Ім'я файлу: Доповідь мовленнєве середовище.doc
Розширення: doc
Розмір: 74кб.
Дата: 06.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінарські, лабораторні (денна форма) (1).docx
Розширення: doc
Розмір: 74кб.
Дата: 06.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Семінарські, лабораторні (денна форма) (1).docx
СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО МОВЛЕННЄВОГО СЕРЕДОВИЩА
В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує педагогів на створення в дошкільному навчальному закладі розвивального освітнього середовища, що сприятиме повноцінному розвитку дітей, забезпечить успіх діяльності дорослого в розвитку кожної дитини та підвищення якості дошкільної освіти в цілому.
Розвивальне освітнє середовище – комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі. Сучасні дослідники розглядають розвивальне середовище як систему матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини.
Розвивальний простір дошкільного навчального закладу потрібно розглядати як інтегровану категорію, що поєднує в собі природне довкілля, світ культури, соціум, сенсорно-пізнавальний простір, ігрове і мовленнєве середовище та середовище особистості дитини.
Мовленнєве середовище вважається розвивальним, якщо воно створює доброзичливу атмосферу, в якій діти виявляють мовленнєву активність, вільно спілкуються між собою та з вихователем, вчаться, дізнаються про нове та цікаве, чують літературну мову, мають змогу самостійно обирати однолітків для спілкування, гри, трудової чи іншої діяльності, залучаються до мовленнєво-творчої діяльності.
Створення розвивального освітнього мовленнєвого середовища складається з таких компонентів:
спеціально організована мовленнєва діяльність дітей;
спільна доросло-дитяча (партнерська) мовленнєва діяльність;
вільна самостійна мовленнєва діяльність дітей.
СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНА МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ - нашаровування всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння), наскрізний зміст яких має один або декілька об’єктів пізнання, засвоєння тощо.
Метою роботи педагога щодо створення першого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовищає ознайомлення дітей з новими мовними та мовленнєвими явищами, навчання виконавчих дій, визначення обсягу мовленнєвої діяльності кожного вихованця.
Принципи, які слід враховувати у процесі створення першого компонента освітнього мовленнєвого середовища:
Принцип психологічної обумовленості занурювання в мовлення.
Принцип домінанти, коли дорослим приділяється підвищена увага якомусь конкретному мовленнєвому явищу, мовному розділу тощо, отже, цей вид роботи домінує або, буквально, - “панує”.
Принцип багатогранності, коли мовленнєві навички та вміння формуються (або засвоюються) різними способами пізнання.
Принцип гармонійності, який обумовлюється єдністю мовленнєвої діяльності та спілкування, а також рівноцінності функціонування різних видів мовленнєвої діяльності.
Оптимальним буде використання таких методів:
методи добору та структурування навчання мови та розвитку мовлення;
методи мотивації мовленнєвої діяльності;
методи ознайомлення дітей із новим мовленнєвим досвідом.
Окреслимо також функції дорослого, які будуть найбільше реалізовані у процесі спеціально організованої мовленнєвої діяльності дітей.
Гностичні функції – дорослий передає, ретранслює свій мовленнєвий
досвід та способи пізнання довкілля як джерело майбутнього мовленнєвого досвіду дитини.
Організаційні функції – створює освітнього мовленнєве середовище, а також умови для виявлення “Я” дитини.
Прогнозувальні функції – це процес, спосіб та результат мовленнєвої діяльності.
Блок спеціально організованого навчання мови та розвитку мовлення дітей передбачає навчання в процесі якого досягається розвиток фонетичного та фонематичного слуху кожної дитини, тобто виховується звукова культура мовлення, збагачується словниковий запас, формується граматична правильність мовлення, розвивається зв’язне мовлення, починають формуватися передумови навчальної діяльності тощо.
СПІЛЬНА ДОРОСЛО-ДИТЯЧА (ПАРТНЕРСЬКА) МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ - зміст і способи мовленнєвої діяльності дитини впродовж певного проміжку часу будуть постійно й поступово нашаровуватися, кількісно та якісно змінюватися.
Метою є вдосконалення та закріплення мовленнєвих знань, умінь і навичок. Дидактичні завдання, які планує дорослий, будуть реалізовуватися у всіх видах мовленнєвої діяльності.
Принципи, які слід враховувати під час створення другого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища.
Принцип концентричності, який полягає у поступовому нарощуванні та ускладненні змісту мовленнєвої діяльності та способів пізнання довкілля, взаємодії вихователя і дитини.
Принцип паралельності, сутність якого полягає в пізнанні дитиною цілого й частини, множини та одиничності тощо (слово – склад - звук).
Принципи контрастності та вертикальності тематизму, зміст яких полягає в доборі “стрижня”, “осі”, на яку нашаровуються зміст мовленнєвої інформації та пропонованого дорослим матеріалу.
Оптимальними методами взаємодії дорослого та дитини є репродуктивні (відтворювальні) методи та методи формування мовленнєвих умінь і навичок.
Найбільш реалізованими у процесі створення другого компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища будуть такі функції дорослого:
партнерські – дорослий-співучасник, однодумець сумісного осмислення цінностей довкілля, мовленнєвої культури, рефлексивної діяльності, яка виявляється в самооцінці та самоконтролі своєї мовленнєвої діяльності, свого ставлення до довкілля;
мотиваційні – дорослий створює умови для розуміння та осмислення дитиною своєї мовленнєвої діяльності, спонукає дитину до рефлексії, самооцінки, викликає бажання стверджувати своє “Я” через мовленнєву діяльність та спілкування.
Цей компонент мовленнєвого середовища має за мету розвиток навичок, засвоєння різних видів мовленнєвої діяльності, залучення до мистецтва слова, розширення уявлень про довкілля тощо.
ВІЛЬНА САМОСТІЙНА МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДІТЕЙ - створення мовленнєвонасичених, різноманітних культурно-пізнавальних і просторово-предметних умов, які спонукають дитину до самостійного вибору діяльності.
Метою означеного компонента є організація практичних дій дитини, переведення з одного виду діяльності до іншого, розвиток прихованих потенціальних мовленнєвих можливостей, привласнювання дитиною способів адаптації до мовленнєвого середовища.
Принципи, які необхідно враховувати під час створення третього компонента розвивального освітнього мовленнєвого середовища:
Принципи індивідуалізації та диференціації, що полягають в урахуванні мотивів, потреб, рівня мовленнєвого та комунікативного розвитку кожної дитини;
Принцип одномоментного або паралельного включення всіх аналізаторів у процесі мовленнєвої діяльності;
Принцип проеціювання мовленнєвого об’єкта, спрямованого на своє “Я”.
Оптимальні методи взаємодії дорослого та дитини: методи формування досвіду мовленнєво-творчої діяльності та методи оцінно-контрольної діяльності (рефлексії).
Найбільш реалізованими будуть такі функції дорослого:
організаційні – створення емоційно-особистісних і просторово-предметних умов для самореалізації кожної дитини;
діагностичні – організація, проведення контрольно-діагностичних зрізів мовленнєвого розвитку дитини;
розвивально-корекційні – створення умов для щоденних бесід із дітьми, спілкування з однолітками тощо.
З метою забезпечення ефективності навчання дошкільників української мови рекомендуємо спрямувати зусилля на створення мовленнєвого розвивального середовища. А саме:
| Вид | Зміст, вимоги |
| Природне середовище | Рослини найближчого оточення, характерні для даної місцевості, культурні, городні рослини, кімнатні рослини тощо. Дорослі мають знати і вживати українські назви живих мешканців та неживих об’єктів, явищ природи. |
| Предметне середовище | Включає в себе: Предмети та іграшки, що забезпечуватимуть предметно-практичну та ігрову діяльність дітей. Набори предметних, сюжетних картин, добірки ілюстрацій до народознавчого матеріалу. Добірки художніх та фольклорних творів, ілюстрацій до них. Добірки українських художників, картини місцевих художників. Дидактичні ігри та завдання комунікативної, мовленнєвої, лінгвістичної спрямованості на розвиток творчого мовлення. Телепрограми, мультиплікаційні фільми. Настільно-друковані, інтелектуальні ігри тощо. |
| Соціальне середовище | Включає в себе: Вихователя, який вільно володіє розмовним мовленням, художнім мовленням, доцільно використовує український фольклор в життєдіяльності. Помічника вихователя, який в змозі підтримати розмову українською мовою. Батьків, які розуміють необхідність оволодіння дитиною українським мовленням, підтримують намагання дитини говорити, допомагають їй. Створення сприятливої, заохочувальної атмосфери для використання української мови. Партнерську позицію дорослого – носія інформації та авторитетної для дитини особи. Забезпечення мовленнєвого супроводу з боку всіх дорослих, що так чи інакше спілкуються з дитиною Поєднання зусиль садка і сім’ї. |
| Власне середовище вихованця | Сприятиме формуванню навичок та вмінь з українського мовлення, якщо педагог зуміє вмотивувати та виховати в дитині бажання, а потім і потребу вивчати і розмовляти українською мовою. |
Наповнення відповідних осередків (центрів) здійснюється відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 11.09.2002 №509 "Про затвердження Типового переліку обов’язкового обладнання навчально-наочних посібників та іграшок у дошкільних навчальних закладах", методичних рекомендацій від 17.03.2006 №1/9-153 "Підбір і використання іграшок для дітей раннього віку у дошкільних навчальних закладах" та від 18.07.2008 №1/9-470 "Підбір і використання іграшок для дітей дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах".
Важливою умовою створення в дошкільних навчальних закладах розвивального середовища є аналіз, планування та контроль відповідного напряму роботи. Звертаємо увагу керівників дошкільних навчальних закладів на необхідність визначення заходів щодо створення розвивального середовища у річному плані роботи закладу. Відповідно до змісту кожного розділу плану варто передбачити заходи, спрямовані як на обладнання групових кімнат та інших приміщень дошкільного закладу, так і на методичну роботу з педагогами, яка сприятиме підвищенню їхньої фахової майстерності щодо використання розвивального середовища; вивчення стану організації життєдіяльності дітей, що допоможе отримати об’єктивну інформацію про стан розвивального середовища в групах; роботу методичного кабінету, яка забезпечить розроблення відповідних методичних рекомендацій, вивчення, узагальнення та поширення перспективного досвіду, поповнення методичного кабінету тощо.
