Ім'я файлу: ІСЛ Селезньова Реферат+враження.docx
Розширення: docx
Розмір: 1213кб.
Дата: 21.04.2021
скачати


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет соціально-гуманітарних технологій

Кафедра інтелектуальних комп’ютерних систем

Реферат  

з дисципліни  
«ІСТОРІЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ» 
на тему  

Давньоєгипетська «Книга Мертвих»

Виконала студентка

1 курсу СГТ-320б

Селезньова Тетяна Андріївна

Перевірила: доцент, кандидат філологічних наук Угольникова Н.С

Харків

2020

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………2

Основна частина

    1. Історичні відомості про «Книгу Мертвих» та її структура. ………………4

    2. Аналіз обраних гімнів ……………………………………………………….7

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………12

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………13

Особисте Враження ……………………………………………………………14

ВСТУП

«Книга мертвих» - збірка ритуальних та хвалебних гімнів до давньоєгипетських богів, яка служила поводарем для померлого крізь випробування потойбічного світу, стала для людства не меншою «візитною карткою» Єгипту, ніж піраміди та Сфінкс. Завдяки віруванню давніх єгиптян в потойбічне життя, папіруси з «Книги Мертвих» ховалися разом із Фараоном або вельможею, що допомогло цим безцінним листам дістатися наших часів. Ці папіруси були прикрашені малюнками, на яких зображувалися сцени із єгипетських міфів, уявлення про суд Осіріса та інші вірування про потойбічне життя.

Ще за часів колонізації північної Африки, у європейців склалося спотворене уявлення про культуру давньоєгипетської цивілізації, а саме про начебто країну смерті, в якій жили люди, які вклонялися їй і все життя готувалися померти. Мабуть, тому назва «Книга Мертвих», яку використав Карл Лепсіус, так міцно зв'язалася з цими похоронними текстами, хоча єгиптологи добре знають, що воно більш ніж умовне. Справжня назва твору перекладалася як «Вислови виходу в день». У ньому відбивається основна суть цих текстів: допомогти померлому минути всі небезпеки загробного світу, пройти посмертний суд і разом із сонячною баркою бога Ра знову повернутися на землю, тобто ожити, воскреснути - «оновитися», як говорили єгиптяни.

За свідченнями Шапошнікова «Книга Мертвих» містить найдавніші вислови з «Текстів Пірамід», вислови зі стінок саркофагів і вислови жерців заупокійного культу Нового Царства. Таким чином, звід «Книги Мертвих» створювався приблизно з 2325 по 1700 рр. до нашої ери, а її остаточна редакція, що дійшла до наших часів, відноситься до епохи Саїсської династії (663-525 рр. до нашої ери). А з урахуванням того, що традиційні заупокійні вислови існували в усній і навіть письмовій формі задовго до їх фіксації на стінах царських пірамід, «Книга Мертвих» відображає розвиток єгипетської заупокійної служби з III до першої половини I тисячоліття до нашої ери і є однією з найбільш довго живучих книг магічного і божественного змісту в світі. [1] Цей вислів свідчить про те, що «Книга Мертвих» є, напевно, першою в світі збіркою писаних обрядів поховання, ритуальних гімнів і своєрідною картою потойбічного світу в одному «обличчі», саме це є її найбільшою цінністю для світу.

    1. Історичні відомості про «Книгу Мертвих» та її структура.

Час виникнення «Книги Мертвих» невідомий, однак більшість вчених згодні із тим, що створювалася вона поступово і не є цільним твором. Також нема сумнівів і в тому, що окремі її частини настільки ж древні, як і уся єгипетська цивілізація.

