Зміст
Вступ 3
Розділ 1.Теоретичні аспекти обліку грошових коштів 5
1.1.Економічна сутність грошових коштів 5
1.2 Законодавчо нормативне регулювання обліку грошових коштів 9
1.3 Порядок організації готівкових та безготівкових розрахунків 11
Розділ 2 Практичні аспекти обліку грошових коштів на ПАТ «Укрзалізниця» 16
2.1 Організаційна характеристика підприємства та аналіз 16
показників його діяльності 16
2.2 Документування господарських операцій з обліку грошових коштів на підприємстві 23
2.3 Аналітичний та синтетичний облік грошових коштів на підприємстві 30
РОЗДІЛ 3 шляхи вдосконалення обліку грошових коштів 37
ВИСНОВКИ 40
Список використаної літератури 42
Вступ
Актуальність. Грошові кошти – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі та накопичення вартості.
У процесі господарської діяльності підприємства, що здійснюють облік грошових коштів, постійно підтримують фінансові взаємовідносини з підприємствами, установами та організаціями. У товарному обігу гроші відіграють роль посередника в обміні двох товарів: Т – Г – Т. Оскільки гроші представляють загальне втілення багатства, то виникає прагнення до їх нагромадження, але прагнення до одержання найбільшого прибутку змушує підприємців не зберігати гроші як мертвий скарб, а пускати їх в оборот.
Тому, на сучасному етапі, коли у більшості підприємств грошових активів не вистачає, здатність підприємства вижити залежить напряму від уміння управляти грошовими потоками, але грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства і управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків.
Метою курсової роботи є: більш досконале вивчення законодавчо-нормативної бази, теоретичних, методологічних та практичних аспектів, визначення організації і методології обліку грошових коштів з іншими підприємствами.
Для досягнення цієї мети в роботі розглянуті наступні завдання:
Економічна сутність грошових коштів;
Законодавчо нормативне регулювання обліку грошових коштів;
Порядок організації готівкових та безготівкових розрахунків ;
Організаційна характеристика підприємства та аналіз показників його діяльності;
Документування господарських операцій з обліку грошових коштів на підприємстві;
Аналітичний та синтетичний облік грошових коштів на підприємстві;
Шляхи вдосконалення обліку грошових коштів .
Предметом дослідження є методологічні аспекти організації і ведення бухгалтерського обліку грошових коштів в касі та на рахунках в банку підприємства.
Об’єктом дослідження є діяльність підприємства ПАТ «Укрзалізниця». Теоретичною та методологічною основою дослідження є законодавчі акти України, Постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства фінансів, накази Міністерства статистики, інструкції та рекомендації.
При написанні курсової роботи були використані нормативно-правові документи, праці вітчизняних і зарубіжних вчених, рекомендації та інструктивні вказівки, книги та періодичні видання, а також облікові та звітні дані базового підприємства.
Розділ 1.Теоретичні аспекти обліку грошових коштів
1.1.Економічна сутність грошових коштів
Грошові кошти та проблеми їхнього використання посідали й посідають важливе місце у життєдіяльності кожного суб’єкта господарювання і окремої людини.
Сьогодні загальновідоме визначення сутності грошей як особливого товару, що відіграє роль всезагального еквіваленту, є, певною мірою, обмеженим і вступає у протиріччя із сучасними формами грошей.[1]
Як відомо, перші гроші були товаром у вигляді благородних металів, вартість яких визначалася їхньою рідкістю як матеріального об’єкта. Згодом на зміну металевим грошам приходять паперові – детерміновані знаки вартості. Факт появи грошей яскраво засвідчив те, що гроші – це, насамперед, інформаційний інструмент.[4]
Визначення суті грошей і, відповідно до цього, фундаментальних засад їх розвитку становить базовий рівень монетарної теорії.
Як відомо із загальної економічної теорії, виникнення грошей пов’язане з розвитком протиріччя між споживчою вартістю і вартістю товару. На ранніх етапах товарного обміну, вартість товару не потребувала спеціальної форми свого виразу. Тому панівною формою обміну був бартерний (не грошовий) обмін. Товар безпосередньо обмінювався на товар. Але з розвитком суспільного розподілу праці і виробництва, їхньої спеціалізації система товарного обміну значно ускладнилася. На цьому ґрунті набула відповідної гостроти проблема обміну та реалізації виробленого товару. Економічною формою його розв’язання стало виділення з загальної товарної маси особливого товару – товару грошей. Вартість є тією реальною базою, що робить гроші і товар економічно тотожними структурами. Товар обмінюється на гроші, далі гроші – на інший товар завдяки тому, що ці ринкові величини мають спільну основу – вартість.[3]
Завдяки участі грошей у метаморфозі Т – Г – Т забезпечуються не лише опосередкований обмін товару на товар і відповідні економічні стосунки індивідуальних виробників, а й реалізується специфічне відношення окремо взятого товару до всієї решти товарів, індивідуального (приватного) робочого часу до його загальних витрат.
Також слід зазначити, що гроші виступають не лише як безпосереднє втілення вартості, але і як суспільний еталон виміру останньої, як міра її кількісного визначення.[10]
Питання, що характеризують логічний зв’язок понять «вартість товару» – «гроші, як загальний вартісний еквівалент», визначають загальноекономічну природу грошей.
Важливою складовою ознакою грошей як предмета пізнання є їхня здатність обслуговувати технічний бік обміну – рух споживчих вартостей.
Відображаючи подвійну структуру товару і відповідно – його обміну, вказані лінії реалізують себе в межах єдиної грошової суті. Гроші як вираз суспільної якості та гроші як суто технічний інструментарій обміну лише у своїй єдності можуть забезпечити реальний обмін товарів, обіг Т – Г – Т.
Якщо виходити з позиції, що сутність грошей визначається їхніми функціями, стає зрозуміло, що залежно від визначення функцій грошей ми матимемо відповідну їхню суть. Як зауважують учені – економісти, проблема функцій грошей – одна з найдискусійніших. Розбіжність у поглядах на це питання стосується не лише трактування окремих функцій, а й їхньої кількості.
Як відомо, К. Маркс визначив дію п’яти грошових функцій :
- міри вартості;
- засобу обігу;
- нагромадження;
- платежу;
- функцію світових грошей.
Західні вчені у переважній більшості сьогодні розглядають, як правило, три функції: функцію засобу обміну, одиниці розрахунку (міри вартості) та функцію засобу нагромадження вартості .[5]
Проблема аналізу функцій грошей нині актуальна. Кожна з грошових функцій є досить складним багаторівневим явищем та увиразнює в собі, з одного боку, суть грошей, а з іншого – виступає як одна з ланок механізму взаємодії власне грошових відносин із не грошовими елементами суспільного відтворення.[7]При всій значливості функції грошей як міри вартості економічні відносини, що формуються в процесі обміну товарів, не можуть спиратися лише на неї. Цінова оцінка вартості товару здійснюється на основі функції міри вартості до процесу його реалізації. Ціна встановлюється ще до обміну товарів. Однак її номінальне визначення не має нічого спільного з дійсним продажом. Ціна є необхідною передумовою реального обміну: вона реалізує себе в ньому лише в кінцевому підсумку. Тому зрозуміло, що сам процес обміну товарів породжує об’єктивну потребу не лише у функції міри вартості, а й у загальному засобі обігу, на базі якого відбуваються реальний рух споживчих вартостей товарів, їх фактичний обмін. Це стосується обміну товарів не лише на внутрішньому, а й зовнішньому ринках.[17]
У такому разі функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. Як вартість товару і споживча вартість є двома нероздільними чинниками, так і функції міри вартості та засобу обігу у своїй взаємодії конституюють гроші як гроші. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей – їхнє призначення виконувати в товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним інструментарієм обміну товарів.[6]
Функціональна єдність міри вартості й засобу обігу відображає замість найпростішої елементарної форми грошей, що сформувалася на ранніх етапах становлення товарно – грошового обігу.
Така єдність характеризує період, коли з’явились металеві гроші, які безпосередньо, власною натурою обслуговували товарний обіг.
Отже, мова йде про те, що найпростіша форма грошей, яка реалізує свою суть через дві функції (міри вартості й засобу обігу), виражає чітко визначений історичний етап становлення грошових відносин.[11].
Водночас, вказуючи на єдність функцій міри вартості й засобу обігу, які вкупі характеризують спосіб реалізації найпростішої грошової форми, не можна не звернути увагу й на їхню протилежність.
Гроші в зазначених функціях виражають різні грані грошових відносин, що не лише органічно поєднані між собою, а й заперечують одна одну. Якщо для номінальної оцінки товару гроші у функції міри вартості можуть реалізувати себе ідеально, то для здійснення обігу Т – Г – Т мають бути реальні гроші. Тобто функція засобу обігу передбачає фізичну наявність відповідної кількості грошей . [12].
Істотною відмінністю вказаних функцій є й те, що в першій з них гроші мають самі бути безпосереднім втіленням вартості. Лише реальний згусток вартості може служити її еталоном. Міра вартості як суспільний еталон оцінки вартості товару об’єктивно потребує відповідного наповнення грошової одиниці. Що ж до грошей як засобу обігу, то прямої потреби в такому втіленні у процесі їх реалізації не існує. Саме на цьому сформувалася можливість запровадження в обіг нетоварних (паперових) грошей.[9].
Як бачимо, мають місце досить поважні відмінності грошей у функціях міри вартості й засобу обігу. Гроші у функції засобу обігу по суті заперечують втілення їх як міри вартості. Тут ми можемо стверджувати, що, як взаємо припустимі й водночас взаємо заперечні протилежності, функції міри вартості й засобу обігу утворюють два полюси, поглиблення протиріччя між якими приводить до появи нових, складніших за структурою форм грошей.
Розглянуті питання свідчать про те, що на певному етапі товарного виробництва та обігу розвивається протиріччя, зміст якого визначається тим, що, з одного боку, суть грошей не може бути виражена інакше, як на основі єдності функцій міри вартості й засобу обігу, а з іншого – ця єдність у матеріальному значенні через ускладнення економічних зв’язків заперечується; вона стає неможливою. Формою вирішення цього протиріччя є утворення нової структури грошових відносин, яка ґрунтується на подальшому ускладненні й розвитку власних функціональних механізмів: гроші отримують свій вираз у якісно новій єдності функцій – у поєднанні функцій нагромадження і грошей як загального засобу платежу. [7].
Визначений аспект реалізації грошей, як засобу нагромадження висвітлює їхній взаємозв’язок із функцією міри вартості. Власне гроші в ролі загальної матеріалізації суспільного багатства є логічним запереченням і водночас продовженням саме цієї функції. Як і функція міри вартості, вони криють у собі можливість реалізації соціального призначення грошей – виконання ролі загального еквівалента. Однак реалізувалося це призначення функцією нагромадження не одноосібно, а через взаємодію з функцією грошей як одиниці виміру, а також з функцією засобу платежу .[10].
Гроші у функції засобу платежу з простого посередника обміну трансформуються в загально визнаний засіб платежу, йдеться про здатність грошей реалізувати себе у будь – якій споживчій вартості, що пропонується ринком. Зрозуміла річ, що здійснити це призначення можна лише за умови , коли гроші не декларативно, а на далі спроможні виступати в ролі засобу збереження вартості, виконувати функцію нагромадження. На підтвердження цього можна нагадати добре відоме явище, коли в період швидкого нарощування інфляційних процесів знецінені гроші перестають використовуватися не лише як засіб нагромадження, а й у їхніх функціях міри вартості та засобу платежу, стимулюючи в такий спосіб розвиток бартерного обміну.[10].
1.2 Законодавчо нормативне регулювання обліку грошових коштів
При організації грошових коштів необхідно керуватися законодавчими та нормативними документами, наведеними в таблиці 1.1.
Табл. 1.1
Законодавчо-нормативні документи, що регулюють
облік грошових коштів
| № | Назва нормативного документа та дата його прийняття | Характеристика відносно обліку грошових коштів |
| 1 | Закон України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.99 р. №996-ХІV зі змінами та доповненнями | Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і Україні |
| 2 | Положення “Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні” затверджене постановою правління НБУ. №148 зі змінами і доповненнями. | Положення визначає порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємств і організацій усіх форм власності. |
| 3 | План рахунків бухгалтерського обліку активі, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФУ №291 від 30.11.1999р. | План рахунків є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності з грошовими коштами у бухгалтерському обліку. |
| 4 | Інструкція про виконання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань, господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом МФу №291 від 30.11.1999р. | Інструкція регулює виконання нового плану рахунків. |
| 5 | Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 07.02.2013 №73. Зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2013р. за №336/22868 | Цим положенням визначається зміст і форма балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та загальні вимоги до розкриття їх статей. |
| 6 | Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку № 2 «Консолідована фінансова звітність» Затверджено Наказ Міністерства фінансів України 27.06.2013 №628. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.07.2013 р. за №1223/23755 | Цим положенням (стандартом) визначається зміст і форма консолідованої фінансової звітності. |
| 7 | Указ Президента України « Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.1995р. № 436/95 зі змінами і доповненням. | Наказ регулює встановлені розміри і особливості застосування фінансових санкцій за порушення в сфері готівкового обігу в національній валюті. |
| 8 | Інструкція про порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою правління Національного Банку України від 12.11.2003 №492 №527, зареєстрована в Міністерстві Юстиції України 17.12.2003р. за №1172/8493. | Банки відкривають своїм клієнтам рахунки: розрахункові, поточні, позикові, депозитні, бюджетні і субрахунки керуючись інструкцією « Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті». |
Облік грошових коштів базується на ряді законодавчих актів які були розглянуті вище із яких випливають основні завдання обліку грошових коштів:
- своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів;
- контроль за збереженням грошових коштів та цінних паперів в касі підприємства ;
- використання грошових коштів за їх цільовим призначенням ;
- збереження встановленого ліміту залишку в касі ;
- дотримання встановленого порядку строків здачі грошової виручки та невикористаних сум заробітної плати ;
- своєчасність розрахунків з постачальниками, покупцями, бюджетом, банком, органами соціального страхування, робітниками, службовцями та іншими.
При веденні обліку грошових коштів та формування звітності про рух грошових коштів, проводиться як правило їх аналіз та аудит. Значення аудиту та завдання аналізу розглянуті в наступному розділі роботи.[11]
1.3 Порядок організації готівкових та безготівкових розрахунків
Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми.
Розрахунки підприємств за допомогою готівкових грошових коштів здійснюються за певними правилами, встановленими чинним законодавством в області організації готівкового обігу. Основним документом є положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 29.12.2017р. №148.[20]
Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень. Прийом, зберігання і витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.[8]
Ліміт каси з 5 січня 2018 року регулюється Положенням №148 (Положення пpо ведення касових oперацій в національній валюті в Укpаїні, затверджено Постановою НБУ №148 вiд 29.12.2017).
Згідно пп. 16 п. З Положення № 148 ліміт залишку гoтівки в касі — це граничний pозмір суми готівки, яка може зaлишатися в касі у неробочий час і забезпечити роботу на початок нaступного робочого дня.[20]
Tобто, ліміт каси — це можливий залишок готівки на кiнець робочого дня в будь-якому місці, що підпадає під визначення поняття "каса" (згідно пп. 8 п. З Положення № 148 каса — це приміщення aбо місце здійснення готівкових pозрахунків, приймання, видачі, зберігання готівки і касових документів).[20]
Не встановлюється ліміт каси (згідно п. 14 та п. 51 Положення № 148) банкам, фізичним особам - підприємцям, релігійним організаціям (що не здійснюють виробничої aбо іншої підприємницької діяльності). При цьому повинні дотримуватися певні вимоги , що подано в таблиці 1.2.[16] Підприємства, що починають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси встановлюють згідно прогнозним розрахункам. При визначенні розміру ліміту каси потрібно враховувати вимоги, що наведені в таблиці 1.3.
Встановлений ліміт каси і терміни здачі готівки можуть переглядатися.
Положенням №148 встановлено певне обмеження в частині здійснення готівкових розрахунків підприємства з іншими підприємствами і підприємцями протягом дня. Суму платежу готівкою одного підприємства іншому підприємстві протягом одного дня поодинці або декільком платіжним дорученням не може перевищувати граничну суму, яка встановлена окремим положенням НБУ.[20]
Таблиця 1.2
1 2 3 4 5 6