Розміщено на http://allreferat.com.ua/
План
План
Організація контролю якості продукції
Види контролю якості продукції
Функції, принципи та види технічного контролю якості
Методи технічного контролю
Використана література
Організація контролю якості продукції
Система контролю якості продукції — це сукупність методів і засобів контролю та регулювання компонентів зовнішнього середовища, що визначають рівень якості продукції на стадіях стратегічного маркетингу, НДДКР і виробництва, а також технічного контролю на всіх стадіях виробничого процесу.
Компонентами зовнішнього середовища системи контролю якості продукції для рівня підприємства є результати маркетингових досліджень НДДКР, сировина, матеріали, з яких виготовляють вироби, параметри організаційно-технічного рівня виробництва і системи менеджменту підприємства.
Однією з умов підвищення ефективності контролю є регулярне функціонування системи менеджменту. Облік має бути організований за виконанням усіх планів, програм, завдань за такими параметрами, як кількість, якість, витрати, виконавці і строки. Облік витрат ресурсів бажано організовувати за всіма видами ресурсів, товарів, що випускаються, стадіями їхнього життєвого циклу і підрозділами фірми. Для складної техніки необхідно вести автоматизований облік відмов, витрат на експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт. Мають виконуватися такі вимоги щодо обліку:
— забезпечення повноти, тобто ведення обліку за всіма підсистемами системи менеджменту, показниками якості, кількості і ресурсомісткості товарів, підрозділами фірми, товарними ринками та ін.;
— забезпечення динамічності, тобто облік показників у динаміці і використання результатів обліку для аналізу;
— забезпечення системності, тобто облік показників системи менеджменту та її зовнішнього середовища (макросередовище, інфраструктура регіону, мікросередовище фірми);
— автоматизація обліку на основі комп'ютерної техніки;
— забезпечення наступності, застосовності і перспективності обліку;
— використання результатів обліку для стимулювання якісної праці.
Якщо в основному здійснюється облік кількісних показників і його результатів, то контрольна функція менеджменту дещо розширюється. Контроль, по-перше, може охоплювати кількісні показники та якісні вимоги, документи, інші предмети праці, по-друге, він може здійснюватися в різні періоди.
Контроль можна класифікувати за такими ознаками:
— стадіями життєвого циклу об'єкта — контроль на стадії стратегічного маркетингу, НДДКР, ОТПВ, виробництва, підготовки об'єкта до функціонування, експлуатації, технічного обслуговування і ремонту;
— об'єктами контролю — предмет праці, засоби виробництва, технологія, організація процесів, умови праці, праця, навколишнє середовище, параметри інфраструктури регіону, документи, інформація;
— стадіями виробничого процесу — вхідний, операційний контроль, контроль готової продукції, транспортування і збереження;
— виконавцями — самоконтроль, контроль з боку менеджера, контрольного майстра, відділу технічного контролю, інспекційний контроль, державний і міжнародний контроль;
— можливостями подальшого використання об'єкта контролю — контроль що руйнує об'єкт і контроль, що не руйнує об'єкт контролю;
— прийнятими рішеннями — активний (попереджуючий) і пасивний (за відхиленнями) контроль;
— ступенем охоплення контролем — суцільний і вибірковий контроль;
— режимом контролю — посилений (прискорений) і нормальний контроль;
— ступенем механізації — ручний, механізований, автоматизований і автоматичний контроль;
— часом контролю — попередній, поточний і заключний контроль;
— способом отримання й обробки інформації — розрахунково-аналітичний, статистичний і реєстраційний контроль;
— періодичністю виконання контрольних операцій — безперервний і періодичний контроль.
Порушення вимог, висунутих до якості виготовленої продукції, призводить до збільшення витрат виробництва і споживання. Тому своєчасне попередження можливого порушення вимог до якості є обов'язковою передумовою забезпечення заданого рівня якості продукції за мінімальних витрат на її виробництво. Це завдання вирішується на підприємствах за допомогою технічного контролю.
Технічним контролем називається перевірка дотримання технічних вимог до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і чинників, що забезпечують необхідну якість. Об'єктами технічного контролю є матеріали і напівфабрикати, що надходять на підприємство зі сторони, продукція підприємства як у готовому вигляді, так і на всіх стадіях її виробництва, технологічні процеси, знаряддя праці, технологічна дисципліпа і загальна культура виробництва. Технічний контроль має забезпечувати випуск продукції, що відповідає вимогам конструкторсько-технологічної документації, сприяти виготовленню продукції з найменшими витратами часу і засобів, надавати вихідні дані і матеріали, що можуть бути використані з метою розробки заходів щодо підвищення якості продукції та скорочення витрат.
Технічний контроль — це комплекс взаємозалежних і проведених відповідно до встановленого порядку контрольних операцій, більшість з яких є невід'ємною й обов'язковою частиною виробничого процесу і тому покладається на робітників, що виконують відповідну виробничу операцію. Разом з тим з метою забезпечення випуску продукції належної якості і попередження втрат у виробництві багато контрольних операцій виконується бригадирами, майстрами і спеціальним персоналом — працівниками заводського відділу технічного контролю (ВТК).
Загальні принципи раціональної організації технічного контролю полягають у такому:
— технічний контроль має охоплювати всі елементи і стадії виробничого процесу;
— техніка, методи й організаційні форми контролю повинні цілком відповідати особливостям техніки, технології й організації виробництва;
— ефективність раціональної організації технічного контролю в цілому й окремих її елементів має бути обґрунтована належними економічними розрахунками;
— система контролю мас забезпечувати чіткий і обґрунтований розподіл обов'язків і відповідальності між окремими виконавцями та різними підрозділами підприємства;
— система контролю має використовувати ефективні методи статистичного контролю мотивації.
Залежно від конкретних завдань, технічного контролю виокремлюють такі основні його види; профілактичний, приймальний, комплексний і спеціальний.
Профілактичний контроль має на меті попередження появи браку в процесі виробництва продукції.
Приймальний контроль здійснюється з метою виявлення й ізоляції браку.
Комплексний контроль вирішує обидва завдання: і профілактики, і приймання.
Спеціальний контроль вирішує специфічні завдання, наприклад інспекційний контроль, контроль експлуатації продукції та ін.
Використовують такі методи контролю якості, як контроль налагодження; побіжний контроль; статистичні методи контролю; вибірковий або суцільний контроль; статистичний аналіз технологічного процесу, устаткування, якості продукції.
Залежно від особливостей контрольованих параметрів використовують класифікацію контрольних операцій за такими ознаками:
— контроль геометричних форм і розмірів;
— контроль зовнішнього вигляду продукції і документації;
— контроль фізико-механічних, хімічних та інших властивостей матеріалів і напівфабрикатів;
— контроль внутрішнього браку продукції (раковини, тріщини та ін.);
— контроль технологічних властивостей матеріалів;
— контрольно-здавальні випробування;
— дотримання технологічної дисципліни.
Залежно від стадії виробництва виокремлюють попередній (вхідний), проміжний та остаточний контроль.
Залежно від ступеня охоплення контролем виробничих операцій розрізняють: поопераційний та груповий контроль, виконуваний після декількох виробничих операцій.
За місцем виконання є стаціонарні та ковзні контрольні операції, виконувані безпосередньо на робочих місцях.
Залежно від об'єкта контролю виокремлюють операції з перевірки: вихідних матеріалів; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; продукції на різних стадіях виробництва; засобів виробництва; технологічних процесів; документації, методів, систем забезпечення (управління) якості продукції.
Для перевірки фактичної відповідності якості продукції, що поставляється, використовуються різні організаційно-технічні процедури, форми і методи, у тому числі контроль, діагностування, випробування, аналіз причин браку, відмов, рекламацій та ін. Усі ці процедури виконуються, як правило, виготовлювачем або за його замовленням — сторонньою організацією.
Тому в споживача може виникнути сумнів в об'єктивності наданих йому результатів. Іншим видом контрольних процедур, що забезпечують отримання інформації про якість, є державний нагляд, здійснюваний Держстандартом України, Держсан-спідсмиаглялом України та ін.
Види контролю якості продукції
Системний підхід до контролю якості зумовлює різноманітність його видів, які класифікуються за певними ознаками (табл.).
Класифікація видів контролю якості
На підприємствах, залежно від організаційно-технологічних умов виробництва продукції (послуг), розробляється і функціонує система технічного контролю якості.
Система технічного контролю якості - це сукупність засобів контролю, методів виконання контрольних операцій і виконавців, які взаємодіють з об’єктами контролю за встановленими правилами.
Більшість контрольних операцій виконується безпосередньо робітниками на робочих місцях під час здійснення виробничих операцій. Такі контрольні операції є допоміжними до основних технологічних операцій.
З метою забезпечення виготовлення продукції відповідно до вимог конструкторсько-технологічної документації та запобігання втратам і збільшенню витрат у процесі виробництва, окремі контрольні операції покладаються на наладчиків, бригадирів, майстрів та спеціальний персонал - робітників відділу (бюро) технічного контролю якості (ВТК) підприємства.
Залежно від масштабу і типу виробництва та конструктивно- технологічних особливостей продукції, що випускається, на підприємстві створюється відділ або бюро з технічного контролю якості.
До основних функцій ВТК належать: контроль сировини, матеріалів, напівфабрикатів, палива, що надходять на підприємство ззовні; контроль стану устаткування та технологічного оснащення; контроль виконання технологічного процесу на всіх стадіях виготовлення продукції; контроль якості готової продукції; запобігання, виявлення і облік браку; встановлення причин браку, розроблення заходів з його усунення та поліпшення якості продукції.
Структура ВТК може складатися з бюро, груп або виконавців (залежно від розмірів підприємства), які виконують відповідні функції: технічного прийняття матеріалів, напівфабрикатів, готових виробів та комплектуючих, що надходять від постачальників; цехового контролю (БТК цеху); контролю знарядь праці; випробування та здача готової продукції; продукції; обліку та аналізу браку. ВТК підпорядковані також центральна вимірювальна лабораторія (ЦВЛ) із контрольно-повірними пунктами (КПП) у цехах, механічна, металографічна та хімічна лабораторії.
Чисельність контролерів (Чк) для масового та великого серійного виробництв визначається за формулою:
де Ні - програма випуску виробів;
t - норма часу на контроль одиниці продукції;
Кдчас - коефіцієнт, що враховує додатковий час на перехід від одного робочого місця до іншого;
Фкор. - ефективний (корисний) фонд часу одного контролера за період, на який заплановано програму випуску виробів.
Функції, принципи та види технічного контролю якості
На будь-якому підприємстві однією з основних функцій організації виробництва є технічний контроль якості продукції – перевірка дотримання технічних умов і вимог, що ставляться до якості продукції на всіх стадіях її виготовлення, а також виробничих умов і факторів, які забезпечують необхідну якість.
Організація технічного контролю проявляється в:
проектуванні процесу контролю продукції і розробці технологічних карт контролю;
визначенні організаційних форм здійсненні контролю;
формуванні структури органів, які виконують контрольні функції;
виборі і техніко-економічному обґрунтуванні технічних засобів контролю якості продукції, а також методів контролю;
проектуванні інформаційного забезпечення системи контролю;
розробці методів аналізу браку і дефектів;
навчанні кадрів освоєння методів контролю якості;
забезпеченні взаємодії всіх елементів системи контролю якості продукції.
Завдання технічного контролю:
- планування і практична реалізація всіх процедур та інструментів системи тотального управління якістю TQM на підприємстві, що безпосередньо стосуються виробництва продукції;
- постійна реалізація циклу РDСА ("планування-виконання-перевірка-реакція" на всіх рівнях виробництва;
- установлення якості готової продукції;
- попередження впливу імовірнісних і суб’єктивних факторів на якість продукції, що випускається;
- забезпечення встановленого технічного режиму.
Виконання цих завдань реалізується через систему основних функцій технічного контролю, які можна згрупувати так, як це зроблено на рис. 4.4.
В основу раціональної організації технічного контролю якості продукції на підприємствах покладено наукові принципи його організації, які випливають із загальних принципів організації виробництва. Але специфіка контрольних процесів обумовлює необхідність сформулювати ряд додаткових принципів і дати їм відповідну інтерпретацію, спираючись при цьому на основні принципи організації виробництва. Серед принципів організації технічного контролю якості основними є такі:
принцип відповідності контролю рівню техніки, технології і організації основних виробничих процесів. В умовах швидкого впровадження у виробництво досягнень НТП відбувається постійне оновлення технічного базису виробництва і відповідних йому форм організації, тому форми, методи і засоби технічного контролю якості повинні повністю відображати зміни в техніці і організації виробництва;
принцип комплексності контролю передбачає комплекс-ність охоплення контролем всіх елементів виробничого процесу (знарядь праці, предметів праці і процесу праці і всіх факторів, що визначають якість продукції під час її виготовлення. Тому при організації контролю необхідно враховувати технічні, організаційні і економічні фактори виробництва, а також групу соціально-економічних факторів, які мають мотиваційний характер;
принцип безперервності контролю вимагає організації проведення постійного контролю на операціях технологічного процесу виготовлення продукції і ліквідації будь-яких перерв між технологічними і контрольними операціями і між стадіями контролю;
принцип паралельності в організації контролю якості продукції виходить із необхідності виконання контрольних операцій паралельно до технологічних операцій з метою всебічного скорочення часу на пролежування виробів в очікуванні контролю і скорочення тривалості виробничого циклу за рахунок зменшення витрат часу на контроль;
принцип поєднання виробничих і контрольних функцій полягає в тому, що в процесі виробництва окремі функції контролю якості продукції передаються виробничим робітникам, бригадирам, майстрам, а окремі операції виконують працівники апарату технічного контролю. Принцип сприяє підвищенню відповідальності робітників за якість продукції і одночасно веде до ущільнення робочого часу всіх категорій працівників;
принцип автоматичності продиктований вимогами технічного прогресу і вимагає максимально можливої і економічно доцільної механізації і автоматизації контролю якості продукції;
принцип профілактичності є одним з основних принципів організації технічного контролю якості продукції. Цей принцип виходить з необхідності виконання однієї з функцій контролю, яка полягає в попередженні появи дефектних виробів в процесі виробництва. Даний принцип робить контроль активним і передбачає постійний активний вплив на технологічний процес з метою недопущення дефектів;
принцип бездефектної праці базується на залученні до процесу контролю якості продукції безпосередніх виконавців роботи і спрямована на підвищення відповідальності виконавців як за якість виготовлених виробів, так і за якість самого контролю, що проводиться виконавцем;
принцип незалежності органів контролю означає їх незалежність від виробничого персоналу. Поглиблення і розвиток цього принципу йде по лінії створення контрольних органів в цехах і виробництвах, які підпорядковуються центральному органу, до компетенції якого віднесені всі питання якості на підприємстві;
принцип економічності вимагає проведення контролю якості продукції з мінімальними затратами на виконання конкретних операцій. Цей принцип передбачає необхідність проведення економічної оптимізації при виборі засобів і методів проведення контролю на всіх рівнях діяльності підприємства.
Різноманітність видів технічного контролю викликає необхідність їх класифікації (табл.)
Класифікація видів технічного контролю якості продукції на підприємстві
| Ознаки класифікації | Основні види контролю |
| 1. Організаційна форма | 1. Суцільний 2. Вибірковий 3. Статистичний 4. Летючий 5. Інспекційний 6. Самоконтроль |
| 2. Характер контрольних операцій | 1. Візуальний 2. Геометричний 3. Лабораторний аналіз 4. Контрольно-здавальні випробування |
| 3. Стадія виробничого процесу | 1. Вхідний (контроль ресурсів 2. Попередній 3. Проміжний (контроль процесу 4. Вихідний (контроль продукції |
| 4. Вплив на перебіг технологічного процесу | 1. Активний 2. Пасивний |
| 5. Застосовувані засоби контролю | 1. Автоматизований 2. Механізований 3. Ручний |
| 6. Місце здійснення | 1. Стаціонарний 2. Змінний |
| 7. Можливість використання проконтрольованих виробів | 1. Руйнуючий 2. Неруйнуючий |
Суцільний (перевірці підлягають всі, без виключення, об’єкти контролю одного найменування;
Вибірковий (перевірці піддаються частини партії однорідних об’єктів;
Статистичний (особливий вид вибіркового контролю, що ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей та математичної статистики;
Летючий (раптовий (без попередження і швидкоплинний контроль якості виробів (роботи виконавців на окремих дільницях виробництва;
Інспекційний (є запланований чи здійснюється за критичними сигналами щодо продукції, з якої вилучено раніше виявлений брак;
Самоконтроль (виконує власне виконавець робіт.
Класифікація видів технічного контролю за організаційною формою передбачає використання однойменних методів технічного контролю.
Вхідний (перевіряє відповідність сировини, матеріалів тощо вимогам науково-технічній документації та відповідність рівня кваліфікації персоналу вимогам, що забезпечують якісне виконання певної роботи;
Попередній (проводиться з метою запобігання надходження у виробництво бракованих предметів праці та полягає в перевірці якості сировини, матеріалів ще до початку їх обробки;
Проміжний (здійснюється в процесі виготовлення певного об’єкта за окремими операціями. Він може бути: поопераційний (перевірка після кожної операції, груповим (після групи операцій;
Вихідний (запобігає потраплянню готової бракованої продукції споживачеві або передачі її на наступні технологічні фази з усіма негативними наслідками цього.
Активний – це контроль якості безпосередньо у ході технологічного процесу виготовлення виробу та режимів його обробки за допомогою спеціальних контрольних технічних пристроїв, вмонтованих у технологічне устаткування (автоматичних індикаторів, вимірювальних головок, ізотопних індукційних та інших приладів. Застосування активного контролю дозволяє попереджувати появу та вихід з технологічного процесу напівфабрикатів і готових видів продукції.
Пасивний, коли просто фіксуються дані про якість продукції (констатується факт;
Автоматизований, коли перевірка якості продукції здійснюється за допомогою автоматичних засобів активного і пасивного контролю. Такий метод контролю є одним з головних напрямків зменшення витрат на контроль операцій і підвищення ефективності особливо у безперервних та масових типах виробництва, де часто трудомісткість контролю якості перевищує витрати на виготовлення продукції в автоматичному режимі.
Механізований контроль здійснюється за допомогою механічних пристроїв (вимірювальних машин і приладів. Їх застосування для виконання контрольних операцій дає великий економічний ефект.
Стаціонарний контроль здійснюється у спеціально обладнаних приміщеннях (лабораторіях шляхом проведення відповідних випробувань, аналізів тощо.
Змінний – на тих чи інших робочих місцях самими виконавцями або контрольними майстрами (контролерами відділу технічного контролю підприємства.
Вибір виду контролю є складним і відповідальним завданням, вирішення якого вимагає зіставлення витрат на його проведення з величиною можливих втрат від браку.
Методи технічного контролю
Методи технічного контролю, як було зазначено вище, можуть бути: суцільний, вибірковий, статистичний, летючий, інспекційний, самоконтроль.
Суцільний – перевірка кожного окремого виробу в партії виготовленої продукції. Контроль здійснюється за показниками якості, визначеними стандартами, технічними умовами або іншими технічними документами. Суцільний контроль застосовується:
- при контролі предметів праці, у яких абсолютно неприпустимий пропуск дефектів, зокрема, при виготовленні відповідальних деталей, а також після операцій, що мають вирішальне значення для наступної обробки виробів;
- в умовах виробництва, що обумовлюють великий відсоток браку;
- при перевірці готових виробів, однорідність яких у виробництві недостатньо забезпечена;
- при перевірці найбільш дорогих виробів в умовах одиничного виробництва.
Вибірковий – перевірка вибірки (проби з великої партії продукції з висновками за результатами контролю вибірки про якість усієї партії. Даний метод контролю застосовується для однакових заготівель або деталей, що виготовляються у великій кількості, якщо забезпечується стабільність технологічного процесу й однорідна якість вихідного матеріалу. Чим вища однорідність вихідних матеріалів і більша стабільність технологічного процесу, тим менший обсяг вибірки. При наявності дефектних одиниць при вибірковому контролі продукції у вибірці вся контрольована партія підпадає під суцільний контроль. Правила відбору одиниць продукції у вибірку визначаються державним стандартом.
Основними видами вибірки, які використовуються при вибірковому контролі є:
1 власне випадковий вибір – з великої генеральної сукупності групують елементи за певними ознаками, з різних згрупованих структурних елементів у випадковому порядку, інколи повторюючись, здійснюють вибірку;
2 механічний добір – генеральна сукупність поділяється на стільки груп, скільки елементів повинна містити вибіркова сукупність, і з кожної групи відбирається одна одиниця спостереження;
3 типовий добір – генеральна сукупність поділяється за певною ознакою на типові групи, і добір одиниць дослідження здійснюється з кожної групи окремо;
5 багатоступінчаста вибірка – генеральна сукупність представляється різнорідною, що складається з груп, підгруп, спочатку виділяється вибірка великих груп, потім вибірка підгруп, потім добираються самі одиниці дослідження;
6 квотна вибірка – побудова такої вибіркової сукупності, структура якої цілком збігається з структурою генеральної сукупності за обраними характеристиками, квота – це строго задана величина, що пропонує, скільки одиниць спостереження повинне входити у вибіркову сукупність із заздалегідь фіксованими значеннями параметрів квот.
Статистичний контроль використовують в умовах стійких технологічних процесів. Порівняно із суцільним контролем, він скорочує число контрольованих об’єктів, однак трудомісткість кожної контрольної операції зростає через використання вимірювальної апаратури, а не простих контрольних інструментів.
В умовах масового і крупносерійного виробництва, а також у випадках застосування руйнуючого контролю або небезпеки пошкодження об’єктів при контролі доцільно використовувати вибірковий контроль, заснований на застосуванні статистичних методів.
Спочатку статистичні методи застосовувалися тільки для здійснення приймального (остаточного контролю. З цією метою широко застосовуються методиодинарних і подвійних вибірок. Надалі у зв’язку з підвищенням вимог до якості продукції виникла необхідність у застосуванні статистичних методів попереджувального контролю – контролю ходу технологічного процесу з метою профілактики браку.
Метод одинарних вибірок (однієї проби – суть його полягає в наступному: якщо у вибірці з усієї партії кількість бракованих об’єктів виявиться меншою або рівною певній величині, то вся партія вважається придатною; якщо кількість більша заданої величини, то партія бракується і піддається суцільному контролю.
Метод одинарних вибірок найбільш простий і тому найчастіше застосовується в практиці приймального контролю.
Метод подвійних вибірок (двох проб – принцип дії такий: якщо в першій вибірці кількість бракованих екземплярів у партії l1 виявиться меншою або рівною деякій величині С1, то вся партія об’єктів приймається і друга вибірка не проводиться. При l1 більшому за величину С2, вся партія об’єктів бракується і піддається суцільному контролю.
У разі, якщо кількість бракованих об’єктів у першій вибірці більша С1, але менша або дорівнює С2, проводиться друга вибірка. Якщо сума бракованих об’єктів у першій і другій вибірках буде менша або дорівнюватиме С2 (l1 + l2 ≤ С2, то вся партія приймається, а при l1 + l2 > С2 – бракується і підлягає суцільному контролю.
Метод подвійних вибірок істотно підвищує впевненість в об’єктивності і надійності контролю.
Статистичні методи попереджувального контролю – характеризуються тим, що контроль здійснюється в процесі обробки (технологічного процесу шляхом перевірки проб, що періодично відбираються (вибірок. За результатами перевірки визначається стан процесу обробки і можливість появи браку. Відома велика кількість статистичних методів попереджувального контролю, серед яких широке розповсюдження на практиці отримав один з методів із застосуванням контрольних карт – метод індивідуальних значень. Основні етапи цього методу:
Побудова контрольної карти (Додаток Є.
Проведення вибіркового контролю.
Заповнення й аналіз контрольної карти.
Після занесення результатів здійснюється аналіз контрольної карти. Можливі три варіанти результатів:
а усі точки знаходяться в межах контрольних допусків – результати контролю позитивні і вся партія вважається придатною;
б існують точки, що виходять за межі контрольних допусків, але ще знаходяться в межах технічного допуску – це свідчить про наявність неполадок і є сигналом можливої появи браку. У цьому випадку необхідне вживання оперативних заходів по підналагодженню устаткування і регулюванню ходу технологічного процесу;
в існують точки, що виходять за лінію верхнього або нижнього допуску – свідчить про появу браку. При цьому вся партія контрольованих об’єктів бракується і піддається суцільному контролю.
Розглянута процедура статистичного контролю на основі контрольної карти дозволяє проконтролювати тільки один з параметрів якості виробу або одну з технологічних операцій. Для контролю декількох параметрів необхідно використовувати кілька контрольних карт і по кожній з них здійснювати незалежний аналіз ходу технологічного процесу.
Статистичні методи контролю відрізняються високою економічною ефективністю. При їхньому використанні значно знижується брак продукції, істотно скорочуються кількість контрольних операцій, чисельність контролерів і, як наслідок, витрати на проведення технічного контролю.
Летючий контроль – несистематизована за часом і обсягом перевірка параметрів об’єктів контролю. Він проводиться в окремих випадках, визначених стандартами підприємств. Такий метод контролю можна віднести до оперативного, що відбувається між вибірковими контролями.
Інспекційний – контроль технологічних процесів, засобів і предметів праці, що здійснюється службою відділу технічного контролю. Контроль полягає в перевірці виробів, що вже пройшли контрольні операції. Мета цього контролю полягає у визначенні вірогідності первісних результатів контролю, а також для оцінки роботи контролерів.
Самоконтроль – контроль виконання роботи (параметрів об’єкта безпосередніми виконавцями за допомогою візуального аналізу, геометричного вимірювання при використанні доступних засобів контролю.
Обґрунтований вибір засобів контролю для кожного конкретного його виду багато в чому визначає можливості забезпечення необхідної точності й об’єктивності отриманих результатів, а також вартість проведення технічного контролю.
Арсенал сучасних технічних засобів контролю поділяються на дві групи:
1 ті, що дозволяють визначити абсолютні значення контрольованих величин (індикатори, манометри, мікрометри, масштабні лінійки, штангенциркулі тощо;
2 ті, що дозволяють сортувати об’єкти за групами якості, коли визначаються лише границі контрольованих величин (калібри, скоби, контрольно-сортувальні пристрої тощо.
За принципами дії засоби контролю бувають: механічні, гідравлічні, пневматичні, електричні, оптичні, хімічні, звукові, електронні.
За характером дії на хід технологічного процесу:
засоби пасивного контролю (після виконання операції;
засоби активного контролю (в процесі виготовлення.
До засобів пасивного контролю відносяться:
- універсальний міряльний інструмент (мікрометри, лінійки, штангенциркулі тощо;
- спеціальні міряльні пристосування (калібри, скоби тощо;
- контрольно-сортувальні автомати і напівавтомати, що відокремлюють придатну продукцію від бракованої або сортують її на певні групи.
До засобів активного контролю відносяться різні вимірювальні прилади, які вбудовані в устаткування і здійснюють автоматичне регулювання ходу технологічного процесу (індикатори, автоматичні під наладчики, електроконтактні пристрої і радіоелектронні прилади. При досягненні встановлених критичних розмірів оброблюваних предметів праці ці пристрої подіють сигнал або автоматично змінюють режим роботи устаткування, а в деяких випадках зупиняють його.
Використання технічних засобів активного контролю сприяє посиленню профілактичної спрямованості контролю і підвищенню його дієвості як інструмента забезпечення необхідного рівня якості продукції. при цьому істотно скорочується тривалість виробничого циклу, а також знижується потреба в контролерах.
Використана література
Бичківський Р.В., Столярчук П.Г., Гамула П.Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підруч. — Львів: Вид-во Haц. ун-ту "Львівська політехніка", 2004. — 500 с.
Кириченко Л. С, Мережко Н. В. Основи стандартизації, метрології та управління якістю: Навч. посіб. — К.: КНТЕУ, 2001. — 446 с.
Кириченко Л.С, Чуніхіна H.M. Сертифікація та якість продукції в сучасних умовах господарювання. — К.: КДТЕУ, 2006. — 50 с.
Шаповал М. I. Менеджмент якості: Підруч. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2003. — 475 с.
Мережко Н.В. Сертифікація товарів і послуг. — К.: КНТЕУ, 2002. — 378 с.
Мороз В. І., Єгоров В. Г., Смаг В. К. та ін. Метрологія, стандартизація і сертифікація: Навч. посіб. — Харків: ХарДАЗТ, 2000. — 77 с.
Полікарпов I. С. Сертифікація товарів і послуг. — К.: НМЦ "Укропосвіта", 2000. — 350 с.