Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка
Навчально-науковий інститут психології та соціальної роботи
Вчення про світ і душу М. Кузанського
Реферат з дисципліни «Історія психології»
Виконала : студентка 1-го курсу,
11 групи
Малиновська Марія Дмитрівна
Перевірив: доц. Т.С. Панченко
Чернігів – 2021
Зміст
Вступ 3
М. Кузанський, його концепція поглядів. 4
Основні ідеї 5
Розуміння Бога 5
Вчене незнання 7
Уявлення про світ 7
Увлення про людину 8
Головні твори М.Кузанського 9
Висновок 11
Література 12
Вступ
Філософія Відродження не в змозі ще повністю звільнитись від схоластичних стереотипів світорозуміння. Прикладом цього можуть бути філософські погляди Миколи Кузанського, які, з одного боку, звернені до схоластики, а з другого, — до майбутньої філософської класики XVII ст. Філософи доби Відродження категорично заперечували католицьку доктрину і замінювали її науково-раціональними і натуралістичними теоріями. Поряд з цим, вони майже повністю зберігають термінологічний і частково смисловий інструментарій (наприклад, поняття Бога). Зберігається і традиційна ідея Бога, хоча й отримує тут свою інтерпретацію. Бог розглядається у філософії Відродження у двох зрізах: він або розчиняється в природі, натуралізується (пантеїзм — від грец. — бог), або піддається етичнораціоналістичній обробці, і тоді вчення про нього виливається в концепцію християнського гуманізму. [ 2, c. 67]
М. Кузанський, його концепція поглядів
Микола Кузанський (1401-1461) – один з найвидатніших європейських мислителів XV століття, основоположник італійської натурфілософії. Його філософська думка сприяла переходу від філософії Середньовіччя до філософії Відродження: останній схоласт та перший гуманіст, раціоналіст та містик, богослов та теоретик математичного природознавства.
Об’єкт пізнання – пантеїстичний Бог: Бог і чуттєвий світ в єдності. “Розгорнутий” Бог як світ речей, предмет розуму, “згорнутий” Бог – об’єкт віри.
Концепція “de docta ignorantia” (“про вчене незнання”): пізнання речей (“розгорнутого” Бога) за допомогою чуттів, розсудку, розуму, інтуїції. “De docta ignorantia” – нескінченний процес пізнання тайн світу: постійне долання незнання знанням.
Продукт “ученого незнання” – збіг протилежностей у нескінченній єдності “максимуму” (Бога), злиття нескінченного і скінченного, максимуму і мінімуму, суб’єкта і об’єкта. [5]
Філософське вирішення Кузанським проблеми відношення Бога і світу має геоцентричне спрямування. Він використовує арістотелівський принцип пізнання дійсності чуттями, розумом та інтелектом, вважаючи, що пізнавальні можливості людини обмежені прихованою сутністю, яка має необмежену глибину. [4]
Необмежене знання можливе лише у формі символу, загальної абстракції, яка виявляє властивості дійсності у формі людських уявлень, а тому може відображати те, чого в світі немає, тобто фантазії. Основу такої символіки Кузанський вбачає в математиці. Аналізуючи математичні засоби відображення дійсності, він робить ряд епохальних висновків. [4]
У головному своєму творі «Про вчене незнання», використовуючи математичні аналогії, він демонструє вчення про співпадіння протилежностей аби показати тотожність Бога та природи, ставить під сумнів концепцію креаціонізму. Саповпевненому схоластичному знанню про світ та Бога Кузанський протиставляє концепцію «вченого незнання», тобто демонструє неможливість виявлення божественного знання в формах позитивної теології, інакше кажучи, філософ показує несумірність абсолюта (Бога) та його розумових визначень. [6, c. 37]
2. Основні ідеї
2.1 Розуміння Бога
В уявленні Миколи Кузанського Бог не є якоюсь персоніфікованою особистістю. Він є Абсолют, Єдине, яке знаходиться поза усілякими протиставленнями. Філософ шукає поняття, яке могло б описати єдність протилежностей; оскільки поняття, до яких завжди є протилежні, скінченні. Тому відшукуване для опису Бога поняття має бути нескінченним.
Бога він уподібнює межі, в якій збігаються нескінченно велике та нескінченно мале. Виявлення нескінченності описуються ним за допомогою математичного підходу. Наприклад, якщо закріпити основу трикутника і нескінченно віддаляти його вершину, то в міру досягнення нескінченно віддаленої точки дві бічні сторони трикутника, що утворюють кут при вершині, зіллються в одну пряму.
Те ж саме можна сказати стосовно круга. При збільшенні радіуса круга його коло буде все більше розгинатися. І коли радіус круга стане нескінченно великим, коло також перетвориться на пряму. [ 1, c. 67]
Тобто на нескінченності пряма, круг, трикутник являють собою єдину нероздільну тотожність. Нескінченна лінія, що є абсолютною простотою, містить у собі всі фігури. Збіг протилежностей спокою і руху Микола Кузанський демонструє вдаючись до поведінки дзиґи. Чим швидше вона обертається, тим рівніший і спокійніший її рух. [ 1, c. 78]
Якщо розглянути два кути - один тупий, інший гострий, то із збільшенням одного з них інший буде зменшуватись. Коли один буде максимальним, інший - мінімальним, вони обидва зіллються із прямою. Яким назвати такий кут? Він є абсолютно гострим і абсолютно тупим і в той же час він не гострий і не тупий. [ 1, c. 80]
Таким чином, цей кут поєднує в собі максимум із мінімумом, він є причиною всіх кутів. Те ж саме Микола Кузанський говорив про істину, що вона не допускає ні більше, ні менше, я якщо б вона могла бути більш чи менш істинною, вона б вже не була істинною.
Так, розглядаючи поняття нескінченного, Кузанський стверджує, що дане поняття є продуктом переміщення натурального ряду чисел у простір нашою уявою. У самому ж просторі ніякого натурального ряду нескінченних чисел не існує, ми творимо насилля над природою, підкоряючи її нашій уяві. Розум підкорений законові протилежностей, про що вчили ще давньогрецькі філософи, для думки важливо "так" чи "ні", коло чи багатокутник. Однак у самому розумі протилежності можуть і зливатися, коли ми їх розглянемо у нескінченних визначеннях. Нескінченний багатокутник перетворюється у коло. Якщо Бог визнається нескінченним у своїх можливостях та їх визначеннях, то у ньому зливаються всі протилежності, жодні спроби розуму не здатні тоді виявити його сутність. У нескінченному втрачає сенс різниця між найменшим та найбільшим. Ми не можемо знайти межі світу, бо обмеження уявляється нами через натуральний ряд чисел, що є насиллям над дійсністю нашого розуміння. Тоді ми повинні визнати божественність світу, для якого наші поняття є зовнішніми.
Визначаючи предмет пізнання, Кузанський розвиває пантеїстичні традицію у філософії, згідно з якою Бог існує невідривно від чуттєво даного світу. Питання цього світу, тобто Бога, є справою розуму, а не вірування, яке бажає охопити Бога лише в уявній формі. Хоча розум сам часто діє за допомогою уяви, але мисляча людина завдяки філософії спроможна знайти свої помилки, відокремити уяву від істинного.
2.2 Вчене незнання
Коли дослідження проводиться в межах речей скінчених, ми їх можемо зіставити з чимось знайомим для нас, і судження про пізнаване винести неважко. Але все зовсім не так, коли дослідження стосується нескінченного. Нескінченність виходить за межі усілякої співмірності, схожості й відмінності, її ні з чим не можна порівняти, і тому вона залишається для нас невідомою.
Наш кінцевий розум, рухаючись шляхом уподібнення, не може досягти істину речей. Адже істина не буває не більше, не менше і не може бути вимірена нічим, окрім самої істини. [ 1, c. 53]
Але Микола Кузанський не відмовляється від намагання пізнати цілісність світу і його причину, Бога. Пізнаючи, ми залишаємося в межах невідання, але це невідання стає вченим, досвідченим незнанням. Тільки завдяки безперервному зусиллю пізнати Бога ми приходимо до розуміння, що його пізнати неможливо. Істина невловима й незбагненна у своїй чистоті, але незважаючи на це, чим більша вченість у "незнанні істини", тим ближче ми до неї наближаємось. Розум рухається до істини, і цей процес безмежний, подібно до того як багатокутник при нескінченному збільшенні числа сторін наближається до круга, але кругом не стає. Так і розум ніколи не зможе пізнати істину до кінця, хоча й буде нескінченно наближатися до неї.
2. 3 Уявлення про світ
Всесвіт існує як вічне розгортання божественного першопочатку. Уявлення про Всесвіт у філософії Миколи Кузанського піддається найбільш радикальному перегляду. Середньовічній картині світу, де скінченний світ обмежений сферою нерухомих зірок, а Земля є центром Всесвіту, Микола
Кузанський протиставляє своє вчення про космос. За сто років до Коперніка Кузанський написав, що Всесвіт є сферою, центр якої всюди, а окружність ніде. [ 1, c. 32]
Земля в нього неминуче втрачає своє центральне положення. В трактаті "Про вчене незнання" він написв, що наша Земля в дійсності рухається, хоч ми цього не помічаємо. [ 1, c. 32]
Все у Всесвіті не тільки є його частиною, але і його відображенням. Нескінченне відображається у множині, і кожна річ відображає Бога й весь Всесвіт.
Бог є абсолютний максимум, єдність, яка об`єднує будь-які відмінності й протилежності. В Богові згорнуто все, всі числа, всі можливості, всі рухи, а також все, що відбувається і є у часі й просторі.
Для Миколи Кузанського творення є розгортанням Бога, нескінченість стягується у скінченність, абсолютна єдність - у множинність, а вічність - у час. Те, що сховане у душі світу, як у клубку, розгортається й приймає свої розміри. [ 1, c. 128]
Микола Кузанський розуміє світ як живий, одухотворений організм, частини якого знаходяться не лише в постійному всезагальному зв`язку, але й у русі. Рух є універсальним, все переходить із одного стану в інший, все прямує до нескінченності, і це прагнення по відношенню до людини перетворюється на нескінченний пошук, на процес схождення людини до Вічності.
2. 4 Про людину
Ніколо Кузанський описує ідеал вільної і доброчесної людини, що втілює в собі сутність світової природньої гармонії.
Абсолют, або Бог, є добро, світло й краса у нескінченності своєї невичерпної простоти. У своїй абсолютності добро, світло й краса незбагненні,
їх не можна зобразити або уявити, про них не можна нічого сказати, на них не можна вказати. Щоб стати збагненною, краса має виявити себе. Щоб виявитись у чомусь конкретному, абсолютна краса "сходить", тобто, залишаючись самою собою, втрачає лише свою абсолютність і набуває конкретності.
Конкретність, аби стати конкретністю, має бути кожен раз іншою й іншою; у цій незліченній множинності згасає світло єдності. Так світ, "створений" в красі й світлі, не маючи в собі нічого, крім краси й світла, занурюється, тим не менш, у темряву. Хоча він є світлом, красою й добром, але втрачає себе у пітьмі незліченної множинності конкретностей і ніби занурюється у дрімоту несвідомості. Так потенційні багатства дрімають на полі селянина, і селянин не бачить цих багатств, тому що, на перший погляд, їх там немає; хоча варто йому зорати й засіяти поле, розвести худобу, посадити виноградну лозу, й багатства поля неначе прокинуться.
Функцію відродження світла, загубленого в конкретності світу, Микола Кузанський відводить людському розуму й людській душі. Нехай вся природа дрімає у сні пасивності й несвідомості; нехай багатьох людей задовольняє їх належність до природи, бо вони не мають сил шукати, стукати, творити. Але той, хто шукає і діє, здобуває, крім природного дару, отриманого при народженні, інший дар - дар світла.
Божественний світ здатний поєднати у собі абсолютно протилежні тенденції. Здатність людини завдяки мисленню це зрозуміти свідчить про божественність самої людини. Хоча абсолютне злиття людини з божеством відбулося лише у Христі. Людина—це також Бог, однак не в абсолютному, а в обмеженому розмінні. Людина— не просто частина цілого, а сама є чимось цілим, індивідуальним, невичерпним.
3. Головні твори М. Кузанського
"О католическом согласии" (1433),
"Об исправлении календаря" (1436),
"Об ученом незнании" (1440),
"О предположениях" (1444),
"О сокрытом Боге",
"Об искании Бога",
"О даре отца светов",
"О становлении" (1442 - 1445),
"Апология ученого незнания" (1449),
"Диалоги простеца" (1450),
"О видении бога" (1453),
"О берилле" (1458),
"О бытии как возможности" (1460),
"О неином" (1462),
"Об игре в шар" (1463),
"Компендий",
"Опровержение Корана",
"О вершине созерцания" (1464).
Висновок
Отже, в концепції та філософії Миколи Кузанського виражена перевага апофатичного богослов’я: Бог – нескінченний, абсолютний максимум, поєднання усіх протилежностей до нескінченності.
Пояснив, нескінченне розгортання Бога у всесвіті до індивідуального існування: індивідуалізація Бога, нескінченне розширення згорнутого Божественного максимуму в космосі; розгортання людського мінімуму: наповнення людського єства Божественністю, абсолютне злиття Божественного і людського в Христі.
Так Микола Кузанський був одним з перших творців нового сучасного способу мислення, що почав формуватися на межі Середньовіччя та Ренесансу. Його космологічні погляди не переходили за межі релігійних поглядів. Як церковний діяч, він повністю підкорявся системі середньовічного теологічного контрактату.
Література
Кузанский Ніколо. Об ученом незнании // Кузанский Ніколо Сочинения в двух томах. - М. 1980. С. 32, 67, 78, 80, 53, 128.
П.Ю. Саух. Філософія // Навчальний посібник - Житомир – 2003. С.67
Кузанский Ніколо Берилл // Кузанский Ніколо.Сочинения в двух томах.- М. 1980.
Віртуальна бібліографічна довідка. Об'єднана довідкова служба. Глава4. Філософія Ренесансу, п. 4.1.4. URL: http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/dovi4.html (дата звернення 24.05.2021).
ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ „ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ НОВОГО ЧАСУ” ЧАСТИНА ПЕРША 2016. С.5 п. 3.2 URL: https://res.in.ua/filosofsekij-fakuletet.html?page=5 . (дата звернення 24.05.2021).
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ „ФІЛОСОФІЯ” (ЧАСТИНА ПЕРША «ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ») ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІ КУРСУ 2012. С.37. URL: https://udhtu.edu.ua/wp-content/uploads/2017/08/Filosofiya_kurs-lekciy_istoriya-filosofii.pdf (дата звернення 24.05.2021).