1   2   3   4   5   6   7
Ім'я файлу: курсова Система удобрення сільськогосподарських культур в польов
Розширення: docx
Розмір: 137кб.
Дата: 13.06.2022
скачати
Пов'язані файли:
КС_5.docx
Курсова работа з дисципліни Маркетингова торгова політика Весни
Курсова работа з дисципліни Маркетингова торгова політика Весни
завдання.docx




Подільський державний аграрно-технічний університет
Кафедра агрохімії, хімічних і загальнобіологічних дисциплін

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ



з Системи застосування добрив

на тему Система удобрення сільськогосподарських культур в польовій сівозміні № 1 ФГ «Рідний край» Теофіпольського р-ну Хмельницької обл.

на 2020 рік


Студента 2 курсу 1 групи

напряму підготовки Агрономія

спеціальності Агрономія

(Бойка Р.С.)

Керівник : кандидат с.-г. наук, доцент

(Недільська Уляна Іванівна)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. Кам’янець-Подільський – 2020 рік
ЗМІСТ

ВСТУП
3

РОЗДІЛ І. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур (огляд літературних джерел)
5

1.1 Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур сівозміни
5

1.2 Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні
14

РОЗДІЛ ІІ. Загальна характеристика господарства
16

РОЗДІЛ ІІІ. Визначення можливості господарства по накопиченню і заготівлі органічних добрив
21

РОЗДІЛ ІV. Визначення доз добрив під культури сівозміни та розрахунок загальної потреби в добривах
26

4.1 Методи визначення доз добрив, їх оцінка
26

4.2 Визначення норм органічних добрив для внесення під культури сівозміни
27

4.3 Визначення норм мінеральних добрив
29

4.3.1. Балансовий метод на планову урожайність культури
29

4.3.2 Комплексно-нормативний метод визначення добрив у польовій сівозміні
31

4.4 Висновки до розділу 4
32

РОЗДІЛ V. План внесення добрив у сівозміні
33

5.1 План розподілу добрив у сівозміні за розрахунками комплексно-нормативним методом
33

5.2 Календарний план застосування добрив у сівозміні
34

5.3 Обґрунтування і описання строків, способів внесення, доз і форм добрив у сівозміні
35

5.4 Висновки до розділу 5
36

РОЗДІЛ VІ. Підвищення родючості ґрунту в сівозміні
37

6.1 Винос поживних речовин з врожаєм
37

6.2 Баланс поживних речовин у сівозміні
37

6.3 Баланс гумусу в ґрунті сівозміни
38

6.4 Висновки до розділу 6
38

РОЗДІЛ VІІ. Вапнування ґрунтів
39

РОЗДІЛ VІІІ. Економічна ефективність добрив
40

РОЗДІЛ ІХ. Заходи, які забезпечують в межах вашого господарства захист навколишнього середовища від забруднення при зберіганні та використанні добрив
41

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
43


ВСТУП
Система удобрення є комплекс науково обґрунтованих технологічних і організаційних заходів щодо розміщення органічних і мінеральних добрив під сільськогосподарські культури з урахуванням клімату, родючості ґрунту, типу сівозміни, попередників, біологічних особливостей рослин і сортів, складу і властивостей добрив. Завданнями системи удобрення є не тільки оптимізація живлення рослин, а також і планомірне підвищення родючості ґрунтів, її окультурення як основи для стабільного зростання врожайності. Науково обґрунтована система удобрення забезпечує підвищення врожайності, поліпшення якості продукції, збереження чи відтворення родючості ґрунтів і запобігання забруднення навколишнього середовища метаболітами агрохімікатів.

Слід зазначити, що досягнення високої якості сільськогосподарської продукції можливо за грамотного поєднання органічних і мінеральних добрив, використання для оптимізації живлення мікроелементів, правильного співвідношення елементів живлення та вибору форм добрив і ефективних способів внесення добрив (локальний, підгодівля, припосівного), а також дотримання термінів їх внесення.

Раціональна ресурсозберігаюча система оптимізації живлення рослин сприяє підвищенню ефективності добрив і підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві. Умови живлення рослин залежать від доз, строків і способів внесення добрив. Їх доза, співвідношення в добриві елементів живлення рослин залежать не тільки від сільськогосподарської культури, ґрунту, але і від клімату і погодних умов. Тому технології використання добрива в кожній зоні мають свої особливості.

Також потрібно відзначити, що ефективне застосування добрив пов'язано з використанням рекомендованих сівозмін. Система удобрення в сівозміні полягає у розподілі органічних і мінеральних добрив між сільськогосподарськими культурами і визначенні способів внесення добрив з урахуванням забезпеченості ними господарства, родючості ґрунтів на всій площі сівозміни, прямої дії та післядії добрив. Кількісним показником системи удобрення є насиченість його добривами – середня маса добрив, яка припадає на 1 га ріллі щорічно і за ротацію. Продуктивність сівозміни значною мірою визначається насиченістю різними видами добрив.

Раціональна система удобрення забезпечує вирішення наступних завдань:

- стабільне збільшення врожайності сільськогосподарських культур і підвищення якості одержуваної продукції;

- збереження або відтворення родючості ґрунтів;

- зменшення техногенного навантаження на агроценози та охорона навколишнього середовища від забруднення;

- поліпшення економічних показників сільськогосподарського виробництва.

Головне завдання використання добрив полягає в підвищенні їх ефективності шляхом більш раціонального застосування, в переході від розрізнених прийомів внесення під окремі культури до науково обґрунтованої системи.

Важлива роль добрив у підвищенні врожайності культур безсумнівна, хоча в окремі несприятливі за погодними умовами роки вона знижується. Значення добрив у підвищенні врожайності буде ще більше зростати за зміцнення матеріально-технічної бази виробництва, зберігання і застосування добрив, загального зростання культури рільництва.

РОЗДІЛ І. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур (огляд літературних джерел)
1.1 Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур сівозміни
Озима пшениця дуже вимоглива до родючості ґрунту. Реакція останнього повинна бути нейтральною (рН = 6,0 – 7,5). Найбільш високі та сталі урожаї культури отримують на родючих, достатньо зволожених і чистих від бур’янів чорноземних та темно-каштанових ґрунтах. В зоні Полісся найкращі для неї є слабоопідзолені середньосуглинисті та сірі лісові ґрунти. На легких супіщаних ґрунтах та осушених торф’яниках пшениця вдається погано.

На створення 1 ц зерна з відповідною кількістю соломи вона використовує в середньому 3,7 кг азоту, 1,3 кг фосфору та 2,3 кг калію. Застосування добрив підвищує урожайність озимої пшениці на усіх видах ґрунтів. Гарні результати досягаються за дрібного внесення добрив, за якого частина добрив вноситься під основний обробіток ґрунту, а частина, в основному азотні, – у підживлення.

Найбільша кількість азоту поглинається озимою пшеницею в фазу виходу в трубку та колосіння. За достатнього азотного живлення в цей період краще розвивається колос, збільшується число колосків в колосі, що сприяє суттєвому зростанню урожайності зерна. Фосфорні добрива озима пшениця енергійно використовує впродовж перших 4–5 тижнів росту. Фосфор сильно впливає на розвиток кореневих систем рослин пшениці, збільшує їх розміри та об’єми. Калій інтенсивно поступає в рослини пшениці з перших днів росту до цвітіння. Фосфорно–калійне живлення на початку росту створює сприятливі умови для укорінення рослин та накопичення в них цукрів, що попереджує їх від вимерзання взимку. В той час посилене азотне живлення в перші періоди росту пшениці, в особливості восени, знижують стійкість пшениці до вимерзання та випрівання [3].

