Розділ 2. Аналіз особливостей відбування покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками
2.1. Виконання (відбування) покарання у виді позбавлення волі засудженими жінками (правовий аспект)
Сучасна злочинність жінок характеризується новими відмінними особливостями і якостями – підвищеною жорстокістю, агресивною спрямованістю, насильницькими засобами вирішення конфліктних ситуацій, підготовкою, продуманістю злочинних дій, залученням до злочинів власних дітей, співмешканців, учиненням групових злочинів, високим рівнем рецидивних злочинів, зниженням віку засуджених злочинниць.
Інтенсивне зростання жіночої злочинності відбувається на фоні нарощування таких маргінальних явищ, як пияцтво, алкоголізм, наркоманія, проституція, торгівля людьми, що необхідно враховувати при проведенні виховної роботи під час відбування покарання [20].
Призначення і виконання покарання у виді позбавлення волі щодо жінок здійснюється на загальних підставах, що передбачені чинним кримінальним і кримінально-виконавчим законодавством. Термін покарання, що може бути призначений жінкам становить від 1 до 25 років, до жінок також застосовується довічне позбавлення волі (окрім тих, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку).
Аналіз кримінально-виконавчого законодавства вказує на відсутність окремої системи кримінально-виконавчих норм, які б виключно регулювали виконання та відбування покарання жінками засудженими до позбавлення волі. Хоча варто зазначити, що у Кримінально-виконавчому кодексі України передбачено декілька статей, що розкривають особливості відбування жінками покарання у виді позбавлення волі. Такими нормами є ст. ст. 18, 92, 101, 108, 111, 112, 115, 118, 120, 132, 141, 142 КВК України [3]. Їх аналіз дозволяє прийти висновку, що особливості відбування покарання у виді позбавлення волі зводяться до встановлення у статтях КВК України певних пом'якшень режиму тримання та особливостей влаштування побуту жінок. Пом'якшення режиму тримання пояснюється відношенням до жінки у нашому суспільстві, в тому числі і до засуджених жінок, їх фізіологічними та фізичними особливостями.
Після призначення покарання і вступу вироку суду у законну силу жінки доправляються до виправної колонії на загальних підставах. За загальним правилом жінки засуджені до позбавлення волі направляються до виправних колоній під охороною, окремо від інших засуджених.
Види виправних колоній до яких направляються засуджені жінки [5]
| Колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання | Колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання | Колоній середнього рівня безпеки жінки |
| Направляються особи, засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому КВК України. Виняток: Не підлягають розподілу та направленню із СІЗО до виправних колоній мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання вагітні жінки та жінки, які мають при собі дітей віком до трьох років. | Направляються жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому ст. 147 КВК України | Направляються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії |
Прийняття засуджених до установ виконання покарань здійснюється комісією з прийняття та розподілу засуджених під керівництвом начальника установи. До складу комісії входять заступники начальника установи, персонал оперативного підрозділу, підрозділів нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень, соціально-виховної та психологічної роботи, інтендантського та господарського забезпечення та медичної частини. Склад комісії щороку затверджується наказом начальника установи виконання покарань [10].
Під час прийняття засуджених персонал установи виконання покарань перевіряє наявність особових справ і встановлює приналежність їх засудженим, які прибули до установи. Медичний працівник проводить первинний медичний огляд засуджених відповідно до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2014 року за № 990/25767.
Протягом доби засуджені проходять медичний огляд, і за ними встановлюється медичний нагляд тривалістю 14 діб. У разі виявлення в цей період інфекційних хворих вони терміново ізолюються в медичній частині установи виконання покарань, а в установі проводиться комплекс протиепідемічних заходів.
Під час перебування в дільниці карантину, діагностики і розподілу засуджені ознайомлюються з порядком і умовами відбування покарання, зі своїми правами та обов'язками, встановленими законодавством України та цими Правилами, проходять інструктаж щодо заходів пожежної безпеки, попереджаються про відповідальність за порушення встановленого порядку відбування покарання в установі виконання покарань. Вони інформуються про передбачені законодавством України підстави для застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї, повідомляються про застосування в установі виконання покарань аудіовізуальних, електронних та інших технічних засобів нагляду і контролю.
Жінкам, які відбувають покарання у виправних колоніях, створюються необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої площі на одну засуджену у виправних колоніях не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов [10].
Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові умови та встановлюються підвищені норми харчування. Так у дворах для прогулянки жінок з дітьми і вагітних жінок засівається трава або висаджуються квіти. Для дітей влаштовуються пісочниці.
Жінкам з вагітністю понад чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, непрацюючим жінкам понад п'ятдесят п'ять років (якщо вони не одержують пенсії), одяг, взуття, білизна і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
Протягом строку відбування покарання у дільниці ресоціалізації жінки зобов'язані працювати, за винятком жінок, яким виповнилося понад п'ятдесят п'ять років, інвалідам першої та другої груп, хворим на активну форму туберкульозу, жінкам з вагітністю понад чотири місяці, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних колоніях, – їм дозволяється працювати за бажанням з урахуванням висновку лікарської комісії колонії. Перелік робіт і посад, на яких забороняється використовувати засуджених до позбавлення волі, визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань виконання покарань. Забороняється використовувати працю засуджених [10]:
а) у приміщеннях, де розміщена зброя, спецзасоби та службова документація;
б) на роботах, пов'язаних з устаткуванням для множення документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації);
в) на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів;
г) на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;
ґ) як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклів;
д) на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників. Адміністрація колоній може залучати засуджених до робіт з благоустрою житлових та виробничих зон місць позбавлення волі, прилеглих територій та з поліпшення культурно-побутових умов засуджених або забезпечення колоній продовольством. До цих робіт засуджені залучаються без оплати праці, у неробочий час, не більше двох годин на день і, як правило, у порядку черги.
Відповідно зі ст. 18 і ст. 150 КВК [3] України жінки відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з загальними або полегшеними умовами тримання, колоніях середнього рівня безпеки, і секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання [20, с. 256].
У колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання направляються жінки, засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправні колонії цього виду переводяться жінки з виховної колонії по досягненні 18-річного віку для подальшого відбування покарання. Вони розташовані в областях: Донецькій (Приазовська і Сніжнянська), Дніпропетровській (Дніпродзержинська) Луганській (Червонопартизанська), Одеській (Чорноморська), Харківській (Ка-чанівська), Черкаській (Уманська).
У колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання відбувають покарання жінки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також жінки, переведені з колоній мінімального рівня безпеки з загальними умовами тримання. Нині вони утримуються в колоніях Львівської області (Галицька), Дніпропетровської (Орджонікідзевська) і Одеської (Ширяєвська) областей [5].
У виправних колоніях (секторах) середнього рівня безпеки утримуються жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, а також жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії.
За загальним правилом жінки, засуджені до довічного позбавлення волі, розміщуються у секторах середнього рівня безпеки виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і для них встановлюється режим, передбачений для тримання засуджених у виправній колонії середнього рівня безпеки. Першим сектор середнього рівня безпеки за новим кримінально-виконавчим законодавством був створений у Чернігівській колонії № 44 (м. Чернігів), нині такий сектор облаштований у Качанівській № 54 колонії (м. Харків).
Жінки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі, утримуються в Чернігівській (м. Чернігів), Надержищинській (Полтавська обл.), Збаразькій (Тернопільська обл.). Жінки, визнані інвалідами першої або другої групи, направляються до Дніпродзержинської виправної колонії Дніпропетровської області [20, с. 257].
У Мелітопольській виховній колонії Запорізької області відбувають покарання неповнолітні особи жіночої статі.
При УВП для жінок створені дільниці соціальної реабілітації, лікувальні заклади для хворих на туберкульоз, дерматологічні та венеричні захворювання.
За складом учиненого злочину приблизно 1/5 частину в колоніях становлять жінки, засуджені за умисне убивство; по 5 % – за умисне тяжке тілесне ушкодження, розбій і грабіж; найбільша кількість жінок відбуває покарання за крадіжки і розкрадання – 35 %; за хуліганство – 1 %; за інші злочини – близько 30 %, з них переважна більшість жінок відповідає за злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотиків. Зазначимо, що традиційно, на першому місці серед "жіночих" злочинів завжди були крадіжки і розкрадання. Особливістю жіночої злочинності в останні роки є підвищення кількості злочинів (в абсолютних показниках), пов'язаних з насильством. Проте саме в останнє десятиріччя, коли спостерігався різкий сплеск насильства, у жіночій злочинності відбувався і процес гуманізації як при призначенні, так і в процесі відбування покарання жінками (амністія, відстрочка відбування покарання). Ця політика, в кінцевому підсумку, спричинила абсолютне зменшення жінок, засуджених до позбавлення волі. Отже, виникла парадоксальна ситуація: послаблення карального впливу на злочинність жінок обумовило зворотну реакцію з їх боку – збільшення насильницьких злочинів.
Найбільшу кількість засуджених, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, становлять жінки віком від 30 до 40 років – 37 %, жінки до 30 років – 34 %, від 40 до 55 років – 21 %, понад 55 років – на рівні 8 %. Слід зазначити, що вікова соціально-демографічна характеристика засуджених жінок з 1995 р. у названих групах практично залишається без змін, коливання в різні роки дорівнюють 1-3 % [20, с. 258].
Якщо розглянути характеристику засуджених жінок за освітнім рівнем, то вона буде такою: початкову загальну освіту мають 3 % засуджених, базову загальну освіту – 25 %, повну загальну освіту – 51%, початкову та незакінчену вищу – 17 %, повну вищу – трохи більше 3 %. Можна стверджувати, що порівняно з минулими роками освітній рівень тих, хто перебуває нині у виправних колоніях, став значно вищим.
За сімейним станом: кожна п'ята жінка перебувала в зареєстрованому шлюбі, розлучені (і ті, що не підтримують сімейних стосунків) становлять приблизно 30 %, удови – 8 %, ніколи не були у шлюбі – 26 %, у незареєстрованому шлюбі (фактичні сімейні стосунки) перебуває 16 % [20, с. 258].
Нині у виправних колоніях перебуває понад 10 % жінок, які мають дітей віком до 6 років, до 14 років – понад 15 %, у 7 % жінок діти перебувають у будинках-інтернатах, 3 % – позбавлені батьківських прав.
Із загальної кількості жінок, що відбувають покарання, працездатних – 95 %, хворих на алкоголізм або наркоманію – більше 30 %.
1 2 3 4 5 6