Ім'я файлу: «Cловники та їх роль у професійному спілкуванні».docx
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 26.12.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 31кб.
Дата: 26.12.2022
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Національний університет водного господарства і природокористування
Навчально-науковий інститут економіки та менеджменту
Кафедра журналістики та українознавства
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)»
Тема реферату:
«Cловники та їх роль у професійному спілкуванні»
Виконала:
студентка
Перевірила:
_________________________
(оцінка)
Рівне-2022
ЗМІСТ
Вступ
1. Поняття словника, його види та призначення…………………………………..5
2. Значення словників в житті людини……………………………………………..7
3. Роль словників у професійному спілкуванні….......……………………………..9
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Словники відіграють важливу роль у сучасній культурі, вони відображають і відбивають знання, і показують нам суспільний досвід віків. Вони служать для уточнення та нормалізації слів, допомагають сприяти правильності та виразності мови. .
Особливо словники відіграють важливу роль у житті сучасної людини. Під час того, як люди переходять у різні сфери, з’являється багато нових термінів, які часом нам здаються незрозумілими, але для розуміння нам варто звернутися до словника.
Словники особливо важливі в професіях, де багато запозичень з іноземних мов. Наприклад: медицина, право, точні науки. Без знання лексики легко діяти, розуміти потік мови тощо.
Для професій, де слово є основним знаряддям праці (філологія, журналістика, письменницька та літературна діяльність, радіо і телебачення), правильне вживання слів і словосполучень, ротація слів є дуже важливим завданням, інакше в цих сферах краще не працювати, тому що представники цих професій є носіями мовної культури.
Словники допомагають нам краще розуміти складні слова та методи, які використовуються, не лише для перекладу значень слів іншими мовами, але й для роботи з правилами логіки, зокрема із законом тотожності.
Іншими словами, вміючи правильно визначити те чи інше поняття (термін), можна легко спілкуватися з іншою людиною, яка знає значення цього слова. З іншого боку, незнання значення слова або розуміння одного і того ж слова в різних значеннях (у різних контекстах вживання) може призвести до непорозумінь і хибності міркувань.
У системі розрізнення та класифікації слів, які виникають під час життя, сучасної людини важливу роль відіграють словники. Тому, перекладаючи однією мовою, ви можете мати різні впливи, або, впізнаючи ті самі слова, переклад стає більш художнім і зрозумілим.
Без енциклопедичного словника ми б ще довго не знали про окремі країни, народи, природні явища тощо. Ми не змогли б отримати відповідну інформацію про те, шо нам потрібно, тому за допомогою загальної та тематичної енциклопедій можна отримати багато відомостей, необхідних для загального розвитку та професійної діяльності.
Сучасній людині не обійтися без словника. Якщо вона віддаляється від цього джерела знань, то відразу ж приречена до мовних проблем та суржику, професійної некомпетентності, кар'єрного занепаду, провалів та деградації.
1. Поняття словника, його види та призначення
Словники бувають різні. Це і антропонімічні, двомовні і багатомовні перекладні словники, діалектні (чи обласні) словники, граматичні словники, словники сполучуваності, ідеографічні, семантичні й асоціативні словники, історичні, лінгвокраїнознавчі, і культурологічні словники, морфемні і словотворчі, зворотні, орфографічні, орфоепічні, синонімічні словники, словники антонімів, лінгвістичних термінів, словники іноземних слів, словники лінгвістичних термінів і енциклопедії, словники назв жителів, неологізмів, омонімів, паронімів, скорочень, словники епітетів, порівнянь, метафор, словники соціальних і професійних діалектів, мови письменників і словники окремих творів, словники-довідники труднощів мови, термінологічні словники тлумачні словники, топонімічні словники, етимологічні, фразеологічні та частотні словники.
Французький письменник Анатоль Френ назвав свій словник «всесвітом в алфавітному порядку». Коли не знаєш, як написати те чи інше слово, потрібен словник. Але це не головне. Словники — не просто довідники, це невід’ємна частина національної культури: адже багато сторін національного життя втілено в слові. Все багатство і розмаїття словникового складу мови зібрано в словниках. Створення словника — завдання спеціального розділу мовознавства — лексикографії. Є багато різних словників. Енциклопедичні словники описують світ, пояснюють поняття, подають біографічні відомості про видатних людей, країни та міста, значні події (війни, революції, відкриття).
Словник — це збірка слів (або морфем, словосполучень, ідіом тощо), упорядкованих за значенням, вживанням, походженням, перекладом іншою мовою тощо за певним принципом. Це довідник, який містить інформацію про словниковий склад мови) або про поняття і предмети, які вони описують, про науку, культуру і відомостей в галузі (Новий енциклопедичний словник. М., 2000).
Кожен словник складається зі словникових статей. Словникова стаття є основною структурною одиницею словника; текст, що пояснює заголовну частину та її основні ознаки. Структура словникової статті визначається завданнями словника. Але словникова стаття будь-якого словника починається із заголовного слова ,інакше: заголовне слово, лема, чорне слово (зазвичай заголовне слово виділено жирним шрифтом)].
Існують такі види словників: діалектичні, антонімічні, історичні (різновид описового словника), ономастичні, орфоепічні, орфоепічні та семантичні словники, а також етимологічні словники.
Енциклопедичні словники – це не пояснення слів, це пояснення відомостей з різних знань, мистецтва, промисловості, політичного життя тощ
Розрізняють словники загальні, або універсальні, (тритомний «Український радянський енциклопедичний словник», 1986—1987) і галузеві, або спеціальні («Енциклопедія української літератури», том 1, 1988).
Енциклопедичні словники лише визначають і подають незафіксовані слова в різних галузях життя.
Ввівши до енциклопедичного словника слово Київ, можна знайти всю інформацію про столицю України. Комплексні енциклопедичні словники подають відомості про науку, техніку, культуру тощо. Теми, пов'язані з певною науковою (фаховою) лексикою: економіка, математика, медицина. Предмети: літературна енциклопедія, дитяча енциклопедія, політичний словник, філософський словник.
2.Значення словників у житті людини
Значення словників у житті кожної людини важко переоцінити. Читання словників, постійне звернення до них підвищує культуру мовлення. Словники збагачують індивідуальний словниковий і фразеологічний запас, знайомлять з нормами російської мови, застерігають від неправильного вживання слів, їх граматичних форм, вимови. Словники розширюють наше знання мови, поглиблюють розуміння слова, сприяють розвитку логічного мислення.
З біографій вчених, громадських діячів, письменників, поетів відомо, що багато хто з них високо цінували енциклопедичні і філологічні словники, зверталися до них за довідками, читали словники як захоплюючу літературу.
Сьогодні все більше усвідомлюється роль словників у духовному житті суспільства, в осмисленні культурної спадщини народу. Як зауважують Козирєв В. А. і Черняк В. Д., «тривожне зниження загального рівня мовної культури змушує особливо гостро усвідомити роль словника як найважливішого і незамінного допомоги, формує навички свідомого ставлення до своєї мови».
Рівень освіченості та кругозору людини багато в чому залежить від лексичного запасу, вміння правильно, доцільно використовувати ті чи інші слова та вирази. Сучасне життя диктує свої правила. Кожного дня з’являються нові терміни та поняття, всі значення яких не може знати навіть дуже розумна людина.
У моєму житті та в життя кожного, хто бажає бути дійсно ерудованим, вміти підтримати розмову з представником будь-якої сфери діяльності та професії, важливе місце займають словники. Словники – це величезні скрині, в яких сховані знання, накопичені людством протягом багатьох століть. Завдяки словникам ми можемо не лише дізнатися значення незнайомих слів, а й багато нового та цікавого про традиції, культуру носіїв мови, історію, маємо змогу доторкнутися до минулого. Звісно, гортати словники просто так, ніби читаючи книгу – не те, щоб нудно, досить незвично. Але спробувавши одного разу, можу запевнити, ви навряд чи в мить зупинитесь. Моє перше тісне знайомство з тлумачним словником відбулося у бабусі, в селі. Звісно, важливу роль в житті кожної людини відіграють не лише тлумачні, але й орфоепічні, орфографічні та інші словники. Без них ніяк не може обійтись сучасна людина. Необхідність словників була зрозуміла ще за часів Київської Русі, у 1073 для чернігівського князя Святослава був створений перший «Ізборник». Ця визначна пам’ятка давньоруського книжкового мистецтва містила тлумачення слів, факти з історії та літератури.
Сьогодні, в час, коли необхідність словників є очевидним, існує безліч видань, як друкованих, так і електронних. Кожен бажаючий може і мусить користуватися цим незбагненним надбанням. Користуючись різними видами словників можна легко орієнтуватися в спеціальних термінах та поняттях, почувати себе «у своїй тарілці» в будь-якому колі. Завжди треба пам'ятати, що позбавляючи себе цього джерела знань, людина може бути приречена до мовної деградації, професійної некомпетентності та звуженню кола спілкування.
Словник – досить складний літературний предмет. Багато людей не знаходять у ньому нічого цікавого, хоча насправді словник дуже цікавий. Вся справа в тому, що в словнику містяться слова та їх визначення. У більшості людей виникає питання: а навіщо читати ці слова і визначення, якщо і без цього люди можуть порозумітися між собою? Що ж, вкрай важливо розуміти, що життя – дуже складне явище, і пояснити його словами теж дуже складно. Для пояснення різних життєвих феноменів і явищ, які мають украй складний характер, людині обов’язково необхідно мати багатий словниковий запас. Без нього мова людини залишиться примітивною і придатною лише для побутової балаканини, яка не має ніякого серйозного змісту.
3.Роль словників у професійному спілкуванні.
Професійне спілкування формується в умовах конкретної професійної діяльності, а тому певною мірою вбирає в себе її особливості і є важливою частиною цієї діяльності.
У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особисто значущих цілей, завдяки знанням і вмінням, навичкам. Професійне спілкування є однією з універсальних реальностей буття людини, специфічним видом і необхідною умовою її діяльності.
Професійне спілкування - творчий, керований процес взаємообміну повідомленнями, організації взаєморозуміння, досягнення оптимальної взаємодій, взаємопізнання в різних видах діяльності учасників професійно спрямованої комунікації.
Якщо людина вивчає словник, кожен день запам’ятовує нові слова і вираження, вона не тільки збагачує своє мовлення. Вона збагачує також і свою думку. Вона починає думати складніше, більш комплексно, перед нею відкриваються нові розумові горизонти. Завдяки словами, вивченим зі словника, людина зможе не тільки пояснити, чого вона хоче, в магазині перед покупкою кілограма ковбаси, а й виступити на з’їзді вчених і навіть вступити так з кимось у суперечку. Звичайно, недостатньо буде просто вивчити весь словник для цього, але щоденна робота над збільшенням свого словникового запасу – це перший крок до такого успіху. Я переконана, що чим більше людина знає слів, тим вища ймовірність того, що вона буде успішною по життю. Красномовність, яка забезпечується знанням багатьох слів, також допомагає людині і в особистому житті. Справити на когось враження за допомогою якоїсь нової інформації досить просто – люди прагнуть отримувати нові цікаві знанні і їх притягує до тих, хто ці знання може дати.
Словники відіграють значну роль у сучасній науці, у них відображаються знання, накопичені суспільством, призначені для обміну між носіями різних мов. Вони відображають достовірну, суттєву та надійну інформацію, що є особливо цінним в процесі наукового пошуку.
Спілкування - вид взаємодії людей, що полягає в обміні інформацією, думками, досвідом, знаннями, уміннями, навичками та результатами діяльності, ставленням до людини, предметно втіленими в матеріальній та духовній культурі.
Користуючись словником, науковець підвищує фахову культуру мовлення, оволодіває правилами правопису, вимови, наголошення, точно і доречно добирає слова тощо. Якщо людина, під час професійного виступу має на меті, щоб на неї звернули увагу, вона має не тільки монотонно читати текст, вона має правильно та доречно підбирати слова, використовувати терміни, які змусять привернути увагу слухачів.
У професійному спілкуванні спеціаліст стикається з безліччю непередбачених ситуацій, у яких по-новому треба розв’язувати завдання взаєморозуміння і взаємодії, вирішення яких не можна здійснити за відомим алгоритмом чи шаблоном, хоча знання загальних творчих підходів до розв’язання професійних завдань звичайно сприяють подоланню труднощів.
Специфічні риси професійного спілкування - це свідоме, цілеспрямоване управління комунікацією, наявність загальної та конкретної мети спілкування, а також наукова обґрунтованість і високий професійний рівень. Для того, щоб контакт був справді глибоким, особистість, окрім професійних знань, знань про спілкування, певних навичок і вмінь, повинна мати ще й позитивну комунікативну установку на спілкування, причому установку не просто на встановлення контакту, а на людину як загальнолюдську цінність, тоді цей контакт стане олюдненим, і спілкування відбуватиметься на високому рівні. Високий рівень характеризує поняття „культура” (лат. cultura) - сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людським суспільством, що характеризують відповідний рівень розвитку суспільства [84, с. 272].
У широкому значенні зумовлює неповторне обличчя народу, несхожість одного на іншого, том}´ стратегічне завдання культури - підвищення загального культурного рівня через вироблення принципово нових форм діяльності, які залучають до роботи людей, що відроджують та розвивають національну культуру.
Існує безліч різноманітних варіантів цього поняття. Відношення до культури професійного спілкування мають:
• культура - сукупність досягнень виробничих, суспільних, духовних відносин, високий рівень розвитку вміння (С. Ожегов);
• культура - загальноприйнятий засіб мислення (К. Юнг);
• культура - це форма вільного рішення та переробка своєї долі у свідомості її історичної та загальної відповідальності (В. Біблер)
У культурі професійного спілкування можна виокремити загальні норми спілкування, що зумовлюються характером суспільного ладу та ґрунтуються на здобутках минулого й сучасного. Водночас культура має індивідуальний характер і проявляється у способах спілкування, що їх обирає суб’єкт у певних ділових ситуаціях щодо конкретних людей, конкретної справи. Змістом ділового спілкування є „справа”, з приводу якої виникає й розвивається взаємодія.
Головними характеристиками КПС є: позитивність у відношенні до культурного контексту (суб’єкт має здібності до продуктивного культурного існування через культурний спосіб життя, уміння залучати інших до цінностей культури за допомогою підвищення достойності кожної людини), успішність у діяльності та в житті (визначається здібностями, які дозволяють реалізувати себе в житті, досягти високого життєвого рівня, досконалого фізичного, психічного, духовно-морального стану), творча спрямованість та рефлективність (лат. reflexio - відображення, роздум, сумніви, обмін думками між рівноправними партнерами в діалозі), суб’єкт-суб’єктні взаємини (співрозмовники є особистостями, значущими одне для одного), активна взаємодія; цілеспрямованість (з приводу конкретної справи), продуктивна співпраця, співтворчість (основне завдання спілкування), ефективність, результативність (високий рівень професійних досягнень).
Важливу роль у досягненні результатів діяльності має комунікативність, комунікативна компетентність, професіоналізм (професійна майстерність, фахова підготовка спеціаліста, професійна самосвідомість, професійно значущі властивості), сформованість індивідуального стилю спілкування, професійна етика, професійний такт.
Професійне спілкування - багатоплановий процес становлення та розвитку контактів, заснований на потребі спільної діяльності, який включає такі функції:
- регулятивну (регулює офіційні стосунки в державно- правовій і суспільно-виробничій сферах);
- комунікативну (обмін інформацією);
- інтерактивну (обмін діями);
- перцептивну та рефлективну (взаємосприймання і встановлення взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню).
Реалізація функцій та вміле використання видів, типів і форм спілкування є передумовою культури професійного спілкування.
Професійне спілкування регулює офіційні стосунки в державно-правовій і суспільно-виробничій сферах. Залежно від сфери спілкування існують такі його види:
• професійне, ділове;
• товариське, дружнє;
• робоче, службове;
• інтимне; приятельське;
• випадкове, формально-поверхове.
Залежно від використовуваної техніки спілкування та його цілей можна виділити такі види:
• формальне спілкування, або „Контакт масок” - спілкування, у процесі якого використовуються звичні маски ввічливості, строгості, байдужості, співчутливості та відсутнє прагнення зрозуміти й урахувати особливості особистості співрозмовника;
• формально-рольове спілкування, у якому зміст і засоби спілкування регламентовані соціальними ролями партнерів у спіл куванні: лікар і пацієнт, міліціонер і порушник правил дорожнього руху, контролер і пасажир автобусу;
• ритуальне (світське) спілкування, зумовлене формальною ввічливістю, виконанням зовнішнього етикету;
• маніпулятивне спілкування, спрямоване на одержання однобічної вигоди з використанням маніпулятивної техніки впливу на партнера в спілкуванні (лестощі, обман, „пускання пилу в очі”, демонстрація доброти) залежно від особливостей особистості співрозмовника;
• духовне міжособистісне, при якому розкриваються глибинні структури особистості, характеризується взаєморозумінням між людьми, в основі лежить довіра до особистості співрозмовника.
Професійне (ділове) спілкування - це особлива форма взаємодії людей у процесі визначеного виду діяльності, що сприяє встановленню морально-психологічної атмосфери праці та взаємин партнерства між керівниками й підлеглими, між колегами, створює умови для продуктивного співробітництва людей у досягненні вагомих цілей, забезпечуючи успіх загальної справи.
Висновок
Кожна людина бажає користуватися популярністю в суспільстві. Кожен хоче, щоб до нього прислухалися, звертали на нього увагу і визнавали його правоту в деяких випадках. Але просто так такого положення не досягти, необхідно прикладати деякі зусилля, розвиватися в моральному плані і, безумовно, в розумовому плані. Нерідко можна почути, що для такого розвитку необхідно багато читати, в тому числі використовувати словники і читати художню літературу.
Користуючись словником, науковець підвищує фахову культуру мовлення, оволодіває правилами правопису, вимови, наголошення, точно і доречно добирає слова тощо. Якщо людина, під час професійного виступу має на меті, щоб на неї звернули увагу, вона має не тільки монотонно читати текст, вона має правильно та доречно підбирати слова, використовувати терміни, які змусять привернути увагу слухачів.
У професійному спілкуванні спеціаліст стикається з безліччю непередбачених ситуацій, у яких по-новому треба розв’язувати завдання взаєморозуміння і взаємодії, вирішення яких не можна здійснити за відомим алгоритмом чи шаблоном, хоча знання загальних творчих підходів до розв’язання професійних завдань звичайно сприяють подоланню труднощів.
Значення словників у житті кожної людини важко переоцінити. Читання словників, постійне звернення до них підвищує культуру мовлення. Словники збагачують індивідуальний словниковий і фразеологічний запас, знайомлять з нормами російської мови, застерігають від неправильного вживання слів, їх граматичних форм, вимови. Словники розширюють наше знання мови, поглиблюють розуміння слова, сприяють розвитку логічного мислення.
Словники відіграють значну роль у сучасній науці, у них відображаються знання, накопичені суспільством, призначені для обміну між носіями різних мов. Вони відображають достовірну, суттєву та надійну інформацію, що є особливо цінним в процесі наукового пошуку.
Таким чином, робота зі словниками формує лексикографічну компетенцію майбутнього фахівця, сприяє досконалому оволодінню мовою, зокрема її ресурсами - мовними засобами.
Список використаної літератури
1.Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навчальний посібник. – К. : АСК, 2000. – 400 с.
2.Коваль А.П. Ділове спілкування. – К. : Либідь, 1992. – 132 с
3.Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К. : Вища шк., 1997.– 173 с.
4.Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К. : Либідь, 1995. – 208 с.
5.Універсальний довідник-практикум з ділових паперів /Уклад.: С.П. Бибик та ін. – К. : Довіра: УНВЦ "Рідна школа", 1996.
6.Український правопис. – К. : Наук. думка, 1993. – 240 с.
7.Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К. : Вища шк., 1998. – 271 с.
8.Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред. О.А.Сербенської. – Львів, 1994.
9.Бабич Н.Д.Основи культури мовлення. – Львів, 1990.
10. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К., 1998.
11. Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділового спілкування. – К., 2000.
12. Бугай Н. Український етикет. – К., 2000.
13. Головащук С.І. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. – К., 1995.
14. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.
15. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.
16. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-е вид., доповн. – Х., 2003.