КУРСОВА РОБОТА
ТЕМА: «Роль податку на доходи фізичних осіб у формуванні доходів бюджету»
Зміст
Вступ 3
Розділ 1. Прибуткове оподаткування фізичних осіб як об’єкт аналізу 5
Розділ 2. Аналітична оцінка фіскального значення ПДФО 11
Розділ 3. Перспективи розвитку та напрямки удосконалення системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні 19
Висновки 26
Список використаних джерел: 28
Додатки до розділу 1 30
Додатки до розділу 2 32
Додатки до розділу 3 37
Вступ
Актуальність теми. Світова практика побудови та функціонування розвинених економік наочно ілюструє пряму залежність між соціально-економічним результатом та обраною моделлю суспільного розвитку. Найбільш успішними, як правило, виявляються країни, в яких державна соціально-економічна, в тому числі податкова, політика орієнтована на кінцевий результат – добробут громадян. Для України такий підхід є надзвичайно актуальним, зважаючи на загальний невисокий рівень життя в країні. Саме тому нагальною є проблема модернізації системи оподаткування доходів фізичних осіб, з вирішенням якої слід пов’язувати підвищення спроможності фізичних осіб виступати активними учасниками у сферах споживання, заощаджень та інвестицій, інвесторами в розвиток людського капіталу та підвищення якості життя, а також формування середнього класу, який є основою економічного розвитку та політичної стабільності в суспільстві.
Мета і завдання дослідження. Метою курсової роботи є поглиблення теоретичних основ дослідження оподаткування доходів фізичних осіб та на цій основі розробка рекомендацій щодо модернізації системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено ряд взаємопов’язаних завдань:
- визначити об’єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб та особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб;
- визначити соціально-економічну ефективність та виявити суперечності механізму функціонування системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні;
- удосконалити теоретичні засади побудови ефективної системи оподаткування доходів фізичних осіб;
- визначити напрями модернізації системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні шляхом обґрунтування її моделі;
- запропонувати шляхи забезпечення розподільчої функції системи оподаткування доходів фізичних осіб на рівні місцевих бюджетів.
Об’єктом дослідження є система оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти системи оподаткування доходів фізичних осіб, як основи розвитку формування приватних та публічних фінансів в Україні.
Методи дослідження. Розв’язання поставлених завдань зумовило використання наступних методів дослідження: критичний аналіз літературних джерел; логіко-історичний аналіз і синтез – при дослідженні періодизації розвитку системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні, системний та структурний – при розкритті сутності оподаткування доходів фізичних осіб, як інструменту формування приватних фінансів; економіко-статистичний та графічний – при визначенні ефективності існуючої системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні; метод оптимізації – при обґрунтуванні напрямів модернізації системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Перший розділ розкриває сутність прибуткового оподаткування фізичних осіб, другий розділ присвячено аналізу системи оподаткування ПДФО в Україні, в третьому розділі надаються рекомендації, щодо модернізації системи оподаткування ПДФО.
Розділ 1. Прибуткове оподаткування фізичних осіб як об’єкт аналізу
У структурі сучасної податкової системи України, яка визначена Податковим кодексом України, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) є одним із основним загальнодержавних податків, що формує доходи бюджетів із достатнім фіскальним значенням, а й здійснює регуляторний вплив на загальні економічні процеси. Варто виділити основні чинники, які позитивно впливають на надходження податку на доходи фізичних осіб (таблиця 1.1)[16].
Таблиця 1.1.
Основні чинники, які позитивно впливають на надходження ПДФО
| № | Чинники |
| 1 | Зростання номінального ВВП |
| 2 | Зростання витрат на оплату праці |
| 3 | Легалізація виплати заробітної плати |
| 4 | Позитивні тенденції до зростання доходів низькооплачуваних верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій |
| 5 | Зростання змішаних доходів домашніх господарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності |
Джерело:складено автором на основі джерела [16]
При дослідженні проблематики оподаткування доходів слід виходити з того, що доходи фізичних осіб є джерелом формування приватних фінансів і саме через оподаткування таких доходів здійснюється вплив на ці фінанси. Формування останніх, які, у свою чергу, є самостійною складовою частиною фінансової системи країни, нині відбувається в умовах:
- збільшення частки осіб-власників капіталу, зростання доходів від власності; - існування доволі значної частки бідного населення, в тому числі таких, чиї доходи є нижчими за прожитковий мінімум розшарування населення країни за рівнем добробуту, високого рівня концентрації доходів;
- високої частки тіньових, а в їх складі незаконних, доходів;
- збереження високого рівня диференціації розмірів заробітної плати в галузевому та територіальному розрізах, між міськими та сільськими жителями; суттєвої диференціації витрат домогосподарств за різними їх типами;
- орієнтації значної частини населення на заробітки за кордоном внаслідок неможливості їх отримання в Україні;
- впливу на фінансову спроможність домогосподарств кредитної політики банків;
- низької ролі держави у корегуванні фінансової поведінки домогосподарств, виходячи з необхідності, з одного боку, підвищення рівня їх добробуту, а, з другого боку, стимулювання їх активності у сфері заощаджень та інвестицій, як однієї з передумов розвитку фінансового ринку в країні.
Завдання оподаткування доходів фізичних осіб за таких умов вбачається в нівелюванні негативного впливу деструктивних чинників формування платоспроможності приватних фінансів з метою мінімізації ризиків зменшення рівня їх присутності на споживчому та фінансовому ринках. Власне, мова йде про забезпечення максимальної повноти реалізації притаманних домогосподарству функцій (сутність домогосподарства див. додаток до розділу 1 таблиця 1.2.), яких, зокрема, і з чим я повною мірою погоджуюся, виділяють чотири основних,які викладено у таблиці 1.3.
Таблиця 1.3.
Функції домогосподарства та їх суть
| Функції домогосподарства | |||||
| Постачальницька | Виробнича | Споживча | Заощаджувальна | ||
| Їх суть | |||||
| Постачання праці, капіталу та інших виробничих ресурсів на відповідні ринки | Виробництво готової продукції та надання послуг | Споживання товарів і послуг | Можливість збільшення купівельної спроможності домогосподарств в майбутньому. | ||
Для подальшої належної кваліфікації об’єкта оподаткування важливе значення має питання внутрішнього структурування категорії «приватні фінанси» (додаток до розділу 1 рис 1.1)
Таким чином, домогосподарство, яке, зокрема, може складатися навіть з однієї особи, а за наявності такого критерію, як «повністю або частково об’єднують та витрачають кошти», – навіть з кількох сімей, в тому числі з не пов’язаних родинними стосунками осіб, цілком може кваліфікуватися як самостійний окремий об’єкт оподаткування. Такий підхід виглядає обґрунтованим, насамперед, з позиції загальної проблематики управління приватними фінансами, як складовим структурним елементом загальної системи фінансів країни, суб’єктну основу яких складає саме домогосподарство – як об’єкт управління. Що стосується функцій податків, то вони представлені у таблиці 1.4
Таблиця 1.4
Функції податків та їх спрямованість
| Функції податків | |||
| Фіскальна | Соціальна (Розподільна) | Регулююча | |
| Їх спрямованість | |||
| Основне завдання - забезпечення стійкої дохідної бази бюджетів усіх рівнів | полягає в перерозподілі суспільних доходів, тобто наданню соціальної допомоги незахищеним верствам населення за рахунок збільшення податкового зборів з забезпеченого населення | спрямована на регулювання фінансово-господарської діяльності виробників товарів і послуг, а також попиту і пропозиції через платоспроможність фізичних осіб на ринку | |
Джерело: Складено автором самостійно
Для подальшого належного розуміння предмету дослідження видається доцільним означення поняття «система оподаткування доходів фізичних осіб». В Україні вона схематично може бути представлена наступним чином (додаток до розділу 1 рис. 1.2).
З огляду на об’єкт оподаткування, до такої системи належить зараховувати податок на доходи фізичних осіб (при загальній системі оподаткування)( див. таблиця 1.2. додатку до розділу 1), єдиний податок (при спрощеній системі оподаткування), а також тимчасові платежі, збори податкового та неподаткового характеру, які мають спільний об’єкт оподаткування, – в умовах України, це військовий збір, ЄСВ.
Незважаючи на те, що єдиний соціальний внесок відповідно до чинного законодавства не є податком, в цілях об’єктивного визначення фіскального навантаження на дохід фізичної особи доцільно розглядати його як частину системи оподаткування доходів фізичних осіб. Водночас, враховуючи критерії – «масовість», «строковість застосування» та «фіскальна ефективність», в роботі головний акцент зроблено саме на податку на доходи фізичних осіб, як ключовому, домінуючому і постійному в загальній системі оподаткування доходів фізичних осіб.
Слід зазначити, що впродовж незалежності України її система оподаткування доходів фізичних осіб в процесі свого розвитку пройшла кілька етапів.
Характерними рисами цієї системи, особливо в період до 2004 р. (мінімальна податкова ставка становила 10%, максимальна – 40%; розмір ставки залежав від обсягу оподатковуваного доходу, який вимірювався в кількості мінімальних зарплат; із збільшенням доходу ставка податку зростала), були високий ступінь її жорсткості. По-перше, внаслідок великої кількості інтервалів оподаткування в межах доволі незначної суми доходу податковий тягар фактично був перекладений на незаможних громадян. По-друге, були встановлені суттєво занижений неоподатковуваний мінімум (17 грн.) та максимальна податкова ставка щодо доходу понад 1700 гривень. По-третє, мав місце значний розрив (в рази) між розмірами неоподатковуваного мінімуму, з одного боку, та прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати, з другого боку.
З переходом у 2004 р. до єдиної ставки податку з доходів фізичних осіб (13% – до 31 грудня 2006 р. і 15% – з 1 січня 2007 р.) передбачалося забезпечити спрощення адміністрування податку, створення умов для зменшення масштабів ухиляння від його сплати та запровадження дієвої системи соціального захисту найбіднішої частини населення [7]. Водночас негативний бік такого заходу проявився у збільшенні податкового навантаження на незаможних громадян через оподаткування прожиткового мінімуму, оподаткуванні за єдиною ставкою високих і надвисоких доходів, відсутності елемента прогресії [12].
У 2011 р. було запроваджено слабопрогресивну шкалу – встановлена базова ставка в розмірі 15% для доходів, які за місяць не перевищують 10 мінімальних зарплат, та 17% – для доходів понад 10 мінімальних зарплат. Хоча така шкала згодом отримала негативну оцінку окремих дослідників через значне податкове навантаження на категорію малозабезпечених громадян
З 1 січня 2016 р. відбулося чергове повернення до пропорційної системи – податок на доходи фізичних осіб нині справляється за базовою ставкою 18%.
Оцінюючи еволюційний процес розвитку оподаткування доходів фізичних осіб в незалежній Україні, характерною рисою якої можна без перебільшення вважати фіскальну спрямованість, при формуванні нової системи актуалізуються завдання посилення її соціальної функції, забезпечення паритетності останньої з регулюючою та, особливо, фіскальною, функціями, досягнення справедливого оподаткування усіх категорій громадян, підпорядкування меті підвищення індивідуального та суспільного добробуту [13], підтвердженням чому є податкові моделі оподаткування доходів фізичних осіб розвинутих країн світу .
Такий підхід актуалізує, насамперед, завдання оптимізації податкового навантаження, як чинник зростання внутрішніх інвестицій [9], зменшення обсягів тіньового сектору [17]. При цьому мова не повинна йти виключно про підвищення розмірів податкових ставок. У даному випадку теза, за якою у світі ставка прибуткового податку є значно вищою порівняно з Україною, не є достатньо переконливою. Річ у тому, що в цивілізованих країнах зазначений податок сплачується з доходів, які базуються на реальних соціальних стандартах, основу яких складає реальний прожитковий мінімум і саме який часто вважається неоподатковуваним мінімумом. Це є гарантією того, що в таких країнах визначально є високим дохід, як податкова база, з під оподаткування виведені низькі доходи, запроваджені численні соціальні пільги, що в підсумку знижує ефективну ставку.
В Україні ж нижчі, порівняно зі світовими, податкові ставки з податку на доходи фізичних осіб жодним чином не означають менший рівень податкового тягаря. Де-факто їх слід розглядати як певну компенсацію державою за негативну соціальну політику, яка повністю ігнорує законодавчо, передусім Конституцією України, встановлені принципи державної соціальної політики.
В цілому ж слід ставити завдання оптимізації податкового навантаження на дохід, яка, серед іншого, вочевидь має супроводжуватись зниженням його на громадян з низькими доходами, збільшуючи обсяг чистого доходу, який використовується ними, у першу чергу, на споживання.
1 2 3 4 5