Сх Європа не входила до первісних центрів станов метал вироб - мала Азія і прилеглі Балкани і Кавказ
1960 – новий етап вивч, спектрал аналіз, Черних, Риндіна
Клочко – бронза
Тетяна Гошко методи дослідження виробів із міді-бронзи, науковий метод
Причини недост. Вивчен – недостатність геолог і природн знань, відносна рідкість метал знах – переплавляли
Сировина – мідь, Укр не поступ Анатолії. Миш’як і олово – Волинь і Прикарп
Черних – 3 етапи – І (4 тис до н. е. поява перш метал вироб у культ півд. Укр і перше металург і метало обр виробн., трипіл, дніпро-дон, пам’ятки новоданил типу), ІІ (Ранній бронз вік, середн бронз вік), ІІІ (пізній бронз вік)
Енеоліт. Трипілля А 4000-3600 рр. тому, Карп. Регіон. Переважно мідні прикраси, знарядь – нечислен. Обробка металу – лише ковальська
Енеоліт. Трипілля АВ. Карп. Регіон. Ранньотрип вироби з привізн металу з Балкан. Нові досл Гошко – місцеве виробн. За карп ті балкан зразками
Енеоліт. Трипілля В. Нові метал знард – плоскі сокири, сокири-молоти, нові типи прикрас – шпильк, скрон кільця. Місцеві майстри. Фігурне кування, лиття.
Місцеве виробн. Вироб із привізн сировини. Сліди металообробн справи на поселеннях ПОливанів яр та Незвисько. Трип майстер проводив плавку у спец вогнетривк посудині.
Скарб із Городниці. 1895, Трипілля ВІІ, 45 мідн вироб., у Відні.
Пізнє Трипілля. Карп. Регіон. Поділ на ряд локал груп – кошилівецька, томаш, жван, типу Коломийщина, Чапаївки, Лукашів, софіївську, городоц-каспер, усатівську. Метал вироб у софіїв та усатів.
Рання бронз. Карп регіон.
Скарб Межигірці, бронзова сокира типу Стубло та золот підв ірланд типу.
Середня бронза – коло культур шнур керам ХХІІІ-ХVІІІ ст. до н е. Вироби верхньодністров і західноподіл варіантів підкарп культ, городо-здовб і частково стжижовськ, пам’яток типу Почапи.
Дослідж набору домішок дозволило Риндідній виділ 4 групи сировини. 1) мідь з Вел Мідська, 2)Кавказ міднорудн вироби, 3) Переплавка лому 2 і 4 груп, 4) олов’яниста бронза із Карп-Трансильв металу
Біля Вел Мідська не виявл слідів переплавки руди. Руду доставл на віддал відстані, де її переплавляли і обробляли отриману бронзу. Непрям доказ – 2 сопла, сопел. Метад Карп-Транс регіону доставл у вигл готових виробів. Те
технологічна вивч – традиції трипл племен + зв’язки із карп-трансильв регіон
Розвідки Охріменка біля Вел Мідська. У радіусі 30 км навк Вел Мідська – понад 400 посел город-здовб, стжижовськ, східнотшине культу – вел знач цього регіону для добув міді та виробн. Сокир із місцев базальту. 2004 – багато шар посел східнотшин і інш культ біля Майдан-Липно, скарю 9 метал прикрас. Гошко – ці прикраси неволин сировина.
Пізня бронза XVII-X/IX ст. до н. е.
Широке використ олов бронз та техніки лиття в кам’яні ливар форми. Високоякісн вироби з чист поверхн, придант для коваль обробки. Колосал сплеск бронзливарн справи на територ Укр (передумови заклали носії культур шнур керамі.
Закарп. Культура Отомань. Використ рудні багатства Карпат, успіхи у металургії олов бронз, сокири із закраїнами, серпи з кнопкою на руків’ї. Бойов сокири, мечі з масивн литим руків, підтрикут киндж. Прикраси – найчисельн група, шпильки, брасл, гривни…
Прикарп. Комар культ. Метал вироби карп типу (куль. Отомань та ін..: киндж з листопад лезом, бойов сокири з довг лещом, лійчасті підвіски. Прям свідч місц металург виробн на сього немає, опосередковані – глиняні сопла із Комар могильника + бронз вироб, скарби. Припуск спадкоємн у металург традиц з племенами шнур культур + сильн вплив Карп металург центру.
Культура Ноа (1300-1000 рр. до н. е.). Місц бронзо лив виробн. – кам’ян матриці для відлив бронз преді, печі чи вогнища зі шматк вапняку чи глини.