За даними М.В. Чуба та В.А. Боруха, на опідзолених чорноземах Полтавської області помірні дози мінеральних добрив (40 – 60 кг/га д.р.) збільшували урожайність озимої пшениці в сприятливі за зволоженням роки на 20 – 30%, в посушливі роки на 14%. Підвищена доза мінеральних добрив N90P90K90 в середньому за три роки збільшувала урожайність культури на 30 – 36%, причому якість зерна (білковість) не зменшувалася.

Вивчення різних доз та співвідношень мінеральних добрив, систематично використовуємих під озиму пшеницю по непаровому попереднику проводилося на чорноземі типовому малогумусному важкосуглинистому в учбово-дослідному господарстві «Комуніст» дослідниками В.С. Залізовським та Г.Ф. Ольховським [7]. Мінеральні добрива (N60-150P60-120K30-90) при внесенні під озиму пшеницю (табл. 1) забезпечували в середньому за 9 років підвищення урожайності на 42-66 %. Дія добрив сильно змінювалася по рокам; прирости урожаю зерна коливалися від негативних значень (-0,12 т/га) до високих позитивних (2,5 т/га).

За даними А.М. Артюхіна [1] в західній частині лісостепової зони України застосування N50P50K60 на сірих опідзолених ґрунтах збільшувало урожайність озимої пшениці на 0,66 т/га, а на чорноземі вилугуваному - на 0,81 т/га. В центральних та північно-східних районах Лісостепу України приріст від застосування добрив складав на чорноземі вилугуваному 0,42 т/га при застосуванні N40P55K45; на чорноземі типовому глибокому – 0,36 т/га при внесенні N35P50K40.

На дерново-слабопідзолистих супіщаних ґрунтах Житомирської області (Полісся України) мінеральні добрива мали позитивний вплив на підвищення урожайності та збільшення вмісту білку в зерні озимої пшениці. Так, внесення N20 весною в підживлення забезпечувало в середньому за три роки приріст урожаю зерна 3,0 ц/га. При внесенні N60P60K40 було отримано до 0,2 т зерна на 1 ц стандартних туків. При внесенні парних добрив найбільший ефект спостерігався при застосуванні азоту та калію. Так, прирости урожаю зерна пшениці становили від РК – 0,34 т/га, від NP – 40,46 т/га, від NК – 0,55 т/га. Внесення N60P60K40 забезпечувало найбільшу прибавку зерна – 1,41 т/га при урожайності культури на контролі 2,7 т/га [12].
Таблиця 1.1 – Вплив мінеральних добрив на урожайність озимої пшениці [7].

Варіанти

Урожай на контролі та прирости по варіантам
Окупність 1 кг NPK зерном, кг

т/га
%

1. Без добрив
2,30
100
-

2. P60K30
0,2
9
2,2

3. N60Р60
0,99
43
8,2

4. N60К30
0,61
27
6,8

5. N60P60K30
0,96
42
6,4

6. N90P60K30
1,25
54
6,9

7. N120P60K30
1,43
62
6,8

8. N60P90K30
1,04
45
5,8

9. N60P120K30
1,04
45
4,9

10. N60P60K60
0,97
42
5,4

11. P120K60
2,1
90
1,1

12. N120К60
1,04
45
5,6

13. N120P120
1,47
64
6,1

14. N120P120K60
1,52
66
5,1

15. N150P60K30
1,41
61
5,9

16. N60P60K90
0,97
48
4,6

17. N120P120K90
1,52
66
4,6

18. N90P60K60
1,25
54
6,0

19. N90P90K60
1,39
60
58

НІР0,95
0,46
14




При визначенні впливу калійних добрив на продуктивність озимої пшениці в дослідах Б.С. Носко та В.І. Бабиніна [14] встановлено, що калійні добрива в дозах 60–120 кг/га д.р. окупаються високими приростами урожаю зерна на фоні застосування N120P120. За вмісту калію в ґрунті більше 14–16 мг/100г ґрунту (в тому числі 4–8 мг залишкового калію) додаткове внесення калію під озиму пшеницю є неефективним. На такому калійному фоні застосування калію обмежене дозами, що необхідні для поповнення виносу та підтримування досягненої рівноваги.

На фоні основного повного добрива в залежності від його дози приріст урожайності озимої пшениці знижувався, а на багатому фоні - зовсім був відсутнім. Рядкове удобрення під пшеницю, що було внесене за рахунок основного (перенесення), не перевищувало урожаю зерна пшениці в усіх дослідах, проведених в різних районах Лісостепу, що вказує на недоречність перенесення частини мінеральних добрив з основного внесення в рядкове [6].

Підживлюють пшеницю в декілька строків. Восени підживлення азотними добривами проводять на бідних за поживним складом ґрунтах, при відсутності використання добрив в основне внесення. На чорноземних ґрунтах осіннє підживлення може спричинити переростання рослин пшениці та їх погану перезимівлю. Рано навесні проводять прикореневе підживлення аміачною селітрою (N25-30) за допомогою туковисіваючих апаратів зернових сівалок. В фазу виходу в трубку також можливе підживлення аміачною селітрою в тій же дозі за допомогою сільськогосподарської авіації чи розкидувачів мінеральних добрив (РУМ, МВД тощо) при вирощуванні пшениці з використанням технологічних колій. В фазу наливу зерна проводять позакореневе підживлення розчином сечовини (N30-35), що дозволяє збільшити вміст білку в зерні.

Для формування урожаю цукровий буряк потребує велику кількість поживних речовин. При урожаї 30-40 т коренеплодів та 15-20 т гички буряки виносять з ґрунту 120-140 кг азоту, 40-50 кг фосфору та 150-200 кг калію. Крім основних елементів живлення цукрову буряку часто не вистачає кальцію та мікроелементів, особливо бору та марганцю [2].

Азотні добрива ефективні в усіх зонах України, але як правило їх застосування знижує цукристість буряку. Встановлено, що при сильному азотному живленні в тканинах рослин буряку утворюються крупні клітини, вміст клітинного соку в них зростає, а концентрація знижується. Крім того, частина цукру витрачається на зв’язування мінерального азоту. Так, в дослідах Науково-дослідного інституту цукрових буряків (Яценко, Пивоваров, Шепетнєв), проведених на чорноземі вилугуваному, однобічне підвищення доз азоту з 20 до 120 кг/га зменшує цукристість коренів на 0,5%.

Важливим елементом в підвищенні урожайності цукрових буряків та збільшенні цукристості є фосфор. Позитивних вплив фосфорних добрив відмічений в багатьох дослідженнях (табл. 1.2), проведених в різних ґрунтово-кліматичних зонах.
Таблиця 1.2 – Вплив доз фосфору на фоні азотно-калійних добрив на урожай та цукристість буряку

Варіанти досліду
Чорнозем вилугований
Чорнозем глибокий
Чорнозем звичайний

Урожай, т/га
Цукор, %
Збір цукру, т/га
Урожай, т/га
Цукор, %
Збір цукру, т/га
Урожай, т/га
Цукор, %
Збір цукру, т/га

Контроль
25,1
19,1
4,79
30,9
19,0
5,87
32,2
18,9
6,09

N60К60 (фон)
28,5
19,8
5,64
33,8
18,9
6,39
32,1
20,0
6,42

Фон + Р30
31,7
19,9
6,31
40,2
19,7
7,92
34,3
19,8
6,80

Фон + Р60
32,2
19,6
6,31
38,9
19,2
7,47
36,0
19,0
6,84

Фон + Р90
30,7
19,8
6,08
38,9
19,3
7,51
36,4
18,6
6,77

Фон + Р120
29,6
18,8
5,56
39,1
19,4
7,59
34.5
19,1
6,60


Калій відіграє велику роль в утворенні органічних сполук і накопиченні цукру в коренеплодах. Під впливом цього елементу в рослинах розчинні азотні сполуки накопичуються в незначній кількості, цукристість буряку та вихід цукру зростає. Хоча калійні добрива позитивно впливають на урожай та цукристість буряку, за ефективністю вони значно поступаються азотним та фосфорним [16].

