Міністерство освіти і науки України
Національний університет біоресурсів і природокористування України
Факультет конструювання та дизайну
Кафедра будівництва
РЕФЕРАТ
на тему:
«Нормативна база по ремонту та експлуатації будинків та споруд»
Виконав: студент 1м курсу
факультету КД
БЦІ-2006м групи
Нечипоренко В.В.
Прийняв: проф. Ярмоленко М.Г.
Київ 2020 рік
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
При розробленні проектів реконструкції і капітального ремонту житлових будинків слід керуватися чинними нормативними документами у будівництві (далі - НД) і цим нормативним документом.
Житлові будинки після реконструкції або капітального ремонту повинні відповідати призначенню і основним вимогам до них. Основними вимогами, яким повинні відповідати такі будинки протягом усього періоду експлуатації, є забезпечення: - міцності, стійкості і надійності будинку з урахуванням впливу різних факторів, характерних для конкретних районів і регіонів; - необхідного рівня комфортності проживання, благоустрою і санітарного стану будинку і прибудинкових територій; - нормативних показників теплозахисту і енергозбереження; - пожежної безпеки; - нормативного шумозахисту; - нормативної інсоляції будинку та оточуючої забудови. При реконструкції і капітальному ремонті житлового будинку, розташованому у щільній міській забудові, необхідно: - провести аналіз його впливу на оточуючі будинки і споруди з метою забезпечення їх експлуатаційних якостей, міцності і стійкості; - у випадках, передбачених ДБН В. 1.2-5, виконувати науково-технічний супровід. Відхилення від обов'язкових вимог чинних НД повинні бути погоджені у встановленому порядку з відповідними державними органами нагляду і контролю.
ОБСТЕЖЕННЯ КОНСТРУКЦІЙ ФУНДАМЕНТІВ, ПІДЗЕМНИХ І НАЗЕМНИХ ЧАСТИН БУДИНКІВ
Аналіз наявної проектно-технічної та містобудівної документації житлових будинків, які обстежуються, робочих креслень, актів на приховані роботи, проектів раніше виконаних реконструкції і капітального ремонту тощо проводиться з метою врахування об'ємно-планувальних і конструктивних особливостей, а також виявлення характеру і причин їх деформацій і пошкоджень. Обстеження технічного стану житлових будинків слід виконувати згідно з КДП-2041-12, ВСН 55-87(р), ВСН 57-88(р), ВСН 48-86(р) і "Рекомендаціями з обстеження і оцінки технічного стану житлових будинків перших масових серій". Склад і обсяги робіт із обстеження житлових будинків у кожному конкретному випадку визначаються програмами обстежень, які розробляються проектною організацією на підставі технічного завдання на проектування з урахуванням вимог чинних НД.
Обстеження технічного стану житлового будинку виконується з метою встановлення ступеня фізичного зносу, визначення можливості сприйняття несучими конструкціями додаткових навантажень і, у разі потреби, розроблення заходів щодо підсилення цих конструкцій, зміцнення ґрунтів основ і підсилення фундаментів, а також для подальшого моніторингу. Обстеження конструкцій фундаментів, підземних і наземних частин житлових будинків є обов'язковим при розробленні проектів реконструкції і капітального ремонту і повинно включати: - збір, вивчення та аналіз наявної проектно-технічної документації і архівних матеріалів попередніх обстежень конструкцій будинків (якщо вони проводилися) і стану грунтів; - архітектурні обмірювання (плани кожного поверху, підвалу, підпілля, технічного поверху, розрізи); - обмірювання обстежуваних несучих конструкцій і їх елементів; - попереднє візуальне обстеження конструкцій; - детальне обстеження технічного (фізичного) стану несучих конструкцій підземних і наземних частин будинків (фундаментів, стін підвалів, зовнішніх і внутрішніх стін, колон, перекриттів, балконів, терас, лоджій, еркерів, даху тощо) з визначенням характеристик міцності конструктивних матеріалів, а також наявності і ступеня прояву деформацій і пошкоджень (тріщин, прогинів, вигинів, зсувів, спучування, вологості тощо); - геодезичні виміри величин осідань (просідань) фундаментів, а також відхилень несучих і огороджувальних конструкцій будинків і їх частин від вертикалі і горизонталі; - обстеження огороджувальних та інших конструкцій з метою виявлення уражень грибками, жуками, шкідливими комахами та іншими біологічними бактеріями; - оцінку технічного стану конструкцій за результатами обстеження (технічний висновок). 5.6 Визначення міцності матеріалів несучих конструкцій (в першу чергу тих, на які передбачаються додаткові навантаження) слід виконувати стандартними як неруйнівними методами, так і методом відбирання зразків і їх випробувань. Технічний висновок про можливість реконструкції і капітального ремонту житлового будинку повинен включати: ДБН В.3.2-2-2009 С. 7 - дані про існуючі на період обстеження навантаження на фундаменти будинку; - відомості про виявлені деформації будинку і дані нівелювання відміток цоколя, вікон першого поверху або інших характерних конструктивних елементів; - опис існуючого стану будівельних конструкцій та будинку в цілому; - дані про технічний стан існуючих інженерних мереж; - дані про додаткові навантаження на будинок і їх розподіл на фундаменти (ділянки) після реконструкції або капітального ремонту; - перевірні розрахунки наявних і очікуваних після реконструкції і капітального ремонту тисків на ґрунтову основу; - дані інженерно-геологічних і гідрогеологічних вишукувань (узагальнення архівних матеріалів, опис і замальовки шурфів і свердловин, геологічні розрізи по основних напрямках розташування несучих конструкцій, фізико-механічні характеристики ґрунтів основи, необхідні для розрахунку основи фундаментів будинку за першою та другою групами граничних станів (при α = 0,95 та α = 0,8), відомості про глибину залягання підземних вод, зміни їх рівня в осінньо-весняний період, склад і характер їх агресивності до матеріалу фундаментів; - прогноз додаткових середніх осідань (просідань) фундаментів будинку та їх нерівномірності після реконструкції і капітального ремонту; - висновки і рекомендації щодо можливості реконструкції або капітального ремонту будинку, включаючи методи зміцнення основ і підсилення фундаментів. Слід обстежувати (візуально) стан будинків, які знаходяться в зоні впливу будинку, що підлягає реконструкції, при його надбудові, прибудові або заглибленні підвалу, а у разі необхідності виконувати інструментальні обстеження фундаментів, стін тощо і надавати пропозиції щодо підсилення конструкцій цих будинків. Витрати на ці роботи слід включати до складу проектно-кошторисної документації основного проекту реконструкції будинку. Обстеження слід виконувати силами спеціалізованої організації, що має відповідні ліцензії, а матеріали обстежень включати до складу проекту.
При проектуванні реконструкції і капітального ремонту житлових будинків слід забезпечити експлуатаційну надійність не нижче необхідної за чинними НД, а також рівень комфорту проживання (за завданнями замовників), але не нижче вимог, що регламентовані ДБН В.2.2-15.
Необхідність забезпечення справного стану конструкцій, частин будинків і споруд, їхньої надійної роботи упродовж нормативного терміну служби потребує виконання науково обґрунтованих методів їх експлуатації. Основою цих методів є єдина система планово-запобіжних ремонтів (ПЗР). Система ПЗР - це сукупність організаційних і технічних заходів з нагляду та ремонту будинків. Ці заходи проводять періодично у встановлені терміни з метою запобігання передчасному зношенню, аваріям, підтримання конструкцій та інженерного обладнання. Технічний стан будинку (споруди) визначаться чотирма категоріями: І - нормальний стан; ІІ - задовільний; ІІІ - непридатний для нормальної експлуатації; IV - аварійний стан. За системою ПЗР встановлено такі види технічних оглядів: систематичний, загальний періодичний, позачерговий. При систематичних оглядах обстежують окремі конструктивні елементи будинків або їх обладнання (дах, покрівля, центральне опалення).
При загальних оглядах обстежують будинок в цілому: всі конструкції, опоряджувальні й гідрозахисні покриття.
Періодичні огляди здійснюють двічі на рік: навесні та восени. Весняний огляд проводять з 1 по 30 квітня після танення снігу. За оглядом складають перелік заходів, потрібних для підготовки будинку.
Осінній огляд будинків проводять з 1 по 30 вересня до початку опалювального сезону для перевірки їх готовності до експлуатації в зимовий період.
Позачергові обстеження здійснюють після великих злив, снігопадів, ураганів, землетрусів.
Результати оглядів заносять до спеціального журналу. За системою ПЗР встановлено два види ремонтів: поточний і капітальний. Поточний ремонт полягає в системному і своєчасному проведенні робіт для захисту конструктивних елементів від передчасного зносу, а також ліквідації дрібних пошкоджень. Він передбачає такі роботи:
■ комплекс процесів, метою виконання яких є відновлення початкового вигляду деяких елементів, опоряджувальних покриттів та елементів благоустрою;
■ заходи щодо усунення дрібних дефектів;
■ роботи з налагодження і регулювання інженерного обладнання;
■ завершуються роботи складанням акта, який є основним документом для оплати та списання матеріалів;
■ капітальний ремонт полягає в заміні або відновленні окремих конструктивних елементів обладнання у зв’язку з їх зносом.
Будинки для капітального ремонту вибирають так:
■ проводять загальний огляд, виконують дослідження потреби в ремонті, результати огляду оформляють відповідним актом. У процесі досліджень вивчається необхідність, доцільність і характер передбаченого ремонту;
■ включають будинок (споруду) до титульного списку капітального ремонту, який затверджується замовником. Капітальний ремонт будинків через специфічність умов виконання належить до складних, як правило більш трудомістких робіт, ніж нове будівництво. Проводити його слід за наявності проектної документації.
Необхідність забезпечення справного стану конструкцій, частин будинків і споруд, а також інженерного обладнання, їхньої надійної роботи упродовж нормативного терміну служби потребує виконання науково обґрунтованих методів експлуатації будинків та споруд. Основою цих методів є єдина система планово-запобіжних ремонтів (ПЗР). Система ПЗР — це сукупність організаційних і технічних заходів з нагляду та ремонту будинків і споруд. Ці заходи проводять періодично у встановлені терміни з метою запобігання передчасному зношенню, аваріям, підтримання конструкцій та інженерного обладнання в належному експлуатаційному стані. Технічні стан будинку (споруди) або його конструктивних елементів визначається чотирма категоріями: І — нормальний стан; II — задовільний; III — непридатний для нормальної експлуатації; IV — аварійний стан. Класифікаційні ознаки технічного стану (категорій) основних видів несівних конструкцій наведено в табл. 17.
Таблиця 17. Класифікаційні ознаки технічного стану каркасів промислових будівель, міжповерхових перекриттів і покриттів зі збірного та монолітного залізобетону
| Кате горія техніч ного стану | Дефекти і пошкодження | Можливі причини виникнення | Можливі наслідки |
| І | Волосні тріщини із розпливчастими краями, що не мають чіткої орієнтації, переважно на верхній (під час виготовлення) поверхні | Усадка внаслідок порушення режиму тепло — вологого оброблення бетонної суміші, властивостей цементу тощо | На несівну здатність не впливають, можуть знизити довговічність |
| II | Волосні тріщини уздовж арматури, слід іржі на поверхні бетону | 1. Корозія арматури (шар корозії до 0,5 мм) з втратою бетоном захисних властивостей (наприклад, при карбонізації). 2. Початкова фаза розколювання бетону внаслідок дії продуктів корозії арматури і порушення зчеплення 3 арматурою | 1. Орієнтовне зниження несівної здатності до 5 %, можливе зниження довговічності. 2. Можливе зниження несівної здатності. Ступінь зниження слід оцінювати з урахуванням інших дефектів, пошкоджень і результатів перевірочного розрахунку |
| III | Пошкодження арматури і закладних деталей (надрізи, вириви тощо) здебільшого в поєднанні з попередніми дефектами | Механічні впливи | Зниження несівної здатності пропорційне зменшенню площі перерізу |
| II —III (вста новлю ється розра хунком) | Сколювання бетону | Механічні впливи | У разі розміщення в стисненій зоні — зниження несівної здатності внаслідок зменшення площі перерізу |
| III-IV | Тріщини вздовж арматурних стрижнів до 3 мм. Явні сліди корозії арматури | Розвиваються внаслідок корозії арматури. Товщина шару корозії до 3 мм | Зниження несівної здатності залежно від зменшення площі перерізу арматури та розмірів виключеного |
Ремонт кам’яних конструкцій
Під час ремонту кам’яних конструкцій інколи виконують роботи з їх підсилення.
Ремонт дерев9яних конструкцій, як правило, пов’язаний із незадовільним захистом їх від вологи. Постійний контакт деревини з вологою призводить до її гниття.
Загалом причинами руйнування дерев’яних конструкцій можна вважати:
• незадовільні умови експлуатації конструкцій;
• руйнування конструкцій через недоліки проекту;
• порушення технологічних вимог як під час виготовлення конструкцій,
так і в процесі їх монтажу.
Від надійного теплозахисту і захисту дерев’яних конструкцій від грибів та комах залежить як періодичність їх ремонту, так і довговічність взагалі.
Для захисту дерев’яних конструкцій використовують антисептики, які за своїми властивостями та способами нанесення поділяють на такі групи.
Антисептики, які використовують у вигляді водних розчинів: фториду, кремнефториду амонію, кремнефториду натрію та ін. їх застосовують для конструкцій, які під час експлуатації не зазнають зволоження та вимивання водою. Антисептичні пасти на основі кузбаслаку, екстракту на фториді натрію, глині та ін. Перші дві пасти наносять на конструкції будь-якої вологості, оскільки водою вони не вимиваються і не впливають на корозію металу. Екстрактові пасти — неводостійкі (легко вимиваються водою), їх застосовують для конструкцій, захищених від дії вологи. В іншому разі такі покриття захищають гідрозахисними обмазками на основі бітуму або кузбаслаку. До маслянистих антисептиків належать кам’яновугільні (для просочування деревини), кам’яновугільні напівкоксові й сланцеві (для просочування шпал). Такі антисептики використовують для захисту конструкцій, що працюють в атмосферних умовах, а також у воді та землі.
Антисептики можна наносити на конструкції фарбувальними, штукатурними методами, методом просочування в гарячих і холодних ваннах. Для боротьби з комахами застосовують метод шприцювання інсектицидами.
З метою профілактики від займання дерев’яних конструкцій на них наносять вогнезахисні покриття на основі діамонійфосфатів, сульфатів амонію, бури та борної кислоти. Ці операції бажано виконувати в заводських умовах (під тиском в гаряче-холодних ваннах).
Використовують такі види вогнестійких покриттів: рідке скло і літо — пон із додаванням вермикуліту; сульфіт-атмосферостійкі ПХВ і парафін з пігментами, крейду, хлорпарафін, оліфу, уайт-спірит, сурик та інші компоненти.
Під час ремонту інколи виконують роботи з підсилення дерев’яних конструкцій.
Ремонт металевих конструкцій найчастіше виконують через корозію металу і, як наслідок, зниження несівної здатності їх. Корозія
Р
ис. 4.13. Схема установки аератора:/ — залізобетонна плита покриття; 2 — пароізоляція; 3 — утеплювач; 4 — захисний шар; 5 — покрівельний килим; 6 — вирівнювальна стяжка; 7 — аератор; 8 — примикання до аератора
металу буває атмосферною, ґрунтовою, від блукаючих струмів, рідинною та структурною (через неоднорідність металу).
Ремонту підлягають також конструкції, які мають дефекти, спричинені їх перенапруженням (помилки проектантів або організацій, які експлуатують конструкції), а також неякісними з’єднаннями в стиках (передусім неякісним зварюванням).
Металеві конструкції можна захистити від корозії за атмосферних умов двома основними методами: зниженням агресивної дії середовища та ізоляцією металевих конструкцій спеціальними покриттями. Перший метод полягає у винесенні з приміщень окремих технологічних процесів, герметизації обладнання, організації надійнішої вентиляції приміщень. До спеціальних покриттів металу належать лакофарбові матеріали, металізація, гумування, футерування, газоплазмові напилення. Під час ремонту металевих конструкцій інколи виконують їх підсилення (див. п. 4.1, 4.2).
Ремонт покрівель. Основними причинами руйнування покрівель можуть бути: природне старіння матеріалів покрівлі або їх низька якість; недосконалість конструктивних рішень як щодо покрівлі, так і щодо даху; порушення технології влаштування покрівлі; неправильна її експлуатація.
Для висушування утеплювача використовують аератори (рис. 4.13), які мають вигляд циліндра діаметром 50 — 70 мм і завдовжки 200 — 400 мм з козирком і перфорованою нижньою частиною. їх ставлять по поверхні покрівлі в шаховому порядку (один аератор на 50 м2 покрівлі). Через аератори дифундує пара вологи, яка накопичилася в утеплювачі.
Найчастіше використовують такі способи ремонту рулонного покрівельного килима:
• підплавлення покрівельного шару рулонних матеріалів;
• нанесення шару (шарів) бітумно-емульсійних або бітумно-полімерних матеріалів; хімічна модифікація покрівельного шару полімерними гідроізоляційними композиціями («Термабутил», «Бутислан» та ін.);
• напилення на поверхню старої покрівлі поліуретану.
Під час ремонту мастикових покрівель, залежно від їхнього стану, найчастіше виконують такі процеси: заміну або підсилення елементів примикань на карнизних звисах і розжолобках; нанесення додаткових шарів мастикового покриття з ремонтом окремих місць старої покрівлі; нанесення нового захисного шару.
Під час ремонту металевих покрівель найчастіше замінюють кляме — ри; якщо на поверхні покрівлі утворилася іржа, покрівлю вкривають захисним шаром на основі бітумного лаку або епоксидної смоли в суміші з алюмінієвою пудрою; підтягують гайки на кріпленнях профільованих листів до лат; інколи замінюють окремі картини покрівлі. Під час капітального ремонту замінюють окремі елементи конструкції даху, оновлюють на них захисні покриття.
У процесі ремонту азбестоцементних покрівель частіше виконують такі операції: зняття дефектних азбестоцементних листів, підготовка й установлення нових листів з приготуванням ущільнювачів (шайби, розчин), ліквідація тріщин в окремих листах азбошиферу, фарбування покрівлі спеціальними фарбами. Під час капітального ремонту замінюють окремі крокви, лати, азбошиферне покриття (якщо закінчився установлений термін його експлуатації).
Перелік операцій під час ремонту черепичних покрівель залежить від виду черепиці. Так, для покрівель із керамічної (глиняної) та цементно-піщаної черепиці здійснюють заміну окремих пошкоджених плиток, ремонт елементів примикань, ущільнення стиків між окремими рядами черепиці. Під час ремонту покрівель із металочерепиці слід перевірити надійність її кріплення до лат, герметизацію в місцях перелому скату покрівлі, а також фарбування окремих місць, які мають механічні пошкодження.
За потокового ремонту індустріальних покрівель зазвичай замінюють фартухи в місцях примикань і переливних патрубків, нащілинники над стиками збірних покрівельних елементів та захисне покриття.
У процесі ремонту багатофункціональних (експлуатованих) покрівель частіше ремонтують пішохідні доріжки, замінюють окремі елементи примикань між обладнанням і покрівлею, замінюють або підсилюють окремі гідрозахисні елементи покрівлі та захисний шар.