Бронзоливарн осередок на посел в Острівці
Висновок Гошко щодо теплотехн споруд для виплавл бронзи – сьогодні є підстав ствердж, що досі не існ необхідн рівня знань з виділення та інтепретац металург об’єктів на поселеннях. Результ – нечисленність свідоцтв існув металообробн майстерень.
2 етап пізньобронз віку – бєлозерський (= ранньогальштат період Центр Європи. Культ гава-голігр, найвищ розкв металургії бронзи, значна кільк скарбів та окрем знах, скарби із с. Грушка, Жабокруки, Лісна Слоб Ів. Франк обл. – належ ливарникам. Голіград бронз скарб парад преді кінськ упряж – племен верхівці. Категор виробів із бронзи культури ґава-голігр: преді праці, озбр, прикраси.
Культ Ґава-Голігр – через карпат перевали, власна металургія – знахідки ливарн форм і ллячок хоча форми наслід привізні зразки. Сировина – бронз лом, злитки бронзи – вход до складу скарбів.
Осн етапи розв технол. Енеоліт – поява металург міді у сформованому вигл разом із племен трипіл культу – Балкани. Ковал прийоми – витягув, сплющ, вигин, рубання. Ранній бронз вік – подальш розв прийомів ковальськ обробки енеоліт періоду, значн пошир набуває техніка лиття у глиняні ливарні форми, пошир перші штучні сплави – миш’яков бронзи, з’являються перші вироби з олов’янист бронз. Середній бронз вік – використ широк арсеналу ковальсько прийомів, але все більшого знач набув лиття. Зародж і висока технол культура ковальськ обробки олов’янист бронз – нового типу штучн сплавів, які з цього часу починають витісняти металург чисту мідь і миш’яковисту бронзи.
Пізній бронз вік – значного пошир набули ливарні форми із хлорито-талькотремолітових або амфілінов сланців.
У системі металург виробн. Пізньобронз віку паралельно з гірнич (міднорудним) і ливарн ремеслом у якості супутн ремесл виступ каменедобув і каменерізне виробн., які спеціалізм на виготовле ливарн форм.
Соціологічн аспект розвитку металургії енеоліту бронзи вивчений надто слабо. Лише спеціалізація: пояснює відносну рідкість слідів металообробки на енеолітичн поселе + наявність єдиних технолог, типових форм метал преді на посел – майстри, що працюв на замовл.
Ранній і середн бронз вік – вищий рівень технол, але суттєвих змін в організац вироб не спостерігаємо. Наприкін середн бронзи – посилення товарн характеру металообробн виробн. – появна скарбів. Пізньобронз час – товарн характер виробн.
Найпізніші датовані комплекси з бронз предм – знар праці та озброєн – віднос до ХІ-ІХ ст. до н. е., а вироби із заліза з’явл ще на пам’ятках сабатинівськ культури XVI-XIII ст до н. е. Це не означ, що виробн. Окрем предметів і навіть типів виробів із бронзи припинлось – наприкінці бронз віку зникають передусім великів метало ємкі вироби із бронзи масового попиту – вістря списів, мечі, кинджали.
Найпізніші датовані комплекси з бронз преді – знаряддями праці та озброєн –віднос до ХІ-ІХ ст. до н. е. Це не означало, що виробн. Окремих предм і навіть типів виробів із бронзи припинилося –наприкінці бронз віку зникають передусім великі метало ємкі вироби масового попиту . Деталі одягу – фібули,пряжки, шляхом відливання. Це продукт ливарнитцва. Відлив також стрижні заготовки для фібул, прості прикраси – скрон кільця, підвіски, персні. Отриманий продукт громадськ ремесла, поширювався серед членів громади чи гнізда поселе. Ливарне ремесло варто відокремлюват від ювелірн.
Галіш-Ловачка. Кінець ІІІ ст. до н.е. – кельти проник на терит Закарп. Кельтськ опідіум – Т. Легоцький, Я. Філіп. Один із найбільш на той час металообробн центрів Карп басейну. Поряд з обробк чорного металу – обробка бронзи та срібла.
Ревне, Добринівці. Тимощук Б. О. Городище ІХ ст. Ревне –реміснича майстерн. Городище ІХ ст. Добринівці. Майстерня №2 для роботи з кольор металом.
Технологічний аспект. Сировина. Напівфабрикати – мідні і свинцеві стрижні, смуги, дріт – Балкан, Трансильв, Скандинав. Лом кольори метал – кольор метал цінув, весь лом переплавляли і метал використ багаторазово. Новотроїцьке городище, скарб арабськ монет і прикрас. Лише іноді знаходь шматки мідно руди – свідч транспортув на далекі відстані.
