1   2   3   4
Ім'я файлу: Робота шкільного психолога з дітьми, що мають затримку психічног
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 02.12.2020
Пов'язані файли:
дизартрія.docx
384907.rtf

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва

 

 

Кафедра початкової освіти

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Корекційна педагогіка»

на тему: «Робота шкільного психолога з дітьми, що мають затримку психічного розвитку»

 

 

 

 

Виконала:

студентка 3 курсу групи ПО(Логопедія)

заочна форма навчання

Шаповал Олена Анатоліївна

Перевірила:

викладач

Харенко Тетяна Петрівна

 

 

 

Черкаси – 2020

ЗМІСТ


ВСТУП …………………………………………………………………….

3

1.

Затримка психічного розвитку. Класифікація………………..............

5

2.

Психологічний супровід дітей із затримкою психічного розвитку як стратегія діяльності практичного психолога…………………………..


16

3.

Алгоритм побудови супроводжуючої роботи…………………………

25

ВИСНОВКИ………………………………………………………………..

33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ТА ДОДАТКОВИХ ДЖЕРЕЛ……………

35


ВСТУП
Демократичні зміни в суспільному житті країни зумовили нове бачення, розуміння та переоцінку багатьох сталих положень, зокрема реформування та розвитку системи освіти. Не оминули ці тенденції і систему спеціальної освіти. Як наслідок – на сучасному етапі однією з альтернативних форм здобуття освіти дітьми з особливостями психофізичного розвитку стало інклюзивне навчання.

Концептуальні підходи щодо модернізації спеціальної освіти знайшли своє відображення в законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Концепції розвитку інклюзивного навчання та інших, в яких зокрема зазначається, що всі діти, в тому числі діти з обмеженими психофізичними можливостями мають право на навчання та здобуття освіти [2,6].

Спільне навчання здорових дітей і дітей з особливими освітніми потребами можливе за умови створення відповідних умов та оволодіння педагогічними працівниками, батьками необхідними знаннями щодо взаємодії, навчання та розвитку дітей певної нозології, зокрема із затримкою психічного розвитку. Це актуалізує роль працівників психологічної служби закладів освіти, в тому числі дошкільних навчальних закладів, щодо організації та забезпечення психологічного супроводу освітнього простору в умовах інклюзивного навчання, розробки та реалізації індивідуальної програми корекційно-розвивальної роботи дитини та/чи групи дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Однак, незважаючи на значну кількість наукових робіт, присвячених проблемі навчання та виховання дітей із затримкою психічного розвитку, як і раніше недостатньо розкритими залишаються її психологічні аспекти, не визначено роль практичного психолога в організації та забезпеченні психологічного супроводу дітей цієї категорії в умовах інклюзивного дошкільного навчального закладу.

Аналіз діяльності практичних психологів засвідчує, що основні труднощі найчастіше пов’язані з організаційними аспектами їх роботи, вибором адекватних методів та прийомів корекційно-розвивальної діяльності, визначенням індивідуального напрямку розвитку дитини із затримкою психічного розвитку, що зумовлено її особливими освітніми потребами.

Дані методичні рекомендації розкривають методологічні засади організації діяльності, мету, завдання та зміст роботи практичного психолога дошкільного навчального закладу щодо психологічного супроводу дітей із затримкою психічного розвитку.

Представлені матеріали будуть корисними в роботі методистів, які відповідають за діяльність психологічної служби, практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

1. ЗАТРИМКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ. КЛАСИФІКАЦІЯ
Затримка психічного розвитку – це поняття, що свідчить не про стійке і, по суті, незворотне психічне недорозвинення, а про вповільнення його темпу, що частіше виявляється у старшому дошкільному віці та під час вступу до школи й виявляється в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малої інтелектуальної цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкого перенасичення в інтелектуальній діяльності [9].

Затримка психічного розвитку (ЗПР) у дітей є складним порушенням, при якому в різних дітей страждають різні компоненти їх психічної, психологічної й фізичної діяльності. ЗПР відноситься до «прикордонної» форми порушення розвитку дитини. При ЗПР має місце нерівномірність формування різних психічних функцій, типовим є поєднання як ушкоджених, так і недорозвинених окремих психічних функцій із збереженими. При цьому глибина ушкоджень і/або ступінь незрілості можуть бути також різними.

В етіології затримки психічного розвитку відіграють роль конституційні фактори, хронічні соматичні захворювання, тривалі несприятливі умови виховання й головним чином органічна недостатність нервової системи (мінімальна мозкова дисфункція).

Традиційно виділяють три основні групи патології розвитку: недостатній, асинхронний та ушкоджений. Для кожної з них, крім специфічних профільних проявів, характерні порушення довільної регуляції психічної активності, зниження научуваності, критичності та адекватності. Це слугує фоном для порушень розвитку афективно-емоційної сфери дітей. За характером недостатності розвитку затримка психічного розвитку відноситься до групи недостатнього розвитку.

К. С. Лебединська, виходячи з етіологічного принципу, розрізняє чотири основні варіанти затримки психічного розвитку:

1) затримка психічного розвитку конституційного генезу (спадково обумовлений психічний і психофізичний інфантилізм);

2) затримка психічного розвитку соматогенного генезу (обумовлена інфекційними, соматичними захворюваннями дитини або хронічними захворюваннями матері);

3) затримка психічного розвитку психогенного генезу (обумовлена несприятливими умовами виховання, частими психотравмуючими ситуаціями в житті дитини);

4) затримка психічного розвитку церебрально-органічного генезу (при цьому типі поєднуються ознаки незрілості нервової системи дитини та ознаки парціального порушення ряду психічних функцій) [4].

У клініко-психологічній структурі кожного з перерахованих варіантів затримки психічного розвитку є специфічне поєднання незрілості емоційної та інтелектуальної сфери.

При затримці психічного розвитку конституційного походження (гармонійний психічний і психофізичний інфантилізм) інфантильності психіки часто відповідає інфантильний тип статури з дитячою пластичністю міміки й моторики. Емоційна сфера цих дітей ніби перебуває на початковому етапі розвитку, відповідаючи психічному стану дитини більш молодшого віку: з яскравістю й жвавістю емоцій, перевагою емоційних реакцій у поведінці, ігрових інтересів, навіюваністю й недостатньою самостійністю. Ці діти невтомні в грі, в якій проявляють багато творчості й вигадки, в той же час швидко перенасичуються інтелектуальною діяльністю. Тому в першому класі школи в них іноді виникають труднощі, пов’язані як з найменшою спрямованістю на тривалу інтелектуальну діяльність, так і з невмінням дотримуватися правил дисципліни. Незрілість емоційної сфери ускладнює соціальну адаптацію. Несприятливі умови життя можуть сприяти патологічному формуванню особистості за нестійким типом [3,6].

При затримці психічного розвитку соматогенного генезу емоційна незрілість обумовлена тривалими, нерідко хронічними захворюваннями, пороками розвитку серця й т.п. Хронічна фізична й психічна астенія гальмують розвиток активних форм діяльності, сприяють формуванню таких рис особистості, як боязкість, невпевненість у своїх силах. Ці ж властивості в значній мірі обумовлюються створенням для хворої або фізично ослабленої дитини режиму обмежень і заборон. Таким чином, до явищ, обумовлених хворобою, додається штучна інфантилізація, викликана умовами гіперопіки [3,6].

Затримка психічного розвитку психогенного генезу пов’язана з несприятливими умовами виховання. Соціальний генез цієї аномалії розвитку не виключає її патологічного характеру. Як відомо, при ранньому виникненні й тривалій дії психотравмуючого чинника можуть виникнути стійкі зрушення нервово-психічної сфери дитини, що обумовлюють патологічний розвиток її особистості.

Так, в умовах бездоглядності може формуватися патологічний розвиток особистості з затримкою психічного розвитку за типом психічної нестійкості: невмінням регулювати свої емоції й бажання, імпульсивністю, відсутністю відчуття обов'язку й відповідальності.

В умовах гіперопіки психогенна затримка емоційного розвитку виявляється у формуванні егоцентричних установок, нездатності до вольового зусилля, праці.

У психотравмуючих умовах виховання, де переважають жорстокість або груба авторитарність, нерідко формується невротичний розвиток особистості, при якому затримка психічного розвитку виявлятиметься у відсутності ініціативи й самостійності, боязливості [3,6].

Затримка психічного розвитку церебрально-органічного генезу є найбільш поширеною формою серед інших форм затримки психічного розвитку. Прогноз подальшого розвитку для дітей з даною формою ЗПР найменш сприятливий. Дітей цього типу вирізняє слабкість у прояві емоцій, бідність уяви, незацікавленість в оцінці себе та оточуючих. Основою для виділення цієї групи ЗПР є органічні порушення, а саме: недостатність нервової системи, причинами якої можуть стати патологія вагітності (токсикози, інфекції, інтоксикації й травми, резус-конфлікт та ін.), недоношеність, асфіксія, родова травма, нейроінфекції. При цій формі ЗПР має місце мінімальна мозкова дисфункція (ММД) – комплекс легких порушень розвитку, що проявляють себе залежно від конкретного випадку, досить різноманітно в різних сферах психічної діяльності [3,6] (див. табл. 1).

Таблиця 1

Зведена таблиця психологічних параметрів затримки

психічного розвитку


Форми ЗПР

Психологічні характеристики

Нейропсихологічні особливості

ЗПР конституційного генезу

Відносна сформованість психічних процесів, при уповільненому темпі їх формування. Недорозвиток мотивації навчальної діяльності. Особистісна незрілість.

Порушення динаміки розумової працездатності. Зниження об’єму пам’яті, уваги внаслідок недостатньої мотивації діяльності.

ЗПР

соматогенного генезу

Сформованість психічних процесів. Астенія, роздратованість, слабкість.

Зниження динаміки розумової працездатності. Підвищена виснаженість уваги. Зменшення об’єму пам’яті (зорової та слухової).

ЗПР психогенного

генезу

За умови збереженості психічних процесів, простежується виражене зниження мотивації навчальної діяльності. Зниження продуктивності навчальної діяльності у зв’язку з пато-логічним розвитком особистості (тривожність, навіюваність, егоцентризм тощо).

Можлива «іррегулярність» у психічному розвитку. Нерівномірний розвиток психічних процесів.

ЗПР церебрально-органічного генезу

Недорозвиток психічних процесів та функцій, що призводить до порушення інтелектуальної продуктивності.

Часткове (парціальне) недорозви-нення окремих психічних функцій.

Порушення розумової працездатності. Недорозвиток стійкості, переключення, об’єму уваги. Зниження об’єму уваги. Недорозвиток орієнтовної основи діяльності. Недорозвиток зорового і просторового гнозиса та праксиса. Виражена дефіцитарність у становленні окремих передумов розвитку мислення: пам’яті, уваги, просторового гнозиса, праксиса, переключення психічних процесів.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас