Ім'я файлу: 55.04 - курсова - Торгівля людьми.docx
Розширення: docx
Розмір: 75кб.
Дата: 26.10.2023
скачати
Розширення: docx
Розмір: 75кб.
Дата: 26.10.2023
скачати
ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 149 КК УКРАЇНИ «ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ» 5
РОЗДІЛ 2. СКЛАД КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ «ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ». 18
2.1. Об‘єкт кримінального правопорушення «Торгівля людьми». 18
2.2. Об‘єктивна сторона кримінального правопорушення «Торгівля людьми» 20
2.3. Суб‘єкт кримінального правопорушення «Торгівля людьми» 25
2.4. Суб‘єктивна сторона кримінального правопорушення «Торгівля людьми» 26
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВЧИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ «ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ» 28
3.1. Судова практика кваліфікації кримінального правопорушення «Торгівля людьми» 28
3.2. Практика ЄСПЛ з приводу кваліфікації кримінального правопорушення «Торгівля людьми» 33
ВИСНОВКИ 36
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ………………………………...…………………….……………….38
ВСТУП
Актуальність обраної теми. В останні десятиліття минулого століття соціологи заговорили про глобалізацію соціальних процесів, маючи на увазі «зменшення» їх глобальних масштабів і безперешкодний «перехід» з країни в країну, з материка на материк і навіть з однієї частини світу в іншу. По праву вважається, що сучасне суспільство стало на шлях глобалізації, так як для переміщення ідей, фінансів, товарів і людей державні кордони поступово стають більш прозорими. На жаль, в умовах глобалізації в сучасному суспільстві набувають поширення не тільки плоди прогресу людства, але також проблеми, з якими воно зіткнулося. Разом з глобалізацією зростає транснаціональна організована злочинність, так як злочинні співтовариства для досягнення своїх цілей використовують економічне, політичне, культурне зближення і виникнення нових зв'язків. Цьому сприяють також надані інформаційними технологіями нові можливості. У числі інших проблем, в період глобалізації викликає тривогу проблема торгівлі людьми (траффікінгу).
Період, наступний після закінчення Другої світової війни ознаменувався новою віхою в сфері захисту прав людини, коли була проголошена найбільша цінність людини з її фундаментальними і невід'ємними правами і свободами. Демократичні країни побачили свою місію в тому, щоб стати гарантами захисту прав людини. Безліч країн приєдналося до Загальної декларації прав людини в надії, що завдяки розвитку суспільства поступово залишаться в минулому форми поведінки і покарання, що принижують гідність людини, а також експлуатація людини.
Проте, до кінця 20-го століття вже в новому третьому тисячолітті стає ясно, що поки далекий від дійсності той світ, в якому не буде насильства та нехтування правами людини. З огляду на те, що торгівля людьми набирає обертів по всьому світу, і виявлені численні випадки поневолення людей, трудової та сексуальної експлуатації, вилучення та продажу людських органів, а також безліч інших подібних явищ, світові держави прийняли рішення надати своїй боротьбі з сучасним рабством більш згуртований і систематизований підхід, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, його транснаціональний і організований характер, зневагу прав на життя, здоров'я і безпеку, особисту недоторканність і гідність, належну оплату праці, а також ряд інших основних і невід'ємних прав людини.
Характеристика сучасного стану досліджуваної проблеми. Проблема торгівлі людьми детально розглянута іноземні науковці, зокрема А. Ароновіц, Г. Тойєрманн, Е. Тюрюканова. Її висвітлено у матеріалах державних інституцій і міжнародних організацій ОБСЄ, МОП тощо. Серед вітчизняних науковців дане питання досліджене таким вченими, як К. Левченком, Б Лизогубом, І. Лукашуком, Є. Ляховою, А. Наумовою, Ю. Решетовою і іншими.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні кримінально-правової кваліфікації торгівлі людьми за кримінальним законодавством України.
Завданнями в процесі виконання курсової робити визначено: дослідити виникнення та причини існування такої протиправної діяльності як торгівля людьми; розглянути поняття, суть та елементи складу кримінального правопорушення передбаченого ст.149 КК України; проаналізувати практику вітчизняних судів та практику ЄСПЛ в контексті досліджуваної тематики.
Об’єктом дослідження є кримінальне правопорушення передбачене ст. 149 Кримінального кодексу України «Торгівля людьми».
Предмет дослідження – положення українського кримінального законодавства та міжнародно-правових актів, наукові думки в сфері дослідження торгівлі людьми, судова практика в сфері боротьби з торгівлею людьми.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Роботу викладено на 39 сторінках друкованого тексту. Основна частина являє собою змістовне розкриття питань, які становлять предмет дослідження.
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика кримінального правопорушення передбаченого ст. 149 КК України «Торгівля людьми»
Поняття «торгівля людьми» (траффікінгу) позначає здійснюване з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування, купівлю-продаж або одержання людини шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або введенням у безпорадний стано або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для отримання згоди особи, яка контролює іншу особу [6, с.48].
Експлуатація людини людиною досить давнє явище. Найдавнішою формою експлуатації людини є рабство. Наприклад, в Древній Греції чи Римі експлуатація та продаж рабів як товар вважалася звичайним явищем, мабуть, тому що люди не бачили різниці між тваринами і рабами. Раби були позбавлені права мати особисте життя і володіти власністю, більш того вони самі були частиною власності іншої людини.
Після стількох століть людство відмовилося від рабства, оскільки робота, що не має особистої зацікавленості у раба, поступово стала неприбутковою, змушуючи господарів шукати спосіб зацікавити їх. З цією метою вони поступово звільняли рабів, віддаючи їм у власність землю і тим самим, намагаючись підвищити ефективність їх праці. Відомо також, що і в стародавньому світі багато володарів були схильні забороняти поневолення вільних громадян за борги; зокрема збереглася одна подібна норма в зводі законів Хаммурапі.
Друга епоха рабства пов'язана з таким явищем як расова дискримінація, коли представники білої раси почали поневолювати представників чорношкірої раси. Цей процес отримує розвиток в епоху освоєння американського і африканського континентів і триває до кінця 19-го сторіччя. Цей різновид рабства викликав осуд мислителів-гуманістів, які стверджували, що всі раси належать до єдиного вигляду «людини розумної» і не можуть експлуатуватися один одним. Проте, в тій чи іншій формі подібне рабство зберігалося протягом усього 19-го століття.
Про припинення работоргівлі, а зокрема, про заборону торгівлі чорношкірими рабами з Африки, на міжнародному рівні вперше згадується в спеціальній декларації Віденського конгресу 1815 року. Пізніше на Аахенському конгресі 1818 року торгівля чорношкірими рабами була не тільки заборонена, але і визнана злочинною. Однак ці декларації не вдалося втілити в життя, і їх положення так і залишилися на папері. Всупереч більш запеклій боротьбі з работоргівлею, вона і схожі їй явища, на жаль, все ще мають місце.
На жодному етапі розвитку цивілізації не можна стверджувати, що суспільство було вільне від рабства, оскільки той чи інший його різновид завжди був присутнім. У східних країнах була поширена сексуальна експлуатація: велика частина жінок, яких утримували в гаремах, перебувала, по суті, в рабстві.
Проте, між класичним поняттям рабства і сучасними формами експлуатації людини існує одна принципова відмінність. Якщо в минулому рабовласники відкрито демонстрували своїх рабів, пишалися їх числом і якимись їх здібностями, то нинішні «рабовласники» намагаються за всяку ціну приховати факт їх рабства в силу незаконності торгівлі людьми. Як правило, вони приховують своїх жертв від очей суспільства, і розміщують їх, наприклад, в підвалах, в так званих «трудових таборах» укритих в лісах, або ж якщо жертва використовується в якості домашньої прислуги, то просто приховують той факт, що прислуга, по суті, знаходиться в рабському положенні, оскільки її праця не оплачується, вона позбавлена вихідних днів, а також піддається побиттю і погрозам. Торгівля людьми як явище, на жаль, існує при потуранні відповідальних представників влади, оскільки, будучи корумпованими з боку торговців живим товаром, вони перестають помічати, що відбувається в тому чи іншому готелі або на будівництві, або ж при прикордонному контролі документів нібито не помічають явно фальшивих документів, наприклад де вказано вік 30 років для дівчат 15-20 років [6, с.50].
Торгівля людьми є організованим транснаціональним кримінального правопорушенням, в боротьбі з яким багато країн об'єднує свої зусилля. В якості ефективних заходів щодо запобігання торгівлі людьми, особливо експлуатації жінок і дітей, застосовується комплексний підхід на міжнародному рівні в країнах походження, транзиту та призначення, який включає заходи, спрямовані на попередження цього явища, покарання злочинців і захист їх жертв, в тому числі за допомогою забезпечення загальновизнаних прав людини [5].
Знання причин і факторів, що сприяють торгівлі людьми, відіграє важливу роль в запобіганні та попередженні даного явища. Після виявлення причин стає ясно, чому всупереч об'єднаним зусиллям міжнародного співтовариства, дане явище як і раніше присутнє в нашому житті і навіть у досить таки великих масштабах [10, с.14].
Вивчення супутніх факторів дозволяє зрозуміти логіку і деякі маніпуляційні механізми впливу, що застосовуються вербувальниками, що дає можливість захиститися від них і утриматися від необачної, а в даному випадку віктимної поведінки. Нижче розглядаються фактори, що сприяють торгівлі людьми.
Економічна глобалізація. Глобалізація економіки і торгівлі як природний процес розвитку сучасного суспільства може мати як позитивні, так і негативні наслідки. Одним з таких негативних наслідків є те, що економіка і глобалізація торгівлі створюють сприятливий фон для розвитку торговлі людьми. Завдяки розширенню економічних зв'язків, ринок стає більш гнучким і мінливим. Приватним підприємцям та підприємствам більше не доводиться виробляти і реалізовувати свою продукцію на батьківщині: вони мають можливість зробити це в будь-якій точці світу з найбільшою вигодою. У глобальній торгівлі людьми також діють ринкові принципи. Виробництво переноситься туди, де витрати мінімальні. Численні відомі підприємства або вже перенесли своє виробництво в країни так званого «Третього світу», або думають в цьому напрямку. В даному випадку головним економічним ресурсом служить робоча сила, тобто робочі, готові зголоситись на менш вигідні умови праці, низьку зарплату і відсутність гарантій соціального забезпечення. Глобалізація сама по собі не є торгівлею людьми, проте дає можливість певним злочинним «підприємцям» «створювати робочі місця» в деяких країнах для того, щоб опинилися там нелегальні мігранти або низькокваліфіковані працівники, піддаючи їх безжальній експлуатації.
Однак трапляється й так, що виробник не переїжджає в країну, яка пропонує дешеву робочу силу, а експлуатує працю місцевих працівників, не залишаючи меж своєї країни. Слід зазначити, що ввезення дешевої робочої сили призводить до зростання конкуренції і сприяє здешевленню робочої сили, що, в свою чергу, призводить до ще більшої експлуатації.
Розвиток і доступність транспортних засобів дають можливість великим потокам людей переміщатися в різні точки світу. Однак подібна позитивна тенденція розвитку, поряд з безпрецедентним розвитком туризму, в свою чергу, дозволяє злочинним елементам експлуатувати нелегальний ринок секс-туризму і трансплантаційного туризму. У деяких країнах великим попитом користуються дівчата, що викликає до них злочинний інтерес.
В умовах економічної та правової нерівності різних країн і регіонів вищеописані явища набувають конкретної форми. Для жителів бідних країн справжньою спокусою стають розвинені країни і освітлена в засобах масової інформації правова і економічна безпека їхніх громадян. Часто економічна ситуація в країнах, що розвиваються погіршується внаслідок триваючих десятиліттями державних переворотів, громадянських воєн або воєн з зовнішніми ворогами. До злиднів і голоду додається занепокоєння за майбутнє дітей. Відсутність перспективи, важкі умови і злидні підвищують ймовірність торгівлі людьми. Втративши можливість утримувати свою сім'ю і не маючи іншого виходу, люди йдуть на будь-які хитрощі, щоб потрапити в країну з високим рівнем життя. Найбільш поширений спосіб - незаконна міграція, яка сама по собі не є торгівлею людьми. Однак нелегальні мігранти входять в групу ризику і часто потрапляють в рабство або виявляються в аналогічному становищі, не маючи можливості звернутися до влади тієї країни, де перебувають нелегально.
Економічна і правова нерівність країн і регіонів. В умовах ринкової економіки для роботодавців дуже важливо скоротити свої затрати за рахунок робочої сили. Великі промислові організації, як в Європі, так і в Америці, часто переносять свої підприємства в країни «третього світу», в яких заробітна плата порівняно набагато нижча, ніж в них на батьківщині. Організації, задіяні в малому і великому бізнесі, не можуть собі дозволити перенести виробництво в іншу країну, але можуть знайти низькооплачувану робочу силу. Дешевою робочою силою вважаються біженці і нелегальні мігранти, які згодні працювати за таку низьку заробітну плату, на яку не погодилися б місцеві жителі. Іноді людей змушують працювати без оплати праці шляхом обману або залякування. Багато підставних фірм діють поза законом і не слідують трудовому законодавству. Вони не забезпечують трудове страхування, щорічну відпустку і не в повному обсязі сплачують податки. Жоден з громадян розвинених країн не погодився б працювати на таких умовах, тому доводиться вдаватися до використання біженців та нелегальних мігрантів з бідних країн. Збільшився також попит на жінок-іноземок, що виконують домашню роботу. Оскільки населення Східної Європи старіє, збільшується попит на хатніх робітниць, які доглядають за літніми людьми. Для цієї роботи вербують жінок, а чоловіків посилають на будівельні роботи.
У деяких країнах існує ринок дитячої праці. Дитяча праця оплачується менше, а експлуатувати дітей набагато зручніше, ніж дорослих. Дуже поширена експлуатація дітей в виробництві вати, в домашньому господарстві. Діти також залучені в занятті жебрацтвом і пособництві злочинцям [6, с.51].
Непропорційно гірше економічне становище жінок в порівнянні з чоловіками також сприяє зростанню торгівлі людьми. В основі так званої фемінізації бідності лежить нерівність статей, а саме конкретний розподіл чоловічої і жіночої праці та її оплати. Злидні зменшують можливість вибору для жінок і роблять їх більш уразливими з точки зору торгівлі людьми.
Внаслідок превалювання традиційного підходу до гендерних ролей відповідальність за ведення домашнього господарства і догляд за дітьми і людьми похилого віку лягає на жінок. Отже, верховенство чоловіків у питанні прийняття рішень і статева нерівність в сфері праці призводять до злиднів в середовищі жінок, що в першу чергу впливає на дітей, які перебувають від них у прямій залежності. Паралельно з «фемінізацією» бідності погіршуються і побутові умови дітей, які внаслідок цього виявляються в центрі уваги торговців людьми.
Можливість трансплантації людських органів і тканин як результат розвитку науки і, зокрема, медицини. Це безсумнівно є позитивним явищем, що дає можливість продовжити життя і відновити здоров'я, побічно супроводжує торгівлю людьми. Виникає питання: яким чином це відбувається? Стає очевидним, що число людей, що мають можливість придбати деякі органи і тканини, перевищує число донорів. Подібна ситуація призводить до надмірного попиту, зльоту цін, а для деяких елементів, позбавлених моральних принципів, є спокусою швидкого і легкого збагачення.
За даними статистики понад 40 000 хворих в країнах Східної Європи знаходяться в черзі на трансплантацію нирок. В середньому, час очікування становить три роки. Через великі черги ймовірність залишитися в живих у 15-30% хворих дуже мала. У купівлі органів більш зацікавлені платоспроможні покупці з розвинених країн, які високо цінують своє здоров'я. Людина, вступивши в 2010 році чергу на пересадку органу могла чекати на нього до десяти років, тим часом попит на людські органи не перестає рости. У багатьох розвинених країнах діє правило, згідно з яким живий донор може віддати свої органи тільки членам своєї сім'ї або близьких родичів. Там заборонено платити або вимагати плату за органи, так як торгівля людськими органами незаконна.
Існування великого попиту на людські органи (які в деяких регіонах використовуються в магічних обрядах) і обмеженої пропозиції на них відомо міжнародним злочинним співтовариствам, які, користуючись ситуацією, чинять тиск на людей, що живуть в злиднях, примушуючи їх до продажу власних органів. Часті випадки, коли бажаного результату досягають шляхом насильства.
Віктимна поведінка. Слово «Вікт» походить від латинського слова, що означає жертва. «Віктимна» - означає така поведінка, при якій можна відносно легко стати жертвою кримінального правопорушення або наразитися на небезпеку, якої можна було об'єктивно уникнути. Віктимність є сукупністю набутих людиною фізичних, психологічних і соціальних ознак, в результаті яких людина може стати жертвою кримінального правопорушення.
Віктимна поведінка людини це те поведінка, яка стає причиною застосування до неї насильства, тобто, та поведінка, якою людина себе наражає на небезпеку (часто, неусвідомлено). Наприклад, переходивши вулицю на червоне світло або в недозволеному місці пішохід проявив віктимну поведінку, збільшивши свій ризик стати жертвою наїзду.
Під індивідуальною віктимною поведінкою мається на увазі здатність індивіда формувати або активно сприяти створенню таких сприятливих умов, які призводять до скоєння кримінального правопорушення. Наприклад, крокуючи ввечері по вулиці, людина з віктимною поведінкою не тільки не уникає явно випившої людини (яка ледь тримається на ногах і бурчить собі під ніс лайки), але і починає «виховувати» її, пояснюючи їй, що на вулиці такі слова вживати не можна. Як правило, п'яній людині не подобається така «мораль», і вона навіть може вдатися до насильства.
Виділяються наступні види віктимності:
а) типова віктимність, як відносна «схильність» людей ставати жертвою якогось виду кримінального правопорушення: насильства, обману, грабежу.
б) масова віктимність, як реально існуюча можливість для деякої частини населення, відповідно до власних суб'єктивних особливостей, понести фізичний, психологічний і матеріальний збиток в результаті здійснення кримінального правопорушення.
Віктимність можна також оцінювати за іншими стандартами, наприклад, відносно професійної приналежності, як по одній з формальних ознак потерпілого: віктимність касирів, інкасаторів, співробітників поліції. Така віктимність називається груповою. Віктимність ще не означає, що поведінка потерпілого аморальна або протизаконна, проте її можна охарактеризувати як властиві індивіду ознаки, які іноді негативні. Наприклад, людина може стати жертвою кримінального правопорушення внаслідок свого надмірного почуття самовпевненості, що залежить від віку (малолітні), професії (поліцейський, охоронець і т.д.), що ще не говорить про непристойну поведінку або негативні сторонах потерпілого.
Від природи поведінка людини може бути віктимна, тобто, ризикована, необережна, легковажна, необдумана, провокаційна або має для нього дуже небезпечні ознаки.
За обставинами виділяємо два види віктимної поведінки:
1. Вимушена віктимна поведінка: наприклад, коли у людини серцевий напад, його легше пограбувати. Або людина перебуває у вкрай важкому матеріальному становищі і в даному випадку з більшою ймовірністю може погодитися на спокусливу пропозицію і стати жертвою торгівлі людьми.
2. Мотивована віктимна поведінка: наприклад, людина зловживала алкоголем, і в стані важкого алкогольного сп'яніння її легко пограбувати. Або людина образилась на рідних і, хоча розуміє, що з нею можуть погано обійтися, погоджується на експлуатацію, з метою «покарати» рідних або «змусити їх зрозуміти» щось.
Багато кримінальних правопорушень, в тому числі і експлуатація людей, відбувається, як правило, через віктимну поведінку потерпілого: неадекватні дії мають відповідний фізичний і психологічний стан, легковажна і необережна поведінка по відношенню до власного і чужого почуття власної гідності і майна, небажання співпрацювати з правоохоронними органами, укладення незаконних угод, висловлювання необдуманих відносини. Відповідальність за кримінальне правопорушення безумовно лягає на його виконавців, віктимна поведінка ж збільшує ймовірність стати жертвою експлуатації.
При вербуванні потенційних жертв торгівлі людьми спостерігаються такі форми прояву віктимної поведінки:
• Необгрунтовано довірливе ставлення до пропозицій і обіцянок знайомих і випадкових людей без достатніх підстав,
• Відсутність критичного підходу до оголошень з працевлаштування за кордоном, довіру подібним оголошенням без перевірки їх достовірності,
• Необгрунтовано довірливе ставлення до пропозиції про шлюб,
• Беззастережна довіра до розміщеної в Інтернеті інформації.
Вербувальники дуже досвідчені в питаннях психології і вміють маніпулювати мріями і інтересами людей.
В даний час людство живе в епоху глобальних відносин, і інтенсивне переміщення - невід'ємна частина нашої дійсності. Питання в тому, що пропозиції потрібно розглядати з точки зору здорового критичного мислення, з огляду на що чатує небезпека.
Міжнародне право в галузі прав людини є таким основоположним інструментом, який не тільки кращим чином описує суть і природу експлуатації людини, але і визначає ті зобов'язання, які держави повинні взяти на себе в даній сфері. Цілий звід міжнародних юридичних норм відноситься до різних видів торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації жінок та неповнолітніх дітей.
Перше визначення рабства дається в Конвенції про рабство прийнятої Лігою Націй в 1926 році, де в першій статті документа зазначено: «Рабство є стан або становище людини, над якою здійснюються всі атрибути права власності або деякі з них».
У 1956 році в Женеві була прийнята ООН додаткова «Конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства», в 1-ій статті якої згадується не тільки поняття рабства, а й поняття стану еквівалентного рабству, а також стан залежності. Зокрема, такими станами вважаються:
1. боргова кабала, тобто положення або стан, що виникає внаслідок застави боржником у забезпечення боргу своєї особистої праці або праці залежної від нього особи, якщо належним чином визначена цінність виконуваної роботи не зараховується в погашення боргу або якщо тривалість цієї роботи не обмежена і характер її визначений;
2. кріпосний стан, тобто таке користування землею, при якому користувач зобов'язаний за законом, звичаєм або угодою жити і працювати на землі, що належить іншій особі, і виконувати певну роботу для такої іншої особи за винагороду або без такого, і не може змінити це свій стан;
3. будь-який інститут або звичай, в силу яких:
а) жінку обіцяють видати або видають заміж, без права відмови з її боку, її батьки, опікун, родина або будь-яка особа або група осіб за винагороду грошима або натурою;
б) чоловік жінки, його родина або його клан має право передати її іншій особі за винагороду або іншим чином;
в) жінка по смерті чоловіка передається у спадок іншій особі;
4. будь-який інститут або звичай, в силу якого дитина або підліток молодше вісімнадцяти років передається одним або обома своїми батьками або своїм опікуном іншій особі, за винагороду або без такої, з метою експлуатації цієї дитини чи підлітка або його праці.
Заборона на рабську працю і на примус до неї передбачається також Загальною декларацією прав людини та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, де в 4-ій і 8-ій статтях відповідно затверджується: «Ніхто не повинен бути в рабстві; рабство і работоргівля забороняються в усіх їх видах».
Торгівля людьми в Україні є масштабним явищем і залишається серйозною проблемою українського суспільства. На думку багатьох міжнародних організацій, всі зусилля української влади, спрямовані на припинення нелегального вивозу людей, залишаються недостатніми і не відповідають міжнародним стандартам [15].
Серед основних причин вибухового зростання торгівлі людьми в Україні називають розпад Радянського Союзу і пов'язані з ним хаос в державному управлінні, криміналізація економіки, вакуум влади і недолік ефективного правового регулювання багатьох сфер суспільного життя. В Україні цей процес привів до того, що країна зайняла особливе місце, зокрема, серед постачальників молодих жінок на міжнародні ринки секс-послуг.
За висновком Міжнародної організації з міграції, з точки зору міжнародної торгівлі людьми Україна являється як джерело товару, його транзитний маршрут і пункт призначення одночасно.
В даний час попит на слов'янських жінок на ринках Північної Америки і Європи дуже високий; як правило, він задовольняється за рахунок великих ресурсів зубожілого населення колишнього Радянського Союзу. Міжнародна організація з міграції для позначення цього явища використовує термін «четверта хвиля», яка об'єднує собою всіх жертв нелегального трафіку з країн Центральної та Східної Європи, включаючи жінок і дітей з України [15].
В Україні кримінальні мережі з торгівлі людьми, як правило, виходять з важкої економічної ситуації в країні і високого рівня безробіття, яка дозволяє криміналу залучати потенційних жертв обіцянками добре оплачуваної роботи в розвинених країнах. Відомо, що не менше 80% постраждалих від торгівлі людьми в Україні були безробітними і близько 60% з них залишилися безробітними після повернення на батьківщину. Для маніпуляцій зі своїми жертвами злочинцями використовуються найрізноманітніші засоби (обман, залякування, фізичне насильство і т.п.), а також корупція в держструктурах країни. Нерідко, одні жертви криміналу використовуються для залучення інших.
Жінок зазвичай залучають через туристичні агентства або компанії з працевлаштування персоналу, які функціонують на законній основі. Деякі з таких організацій можуть навіть не мати офіційної реєстрації, а при виникненні претензій у них завжди є можливість пояснити свою діяльність виключно наданням консультацій, що не вимагає ліцензування.
Дуже часто найманих жінок змушують оплачувати зі своєї кишені дорожні витрати, що може змусити їх влізти в боргові зобов'язання. За інформацією поліції близько 70% жертв перетинають кордон за своїми справжнім документам з туристичними візами, які злочинці отримують через корумпованих офіційних осіб. Після добровільного і законного виїзду закордон по туристичній візі жінки не повертаються. Наприклад, відомі випадки, коли в жіночих туристичних групах після поїздки до Туреччини до половини групи не поверталася назад. Якщо жінка під час виїзду з України використовує свої справжні документи, то їй просто дають номер телефону або адресу в країні призначення для встановлення контакту з майбутніми роботодавцями.
Також в Україні нерідкі випадки торгівлі дітьми та підлітками. Їх можуть викрадати і перепродувати через процедури усиновлення (удочеріння). Відомо кілька одиничних випадком продажу дітей за кордон батьками. Однак зазвичай злочинці себе презентують батькам жертви в якості представників зарубіжних модельних шкіл. Дівчаток запрошують на інтерв'ю в модельні школи, які пропонують пройти їм «навчання» позування перед фотокамерою. Під час такої «підготовки» робляться фотознімки дітей з мінімумом одягу і в провокаційних позах. Ці фотоматеріали відправляються за кордон для вибору потенційних кандидатур на переправлення за кордон [15].
Крім цього, злочинці часто працюють під виглядом релігійних груп. Відомі випадки, коли лже-місіонери з США пропонували навчати дітей англійської мови і Біблії з можливістю продовжити це навчання в Америці. Однак, батьки виявили, що замість уроків їх дітям демонструвалася порнографія, а також робилися спроби сексуальних домагань. Потерпілі були проінструктовані не розповідати батькам ні про що, а також засвідчили, що ця група допускала сексуальні відносини між дитиною і дорослим.
Статтею 149 Кримінального кодексу України встановлена кримінальна відповідальність за торгівлю людьми. З норми наведеної статті КК України впиливає, що кримінально караними в Україні є торгівля людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого [1].
Кваліфікованими обставинами в досліджуваному складі кримінального правопорушення виступають торгівля неповнолітніми, щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства.
Особливо кваліфікованими обставинами є дії вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
З визначення кримінального правопорушення «Торгівля людьми», яке нам дає українське кримінальне законодавство, моежмо зрозуміти, що конкретна життєва ситуація може розглядатисб як торгівля людьми, якщо стосовно особи:
– здійснюються певного роду дії: торгівля; вербування; переміщення; переховування; передача; одержання.
– використовуються певні способи (засоби, шляхи, методи впливу) вчинення кримінального правопорушення: примус, викрадення, обман, шантаж, матеріальна чи інша залежність потерпілої особи, її вразливий стан, підкуп третьої особи, яка контролює потерпілу людину.
– ставиться як мета експлуатація людини в будь-якому можливому прояві: сексуальна, трудова, використання в порнобізнесі, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусова вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
1 2 3