Принцип дії – ливарні горни встановлювали або прямо в майстерні (як єдиний чи додатковий до опалювально пристрою – виробничний – тепло пристрій, або у дворі чи приміщ поряд із майстерн. Тиглі з розплавленим металом переносити на значні відстані не можна, тому що метал який остигав, втрачав текучість і відливка не вдавалась.
Паливо для ливарн горнів – деревне вугілля, важлива ознака спеціалізов ливарного тепло пристрою (горну)
Плавка – у товстостінних глиняних тиглях. Бернашівське посел – уламки тигля та шлаки кольоров металу. Плавл відбув у домашній печі або в невеликому спеціально обладно горні.
Виготовл тиглі. Тиглі, ллячки, ливарні форми виготовл сам ливарник. Сокіл, Бернашівка.
Відходи ливарн виробн – у приміщ майстерні або поряд з нею – ями з рештками-відходами ливарн виробн. Сокіл – уламки тиглів і відходи знайдено як у заповненні ями у ливарні майстерні, так і в заповненні 2 ям поруч.
Археолог ознаки ливарн майстерні – окрема невелика споруда, частина великої споруди, горн – в майстерні чи поруч, або виробнича піч. Димоходи, ями для відходів, пристосув та інструментарій.
Інструментарій – залізні на ковальні – плоскі камені-ковадла зі слідами спрацьованості кам’яних робочих площадок, молотки, кліщі, кучачки, зубила.
Можливість роботи на вулиці – велика кількість глиняних тиглів біля «літнього» вогнища на поселенні ІІІ – початку IV ст. н. е. Сокільники у Верхн Подністер’ї.
Войнаровський. На поселеннях римськ часу та раннього середньовіччя ливарне виробн. Проводилось у звичайних житлах, у побутових глинян печах, печах-кам’янках чи у додатковій печі поруч із побут піччю. В останніх знаходь відходи такої справи – ошлаковані уламки глинян тиглів, сплески металу, шматки бронз бляхи, дріт.
Свідч місцев виробн.. Знахідки горнів для плавл кольор металів із залишками виробн. – шлаками, сплесками, злитками
Соціальний аспект – попри відносну простоту й незначну трудозатратність лиття виробів з кольоров металів, слід заперечити можливість повсюдного і тривалого періоду існув ливарництва як домашнього виробничого заняття – ливарна справа І-ІХ ст.. майже завжди профес виробн., ремесло.
Аргументи – Войнаровський проаналізув дані з багатьох пам’яток досліджених широкими площами (Сокіл. Бакота, Чорнівка, Сокільники. Сліди ливарн виробн. Поодинокі та й не на всіх посел. Очевидно, робота з кольоров металами проводили лише окресі майстри. Які обслугов не лише співгромадян, але й мешканців гнізда поселень. Ливарна справа – очевидно, сезонна робота – за повний рік можна було затоварити увесь регіон. Можливо, справа мандрівних ливарників-відхідників.
Ранньоримсь і ранньосередньовічн час – періоди політ нестабільн, відсутність можливості убезпечення ринку, утрудн і неможливість доставки здалеку кольоров металу, послаблення купівельн спроможн, місцеве ливарне виробн. Затухає, лише окремі майстерні, що працюють на ломі. Запити племен верхівки – імпортн твел вироби.
Пізньоримськ час, остання чверть І тис н. е. Економ підйом, стабілізація. Пожвавлення ливарн виробн. Й обробки кольорових металів, значно ширший спектр і кількість виробів із кольоров металів на пам’ятках.
Початок ІІ тис – попит на продукт ливарства змін запитами на дорогоцінні ювелірн вироби.
Ливарне виробн. Розвив протягом І тис н е. від кооперованого з ковальством ремесла, виробн. Спеціалізація (відокремл від сільськ госп) до виділення в незалежн галузь ремесла – профес спеціалізм , утвор сам ост ливарн майстерень з широк номенклатур виробів, розрахов на широкий вжиток ( пізньорим час, кінець І тис) та поступового (ХІ-ХІІІ ст..) поглинання більшості ливарництва ювелір ремеслом.
Вступна.
Структурні елементи виробниц: сировинна база, засоби праці, професійні навички виробників, кількість робочої сили, аналіз процесу праці – характеру і послідовності виробнич операцій.
Ремесло – дрібне ручне виробн. Промисл виробів, що панувало до появи машинної індустрії. Характерна використ простих знарядь праці, визначальне значення у виробнич діяльн особист майстерності, яка дозвол. Виробляти високоякісні, а часто й високохудож вироби, - дрібн характер виробн.
Виникає разом із початком виробнич діяльн людини.
Генеза ремісничого виробн. І форми його організац у первісності – 60-70 ті рр.. ХХ ст.. В. Генін
Етапи становл ремесла:
Вадим Массон. Становлення ремесл у світлі данних археології. Для палеоліту-пізньої бронзи: «індивідуальне виготовлення», «домашні промисли» - до ремісничі форми, «домашнє або общинне ремесло» - товарне ремесло.
Софія Березанська. Три етапи у розвитку нехарчового виробн.: домашні промисли – до реміснича форма виробн., общинне ремесло, ремесло «у загальноприйнятному сенсі слова».
Етапи становлення ремесла. Різна кількість етапів, серед яких найсуттєвіші розмежування доремісничого і ремісничого періодів. Другий суспільний поділ праці, виділення ремесла у самостійну виробничу галузь, територія України – епоха бронзи.
Три рівні спеціалізації давнього ремесла – виробнича (коли виробництво продукту стає для виробника основн заняттям, цілорічною працею. Коли це продукування в основному чи повністю відокремл від сільсько господ, процудер-ремісник ще є універсальн майстром (чинбар + швець, лимар, кушнір). Професійна – коли від базовог ремесла відділ вторинне, допоміжне і стає спеціалізов окрем ремеслом (від чинбарства – шевство, від залізоробки – ковальство). Внутрішня (внутрігалузева) – шкірвиробн становл окремі галузі шкірян ремесла: чинбарство, шевство, лимарство, кушн. Чорна металург – рудна справа, виплав заліза, ковальство.
Ознаки спеціалізац виробн. – відрив част громади від інш видів господ діяльн., професіоналізм, сталість у викон конкретн виробн., зміна соціальн статусу виробника, сприяти умови – стабільна політ ситуац, ринок, попит. З категор саме спеціалізов виробн. (ремесло, ринку, грошов обігу, приватн власн) є поняття «Майстерня». Для більш ранніх епох і домашнь виробн. Характерні «Виробничі місця» (стаціонарні сезонні тимчасові.
Методичні прийоми виокремл з ареол матеріл форм суспільн організ праці. Розгляд характеру територіальн розміщ матеріальн решток тих чи інших видів виробн, децентралізовано – вказівка на неремісничі форми виробн. – домашнє ремесло, домашні промисли, факт локалізації залишків виробництв в окремих приміщ на поселеннях чи поблизу них – ремісничий характер виробн..
Поховання майстрів-професіон – специфічн набір інвентаря – вказує на певний зв’язок похованого з тими чи іншими заняттями.
Ремесла – базові – одвічно спеціалізовані: металург та металообробк, кружальне гончарство, склоробка. Допоміж – основні – добувні, вапнярство, поташ, лісові, неземлеробські. Вторинні – домашні заняття, що стають ремеслами.
Промисли – несільськогосп добувні заняття, використ чи розробка різних некультивованих природн багатств земн надр, вод, дикої фауни та флори, які за необхідності супроводж їх первинною обробко. Первісні промисли – це сімеінй нерегулярні виробничі заняття. За сприяти економічн умов, у першу чергу там, де роль орного землероб була низько, ці заняття стають постійн, провод вже поза сільськогосп роботами чи як допоміжні до них, тобто стають промислами.
Арх. Культура – сукупність арх. Пам’яток, обмежених певним ареалом і часом. Від фінального палеоліту до початку княжої доби – заселення регіону з ашельської доби (800-120 тис років тому, Королеве І), Середній палеоліт (мустьєрський час, 150-35 тис років тому, Молодове І і V), Пізній палеоліт (35-10 тис років тому), Фінальний палеоліт (13,5 – 10 тис років тому) – перші археологічні культури (Свідерська культура). Археол періодизація: кам’яний вік, мідно-кам’яний вік, бронзовий вік, залізний вік. Історична періодизація: бронзовий вік, гальштатська доба, латенська доба, римська доба, епоха Великого пересел народ, раннє середньов, розвин середньов.
Географічно границя Прикарп в цілому збігається із річищем Дністра та Верещиці – на півночі та північн сході, а також головним вододілом, який розділяє басейни Вісли та Дністра з одного боку й басейн Тиси – з іншого, - на півдні. Територія на північн заході сучасн. Укр в басейні півден приток Прип’яті і верхів’ях Західно Бугу (його правих приток). За сучасн. Адмін. Поділом це територ Волин, Рівн, захід част Житомирсь, північн частини Тернопіл і Хмельн област, між річкою Західн Буг і верхньою течією Тетерів – притоки Дніпра.
