МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПОЛТАВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ АГРОТЕХНОЛОГІЙ ТА ЕКОЛОГІЇ
Кафедра екології, збалансованого природокористування
та захисту довкілля
РЕФЕРАТ
З навчальної дисципліни
«Стратегія сталого розвитку в глобальному середовищі»
На тему:
«Розробка стратегій сталого розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях (варіант 13)»
Підготувала:
Студентка 3 курсу 1 групи
Спеціальності 051 Економіка
Строкань Анастасія
Перевірила:
Самойлик Марина Сергіївна
Полтава 2022
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. ПІДГОТОВКА МУНІЦИПАЛЬНИХ КАДРІВ ЯК ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ………………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 2. ПАРТНЕРСТВО МІЖ ВЛАДОЮ, БІЗНЕСОМ, ГРОМАДСЬКІСТЮ У РОЗРОБЦІ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ………………………………...7
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯННЯ РІЗНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЯ………………………………………………………………………………...10
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………….12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………………13
ВСТУП
Мета: охарактеризувати особливості розробки стратегій сталого розвитку на державному, регіональному та місцевому рівнях.
Актуальність дослідження. Наразі в Україні актуальною є проблема розробки стратегій сталого розвитку. На сьогоднішній день майже повністю відсутній баланс між довкіллям, економічним та соціальним розвитком. Економіка України розвивається переважно за рахунок звбруднення довкілля. Це проявляється у надмірному використанні природних ресурсів, тенденції до збільшення викидів виробництв в атмосферу, водойми та грунти. В свою чергу забруднення навколишнього середовища негативно впливає на здоров’я всіх його мешканців, навіть людей (погіршується соціальний розвиток). Якраз за рахунок вище сказаного в Україні відбувається економічна криза. При переході виробництва на органічний тип розвитку (наприклад, використання біогазових установок, сонячних, вітрових електростанцій тощо) економіка країни буде тільки рости за рахунок зниження собівартості виробництва продукції, збільшення прибутку підприємств та надходжень до державного бюджету. В свою чергу може покращитися розвиток людського капіталу, збільшитися продуктивність праці за рахунок покращення здоров’я населення внаслідок чистоти довкілля. Тому виникає необхідність розробки стратегії салого розвитку для збалансування довкілля, соціуму та економіки.
Завдання дослідження:
дослідити особливості підготовки муніципальних кадрів як чинника сталого розвитку;
дати характеристику партнерству між владою, бізнесом, громадськістю у розробці стратегій сталого місцевого розвитку;
порівняти різні регіони України за рівнем якості та безпеки життя.
Об’єкт дослідження: процес розробки стратегій сталого розвитку в регіонаї та Україні в цілому для збалансування довкілля, соціуму та економіки.
Предмет дослідження: теоретичні та методичні аспекти підвищення розвитку України за рахунок розробки стратегій сталого розвитку.
Суб’єкт дослідження: Україна та її області.
Методи дослідження: діалектичний та абстрактно-логічний, порівняння.
Інформаційна база дослідження: наукова інформація, що має форму наукової продукції і розміщеня в мережі Інтернет.
Структура та обсяг: Реферат складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 13 сторінок, містить 2 рисунки.
РОЗДІЛ 1
ПІДГОТОВКА МУНІЦИПАЛЬНИХ КАДРІВ ЯК ЧИННИК СТАЛОГО РОЗВИТКУ
Автор роботи вважає, що на сьогоднішній час головним напрямком для державної, регіональної та муніципальної політики є перемога у війні з Російською Федерацією та відновлення цілісності території України. Після цього виникає необхідність відбудувати Україну, використовуючи напрями стратегій сталого розвитку для збалансують економіки, довкілля та соціуму, що забезпечить підвищення економічного розвитку країни.
Автор пропонує навести пріоритетні напрями регіональної та муніципальної полатики сталого розвитку в Україні на думку А. П. Садовенка, В. І. Середи та Л. Ц. Масловської. Пріоритетними напрямами регіональної політики сталого розвитку в Україні є:
розробка регіональних програм сталого розвитку;
створення класифікації областей України за рівнем техногенно-екологічного навантаження, а також запровадження правоохоронних заходів щодо зменшення негативних впливів на навколишнє природне середовище;
реалізація місцевих планів дій щодо забезпечення еколого-економічної збалансованості розвитку кожного регіону шляхом ефективної міжрегіональної господарської взаємодії [1];
забезпечення органічного поєднання розвитку продуктивних сил регіонів із завданнями сталого розвитку України в цілому;
упровадження механізму регіональної оцінки впливу народногосподарського комплексу на навколишнє природне середовище при плануванні розвитку та розміщенні продуктивних сил з урахуванням транскордонного перенесення забруднювачів [1];
спрямування державного регулювання на вирішення завдань поліпшення соціально-економічного стану областей;
організація регіональних систем моніторингу за показниками збалансованого розвитку та відповідно до національної системи моніторингу [1];
удосконалення системи промислового та природно-територіального комплексу у Придніпров’ї, Прикарпатті та на Донбасі;
розвиток курортно-рекреаційної та туристичної сфер туризму у Карпатах, Причорномор’ї, Криму, та північно-західній частині українського Поліся [1].
Основними напрямами сталого розвитку поселень України, які забезпечують муніципальні кадри, визначено наступні:
упорядкування і розвиток поселенських систем та агломерацій [1];
здійснення комплексних заходів для збалансованого розвитку у сфері сільського господарства;
подолання диспропорцій у народногосподарських структурах поселень, насамперед великих міст з надмірною концентрацією промисловості, та стагнації багатьох малих сільських поселень;
зміна стратегії будування міст з метою розширення обсягів спорудження комфортнішого житла, малоповерхових будинків садибного типу, розвитку малих та середнії поселень. Виникає необхідність створити сприятливого життєвого середовища з необхідною соціально-побутовою та культурною інфраструктурою;
забезпечення розвитку слабоурбанізованих регіонів, зокрема Полісся, зниження невиправданої техногенної перевантаженості високоурбанізованих регіонів (Донбасу, Придніпров’я) [1].
Великі міста та промислові центри повинні розвиватися на основі реконструкції, модернізації, інтенсифікації та екологізації виробництва, прискорення розвитку соціальної інфраструктури, раціонального використання міських територій [1].
Соціальна нерівність, протиріччя, напружені відносини між представниками населення, країнами та регіонами не зменшується, протиріччя та ворожнеча з питань володіння землями, водою та іншими природними ресурсами, технологіями, дешевою робосою силою лише загострюється. Як ідейна основа і як жорстока практика у світі утверджується корпоративізм, що являє собою намагання певних економічних та соціально-політичних сил об’єднатися з метою створення більш могутнього і впливового сукупного ресурсу для досягнення певних групових інтересів [1]. Групові інтереси часто беруть гору і стають перешкодою для реалізації загальнолюдських та цивільних інтересів [1].
На думку автора, головними напрямами регіональної та муніципальної політики в питаннях стратегії сталого розвитку України під час її відбудови є наступні:
розробка офіційного указу шляхів зниження собівартості виробництва продукції за рахунок органічного господарства у сільськогосподарському та промисловому виробництві: використання альтернативних джерел енергії (вітрових, біо-, сонячних електростанції, біогазових установок) для економії витрат на паливно-мастильні матеріали, ввести граничну норму використання енергетичних ресурсів з нафти та вугілля, ввести державні стандарти якості екологічної чистої продукції для суспільства тощо;
Рис. 1.1. Біогазова установка для сільського господарства
розробка указу із зазначеними граничними нормами викидів в атмосферу, водойми та грунти для регулювання в питаннях чистоти навколишнього природного середовища;
регулярно впроваджувати для дітей та молоді освітньо-виховні заходи з питань екологічно чистого виробництва та екології в житті людини;
впровадити для підприємств штрафні санкції за порушення норм указу шляхів зниження собівартості виробництва продукції за рахунок органічного господарства у сільськогосподарському та промисловому виробництві, граничних норм викидів в атмосферу, водойми та грунти;
впровадити штрафні санкції для фізичних осіб за засмічення території в громадських місцях.
РОЗДІЛ 2
ПАРТНЕРСТВО МІЖ ВЛАДОЮ, БІЗНЕСОМ, ГРОМАДСЬКІСТЮ У РОЗРОБЦІ СТРАТЕГІЙ СТАЛОГО МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ
Автор роботи пропонує навести особливості запровадження партнерського підходу до планування сталого розвитку в Україні на думку Н. В. Сментина та А. А. Фіалковської.
Певні кроки на шляху запровадження партнерського підходу до планування місцевого розвитку в Україні вже мають місце, щоправда вони є поодинокими та реалізуються завдяки ініціативі міжнародних агентів [2].
Так, наприклад, для врахування громадської думки в стратегічному плануванні на засадах «не залишити нікого осторонь», Урядом України на чолі з Міністерством економічного розвитку і торгівлі, разом із Представництвом Організації Об’єднаних Націй в Україні розпочато консультації з громадськістю [2]. Результатом таких консультацій стала розробка національної системи цілей збалансованого розвитку (86 завдань національного розвитку та 172 показники для їхнього моніторингу), що має слугувати міцною основою для подальшого планування зусиль усіх гравців ринку в напрямі забезпечення економічного зростання, соціальної справедливості та раціонального природокористування [2].
Як зазначається в одній із національних доповідей, що підготовлена за результатами консультацій, у рамках відкритого процесу консультацій створено групу високого рівня, 17 робочих підгруп (відповідно до кожної цілі, що визначені на саміті ООН у 2015 році) та проведено 32 круглі столи [2]. До процесу визначення національних цілей збалансованого розвитку долучилося понад 800 фахівців – урядовці, управлінці, спеціалісти установ ООН, дипломати, науковці, економісти, демографи, медичні працівники, епідеміологи, екологи, освітяни, журналісти, підприємці, лідери недержавних організацій та інші представники громадянського суспільства [2].
Також у державі проведено низку обласних консультацій, зокрема в 10 містах України (Дніпро, Житомир, Запоріжжя, Луцьк, Маріуполь, Суми, Тернопіль, Ужгород, Черкаси та Чернівці) серед представників обласних та 83 місцевих органів влади, організацій громадянського суспільства, міжнародних організацій, наукових кіл, у ході яких визначено основні пріоритети збалансованого розвитку як на національному рівні, так і на рівні областей [2].
Іншим прикладом є Програма розвитку ООН (далі – ПРООН), яка застосовує в Україні підхід до планування місцевого розвитку за участю громад, мобілізуючи їх тим самим до відповідальності за покращення свого життя [2]. В Україні діють чотири такі проекти ПРООН: Програма розвитку та інтеграції Криму (ПРІК); Чорнобильська Програма відновлення та розвитку (ЧПВР); Муніципальна програма врядування та сталого розвитку (МПВСР); Місцевий розвиток, орієнтований на громаду (МРГ) [2].
Проект «Муніципальна програма врядування та сталого розвитку» реалізовується за фінансової підтримки Канадської агенції міжнародного розвитку (CIDA), Швейцарської агенції розвитку та співробітництва (SDC) та Посольства Королівства Норвегії. Метою програми є розбудова спроможності місцевих громад та керівників органів місцевого самоврядування співпрацювати для місцевого збалансованого розвитку [2].
Проект «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» реалізується в Україні на кошти Європейського Союзу та Програми розвитку ООН, переслідуючи за мету створення на місцевому рівні середовища, сприятливого для збалансованого розвитку, шляхом самоорганізації та соціальної активізації громад, розроблення та впровадження невеликих за обсягом громадських ініціатив у всіх областях України та Автономній Республіці Крим [2]. Конкретними цілями проекту є популяризація підходу до місцевого врядування і збалансованого розвитку, орієнтованого на громаду; збільшення енергоефективності на місцевому рівні; підтримка створення бази даних, що наповнюватиметься і координуватиметься на місцях, для обміну передовими практиками і знаннями щодо мобілізації громад і врядування за участі громад [2].
Подібну мету переслідує організація «Глобал Комьюнітіз», виконуючи програму Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), спрямовану на розвиток місцевого самоврядування – «Децентралізація приносить кращі результати та ефективність» (DOBRE) [2]. Програма зорієнтована на підвищення спроможності керівництва новоутворених об’єднаних територіальних громад ефективно реагувати на пріоритети громадян завдяки належному управлінню ресурсами, підвищенню якості комунальних послуг, стимулюванню місцевої економіки та активному залученню громадян до пошуку можливостей зростання та розквіту [2]. В рамках програми об’єднані територіальні громади, які підтримуватиме DOBRE в семи областях України (Дніпропетровській, Івано-Франківській, Харківській, Херсонській, Кіровоградській, Миколаївській та Тернопільській) мають запровадити практику залучення всіх стейкхолдерів до планування місцевого розвитку та побудувати продуктивне співробітництво із секторами приватного бізнесу, організаціями підтримки місцевого самоврядування, організаціями громадянського суспільства [2].
Автор роботи вважає, що під час відбудови України після війни необхідно запровадити тісне партнерство між владою, бізнесом та громадськістю у розробці та впровадженні на практиці стратегій сталого розвитку України, слідуючи напрямам регіональної та муніципальної політики в таких питаннях, наведеними автором у першому розділі роботи. Необхідно зацікавити підприємців у розробці стратегій сталого розвитку, що можуть знизити собівартість виробництва продукції, збільшити прибуток. Розробка таких стратегій може також збільшити розміри надходжень у державний бюджет за рахунок збільшення прибутків підприємств, що може зацікавити державну та місцеву владу. Потрібно зацікавити громадян в таких питаннях, які можуть забезпечити чистоту навколишнього середовища для покращення атмосфери життя людей.
РОЗДІЛ 3
ПОРІВНЯННЯ РІЗНИХ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ЯКОСТІ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЯ
Автор пропонує навести топ-10 регіонів України з найвищими доходами населення на думку О. Комарової та Н. Петрук станом на 2019 рік.
1. Місто Київ: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 165 054 гривні, при цьому у Києві найвища середня заробітна плата – 15776 гривні; місто Київ, як столиця, має спеціальний статус, є окремою територіальною одиницею, тож у статистиці вказується на рівні із областями; хоча за територією Київ є найменшим, у порівнянні із областями і навіть із містом Севастополь, яке теж має спеціальних статус; за кількістю населення Київ третій, після Донецької і Дніпропетровської областей за даними Держстату щодо середньої чисельності за 2019 рік [3].
2. Дніпропетровська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 87 130 гривень; середня заробітна плата у Дніпропетровській області входить в п’ятірку лідерів по Україн, складає 10 751 гривень станом на 2019 рік. за площею область друга за величиною, після Одеської і друга за середньою чисельністю населення у 2019 році [3].
3. Запорізька область:наявний дохід у розрахунку на одну особу: 75407 грн; за середньою зарплатою штатним працівникам Запорізька область на п’ятому місці – 10 480 гривень; за площею і чисельністю населення область на 9 місці [3].
4. Київська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 75146 грн.; середньомісячна зарплата по області входить в трійку лідерів – 11 003 гривні; за площею та чисельністю населення Київська область на одну сходинку вище Запорізької.
5. Одеська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 72 805 гривень; найбільша за площею область України – 33 310 квадратних кілометрів. А от за чисельністю населення лише на шостому місці; аот середньомісячна зарплата штатних працівників Одещини у 2019 році далека від ТОП-5: 9 246 гривні і ще є менше, ніж у Львівській, Полтавській та сусідній Миколаївській областях; втім, близька до середньої зарплати Закарпатської області у 9 202 гривні.
6. Полтавська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 71 627 грн; середньомісячна заробітна плата за 2019 рік – 9 846 гривень; шоста за величиною область країни [3].
7. Львівська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 691 гривня; область входить в п’ятірку із найбільшою чисельністю (2 498 683 осіб), хоча за площею аж на 17 місці; середня зарплата у 2019 складала 9 271 гривні [3].
8. Харківська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 534 гривні; Харківська область серед лідерів за кількістю населення у 2019 році, на одну сходинку вище за Львівську, і трохи менше за місто Київ: 2 651 394 осіб; за площею це четверта область в країні; середня заробітна плата нижче середньої по Україні – 9 081 гривня [3].
9. Сумська область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 65 310 грн; середня заробітна плата 8 579 гривень, що наближається до найнижчих показників по країні [3].
10. Вінницька область: наявний дохід у розрахунку на одну особу: 64 729 грн; середня заробітна плата – 9 299 гривні, що є нижче середньої по країні; за чисельністю населення Вінницька область обіймає позицію між Полтавською і Запорізькою, хоча за площею менша за них.
Рис. 3.1. Дохід регіону в розрахунку на одну особу, 2019 рік
Джерело: Радіо Свобода. Найбагатші та найбідніші регіони України: рейтинг за розмірами доходів. 2020 URL: https://www.radiosvoboda.org/a/reityng-regiony-ukhainy-naybagatshy-naybidnishy/30805606.html.
На основі вище сказаного, автор роботи може сказати, що позитивним явищем є входження Полтавської області в топ-10 областей України з найвищим рівнем життя населення за доходами, а лідером є м. Київ. Проте за безпекою життя населення та чистотою навколишнього природного середовища м. Київ далеко не є лідером серед регіонів України. Згідно з екологічним рейтингом, опублікованим в журналі «Фокус», найбільш екологічно чистою та безпечною для життя людей є Чернівецька область, Буковина також отримала високі оцінки за рахунок відсутності великих промислових підприємств.
ВИСНОВКИ
На сьогоднішній час головним напрямком для державної, регіональної та муніципальної політики є перемога у війні з Російською Федерацією та відновлення цілісності території України. Після цього виникає необхідність відбудувати Україну, використовуючи напрями стратегій сталого розвитку для збалансують економіки, довкілля та соціуму, що забезпечить підвищення економічного розвитку країни.
Під час відбудови України після війни необхідно запровадити тісне партнерство між владою, бізнесом та громадськістю у розробці та впровадженні на практиці стратегій сталого розвитку України, слідуючи напрямам регіональної та муніципальної політики в таких питаннях, наведеними автором у першому розділі роботи. Необхідно зацікавити підприємців у розробці стратегій сталого розвитку, що можуть знизити собівартість виробництва продукції, збільшити прибуток. Розробка таких стратегій може також збільшити розміри надходжень у державний бюджет за рахунок збільшення прибутків підприємств, що може зацікавити державну та місцеву владу. Потрібно зацікавити громадян в таких питаннях, які можуть забезпечити чистоту навколишнього середовища для покращення атмосфери життя людей.
Позитивним явищем є входження Полтавської області в топ-10 областей України з найвищим рівнем життя населення за доходами, а лідером є м. Київ. Проте за безпекою життя населення та чистотою навколишнього природного середовища м. Київ далеко не є лідером серед регіонів України. Згідно з екологічним рейтингом, опублікованим в журналі «Фокус», найбільш екологічно чистою та безпечною для життя людей є Чернівецька область, Буковина також отримала високі оцінки за рахунок відсутності великих промислових підприємств.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
А. П. Садовенко, В. І. Середа, Л. Ц. Масловська. Сталий розвиток суспільства: Навчальний посібник. Київ. 2009. 236 с. URL: http://msdp.undp.org.ua/data/publications/inside_part_of_the_manual.pdf;
Н. В. Сментина, А. А. Фіалковська. Стратегічне планування місцевого розвитку: Навчальний посібник. Київ. 2019. 244 с. URL:http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/10516/1/%D0%A1%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B5%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%86%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D1%80%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BA%D1%83.pdf;
О. Комарова, Н. Петрук. Радіо Свобода. Найбагатші та найбідніші регіони України: рейтинг за розмірами доходів. 2020 URL: https://www.radiosvoboda.org/a/reityng-regiony-ukhainy-naybagatshy-naybidnishy/30805606.html.