1   2   3   4   5   6
Ім'я файлу: pokarannya-jinka.doc
Розширення: doc
Розмір: 184кб.
Дата: 20.09.2020




ЗМІСТ



Вступ 3

Розділ 1. Особливості кримінальної відповідальності жінок за чинним законодавством України 5

Розділ 2. Аналіз особливостей відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками 9

2.1. Виконання (відбування) покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками (правовий аспект) 9

2.2. Особливості відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками 15

2.3. Організаційно-правові засади діяльності будинку дитини при виправній колонії 21

Розділ 3. Необхідність реформування виправних колоній, призначених для утримання засуджених жінок 27

Висновки 34

Список використаних джерел 36



Вступ


Актуальність теми дослідження. Жінка займає особливе місце в суспільстві (є матір'ю, берегинею сім'ї), що зумовлює й особливі вимоги, які суспільство висуває до неї, і пояснює ту шкоду, яку завдає суспільству жіноча злочинність.

Актуальність диференціації та індивідуалізації виконання і відбування позбавлення волі стосовно засуджених жінок викликана необхідністю наближення цього процесу до міжнародних принципів та стандартів, рекомендацій міжнародних організацій у сфері виконання покарань, пов'язаних з перебуванням особи у місцях позбавлення волі.

Спостерігається недотримання гендерної адекватності у виконанні найсуворішого покарання у виді позбавлення волі стосовно засуджених жінок. Обираючи такий вид покарання, як позбавлення волі на певний строк щодо жінок, слід зважати на те, що це покарання відзначається високим рівнем репресивності. Негативні наслідки відбування засудженими жінками позбавлення волі, спричинені перебуванням перебування в ізоляції у соціально несприятливому оточенні, обмеженням зв'язків із сім'єю, складністю адаптації до порядку та умов виконання цього покарання, – у підсумку викликає у жінок стан депресії, пригніченості, апатії. У більшості жінок під час перебування в ізоляції втрачаються соціально корисні зв'язки, розпадається кожна друга сім'я, послабляються або ж втрачаються зовсім зв'язки з попереднім оточенням, втрачаються суспільно корисні навички.

Тож не викликає сумнівів, що засуджені жінки потребують особливої уваги при застосуванні засобів карально-виховного впливу, а ефективністю їх виправлення будуть показники зменшення рецидиву злочинів.

Процес відбування покарання у виді позбавлення волі пов'язаний з низкою негативних чинників, які ускладнюють соціальну адаптацію і реінтеграцію осіб, які звільняються з установ виконання покарань. Свій прояв це знаходить в послабленні родинних зв'язків, втраті навичок раціонального використання матеріальних і моральних ресурсів та прийнятті адекватних рішень у різних життєвих ситуаціях.

Сутність та зміст цього покарання, його протиріччя розглядалися в працях С.І. Демент'єва, І.Г. Богатирьова, В.А. Єлеонського, І.І. Карпеца та інших. Безпосередньо проблемам виконання позбавлення волі стосовно засуджених жінок присвячені праці Ю.М. Антоняна, А.Б. Благи, В.А. Бадири, М.С. Басенко, М.Н. Голоднюк, І.О. Кирилової, І.В. Корзуна, В.О. Меркулової, А.Т. Потьомкіної, М.В. Стрюк, В.А. Серебрякової, Є.В. Середи, Л.О. Шевченка, Т.О. Шмаєвої, В.В. Федусік, Т.М. Явчуновської.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є кримінально-виконавче законодавство України.

Предмет дослідження – жінка як суб'єкт відбування покарання.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей відбування покарання жінками.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • визначити особливості кримінальної відповідальності жінок за чинним законодавством України;

  • здійснити аналіз особливостей відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками;

  • виявити необхідність реформування виправних колоній, призначених для утримання засуджених жінок.

Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагаль­нення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.

Розділ 1. Особливості кримінальної відповідальності жінок за чинним законодавством України


Підвищення теоретичного та практичного значення інституту кримінальної відповідальності взаємопов'язано із дослідженням ефективності застосування різних форм кримінальної відповідальності (не лише покарання) до різних категорій засуджених. Жінки – є специфічним суб'єктом кримінальної відповідальності, оскільки за чинним законодавством існують доволі суттєві відмінності у визначенні щодо них форм кримінальної відповідальності, системи покарання, умов й порядку їх виконання. Але відмінності стосуються лише вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Щодо інших, кримінальний закон майже не враховує статеві природні відмінності. Так у чинному Кримінальному кодексі України є лише одна стаття 117, яка передбачає відповідальність жінки за вбивство своєї новонародженої дитини під час пологів. Ніяких особливостей відповідальності жінки не передбачено статтями 18-22 КК, які визначають суб'єкта кримінальної відповідальності, статті 44 – 49 КК, які передбачають умови і порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. Не передбачають ніяких особливостей чи відмінностей статті КК про покарання жінок (ст.ст. 50 – 64 КК), призначення покарання жінкам (ст.ст. 65 – 73 КК) [25, с. 88].

Лише у п. 4 статті 66 КК [2] визнається обставиною, що пом'якшує відповідальність, вчинення злочину жінкою в стані вагітності. До того ж, у Кримінальному кодексі України є дві статті, які передбачають умови і порядок звільнення жінки від відбування покарання:

  1. стаття 79 КК – звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;

  2. стаття 83 КК – звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років [2].

Останні три норми можуть бути застосованими лише до жінок вагітних і таких, що мають малолітніх дітей. Незастосування певних видів покарання теж пов'язується зі станом вагітності та наявністю дитини певного віку.

Звернення до проблеми впливу особистісних властивостей і психофізичних особливостей жінок на сприйняття ними різних форм кримінальної відповідаль­ності, покарання дозволить визначити подальші напрями реформування кримінального, кримінально-виконавчого законодавства, найбільш доцільний обсяг кримінально-правового примусу, засоби підвищення його ефективності щодо жінок, як суб'єкта кримінальної відповідальності. У даному випадку варто наголосити на важливості визначення не лише особливостей реального застосування покарання (передусім, позбавлення волі), як особливої, найбільш суворої форми кримінальної відповідальності, але й інших її форм. [25, с. 91].

Сучасні тенденції розвитку кримінального законодавства (міжнародного, зокрема) полягають у прагненні розширити арсенал засобів кримінально-правового впливу на правопорушників. Даний напрям припускає відмову держави від реакції на злочин лише у формі покарання, збільшення кількості й розширення сфери застосування форм кримінальної відповідальності, не пов'язаних з реальним виконанням кримінального покарання (або без призначення як такого), призначенням покарань альтернативних позбавленню волі. Спрямованість реформування вітчизняного кримінального законодавства має і надалі передбачати приведення його у відповідність з міжнародними стандартами. Міжнародні стандарти в сфері кримінального правосуддя справедливість карної репресії, більш точне і чітке визначення її відповідності характеру і ступеню тяжкості злочинного діяння й особи, яка його вчинила, погоджують зі збільшенням кількості і сфери застосування мір кримінально-правового впливу, що дозволяють досягти виправлення обвинуваченого, попередження нових злочинів з його боку без ізоляції від суспільства. У Резолюції Генеральної Асамблеї ООН за №45/110 викладені принципи щодо заходів кримінально-правового впливу, не пов'язаних із тюремним ув'язненням. З метою забезпечення більш гнучкої системи кримінального правосуддя, відповідності обсягу кари характеру злочину, ступеню його тяжкості, особистості злочинця, в інтересах захисту суспільства, і для уникнення несправедливого, невиправданого застосування заходів ув'язнення у суду має бути широкий вибір заходів кримінально-правового впливу. За Токійськими правилами судам надається рекомендація застосовувати наступні санкції, не пов'язані з ізоляцією злочинця від суспільства [25, с. 92]:

а) усні: зауваження, догана, попередження;

б) умовне звільнення від відповідальності;

в) обмеження у громадських правах;

г) економічні санкції та грошові покарання, такі як разові штрафи і щоденні штрафи;

д) конфіскація або позбавлення права власності на майно;

є) повернення потерпілому майна або виділення компенсації;

ж) умовне покарання або ж покарання з відстрочкою виконання вироку;

з) умовне звільнення з ув'язнення під судовий нагляд; и) примусове виконання громадських робіт;

і) направлення у виправний заклад з обов'язковою щоденною присутністю; ї) домашній арешт;

й) будь-який інший вид поводження, не пов'язаний із тюремним ув'язненням;

к) можливе будь-яке поєднання вищенаведених мір.

Особливої актуальності набуває дана проблема, якщо враховувати міру негативного впливу покарання у вигляді позбавлення волі на засуджених жінок, матеріальний і моральний стан їхніх дітей, рідних і близьких. Проблема полягає в тім, що якщо система покарань, як крайніх заходів кримінально-правового впливу, сформована і чітко визначена у чинному кримінальному законодавстві, то щодо системи мір, що охоплюється поняттям кримінальної відповідальності, цього немає. У теорії кримінального права існують досить різні підходи до визначення конкретних форм кримінальної відповідальності, підставам їхньої класифікації. Залежно від предмета дослідження, в одних роботах виділяється система покарань та інші заходи кримінально-правового впливу, що охоплюють не лише форми кримінальної відповідальності, але й інші заходи правового впливу. У таких випадках не виявляється чітке виділення конкретних форм кримінальної відповідальності і співвідношення їх із покаранням [25, с. 93].
В інших дослідженнях, присвячених безпосередньо проблемам кримінальної відповідальності, більш докладно аналізується зміст форм кримінальної відповідальності, визначаються підстави їхньої класифікації, розглядаються питання співвідношення кримінальної відповідальності з покаранням.

Згідно з чинним кримінальним законодавством України, зміст кримінальної відповідальності цілковито припускає засудження жінки, призначення їй кримінального покарання з подальшим його реальним виконанням. Закон надає також можливість суду обмежитися лише засудженням жінки без призначення покарання (ч. 4 ст. 74, ч. 2 ст. 84 КК), призначити покарання, але звільнити від його відбування (ст. ст. 80, 85 КК ), звільнити від покарання з випробуванням (ст. ст. 73, 79 КК ) [2]. Кожний з розглянутих варіантів – це нормативне відбиття певного обсягу кримінальної репресії щодо осіб, які вчинили злочин, що виявляється у змісті конкретної форми кримінальної відповідальності. Зміст кожної з них є різний, оскільки припускає не однакове співвідношення основних ознак кримінальної відповідальності: факт засудження, призначення покарання, реальне його відбування. Залежно від наявності всіх ознак або їхньої частини, кримінальна відповідальність класифікується на різні форми, у яких реалізовується.


  1   2   3   4   5   6

скачати

© Усі права захищені
написати до нас