Реферат
З теми: « Календарі народів Європи Близького та Далекого сходу. Як виникли назви сузір’їв»
Виконала: Ільчук Дар’я, учениця 11 – Б класу
Зміст:
Що таке календар ?
Передумови виникнення календаря.
Історія календаря.
Види календарів:
Єгипетський календар
Юдейський календар
Китайський календар
Японський календар
Індуїстські календарі
Календар майя
Ісламський календар
Давньогрецькі календарі
Юліанський календар
Григоріанський календар
Французький революційний календар
Календар у Русі
Історія назви сузір’їв :
Що древні греки розповідали про Ведмедиця?
Як Персей врятував Андромеду
Як крилатий кінь Пегас "залетів" на небо
Найкрасивіше сузір'я південного неба
Звідки на небі волосся Вероніки?
Сузір'я Тельця
Звідки на небі Близнюки?
Як на небі з'явився Рак
Страшний чи Лев на небі?
Діва
Ваги - єдине "неживе" зодіакальне сузір'я
Чи справді сузір'я схоже на Скорпіона?
У кого цілиться зоряний Стрілець?
Куди скаче Козеріг?
Куди ллє воду Водолій?
Риби замикають кільце зодіакальних сузір'їв
Список використаних джерел
Що таке календар?
Календар (від лат. calendarium — боргова книжка) — термін, що може використовуватися в залежності від контексту, в різних значеннях:
1.система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця.
2.список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.
3.періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру.
Передумови виникнення календаря
Щоб використовувати одиниці виміру часу (доба, місяць, рік), людям давніх часів необхідно було їх усвідомити, потім навчитися підраховувати. Без цього люди просто не могли жити, спілкуватися між собою, торгувати, займатися землеробством і т. д. Спочатку такий рахунок часу міг бути дуже примітивним, але надалі, в міру розвитку людської культури, зі зростанням практичних потреб людей, календарі все більш удосконалювалися, з’явилися поняття року, місяця, тижня. Труднощі, що виникають при розробці календаря, обумовлені тим, що тривалість доби синодичного місяця і тропічного року несумісні між собою. Це не дивно, тому що в далекому минулому кожне плем’я, кожне місто, держава створювали свої власні календарі, по-різному складаючи з діб місяці й роки. В одних місцях люди вважали час одиницями, близькими до тривалості синодичного місяця, приймаючи в році визначене (наприклад, дванадцять) число місяців і не рахуючись із зміною пір року. Так з’явилися місячні календарі. Інші вимірювали час такими ж місяцями, але тривалість року прагнули узгодити зі змінами пір року (місячно-сонячний календар). Нарешті, треті за основу рахунки днів брали зміну пір року, а зміну фаз Місяця взагалі не брали до уваги (сонячний календар). Таким чином, задача про побудову календаря складається з двох частин. По-перше, на підставі багаторічних астрономічних спостережень необхідно було якомога точніше встановити тривалість періодичного процесу (тропічного року, синодичний місяця), який приймається за основу календаря. По-друге, було необхідно підібрати календарні одиниці рахунку цілої доби, місяців, років різної тривалості і встановити правила їх чергування таким чином, щоб за досить великі проміжки часу середня тривалість календарного року (а також календарного місяця в місячних і місячно-сонячних календарях) була близько до тропічного року. У своїй практичній діяльності люди не могли обходитися і без певної ери-системи рахунку (літочислення). У далекому минулому кожне плем’я, кожне поселення створювало свою власну календарну систему і свою еру. При цьому в одних місцях рахунок років вівся від якоїсь реального події (наприклад, від приходу до влади того чи іншого правителя, від спустошливої війни, повені або землетрусу), в інших – від події вигаданого, міфічного, часто пов’язаного з релігійними уявленнями людей . Початкову точку відліку тієї або іншої ери прийнято називати її епохою. Усі свідчення про події давно минулих днів необхідно було упорядкувати, знайти їм відповідне місце на сторінках єдиної всесвітньої історії. Так виникла наука хронологія (від грецьких слів «хронос» – час і «логос» – слово, вчення), завдання якої – вивчати всі форми і методи числення часу, зіставляти і визначати точні дати різних історичних подій та документів, а в більш широкому плані – дізнаватися вік знайдених при археологічних розкопках залишків матеріальної культури, а також вік нашої планети в цілому. Хронологія є такою науковою областю, в якій астрономія стикається з історією.
Історія календаря
Навіщо люди рахують роки? Звідки з’явилися місяці і хто придумав календар? Яке походження у високосних років і для чого вони взагалі потрібні? Ми з легкістю зможемо відповісти на всі ці питання, якщо звернемося до історії появи календаря. Батьківщиною сучасного календаря є далекі береги Нілу. Давнім єгиптянам було необхідно знати заздалегідь, коли Ніл почне розливатись, щоб до цього часу встигнути очистити канали і полагодити греблі. В іншому випадку води Нілу марно стікали в море, і в посуху гинув весь урожай.
Єгипетські жерці помітили, що під час літнього сонцестояння, після найкоротшої ночі на небі з’являється яскрава зірка Сіріус. У цей день і починався розлив. Вони вирахували, що від однієї появи Сіріуса на небі до наступної проходило 365 днів. Цей довгий період вони розділили на 12 відрізків, по 30 днів у кожному (впізнаєте теперішні місяці?). А решту 5 днів помістили в кінець року. Так з’явився перший предок нашого календаря. Він був простий і зручний, але… Незабаром жерці помітили дивне явище: Сіріус запізнювався! Кожні 4 роки зірка спізнювалася на добу. За календарем рік закінчувався, а зірка на небі не з’являлася! Календар поспішав. Жерці-науковці зрозуміли, що в їх розрахунках помилка і вирішили, що рік дорівнює 365 дням і 6 годинах. Різниця, здавалося б, невелика, але за чотири роки цей час сумарно дорівнює добі. Проте, древні єгиптяни не стали переробляти календар.
Зміни прийшли набагато пізніше – в 46 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар вніс правки в календар єгиптян. У юліанському календарі (так його стали називати) довжина місяці була неоднаковою: в одному – 30, в іншому – 31, а в лютому і зовсім 28 днів. Саме до найкоротшого місяця раз на чотири роки стали додавати зайву добу, щоб календар не поспішав. Такий рік отримав назву високосного. Таким чином, з’явився новий календар, майже такий, яким ми користуємося сьогодні. Але «майже». А вся справа в тому, що при більш ретельному підрахунку з’ясувалося, що рік становить не 365 днів і 6 годин, а 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Здавалося б, ну яку роль можуть зіграти одинадцять з копійками хвилин? Але за 400 років накопичувалося три зайвих доби і тепер календар став відставати.
Необхідно було виправити і цей календар. У 1582 році римський папа Григорій XIII вніс нову правку, яка полягала в наступному: якщо рік закінчується на два нулі, то він вважається високосним тільки в тому випадку, коли число сотень у ньому кратне чотирьом: 1600, 2000, 2400 роки, інакше ж рік вважається не високосним: 1700, 2300 роки. В іншому принципових відмінностей з юліанським календарем у нового календаря не було, проте ця єдина правка дозволила «позбутися» трьох зайвих днів, які накопичувалися за 400 років. Вся Європа незабаром стала користуватися новим календарем, окрім Росії, яка продовжувала жити за юліанським стилем.
Лише в 1918 році григоріанський календар був і на території колишньої імперії. Різниця між новим і старим календарями до того моменту становила 13 днів, які, згодом, довелося викинути: після 31 січня 1918 настало 14 лютого. Усі свята, в тому числі і Новий рік, змістилися на 13 днів. Однак, і новий календар не зовсім ідеальний. У ньому накопичується помилка в один день кожні 3333 дні. Тому сьогодні розробляються проекти більш точного і досконалого календаря.
