Ім'я файлу: Повномасштабна війна.docx
Розширення: docx
Розмір: 25кб.
Дата: 29.05.2022
скачати


24 лютого 2022 року – це не лише новий масштабний етап українсько-російської війни, що триває століттями, а й початок європейського цивілізаційного зламу.

Масові вбивства, нелюдські звірства, пограбування, зруйновані міста, села, історичні пам’ятки та національні символи, понівечена доля тисяч людей російськими окупантами – це трагедія кожного українця. Але ця війна залишить відбиток не лише в нашій колективній національній пам’яті, а й вплине на розвиток усього цивілізованого світу. І тільки від нас залежить, яким буде цей новий світ і яке наше місце в ньому.

Ця війна лежить у багатьох площинах і часових вимірах, але все ще не є загальновизнаною. Це не війна за економічне зростання переможця, це не війна за внутрішні розбіжності чи якісь інші внутрішні проблеми, це не війна між Путіним і Зеленським - це війна свободи проти рабства, безпеки проти постійної загрози, розвитку проти занепаду, минуле проти майбутнього. Переможець істотно вплине на світопорядок, задасть характер і цінності нового світу. Історично зіткнення двох радикально протилежних цінностей у 21 столітті відбулося на кордоні між Україною та Росією, між країною з великим потенціалом та забальзамованим минулим. Війна між ними – це війна за нову архітектуру Європи та світу.

Україна зробила свій цивілізаційний вибір на користь демократії, пройшовши довгий шлях, як колись усі європейські країни. Незалежна Україна ніколи не брала участь у збройних конфліктах на інших територіях як агресор, а лише захищалася. Сьогодні вона захищає всю Європу, будучи єдиною країною у світі, яка добровільно відмовилася від ядерної зброї. Країна, яка відмовилася від головної гарантії своєї безпеки, має сусіда, який живе в реаліях ХХ століття і вважає нормою погрожувати, порушувати, анексувати, руйнувати, вбивати. Як би жорстоко це не звучало, але весь цивілізаційний світ не відчуває цього тільки тому, що наша країна і наш народ існують, з чітким почуттям колективної власності, історичної справедливості та вірою в правильність обраного шляху розвитку. Сьогодні українці віддають своє життя не лише для захисту території, а й фізично захищають те, що духовно сповідує увесь цивілізований світ.

Історія циклічна, і світ приречений зіткнутися не лише з масштабними загрозами природного характеру, а й із загрозами з боку країн, які свідомо обирають шлях деградації та руйнування, ідеологій, в яких немає місця людству і свободі. Тому питання захисту та відновлення України – це не лише питання можливого стратегічного інтересу окремих держав, а й вибір кожної окремої країни зробити вагомий внесок у розвиток нової архітектури світової безпеки.

Свого часу в плані Маршалла йшлося і про вагомий історичний внесок у нову архітектуру світу, що визначило шлях її розвитку на 80 років. Зараз настає новий епохальний зрив, коли відверте зло зняло маски і проявилося в повній мірі. Хто стане на бік добра? Ще не всі країни зайняли чітку позицію у цій війні.

Звичайно, незважаючи на нашу героїчну боротьбу, перед Україною все ще стоїть незліченна кількість викликів, які необхідно подолати. Нам потрібно змінити систему правління, чого не вдалося зробити в 1991, 2004 і 2014 роках. Нам потрібно створити сильну економіку, тому що спроби перебудувати економіку 20 століття, на якій ми паразитували останні 30 років , зазнали невдачі. Ми маємо стати повноцінним стратегічним гравцем на геополітичній арені, тому що за часи незалежності ми не стали суб’єктом міжнародних відносин.

Так, ми зробили важливий ціннісний вибір, але ми не створили механізмів, які дозволяють державі рухатися вперед. Тепер у нас є велике вікно можливостей. Наразі шлях один: зробити рішучий стрибок в економіку ХХІ століття, створити чітку зовнішньополітичну стратегію і, нарешті, подолати «смерть» і «темряву».

Повномасштабна війна Росії в Україні має катастрофічні наслідки для вітчизняної промисловості.

1. Пришвидшення темпів деіндустріалізації економіки внаслідок невпинного зменшення в ній ролі промисловості.Частка переробної промисловості у ВВП України скорочувалася протягом багатьох років і 2020 р. становила 10,1 %, що значно менше, ніж у сусідніх Польщі (16 %), Словаччині (17,5 %), Угорщині (17,5 %). Скорочення металургійного виробництва після початку війни стимулювало вивезення рудної продукції, що вивело її на перші позиції в експорті в березні 2022 року. Важлива роль України як одного з провідних постачальників продовольства й гарантів світової харчової безпеки стимулює до збереження та нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції. Таким чином, економіка України потрапляє в пастку аграризації, яка суттєво обмежує потенціал і темпи економічного зростання в майбутньому.

2. Критичне скорочення промислового виробництва внаслідок припинення роботи та/або фізичного знищення промислових потужностей, насамперед у східних і південних областях України, порушення виробничих зв’язків.За оцінками Європейського банку реконструкції та розвитку, на частку регіонів з активними бойовими діями припадає 60 % ВВП України . Отже, неминучими наслідками війни стане значне скорочення виробництва в Україні, яке, за прогнозами МВФ, 2022 р. сягне принаймні 25–35% . До середини квітня 2022 р. активні бойові дії тривали на території 9 областей України  та м. Києва, загальна частка яких в обсягах реалізації промислової продукції 2021 р. становила майже половину (44,5 %). Під загрозою промисловий потенціал лідерів індустріального розвитку – Дніпропетровської та Запорізької областей, які вже зазнали руйнувань інфраструктури внаслідок ракетних ударів. Частки цих областей у структурі реалізації промислової продукції 2021 р. становили 18,7 % та 8,4 % відповідно.

Через бої у східних областях Україна втрачає близько третини потенціалу металургії, результатом чого стало скорочення виробництва сталі в І кв. 2022 р. на 31,2 %, чавуну – на 34,1 %, прокату – на 34,2 % . У хімічній галузі законсервовано потужності Одеського припортового заводу, припинено роботу ПрАТ «Сєвєродонецьке об’єднання Азот» , уражено потужності ПАТ «Сумихімпром». На середину квітня 2022 р. в Україні фактично припинено виробництво добрив. Унаслідок бомбардувань різною мірою пошкоджено, поміж інших, стратегічно важливі для економіки й безпеки держави харківські державні підприємства машинобудівної галузі.

Потенціал релокації промислового виробництва з північно-східної та південної частин України обмежено через нерозвиненість індустріальної інфраструктури центральних і західних регіонів і брак кваліфікованих кадрів.

3. Утрата ключових сегментів на внутрішньому й зовнішньому ринках промислової продукції через зниження конкурентних позицій вітчизняних виробників унаслідок збільшення виробничих і логістичних витрат. Ціни виробників 2021 р. підвищилися на 40,8 % проти 2020 р., а у січні – лютому 2022 року – на 61 % проти такого самого періоду 2021 р. Зростання виробничих витрат спричинено насамперед стрибком ціни на газ 2021 р., критична залежність від якого на тлі значної енергомісткості української промисловості поставила деякі галузі на межу зупинення. В умовах війни промислові підприємства майже не мають можливостей замінити природний газ на інші енергоресурси – для цього потрібні значні інвестиції. Тому збереження високих світових цін на газ міститиме ризики закриття багатьох підприємств насамперед енергомістких галузей, зростання цін виробників і зменшення надходжень до державного бюджету.

Руйнівний вплив військ РФ на логістичну інфраструктуру розриває ланцюги постачань усередині країни та унеможливлює експорт готової продукції. Так, блокування російськими окупантами портів Чорного моря перешкоджає експорту 80 – 90 % промислових товарів. Переорієнтування вантажоперевезень із водних шляхів на суходільні обмежено значним подорожчанням логістики й недостатньою пропускною здатністю залізничних та автомобільних шляхів.

4. Примітивізація промислового виробництва внаслідок значного переважання в його структурі часток низькотехнологічної та сировинної продукції, які формують понад дві третини (67,3 %) виробництва. Так, частка добувної галузі в обсягах реалізації промислової продукції 2021 р. становила 16,1 %, низькотехнологічного сегмента промисловості – 23,9 %, середньонизькотехнологічного – 27,3 %.

Загроза наступної втрати потенціалу виробництва технологічно складної продукції зростає через те, що Росія цілеспрямованого руйнує промислові об’єкти тих сегментів промисловості, що належать до вищих технологічних укладів – наукомістких виробництв машинобудування, виробництв зброї та боєприпасів, хімічної промисловості тощо.

5. Посилення залежності внутрішнього ринку України від імпорту промислової продукції. Загалом 2021 р. частка імпорту в загальних обсягах внутрішнього споживання промислової продукції рекордно зросла до 53,4 %, тобто збільшилася на 5,8 в. п. порівняно із 2020 р. Найбільше потребувала імпорту машинобудівна галузь – 94,4 % внутрішнього споживання; значною була частка імпорту у споживанні хімічної та нафтохімічної продукції – 77,3 %. У металургійній та харчовій галузях рівень імпортозалежності становив 36,9 % та 22,6 % відповідно.

Тимчасове або цілковите припинення роботи багатьох промислових підприємств в Україні під час війни та лібералізація умов імпорту для закриття дефіцитів, імовірно, призведуть до стрибкоподібного зростання імпортозалежності за цілою низкою одиниць промислової продукції. Виняток наразі становить харчова галузь: за даними заступника голови Офісу Президента України Р. Шурми, близько 90 % продуктів на полицях магазинів у другій половині квітня були українського виробництва .

6. Погіршення динаміки інвестиційних процесів у промисловості, що може спричинити загострення інвестиційної кризи й позбавити промисловий сектор ресурсів для майбутнього відновлення. Україна протягом багатьох років є систематично недоінвестованою, значно поступаючись обсягами залучення вкладень сусіднім державам. Так, зростання капітальних інвестицій у промисловість 2021 р. становило 10,8 %.

Відновлення зруйнованої промислової інфраструктури та здійснення структурної модернізації вимагатимуть значно більших обсягів інвестування. Проте в умовах воєнних дій і високих ризиків повторної російської агресії українська промисловість залишатиметься малопривабливою для приватних інвесторів.

Забезпечення повноцінної роботи промислового сектору треба розглядати як один із ключових чинників стійкості економіки у воєнний та післявоєнний періоди, що надасть можливість не лише відновити внутрішнє виробництво, а й запобігти надмірній інфляції, погіршенню зовнішньоторговельного балансу, зниженню податкових надходжень до державного й місцевих бюджетів.

Під час воєнного стану та в період досягнення рівня безпеки, достатнього для потужного інвестування у відбудову та структурну модернізацію промислового комплексу, важливим є сприяння стабільній роботі наявного промислового комплексу, зокрема у спосіб релокації підприємств із регіонів з високим ризиком поширення воєнних дій, надання цільової кредитної підтримки для відновлення виробництв у безпечніших регіонах, підтримання сталого логістичного забезпечення, формування альтернативних шляхів транспортування експорту тощо.

Розбудовуючи стратегічні засади повоєнного відродження промисловості України, потрібно подолати визначені загрози виробничій безпеці – це гарантуватиме стійкий розвиток вітчизняної промисловості у середньо- та довгостроковому періоді.

Серед короткотермінових і негайних завдань, які постануть після війни, будуть наступні:

 

  1. Домовленості щодо гарантій безпеки і нейтрального статусу.

  2. Судове переслідування Росії і притягнення до відповідальності винних у цій війні.

  3. Пошук і залучення ресурсів для післявоєнної відбудови.

  4. Адаптація санкційної політики.

  5. Налаштування зв’язку із закордонними діаспорами та повернення біженців.

Якщо ми приймаємо за основу ті загальні домовленості, які стали результатом Стамбульських мирних переговорів 29 березня, ми виходимо з того, що Україна відмовляється від вступу до НАТО і приймає ту чи іншу форму нейтралітету під зовнішні гарантії безпеки. Насправді, немає значення, як саме назвати цей статус.

За різними оцінками, ВВП України в 2022 році скоротиться на 35-50%, кожне друге підприємство може бути закрито. Виходячи з цього, ми маємо розуміти, що в найближчі роки ми будемо дотаційною державою, де певний період часу, головним інвестором буде саме держава. І від того, які пріоритети поставить держава, залежатиме, як довго ми будемо виходити з кризи.

Ключові напрямки, на яких має зосередитися держава:

 Експорт. Станом на зараз необхідно максимально відновити об’єми експорту основних товарів на тлі високих світових цін – зерна (у сховищах залишається близько 25 млн тонн пшениці та кукурудзи, що перекриває внутрішні потреби у кілька разів), руди та металу. Потрібно максимально розширювати можливості для експорту залізницею в напрямку найближчих портів Польщі та Румунії, створювати так звані сухі порти, а також перевалку у неглибоководних українських портах на Дунаї.

  1. Виробництво продуктів харчування. Необхідно підтримати виробників продуктів харчування, які можуть продовжувати роботу. Крім закупівлі продуктових наборів за кошти Держбюджету (її необхідно продовжити для формування запасів продовольства на випадок активізації бойових дій та підтримки населення найбільш постраждалих регіонів), варто розглянути підтримання споживчого попиту шляхом запровадження регулярних виплат для громадян, що залишилися в Україні і не мають роботи (можливо, поширивши започатковану програму щомісячних виплат по 2-3 тис. грн для переселенців у західних областях на всю Україну, де це можливо).

Така адресна програма має переваги над централізованою роздачею проднаборів у регіонах, де можлива торгівля, оскільки підтримує конкуренцію, дозволяє використовувати в цілому ефективні логістичні мережі рітейлерів замість створення державою нових, дає можливість заробити невеликим локальним виробникам (ринки – важлива складова економіки районних та обласних центрів у аграрних регіонах), а також зменшує ризики неконтрольованої інфляції, надмірної забюрократизованості процесів та корупції.

Захист внутрішнього виробника і протидія імпорту. Одна з важливих причин зростання імпорту під час війни – валютний курс. Нацбанк фактично «заморозив» курс гривні станом на початок повномасштабної війни і покриває платіжний дисбаланс за рахунок резервів і зовнішніх надходжень. Наразі це рішення допомогло запобігти паніці і зберегти банківську систему, не допустити гіперінфляції. Однак щойно ситуація стабілізується, валютні обмеження поступово зніматимуться і Нацбанк почне повертатися до принципів ринкового курсоутворення. З огляду на поточні обставини (різке розширення дефіциту зовнішньої торгівлі внаслідок падіння експорту, падіння ВВП), йдеться про поступову девальвацію курсу гривні.

Приклад Сирії та Іраку, які вчасно не почали обмежувати імпорт після воєнних дій, показав, що це найкоротший шлях до знищення власного виробника і робочих місць.

Держзамовлення як необхідний чинник збереження стратегічних галузей. Головним інвестором найближчим часом буде держава, тому потрібно терміново переглянути саме принципи державного замовлення і спрямовувати їх у відповідні галузі. У сфері машинобудування та легкої промисловості (де внутрішній попит зараз практично відсутній, а експорт – надзвичайно ускладнений).

Боротьба з безробіттям і втратою фахівців. Одразу після стабілізації ситуації в окремих регіонах і зменшення ризиків відновлення/поширення бойових дій потрібно запроваджувати масові програми працевлаштування для безробітних, які не змогли знайти роботу замість втраченої. Зволікання з їхнім запуском загрожуватиме такими вкрай негативними соціальними наслідками, як зростання злочинності, нелегальна міграція, тотальна депопуляція міст, що найбільше постраждали внаслідок війни.

Водночас варто врахувати досвід спроби запустити програму створення 500 тисяч тимчасових робочих місць, яка була ініційована урядом на початку пандемії COVID-19, однак не досягла заявленої мети.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас