Ім'я файлу: Реферат_географія туризму.docx
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 24.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Розширення: docx
Розмір: 43кб.
Дата: 24.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
Розділ 1.Вступ.
Розділ 2.Природні туристичні ресурси Білоцерківського району
Розділ 3.Культурно-історичні Білоцерківського району
Розділ 4.Туристична інфраструктура.
Розділ 5.Висновки та пропозиції,щодо розвитку туризму.
Розділ 6.Список використаної літератури.
ВСТУП
Нині туризм визнано одним з найприбутковіших видів бізнесу. Сюди вкладають понад 10% інвестицій. Щоденні туристичні витрати складали в понад 2,5 млрд. дол. США.
Невід’ємною складовою вітового туристичного процесу є вітчизняна туристична галузь. В умовах розбудови української держави туризм може і повинен стати дієвим засобом формування ринкового механізму господарювання, надходження значних коштів до державного бюджету, однією з форм раціонального використання вільного часу, проведення змістовного дозвілля, вивчення історії рідного краю, залучення широких верств населення до пізнання тієї історико-культурної спадщини, яку залишили нам попередні покоління.
Невипадково в історії України Верховною Радою проголошено туризм одним з пріоритетних напрямів розвитку національної економіки та культури. Визнанням ролі та місця України у світовому туристичному співтоваристві стало її обрання до складу Виконавчої ради Всесвітньої туристичної організації – керівного органу цієї міжнародної установи, структурного підрозділу ООН. Це дозволить нашій країні активніше інтегруватися в міжнародний туристичний простір і сприятиме розвитку в Україні різноманітних видів туризму, підвищенню економічної ефективності та посилання соціального спрямування в галузі.
Одним з перспективних районів для розвитку туризму є Білоцерківський район та місто Біла Церква.
Природні туристичні ресурси Білоцерківського району.
Серед природи України особливе місце посідають природні багатства Білої Церкви. Перлиною по праву вважається знаменитий дендропарк «Олександрія», якому виповнилось більше 200 років Являє собою яскравий зразок пейзажного парку. Його композиція зумовлена природними особливостями витягнутої вздовж річки ділянки, що заросла дубовим гаєм, порізана байраками та багата джерелами. Територія парку з прилеглою до нього прибережною частиною складає 201,48 га.
Найймовірніше, що автором генерального плану дендропарку був французький архітектор Мюффо. За свідченням архівних документів, з 1796 р. над створенням парку, що належав панам Браницьким, працювали італійський архітектор Д. Ботані та садівник зі Львова А. Станге. Пізніше роботами керували садівники Бартецький і Вітт, а з 1815 р. протягом півстоліття – садівник А. Енс.
Планувальне ядро "Олександрії" – центральна частина парку з Великою та Малою галявинами, що мають найгустішу мережу алей і стежок, найрізноманітніші пейзажі. Саме тут сконцентровано основні архітектурні споруди, декоративні скульптури та екзотичні породи дерев.
Рослинність в основному складають місцеві породи – дуб, клен, сосна, тополя. Їх доповнюють 600 видів екзотичних дерев і чагарників
різноманітної форми. Домінантою ансамблю є Дитинець, з якого й почалося будівництво парку.
Розташований на підвищеній ділянці між Східним і Середнім байраками, він підпорядковує алейно-стежкову та ландшафтні композиції.
9 алей з'єднують ландшафтні сектори: головний вхід, Клини, Велику та Малу галявини, економічний двір, сад "Вали", Діброву. До комплексу Дитинця входили палац, танцювальний павільйон і флігелі для гостей.
Нині збереглися лише їх фундаменти, підвали та деякі цоколі. У 1829 р. на схід від палацу на честь російсько-болгарських зв'язків споруджено композицію "Варна", що замикає Головну алею.
Шрока Головна алея з'єднує Дитинець з головним входом, розташована зліва від нього Нова алея – з павільйоном Ротонда, композицією 079 з"Руїни" та східною системою ставів. На перехресті, Березової, Соснової алей та алеї Кохання встановлено колону Суму.