Створюючи розвивальний простір для дітей в умовах дошкільного навчального закладу, педагогічним працівникам необхідно дотримуватися наступних принципів: безпечність; урахування закономірностей розвитку дітей; раціональність; динамічність; активність; комфортність кожної дитини; позитивно-емоційне навантаження.
Найголовнішим принципом організації розвивального простору є його безпечність, адже від цього залежить збереження життя та здоров’я дітей. Саме тому під час створення розвивального простору особливу увагу необхідно звертати на якість матеріалів, з яких виготовлено обладнання, іграшки тощо та їх відповідність санітарно-гігієнічним нормам, дотримання вимог Інструкції з організації життя та здоров’я дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28.10.2008 р. № 985.
Організовуючи життєдіяльність дітей, педагогам необхідно враховувати психологічні закономірності розвитку дітей дошкільного віку, їхні індивідуальні особливості, а також особистий життєвий досвід. Важливо, щоб розвивальний простір максимально задовольняв потреби кожної дитини, а тому варто наповнити його різноманітними атрибутами, які допоможуть зацікавити кожну дитину, а також подбати про те, щоб вона змогла знайти для себе улюблене заняття.
Дотримання принципу раціональності потребує від педагогів урахування особливостей архітектури та дизайну групового розміщення дошкільного навчального закладу. У групових приміщеннях доцільно передбачити місце для створення постійних і змінних осередків (центрів), де діти могли б самостійно чи невеликими групами за власним бажанням займатися різними видами діяльності, не заважаючи один одному. Саме тому доцільно використовувати підвісне обладнання, ширми, екрани, вітрини.
Розвивальний простір групової кімнати не може бути сталим. Педагогам необхідно періодично змінювати його матеріальне наповнення, враховуючи інтереси, потреби, настрій дітей, освітні завдання тощо. Варто періодично змінювати кольоровий і звуковий фон у групових приміщеннях, варіювати використання обладнання. Раз на місяць частину ігрового матеріалу потрібно оновлювати, а також змінювати їх розміщення. Ігровий матеріал та обладнання, яке діти не використовують тривалий час, доцільно заховати на певний період, а потім знову розмістити в ігрових осередках (центрах). Для забезпечення динамічності розвивального простору варто використовувати модульні столи, пересувні ящики, ширми тощо. Змінюючи частково розвивальне середовище групової кімнати, потрібно враховувати також тему дня (тижня, місяці), над якою працюють діти.
Принцип активності передбачає, що в розвивальному просторі діти мають змогу діяти за власним вибором, змінювати ситуацію, перетворювати простір, обстежувати його, раціоналізувати. Всі предмети мають бути доступними дітям, щоб їх можна було вільно брати, використовувати, класти на місце тощо.
Доцільно створений розвивальний простір дає можливість дитині почуватися комфортно в усіх осередках (центрах) групи. Разом з тим, педагогічні працівники повинні надати кожній дитині її "особистий простір" – місце, де вона може побути наодинці. З цією метою у груповій кімнаті варто створити "куточок усамітнення" чи "куточок роздумів" з м’яким диванчиком, подушками тощо.
Створюючи розвивальне середовище групової кімнати, обов’язково потрібно брати до уваги і його позитивно-емоційне навантаження. В оформленні приміщень варто використовувати теплу пастельну гаму кольорів та якісний текстиль і фурнітуру; забезпечувати достатнє освітлення та режим провітрювання; продумувати розміщення меблів, яке сприятиме використанню дітьми осередків групової кімнати та не створюватиме відчуття захаращеності під час перебування у приміщенні; використовувати озеленення приміщення.
Працівникам дошкільних навчальних закладів також необхідно уникати конфліктів, бути спокійними, уважними. Своєю поведінкою та діями вони мають позитивно впливати на розвиток психічних процесів дітей. Загальна тональність мовлення педагогічних працівників має бути помірною, оцінка, вказівка – спокійними, доцільними та коректними.
Таким чином, створення розвивального середовища в дошкільному навчальному закладі сприяє організації життєдіяльності дітей відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти України.
Література
Закон України "Про дошкільну освіту".
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.
3. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" / наук. керівник Кононко О.Л. – К. : Світич, 2008. – 430 с.
Обов’язкова освіта дітей старшого дошкільного віку: форми здобуття, організація і зміст роботи : збірник методичних матеріалів / [авт.-упоряд.: О.П.Долинна. А.П.Бурова, О.В.Низковська, Т.П.Носачова]. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – С.22-44.
Романюк І.А. Аналіз, планування, контроль як функція управлінської діяльності керівника дошкільного навчального закладу. – Тернопіль : Мандрівець, 2011. – 280 с.