Сучасний стан дослідження давніх виробн. у археолог. Проблема «виробнич. Хіатусу» у вітчизнян історіографії – на маргінесі археолог дослідж. Виробн місця та осередки давн ремесел – вокаліз у віддалених від поселень ландшафтах – дослідж лише спорадично. Поодинокі праці з археолог добув й первинної обробки залізно руди, каоліну, солі виготовл вапна, деревного вугілля. Войнаровський – виробничий хіатус.
Ремесло епохи енеоліту-бронзи на Україні – за ред.. С. Березанської, Войнаровський Промисли та допоміжні ремесла населення півдня Східної Європи в І-ХІІІ ст..
Кераміка.
Виробництво – на маргінесі досліджень. Виробничий хіатус.
Валентина Петрашенко – Слов’янська керам, розглянуто деякі аспекти гончарн виробництва.
Бобринський – Гончарство Східної Європи
Синтетична робота – Давня кераміка України
Вибір глини та її додаткова обробка - Войнаровський відніс цей процес до добувних промислів, викорст глини місцево виробн. Пошук місць давнього видобутку – накладання археолог карти на карту місцев порід та мінералів і в місцях природн виходу глин шукати сліди давніх їх розробок. ВІдкритий спосіб добування (ямний). При позитивних температурах (літо-осінь) в радіусі кількох км від поселення, нерідко – на околиці. Підбій – обов’язк ознака глинища, так як глина замулюється на дні ями.
Калинівка ІІ – глинник доби середньої бронзи
Глини розрізняються за хімічним складом і фізичн властивостями, наявністю мінеральних домішок. З високим вмістом сполук заліза («рябі») – жирні, високо пластичні, мають значну плавкість. Із високим вмістом карбонату – випалюються при низьк темпер. Кремній, алюмін, магній – більш вогнетривкий посуд. Насичені гідро слюдистими складовими – вже за низьк температ досяг скловидн маси.
Формувальна маса – у кожн культ пошуки своєї, оптимальної. Принципи – пластичність (здатн утворюв при контакті з водою щільну тістоподібну масу. Вилежув, переморожув, замочув.
Здатність до формовки + поведінка при сушінні та випалюв. Суміш різн сортів глини, спосіб зпіснення жирних глинян мас – додав іншої глини, часто глини уже міст у собі якийсь відсоток піску, розкладеного граніту. Неорганіч домішки – пісок, жорства, кварц. Шамот – міцність, пісок – знижує пористість, стійкість, слюда – пластичність. Відмулена глина – шукали по берегах річок.
Органічні домішки – товчене деревне вугілля і попіл, покращ фізико-хім властивост глинян маси: знижув температ поріг її спікання, позитивно впливали на процес відновного випалу, гній з тою ж метою.
Конструювання посудини (ліпні) – формув корпусу, нарощення стінок додатк підмазув, обличкув внутр. Та зовн поверхонь
Обличкування – обробка стінок, тонкий шар із пісної глини з домішкою шамоту (товчена кераміка), поверхні загладжувалися, іноді фарбували вохр. Випал на відкрит вогнищі сприяв з’єднанню глини з вохр. Вологостійк і міцність посудинам.
Вигладжування – глиняна маса вимішана нерівномірно, містила небагато води і багато домішок.
Обробка поверхня – вирівнюв і загладжув – шерехата поверхня. Розчіси – спец інструм із дрібни зубцями по краю. Рустування – обвалюв в подрібн сухій глині чи піску. Ангоб – рідка спеціально приготов глина, часто чужорідна до глини основа. Лискування – лощення
Гончарн круг (коло) – Трип. Культ. – дискусія щодо наявності спеціальн поворотн пристрою для формув керам у трипіл племен. Посудини моделювали на плоск чи трохи опукл основі, на яку попередньо підсипали полову, пісок, або шматок тканини. Можливо, використ повільн ручний гонч круг – для підправки посудин.
Чернях культ. Повільне гонч коло. Джгутова техн. – з попередн розкатаних джгутів, повільно обертаючи коло, майстер нарощував стінки. Напівфабрикат переверт, стінки нарощув далі. Рідше роботу починали з дна.
Культура типу Луки-Райковецьк. ІХ ст.. – освоєння технолог формув керам посуду на гончар крузі: спочатку як поворотн механізм. Х ст. – використ гончар кола для профілювання горщика.
Випал – заверш визначальн етап – кінцеве оформл виробу: фізико-хімічне перетвор. Глиняної маси в кераміка – штучний силікат.
На відкритому вогнищі. 650-800 градусів, неоднаковий випал усіх посудин. 1) довгий і низькотемпературний – вигорить із глини органіка, мінерали залиш незмінними, черепок матиме матиме темний колір. 2) швидший і високотемпературніший – посудини із світлою поверхн, але черепок не пропечеться на всю товщину, різке підвищ температури – швидке випаровування вологи – руйнування корпусу. Поступове охолодження – щоб посудини не вкривались тріщинами.
У спеціальних ямах – прогресивніший, завантажували посуд і паливо, випаровув, окислення, відносно рівномірн і доволі висок ступінь випалу
У спеціальних печах-горнах. Темпер – 900-1000 градусів. Оксидаційне середовище – білий червон, або теракот колір – не менше 9 годин. Редукц режим – закрив зовн отвори горна – накопич окис вуглецю, який відновл залізисті сполуч у складі глини до чорного окису заліза. ІІ спосіб – напри кін випалу в топку давали паливо, яке дає багато диму – підсил редукції, пори глиняних виробів насичув сажею – насичений чорний колір.
Типи горнів – двокамерні. 2 типи – з горизонтальн розміщ камер – одна – топка, друга – для випалу – печі з боков полум’ям, з вертикальним.
Типи горнів, однокамерні. 18 купольних однокамерн печей трипіл культури. Випал міг перевищувати 800 градусів.
Кінець І тис до н. е. липицька культ. Посел липівці – горн
Чернях культ – поселення Сокільники І, гончарна майстерня.
Культура Карпат курганів – поселення Печеніжин
Культура карпат курганів – поселення у Глибоці, гончарна майстерня.
Культура типу Луки-Райковецької – городище Ревне
Соціально-економічна організац гончарства – виготовлення від руки – ліпне гончарство, за допомогою гончарного кола – кружальне.
Ліпний посуд – займалися лише профес виробники, немає археолог слідів гончарн виробн. в усіх чи багатьох житлах чи домогосподарствах, номенклатура і форми посуду досить обмежені і типологічно та технологічно схожі. Якби виробнитцов посуду було справою кожної сім’ї, склад керам був би значно більшим і різноманітнішим. На замовленн громади, посуд не був товаром і поширювався, головно, у межах домогоспо цієї громади.
Кружальний посуд. Трипільська культура. Достатньо висок рівень гончарства дозвол припускати існування спеціалізов центрів. Інші дослідн вважают що на кожному поселе жила група керамістів, яка цілком задовольн потреби своєї общини і при цьому на поселенні могло працювати кілька осередків (сімей майстрів), що свідчить про децентралізов характер виробн. Компроміс – трипільск гончар розвив у двох напрямках – на внутр. Потреби та на обмін.
Ранньоримськ час – 1% - зубрицька культ, 2-5 % - липицька – результат або незначного експорту (вишуканий столовий посуд виготовлений за античними технолог) – з керам римськ майстерень Подунав’я чи грець міст Північн Причорн. Або продукт місц виробн., що засвоїли технол кружальн формувн й пічного випалу керам. Гонч посуд – галузь спеціалізов ремесла поза рамками громади, можливо, мандрівними гончарями-відхідниками. Наситивши потреби у кружально посуді в одно місці, вони переход під патронат іншого племені чи громади. В укр. Лісостепу не виявл жодного значн комплексу з масовог продукув кружальн посуду в ранньоримсь період. Свідчення обмеже кількості майстрів – незначн асортим і спільні форми керам ( в основн – провінційно-римські).
Кружальний посуд. Пізньоримськ час – чернях і культ карпатських курганів. Рівень провінц-римськ майстерності. Відносна економ незалежно крем громад і зросла економ самостійність окрем домогоспод послабили потреби у велик гончарн центрах – розпорош і невелике виробн. Власне виробн. широкого асортим кружальн посуду – до середини IV ст. майже повністю витісн посуд, сформований вручну.. Характ риса – невеликі майстерні. Промисли, які проводил при гончарн виробн. виконув власне гончарі та члени сім’ї – допом етапи професійн виробн. і гончарн горна або звичайн вогнища при випалі керам.
Круж посуд. Раннє Середньо – остпання фаза культури типу Луки-Райковецької ІХ ст.. Політ стабілізац, екон підйом, поява далекосяжн ринку – умови для масового продукув кружальн посуду, його збуту, рентабельності гончарн виробн.. Круж керам повільно, протягом 2 століт. Витісн ліплені від руки форми і лише в Х-ХІ ст.. займає повніст. Домінуюче місце. Кружал гонч – профес й спеціалізов виробн., відбув силами гончаря та членів його сім’ї.
Породи, які використовували давні люди віднос до однієї мінералогічно групи – групи кварцу – має 1 хімічний склад – силіцій, низку спільних фізичних властивостей.
Твердість – шкала Мооса –мінералог шкала твердості – методом надряпування. Кварц за номером 7.
Ізотропність – здатність до однакового розколюв у всіх напрямках, суттєва якість багатьох видів кварцу, якою і визнач вибір його людиною.
Анізотропія – переважаючи напрямки розколюв – чим сильніше проявл тріщини та інші неоднорідн, тим анізотропніша сировина піж час розколюв.
При розколюв кременю утвор гострий ріжуч край, поширений у природі. Твердість – 7. Жовна – невеликі скупч округл, неправ форми. Конкреції – куляста форма.
Проблема класифікації кременевої сировини, востаннє – пол. Дослідники у 20 х ХХ ст.
Кремена сировина Заходу Укр, Конопля: верхньоальбський – середнє Подністер, використ спорадично через низькі петрофіз властивост, перші вироби засвідч на стоянк мустьєрського часу та раннього палеоліту, далі – лише у трипіл культурі, для виготовл. Сокир. Нижньосеноманський – середня течія Дністра, глиби і жовна, від початків засел території і до ранньозалізн віку. Верхньосеманський – Сер. І Ниж. Подністер’я до Молдови, паличкоподіб стяжіння і конкреції, два типи – 1й від фінальн палеол, найб у мезол, менше у неоліті, 2й найбільш вживаний – від пізн палеол і до кін епохи каменю. Туронський – на Волино-Поділлі, конкреції, західновол – кулястий, еліпсо- і рогаликоподібн, плитчастий, подільський – округлі та овальній конкреції. Використ від початків заселення до ранньозалізного віку.
На терит Прикарп і Волині кремінь використ майже до кін. Епохи палеометалів. Він успішно конкурув із мідн та бронз виробами. Адже місцеве металург виробн. утвердж повільно з огляду на брак металу. У меж окрем районів Прикарп та Волині є багаті поклади високоякісн кременю, добування якого не вимагало значн зусиль первінс гірників. До VIII-VI тис до н. е. – на поверхні, далі – видобуток
Добування. Палеоліт. На поверхні землі, кремінь із покладів – викопув із шару у місцях оголень, в обривах, на берегах ярів та річок, не заглиблюючись. Адже мисливськ уклад життя + збиральн не створюв умов для осілості, а переселення не сприяло розвитку техніки експлуатації родовищ. За такого господарства потреба у камені була незначною.
Добув. Неоліт. Зміни у господарюв – перехід до осілості, розвиток техн. Навичок, поява масивн шліфованих знарядь із каменю – тесел і сокир, збільшення потреб у кам’яній сировині, поява найпростіших гірничих розробок. У місцях, де в епоху палеоліту та мезоліту людина змушена була виготовляти знаряддя із кам’яних порід невисо якості, у неоліті з’явили знаряд із технічноо цінніших порід і у більшій кількості.
Неолітичний рудник кременю в Кшемьонках. Рогові і кам’яні кирки, кам’яні молоти, кістяні і дерев’яні клини, дерев’яні кріплення, сліди нагрівання породи вогнем
Пізній енеоліт – рання бронза. Натуральний – збирання жовен, шахтовий – добування з-під землі. Верхн і Середн Дністер – Бібіков і Конопля. Віднос не до шахт, а штолень – неглибокі ями. Працюв не більше 3-4 людей.
Пізній енеоліт-рання бронза. Західна Волинь – Свєшніков, яма, скупчення відбитих від жовен і сколів і відщепів.
Ашельська доба. 1 млн – 150 тис. рр.. тому. Королево, вироби з нижнього шару, з вулканічної породи андезиту чопери, приміт ручні рубила, скребла.
Техніка обробки кременю, середн палеол. (неандерт)., 150-35 тис років тому. Каменем відбійником завдавали ударів по краю шматка кременю, від нього відлітали пласкі сколи з гостр краями, з яких виготов більш знар. Досконаліш знаряд вито шляхом ретушув сколів. 90% - дрібні сколи. Шмат кременю з якого сколювали – ядрище або нуклеус.
Типи кременевої індустрії Середн палеоліту. Мустьє однобічне – отримання з дископодібн нуклеусів масивн трикутн відщепів для виготовле гостроконечників і скребел шляхом однобічно ретушув країв заготовок. Мустьє двобічне – подібне до попередн, але обробл крайовими сколами не лише зі спинки, а й з черевця (біфаси). Протопризматична – зняття паралельних сколів з нуклеуса в одному напрямку. Мустьєрські стоянки де монстр суміш кількох технолог у різн пропорц.
Техніка Левалуа поляг у ретельно попередн оббиванні нуклеуса, що здобув завдяки цьому схожість із панцирем черепахи , таке оббивання зумовлюв правильну форму овальних, прямокутн. Або трикутних відщепів і пластин, які відколювались від нуклеуса і служили для виготовл різних знаряд.
Костерізна справа
Вступні зауваги:
З ранніх етапів становлення людства кістка і ріг тварин були важливим матеріалом для виготовлення різноманітних виробів, які використовували у багатьох сферах життєдіяльності
Вироби з кістки і рогу представлені у матеріалах всіх, без винятку, культур Прикарпаття
Кістка твердіша за деревину, значно менше піддається гниттю, порівняно легка в обробітку
В окремих регіонах (Полісся, Закарпаття) вироби з кістки гірше зберігаються у грунті (кислотність) – кількість знахідок не відпвідає справжній масі виробів
І-початок ІІ тисячоліть – кістка втратила значення матеріалу для знарядь праці – в основному використовували для виготовлення дрібних ужиткових предметів
Номенклатура кістяних виробів
Знаряддя праці: проколки, струги, скобелі, лощила, скребки, голки й гольники, пряслиця, ручки ножів та інших інструментів, спиці для прядіння/в’язання, човники
Технічні деталі: підшипники, валики
Предмети побуту й прикраси: гребені, котушки, гудзики, ложки. Пенали. Пряжки, вішалки, шпильки, браслети, намистини, поясні накладки, підвіски
Предмети озброєння і збруї: вістря стріл, дротиків, списів, окуття для ручок (булав і сокир), накладки для лука, сідла, псалії
Культові, гральні і музичні інструменти: пищики, дудки, гральні кості, шашки, шахи, печатки, амулети, зооморфні підвіски
Робота з кісткою і рогом. Етапи
Відбір і підготовка сировини
Виготовлення кістяних і рогових напівфабрикатів, розмітка виробів
Полірування, обробка, прикрашання
Сировина – тваринництво і розвинене мисливство
Види кісткового матеріалу (за будовою, текстурою і механічними властивостями):
Власне кістка
Твердий (щільний) ріг: олень, лось, козуля
Порожнистий ріг (врх і дрх)
Зуби
Ікла
Бивні
Найпоширенішими є:
Кістки великих домашніх тварин – гомілкові, п’яскові, плюсневі
Роги лосів та оленів (полювання і збір скинутих рогів)
Обробка (кістка):
Кістку обробляти складніше – вона твердіша
Кісткова тканина містить певний відсоток жиру, якого треба позбутися, щоб запобігти псуванню
Знежирення і розм’якшення (звичайне виварювання?; розчин кальцинованої соди)
Технологічні схеми косторізного виробництва:
Повне використання природної форми сировини у конструкції виробу
Часткове використання природної форми у виробництві
Використання сировинних уламків для виготовлення речей
Системи розкрою і розщеплення вихідної сировини для виготовлення готової продукції
Кістку:
Рубали
Пиляли
Стругали
Різали
Свердлили
Шліфували
Полірували
Гравіювали
Обробка (ріг):
Не потребував попереднього знежирення
Розм’якшення: у воді, у лужному розчині, у щавлевій кислоті
Інструменти для обробки:
Кремневі, бронзові, залізні сокири, долота, різці, ножі, сверла, шила
Інструменти дуже подібні, а може й ті самі, що використовували для обробки деревини
Майстерні:
Звенигородська майстерня (черепино-лагодівська група) – окрім готових знарядь, знайдено 16 заготовок, зіпсовані знаряддя і відходи виробництва
Хрінники. Вербальська культура. – понад 100 фрагментів-обрізків з рогів оленя і кози, заготовки для кістяних виробів, можливо гребенів, проколок, заколок
Соціальний аспект:
Костерізка на первісних поселеннях – галузь не домашнього, а громадського виробництва
Обробка кістки – невідокремлене від сільського господарства сезонне (пізня осінь-зима) заняття одного чи кількох майстрів громади чи більшого куща поселень
Сировинна база громадської костерізки формувалась усіма членами громади
Кістку обробляли лише в окремих місцях, археологічно невловимих – відходи спалювали, дрібні відходи губились, ламались, викидувались
Вироблений продукт поширювався в межах громади
Лише деякі технологічно складні вишукані вироби – гребені, підвіски, браслети, оздоблені пластини-накладки – продукт спеціалізованого ремесла із широким ринком збуту (пізньоримський час)