Система ставів Середньої балки прилягає до Великої Галявини. Тут
споруджено Арковий місток, що з'єднує штучний острів з алеєю, який веде до Китайського містка. У західній частині Великої галявини споруджено колонаду "Ехо".
Західну частину "Олександрії" було упорядковано лише в 1860-х рр. У цей час територія набула мисливського профілю, за балкою будуються мисливський павільйон (не зберігся), звіринець, фазанарій, на старій греблі – водяний млин (не зберігся). У долині річки розміщуються рибні ставки.
Нині західна зона є найменш упорядкованою частиною парку. Тут збереглися фрагменти окремих ландшафтних композицій.
У південно-західній частині парку розташовано господарський сектор (нині – дирекція). До нього входять економічний будинок і контора, оранжерея з теплицями (збудована на старому фундаменті у 1963 р.), розарій та фруктовий сад. Основна споруда – економічний будинок, мурований, двоповерховий у центральній частині, з довгими одноповерховими боковими крилами. Фасад будівлі простий. Центр у традиціях класицизму акцентовано колонним портиком, завершеним трикутним фронтоном, а висока із заломом покрівля нагадує прийоми українського зодчества XVІІІ ст. Упритул до західного крила знаходиться аркадна стіна, збудована для захисту від холодних вітрів.
Парк "Олександрія", як і більшість ландшафтних парків, не було огороджено. Його межі означено ровом, на якому стоять ворота головного входу.
У кінці ХІХ – початку ХХ ст. парк запустів, а у роки соціальних катаклізмів (1917-1920) було зруйновано ансамбль Дитинця. У травні 1922 р. парк "Олександрія" отримав статус державного заповідника.
Значних пошкоджень зазнав парк у роки Другої світової війни.
У повоєнні роки проводиться його відбудова. У 1946 р. його передано у відання Академії наук України. Проведено роботи щодо впорядкування території, розроблено проект реставрації ансамблю в два етапи: перший – реставрація архітектурних споруд, що збереглися; другий – остаточне оформлення парку.
Перший етап робіт завершено в 1967 р. Відновлено більшість парковихспоруд: головний вхід, Ротонду, колону Суму, Арковий і Китайськиймістки, колонаду "Ехо". Збудовано нові об'єкти: комплекс джерела "Лев",Круглу альтанку, оранжерею. Продовжуються роботи щодо облаштування парку й нині.
У різні часи "Олександрію" відвідало чимало відомих людей. Про перебування тут І. Г. Державіна, О. С. Пушкіна, декабристів, Т. Г. Шевченка свідчать меморіальні дошки на фасаді адміністративного корпусу.
Нині "Олександрія" – державний дендрологічний парк Національної академії наук України.
Саме такий природний потенціал Білої Церкви надихав на творчість видатних митців: Сковороди, М. Гоголя, І. Нечуй – Левицький, О Довженка. “Олександрію” відвідували О. Пушкін та Т. Шевченко, Олександр I та декабристи. Подейкують, що тут декабристи розробляли план замаху на царя.
Природа цього краю є надбанням прадавньої культури, приклад незабутніх талановитих попередників, безумовно, позначились на формуванні світогляду нашого сучасного та його духовного світу, який відбито в багатій та різноманітній творчості.
Біла Церква – містечко розташоване на березі мальовничої річки Рось.
Одним з головних курортів в Київській області знаходиться в м. Біла Церква санаторій-профілакторій ”Діброва”. Курорт має вигідне розташування, по-перше тому що він знаходиться в 78 км від столиці, по-друге він багатопрофільний.
Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.
Культурно-історичні ресурси Білоцерківського району.
Важливу роль для задоволення пізнавальних потреб туристів відіграють історико-культурні ресурси. Це, насамперед, пам’ятки історії та культури,музеї, промислові та сільськогосподарські підприємства та ін., які використовуються для пізнавання краю, його історії, обрядів, звичаїв населення та інших культурних цінностей.
