Ім'я файлу: ТЕМА2.docx
Розширення: docx
Розмір: 72кб.
Дата: 10.12.2023
скачати
Пов'язані файли:
Реферат Манченко Т.А. 3 курс КИТ 418в.docx
Завдання обротні активи.docx
Кровотечі ТЕСТИ.docx
ТЕМА4.docx

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра енергетики та електротехнічних систем

Реферат

з дисципліни «Телемеханіка і АСУ систем електропостачання»

на тему:

«Класифікація систем телемеханіки»


Виконав студент 1м курсу,

групи ЕТЕС 2301-2м

Урсаленко М.С.
Перевірив: Кравченко В.О.


Суми – 2023

У процесі управління виробничими процесами виникає потреба у передачі інформації про хід виконання робіт, а також команд управління. Системи автоматики потрібні для автоматизації різноманітних процесів, у той час коли телемеханічні системи призначені для передачі та обробки таких повідомлень. На залізничному транспорті до телемеханічних систем висуваються особливі вимоги, оскільки вони безпосередньо впливають на безпеку руху поїздів.
Телемеханіка – галузь науки і техніки, яка охоплює теорію та технічні засоби перетворення і передачі інформації для управління технічними системами на значній віддалі.
На залізничному транспорті системи телемеханіки отримали широке поширення при централізованому управлінні об’єктами, що розміщені на значній віддалі від центру управління. Телемеханічні системи поділяються на декілька основних груп залежно від функцій, які вони виконують.
Системи телеуправління (ТУ) призначені для передачі системи команд управління від пункту управління безпосередньо до об’єктів управління.
Системи телесигналізації (ТС) призначені для передачі інформації про стан об’єкта, над яким проводиться контроль до пункту управління.
Системи телевимірювання (ТВ) застосовуються з метою контролю значень різноманітних показників об’єкту управління на значній віддалі.
Системи телерегулювання (ТР) застосовуються з метою передачі сигналів встановлення від пункту управління до об’єкту управління. Такі системи застосовуються для передачі команд на об’єкти, які мають значну кількість різноманітних станів.
Також існують комбіновані системи, які об’єднують у собі функції кількох зазначених систем.
Усі системи телемеханіки, за своєю суттю, є системами передачі інформації. Ці системи містять сукупність технічних засобів передачі інформації від джерела до пристрою виконання (рис. 2.1). Основними елементами такої системи є:
– джерело повідомлення (ДС);
– кодуючий пристрій (КП) формує з повідомлення «А» сигнал;
– передавач-модулятор (ПМ) потрібний для перетворення сигналу у вид, який зручний для передачі лінією зв’язку;
– лінія зв’язку (ЛЗ) – фізичне середовище, засобами якого передаються сигнали;
– приймач–демодулятор (ПД) – перетворює прийнятий сигнал у початковий вид;
– декодуючий пристрій (ДП) – формує з отриманого сигналу початкове повідомлення;
– формувач сигналу реалізації (ФСР) – формує сигнал управління залежно від прийнятого сигналу;
– виконавчий (виконуючий) пристрій (ВП).



Рис. 2.1. Структурна схема системи передачі інформації
Системи телемеханіки потрібні для передачі повідомлень від джерела до адресата. Якщо переданий сигнал був прийнятий без спотворень і повністю відповідає початковому, то завдання телемеханічної системи вважається виконаним.
Управління віддаленими об’єктами проводиться з єдиного пункту управління (ПУ) оператором. На цьому пункті знаходиться диспетчерський комплект апаратури прийому-передачі, а безпосередньо біля об’єктів, якими управляють чи контролюють розміщуються комплекти пунктів контролю (ПК).
Об’єкти, які контролюються чи ті, якими управляють за територіальним розміщенням можуть бути:
– ті, що розміщені в одному місці – зосереджені об’єкти (рис. 2.2, а);
– ті, що розподілені незначними групами на значній віддалі один від одного – розподілені об’єкти (рис. 2.2, б).
При зосереджених об’єктах управління чи контролю на усі об’єкти встановлюють спільний комплект (ПК), а при розподілених – біля кожної з груп (чи окремих об’єктів управління чи контролю) встановлюють свій комплект апаратури.



Рис. 2.2. Види розподілу об’єктів управління
Системи телеуправління (ТУ) самостійно застосовують досить рідко, частіше їх доповнюють пристроями телесигналізації (ТС). Такі системи називаються системами «ТУ – ТС». Для них характерною є передача обмеженої кількості дискретних команд чи повідомлень. При їх передачі застосовуються наступні методи вибору: прямий, кодовий та груповий.
Прямий вибір характерний тим, що вміст кожного повідомлення (команди) визначається тільки одним імпульсом визначеної якості. Принцип прямого вибору можна пояснити за допомогою схеми рис. 2.3.
Якщо необхідно управляти N об’єктами і при цьому кожен об’єкт може бути увімкнений чи вимкнений, то для цього потрібно передати N*2 різних команд: «Увімкнути 1-й об’єкт»; «Вимкнути 1-й об’єкт»; «Увімкнути 2-й об’єкт»; «Вимкнути 2-й об’єкт» тощо.
На стороні пункту управління встановлюються передавачі (Пер1 … Пер N), які генерують коливання різної частоти. Якщо сигнал відсутній (Пер 1, Пер N), то це відповідає передачі «0», якщо сигнал надсилається (Пер 2) – «1». Коливання передаються лінією зв’язку (ЛЗ). Розподіл посилок проводиться на приймальному кінці полосовими фільтрами (ПФ1 … ПФ N). На виході фільтрів увімкнені виконавчі реле (Р 1 … Р N).
Важлива властивість систем з прямим вибором – це можливість одночасної передачі однієї, двох чи всіх можливих команд, оскільки кожна команда надсилається незалежно – кожна своїм каналом.



Рис. 2.3. Система з прямим методом вибору
Кодовий вибір (рис. 2.4) характерний тим, що кожна команда передається визначеною кодовою комбінацією.



Рис. 2.4. Функціональна схема системи ТУ з кодовим вибором
На передавальному кінці системи з кодовим вибором встановлюють шифратор, а на приймальному – дешифратор. При натисканні однієї з кнопок управління (К1 … К5) сигнал надходить на шифратор (Ш), який перетворює отриманий сигнал у визначену кодову комбінацію. Лінією зв’язку (ЛЗ) ця комбінація надходить на фільтри приймального комплекту (ПФ), які й виділяють імпульси. Сигнали з виходів фільтрів надходять на випрямлячі (В1, В2, ВЗ) і у виді коду комбінації імпульсів – на дешифратор (Д), який забезпечує з кожною фіксованою комбінацією вхідних імпульсів збудження тільки одного виконавчого реле (Р1 … Р5) на виході.
Груповий метод вибору найчастіше застосовується якщо потрібно управляти розподіленими системами телемеханіки або коли виникає потреба в управлінні значною кількістю об’єктів. При такому способі всі кодові комбінації розбивають на групи. Перша група елементів повідомлення несе інформацію про номер контрольного пункту, друга – про вид команди управління (увімкнути/вимкнути), а третя – про номер об’єкта управління. Принцип побудови системи телеуправління з груповим методом вибору пояснює рис. 2.5.



Рис. 2.5. Структура системи ТУ з груповим вибором
На пульті управління повідомлення ТУ кодується і передається у лінію зв’язку у виді серії імпульсів, які володіють визначеними ознаками. На виконавчому пункті імпульси сприймаються спеціальними пристроями, декодуються та впливають на об’єкт (О), яким і проводиться управління.
З метою передачі команд ТУ апаратура пункту управління містить наступні функціональні вузли:
– пусковий вузол П, який сприймає команди з пульта управління і запускає пристрої кодування;
– генератор Г, який виробляє імпульси струму для передачі лінією зв’язку;
– кодер К для кодування повідомлення (надає імпульсам струму визначені якості);
– розподілювач Р, який проводить розподіл сигналів;
– лінійний вузол Л, який служить для узгодження пристроїв кодування з лінією зв’язку.
Апаратура виконавчого пункту для прийому команд ТУ містить:
– лінійний вузол Л, який сприймає імпульси струму з лінії зв’язку та фіксує їх якість;
– декодер Д, який проводить декодування прийнятого повідомлення, тобто визначає об’єкт, якому передається наказ та формує сигнал управління цим об’єктом;
– захисний вузол 3, призначений для виявлення та виправлення помилок при передачі повідомлення каналом зв’язку.


Системи телевимірювання призначені для передачі значень контрольованих параметрів на значні віддалі. Потреба в таких системах спричиняється тим, що при великих відстанях передачі та використанні звичних електричних способів проведення вимірювань значно зростають значення похибок вимірювання за рахунок непостійності параметрів лінії зв’язку. Звичні методи вимірювань принципово непридатні у випадку проведення контролю за параметрами рухомих об’єктів. Таким чином, головна задача, яку вирішують пристрої телевимірювання, полягає у забезпеченні можливості проведення вимірювань електричних та неелектричних параметрів на значних віддалях з допустимою точністю.
Принцип побудови системи телевимірювання (ТВ) пояснює рис. 2.6. Датчик телевимірювання (ДТ) перетворює контрольовану величину А1 у відповідний первинний сигнал. Передавач (П) перетворює цей сигнал у допоміжну величину f1, яка зручна для передачі лінією зв’язку (ЛЗ). Приймач (Пр) перетворює отриманий сигнал у форму, яка зручна для проведення відліку і приймальний прилад (ПП) відтворює вимірювану величину.



Рис. 2.6. Структурна схема системи телевимірювання
скачати

© Усі права захищені
написати до нас