РОЗДІЛ IV. Пожежна безпека.
Поняття про пожежну безпеку на виробництві. Основні причини виникнення
пожеж на виробництві. Небезпечні та шкідливі фактори, пов'язані з пожежами.
Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Причинами пожеж та вибухів на підприємстві є порушення правил і норм пожежної безпеки, невиконання Закону “Про пожежну безпеку”.
Відповідно до положень Закону України "Про пожежну безпеку" (статті 4 - 7) Правила пожежної безпеки в Україні є обов'язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами.
Правила встановлюють загальні вимоги з пожежної безпеки, чинність яких поширюється на підприємства, установи, організації та інші об'єкти (будівлі, споруди, технологічні лінії тощо), а також житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються і розширюються, за винятком підземних споруд та транспортних засобів, вимоги до яких визначаються у спеціальних нормативних документах.
Забезпечуючи пожежну безпеку, слід також керуватися стандартами, будівельними нормами, Правилами улаштування електроустановок (далі - ПУЕ) та ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", нормами технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи зі сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.
Законодавча і нормативно-правова база пожежної безпеки, загальна
характеристика.
Загальна характеристика законодавчої нормативно-правової бази України про пожежну безпеку
Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина державної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства і навколишнього природного середовища. Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.
Згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, перегляду, скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожежної безпеки, затвердженим наказом МВС України 07.12.96 №833, створено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпеки (НАПБ), до якого включено близько 360 найменувань документів, які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки, державні стандарти України (ДСТУ) з питань пожежної безпеки, галузеві стандарти з питань пожежної безпеки, нормативні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки.
Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує низка нормативних актів спеціального призначення, окремі розділи яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 "Правила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які визначають вимоги до типу виконання електрообладнання, що має використовуватись у відповідних умовах залежно від класу по-жежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.
Основні положення Закону України «Про пожежну безпеку»
Закон України «Про пожежну безпеку» визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;
клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;
клас С - горіння газів;
клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2),а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);
клас Е - горіння електроустановок під напругою.
Організаційні заходи щодо забезпечення евакуації людей на випадок пожежі.
3.1. Забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої або іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств та підприємців. Це повинно бути відображено у трудових договорах (контрактах) та статутах підприємств.
3.2. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб (у тому числі заступників керівника) щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць тощо, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання і експлуатацію технічних засобів протипожежного захисту.
Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту мають бути відображені у відповідних посадових документах (функціональних обов'язках, інструкціях, положеннях тощо).
3.3. На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом (інструкцією) повинен бути встановлений відповідний протипожежний режим, у тому числі визначені:
можливість (місце) паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів;
порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі зварювальних);
правила проїзду та стоянки транспортних засобів;
місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);
порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання про---масленого спецодягу та шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;
порядок відключення від мережі електрообладнання в разі пожежі;
порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;
порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;
порядок організації експлуатації і обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо);
порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;
дії працівників у разі виявлення пожежі;
порядок збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні.
Працівники підприємства мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах, під час проходження пожежно-технічного мінімуму тощо, витяги з наказу (інструкції) з основними положеннями слід вивішувати на видних місцях.
Вивчення питань пожежної безпеки. Порядок дій у разі пожеж. Евакуація людей
із будівель і споруд.
У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов'язаний:
негайно повідомити
про це телефоном пожежну охорону. При цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище;
вжити (за можливістю) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;
якщо пожежа виникла на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового на об'єкті;
у разі необхідності викликати інші аварійно-рятувальні служби (медичну, газорятувальну тощо).
Головні заходи гасіння пожеж. Речовини для гасіння пожеж, їх характеристика,
область застосування.
Гасіння пожежі зводиться до активного (механічного, фізичного або хімічного) впливу на зону горіння для порушення стійкості реакції одним із прийнятих засобів пожежегасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння теплового характеру звичайно досягається збільшенням тепловтрат у навколишнє середовище фізичними способами пожежегасіння.
Гасіння пожеж з реакцією горіння ланцюгового характеру легше досягається зменшенням тепловиділення реакції горіння хімічним способом пожежегасіння.
Для гасіння пожеж використовують:
вогнегасні властивості води;
вогнегасні піни;
гасіння інертними газами;
тверді вогнегасні речовини;
рідкі вогнегасні речовини;
автоматичні стаціонарні установки;
первинні засоби гасіння пожеж.
Поняття про правила гасіння пожеж. Первинні засоби пожежогасіння: пожежний
інструмент, інвентар.
Первинні засоби гасіння пожеж
До числа засобів гасіння загоряння і пожеж, що можуть бути ефективно використані в початковій стадії пожежі, відносяться внутрішні пожежні крани, повстини, пісок.
Пінні вогнегасники призначені для гасіння твердих, рідких речовин і матеріалів. У тих випадках, коли пінний розчин сприяє розвиткові процесу горіння або є провідником електричного струму, пінні вогнегасники застосовувати не можна. Вогнегасною речовиною в цих вогнегасниках служить хімічна або повітряно-механічна піна.
Газові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння речовин, матеріалів і електроустановок, за винятком речовин, горіння яких відбувається без доступу кисню і повітря. У якості вогнегасного засобу в основному використовують діокись вуглецю, рідше застосовують азот і інші інертні гази. Вуглекислотні вогнегасники можуть бути пересувними і стаціонарними.
Спеціальні вогнегасники призначені для гасіння невеликих загорянь речовин і матеріалів у тих випадках, коли застосування пінних або вуглекислотних вогнегасників неефективно або може викликати небажані наслідки (подальший розвиток пожежі, зривши).
До спеціальних вогнегасників відносяться: порошкові, вуглекіслотно-брометилові й ін.
Порошковий вогнегасник призначений для гасіння невеликих вогнищ загорянь лужних металів, кремній-органічних і інших з’єднань.
Вуглекіслотно-брометилові вогнегасники призначені для гасіння невеликих вогнищ горіння волокнистих і інших твердих матеріалів, а також електроустановок. Ці вогнегасники не можна застосовувати при горінні лужних металів і інших речовин, що горять без кисню повітря.
Повстина являє собою грубошерсте або азбестове полотнище. Повстини застосовують для гасіння загоряння з малою площею горіння.
Пісок звичайно застосовують там, де можливий розлив невеликої кількості пальних і легкозаймистих рідин. Пісок зберігають у спеціальних шухлядах поруч з лопатами для закидання вогнища пожежі.
Засоби пожежної сигналізації і зв'язку, їх типи, призначення, влаштування і
принцип дії.
Пожежна сигналізація і зв’язок
Пожежна сигналізація і зв’язок призначений для швидкої і точної передачі повідомлення про пожежу і місце його виникнення, приведення в дію виробничих автоматичних засобів вогнегасіння, централізованого керування пожежними підрозділами й оперативним керівництвом гасінням пожежі.
Технічні засоби пожежної сигналізації умовно поділяють на групи по виконуваних функцій: пожежні сповіщувачі, пожежні прилади приймально-контрольні і управління, пожежні сповіщувачі. Конструктивно технічні засоби пожежної сигналізації можуть бути виконані у вигляді блоків, які поєднують в собі функції декількох пристроїв, наприклад, приймально-контрольного приладу, приладу управління та джерела безперебійного живлення, або у вигляді окремих блоків, з'єднаних лініями зв'язку та розосереджених у просторі. Технічні вимоги до кожної з груп ТЗ і методи випробувань визначені відповідним нормативним документом.
Вибір типу точкового димового пожежного сповіщувача рекомендується проводити в відповідно до його здатністю виявляти різні типи димів, яка може бути визначена за ГОСТ Р 50898. Пожежні сповіщувачі полум'я слід застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається поява відкритого полум'я.
Спектральна чутливість сповіщувача полум'я повинна відповідати спектру випромінювання полум'я горючих матеріалів, що знаходяться в зоні контролю сповіщувача. Теплові пожежні сповіщувачі слід застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається значне тепловиділення.
Диференціальні і максимально-диференційні теплові пожежні сповіщувачі слід застосовувати для виявлення вогнища пожежі, якщо в зоні контролю не передбачається перепадів температури, не пов'язаних з виникненням пожежі, здатних викликати спрацьовування пожежних сповіщувачів цих типів.
Максимальні теплові пожежні сповіщувачі не рекомендується застосовувати в приміщеннях:
° з низькими температурами (нижче 0 o С);
° зі зберіганням матеріальних і культурних цінностей.
При виборі теплових пожежних сповіщувачів слід враховувати, що температура спрацювання максимальних і максимально-диференційних сповіщувачів повинна бути не менш ніж на 20 o С вище максимально допустимої температури повітря в приміщенні.
Газові пожежні сповіщувачі рекомендується застосовувати, якщо в зоні контролю у разі виникнення пожежі на його початковій стадії передбачається виділення певного виду газів в концентраціях, які можуть викликати спрацьовування сповіщувачів. Газові пожежні сповіщувачі не слід застосовувати у приміщеннях, в яких за відсутності пожежі можуть з'являтися гази в концентраціях, що викликають спрацьовування сповіщувачів.
Димові пожежні сповіщувачі, що живляться по шлейфу пожежної сигналізації і мають вбудований звуковий оповісник, рекомендується застосовувати для оперативного, локального оповіщення та визначення місця пожежі в приміщеннях, в яких одночасно виконуються наступні умови:
° основним фактором виникнення вогнища загоряння на початковій стадії є поява диму;
° в приміщеннях, що захищаються, можливо присутність людей.
Розміщення пожежних сповіщувачів
Кількість автоматичних пожежних сповіщувачів визначається необхідністю виявлення загорянь по всій контрольованій площі приміщень (зон), а для сповіщувачів полум'я - і устаткування. У кожному приміщенні захищається, слід встановлювати не менше двох пожежних сповіщувачів.
Назвіть характерні причини виникнення пожеж на підприємствах (в установах).
Наведіть приклади організаційних і технічних протипожежних заходів.
Для успішного проведення дієвих упереджувальних заходів у виробничій сфері та у країні загалом, важливо знати основні причини пожеж. Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем 58-60%; порушення правил монтажу та експлуатації (ППМЕ) електроустаткування та побутових електроприладів 18-20%; ППМЕ приладів опалення 11-12%; пустощі дітей з вогнем 7-8%; підпали 2% . У виробничій сфері основні причини пожеж та їх показники змінюються не суттєво .
Причиною, що найчастіше викликає пожежі в Україні є необережне поводження з вогнем. У виробничій сфері з цієї причини часто виникають пожежі при курінні в недозволених місцях та при виконанні, так званих, вогневих робіт.
Вогневими роботами вважають виробничі операції, пов'язані з використанням відкритого вогню, іскроутворенням та нагрівом деталей, устаткування, конструкцій до температур, що здатні викликати займання горючих речовин і матеріалів, парів легкозаймистих рідин. До вогневих робіт належать: газо- та електрозварювання, бензо- та газорізання, паяльні роботи, варки бітуму та смоли, механічне оброблення металу з утворенням іскор тощо.
Місця для проведення вогневих робіт можуть бути постійними і тимчасовими. Постійні місця визначаються наказом керівника підприємства, а тимчасові — письмовим дозволом керівника підрозділу. У відповідності з вимогами пожежної безпеки на місцях проведення вогневих робіт не повинно бути горючих матеріалів у радіусі 5 м. Необхідно мати на увазі, що при газовій зварці застосовують речовини (ацетилен, метан, кисень), які посилюють небезпеку пожежі та вибуху.
Виконавці робіт (електрозварювальщики, газозварювальщики, газорізальники, паяльники, бензорізальщики та ін.) повинні бути проінструктовані про заходи пожежної безпеки особами, які за це відповідають.
Перед проведенням тимчасових вогневих робіт розробляються заходи пожежної безпеки, сповіщається пожежна охорона, призначаються особи, відповідальні за забезпечення пожежної безпеки і після цього видається підписаний наряд-допуск на проведення робіт. Такий дозвіл дається на одну зміну. Після закінчення вогневих робіт зварювальник зобов'язаний оглянути місце роботи, полити водою горючі конструкції. Місце проведення вогневих робіт необхідно кілька разів перевірити протягом 2 годин після закінчення роботи.
Значний відсоток пожеж спричинений незадовільним станом електричного устаткування та приладів, а також порушенням правил їх монтажу та експлуатації. До чинників, що можуть викликати пожежу саме з цієї причини належать: короткі замикання, несправності електроустаткування та приладів, струмові перевантаження, що виникають у силових та освітлюваних електромережах, великі значення перехідних опорів.
Короткі замикання виникають внаслідок неправильного монтажу або експлуатації електроустановок, старіння або пошкодження ізоляції. Струм короткого замикання залежить від потужності джерела струму, відстані від джерела струму до місця замикання та виду замикання. Великі струми замикання викликають іскріння та нагрівання струмопровідних частин до високої температури, що може викликати займання ізоляції провідників та горючих будівельних конструкцій, які знаходяться поряд.
Струмові перевантаження виникають при ввімкненні до мережі додаткових споживачів струму або при зниженні напруги в мережі. Тривале перевантаження призводить до нагрівання провідників, що може викликати займання ізоляції.
Збільшення місцевих перехідних опорів виникає внаслідок окиснення або недостатньо щільного з'єднання електричних контактів. Іскріння, що виникає при цьому, може ініціювати пожежу. Для запобігання пожежі від великих перехідних опорів мідні проводи та кабелі з'єднують скручуванням жил, а потім спаюють їх оловом без застосування кислоти. Алюмінієві кабелі з'єднують гільзами.
Вибір типу електроустаткування, схеми електропроводки, використовуваних матеріалів, площі поперечного перерізу провідників, виду ізоляції залежить від ступеня вибухопожежонебезпеки навколишнього середовища, режиму роботи електроустановок та можливих перевантажень.
Обгрунтуйте актуальність питань пожежної безпеки.
Появі пожежі людина повинна вміти запобігати, боротись з її виникненням і наслідками, оскільки вогонь приносить людям величезні втрати і нещастя. Протягом XIX ст. необхідність організованої на державному рівні протидії пожежам стало велінням часу. Цілком очевидно, що пожежі − це загальнодержавна проблема: від розвитку і стану пожежної справи залежало збереження всіх видів матеріальних цінностей на місцях, а, отже, і добробут нації. Тому звертання до проблем боротьби з пожежами та їх наслідками має величезне соціально-економічне значення і становить загальнолюдський і науково-дослідницький інтерес. Історичні дослідження (яких практично немає), присвячені формуванню і розвитку пожежної справи, без сумніву, сприяли б розв’язанню багатьох проблем пожежобезпеки, виявленню великого позитивного досвіду, накопиченого за багатовікову історію боротьби з пожежами.
Основні обов'язки роботодавця щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта.
Обов'язки і відповідальність роботодавця щодо дотримання діючих
нормативів по навчанню працюючих з охорони праці
Відповідальність за організацію навчання з питань охорони праці на під-
приємстві покладається на його власника, а в структурних підрозділах – на ке-
рівників цих підрозділів. Контроль за своєчасним проведенням навчання здійс-
нює служба охорони праці або працівники, на яких покладені ці обов'язки влас-
ником підприємства.
Правила поведінки і заходи безпеки при виникненні пожеж.
Правила поведінки при виникненні пожежі
Якщо виникла пожежа, рахунок часу йде на секунди. Не панікуйте та остерігайтеся високої температури, задимленості та загазованості, обвалу конструкцій будинків і споруд, вибухів технологічного обладнання і приладів, падіння обгорілих дерев і провалів. Знайте, де знаходяться засоби пожежогасіння, та вмійте ними користуватися.
коли полум’я вже розповсюдилось і необхідне втручання професійних пожежних, тоді необхідно (якщо це ще можливо) якомога швидше зателефонувати до пожежної частини, а після цього якомога скоріше, найкоротшим шляхом покинути приміщення, квартиру, будинок. При цьому ні в якому випадку не можна користуватися ліфтом.
Коли середина будинку вже в диму, то, пробираючись через задимлені приміщення, коридори та сходи, потрібно закрити ніс і рот мокрою хусткою, а обличчя тримати ближче до полу. Якщо ж дим застиг вас у приміщенні, звідки ви не можете вибратися, то краще всього обкласти двері змоченими ганчірками, простирадлами, скатертинами і ковдрами, щоб послабити доступ диму через щілини. Те ж саме стосується і вікон, якщо через них надходить дим.
З першого або другого поверху можна евакуюватися самостійно, через вікно. Якщо ж сплигнути звідти небезпечно, зв'яжіть мотузку зі всіх підручних простирадл, шарфів та іншого, якомога тугіше затягаючи вузли. За допомогою цієї мотузки рятуйтесь не тільки самі — евакуюйте всіх, хто виявився в приміщенні разом з вами.
Особлива тема — так звані місця масового скупчення людей: кінотеатри, театри, цирки, виставки, спортзали, лікарні, навчальні заклади, дитячі садки, крамниці, готелі, клуби. Тут небезпека виникнення пожежі нітрохи не менша, ніж в житлових будинках, а присутніх людей одночасно набагато більше.
Найбільш небезпечні в пожежному відношенні (в кінотеатрах, театрах і клубах) сцена і кабіна кіномеханіка, де зосереджена значна кількість займистих матеріалів — це декорації, бутафорія, занавіски, кіноплівка і ін. Ці речі створюють умови для швидкої появи і розповсюдження полум’я.
12.Типи стаціонарних систем пожежогасіння, вимоги до їх застосування.
Стаціонарні системи пожежогасіння - системи, які призначені для подачі вогнегасної речовини до захищуваних приміщень або безпосередньо в них та конструктивно пов'язані з корпусом судна.
13.Первинні засоби пожежогасіння їх типи призначення та вимоги до оснащень ними
приміщень.
До первинних засобів пожежогасіння належать:
вогнегасники;
пожежні крани-комплекти, ручні насоси
лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри;
ящики з піском, бочки з водою;
азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80?С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.
14. Види вогнегасників, їх будова та принцип дії.
Вогнега́сник — технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в ньому, під дією надмірного тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною.
Вогнегасники є одним з найефективніших первинних засобів пожежогасіння.
Типи вогнегасників
Вогнегасники розрізняють за способом спрацьовування:
автоматичні — стаціонарно монтуються в місцях можливого виникнення вогню.
ручні (приводяться в дію людиною) — розташовуються на спеціально оформлених стендах.
У залежності від акумуляторної вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на п'ять видів:
вуглекислотні,
повітряно-пінні,
порошкові,
водні,
аерозольні.
За обсягом корпуса:
ручні малолітражні з обсягом корпуса до 5 л;
промислові ручні з обсягом корпуса від 5 до 10 л;
стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 л.
За способом подачі вогнегасного складу:
під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду;
під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника;
під тиском газів, закачаних у корпус вогнегасника;
під власним тиском вогнегасного засобу.
По виду пускових обладнань:
з вентильним затвором;
із запірно-пусковим обладнанням пістолетного типу;
з пуском від постійного джерела тиску.
Вогнегасники маркуються буквами, що характеризують вид вогнегасника, і цифрами, що позначають його місткість.
[ред.]Вогнегасники пінні
Призначені для гасіння пожеж вогнегасними пінами: хімічної або повітряно-механічної. Хімічну піну одержують із водних розчинів кислот і лугів, повітряно-механічну утворюють із водних розчинів і піноутворуючих речовин потоками робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу. Хімічна піна складається з 80 % вуглекислого газу, 19,7 % води й 0,3 % піноутворуючої речовини, повітряно-механічна приблизно з 90 % повітря, 9,8 % води й 0,2 % Піноутворювачі.
Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь, що починаються, майже всіх твердих речовин, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більш 1 м². Гасити піною електричні установки, що загорілися, і електромережі, що перебувають під напругою, не можна, тому що вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрію й калію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що перебуває в піні, виділяють водень, який підсилює горіння, а також при гасінні спиртів, тому що вони поглинають воду, розчиняючись у ній, і при влученні на них піна швидко руйнується. Сучасні пінні вогнегасники використовують у якості газотвірного реагенту азид натрію, який легко розкладає з виділенням великої кількості азоту.
ДО недоліків пінних вогнегасників ставиться вузький температурний діапазон застосування (5-45 °C), висока корозійна активність заряду, можливість ушкодження об'єкта гасіння, необхідність щорічного перезарядження.
[ред.]Вогнегасники порошкові
Порошкові вогнегасники діляться на:
вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів A,B,C,E;
вогнегасники з порошком загального призначення, яким можна гасити пожежа класів B,C,E.[1]
Є найбільш універсальним по області застосування й по робочому діапазоні температур (особливо із зарядом типу ABCE), якими можна успішно гасити майже всі класи пожеж, у тому числі й електроустаткування, що перебуває під напругою 1000 В. Вогнегасники не призначені для гасіння загорянь лужних і лужноземельних металів й інших матеріалів, горіння яких може відбуватися без доступу повітря.
[ред.]Використовувані вогнегасні порошки
Вогнегасні порошки — це мінеральні солі з різними добавками, що перешкоджають злежуванню й комкуваню. Як основу для вогнегасних порошків використовують фосфорноаммонійні солі (моно-, диаммонійфосфати, аммофос), карбонат і бікарбонат натрію й калію, хлориди натрію й калію й ін. Як добавки — кремнеорганічні сполуки, аеросил, біла сажа, стеарати металів, нефелин, тальк й ін.
Порошки зберігають у спеціальних упакуваннях, охороняючи їх від зволоження. Під час зберігання порошки хімічно неактивні, не мають абразивну дію. При впливі вогнегасного порошку на чорні й кольорові метали при нормальній вологості корозії не відбувається. Корозія металів протікає тільки при змочуванні (зволоженні) порошку на металевих поверхнях. Вплив порошку на лакофарбові поверхні не відзначено.
Загальний клас небезпеки вогнегасного порошку — 3, 4.
[ред.]Типи порошкових вогнегасників
Порошкові вогнегасники можна розділити на закачнi й газогенераторнi.
[ред.]Закачнi
Заряджені вогнегасним порошком й iнертним газом під тиском до 16 атм. Це може бути азот, вуглекислота або повітря. Даним типом вогнегасника можливе гасіння пожеж класу А, В, З або ВР залежно від виду застосовуваного порошку. У конструкцію даного вогнегасника входить запірний пристрій, що дозволяє відкривати й закривати його простим рухом руки, не прикладаючи особливих зусиль. Перевагою даного типу вогнегасника є манометр, установлений на голівці вогнегасника, який показує ступінь його працездатності (на відміну від газогенераторного вогнегасника).
[ред.]Газогенераторні
Принцип дії полягає у використанні енергії генерованого газу для аерування викиду вогнегасної речовини.
Призначені для комплектації легкових автомобілів. Цей вид вогнегасника також може застосовуватися в побутових умовах з метою первинного засобу гасіння пожеж класу А, В, З, а також електроустановок, що перебувають під напругою до 1000 У, це вже залежить від марки вогнегасного порошку. Клас А — гасіння твердих речовин, В — горючих рідин або твердих тіл, що плавляться, З — горючих газів.
Гасіння може проводитися як на відкритому повітрі, так й у приміщеннях.
[ред.]Особливості застосування порошкових вогнегасників
Відсутність при гасінні охолоджуючого ефекту, що може привести до повторного запалення вже погашеного пального від нагрітих елементів будівельних конструкцій або устаткування;
Значне забруднення порошком об'єкта, не дозволяє використати порошкові вогнегасники для захисту обчислювальних залів, електронного устаткування, електричного устаткування з обертовими елементами, музейних експонатів тощо.
У результаті утворення порошкової хмари при гасінні утвориться багато пилу і різко знижується видимість (особливо в приміщеннях невеликого розміру);
Маючи високу дисперсність, вогнегасні порошки при зберіганні проявляють схильність до комкання й злежування, що може призвести до втрати вогнегасної здатності. Тому при використанні порошків у вогнегасниках необхідно суворо дотримуватися рекомендованого режиму зберігання.
[ред.]Вогнегасники газові
До їхнього числа відносяться вуглекислотні, у яких у якості вогнегасної речовини застосовують зріджений диоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні й вуглекислотно-брометиловi, зарядом у яких слугує галойодованi вуглеводні, при подачі яких у зону горіння гасіння наступає при відносно високій концентрації кисню (14-18 %).
Вуглекислотні вогнегасники випускаються як ручні, так і пересувні. Ручні вогнегасники однакові по пристрої й складаються зі сталевого високоміцного балона, у горловину якого вкручене запірно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного типу, сифонної трубки, що служить для подачі вуглекислоти з балона до запірно-пускового пристрою, і раструба. Для приведення в дію вуглекислотного вогнегасника необхідно направити раструб на вогнище пожежі й відвернути до відмови маховичок або натиснути на важіль запірно-пускового пристрою. При переході вуглекислоти з рідкого стану в газоподібне відбувається збільшення її обсягу в 400–500 разів, супроводжуване різким охолодженням до температури −72 °C і частковою кристалізацією; щоб уникнути обмороження рук не можна доторкатися до металевого розтруба. Ефект полум'ягасіння досягається подвійно: зниженням температури вогнища загоряння нижче крапки запалення, і витисненням кисню із зони горіння негорючим вуглекислим газом.