МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ
ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
ІМЕНІ ІВАНА ПУЛЮЯ
Відділення транспорту та інженерної механіки
Циклова комісія автомеханічних дисциплін
ЗВІТ
з монтажно-демонтажної практики
на тему: «Розбирання та збирання двигуна, приладів системи охолодження і мащення автомобіля ВАЗ-2115»
Студент III курсу, групи ТОА-316 п
напряму підготовки
6.070106 «Автомобільний транспорт»
спеціальності
5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»
Музичка Вадим
Керівник: Базар Є.М.,
викладач автомеханічних дисциплін
Оцінка ________________
м. Тернопіль - 2016 рік
ЗМІСТ
СКОРОЧЕННЯ ТА УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ…….……….……..……….....3
ВСТУП…………………………………………………………….….….……..4
1. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА……………………..5
2. СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА………………….....….…………….…....6
3.ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ДЕМОНТАЖНО-МОНТАЖНИХ РОБІТ……………………………………………….…………….....7
4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ НА РОБОЧІЙ ДІЛЬНИЦІ ТО. ТА ПР………10
5.БУДОВА ТА ПРИНЦИП РОБОТИ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ……………………………………………………………………16
6. НЕСПРАВНОСТІ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОЖЕННЯ…...…..…...19
7.ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ........................................................................................................21
ВИСНОВКИ…………………….…………………………….………….......23
ЛІТЕРАТУРА………….…………….…………………….…………………24
ДОДАТКИ………………………….…………………….…………………..25
СОРОЧЕННЯ ТА УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
ПП – приватне підприємство
СТО – станція технічного обслуговування
ДМР – демонтажно-монтажні роботи
ТО – технічне обслуговування
ДМП - демонтажно-монтажна практика
ВСТУП
Практика студентів є невід’ємною складовою освітньо-професійної програми підготовки студентів вищих навчальних закладів України. Вона становить важливу та обов’язкову ланку в підготовці висококваліфікованих спеціалістів до майбутньої діяльності за фахом. Демонтажно-монтажна практика спрямована на закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання, та набуття, вдосконалення і розширення практичних навичок і умінь в роботі за обраною спеціальністю.
Демонтажно-монтажна практика проходила на ПП СТО «ПриоритетСЕРВИС»;
Метою ДМП є:
Удосконалення професійних умінь та навиків по спеціальності.
Закріплення, розширення і систематизація знань на базі вивчення.
Розвиток професійного мислення.
Підбір і підготовка матеріалів для курсового проектування з предметів: Будова і ремонту автомобілів та двигунів.
5) Набуття практичного досвіду при ремонті та технічному обслуговуванні автомобілів.
Основною задачею технологічної практики є можливість набути практичних навичок при обслуговування автотранспорту та складових агрегатів автомобіля . Використовуючи теоретичні знання, набуті при вивченні спец предметів, також навчитись обслуговувати та ремонтувати окремі елементи автомобіля, та обслуговувати їх під час експлуатації цих елементів автомобіля.
Ця практика дає можливість набути студенту практичних навичок по наладці та роботі оснащення яке використовується при ремонті та технічному обслуговуванні автомобілів. Використовуючи теоретичні знання набуті при проходженні курсу спец предметів . А також дає прекрасну можливість студенту стати висококваліфікованим працівником, а також це прекрасна можливість для збору матеріалів для виконання курсових та дипломного проекту.
1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА
ПП СТО «ПриоритетСЕРВИС» засноване на підставі Закону України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 р., Закону України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р., згідно з рішенням засновників.
Місцезнаходження товариства м. Бориспіль, вул. Головатого, 17.
Метою діяльності підприємства є розбирально-збиральні роботи, кузовний ремонт, малярні роботи.
Предметом діяльності підприємства є:
Кузовний ремонт.
Фарбування авто.
Рихтування та відновлення геометрії кузова автомобіля.
Заміна авто скла
Зварювальні роботи
Шино монтаж, шино ремонт, балансування.
Діагностування автомобіля.
Заміна технічних та робочих рідин автомобіля.
Ремонт двигуна та ходової автомобіля.
Реставрація шарових опор рульових наконечників і ричагів.
2. СТРУКТУРА ПІДПРИЄМСТВА
Р
ис.1.1 Загальна структура ПП СТО «ПриоритетСЕРВИС» 3. ПРАВИЛА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВИКОНАННІ ДМР
Спецодяг повинен бути підібраний по зросту і розмірі, справний, акуратно заправлений, а манжети по низу рукавів застібнуті.
Руки не повинні бути мокрими або замасленими, щоб інструмент не вислизнув а навчальна література не забруднилася.
Робочі місця утримувати в чистоті і порядку. При засміченні прибрати.
Круглі деталі потрібно розміщати на столах так щоб вони не скотилися із столу та не травмували.
Весь інструмент повинен бути справним, без усіляких дефектів.
Гайкові ключі повинні підбиратися за розміром гайок.
Розсувні ключі не розраховані на великі навантаження, тому брати це до уваги при виконанні завдання .
Для затягування або відгвинчування сильно «закипівши» болтів чи гайок використовуйте торцеві ключі.
Гострі інструменти тримайте за неробочу частину, а передаючи їх обережно тримайте за робочу частину до себе.
Розбирати і складати важкі та громіздкі агрегати обережно.
При демонтажі та монтажі спіральних пружин користуватися спеціальними знімачами.
Технічне обслуговування й ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях мають забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт; обладнання, інструмент та прилади мають відповідати характеру виконуваної роботи й унеможливлювати травматизм.
У разі примусового переміщання автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової ями й відійти від конвеєра. Для екстреного зупинення конвеєра на кожному посту є кнопки "Стоп".
Електричне обладнання діагностичного стенда з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) має бути надійно заземлене.
Наприкінці зміни слід вимкнути рубильник стенда, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.
Пуск двигуна треба здійснювати стартером, як виняток – пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал треба тільки знизу вгору, довкола – забороняється.
Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для видаляння відпрацьованих газів.
У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару.
Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.
Роботи з акумуляторними батареями треба виконувати в ізольованих приміщеннях із дотриманням вимог безпеки, викладених нижче.
Усі особи, які причетні до роботи з акумуляторними батареями, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки.
Уразі потрапляння електроліту або кислоти на шкіру необхідно негайно змити їх водою, 10 % розчином соди чи нашатирного спирту.
Питну воду слід зберігати у шафі в закритій місткості.
У робочих приміщеннях забороняється палити, а також зберігати продукти харчування
Після закінчення кожної зміни треба робити вологе прибирання підлог, столів, верстаків та інструментів.
Демонтаж і монтаж шин автомобілів слід здійснювати на спеціально відведених місцях (постах). Перед демонтажем шини потрібно випустити повітря з камери. Під час накачування необхідно стежити за показами манометра, не допускаючи підвищення тиску повітря в шині понад установлену норму.
Миття автомобілів, агрегатів і деталей здійснюють на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують припливно-витяжною вентиляцією, а мийні ванни – витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.
4. Організація роботи на робочій дільниці ТО та ПР
4.1 Зона прийомки і видачі автомобілів
Пост прийомки автомобіля – це свого роду «обличчя» автосервісу, що характеризує міру довіри і пошани замовника до організації, контролюючої стан його автомобіля.
Пост прийомки – це контрольний пост для перевірки і автомобіля, що приймається, і відремонтованого, це дільниця інструментального контролю для перевірки автомобіля на відповідність вимогам по безпеці руху. Техогляд передається в комерційні сервісні підприємства і наявність такого поста обов'язково.
При в'їзді автомобіля до автосервісу необхідно заздалегідь оцінити об'єм майбутнього ремонту (перелік робіт і послуг, витратні матеріали і запасні частини), вартість, визначити порядок прийому автомобіля на дільницях автосервісу. Від міри збігу попередньої оцінки майбутнього ремонту з остаточною вартістю виконаного ремонту залежать відношення замовника до даного підприємства автосервісу, його довіра і бажання постійно користуватися його послугами. Комплексна попередня оцінка дозволяє виключити можливі непорозуміння по виявленню нібито виниклих нових несправностей або пошкоджень після відвідання даного підприємства автосервісу. У зв'язку з цим під час прийому автомобіля в ремонт майстер-приймальник і замовник спільно:
– проводять огляд автомобіля для виявлення подряпин, тріщин, сколів і інших подібних дефектів щоб уникнути конфліктних ситуацій в майбутньому;
– погоджують майбутній ремонт з детальним обговоренням всіх робіт, – визначають вартість ремонту, запасних частин, термінів виконання;
– проводять спільний огляд автомобіля на предмет дефектів, що впливають на безпеку руху, і вирішують на місці питання їх усунення.
Після цього сторони підписують акт здачі-приймання автомобіля. Замовник отримує свій екземпляр акту. Після закінчення ТО і ПР майстер-приймальник:
– встановлює автомобіль в зону приймання-видачі автомобіля;
– пояснює підсумки проведеного ремонту, демонструючи на автомобілі виконані роботи і замінені запасні частини;
– видає сертифікат контролю з поясненнями;
– рекомендує, якщо потрібний, терміни проведення майбутніх ТО або ПР;
– представляє рахунок і коментує всі позиції рахунку;
– проводить огляд автомобіля на предмет подряпин, тріщин, сколів і інших дефектів, доводячи клієнтові, що в ході ремонту на автомобілі не з'явилося нових дефектів.
Сторони підписують акт здачі-приймання автомобіля. Всі ці дії націлені на максимально якісне обслуговування і ремонт автомобілів, а також інформування замовників про надані послуги.
4.2 Зона ТО і ПР автомобілів
Автомобілі, що поступають на станцію, вимагають проведення самих різних по найменуванню і обсягу робіт ТО і ПР, і тому організація виробництва станції повинна забезпечувати виконання будь-якого їх поєднання, тобто володіти достатньою гнучкістю технологічного процесу ТО і ПР.
У зв'язку з випадковим характером необхідних технічних дій для автомобілів, що поступають на СТОА, можливі наступні варіанти поєднання робіт ТО з роботами ПР:
– ТО в повному обсязі;
– вибірковий комплекс робіт ТО (регулювальні, змащувальні і ін.);
– повний обсяг ТО спільно з роботами ПР, виявленими в процесі діагностування;
– вибірковий комплекс робіт ТО з роботами ПР, виявленими в процесі діагностування.
При цьому спочатку виконуються роботи по ПР, а потім вже ТО.
Залежно від того або іншого поєднання необхідних видів робіт вибираються раціональна технологічна схема і організація виробництва.
На постах ПР виконують розбірно-складальні, регулювальні і кріпильні роботи, а також усувають дрібні несправності. Їх обсяг складає близько 40% загального об'єму робіт ПР, а з врахуванням дрібних робіт по ремонту кузова – 50%. Інші роботи ПР, а також роботи по КР агрегатів проводяться на спеціалізованих дільницях.
Дрібні несправності усувають безпосередньо на постах ПР, а дефектні агрегати, вузли і механізми, зняті з автомобілів, направляють на відповідні спеціалізовані дільниці для проведення необхідних робіт, після чого вони поступають на ділянку ПР і встановлюються на автомобіль. За узгодженням з власником замість знятого агрегату або вузла можуть бути встановлені раніше відремонтовані (з оборотного фонду).
На особливо великих СТО є спеціальні пости ТО і ПР, на яких проводиться так зване туристське (термінове) обслуговування, що включає роботи, що найбільш часто зустрічаються при ТО і ПР.
В основному роботи по ТО і ПР проводяться на універсальних або спеціалізованих постах. Зважаючи на специфіку робіт, що виконуються на СТО, рекомендується 60-70 % постів оснащувати підйомниками.
Зона ТО і ПР є основною і по характеру виробничого процесу має бути пов'язана зі всіма виробничими дільницями і центральним складом. При розміщенні постів ТО і ПР необхідно керуватися нормованими відстанями між автомобілями, а так само між автомобілями і елементами будівлі, встановленими залежно від категорії автомобілів. Планувальне рішення і площі зон ТО і ПР залежать від вибраної будівельної сітки колон (кроку колон і ширини прольотів), облаштування постів, їх взаємного розташування і ширини проїзду в зонах.
Для забезпечення нормальних умов праці і гнучкості виробничих процесів при їх зміні в зонах ТО і ПР рекомендується використовувати підлогові оглядові пристрої (гідравлічні і електричні підйомники, пересувні стійки, перекидачі і тому подібне). Виходячи з вимог технологічного процесу в окремих випадках допускається улаштування оглядових канав.
На СТОА з числом робочих постів до 10 (включно) в приміщенні постів ТО і ПР допускається розміщувати пости для ремонту кузовів із застосуванням зварювання за умови, що вказані пости захищені суцільними екранами, що не згорають, заввишки 2,5 м від підлоги.
При обладнанні постів гідравлічними одноплунжерними підйомниками двох або більше паралельних постів відстань між ними повинна забезпечувати можливість повного повороту піднятого автомобіля за умови, що на сусідніх підйомниках автомобілі будуть розташовані перпендикулярно проїзду.
По взаємному розташуванню пости можуть бути проїзними і тупиковими. Проїзне розташування декількох постів використовується для ТО при потоковому методі обслуговування автомобілів, а проїзні одиночні і тупикові пости – для ТО і ПР на окремих постах. При тупиковому розташуванні постів в зоні ТО і ПР розташування постів може бути під кутами 30º, 45º, 60º, 75º та 90º до осі проїзду, одно- і дворядним.
Ширина зони визначається шириною проїзду і довжиною окремих постів. Довжину цеху визначає кількість необхідних робочих місць і постів, а також необхідних підсобних приміщень площею мінімум 20% від загальної площі зони.
Ширина в'їзду до зони складає 4,0 м, висота – мінімум 3,5 м.
Пости для загального ремонту і обслуговування розподіляють так, щоб пости, відведені для "швидкого сервісу", знаходилися ближчим до кабінету приймальника, останні – ближче до цеху ремонту агрегатів, електроустаткування.
При організації руху автомобілів по зоні з точки зору зручності і безпеки рекомендується передбачати:
– однорядний рух від в'їзду до виїзду;
– в'їзд і виїзд на кожний поста не повинен заважаючи іншим.
Найбільш економічним використанням площі зони буде при дворядному розташуванню постів з проїздом між ними.
Підлога зони має бути стійкою до стирання, кислотостійкою, стійкою до дії жирів, масел і води. Найбільш доцільно для цієї мети є використання керамічної плитки.
Миття цеху полегшує каналізаційний жолобок, що знаходиться посередині дороги і що з'єднується з маслоуловлювачем або станцією очищення стічних вод сервісного відділу.
Освітлення цеху: природне – через засклені стіни, штучне – ліхтарі верхнього світла. Освітлювальні прилади повинні розташовуватися на кордонах сервісних постів для того, щоб їх світло не загороджувалося під час робіт в моторному відсіку. Абсолютно невигідне розташування освітлення над серединою сервісного поста.
Внутрішні стіни зони фарбують до висоти приблизно 2 м фарбовим покриттям, що миється, або ж вони покривають кахельними плитками.
Обов’язково необхідно забезпечити пряме з'єднання приміщення зони з офісами і зі складом запчастин, а також з підсобними приміщеннями і санітарно-технічними приміщеннями.
Для забезпечення необхідних умов повітряного середовища слід передбачати загальнообмінну приточно-витяжну вентиляцію з урахуванням режиму роботи підприємства і кількості шкідливих викидів, що встановлюються в технологічній частині проекту.
В приміщенні зони потрібно встановити витяжну установку для відведення відпрацьованих газів працюючих двигунів.
Дільниця передпродажної підготовки
У розроблених типових проектах станцій обслуговування на 25 і 50 робочих постів передбачено магазини з продажу автомобілів. На цих же станціях проводиться і передпродажна підготовка автомобілів, яка включає: зняття тимчасового протикорозійного покриття і проведення прибирально-мийних операцій; перевірку відповідності супровідних документів номерам двигуна і кузова автомобіля; перевірку наявності і установку комплектуючих виробів і приладдя; перевірку роботи агрегатів, систем, вузлів і автомобіля в цілому; усунення виявлених дефектів і несправностей.
На СТО на 25 робочих постів передпродажна підготовка проводиться на постах зони ТО і ПР. В типових проектах СТО на 50 робочих постів окремо організовується дільниця передпродажної підготовки.
При виявленні механічних пошкоджень кузова, отриманих при транспортуванні, останні усуваються на кузовній і забарвленні ділянках станції.
Перевірений і підготовлений до продажу автомобіль встановлюється на майданчику зберігання готових до продажу автомобілів або в демонстраційній залі магазина.
5. БУДОВА ТА ПРИНЦИП РОБОТИ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ
5.1 Загальні відомості
Система охолодження призначена для примусового відводу від деталей зайвої теплоти і передачі її навколишньому повітрю. У результаті цього створюється визначений температурний режим, при якому двигун не перегрівається і не переохолоджується, тобто робочий цикл протікає нормально. На двигуни прийнята рідинна система охолодження закритого типу з граничною циркуляцією охолодної рідини від водяного насоса. Найвигідніший тепловий режим роботи двигуна створюється при температурі охолодної рідини 80 -95 градусів Цельсія і забезпечується системою охолодження двигуна (Додаток1.1). Охолодна рідина в систему охолодження двигуна заливається через горловину верхнього бака радіатора 1, що закривається пробкою. Повна ємність системи охолодження двигуна з опалювальним і пусковим підігрівником 29 л., а без них 26 л. Випуск охолодної рідини необхідно обов'язково здійснювати через три крани, (додаток 1.2). Два зливних крани 1 однієї сорочки охолодження встановлені на правому і лівому рядах блоку циліндрів і один зливний кран 3 радіатора встановлений на відвідному патрубку радіатора. Привід до каналів дистанційний, його здійснюють спеціальними тягами. Розглянемо пристрій основних приладів системи охолодження, двигуна.
5.2 Принцип дії
Система охолодження повинна бути цілком заповнена охолодною рідиною. Якщо рідини не дістає 5–7% від ємності системи, може припинитися її циркуляція, що при низьких температурах приводить до утворення, а при високих температурах до перегріву двигуна. Для контролю температурного стану системи в сорочці охолодження впускного трубопроводу встановлений датчик покажчика температури охолодної рідини. Охолодна рідина з радіатора надходить по нижньому патрубку до кисянчу з розпірною пружиною у водяний насос з якого по двох патрубках і надходить у праву і ліву сорочки охолодження блоку циліндрів. У сорочці охолодження рідина піднімається нагору і по каналах, що проходить у випускних клапанів, надходить у сорочку охолодження голівок циліндрів, з яких гаряча рідина проходить у сорочку впускного трубопроводу і нагріває його, забезпечуючи кращі умови сумішоутворення. Далі рідина проходить крізь клапан термостата (додаток 1.3) і по випускному патрубку і його шлангу повертається в радіатор, де нагріта рідина охолоджується.
На автомобілі встановлюють трубчасто-стрічковий змійковий радіатор, із трьома рядами трубок і герметичною пробкою (додаток 1.4). На автомобілі, призначених для експортних модифікацій. Герметична пробка радіатора має два клапани: – випускний; – впускний.
Випускний клапан відкривається при внутрішньому надлишковому тиску в 1 кгс/см2., що забезпечує підвищення температури кипіння охолодної рідини до 119 град. Цельсія. У випадку кипіння охолодної рідини в радіаторі для відводу пари назовні в горловині верхнього бочка радіатора встановлена паровідвідна трубка. При охолодженні рідини в герметичній системі з'являється розрідження, що може призвести до зминання бачків і трубок радіатора. Для сигналізації про закипання охолодної рідини у верхньому бачку радіатора встановлений електричний імпульсний датчик контрольної лампи аварійної температури 115 град. Цельсія.
Температуру закипаючої рідини в радіаторі регулюють пластинчато-довідниковими жалюзями, керування якими здійснюється з кабіни автомобіля, рукояткою троса. При повороті важеля переміщають тягу приводу жалюзі уздовж радіатора і повертають пластини жалюзі радіатора. Жалюзі радіатора можуть бути встановлені в будь-якім проміжному положенні. У літню пору жалюзі повинні бути цілком відкриті. Радіатор має еластичну підвіску на гумових подушках і з'єднаний із системою охолодження двигуна за допомогою гумових шлангів. Для запобігання нижнього шланга від зминання (погіршуючого циркуляцію охолодної рідини) усередині нього встановлена розпірна пружина. З метою концентрації і збільшення швидкості потоку повітря, засмоктуваного вентилятором, на радіатор з боку двигуна встановлюють кожух з отвором трохи більшим, ніж простір, займаний лопатями вентилятора.
5.3Водяний насос
Охолодна рідина в системі охолодження повинна прокачуватися до 10 разів у 1 хвилину. Для забезпечення циркуляції рідини в систему охолодження двигуна включений укріплений на передньому торці блоку двигуна відцентровий водяний насос (додаток 1.5) з однобічним підведенням рідини. Вал приводу водяного насоса встановлений у чавунному корпусі на двох кулькових підшипниках між якими знаходиться розпірна втулка.
На зовнішньому кінці вала на шпонці і розрізній конусній сталевій втулці установлена маточина вентилятора, що утримується від осьових зсувів корон частою гайкою зі шплінтом. Це кріплення забезпечує можливості надійного підтягування маточини вентилятора на розрізній конусній втулці. На внутрішньому кінці вала на лисці посаджена крильчатка водяного зсуву болтом. Крильчатка розміщається в алюмінієвому корпусі водяного насоса. Розтруби корпуса двома болтами кожний кріпляться до блоку двигуна. Охолодна рідина надходить у центр крильчатки насоса від радіатора по патрубку, і далі від крильчатки подається під напором 1,4–2,6 кгс/см2 через розтруби у праву і ліву групи циліндрів двигуна.
Для запобігання вимивання змащення охолодною рідиною між корпусом і крильчаткою встановлений само рухливий сальник із графітною гартованою шайбою перед малим підшипником (з боку крильчатки) є водо скидач, а в нижній частині корпуса знаходиться контрольний канал, через який виливається просочувальна через сальник рідина. У випадки течі рідини через канал потрібно замінити сальник, однак ні в якому випадки не можна глушити канал, обмотувати корпус ізоляційною стрічкою й ін. У результаті таких дій рідина, що просочується, почне надходити в корпус, та вимиє з підшипників змащення.
6. НЕСПРАВНОСТІ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ
Ознаками несправності рідинної системи охолодження є: підтікання охолоджувальної рідини, перегрів або переохолодження двигуна.
Підтікання рідини може відбуватися через нещільності в з’єднаннях шлангів, патрубків і фланців, тріщини в бачках і серцевині радіатора, а також через контрольний отвір водяного насоса. Для усунення течі через нещільність в з’єднанні шлангів треба підтягнути стяжні хомутики. Течі через нещільності у фланцях патрубків усувається підтягуванням болтів і гайок кріплення. Підтікання рідини через тріщини в бачках і серцевині радіатора усувається запаювання пошкоджених місць.
Перегрів двигуна характеризується підвищеною температурою і можливим закипанням охолоджуючої рідини, мотор закипає внаслідок недостатнього рівня охолоджуючої рідини, пробуксовки або обриву ременя приводу вентилятора, засмічення проходів в серцевині радіатора, поломки крильчатки водяного насоса, несправності термостата (не відкривається основний клапан, і циркуляція рідини через радіатор не відбувається), при постійному закритті жалюзі, великого відкладення накипу в сорочці охолодження і радіаторі.
При тривалій роботі двигуна з підвищеною температурою можливі заклинювання поршнів в циліндрах і вихід двигуна із строю, тому при перших же ознаках перегріву необхідно вживати заходів до усунення несправностей.
Пробуксовка ременя приводу вентилятора може походити від замаслення або слабкого натягу. Масло, що потрапило на ремінь, видаляється при знятому ремені шляхом протирання приводних шківів і ременя ганчір’ям, злегка змоченою бензином. При нормальному натягу ременя приводу вентилятора його прогин в середині між шківами водяного насоса і генератора повинен бути 10-15 мм. Якщо прогин площі більший, то проводиться натяг ременя шляхом відхилення генератора в напрямку від блоку циліндрів.
Порваний ремінь замінюють новим в такій послідовності: послаблюють кріплення генератора і переміщають його до відмови до блоку циліндрів; протягують ремінь через лопаті вентилятора і надягають його спочатку на шків колінчастого валу, потім на шків генератора і, нарешті, на шків водяного насоса, повертаючи при цьому вентилятор за лопаті; натягують ремінь до нормальної величини відхиленням генератора і затягують болти кріплення останнього.
Засмічення проходів серцевини радіатора визначається зовнішнім оглядом і усувається спочатку прочищенням щіткою з довгим ворсом, промиванням серцевини струменем води з боку двигуна, а потім продувкою стисненим повітрям.
При несправному термостаті двигун перегрівається (визначається за вказівником температури), а верхній бачок і серцевина радіатора залишаються холодними. Несправний термостат замінюють новим.
Наявність накипу в сорочці охолодження і радіаторі викликає систематичний перегрів двигуна і швидке википання охолоджуючої рідини.
Для видалення накипу необхідно залити в систему охолодження розчин, приготовлений з розрахунку 4-8 г хромпика на 1 л води (концентрація менш 3 г викликає посилену корозію), і експлуатувати автомобіль з цим розчином протягом місяця. Після цього розчин злити і промити систему охолодження чистою водою.
Переохолодження двигуна при низькій температурі навколишнього повітря може бути викликано несправністю термостата (не закривається основний клапан), відсутністю утеплювача і заїданням приводу жалюзі у відкритому положенні. Причиною заїдання жалюзі зазвичай є відсутність мастила в приводі.
Для усунення несправності необхідно зняти трос приводу з оболонкою, промити його в гасі, змастити і встановити на місце. Робота двигуна з низькою температурою викликає втрату потужності, а також посилений знос деталей кривошипно-шатунного механізму.
7. ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ РІДИННОЇ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ
Технічне обслуговування (ТО) – це комплекс операцій (операція) для підтримання автомобіля в працездатному або справному стані (при найменшому спрацюванні спряжених деталей, що запобігає раптовим відмовам окремих складальних одиниць) під час використання його за призначенням, стоянки, зберігання чи транспортування.
Для підвищення терміну служби окремих деталей, складальних одиниць та автомобіля в цілому, запобігання їхнім раптовим відмовам, скорочення часу простою автомобіля в ремонті ТО здійснюють за планом через певні періоди з урахуванням про бігового чи часового фактора.
Незалежно від температури довкілля, навантаження і швидкісного режиму автомобіля система охолодження повинна підтримувати температуру охолодної рідини в межах 75-98°С. При цьому двигун розвиває максимальну потужність, має мінімальну витрату пального та працює з найменшим зношенням.
Працездатний стан системи охолодження забезпечується інтенсивною і регульованою циркуляцією достатньої кількості охолодної рідини, доброю теплопровідністю стінок охолодження деталей і трубок радіатора, інтенсивним і регульованим потоком повітря крізь серцевину радіатора.
Для забезпечення нормальної роботи двигуна треба ретельно обслуговувати систему охолодження.
При щоденному технічному обслуговуванні (ЩТО) перевірити рівень охолодної рідини. Для цього на холодному двигуні відкрити контрольний кран на розширювальному бачку. Якщо з крана не потече рідина — рівень недостатній. Відновлювати його доливанням охолодної рідини в наступному порядку:
закрити кран контролю рівня рідини;
зняти пробку заливної горловини розширювального бачка і долити рідину через заливну горловину на 2/3 висоти бачка;
закрити пробку заливної горловини розширювального бачка.
При технічному обслуговуванні № 1 (ТО-1) змастити підшипники водяного насоса.
При технічному обслуговуванні № 2 (ТО-2): перевірити стан і дію жалюзі радіатора;відрегулювати натяг пасів приводу водяного насоса.
Для перевірки стану і дії жалюзі радіатора потягнути на себе і відпустити ручку керування роботою жалюзі, при цьому вони повинні закриватися і відкриватися повністю.
При експлуатації двигуна приводні паси постійно витягуються і натягнення їх зменшується. Паси починають пробуксовувати, обертаючи водяний насос з меншою частотою, що призводить до перегріву двигуна і зносу пасів. При сильному натягненні пасів збільшується навантаження на підшипники водяного насоса. Нормальна робота системи охолодження залежить від надійної роботи приводних пасів, тому необхідно оберігати їх від попадання на них масла і палива, контролювати натяг і, якщо необхідно, регулювати його. Особливо ретельно перевіряти натяг пасів у перші 50 год. роботи двигуна, оскільки в цей час відбувається їх найбільше розтягування.
Натяг пасів перевіряють натисканням зусиллям у 40 Н на середину найбільшого проміжку між шківами. Нормально натягнуті паси при цьому повинні прогинатися на 15-22 мм.
ВИСНОВКИ
Під час проходження практики на ПП СТО «ПриоритетСЕРВИС» я удосконалив професійні уміння та навики по спеціальності , набув практичних навичок при обслуговування автотранспорту та складових агрегатів автомобіля , використовуючи теоретичні знання, набуті при вивченні спец предметів, також навчитись обслуговувати та ремонтувати окремі елементи автомобіля, та обслуговувати їх під час експлуатації їх автомобілем .
Ця практика дала мені можливість набути дуже багато практичних навичок по наладці та роботі оснащення яке використовується при ремонті та технічному обслуговуванні автомобілів
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
В.Ф. Кисликов, В.В. Лущик «Будова й експлуатація автомобіля»
О.П. Строков, М.Г. Макаренко «Основи будови та експлуатації автопоїздів»
Б.С. Бабіч, В.В. Лущик «Технічне обслуговування й ремонт металевих кузовів автомобіля»
О.М. Бурцев, Д.О. Шамрай «двигуни внутрішньго згоряння»
Л.Е. Винокурова, М.В. Васильчук, М.В. Гаман «Основи охорони праці»
Додатки
Д
одаток 1.1
Додаток1.2
Схема дистанційного керування зливними кранами
1-зливний кран; 2-рукоюдка привода зливних кранів; 3-зливний кран патрубка радіатора; 4-рукоюдка привода зливного крану патрубка радіатора;
Додаток 1.3
Схема роботи термостата-термостат в закритому положенні; б-термостат в відкритому положенні; 1-балон термостата; 2-активна маса (церезин); 3 - мембрана; 4-направляюща втулка; 5-шток; 6-поворотна пружина; 7- заслінка термостата; 8-патрубок; 9-коромисло заслінки; 10-корпус термостата; 11-буфер; 12-обойма; 13-впускний газопровід;
Додаток 1.4
Пробка радіатора 1-паровідвідна трубка; 2-горловина радіатора; 3-кришка пробки; 4, 8-прокладки впускного і перепускного клапанів; 5 – пружина; 6, 7-випускний та перепускний клапан;
Додаток1.5
Водяний насос і вентилятор. а - пристрій, б - привід; 1 - корпус, 2 - крильчатка, 3 - валик, 4 - пружина, 5 - самопіджимний сальник, 6 - верхній патрубок, 7 - маслянка, 8 - шків, 9 - хрестовина, 10 - лопать вентилятора, 11 - генератор, 12 - приводний пас.