В дослідженнях Верхнянської дослідно-селекційної станції на чорноземі опідзоленому використання мінеральних добрив сприяло зростанню урожайності цукрового буряку на 26,3-39,8 %, причому ефективність добрив дуже залежала від умов зволоження року. В досліді цукрові буряки вирощували в після озимої пшениці, яка посіяна по багаторічним травам. Урожай без добрив в середньому за дев’ять років становив 39 т/га (табл. 1.3). Ефективність гною проявлялася лише на фоні найменшої дози мінеральних добрив.
Таблиця 1.3 – Вплив добрив на урожай цукрового буряку на чорноземі опідзоленому Правобережного Лісостепу України [13].

Варіанти
Урожай коренів, т/га
Цукристість, %
Збір цукру, т/га
Урожай гички, т/га

1. Контроль
39,0
17,9
7,02
15,2

2. N30Р40К35
45,7
18,2
8,25
20,7

3. N60Р80К70
47,3
17,9
8,55
22,7

4. N90Р120К105
48,3
178
8,62
24,5

5. N90Р80К70
47,5
17,7
8,46
24,6

6. N30Р40К35 + гній
47,0
18,2
8,52
20,9

7. N60Р80К70 + гній
47,2
18,1
8,60
23,1

8. N150Р200К175 + гній
49,3
17,3
8,56
28,2


При збільшенні дози NРК цукристість коренеплодів знижувалася, особливо суттєво при внесенні під буряки п’ятірної дози добрив NРК. В зв’язку з чим збір цукру під впливом високих доз добрив збільшувався несуттєво. В той же час урожай гички збільшувався під впливом добрив в різних дозах на 49,3-85,5% [13].

В дослідженнях Науково-дослідного інституту кормів на сірому опідзоленому середньосуглинистому ґрунті внесення різних доз та видів добрив, неоднакові погодні умови в роки досліджень по різному впливали на продуктивність та якість кормового буряку. Найбільш ефективним було внесення 40 т/га гною і N230-265Р62-85К190-205 – доз добрив, що розраховані на приріст урожаю 55 т/га. В цьому варіанті отриманий урожай коренеплодів 77,1 т/га і гички – 30,3 т/га [4].

Кукурудза дуже вибаглива до родючості ґрунту; оптимальна реакція ґрунтового розчину для неї є рН = 6–7. Кукурудза досить погано росте на кислих ґрунтах, без вапнування яких, незважаючи на внесення високих норм органічних i мінеральних добрив, практично неможливо виростити хороший врожай. Під посіви кукурудзи відводять ділянки з найродючішими ґрунтами та найкращими попередниками.

Кукурудза має добре розвинену кореневу систему, яка здатна поглинати поживні речовини з великого об’єму ґрунту. За кількістю поживних речовин, які використовуються для формування врожаю, кукурудза прирівнюється до цукрових буряків та картоплі. З урожаєм зерна 6,0-7,0 або зеленої маси 50-70 т/га кукурудза виносить з 1 га 150-180 кг азоту, 50-60 фосфору, 150-200 кг. Сучасні гібриди кукурудзи для отримання 1 т зерна i відповідної кількості листостеблової маси потребують 18-25 кг азоту, 8-12 фосфору та 16-24 кг.

Впродовж вегетаційного періоду кукурудза поглинає головні елементи живлення нерівномірно. Поглинання азоту триває до фази воскової стиглості, причому найбільш інтенсивно даний процес відмічається у період появи волоті до цвітіння. Поглинання фосфору відбувається більш тривалий час (кукурудза засвоює його рівномірно до самого достигання). Особливо гостру потребу в додатковому фосфорному живленні рослини відчувають у початкові періоди вегетації (через 10-15 днів після сходів). Висока потреба рослин кукурудзи в калії спостерігається в період викидання волоті, цвітіння та наливання зерна. Кукурудза дуже чутлива до внесення гною та інших органічних. Після внесення гною рослини краще переносять несприятливі ґрунтово-кліматичні умови (зниження температури, нестачу мікроелементів), прискорюється проходження окремих фаз їх росту й розвитку.

Поєднане внесення органічних i мінеральних добрив під кукурудзу забезпечує оптимальні умови її росту та розвитку та гарантує вирощування стійких високих урожаїв. При цьому залежно від норми органічних добрив кількість мінеральних добрив зменшують на 30-50 %.

У складі повного мінерального добрива на дерново-підзолистих, опідзолених ґрунтах i чорноземах вилугуваних найефективнішим є використання азотних добрив.

На Сумській дослідній станції на чорноземі глибокому малогумусному слабовилугуваному найбільш ефективною дозою мінеральних добрив під кукурудзу була доза N120Р120К120. За роки досліджень приріст від використання даної дози мінеральних добрив становив 1,06 т/га. Причому при використанні добрив в зерні кукурудзи збільшувався вміст сирого білку з 11,6% до 12,7%, що сприяло зростанню виходу сирого білку.

При внесенні під кукурудзу мінеральних добрив (табл. 4) в дозі N120Р120К120 урожайність зеленої маси підвищувалася в залежності від густоти посівів на 7,4–18,8 т/га або на 18–28 %, а в дозі N240Р240К240 – на 5,2 – 11,6 т/га або на 11–24 %. Додавання до мінеральних добрив гною в дозі 50 т/га сприяло збільшенню урожайності зеленої маси на 5,5–9,7 т/га або 9–18%. Добрива підвищували ефективність загущення посівів кукурудзи, а загущення – ефективність добрив [5].

Ячмінь характеризується також підвищеними вимогами до рівня живлення. Це пояснюється його дуже коротким вегетаційним періодом, який триває 90 діб, та дуже швидким засвоєнням поживних речовин. За виносом поживних речовин ячмінь мало відрізняється від озимих культур. Для формування 1 ц зерна разом з соломою він приблизно використовує, кг: азоту – 2,5–3, фосфору – 1,0–1,5, калію – 2–2,5. Найбільша потреба в поживних речовинах збігається з двома важливими періодами у житті рослин – період кущення – вихід в трубку та періодом формування – налив зерна.

При удобренні ячменю необхідно дотримуватися таких правил:

1) На родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) для одержання 40-50 ц/га зерна ячменю після добрих попередників необхідно вносити N45-60P45-60К45-60

2) На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі і т.д.) норму добрив збільшують до N60-90P60-90K60-90.

3) При вирощуванні ячменю після гірших чи малоудобрених попередників норму добрив підвищують на 25-30%.

4) Норма добрив для сортів ячменю, схильних до вилягання, не повинна перевищувати N60P60K60. Високопродуктивні, чутливі на добрива і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням доз добрив до N90P90K90- N120P90K90

5) Після добре удобрених органічними і мінеральними добривами просапних культур під ярий ячмінь добрива можна не вносити [11].

В основне удобрення посівів гречки застосовують органіку та фосфорні і калійні добрива. З органічних добрив до останнього часу найбільш поширеними є гній, а також побічна продукція польових культур. Найбільші прибавки врожаю відзначаються при внесенні гною на дерново-підзолистих і сірих лісових, легких за гранулометричним складом ґрунтах Північного Лісостепу та Полісся. Якщо гречку висівають після попередників, технологія яких передбачає внесення великої кількості органічних добрив (цукровий буряк, кукурудза, картопля), то дози мінеральних під неї доцільно зменшити в півтора-два рази. Таку систему добрива слід передбачати і при сівбі гречки після зернобобових культур.

Для повного забезпечення рослин гречки елементами живлення мінеральні добрива вносять одночасно з посівом. Для цього використовують водорозчинні форми азотних, фосфорних і калійних добрив з розрахунку по 10-20 кг/га кожного. Не бажано застосовувати під гречку хлорвмісні дорива.

Підживлення рослин гречки в період вегетації найбільш ефективна в зоні достатнього зволоження, на піщаних і легкосуглинкових ґрунтах, а також при відсутності основного і рядкового внесення. Таке підживлення рослин гречки проводиться в фазі бутонізації (VІІ етап органогенезу) нормою не більше 25% від загального і в основному на широкорядних посівах, поєднуючи з міжрядної розпушуванням. Друге підживлення рослин гречки проводять на IX етапі органогенезу (фаза масового цвітіння) азотними добривами в дозах 15-20 кг/га [9].

1.2 Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні
Система удобрення в сівозміні – це багаторічний план застосування добрив і меліорантів по полях сівозміни з урахуванням родючості грунту, біологічних особливостей сільськогосподарських культур, складу і властивостей добрив, що складається на повну ротацію кожного сівозміни господарства. Система добрива в сівозміні є частиною загальної системи удобрення в господарстві. Застосування добрив в сівозміні збільшує їх ефективність на 20-30%.

Система застосування добрив в сівозміні повинна передбачати отримання необхідного рівня врожайності сільськогосподарських культур високої якості, збереження і підвищення родючості ґрунтів, охорону навколишнього середовища від забруднення. Необхідною передумовою цього є вивчення закономірностей дії добрив на величину і якість врожаю, баланс органічної речовини і елементів мінерального живлення; оцінка доступності елементів живлення для різних сільськогосподарських культур; оптимізація застосування добрив в залежності від ґрунтових, кліматичних умов, виду добрив, структури сівозмін.

Система удобрення для кожної культури сівозміни повинна передбачати необхідні види добрив, доцільні дози, а також найбільш ефективні терміни і способи їх внесення.

Основні положення наукової системи добрив наступні:

- найбільша ефективність добрив проявляється на фоні високої культури рільництва із застосуванням усього комплексу агротехнічних заходів;

- всі рослини впродовж вегетаційного періоду повинні отримати оптимальне збалансоване кількість поживних елементів;

- важливо забезпечити пошарове розміщення поживних елементів в ґрунті в зоні найбільшого розвитку кореневої системи рослин;

- необхідно правильно розподіляти добрива з урахуванням спеціалізації сівозміни (в першу чергу добривами забезпечують овочеві сівозміни);

- органічні і мінеральні добрива за тривалого застосування приблизно однаково ефективні;

- систематичне внесення фосфорних добрив призводить до накопиченню рухомих фосфатів в ґрунті та різкого підвищення ефективності застосування азотних добрив;

- наукова система добрив в сівозміні передбачає постійний контроль за відтворенням родючості ґрунту, балансом елементів живлення і гумусу ґрунту, домагаючись оптимального їх вмісту з урахуванням вимог культури та реалізації їх потенційної продуктивності [17].
РОЗДІЛ ІІ. Загальна характеристика господарства

Таблиця 2.1 – Відомості про господарство

Показники



Область
Хмельницька

Район
Теофіпольський

Господарство
ФГ «Рідний край»

Спеціалізація господарства
Зерно-буряково-молочна

Площа землекористування, га всього
-

В т.ч. сільгоспугідь
1505

рілля
1465

Луки та пасовища
40

сади
-

Інші угіддя
-

Кількість сівозмін
4

Їх площа, га
1465

Польова
845

Ґрунтозахисна
165

Овочева

10

Інші сівозміни
445

  1   2   3   4   5   6   7

скачати

© Усі права захищені
написати до нас