Ім'я файлу: фінанси пі.docx
Розширення: docx
Розмір: 44кб.
Дата: 07.06.2021
скачати

Міністерство освіти і науки України
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ЗВ’ЯЗКУ ім. О.С. ПОПОВА

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ


з дисципліни «ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВА ЗВ’ЯЗКУ»

Виконав:

Студент групи МОД-5 Шевлякова Альона

Викладач:

Петрашевська А.Д.

Одеса – 2021

  1. Дайте визначення фінансам як економічної категорії.

Фінанси – система економічних відносин за планомірним розподілом і перерозподілом сукупного суспільного продукту та національного доходу, формування централізованих і децентралізованих грошових фондів для забезпечення потреб розширеного відтворення, підвищення рівня життя народу, розвитку й удосконалення суспільства.


  1. Перерахуйте та надайте характеристику функціям фінансів.

Існують дві основні функції: розподільна і контрольна, але та частина фінансів, яка функціонує у сфері мате­ріального виробництва, як наприклад фінанси підприємств, і бере участь в процесі створення грошових доходів і накопичень, виконує не тільки розподіль­ну і контрольну функцію, але і функцію формування грошових доходів.

Розподільна функція фінансів полягає у планомірному, первинному розподілі сукупного суспільного продукту, створеного в промисловому виробництві. Це означає, що підприємства утворюють фонди грошових коштів за рахунок виручки від реалізації продукції або наданих послуг, які спрямовують на відшкодування витрачених засобів виробництва, видачу зарплати і формування чистого доходу.

Контрольна функція фінансів промислових підприємств виникає на основі розподільної функції, стаючи її продовженням і розвитком. Вона може виявлятися і до настання розподільного процесу, і в ході його, і після завершення. Контрольна функція фінансів полягає у фінансовому контролі за гривнею, який широко застосовується на всіх стадіях кругообігу засобів. Будь-який розподільний фінансовий акт, по суті, одночасно і контрольний.


  1. Що відрізняє фінанси від інших економічних категорій.

Фінанси мають яскраво виражене специфічне суспільне призначення – формування і використання грошових фондів держави (за допомогою особливих форм руху вартості). Фінанси – це й історична категорія, оскільки вони мають стадії виникнення і розвитку, тобто змінюються в часі. Фінанси складаються із фінансів підприємств (об'єднань) і загальнодержавних фінансів.


  1. В чому полягає сутність фінансів.

Сутність фінансів виявляється в їх функціях. Існують дві основні функції: розподільна і контрольна, але та частина фінансів, яка функціонує у сфері мате­ріального виробництва, як наприклад фінанси підприємств, і бере участь в процесі створення грошових доходів і накопичень, виконує не тільки розподіль­ну і контрольну функцію, але і функцію формування грошових доходів.


  1. Що відноситься до об’єктів фінансів.

Об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом засобів, формуванням і використанням грошових фондів. Фінансові відносини – грошові відносини, пов'язані зміною форм вартості.


  1. Що відноситься до суб’єктів фінансів.

Суб'єктами фінансових відносин виступають підприємства, громадські організації, кооперативні, акціонерні, змішані і приватні підприємства, державні органи управління, держава в цілому і населення країни. В економічному житті суспільства фінанси забезпечують рух відповідної грошової маси від низьких ланок суспільного виробництва до центрального і навпаки. Це здійснюється у формі грошових ресурсів, а саме: амортизаційний фонд, фонд накопичення, фонди для вирішення різних соціальних проблем.


  1. Які особливості фінансів підприємств зв’язку вам відомі.

Перша особливість полягає в тому, що для господарства зв’язку характерна централізація виробничої діяльності, за якої всі підприємства зв’язку, незалежно від їх територіального розміщення, підпорядковуються єдиним правилам, що регулюють виробничий процес з передачі повідомлень, єдиним методологічним основам організації і розвитку засобів зв’язку та єдиним тарифам на послуги зв’язку.

Друга особливість полягає в тому, що процес виробництва послуг зв’язку не закінчується на кожному підприємстві, а продовжується на інших підприємствах зв’язку.