Види календарів:
Єгипетський календар
У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з єгипетською цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар стародавніх єгиптян лежить в основі літочислення всього Старого Світу, аж досі.
Проміжок часу між двома геліакічними сходженнями Сіріуса (Сотіс), що збігалися в Стародавньому Єгипті з літнім сонцестоянням та передували розливу Нілу, становить 365,25 доби. Однак у довжину свого року єгиптянами було покладено ціле число днів — 365. Таким чином, за кожні 4 роки сезонні явища випереджали календар на 1 добу. За відсутності високосних років, Новий рік проходив за 1460 (365 × 4) років усіма сезонами й повертався на початкове число. Період у 1460 років називався сотічним періодом, циклом, або Великим роком Сотіса.
Юдейський календар
Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський календар Ізраїлю. Являє собою комбінований сонячно-місячний календар. Роки обчислюються з початку створення Всесвіту, яке, згідно з юдаїзмом, відбулося в 3761 році до н. е. — перший рік світу (Anno Mundi). Наприклад, 2010 рік за григоріанським календарем відповідає юдейському 5771 року. Ізраїльський народ вів відлік часу за місяцем, і кожний молодий місяць був початком нового календарного місяця. Тому тривалість одних місяців була 29 днів, інших — 30 днів. Через те, що рік за місяцем відставав від року за сонцем на 11 днів, євреї через кожні 3 роки на 4-й після 12-го місяця Адара додавали 13-й (у 29 днів) і називали його Ве-адар, Адар-II або Адар-додатковий.
В юдаїзмі календар відіграє вкрай важливу роль, визначаючи часові границі постів і свят. Кожний ритуальний період розраховується аж до хвилини. Порушення цих границь веде до опоганення законів Тори, покаранням за недотримання яких у часи існування Єрусалимського Храму була смерть.
Китайський календар
Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті об'єднання:
1.дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було закріплено назву тварини, і
2.десятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь, земля, метал, вода.
Кожна з яких відповідала двом циклічним знакам «[[I нь і ян]]», які уособлюють чоловічий і жіночий початок (тому в китайському календарі йдуть підряд роки, що відповідають різним тваринам, але одній стихії).
Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років. Історично, роки відраховуються з початку вступу імператора на престол. Ця традиція була скасована після революції 1911 року. Згідно з китайською традицією, перший рік правління напівміфічного Жовтого імператора Хуан-ді припав на 2698 рік до н. е. Альтернативна система заснована на тому, що перший історичний запис про початок 60-річного циклу був зроблений 8 березня 2637 до н. е.. Ця дата вважається датою винаходу календаря, і всі цикли відлічуються від цієї дати.
Японський календар
Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління був невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.
За часів Реставрації Мейдзі (1868 року) була введена єдина система японського літочислення, що бере свій початок з 660 року до н. е. — легендарної дати заснування імператором Дзімму японської держави. Активно ця система використовувалася тільки до кінця Другої світової війни.
Індуїстські календарі
Тривала ізоляція індійських князівств один від одного призвела до того, що майже в кожному з них була своя місцева календарна система. До недавнього часу в країні застосовувалося декілька офіційних цивільних календарів і близько тридцяти місцевих, що служили для визначення часу різних релігійних свят і обрядів. Серед них можна зустріти сонячні, місячні і місячно-сонячні.
Найпопулярнішим в Індії є самватський календар (Вікрам Самват), в якому тривалість сонячного року до певної міри пов'язана з тривалістю місячних місяців. Джавахарлал Неру у своїй книзі «Відкриття Індії», написаній в 1944 році, вказує на велику поширеність самватського календаря. У квітні 1957 року по всій Індії широко відзначалися урочистості, присвячені 2000-річчю з часу введення ери Вікрам самват. Літочислення за ерою Вікрам самват починається з 57 року до н. е.
У південній частині країни велике поширення має цивільний календар Сака, в якому початок років йде від 15 березня 78 року. Новий рік за ним відзначають близько 12 квітня з розбіжністю в два-три дні.
У Індії довгий час застосовувалися й інші ери:
1.ера Калі-юги, яка веде свій початок з 18 лютого 3102 до н. е.
2.ера Нірвана, яка веде свій рахунок з 543 року до н. е. — дати смерті будди Сак'я-Муні
3.ера Фазлі — одна з останніх історичних ер в Індії, що була введена падишахом Акбаром (1542–1606) 10 вересня 1550 року, але нею користувалися лише в офіційних документах.
Широке поширення має і григоріанський календар, який в Індії стали застосовувати з 1757 року. У наш час[коли?] майже усі видання датуються григоріанським календарем, але часто зустрічається подвійна датування також і за місцевим календарем.
Заплутаність календарних систем виявилася такою значною, що уряд Індії вимушений був провести реформу і ввести Єдиний національний календар. Для цієї мети в листопаді 1952 року під головуванням професора Мегхнада Саха був створений спеціальний комітет з реформи календаря. За рішенням уряду він був прийнятий в Індії з 22 березня 1957 для цивільних і громадських цілей. Для виконання релігійних обрядів немає заборони користуватися місцевими календарями.
Календар майя
Календар майя бере початок з міфічної дати — 13 серпня 3113 року до нашої ери. Від неї індіанці-майя відлічували минулі роки і дні. Початкова точка грає у майя ту ж роль, що в європейському літочисленні дата Різдва Христового. Імовірно цей день, у пам'яті народу майя, був ознаменований катаклізмом типу всесвітнього потопу.
У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що сталося.
«Перше Сонце» тривало 4008 років і завершилося землетрусами.
«Друге Сонце» тривало 4010 років і закінчилося ураганами.
«Третє Сонце» налічувало 4081 — земля була знищена «вогняними дощами», що пролилася з кратерів величезних вулканів.
«Четверте Сонце» увінчалося повенями.
«П'яте Сонце», закінчилось 21 грудня 2012 року.
Шостий цикл в календарі порожній, бо майбутнє жерцям було невідоме.
Ісламський календар
Омар I (581–644), другий з «праведних» халіфів Арабського халіфату, ввів мусульманський календар. До цього у арабських племен літочислення велося від «Ери слонів» — 570 року, пов'язаного з нашестям ефіопської армії на Мекку. Початок сучасного ісламського літочислення ведеться від п'ятниці 16 червня 622 року, коли Мухаммед (570–632) переселився з Мекки до Медіни. Тому в мусульманських країнах календар називають календарем Хіджри (араб. التقويم الهجري, ат-таквіму-ль-Хіджрі).
Мусульманський рік на 10 або 11 днів коротший року за григоріанським календарем. 2008 григоріанський рік починався майже одночасно з 1429 мусульманським роком, а 20 840-й рік стане спільним для обох календарних систем.
Давньогрецькі календарі
Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції. Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення октатерії (грец. octaeteris) — 8-річні цикли, в яких п'ять звичайних років за 12 місяцями поєднувалися з трьома роками по 13 місяців. Пізніше ці правила були запозичені римським календарем. Октатерії в Греції продовжували використовуватися навіть після реформи Юлія Цезаря. Початок року припадав на середину літа.
У другій половині III століття до н. е. давньогрецьким істориком Тімеєм і математиком Ератосфеном було введено літочислення від перших Олімпійських ігор. Ігри проводилися один раз на чотири роки в дні, близькі до літнього сонцестояння. Починалися вони на 11-й і закінчувалися на 16-й день після молодика. Відлік років вівся за порядковим номером ігор та номером року в чотириріччі. Перші Олімпійські ігри відкрилися 1 липня 776 року до н. е. за юліанським календарем. У 394 році імператором Феодосієм I олімпійські ігри були заборонені. Римляни називали їх «otium graecum» (грецьким неробством). Однак літочислення за олімпіадами ще деякий час зберігалося.
Найвідомішими були афінський, або аттичний календар, та македонський календар. Перший із них широко використовували грецькі астрономи, другий став популярним після завоювання Олександра Македонського.
1 2