Єгипетські перекази про потойбічний світ відомі з III тис. до н.е. - з часів Стародавнього царства: "Тексти пірамід", написані на стінах гробниць фараонів, оповідають про те, як покійний цар в барці нічного Сонця здійснює шлях в глибинах підземного царства, відроджуючись разом з Сонцем до нового життя. Потім в Єгипті сталося те, що історики називають "демократизацією загробних вірувань". В середині II тис. до н.е., в епоху Нового царства, ускладнені, набагато більш докладні, ніж раніше, тексти з'являються вже в гробницях людей середньої руки. Ці творіння єгипетської релігійної думки і називають зазвичай "Книгою мертвих". [3]

Вважається, що 130 глава була створена в епоху Хесепти (5 фараона 1 династії, тобто біля. 3000 року до н.е) ; виникнення 64-ї глави іноді пов’язують з правлінням Микерина (IV династія, тобто 2500 рік до н.е). У той самий час з`явилася і 178-а глава, текст якої зберігся на кришці саркофагу, зо зберігається у Британському музеї (№6647). Найкращі із тих сторінок, що збереглися, відносять до часу правління XVIII династії, який відповідає 1550—1292 рокам до нашої ери і знайдені вони були у похованнях міста Фіви у межах фіванського некрополісу, де були поховані єгипетські жреці і їхні сім’ї. Найдавніші глави Книги Мертвих були створені в Гелиополі, великому святилище і центрі створення релігійних вчень стародавнього Єгипту. Гелиополь був для єгиптян тим же, чим Єрусалим для євреїв і Мекка для мусульман – священною землею. Можна припустити, що час від часу проводилися виправлення текстів. Таким чином, як вже було зазначено, звід «Книги Мертвих» створювався приблизно з 2325 по 1700 рр. до нашої ери, а її остаточна редакція, що дійшла до наших часів, відноситься до епохи Саисскої династії (663 - 525 рр. до нашої ери) і охоплює розвиток єгипетської релігії в 2 – 2,5 тисячі років.

Цікаво, що «Книга Мертвих» була відома задовго до того, як став зрозумілим її зміст. Через те, що фрагменти книги знаходилися у гробницях, певний період часу вона вважалася чимось на кшталт Біблії або Корану.

У 1842 році Карл Ричард Лепсиус опублікував переклад рукопису, датований епохою Птолемея, і вигадав назву «Книга мертвих», яку він запозичив з арабського Kitab al-Mayyit («Книга мертвої людини»). Він також ввів систему нумерації заклинань, яка використовується до сьогодні, визначаючи 165 різних заклятть.

Дослідники «Книги Мертвих», такі як Э.А. Уоллис Бадж [2] розрізняють Чотири редакції Книги Мертвих:

1. Створені в епоху Стародавнього і Середнього царства в запису ієрогліфами.

2. Фіванська редакція, яка датується XVIII-XX династії, також виконана ієрогліфами.

3. Редакція, яка примикає до фіванської, яка відноситься до часу XX династії, написана ієратічним письмом; вона відрізняється тим, що глави наведені не за порядком.

4. Тексти Саїсського і Птоломєєвського періодів, виконані як ієрогліфікою, так і іератікою, свідчать, що родичі покійного за своїм бажанням могли скорочувати і збільшувати кількість глав. Ймовірно, в перебігу XVIII Династії при написанні подібних текстів не користувалися іератікою взагалі.

За змістом, «Книга Мертвих» умовно поділяється приблизно на чотири великих розділи:

Перший розділ включає глави з 1 по 16, що супроводжували хід похоронної процесії до некрополю, молитви про «вихід (померлого) днем» і гімни богам Ра і Осірісу.

Другий розділ (глави 17 - 63) містить опис обрядів «виходу (померлого) днем» і відродження його, перемогу над силами темряви, знесилення ворогів померлого, придбання ним влади над стихіями.

Третій розділ (64 - 129 глави) включає опис наступних обрядів, які супроводжували «вихід (померлого) днем»: перетворення померлого в божество, прилучення його до Турі Мільйонів Років, пізнання різних таїнств, повернення в гробницю і Потойбічний Суд.

Четвертий розділ охоплює глави з 130 по 162, де описуються магічні обряди, що мали на меті убезпечити мумію, а також наводяться поминальні тексти, що прославляють ім'я померлого. Ці вислови читалися протягом року після смерті в певні свята і в дні підношення дарів померлому.

Таким чином, складно сказати, що являє собою «Книга Мертвих». Це не посібник з обрядового поховання людини, хоча де-які відомості з цього приводу і зберігаються на давніх листах; це не Священне Писання, навіть попри те, що єгиптяни записали туди свої вірування, що стосуються потойбічного світу. Але на мій погляд, ця книга є збіркою того культурного надбання, якого досягла єгипетська цивілізація в період її написання. Все, що вважалося за обов’язкове знати людині, аби пройти «на той бік» було висловлене в цих папірусах.

    1. Аналіз обраних гімнів.

«ГИМН ВСЕМ БОГАМ ОБ ОТОЖДЕСТВЛЕНИИ УМЕРШЕГО С ОСИРИСОМ» [4, c. 19] – шостий гімн, приведений в «Антології».

Структурно можна поділити гімн на такі 2 частини:

1 частина включає в себе перші 12 строф «Гімну…» – Жрець звертається окремо до кожного з богів Великої Дев’ятки (Атум (Ра), Шу, Тефнут, Геб, Нут, Ісида, Сет, Нефтида, Тот) благаючи тих ототожнити померлого із своїм сином (для Ра, Шу, Геба та Тефнут), братом (для Ісіди, Сета, Нефтиди та Тота) і батьком (для Геба) - Осірісом. Символом того, що померлий і Осіріс – єдине обличчя тут є повторюване твердження того, що поки живий бог – живий і померлий, поки бог не мертвий – не помре і померлий, поки бог сполучається, то й сполучається померлий. Важливим є те, що обрані саме вищеописані дії для своєрідного доказу єдності між померлим та богом потойбічного світу. Усі живі істоти живуть, дають життя потомству і помирають, цей цикл і став тим, що об’єднує, на думку Єгиптян, людину із божеством.

Єдиним виключенням із цього циклу є звернення до Сета, бога пустелі, у якому приховується погроза: «Я даю ему жизнь, он накажет тебя.». Це продиктовано єгипетською міфологією, у якій одне з провідних місць займає легенда про смерть Осіріса та його перехід з божіння над плодоріддям в царювання над потойбічним світом. У цій легенді Сет вбиває свого брата, потім йому помстився син Осіріса – Гор, якого сестра і дружина Осіріса зачала з його живої сили вже після загибелі бога. Після помсти Гор воскресив батька, але той відмовився підійматися, та віддавши трон синові, став царювати у підземному царстві. Знаючи це, стає очевидним неприйняття вчинка Сета єгиптянами. Завершує цю частину звертання до Великої та Малої Дев’ятки богів, із тим самим проханням прийняти небіжчика за Осіріса.

2 Частина починається зі звертання до богині Рат – богині Сонца, яка за словами гімна, відчистила рот померлого, свого сина – Осіріса, а відкрив йому рота син Хор. Ці строки є наслідком традиції муміфікації, бо через рот (або ніс) з тіла діставався мозок. Далі в цій умовній частині звернення іде вже виключно до Осіріса. Про це свідчать звертання «той, що знаходиться в Геліополі» та інших місцях (в кожній строфі різне), які вважаються місцями погребіння Осіріса. Цікавими є дві останніх строфи: звертаючись до Осіріса, жрець, що читає гімн, називає його «пожравшим око»», що знову відсилає нас до легенди про смерть бога, а точніше про те, що з’ївши око сина, він воскрес, про це і говориться у передостанній строфі. Осіріс пройшов через те, через що тепер, на думку єгиптян, має пройти померлий. Але все одно, усі строфи неодмінно закінчуються порівнянням дій померлого (життя, совокупляння, смерть) із тими самими діями бога потойбічного світу, усі, окрім останньої: там вже самого Осіріса запевняють, що його тіло – то тіло небіжчика, що його кістки – кістки покійника.

Ототожнення гімном померлого з богом Осірісом є одним із сходинок у шляху до воскресіння. Бог пройшов через смерть і воскрес, «оновився», того самого бажають і для покійника, який має закінчити свій життєвий цикл.

Найбільш відомим з ритуальних текстів «Книги Мертвих» є «Сповідь заперечення» [1, с 124]. Це не ритуальний гімн, що має читатися над покійником, а це така собі «шпаргалка» для самого небіжчика. Із текстом, що він має сказати, коли предстане перед судом Осіріса. І саме це робить текст цікавим.

Його розмір варіюється від 10 до найбільш повних 42 строк. За ідеєю тексту, мрець повинен звернутися до кожного з 42 божеств та заперечити те неблаге діло, за яке то божество «відповідає». Я навмисно уникнула слова «гріх», бо порушення закону і ритуальна скверна - це не зовсім гріх в звичному нам, християнському, розумінні. Цікавим є і уявлення єгиптян про те, що відбувається під час промови «сповіді», а саме в цей час боги Тот та Анубіс зважують серце небіжчика, чим засвідчується «сповідь». У разі вчинення дії, що проголошується як незроблене, серце "важчає", порушується його рівновага з пером богині Маат (богині істини), що лежить на іншій чаші ваг, і серце може, не пройшовши випробування, впасти прямо в пащу чудовиська Амт (Аммат), яке сидить у ваг і очікує результатів зважування, для того щоб поглинути винного і, очевидно, остаточно знищити його, пожерти, позбавити будь-якого буття. Тому замість серця в груди померлого могло бути вкладено кам'яне зображення священного жука - скарабея, з відповідною змовою: таке серце повинно було напевно пройти випробування. У будь-якому випадку амулет із зображенням скарабея покладався на груди померлого, що, швидше за все, символізувало ту саму дію заміщення.

Це перша в світовій історії згадка про потойбічний суд, якому піддаються всі померлі. У до єгипетську епоху, тобто під час примітивних вірувань потойбік уявлявся як еквівалент нашому світу, не було ні аду, ні раю, а значить і нема розподілу на праведників і грішників. Та навіть і у організованих релігіях не завжди присутнє надприродне судочинство. Греки мали єдиний потойбічний світ – Аїд або Тартар, євреї – Шеол, тощо. Хоча у єгипетській міфології і відсутні ад і рай, проте в єгипетській трактуванні світ, Дуат, в якому тече підземний Ніл - єдиний, як і світ духів, що фігурує у величезній кількості анімістичних вірувань. І цей світ духів до появи в ньому Осіріса, вірніше, до усвідомлення ним себе був дуже схожий на Кур - шумерське царство мертвих, де душі померлих людей бродили по сірим пустками, потроху втрачаючи пам'ять і зникаючи. В такому потойбічному світі з'явився Осіріс і налаштував його під себе таким чином, що в ньому стало все добре. І тому потрапляння в загробний світ, де править Осіріс і все влаштував розумно і гуманно, для єгиптянина не покарання, а нагорода. А значить потраплять в нього не всі. І ті, хто за життя не дотримувалися божественних законів, були не варті і не пройдуть суд, будуть просто зіжрані і перестануть існувати.

Для древнього єгиптянина, як ми можемо судити в тому числі і по «сповіді заперечення», гріх - це, по суті, злочин проти когось зовнішнього по відношенню до нього: проти богів, або людей, особливо беззахисних: немовлят, вдів, сиріт , проти покупців, проти мертвих, проти худоби, проти стихій ( «Я не зупиняв води в пору її. Я не перекривав шлях воді. Я не гасив жертовного вогню в годину його»); що є гріх тут - це переступання покладених людині меж, «вихід з себе» і, відповідно, зазіхання на чуже добро, на чуже місце в світі, що, природно, порушує порядок і рівновагу у Всесвіті. Тому що боги створили закони для людей і ці закони мудрі і порушувати їх - злочин, не «гріх» в християнському розумінні цього слова, а злочин закону, контексті сучасного права (кримінального кодексу, Цивільного кодексу та ін).

З 42х ритуальних заперечень під час сповіді, лише 11 сфокусовані на злочинах проти богів, жерців і ритуалів, інші 31 - це заперечення цілком зрозумілих проступків, які засуджуються в переважній більшості людських культур та релігій: гнів, насильство, вбивства, крадіжки та інші. Варто відзначити, що єгипетська культура велику увагу приділяла соціальному світу в суспільстві і рівним відносинам між людьми: людина в цій сповіді каже, що він: не вимовляв лайок (проклять), нікого не змушував плакати, не погрожував і не залякував, що не гнівався без справедливої причини, що не був у люті, що не був збудником розбрату, що не перебільшував із власними словами в розмові, не підвищував голосу, тощо.

Присутні і чисто єгипетські пункти, наприклад, 35й: «я ніколи не перекривав течії води». Тут мова йде про чудову систему єгипетської іригації, завдяки якій річкова вода подавалася на поля протягом усього року, а не тільки в момент розливу Нілу. Перешкоджати зрошування полів, тобто залишати людину без можливості виростити їжу - це був тяжкий злочин, за який карали як судді фараона при житті, так і боги після смерті.[5]

Завершуючи аналіз «Сповіді заперечення», треба зазначити, що божественний суд брав до уваги не досягнення померлого у світі живих, а чесність його вчинків по відношенню до оточуючих, «до ближнього свого», як сказали би християни. Цей аспект, до речі, сильно суперечить християнським догматами про «мале стадо, яке врятується», що черговий раз підкреслює різницю між культурами.

ВИСНОВКИ

Язичницьке єгипетське богослов'я (до якого «Книга Мертвих» має безпосереднє відношення) - явище справді величне: воно розвивалося довше, ніж існує вся європейська цивілізація, понад 3600 років. Вплив, зроблений ним на всі існуючи богослівські вчення - величезна. «Книга Мертвих» - яскравий приклад давніх уявлень про смерть і потойбічний світ, що зберігся до наших днів завдяки традиції ховати цій своєрідний «навігатор» по теренах світу після смерті разом із покійником, що забезпечило пергаментам захист від більшості шкідників, окрім часу.

Загальноприйнята назва "Книги мертвих" є помилковою. Назва оригінального твору буквально перекладається як "Вислови виходу в день". Цей древній текст присвячений життю після смерті і необхідній підготовці до цього переходу. Лише окремі фрагменти цього твору в його нинішній формі присвячені магічним ритуалам або метафізиці як такої. Вивчаючи та аналізуючи тексти «Книги Мертвих» можна спостерігати не тільки релігійні та культові вірування та ритуали (як процес бальзамування, який не повною мірою, але часто cпливає у різних гімнах «Книги..»), а й деякі аспекти повсякденного життя Давного Єгипту, як наприклад за «Сповіддю Заперечення» ми простежили межу дозволенного і забороненого в цій древній цивілізації.

Незважаючи на те, що культ богів у Давньому Єгипті, мав достатньо великий вплив на повсякденне і суспільно-політичне життя держави, моральний розподіл на добро і зло в тому суспільстві був у більшому ступені людино-орієнтований, ніж деякі релігії навіть сьогодні. Це в черговий раз доводить високий рівень морально-етичного і суспільно-політичного розвитку давньоєгипетської цивілізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Древнеегипетская книга мертвых. Слово устремленного к Свету / Александр Константинович Шапошников. (перевод и комментарии), 2008. – 432 с.

  2. Уоллис Бадж Э. Магия Древнего Египта. Тайны Книги мертвых / Эрнст Уоллис Бадж., Центрполиграф, 2004.

  3. Лазарев. КНИГА МЕРТВЫХ [Електронний ресурс] / Лазарев. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://skazanie.info/kniga-amduat.

  4. Стогов И. Ю. Книги мертвых: Антология / Илья Юрьевич Стогов. – Санкт-Петербург: Амфора, 2001. – 317 с.

  5. Исповедь отрицания [Електронний ресурс]. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: http://aprmm.org.ua/2019/11/22/yspoved-otryczanyya/.


скачати

© Усі права захищені
написати до нас