ми більше не побачимося, спасибі за все!".
За даними досліджень, у 10 – 15% дітей відбувається хвороблива зміна настрою. Однак деякі учні страждають на тяжку форму депресії. Провідним фактором ризику захворіти на депресію для дитини є сім’ї, в яких хтось із батьків страждає на цю недугу. Спрацьовує фактор спадкової схильності, а також саме середовище негативних сімейних стосунків, що викликають пригнічений стан підлітка. До депресії може призвести і почуття власної нікчемності через неспроможність виправдати очікування батьків, педагогів, друзів або свої власні. Але найтяжча для підлітка втрата – це втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, що ти покинутий та нікому не потрібен.
Отже, дитині із суїцидальною поведінкою потрібна всебічна допомога від усіх оточуючих її людей.
1. Станьте дитині другом, якому можна довіряти.
2. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
3.Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних. 4.Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
5.Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні запитання.
6.Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.
7.Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини.
8. Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.
9. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає.