Ім'я файлу: Профілактика_сказу_і_правцю.docx
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 08.05.2021

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо планової та екстреної профілактики правцю

Правець (лат. tetanus, від греп. tetanos — розтягнутий) — гостра інфекційна хвороба із групи сапрозоонозів, спричинювана анаеробним мікроорганізмом Clostridium tetani, що характеризується ураженням нервової системи і проявляється періодичними генералізованими клонічними судомами на тлі постійного тонічного напруження скелетних м’язів.

Правець простіше попередити, ніж лікувати, оскільки лікування правця навіть при використанні найсучасніших методів є надзвичайно важкою проблемою, при цьому більшість реконвалесцентів залишаються інвалідізованими.

Найефективнішим методом попередження правця є активна імунізація правцевим анатоксином (АП-анатоксин).

Захист від правця у дітей створюється шляхом імунізації АКДП-вакциною та АДП-анатоксином, у дорослих - АП-анатоксином або АДПм-анатоксином.

Повний курс первинної імунізації передбачає первинну вакцинацію, що включає три щеплення АКДП-вакциною з інтервалом в 1 місяць та першу ревакцинацію, яку проводять у 18 місяців життя.

Для підтримки імунітету проти правця на достатньому рівні необхідно періодично з інтервалом 10 років проводити ревакцинацію шляхом одноразового введення АП-анатоксину або АДПм-анатоксину.

Згідно календаря щеплень:


Вік проведення імунізації





2 місяці

4 місяці

6 місяців

18 місяців

6 років

16 років

Кожні наступні 10 років

Дифтерія,правець


1-а доза

2-а доза


3-а доза


4-а доза


5-а доза


6-а доза


ревакцинація


Підліткам і дорослим, які раніше не щеплювалися або не мають даних щодо імунізації, проводять щеплення АДП-М триразово (інтервал між першим і другим щепленням становить 30—45 днів, а між другим і третім — 6—12 міс.)

Препарати, що застосовуються для планової активної імунізації проти правця:

Адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева вакцина (АКДП-в), яка містить в 1 мл 20 млрд. інактивованих кашлюкових мікробних клітин, 30 флюкуючих одиниць (Zf) дифтерійного та 10 одиниць зв'язування (ОЗ) правцевого анатоксину.

Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), який містить в 1 мл 60 (Zf) дифтерійного та 20 ОЗ правцевого анатоксинів.

Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а), який містить в 1 мл 10 lf та 10 ОЗ правцевого анатоксину.

Адсорбований правцевий анатоксин (АП-а), який містить в 1 мл 20 ОЗ правцевого анатоксину.

Екстрена профілактика правця передбачає первинну хірургічну обробку (ПХО) рани та створення імунологічного захисту.Її проводять при загрозі виникнення правцю: (забруднені травми різного характеру з ушкодженням шкіри або слизових оболонок, обмороження, опіки II, III і ГУ ступенів, позалікарняні аборти та пологи, гангрена або некроз тканин, укуси тваринами, порушення цілості кишок), на травмпунктах лікарень.
Неімунізованим та дорослим особам, у яких немає документального підтвердження, здійснюють активно-пасивну імунізацію: внутрішньом’язово вводять 0,5—1,0 мл анатоксину, через 30 хв в іншу частину тіла — 3000 МО ППС або протиправцевий імуноглобулін у дозі 250 МО. Надалі активну імунізацію продовжують за звичайною схемою анатоксином. Особам, які були вакциновані планово, але не мають останньої вікової ревакцинації, уводять лише 0,5 мл анатоксину.

Препарати, що застосовуються при екстреній імунопрофілактиці правця

Адсорбований правцевий анатоксин (АП-а).
Адсорбований дифтерійно-правцевий анатоксин (АДП-а), зі зменшеним вмістом антигенів (АДП-М-а).
Протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють з крові імунних людей. Одна профілактична доза ППЛІ вміщує 250 міжнародних одиниць (МО).

РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо планової та екстреної профілактики сказу

Сказ (гідрофобія) — гостра контактна зоонозна інфекційна хвороба, спричинювана нейротропним вірусом, яка характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі смертельним ураженням ЦНС.

Планові профілактичні щеплення проти сказу показані особам, професійно пов’язаним із ризиком зараження сказом (відловлювачі тварин, працівники ветеринарних діагностичних лабораторій, мисливці та ін.), і складаються з трьох внугрішньом’язових уведень вакцини. Одноразове повторне щеплення рекомендується проводити через рік і надалі кожні 3 роки, якщо особа продовжує перебувати в зоні високого ризику.
Екстрена профілактика

Постраждалу людину у лікарні й амбулаторно-поліклінічні установи зобов’язані негайно надати першу медичну допомогу постраждалому і направити його в травматологічний пункт (кабінет), а за його відсутності — у хірургічний кабінет для призначення й проведення курсу рабічних щеплень

Собаки, коти й інші тварини, що покусали людей або тварин, підлягають нагляду спеціалістами протягом 10 днів. Результати нагляду за карантинізованою твариною реєструють у спеціальному журналі й письмово повідомляють медичну установу, в якій щеплюють постражлалу людину.

При укусі або обслиненні людини скаженою або підозрілою твариною рекомендовані процедури з надання першої медичної допомоги включають негайне і ретельне промивання рани протягом як мінімум із 15 хв водою з милом, мийним засобом, повідон-йодом або іншими речовинами, що вбивають вірус сказу, накладення стерильної пов’язки.

Краї рани протягом 3 діб не вирізають і не зашивають, за винятком ушкоджень, що потребують спеціальних хірургічних втручань за життєвими показаннями. Одночасно обов’язково проводять екстрену профілактику правця.

Курс антирабічних щеплень призначають у разі ймовірного або наявною ін­фікування людини відповідно до визначення належності випадків укусів до певних категорій контакту згідно з рекомендаціями ВООЗ:

До категорії II належать випадки, коли при укусі відбулося здавлювання відкритих місць шкіри, виникли невеликі подряпини або садна без кровотеч. При цьому необхідно провести місцеву обробку і негайно ввести вакцину.
А от у разі належності випадку до категорії- IIІ — єдиний або множинні трансдермальні укуси чи подряпини, облизування ушкодженої шкіри, забруднення слизових оболонок слиною при облизуванні, контакти з летючими мишами — заходи такі самі, як при категорії II, але з обов'язковим додатковим негайним уведенням специфічного імуноглобуліну.

У нашій країні згідно з чинними наказами розрізняють щеплення за безумовними й умовними показаннями.

Щеплення за безумовними показаннями призначають при укусах, завданих явно скаженими, дикими і невідомими тваринами, а також тоді, коли діагноз сказу у тварини залишився нез’ясованим.

Щеплення проводять за такою схемою: по 1,0 мл рабічної вакцини у 0-й (день уведення першої дози вакцини позначають як 0-й день), 3-й, 7-й, 14-й, 30-й і 90-й дні внутрішньом'язово лише у дельтоподібний м’яз плеча (дітям віком до 5 років — у верхню частину передньобічної поверхні стегна).

Віддалену (бустерну) дозу вакцини постраждалому вволять на 90-й день для підтримання титру антитіл протягом року. Щеплення ефективні, якщо їх призначають не пізніше ніж до 14-ї доби з моменту контакту із твариною.

У тяжких випадках, а також у разі небезпечної локалізаціївакцинацію комбінують із уведенням антирабічного імуноглобуліну. Постраждалому вводять людський антирабічний імуноглобулін у дозі 20 МО на 1 кгмаси тіла (гетерологічний — 40 МО/ кг) і рабічну вакцину за вищенаведеною схемою.

Умовні показання виникають при тяжких укусах, завданих здоровими тваринами, — за локалізацією (максимально іннервовані ділянки тіла- обличчя, голова, кисті й пучки пальців, промежина), а також за поширеністю (множинні) і глибиною. Якщо протягом 10-денно-го терміну спостерігання у тварини не виникли ознаки захворювання, щеплення припиняють. Якщо ж тварина захворіла або загинула (зникла) з будь-якої причини, переходять на безумовний (6 ін’єкцій) курс щеплень.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас