Позааудиторні заходи
Сценарій вечора пам’яті
до Дня Героїв Небесної Сотні
Ведуча 1: Доброго дня, шановні присутні!
Ведуча 2: Наші вітання всім, хто мав змогу приэднатися до нашого вечора, присвяченого пам'яті людей, які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.
Ведуча 1: Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих людей, підняли наш національний і патріотичний дух. Завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.
Ведуча 2: Ми не маємо права забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.
Студент 1:
Небесна Сотня – то в серцях вогонь.
Він гаряче палав за Україну.
Віднині тихим співом заспокой
Ти, земле рідная, свою дитину.
Їх в мирі, Господи, прийми до себе
І шлях високий Боже, освяти.
За чисті душі, що злетіли в небо,
Небесній Сотні шана й молитви.
Ведуча 1: Вечір пам’яті, присвячений Героям Небесної Сотні, оголошується відкритим!
Ведуча 2: Сьогодні ми відзначаємо урочисту дату, яку продиктувала нам історія, яку українці вибороли патріотизмом, прагненням до свободи, прагненням жити гідно на своїй землі.
Відео (без звуку)
Ведуча 1: Як же починалась революційна історія України?
Студент 1: Так, 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів Азарова ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. У соціальних мережах одразу з’явилися заклики прийти на майдан Незалежності, щоб висловити протест.
Студент 2: 21 листопада, станом на 23.10, на Майдані, попри дощ і буденний день, було близько двох тисяч осіб, які висловили своє обурення зміною політичного курсу . Їх підтримали у Львові, Хмельницькому, Луцьку, Ужгороді, Харкові та Донецьку.
Студент 3:
Для чого люди вийшли на Майдан?
Що їхні сонні душі розбудило?
Розвіявся густий - густий туман,
Що прикривав всю правду так грайливо…
У всіх містах великих і малих,
У всіх куточках неньки України
Всі люди, всі від юних до старих
Чекають позитивні і жадані зміни.
Студент 4: У наступні дні до Києва почали приїжджати люди з інших міст, переважно молодь. Під стелою Незалежності з’явився перший імпровізований пункт харчування – з їжею та гарячим чаєм; кияни почали приносити мітингувальникам теплі речі, ковдри та дрова.
Студент 5: 30 листопада 2013 року у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції.
Студент 1: Шоковані замахом на права і свободи людини та побиття мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, наголошуючи на права людини та принципи демократії, вимагаючи покарання винних.
Студент 2: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.
Студент 3: Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерть, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.
Студент 4: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе…Так до нас прийшла війна…
Студент 5: Ця Небесна Сотня своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів поліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти.
Ведуча 2:
А сотню Небесну вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав.
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Ведуча 1: Тож вшануємо хвилиною мовчання невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська і згадаємо у своїх молитвах усіх , хто поклав свої голови за наше майбутнє. Вони згасли як зорі..
Хвилина мовчання (МЕТРОНОМ)
Ведуча 2: Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш щем у грудях. Хай пам'ять про всіх невинно загиблих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Відео (без звуку)
Студент 1: Країною вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї …
Студент 2: На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України – Президент України 11 лютого 2015 року підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті.
Ведуча 1: Ми віримо у світле, щасливе майбутнє України. Від кожного з нас залежить, в який бік хитнуться терези долі України. Тому привносьте часточку свого серця, своєї душі, своїх умінь на бік правди і світла.
Відео (без звуку) про Україну
Студент 4:
Я хочу сказати простими словами,
Про те, що турбує мене цими днями,
Про те , як в думках я малюю картину,
Якою я бачу свою Україну!
Студент 5:
В моїй Україні ніхто не стріляє,
Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!
В моїй Україні ніхто не воює!
Своє і чуже життя кожен цінує!
Студент 2:
В моєї країни чудові сусіди,
Запрошують в гості і я до них їду.
Сусіди і самі в нас часто бувають.
Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають!
Студент 1:
В моїй Україні правдивая влада,
Про неї в народі складають балади.
Працює й працює, з ранку до ночі,
Щоб людям відкрито дивитись у очі.
Студент 3:
В моїй Україні немає кордонів!
І море, і сонце, Дніпро, терикони,
Карпати зимою в засніжених шапках,
Моя Україна! Люблю її! Крапка!
Студент 3: Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.
Ведуча 2:
Небесний загін відлетів у небеса
Їх душі вже світять зорею.
У відблиску сяйва ранкова роса
Нас живить вогнем Прометея.
Герої у вічності… Кожен їх крок
Торує шляхи без упину
Герої ведуть нас до нових зірок
Во славу і честь України!
Ведуча 1: Вечір пам’яті до Дня Героїв Небесної Сотні оголошується закритим! Дякуємо всім вам за увагу!
(Сценарій свята до Міжнародного дня рідної мови)
Її Величність – Мова
Лунає мелодія
Студент 1:
Що значить для людини рідна мова?
Це квітка з надр священної землі,
Це найніжніша пісня колискова,
Яку так люблять діточки малі.
Як можна не любити свою мову?!
Не кане із роками в небуття
Те найдорожче в світі перше слово,
З яким пройдеш ти крізь усе життя.
І як одна в людини Батьківщина,
Де родове зернятко проросло,
Так рідна мова лиш одна – єдина,
Хоч скільки б мов у світі не було.
Ведучий 1: Рідна мова - це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
Ведучий 2: Сьогодні, 21 лютого, - унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
Ведучий 1: А ти знаєш, де і коли народилася традиція святкування Міжнародного дня рідної мови?
Ведучий 2: Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.
Ведучий 1: Що ти маєш на увазі?
Ведучий 2: Цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
Ведучий 1: Так, я тепер розумію, що найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова. І коли, як не сьогодні на весь світ нам вигукнути: «Хай живе рідна мова!» І чуємо, як російською, англійською, італійською, польською нас підтримують люди, які також не дозволяють знецінитися, зникнути мові.
Ведучий 2: Ми — українці. Живемо у вільній незалежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.
Ведучий 1:Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і Батьківщину..
Сценка
Оповідач. Було це давно,ще за старої Австрії, у далекому 1916 р. У купе вагона 1-го класу швидкого поїзда «Львів – Відень» їхали 4 пасажири: англієць, італієць, німець та українець. Розмови велися навколо різних проблем,нарешті заговорили про мови:чия моя краща й котрій із них належить світове майбутнє.
Англієць. Англія – країна завойовників,мандрівників і мореплавців. Англійська мова – це мова Шекспіра,Байрона Ньютона. Безумовно їй належить світове майбутнє.
Німець. Ні в якім разі! Німецька мова – це мова двох великих імперій:Німеччини й Австрії ,які займають більше половини Європи. Це мова філософії,техніки,армії,медицини,це мова Гете,Шиллера,Канта. І тому,саме вона претендує на світове панування.
Італієць. Панове,ви обидва не маєте рації. Італійська мова – це мова сонячної Італії, мова музики й кохання. Нею написані нетлінні твори Данте,Петрарки,опери Верді,Россіні. Тому італійська мова має бути провідною у світі.
Українець. Я також міг би сказати, що моя мова – це мова незрівняного сміхотворця Котляревського ,мова геніального Тараса Шевченка. Я можу назвати ще багато славних імен свого народу,проте вашим шляхом не піду. Ви ж,по суті , нічого не сказали про багатство й можливості своїх мов. Ну могли б ви своїми мовами написати вірш,в якому б усі слова починалися з однакової літери?
Усі. Ні,ні,ні!Це неможливо!
Українець. Це у вас неможливо, а нашою мовою це зовсім неважко. Просто назвіть якусь букву.
Німець. Нехай буде буква С.
Українець.
Самотній сад
Сипле,стелить сад самотній
Сірий смуток – срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь,
Серце слуха скорбний сміх.
Серед саду страх сіріє,
Сад солодкий спокій снить,
Сонно сиплються сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни,стихли співи,
Срібні співи серенад,
Срібно стеляться сніжинки –
Спить самотній сад.
Усі. Геніально!Незрівнянно!
Оповідач. Говорити вже не було потреби.
Ведучий 2: Мова – це той інструмент , який єднає націю, народність, народ до єдиного цілого. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.
Ведучий 1: Зараз це свято крокує по всій планеті, і кожен громадянин будь-якої країни ще більше відчуває свою приналежність до свого народу, народності , нації. Пропонуємо вашій увазі
«11 найцікавіших фактів про мови світу»
Ведучий 2: Земля українська стародавня, така ж давня і українська мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
Відео про походження української мови
Вікторина «З Історії рідної мови»
1. Із чим пов'язується сучасна українська мова? (Із виданням «Енеїди» Котляревського, 1798 р.)
2. Хто є основоположником нової української мови? (Т, Шевченко,)
3.У якому році українська мова стала державною мовою України. (1991,)
4. Назвіть останню дату видання українського правопису. (1993 р.)
5. Хто кого назвав «батьком української мови»? (Шевченко Котляревського.)
6. Кому належать слова: «Як парость виноградної лози Плекайте мову»... (М. Рильському.)
7.Назвіть власне українські літери. (І, І, Є.)
Студент 1: Світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов земної кулі.
У 1934 році на конкурсі мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу.
За мелодійністю українська мова займає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській.
Ведучий 1: Вишукана у розмові інтелектуалів, строга і регламентована у діловодстві, легка і гнучка у бесіді друзів, образно багата, лексично наповнена в літературних творах… Такою постає українська мова перед нами сьогодні.
Ведучий 2: Будьте допитливими і натхненними – і перед вами відкриються неозорі виднокола української мови.
Ведучий 1: Мова – це душа мільйонів українців, загартована історією й відточена творчістю найталановитіших письменників.
Студент 2: «Тарас Шевченко з п’ятнадцяти років опинився в російськомовному середовищі: пан Енгельгардт, Петербург, солдатчина в Оренбурзьких степах, знову Петербург («в неволі виріс між чужими»). До речі, у дорослому віці Тарас Шевченко прожив в Україні всього тільки три роки. Але геніальним він став саме тому, що творив рідною мовою свого народу» (І. П. Ющук).
Студент 3: «Борис Грінченко виховувався в сім’ї, де розмовляли тільки російською мовою (мати – росіянка, батько – російський офіцер), але зміг розкрити своє обдарування й зробити неоціненний внесок в розвиток української культури саме тому, що повернувся до рідної мови свого народу (згадаймо його чотиритомний Словник української мови)» (І. П. Ющук).
Студент 4: «У російськомовному середовищі починали своє життя й такі відомі українські письменники, як Олександр Олесь, Борис Антоненко-Давидович, Володимир Сосюра. Однак стали видатними діячами української культури» (І. П. Ющук).
Відео «Цікаве про українську мову »
Ведучий 1:. Недаремно стільки літ чужинці старалися заборонити нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.
Ведучий 2: Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.
Cценка
Студент як історик:
* 1720 р. —указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
* 1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
* 1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
* 1862 р.— закрито українські недільні школи.
* 1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
* 1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
* 1884 р.— закрито всі українські театри.
* 1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
* 1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
* 1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
* 1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.
У 1989 р. видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.
У 1991 р. прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.
Ведучий 1: Друзі, а чи звернули ви увагу на те, що вся Україна мала ще до 2000 року добре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.
Ведучий 2: Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже українська мова неповторна, лірична та ніжна.
Ведучий 1: Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на жаль, сам цього не усвідомлює.
Ведучий 2: Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі тліє у душах багатьох отой комплекс меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв, українською говорити не престижно, бо це мова сільська, та й не модна.
Манкуртами називають таких людей – тих, що втратили історичну пам’ять, а з нею і почуття національної гідності.
Ведучий 1: Як чудово,коли народ зберігає свою мову. Адже мова – це показник існування нації. Поки існує мова,існує народ. І як боляче усвідомлювати ,що ми, живучи на своїй,Богом даній земл, зрікаємося мови наших пращурів, а значить і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди,як у гуморесці Павла Глазового.
Сценка
Дійові особи: автор, дід, продавець.
Автор.
Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Просить він...
Дід.
А покажіть
Кухлик той,
що скраю.
Продавець.
Што? Чєво?
Я не понімаю.
Дід.
Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
Продавець.
Да какой же кухлік здєсь,
Єслі ето кружка!
Автор.
Дід у руки кухлик взяв
і насупив брови.
Дід.
В Україні живите
Й не знаєте мови...
Автор.
Продавщиця теж була гостра
та бідова.
Продавець.
У мєня єсть свой язик.
Да к чєму мнє мова...
Автор.
І сказав їй мудрий дід.
Дід.
Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда
В моєї корови:
Має бідна язика
І не знає мови.
Ведучий 1: А ми з вами сьогодні, 21 лютого, у Міжнародний день рідної мови на білому рушникові історії золотими нитками вишиємо найкращі слова любові до рідної мови.
Студент 2: Чому люблю я українську мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Вкраїнська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
Студент 3: І зайвих слів для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.
…Уста виводять ніжну колискову,
А за віконцем зіронька сія…
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця - моя! (Наталія Жовнір)
Ведучий: Рідною мовою говорить серце й душа української землі. Не з примусу, а лише за покликом власного сумління та гідності плекаймо в душі любов до рідної мови.
Сценка
Палажка. Люди добрі! Оббріхує мене клята Параска на кожному кроці. Доки гризла мене за господарку, тепер дорікає, що я балакаю не так, як вона хоче. Я, — каже, — не культурна, жию уже у двай-цік первому віці, а говорити по-людськи не умію. Придумала ж таке, моя сварлива сусіда. Чекай-но, який же тепер рік? А! Згадала! Це ж уже двох тисяч дев'ятий...
Параска. От ти знову говориш, як баба часів Івана Нечуя-Левицького. Ми живемо у двадцять першому столітті. Потрібно говорити культурно. Запам'ятай, що на календарі тепер дві тисячі двадцять перший рік. Ех... І коли до тебе розум постукає?
Палажка. Стукав уже, стукав, і не один. А до тебе ніхто не приходить, бо господиня з тебе нікудишня: ні грядки не маєш на городі, ані курки на подвір'ї. Параска. Що це? Палажка недочуває, чи вдає, що не чує? Палажко, якщо будеш слухати мої поради, то станеш культурною людиною.
Палажка. І яке тобі діло до мене. Ти що шукаєш зачіпки до сварки? На моє безголов'я і хати наші на одному кутку. Люди добрі! Що мені робити? Може, спродуватися, пакуватися та їхати на кубанські степи? Дав же мені Бог сусіду — нічого й казать!
Параска. Та і мені прикро, що таку сусіду маю: як «захарамаркає» щось, то і не второпаю, про що говорить. Ходи лише до мене в гості, я тебе кавою пригощу. Ходи-ходи... Палажка. Що це ти мені махаєш?
Параска. Не махаю, не говори так не культурно. Я тобі подаю знак, щоб ти до мене зайшла до хати. Маю дома запашну каву, хочу тебе почастувати.
Палажка. А печення у тебе є? Чи, може, пиро-жено слойоне, творожні кошички, блінчики пекла? Конфети якісь маєш? З ними добре кофе пити.
Параска. Почастую тебе всім, лише культурно скажи. Я ж тебе вже вчила Палажка. Та я так лишень жартую. Пам'ятаю добре, що багато людей у нас збаламутилися і говорять так, що не завжди їх розуміємо. Я ж запам'ятала, що слова «кофе» в українській вимові немає, а є кава; замість «блінчики» потрібно говорити «млинці»; замість «конфети» — цукерки; не «печення», а печиво; не «пирожено слойоне», а тістечка листкові; замість «творожні кошички» — сирні корзинки і тд. Люди добрі! Я спродуватися не буду, нікуди із України не поїду, бо тут моя хата, тут мої земляки і мова моя — найкраща для мене з усіх мов. Параска. Звертаємося до всіх українців: любіть, вивчайте, збагачуйте нашу мову.
Сценарій літературного вечора
«Ні, я жива, я буду вічно жити…»
(до 150-річчя з дня народження Лесі Українки)
Відео «Карпа про Лесю Українку»
Ведуча 1: «І коли це тлінне одягнеться в нетлінне, а це смертне одягнеться в безсмертя , тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою. Де твоя, смерте, перемога ?Де твоє, смерте, жало? » («Святе письмо» ст. 222)
Ведуча 2: І саме в день народження Лесі Українки ці слова зі Святого Письма приходять на пам'ять, бо вони передають суть і значення цієї «слабосилої хворої дівчини» для України і для кожного з нас.
Ведуча 2: Лариса Косач, яка ввійшла у національну і світову літературу під прекрасним псевдонімом «Леся Українка», одяглася у нетління, а її переможний дух, її християнська душа дійсно-таки поглинули смерть!
Студент 1: Запалює свічку і читає в ролі Лесі Українки:
Промінням ясним, хвилями буйними,
Прудкими іскрами, летючими зірками,
Палкими блискавицями, мечами
Хотіла б я вас виховать, слова!
Щоб ви луну гірську будили, а не стогін,
Щоб краяли, та не труїли серце,
Щоб піснею були, а не квилінням.
Вражайте, ріжте, навіть убивайте,
Не будьте тільки дощиком осіннім,
Палайте чи паліть, та не в’яліть!
Відео «Леся Українка – бунтарка…»
Ведуча 2: Леся Українка…Це ніжне й дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач твердо і назавжди зафіксований у пам’яті не тільки українця. Леся належить усім, бо її творчість зіткана з різних мотивів світової культури. Гордий дзвін її імені в серцях мільйонів людей породжує не тільки спогад про «Лісову пісню» або «Досвітні вогні», але й палку любов і гордість за свій народ, що спородив її.
Відео «Вірші Лесі України - Монатік»
Ведуча 1: Небагато в історії таких жінок, у долі яких тілесне і духовне становили б такий контраст. Для кожної людини її фізичні дані, її врода важить дуже багато. А для жінки вони особливо цінні – уміння бути привабливою невіддільне від самої її природи. Хвороба Лесі Українки сточила її жіноцтво, зів’ялила її принадність ще до того, як вона розквітла.
Відео «Вірші Лесі України – Катерина Осадча»
Ведуча 2: Муки виснажували її з дитинства. З раннього віку навчилася вона «крізь сльози сміятись». Вже в 10 років з’явилися перші ознаки туберкульозу лівої ноги, а незабаром лівої руки. Потім хвороба перекинулася на легені і нирки. В одному з листів 1912 року Леся називає своє життя постійною війною з сухотами. За цю «тридцятилітню війну» вона перенесла кілька складних і болючих операцій. В її житті була постійна і невблаганна війна тіла і духу. Устами своєї героїні Касандри поетеса передрікає свою подальшу долю:
Відео «Вірші Лесі України – Юрій Горбунов»
Студент 2: Запалює свічку і читає в ролі Леся Українка:
«…мені здається, що я маю перед собою якусь велику битву, з якої вийду переможцем або зовсім не вийду. Коли у мене справді є талант, то він не загине, - то не талант, що погибає від туберкульозу чи істерії! Нехай і заважають мені сі лиха, але зате, хто знає, чи не кують вони мені такої зброї, якої нема в інших, здорових людей…»
Студент 3:
Як дитиною, бувало,
Упаду собі на лихо,
То хоч в серце біль доходив,
Я собі вставала тихо.
"Що, болить?» — мене питали,
Але я не признавалась —
Я була малою горда,—
Щоб не плакать, я сміялась,
А тепер, коли для мене
Жартом злим кінчиться драма
І от-от зірватись має
Гостра, злобна епіграма,—
Безпощадній зброї сміху
Я боюся піддаватись,
І, забувши давню гордість,
Плачу я, щоб не сміятись.
Ведуча 1: Власна хвороба зробила Лесю чутливою до чужого горя. Вона бачила тяжкий стан рідного народу і, як ніхто інший, бажала змін. Та чи могла слабка дівчина достукатися до далеких володарів, чи хоча б взяти в руки зброю? Проте Леся знаходить інший шлях – її зброєю стало слово. Поетеса поставила свою творчість на захист знедолених, вона прагнула збудити свідомість народу, її слова надихали, закликали до рішучих дій.
Ведуча 2: І Лесині слова справді стали міцною зброєю. Вони не могли пробачити здоровим, сильним людям їх пасивності, байдужості до горя інших. Поетеса була впевнена, що слід сподіватися навіть без надії, що слід щось робити заради кращого майбутнього.
Студент 3: Запалює свічку і читає в ролі Лесі Українки:
Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила,
Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей.
А тепер я в тебе останню надію вложила.
О, не згасни ти, світло безсонних ночей!
Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари
в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть,
вже ж тепера мене не одіб'ють від тебе примари,
не зляка ні страждання, ні горе, ні смерть.
Тільки - життя за життя! Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
той не вмре, не здобувши нового добра.
Мріє, колись ти літала орлом надо мною, -
дай мені крила свої, хочу їх мати сама,
хочу дихать вогнем, хочу жити твоєю весною,
а як прийдеться згинуть за теє – дарма!
Ведуча 1: Сила духу дається Богом кожному, але треба відповідних обставин, щоб ця сила виявилася в усій красі і величі. Щоб вона стала не причиною страждань, а спонукою щастя. Щоб вона навчила інших – у муках бути щасливим. Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок і пань, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони були потрібні, наші українські героїні, у часи Лесі Українки. Вони потрібні і сьогодні, коли Україна знову має шанс стати сильною державою.
Відео «Онука – Леся Українка»
Студент 1: Читає в ролі Лесі Українки:
На шлях я вийшла ранньою весною
І тихий спів несмілий заспівала,
А хто стрівався на шляху зо мною,
Того я щирим серденьком вітала:
«Самій не довго збитися з путі,
Та трудно з неї збитись у гурті».
Я йду шляхом, пісні свої співаю;
Та не шукайте в них пророчої науки, –
Ні, голосу я гучного не маю!
Коли ж хто сльози ллє з тяжкої муки, –
Скажу я: «Разом плачмо, брате мій!»
З його плачем я плач з’єднаю свій.
Чи тільки терни на шляху знайду,
Чи стріну, може, де і квіт барвистий?
Чи до мети я певної дійду,
Чи без пори скінчу свій шлях тернистий, –
Бажаю так скінчити я свій шлях,
Як починала: з співом на устах.
Ведуча 1: У багатьох її словах часто повторюються два слова «крила» і «пісня». Може бути від того, що найдужчою мрією її завжди було злетіти, переборюючи окови слабкого тіла. А рядки її віршів, наповнені м’якими і сумними наспівами рідної землі, де б вона не знаходилася: під жарким сонцем Єгипту, чи сірим і дощовим небом Німеччини, чи на березі Середземного моря в Греції.
Ведуча 2: Леся Українка прожила хоч і коротке, проте надзвичайно цікаве життя – життя сповнене любові, добра, сили волі, мужності і краси. Тому недаремно її твори користувалися і користуються надзвичайною популярністю. Вона добре знана не лише у нашій країні, але й закордоном.
Студент 2: Читає в образі Лесі Українки:
«Я пройшла прекрасне і складне життя. Мені доля подарувала щастя – залишити свій слід на землі, на якій народилася та яку прославила. Мене називають: Одержимою, Співачкою досвітніх вогнів, Квітка Ломикамінь, Дочкою Прометея! А я - зірка, повірте, зірка, яка спалахнула і згасла»
Ведучий 1:
Світ опускався на коліна,
Камінний вік хилився ниць, І прилітала Україна
До мертвих Лесиних зіниць.
Над всі недолі та потали
Над страсті всі та над бої
Безсмертя Лесине вростало
В народ, що породив її.
І квола невисока жінка
Лице підводила бліде,
Народжувалась Україна
Для світу, що над смерть гряде.
Сценарій конкурсу декламаторів
«Лунає всюди рідна мова»
І ведучий: Доброго дня, любі шанувальники українського слова! Сьогодні ми поринемо з вами у світ мистецтва та краси слова, спробуємо створити прекрасну атмосферу завдяки поезії.
ІІ ведучий: А оцінювати учасників нашого конкурсу буде вельмишановне журі, у складі якого:
__________________________________________________________________
І ведучий: А ми бажаємо всім присутнім гостям, учасникам конкурсу та суддям приємних відчуттів і позитивних емоцій від почутого.
ІІ ведучий:
Слова летять у душу, як лебідки,
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою,
Вербички юної дівочою красою.
І ведучий:
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте.
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.
Студент 1:
На мові нашій дня печать.
Вона — як сяйво серед ночі...
її не можна забувать,
Вона душі твоєї очі.
Єднає з піснею в гаю
Вона з життям тебе любовно...
Коли ж забудеш рідну мову,
Загубиш душу ти свою...
Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи...
Шевченка мову і Франкову
Невже під ноги кинеш ти?
У небуття підеш, в нікуди,
Сліпим до сонячних висот.
Невже народ мій мову губить!?
Не вірю я! Це не народ!
Окремі люди. їм не знати
Сяйливих творчості висот.
І хай людей таких багато,
Але нас більше! Ми — народ!
Я вірю в тебе, моя мати.
Мій бог, що дивиться з висот.
В народів інших старцювати
Повік не буде мій народ!
Ні, наша мова не загине,
Її не знищать сили злі!
Ти власним світом, Україно,
Сіяти будеш на землі.
ІІ ведучий: А зараз ми надаємо слово нашим учасникам.
Учасники декламують по черзі підготовлені вірші
Відео
І ведучий: Ось і завершилась наша незабутня зустріч зі справжніми декламаторами творчості українських поетів, яких люблять, пам'ятають, яким сьогодні вклоняються.
ІІ ведучий: Слово надається журі фестивалю для підведення підсумків та нагородження переможців.
Студент 2:
Ти постаєш в ясній обнові
як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
кохана материнська мово!
Несеш барвінь гарячу, яру
в небесну синь пташиним граєм
і, спивши там від сонця жару,
зеленим дихаєш розмаєм.
Плекаймо в серці кожне гроно,
прозоре диво калинове.
Хай квітне, пломенить червоно
в сім'ї великій, вольній, новій.
Вшанування пам’яті національного генія -
Тараса Григоровича Шевченка
Сценарій поза аудиторного заходу
Мету заходу: показати значимість постаті Кобзаря для всього людства;
розвивати творчі здібності студентів; виховувати повагу і шану до велета України – Т. Г. Шевченка
Обладнання: виставка художніх робіт Т.Г.Шевченка, мультимедійний проектор
Дата проведення: 09.03.2021
Місце проведення: ZOOM конференція
Музичний фон 1
Ведучий : Весна… Свято оновлення, відродження, свято наших душ. Ще несміливо, ледь помітно ступаєш ти моєю рідною Україною. Твій прихід – це завжди свято.
Ведучий : Кожному з нас здається, що він народжується на світ удруге, що весна ця – особлива, краща, світліша!
Ведучий : Весна… Ти подарувала світові таку величну Людину, душу української нації – Тараса Григоровича Шевченка.
Ведучий : Як весна оновлює природу, так і слово Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесним і милосердним, палко любити свій народ, свою Україну.
Ведучий : 9 березня минає 207-а річниця від його Дня народження, а 10 березня 160-ті роковини смерті.
Ведучий : Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного українця переплітаються у вінок щемної любові до нашого духовного батька, людини-велета, котра все життя поклала на вівтар служіння своєму народові, його захисту й возвеличення.
Музичний фон 2
Студент 1
Шевченко - наш. Він для усіх століть,
Він - як Ісус Христос для України .
Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть,
І з цим вогнем виходьте із руїни.
Студент 2
І стане вам певніше на душі,
Засвітиться вона душею в храмі.
Його слова - освячені ножі,
Вони болять народові, як рани.
Студент 3
Шевченків біль. Він протинає нас.
І гнівом вибухає в кожнім слові.
І крізь віки іде сумний Тарас
Предтечею в терновому вінкові.
Студент 4
Шевченко починається не з горя,
Шевченко - уявіть собі! – не з горя,
Шевченко – уявіть собі – з любові
Правдиво, як із березня весна.
Студент 5
Життя його – пекельник не позаздрить -
Таїть в собі для світу таємницю.
Як з березня у березень дорога,
З весни у весну незворотний шлях.
Музичний фон 3
Студент 1: Пройшло багато часу, а він залишається невмирущим як поет, художник, пісняр, поводир, що показує нам шляхи життя. У всій світовій літературі важко знайти з-поміж письменників подібну постать, що пройшла б такий же винятковий життєвий шлях, що вийшла б із таких низів і досягла б найбільшого злету творчого генія, що з прожитих 47-ми років життя, була б лише 10 років на волі, що була б одночасно поетом, прозаїком, драматургом, малярем. Чудовим різьбярем, співаком, редактором, а головне, що могла б так глибоко відбити думки, життя і мрії свого народу, як це зробив геніальний Тарас Шевченко, ставши письменником світової слави, став брендом України у всьому світі.
Студент 2: Свого національного поета Тараса Григоровича Шевченка народ називає ГЕНІЄМ, Геній-це талант найвищого ступеня, що долає обмеження, конкретику часу, осягає істинну суть речей, пізнає і майстерно втілює вічні духовні цінності. Талант підкоряється часові, геній не підкоряє час, переживає саму людину, втілившись у геніальні твори мистецтва.
Музичний фон 4
Ведучий: Тарас Шевченко!... Це ім’я дорогоцінною перлиною виблискує у золотій скарбниці світової культури. У славній плеяді безсмертних класиків літератури геніальний співець українського народу по праву стоїть в одному ряду з такими титанами думки і слова, як Гомер і Шекспір, Пушкін і Толстой, Гете і Байрон, Шіллер і Гейне, Бальзак і Гюго, Міцкевич і Бернс, чия мистецька спадщина стала надбанням усього передового людства.
Ведучий : Якщо священною книгою віруючих є Біблія, то Шевченків «Кобзар» став національною Біблією українців.
Студент 4: Постать Шевченка відіграла велику роль і у становленні української літературної мови. Він заклав ту її структуру, яка збереглася і донині як основа сучасної української літературної мови.
Студент 3: В історію Світової культури Великий Кобзар увійшов і як талановитий художник. Його називають українським Рембрантом, а у творчій манері бачать схожість з особливостями творчого стилю Гогена, Делакруа, Ван Гога.
Ведучий : Його мистецька спадщина налічує понад 835 живописних полотен, рисунків, акварелей, офортів, гравюри, іконографії, автопортретів!
Ведучий : Найвищою нагородою в галузі культури є Національна премія імені Тараса Шевченка!
Студент 5 : Мудрі казали, що час покаже геніїв, і він показав. Прислухайтесь – і ви почуєте німі страждання наймички, придивіться – і ви побачите сльози Катерини, подумайте – і заповіді Шевченка стануть вашими заповідями!
Музичний фон 5
Студент 1
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Студент 2:
Свою Україну любіть, Любіть її… Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Студент 3:
Молітесь Богові одному
Молітесь правді на землі,
А більше не землі нікому
Не поклонітесь.
Студент 4:
Чи є що краще, лучше в світі,
Як у купі жити,
Братам добрим добро певне
Пожить, не ділити?
Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!
Студень 5:
Не дуріте самі себе,
Учітеся, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Ведучий : Змінюються часи, покоління, люди, інтер’єри, але одне залишається незмінним - слово 21 століття. І хоча слово летить і лунає в нових ритмах, але молодь України переспівує твори Шевченка і переспівує українською мовою!
Пісня «Заповіт»
Ведучий : Слава Україні! Слава українцям! Слава великому Кобзарю!