Біла Церква – одне з найдавніших міст Київської Русі. Засноване місто у 1032 році великим київським князем Ярославом Мудрим на берегах мальовничої річки Рось і слугувало фортецею для оборони південних рубежів Київської Русі.
Спочатку місто носило назву Юр’їв – від християнського імені засновника – Юрій. Серцем міста була Замкова гора.
Місто зазнавало численних нападів кочівників, а в ХІІІ столітті під час навали орд Батия городище Юр’їв було зруйноване практично вщент. Залишились лише руїни білокам’яної церкви, яку збудував Ярослав Мудрий, які й дали місту його сучасну назву. В 1362 році польсько-литовській хроніці фігурує нова назва – Біла Церква. Саме з цього часу місто приєднано до князівства литовського князем Ольгердом. Після Кревської унії (1385 рік) в наших місцях посилюється загарбницька політика Польщі. З тих часів і до початку XVIII століття містом управляли, змінюючись, литовські князі, воєводи київські, польські магнати, українські гетьмани. Місто стає важливим центром та осередком історичних подій. В період з 1774 по 1917 рік Біла Церква була власністю графів Браницьких, яким місто було подароване останнім польським королем Станіславом Августом і які внесли великий вклад в розвиток культури, промисловості, сільського господарства. З діяльністю графів пов’язаний класичний ансамбль архітектурних споруд міста, які збереглися і до нашого часу.
Проте справжньою перлиною, безумовно є великий ландшафтний парк «Олександрія», витвір садово-паркового мистецтва, який Браницькі почали будувати у 1793 році. Місце для нього вибрала сама графиня і парк назвали на її честь.
Наприкінці XIX століття місто стало одним із найбільших промислових і торгівельних центрів Київської губернії: працювало 27 промислових підприємств, жваво йшла торгівля хлібом, пивом, медоварними продуктами, цукром та ін.
В роки Великої Вітчизняної війни місто особливо постраждало. За 900 днів окупації центр міста був зруйнований повністю. До 1946 року місто було повністю відбудоване.
З Білою Церквою пов’язані долі та імена багатьох відомих історичних осіб. В різні роки місто відвідували та проживали в ньому українські гетьмани Кшиштоф Косинський, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький та Степан Опара, Семен Палій, польський король Ян-Казимир, великі полководці Олександр Суворов та Михайло Кутузов, великий російський письменник Олександр Сергійович Пушкін, російський імператор Олександр І, великий український поет та громадський діяч Тарас Григорович Шевченко та інші.
За свою довгу історію місто неодноразово руйнувалось, зазнало нападів незчисленних ворогів. Проте кожного разу відбудовувалось і розквітало в новій красі.
Біла Церква входить до списку історичних міст України та є найбільшим культурним осередком Київської області з археологічними та культурними пам’ятками різних часів, назвами вулиць, площ та парків, що присвячені відомим діячам різних епох.
Білоцерківський район – найбільший культурний осередок Київської області. Своїм культурним потенціалом та досягненнями в галузі культури протягом багатьох років знаходиться в авангарді Київщини.
Культурну спадщину району складають:
Костел св. Іоана Хрестителя (Будинок камерної та органної музики)
Він був збудований на Замковій горі за на кошти гетьмана К. Браницького в 1789 році, проте будівництво розтягнулося на довгі 23 роки. Двері храму відчинилися лише в 1812 році. Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був італійський архітектор Доменіко Ботані, який певний час перебував як архітектор при Браницьких. За своєю формою костел нагадує традиційний католицький хрест, його висота – 27 м, ширина – 24,5, а довжина – 35 м. На особливу увагу заслуговує внутрішнє оздоблення собору
Ідея відкрити в костелі Будинок органної та камерної музики вперше була озвучена в середині 1970-х років. Перший орган встановили взимку 1990-го. За роки свого існування Будинок органної та камерної музики набув статусу одного з кращих концертних залів в Україні, а також став центром духовного життя всієї Білій Церкві. Тут виступали виконавці з різних країн світу: Латвія, Литва, Молдова, Швеція, Італія, Аргентина, США, Канада .
Зимовий палац Браницьких — пам'ятка цивільної архітектури у місті Біла Церква. Збудований у 1796 р. як житлове зимове приміщення поміщиків Браницьких, а влітку графи жили в літньому палаці парку "Олександрія" (цей палац не зберігся). Розташована в центральній частині міста, будівля є одним з яскравих зразків палацового будівництва в Україні.
Будівля виконана в стилі строгого класицизму. Її двоповерховий об'єм відрізняється підкресленою пластичністю, геометричною визначеністю мас. Стіни прорізані прямокутними вікнами, поверхи розділені профільованою тягою. Перекриття плоскі. Вхідна частина парадно виділяється чотирьохколонним іонічним портиком, що додає будівлі певної урочистості.
Певний час в палаці розміщувався музей зброї Браницьких, наприкінці XIX ст. — комісарія або головне управління маєтком Браницьких. В 20-і роки XX ст. в цьому будинку розміщувались районні партійні організації. У 1930–1941 рр. у будівлі зимового палацу був райком КПУ; у 1941–1944 рр. — німецький військовий шпиталь; у 1944–1949 рр. — спецшпиталь № 2686 для німецьких військовополонених. З 50-х рр. до 1969 р. будівля зимового палацу орендувалась райвиконкомом та районним комітетом народного контролю. У 1956 р. вона була взята під охорону державою і внесена до списку пам'яток архітектури. Нині в приміщенні зимового палацу розташовані школа мистецтв № 1 і районний архів.
Будівля виконана в стилі строгого класицизму. Її двоповерховий обєм відрізняється підкресленою пластичністю, геометричною визначеністю мас. Стіни прорізані прямокутними вікнами, поверхи розділені профільованою тягою. Перекриття плоскі. Вхідна частина парадно виділяється чотирьохколонним іонічним портиком, що додає будівлі певної урочистості.
Споруда чотирикутна в плані, деревяна, тинькована, двоповерхова з боку фасаду і триповерхова з тильної сторони. Вона має великий камяний підвал, який використовувався для зберігання вина та продуктів. Інтерєр прикрашений ліпними карнизами. Первісне анфіладне розташування приміщень не збереглося; нинішнє внутрішнє планування - коридорне.
Склади Браницьких
Історія-Склади були збудовані на замовлення Францішека Браницького в 1788 році. У той час вони називались «Владельческим экономическим магазином» чи «хлібним складом», у якому зберігався резервний запас зерна на випадок неврожаю. У магазин засипалось селянське і поміщицьке збіжжя.
Після скасування кріпацтва син Францішека Браницького Владислав вирішив продати магазин під казарми VI саперного батальйону, який прославився в ході оборони Севастополя під час Кримської війни і був розквартирований у Білій Церкві. Проєкт пройшов усі інстанції і 16 квітня 1869 року був затверджений російським військовим інженером генералом Тотлебеном. Згідно з проєктом склади повністю перебудовувались, не враховуючи архітектурних цінностей. З невідомих причин проєкт не був реалізований, завдяки чому будівля збереглась до наших днів майже в незмінному вигляді. Лише в 1927 році з метою пристосування її під елеваторне господарство дослідно-селекційної станції вона була дещо реконструйована. Нині пам'ятка закрита з боку магістралі житловими будинками, що ускладнює її огляд.
Торгові ряди
Торгові ряди збудовані на Базарній площі на замовлення Ф. К. Браницького. Контракт на будівництво укладений в травні 1801 р. Виконавцем був казенний селянин Калузької губернії, мулярський майстер Міна Кузнєцов. Закінчено будівництво близько 1806 р. Оригінально вирішений торговий комплекс площею близько 5000 м² був розрахований на 85 крамниць.
Квадратні в плані Торгові ряди утверджували конфігурацію майдана, а чотири аркових входи — напрями основних осей забудови, які сформували архітектурно-планувальну структуру нового центру міста. Вирішені у стилі раннього класицизму, торгові ряди звернуті на площу відкритими аркадами, які перериваються парадно оформленими портиками, розміщеними по осі чотирьох фасадів. Ці портики відігравали велику композиційну роль, замикаючи перспективу чотирьох взаємоперпендикулярних вулиць, розпланованих по осях квадратної Базарної площі.
Костел святого Івана Хрестителя — колишня культова католицька будівля, яка розташована в історичному ядрі Білої Церкви — на Замковій горі. Зараз використовується як органний зал. У костелі проводяться регулярні богослужіння за римо-католицьким обрядом. Сам костел проглядається з багатьох місць, навіть доволі віддалених від об'єкту.
Історія-Закладений 1812 року, будівництво закінчене 1816 року. Стоїть на Замковій горі, пам'ятці археології. Будівля цегляна, хрещата в плані, з напівкруглою апсидою, однокупольна з двома башточками-дзвіницями, в одній з яких — західній — розміщений годинник-куранти. Свого часу був такий і в другій. Урочистий головний фасад, який замикає вулицю Ярослава Мудрого, акцентований портиком з чотирьох колон коринфського ордера. Підхід до нього — сходи з граніту, реставровані в 1980-х роках. Уміли будівничі минулого вибирати місце для культових споруд. Поставили костел на високій горі, органічно вписавши в мальовничий навколишній пейзаж. Вдалішого місця в Білій Церкві немає. Пізнішими забудовами з деяких точок види на костел закриті, що завдало шкоди цьому дивовижному пам'ятникові архітектури. А раніше своєю пишнотою костел домінував на місцевості. Велику цінність становлять інтер'єри споруди, представлені витонченими ліпними прикрасами.
Ще тридцять років тому панувала думка, що костел поставлений на місці старовинної «білої церкви», яка й дала назву місту в новіші часи. Але розкопками 1978 року її рештки виявлені в західній частині Замкової гори, поруч з нинішнім музеєм. Ці рештки (фрагмент фундаменту) лежать обіч автодороги, якою варварськи розкраяли Замкову гору 1960 року, що й врятувало їх від остаточного знищення. Тепер маємо креслення і загальний обрис давньої споруди, в межах якої знайдені й кілька стародавніх захоронень. Найімовірніше це були могили служителів культу першого періоду існування міста.
Цікаві фасади костелу. Деталі їх не вступають в боротьбу з об'ємом: вони сприймаються тільки з близької відстані. Тільки при підході до будівлі постає чарівність їх вирішення і виконання. Архітектура фасаду вирізняється ошатністю і пластичністю, вражає уяву мальовничістю композиції і багатством пластичних прийомів.
Багато років пішло на будівництво храму, не менш на реконструкцію. В 1961 році вигляд його був жалюгідний. Покрівля на бані зберіглася лише місцями, вікна вибиті, атмосферні осади безперешкодно попадали в приміщення. Приміщення практично не використовувалося. Вражає, що при такому ставленні під склепінням добре зберіглася ліпка, зроблена, кажуть, італійськими майстрами.
Внутрішній об'єм будівлі пропонувалося для збільшення площі експозиції поділити на два поверхи, що вимагало міжповерхового перекриття. Однак частково роботи за цим проектом виконані. Помічають навіть не всі спеціалісти, а об'єм приміщення збільшився, та й замість латинського хреста в плані з'явився майже прямокутник. Позитивним у цьому ремонті було те, що покрили баню.
Так, своїми пам'ятками архітектури відома Біла Церква. Місто на мальовничих берегах р.Рось заснував Я.Мудрий, назвавши його на честь святого, ім'я якого прийняв у хрещенні, - Юр'єв. Не переживши Батиєвої навали, місто припиняє своє існування аж до середини ХVІ ст. Великий внесок у формування історико-архітектурної спадщини міста зробила родина Браницьких, якій певний час належало місто. Так, їхнім коштом було збудовано зимовий палац, будинок дворянського зібрання, поштова станція, торгові ряди, будинок гімназії, костел Іоанна Хрестителя, Преображенський собор. Але найвідомішою пам'яткою міста став ландшафтний парк "Олександрія".
Туристична інфраструктура.
Через Білоцеркіівський район проходятьавтошляхи європейського значення: Чернігів —Бровари—Київ — Боярка —Глеваха — Біла Церква —Ставище—Жашків — Умань — Ульяновка — Любашівка — Жовтень — Одеса (E 95);також міжнародного Києв — Васильків — Біла Церква — Ставище — Умань — Ульянівка — Жовтень — Одеса (М 05); залізнична лінія Фастів — Миронівка.
У Білоцерківському районі є футбольний клуб, Рось (футбольний клуб) заснований у 1983 році.
Є Льодова арена із штучним льодовим покриттям. Вміщує 450 глядачів. Також, льодова арена аналогічна тим, що були відкриті у Києві, Дніпрі та Калуші.
У районі та місті досить розвинута готельна інфраструктура
Висновки та пропозиції, щодо розвитку туризму.
Таким чином, географічне положення Білої Церкви, кліматичні умови, розвинута економіка – сприяє розвитку туристичної екскурсійної .Багаті природні ресурси є придатними для різних видів туризму: спортивного, оздоровчого, пізнавального. Важливе туристичне значення мають річка Рось, це дозволяє використовувати річковий транспорт. Важливе значення для зміцнення і відновлення здоров’я є санаторій.
Біла Церква, володіючи чисельними та культурними цінностям зможе досягти значного економічного розвитку в туристичному бізнесі. Загальновизнане значення пам’яток історії і культури ї важливою частиною культурної спадщини, є важливою ланкою пам’яті народу, носієм багатовікових традицій. На території Білоцерківського району є пам’ятки історії , архітектури. Історико-культурні ресурси є одним з туристично-рекреаційних факторів, що впливають на розвиток індустрії туризму.
Дослідивши сучасний стан та перспективи розвитку туризму в Білій Церкві дійшла висновку, що туристична галузь характеризується позитивною та сталою динамікою. Білоцерківський район має розгалужену мережу автомобільних шляхів, через її територію проходять автомагістраль міжнародного значення, залізничне сполучення з регіонами України.
Зростання чисельності туристів та обсягів наданих послуг, комплексний підхід до розвитку малого та середнього бізнесу у туристичній сфері створили новий імідж українського продукту.
Отже Біла Церква, володіючи історико-культурними, унікальними природно-рекреаційними ресурсами, вигідним географічним положенням зможе досягнути значного економічного ефекту в туристичному бізнесі. Особливе в інфраструктурі займають підприємства готельного та ресторанного господарства.
Туризм, як усе, переживає нині скрутний період, пов'язаний зі COVID-19. Але поступово іде процес відродження, і Україна виходить на новий рівень у туристичній сфері. Вирішення наявних і виникаючих проблем сприятиме створенню ефективної системи туристичного сервісу на рівні світових вимог та стандартів. Біла Церква Білоцерківський район на новому етапі розвитку стануть рівноправним і конкурентоздатним партнером, посядуть належне місце на карті міжрегіональної рекреації. Мають перспективи також історико-краєзнавчий, екологічний, екскурсійний, гастрономічний туризм тощо.
Список використаної літератури
Гринюк Т.А. Рекреаційні системи Київщини (географічний аналіз)//туристичні ресурси України: Збірник наукових статей.
Київська область//Географічна енциклопедія України.
Київська область//Україна: Путівник. – К.: Смолоскип, 1995.
Мордатенко Л., Гайдамак В., Галкин С. Дендропарк «Александрия».
Пам'ятні місця Київської області: Короткий путівник/Батушан О.Д., Мінц С.Й, Сікорський М.І.
Старостенко Г.Г. Соціально-географічна та демографічна база рекреаційної діяльності (на прикладі Київської області)//Туристичні ресурси України: Збірник наукових статей. – К.: ФПУ, 1996.
Чернецький Є. Нащадки рицарів із Савиць:Савицькі герба Сліповрон у Київській губернії. — Біла Церква: Вид. О. В.Пшонківський,2012. — 120 с.
http://photohunt.org.ua
http://bc-rada.gov.ua/
http://bila-cerkva.osp-ua.info/
http://ipress.ua