Поліархія Р. А. Даля
Зазуляк Назар ГРГ-41
Поняття поліархії виникло або ж було запроваджено Робертом Аланом Далем ще у 1953 році. Під цим словом йдеться мова про політичну систему, яка будується на відкритій конкуренції різних груп у боротьбі за підтримку виборців. Поліархія використовується для того, щоб можна було відміряти рівень демократизації держави від ідеалу, тобто від самої демократії. Адже поняття схожі за своїм тлумаченням, проте мають декілька відмінностей. Сам же Даль рахує інститути поліархії як необхідність для досягнення того ж вище сказаного «ідеалу» (демократії). Якщо говорячи простіше, то модель поліархії використовують як стандарт для вимірювання рівня демократії у тій, чи іншій державі.
Якщо до інститутів, то Роберт Даль визначав сім основних. Такі як, виборні державні посади, де контроль над прийнятими рішеннями та законами надається людям, яких обрали громадяни, себто довірили їм владу у країні. Що не менш важливо, і являється ще одним із інститутів це вибори, які мають проводитись регулярно, прозоро та чесно. Де кожен із політичних представників має право на відкриту конкуренцію між собою або різного роду об’єднаннями. Свобода самовираження також відіграє свою роль, адже громадяни мають право безкарно висловлювати свою думку, навіть якщо вона пов’язана з критикою влади, політичною системою та ідеологією. Доступ до альтернативних і незалежних джерел інформації, де кожен із громадян має вправі отримувати та фільтрувати її, від інших осіб, ЗМІ, книг та іншого. Такі речі повинні існувати і бути у вільному доступі, і не підпорядковуватись тим чи іншим політичним групам. Також всі громадяни мають право засновувати відносно незалежні групи, або ж організації та політичні партії. І не менш важливе, що всі хто проживають в країні і слідує чинному законодавству має мати всі права громадянина.
Нажаль у 21 столітті важко досягнути «ідеальної» поліархії через низку причин, адже у деяких країнах її досягнення істотно ускладнюється. Через це Р. Даль виділив декілька умов при яких поліархія може існувати стабільно. Лідери країни не повинні вдаватись до насилля задля завоювання влади, або ж її утримання, по типу такими методами як армія, поліція тощо. Суспільство у свою чергу має бути досить прогресивним та динамічним. З вмінням висловлювати свою думку самостійно або ж організованого на плюралістичних принципах, де люди мають можливість виражати свої побажання та позиції через своїх політичних представників. Терпимість народу і загалом усіх каст населення має бути на досить високому рівні для улагодження або недопускання міжусобних конфліктів. Серед політичного шару населення мають бути люди досвідченні у цій сфері, які мають базу знань на яку можуть опиратись, а також, що не менш важливо тяжіти до демократичних і поліархічних ідей. Для досягнення поліархії у державі саме ці принципи вважав найвдалішими Р. Даль, проте він зауважив, що попри це все істотним гальмом для демократії являється велика концентрація і централізація влади у країні. Тому серед важливих факторів задля розвитку «ідеальної» поліархії можна додати розосередження політичних і економічних ресурсів.
Якщо говорити про відмінність демократії та поліархії, то Даль вважав, що демократія є ідеальним типом політичної системи. Тоді як, поліархія відображає реальний тип політичної системи, тобто показує рівень досягнення до цієї ідеальної демократії. Головними особливостями поліархії є можливість партійної боротьби, змагання, забезпечувати право на приймання рішень у політиці. Через це, правління буде здійснюватись різними групами населення, адже кожна група людей відноситься до певних меншин, де громадяни мають певні спільні інтереси, які насамперед пов’язані з їх повсякденням. За словами Даля у майбутньому система демократії буде мати вкрай високі вимоги, і поліархія з часом стане недостатньо демократичною системою. Адже для країн з поліархією характерні деякі риси. Одна з них це досить високий показник рівня добробуту, зараз таким можуть виділитись країни Скандинавії – Швеція, Норвегія та інші. За усім цим також стоять не менш важливі риси, по типу високої грамотності у населення, високий рівень урбанізації в країні. Повинні переважати у виробництві автономні підприємства, що жорстко орієнтуються не тільки на національні ринки, а й на міжнародні і навпаки. А також повинне бути велике різноманіття сфер професійної діяльності. Починаючи від сортувальників закінчуючи управлінцями. За думкою Роберта Даля уряд повинен постійно реагувати на ті чи інші потреба своїх громадян, враховуючи три основні права населення. Формулювання потреб тої чи іншої групи, інформувати про власні інтереси, що сприяли рішенню колективних або індивідуальних дій. І наявність потреб, які повинні визначати функціонування уряду без дискримінацій.
Беручи усю інформацію з різних джерел можна зрозуміти, що мав на меті Даль. Він не хотів розробити кардинальну нову модель правління, ні, скоріш за все це максимально можлива система, при умові дотримання усіх інститутів, що відповідає ідеалу демократії.