Третя особливість – це значна кількість підприємств зв’язку, що забезпечують єдиний виробничий процес, але непов’язані з клієнтурою і тому не реалізовують доходи, так звані неприбуткові підприємства.

Четверта – це вища, ніж в інших галузях народного господарства, централізація грошових ресурсів на капітальні вкладення. Це пов’язано із зосередженням на підприємствах грошових ресурсів на асигнування з бюджетів, амортизаційні відрахування, відрахування з прибутку, які централізовано витрачаються на оплату придбаного обладнання; заходи щодо розвитку й удосконалення виробництва; фінансування капітальних вкладень на будівництво споруд зв’язку.

П’ята особливість – двосторонній принцип грошових відносин з державою, тобто грошові відносини підприємств зв’язку, з одного боку, виявляються здійсненням платежів до бюджету (з прибутку, доходів), з іншого, боку вони отримують асигнування з бюджету для фінансування капітальних вкладень.

Шоста особливість – фінанси Міністерства транспорту та зв’язку України роз’єднані і вступають у самостійні відносини з державним бюджетом країни. Міністерство транспорту та зв’язку тільки організовує, спрямовує і контролює діяльність всіх підприємств зв’язку на території країни і не може маневрувати фінансовими ресурсами галузі.

Сьома особливість – акумуляція засобів Міністерством транспорту та зв’язку з підприємств і створення централізованих фондів для фінансування наукових розробок, капітального будівництва та ін. тільки з відома відповідних підприємств.



  1. Що таке централізація виробничої діяльності.

За неї всі підприємства зв’язку, незалежно від їх територіального розміщення, підпорядковуються єдиним правилам, що регулюють виробничий процес з передачі повідомлень, єдиним методологічним основам організації і розвитку засобів зв’язку та єдиним тарифам на послуги зв’язку.

Централізовано, в першу чергу, підприємства проводять розрахунки з бюджетом (податок на прибуток). Окрім того, підприємства оплачують в централізованому порядку витрати на перевезення пошти літаками, залізничним транспортом на території областей або країни, підготовку кадрів тощо.
9. Що включають внутрішньо-системні розрахунки.

Під внутрішньосистемними розрахунками розуміються грошові розрахунки між підприємствами, Міністерством транспорту та зв’язку України, філіалами. Внутрішньосистемні розрахунки викликані необхідністю здійснення виробничого процесу в галузі зв’язку – у виробництві продукції (послуг) зв’язку беруть участь декілька підприємств і отримані тарифні доходи (Дт) вимагають перерозподілу. Така розподільча функція фінансів зв’язку дозволяє здійснювати повний господарський розрахунок усіх підприємств і філіалів залежно від їх виходу у виробництво і надання послуг зв’язку.

Внутрішньосистемні розрахунки включають також:

  • здійснення платежів з прибутку (доходу) у вищі організації і бюджети (державний, місцевий), отримання асигнувань на покриття планового збитку;

  • розподіл амортизаційних відрахувань, частини прибутку (доходу) та інших джерел, спрямованих на капітальні вкладення та інші потреби.


10. В чому полягає двосторонній принцип грошових відносин.

Двосторонній принцип грошових відносин з державою, тобто грошові відносини підприємств зв’язку, з одного боку, виявляються здійсненням платежів до бюджету (з прибутку, доходів), з іншого, боку вони отримують асигнування з бюджету для фінансування капітальних вкладень. Сьогодні галузь зв’язку асигнувань з бюджету не отримує. Розвиток галузі відбувається здебільшого за рахунок власних або залучених коштів (банківських кредитів або коштів населення, підприємств).
11. На що витрачаються фінансові ресурси підприємств зв’язку.

Це пов’язано із зосередженням на підприємствах грошових ресурсів на асигнування з бюджетів, амортизаційні відрахування, відрахування з прибутку, які централізовано витрачаються на:

  • оплату придбаного обладнання;

  • заходи щодо розвитку й удосконалення виробництва;

  • фінансування капітальних вкладень на будівництво споруд зв’язку;

  • фінансування (підтримку) підприємств власними коштами, які не наявні достатньою мірою, тощо.


12. Дайте характеристику особливостям податку.

Основними характерними особливостями податку є те, що він:

  1. стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

  2. має односторонній характер установлення. Оскільки і податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

  3. на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

  4. категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність усієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом.


13. В чому полягає фіскальна функція.

Фіскальна функція полягає у формуванні грошових доходів держави (мобілізація коштів у розпорядження держави і формування централізованих фінансових ресурсів.


  1. Регулююча функція та її характеристика.

Регулююча функція податків проявляється через вплив їх на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання (держава регулює розвиток економіки і соціально-економічні процеси у суспільстві).

Функції податків взаємозалежні. Реалізація фіскальної функції створює матеріальну основу для здійснення регулюючої функції. У той самий час економічне регулювання дозволяє отримати більше коштів за рахунок податків, а виходить сприяє їх фіскальній функції.
15.Дайте характеристику місцевим податкам.

Місцеві податки і збори

Основні принципи побудови системи оподатковування:

  • обов’язковість;

  • стимулювання підприємницької діяльності, інвестиційної активності НТП;

  • рівнозначність і пропорційність;

  • соціальна справедливість;

  • стабільність;

  • економічне обґрунтування;

  • недопущення проявів податкової дискримінації.




  1. Які податки відносяться до прямих.

Прямі податки включають:

  • податок на прибуток;

  • податок на доходи з фізичних осіб;

  • плата за землю;

  • податок на майно підприємств;

  • податок із власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів.




  1. Об’єкти оподаткування та їх характеристика.

Платниками податку з доходів фізичних осіб (суб'єктами оподаткування) в Україні є: резиденти, які одержують доходи з джерелом походження на території України, і нерезиденти, які одержують доходи з джерелом походження на території України.

  1. Економічна сутність тарифних доходів підприємств зв'язку.

Послуги зв’язку надають за установленими тарифами. Сума плати за послуги зв’язку складає валову суму доходів від експлуатації засобів зв’язку, які прийнято називати тарифними доходами.

Загальна сума тарифних доходів відображає вартість послуг зв’язку, які надаються клієнтурі, та служить основним джерелом утворення фінансів оператора зв’язку. Систематичне зростання тарифних доходів, виконання плану тарифних доходів – обов’язкова умова роботи, як операторів зв’язку в цілому, так і кожного підприємства зв’язку – забезпечує безперебійне фінансування витрат підприємств і господарства зв’язку, виконання фінансових зобов’язань операторів зв’язку перед державою і стійкий фінансовий стан підприємств і міністерств зв’язку.


  1. Класифікація тарифних доходів за способом оплати послуг.

За способом оплати послуг тарифні доходи підрозділяють на:

  1. Доходи, що одержують від надання разових послуг зв’язку, – це стягувана операторами зв’язку плата за пересилку письмової кореспонденції, посилок, грошових переказів, періодичних видань, телеграм, за доставку додому пенсійних сум, за надання міжміських, міжнародних і внутрішньоміських, сільських переговорів, за роботу з установки і перестановки телефонних апаратів і радіотрансляційних передавачів, за користування телефонами-автоматами, за надання на короткі терміни каналів міжміського телефонного зв’язку для подачі програм мовлення і для проведення нарад по проводах і в Інтернеті (інтерактивне спілкування). Величина цих доходів залежить від кількісних показників вихідного платного обміну, тобто чим більше одиниць обміну, тим більше сума тарифних доходів цієї групи.

  2. Доходи від абонентної плати – до них відносяться суми за користування телефонами і радіотрансляційними передавачами, мобільний зв’язок, Інтернет, кабельне телебачення. В доход оператора зв’язку зараховується сума абонентної плати за поточний місяць (період) незалежно від того, за який термін абонент вніс наперед плату або навіть не заплатив її. Величина цих доходів залежить від середньомісячної кількості установлених телефонів, радіотрансляційних передавачів, кабельних послуг і від тарифної групи, до якої відноситься абонент (на пошті – абонентні ящики).

  3. Доходи від орендної плати. До них відноситься сума плати за місяць, згідно з тарифом, за безперебійну роботу телеграфних і телефонних каналів. Величина цих доходів залежить від протяжності зданих в оренду каналів зв’язку, часу користування ними протягом доби і кількості днів у даному місяці. На пошті – оренда приміщень під аптечні кіоски, книжкові лотки.

  4. Доходи від почасової оплати за роботу передавачів радіозв’язку, радіомовлення і телебачення, які залежать від тривалості (у годинах) роботи передавачів на добу і від їх потужності.

Отже, тарифними доходами оператора зв’язку є вартість наданих (незалежно від дати оплати) клієнтурі основних послуг зв’язку, каналів зв’язку, засобів радіомовлення і телебачення і деяких інших послуг за тарифами, затверджених в установленому порядку.



  1. Види доходів за різними підгалузями зв'язку.

Для поштового зв’язку доходи враховуються за наступними видами:

  • продані знаки поштової оплати;

  • письмову кореспонденцію;

  • пересилку і доставку грошових переказів;

  • пенсії;

  • пересилку посилок, бандеролей;

  • пересилку і доставку періодичних видань;

  • збір за зберігання посилок, переказів;

плата населення за користування абонентними ящиками.


  1. Сутність і порядок розрахунку середньої доходної такси.

Середня доходна ставка нараховується за формулою:



де С – середня доходна ставка;

Д – сума тарифних доходів за даний вид послуги зв’язку;

Q – кількість одиниць вихідного платного обміну і середня кількість абонентів телефонної мережі.


  1. Сутність і класифікація витрат підприємств зв’язку.

  1. Витрати на виробництво продукції зв’язку (експлуатаційні витрати) в цілому по галузі зв’язку відшкодовуються за рахунок загальної суми тарифних доходів, а витрати кожного підприємства зв’язку в цілому – за рахунок власних доходів, що є перерозподіленими тарифними доходами.

  2. Вкладення засобів на розширення основних фондів призначається на систематичне розширене відтворення основних фондів, на їх повне і часткове відновлення

  3. Витрати на соціальний розвиток колективів підприємств зв’язку передбачають проведення заходів, які спрямовані на підвищення кваліфікації й освітнього рівня працівників, поліпшення соціальних умов їхньої праці і побуту

  4. Витрати на утримання підсобних господарств відшкодовують за рахунок доходів, які одержують від реалізації виготовленої продукції самих підсобних господарств та послуг транспорту.

  5. Витрати з надання клієнтурі додаткових послуг зв’язку проводять за рахунок доходів, що одержуються підприємством зв’язку від клієнтури за надання цих послуг.




  1. Загальна характеристика фінансових ресурсів підприємств.

Фінансові ресурси – це сукупність фондів грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні держави, підприємств, організацій, окремих фізичних осіб. Вони створюються в процесі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу. Потенційно фінансові ресурси формуються на стадії виробництва, коли створюється нова вартість і здійснюється перенесення старої на новий продукт. Але саме потенційно, оскільки працівники матеріальної сфери виробляють не фінансові ресурси, а продукти праці у натуральній формі.

Реальне формування фінансових ресурсів починається тільки на стадії розподілу, коли вартість реалізована і з виручки від продажу товарів і послуг виділяються окремі елементи вартості (фонди відшкодування, оплати праці і прибуток).



  1. Характеристика власних ресурсів підприємств.

За джерелами формування фінансові ресурси поділяться на власні і позикові. Власні – це засоби підприємства, сформовані у момент його створення у вигляді статутного капіталу. Дані засоби знаходяться у розпорядженні підприємства протягом усього його існування.

Власними джерелами поповнення фінансових ресурсів підприємства є нерозподілений прибуток звітного року і минулих років, фонди спеціального призначення, емісійний доход, а також засоби нових інвесторів. Джерелами поповнення, прирівняними до власних, є також кредиторська заборгованість, що постійно знаходиться у розпорядженні підприємства (стійкі пасиви), фінансування з бюджету вищестоящих організацій.


  1. Характеристика позичкових ресурсів підприємств, особливості їхнього використання у фінансовій діяльності підприємств.

У разі нестачі власних джерел підприємства можуть привертати позикові засоби у вигляді довгострокових і короткострокових кредитів і позик банків, бюджетних позик і позик юридичних і фізичних осіб



  1. Фактори, що впливають на розміри прибутку.

Основними факторами, що впливають на розміри прибутку, є:

– цінові фактори;

– зростання виробництва послуг (продукції);

– впровадження нової техніки;

– зміна структур і асортименту продукції (номенклатури послуг);

– відносне скорочення амортизаційних відрахувань;

– галузеві і природні фактори;

– зменшення або зростання прибутку від іншої реалізації;

– збитки від позареалізаційної діяльності;

– збільшення (зменшення) прибутку в залишках товарної продукції


  1. Амортизаційний фонд та його роль у відтворювальному процесі.

Амортизаційний фонд – це грошові кошти, призначені для простого і розширеного відтворення основних фондів. Він має подвійну економічну природу як джерело відшкодування зносу основних фондів і процесу розширеного відтворення. Подвійність амортизаційного фонду, створеного шляхом періодичних амортизаційних відрахувань за установленими нормами амортизації, обумовлена особливостями амортизації як економічної категорії (нарахування амортизації мають постійний і безперервний характер, а витрачаються вони на відшкодування зносу основних фондів у процесі їхнього відтворення лише після закінчення нормативних термінів служби). До цього моменту амортизаційний фонд відносно вільний і може використовуватися як додаткове джерело накопичення і розширення фондів.

Інша особливість амортизації полягає у тому, що вона є цільовим джерелом фінансування відтворення основних виробничих фондів. У цьому відмінність амортизації від грошових накопичень, які мають багатоцільовий характер і не так жорстко пов’язані з кругообігом основних фондів. Амортизаційні відрахування відбивають розмір перенесеної на готовий продукт (послугу) частини вартості основних виробничих фондів і створюють передумову для підтримки постійно високого технічного рівня виробництва.


  1. Економічний зміст оборотних засобів.

Оборотні кошти разом з основними фондами є основою організації кожного виробництва. Оборотні кошти підприємств зв’язку мають специфічні властивості. Ці властивості витікають з таких особливостей продукції зв’язку, як нематеріальність кінцевого результату виробництва і невіддільність процесу споживання продукції зв’язку від процесу її виробництва.

  1. Вплив економічних особливостей галузі зв'язку на склад оборотних засобів.

Відзначаючи такі особливості оборотних коштів зв’язку як відсутність незавершеного виробництва і готової продукції, слід зазначити, що в невеликих розмірах вони все-таки утворюються в ході роботи різних підсобних господарств (майстерні, стовпопросочувальні пункти, полігони з виготовлення залізобетонних приставок і т.д.).


  1. Аналіз оборотних засобів за підприємствами різних галузей зв'язку.

Кругообіг засобів на підприємствах зв’язку починається з авансування грошових коштів (Г), на які купуються виробничі запаси (Т). На наступній стадії виробничі запаси вступають у виробництво (В), з яким збігається процес споживання продукції зв’язку. Через цей збіг на В стадії не утворюється незавершене виробництво, й оборотні кошти не вкладаються у виробничі витрати. Крім того, оскільки продукція зв’язку не має речовинної форми, В стадія не закінчується створенням готової продукції, призначеної до реалізації. Минаючи форму готових виробів (товарну форму Т), кругообіг засобів на підприємствах зв’язку завершується на третій стадії грошовою формою (Г). Споживачі оплачують надані послуги зв’язку, й одержані кошти надходять на розрахунковий рахунок підприємства.


  1. Економічний зміст оборотних виробничих фондів зв'язку, фондів зв'язку.

Оборотні фонди – частина виробничих фондів підприємств, цілком споживана в одному виробничому циклі, вони повністю переносять свою вартість на вироблюваний продукт. Складаються з предметів праці, виробничих запасів і незавершеної продукції.

Фонди обігу – засоби підприємств, що функціонують у сфері обертання; складова частина (понад 20%) оборотних коштів. Включають засоби постачальницьких, збутових і торгових організацій, запаси готової продукції, грошові суми в касі підприємства, на його рахунку в банку і в розрахунках.

Оборотні виробничі фонди зв’язку включають виробничі запаси матеріалів, палива, запасних частин, малоцінні і предмети, що швидко зношуються, а також незавершене виробництво підсобних господарств і витрати майбутніх періодів.

До фондів обігу зв’язку входять засоби, вкладені в готову продукцію підсобних господарств, товари на складах експлуатаційних підприємств зв’язку і конторах матеріально-технічного постачання, грошові кошти і засоби в розрахунках.


  1. Нормовані і ненормовані оборотні засоби.

Оборотні кошти підрозділяють на нормовані, за якими установлюються планові норми і нормативи, і ненормовані, величина яких не визначається нормативами, тобто не планується. До складу нормованих оборотних коштів зв’язку входять усі оборотні виробничі фонди і частина фондів обігу: залишки товарів, готової продукції, засоби ряду розрахункових статей, таких як заборгованість клієнтів за надані ним послуги зв’язку з безавансової системи, аванси Державіаслужби України за перевезення пошти і розрахунки з підзвітними особами.

Ненормовані оборотні кошти включають грошові кошти підприємств, засоби, вкладені в дебіторську заборгованість, в товари відвантажені, але ще не сплачені покупцями. Основна частина оборотних коштів зв’язку нормується 63% і 37% – не нормується.


  1. Методика визначення норм і нормативів на: матеріали та паливо; запасні частини; малоцінні і швидкозношувані речі.

Норматив оборотних коштів на матеріали Нмвизначається виходячи із вартості одноденної витрати матеріалів Рд і середньої норми у днях на весь комплекс матеріалів, споживаних підприємством зв’язку В:

Нм = Рд  В,

де Рд – одноденна витрата матеріалів;

В – середня норма.

Одноденна витрата матеріалів визначається діленням планованої підприємством річної суми витрати матеріалів на 360 днів.

Норма оборотних коштів на матеріали включає:

Вт – час перебування сплачених підприємством матеріалів у дорозі;

Вп – час, необхідний для вивантаження, приймання, сортування, складування матеріалів;

Вх – час, необхідний для підготовки матеріалів до виробництва;

Іп – час перебування матеріалів у складі поточного складського запасу;

Вг – час перебування матеріалів у складі гарантійного (страхового) запасу.

Таким чином:

В = Вт + Вп + Вх + Іп/2 + Вг.

Норматив оборотних коштів для утворення запасів товарів на підприємствах зв’язку визначається як множення одноденного обороту з реалізації (витрат) товарів у планованому році і норми оборотних коштів.

Норматив оборотних коштів на товари в КМТС (контори матеріально-технічного постачання) розраховується як множення одноденного складського обороту товарів на планований рік й установленої середньої норми оборотних коштів.

  1. Економічна сутність прибутку.

Прибуток формує найбільшу частку фінансових ресурсів підприємства та держави. Прибуток характеризує економічну ефективність роботи підприємства, є основним джерелом розвитку виробництва і матеріального стимулювання. Прибуток – це синтетичний, узагальнений показник, відбиває обсяг наданих послуг зв’язку, їхню якість і собівартість. Від величини прибутку залежать відрахування до фондів підприємства зв’язку, суми, що залишаються підприємству на покриття його планових потреб, і суми платежів до бюджету.


  1. Функції прибутку

Функція прибутку як засіб ефективності виробництва полягає у тому, що саме прибуток (і рентабельність) є основними показниками успішної діяльності підприємства і зумовлюють ухвалення таких рішень, як вихід на нові ринки збуту, перелив капіталу з одних галузей в інші.

Стимулююча функція прибутку зумовлена тим, що прибуток дозволяє одержувати не тільки особистий доход (наприклад, акціонери компанії одержувати дивіденди за цінними паперами), але і створює можливості для нарощування капіталу, а відповідно і збільшення обсягу виробництва, можливість виходу на нові сегменти ринку збуту, що, у свою чергу, приводить до збільшення робочих місць, збільшення податкових надходжень до бюджету.


  1. Економічна сутність рентабельності.

Для визначення ефективності роботи підприємства застосовується показник – рівень рентабельності. Цей показник обчислюється як:

,

де П – прибуток підприємства;

Фосн – вартість основних фондів;

Фоб – вартість оборотних коштів.

За допомогою рівня рентабельності оцінюють ефективність використання наданих підприємству основних і оборотних коштів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас