Ім'я файлу: Реферат_№51_КСМ-31_Корут_Д._В._.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 02.12.2022
скачати
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 02.12.2022
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА І
АРХІТЕКТУРИ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ, ОБЛІКУ ТА ОПОДАТКУВАННЯ
Реферат
з дисципліни «Економіка і бізнес»
з теми «Економічний зміст ренти, види ренти»
Виконав студент групи КСМ-31
Корут Д.В.
Перевірив пров. фах.
Мостовенко О. О.
Київ-2022
ЗМІСТ
ВСТУП 3
1. Рента як економічна категорія: ретроспектива і сучасні погляди. 5
2. Види ренти 12
2.1. Абсолютна рента 12
2.2. Диференціальна рента 13
2.3. Монопольна рента 14
Земельна рента 14
Будівельна рента 15
Лісова рента 16
3. Інституційні аспекти формування рентних відносин в Україні на сучасному етапі 18
Список літератури 21
ВСТУП
Модернізація економіки, що започаткована, виходячи з оцінки сучасних тенденцій і реальних можливостей, стане неможливою без запровадження науково обґрунтованої системи рентних відносин і приведення цієї важливої складової державної політики у відповідність до вимог ринку і сталого розвитку економіки. На основі рентних відносин, як встановлено дослідженнями, створюватимуться сприятливі умови для раціонального використання економічного капіталу, природних ресурсів, інноваційного потенціалу, більш вигідного вкладання коштів у різні види діяльності, й через одержання певної віддачі, для підтримки необхідного рівня соціально-економічного зростання. Це досягатиметься передусім завдяки раціональній організації виробництва, підвищення ефективності розподілу і перерозподілу рентних доходів, поліпшення використання інноваційних можливостей і адаптації галузей економіки до системи міжнародного поділу праці.
Природо-ресурсна та економічна рентна складова народногосподарського прибутку за діючих фінансово-економічних механізмів значного мірою втрачається для держави. Суттєва частина доходу від експлуатації природних ресурсів і економічного потенціалу за сучасних умов не надходить у державний і місцеві бюджети. Передусім вона фактично привласнюється невиробничими суб'єктами підприємницької діяльності (різними посередницькими чи фінансовими структурами). Нерозвинутість економічного механізму формування та реалізації рентного доходу обертається у підсумку величезними цифрами бюджетних недооплат. За експертними оцінками РВПС України НАН України, приблизно 80% щорічних фінансових потоків, які формуються внаслідок використання її природно-ресурсного потенціалу України фактично не контролюються державою та обминають бюджети, не будучи охопленими відповідними платіжками.
В цілому створена в Україні система рентного регулювання у сфері природокористування та екологічного оподаткування не забезпечили стійкого прогресу в мобілізації й акумуляції фінансових ресурсів, а також цільового спрямування коштів на здійснення природоохоронної діяльності. Вони виявилися малоефективними і як механізм стимулювання цієї діяльності. Сучасний механізм платежів і зборів за використання природних ресурсів, побудованих на рентній основі, не адекватно відбиває реальні екологічні втрати суспільства і не створює достатньої фінансової бази природоохоронної діяльності. Це негативно впливає на економіку, деформуючи процеси її структурної перебудови, оскільки учасники інвестиційної діяльності за таких економічних умов схильні вибирати енерго та ресурсомісткі проекти. У зв'язку одним з найважливіших завдань рентної політики є вдосконалення механізмів та нормативної бази платності на основі об'єктивних рентних оцінок і забезпечення більш адекватного фінансування заходів щодо охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу.
Це обумовлює актуальність дослідження теми.
Метою роботи є вивчення економічного змісту ренти та її видів.
Для досягнення мето в роботі поставлено та вирішено наступні питання:
розглянути суть ренти як економічної категорії;
визначити види ренти;
дослідити особливості інституційних аспектів формування рентних відносин в Україні на сучасному етапі.
Робота складається зі вступу, основної частини, висновків та списку літератури.
1. Рента як економічна категорія: ретроспектива і сучасні погляди.
Термін "рента" використовується у повсякденному житті досить широко, і в нього може вкладатися найрізноманітніше значення. Для усунення подальших непорозумінь слід зазначити, що для економіста рента — це ціна, що її сплачують за використання землі та інших природних ресурсів, кількість яких жорстко обмежена. Саме жорстка обмеженість ресурсів відрізняє ренту від усіх інших видів доходу.
Виплата, яку власники економічних ресурсів одержують понад суми трансфертної винагороди, називається економічною рентою.
В більшості випадків реальні виплати за використання факторів виробництва являються сукупністю трансфертної винагороди та економічної ренти.
Співвідношення між трансфертною винагородою та економічною рентою не визначається однозначно, а залежить від мобільності факторів виробництва, тобто від їх здатності переміщуватися з одного місця застосування в інше.
Різниця між тим, що власник ресурсу одержує в даний час і тим, що він може одержати, пропонуючи ресурс в іншому місці, складає економічну ренту.
Високий рівень ренти залежить від двох факторів: а) власник ресурсу одержує дуже високу винагороду в даний час; б) власник ресурсу може одержувати низьку винагороду в іншому місці.
Рента (нім. Rente, фр. Rente, від лат. redo - повертаю, сплачую) - особливий вид стабільного доходу, отримуваного від капіталу, землі, майна, цінних паперів тощо, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Рента існує в різних формах. Так, землевласники отримують земельну ренту, основні форми якої - диференціальна, абсолютна, монопольна; власники корисних копалин - ренту за особливі умови їх використання; домовласники - за приміщення у престижних і вигідних районах міста та інші. У процесі історичного розвитку рента стала сприйматися як стабільний нетрудовий дохід, який отримують від реалізації засобів виробництва з обмеженою пропозицією.
Першими зробили спробу пояснити механізм утворення земельної ренти класики політичної економії В. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо. В. Петі у своїй книзі "Трактат про податки та збори" пише, що землероб, який обробляє землю "... із збіжжя відрахує зерно, витрачене ним для сівби, а також усе те, яке він спожив і віддав іншим в обмін на одяг і для задоволення своїх потреб, то залишок хліба становить природну й справжню земельну ренту цього року; і середнє з семи років або, точніше, з того ряду років, протягом яких недороди чергуються з урожаєм, дасть у вигляді зернового хліба звичайну ренту". Отже, земельну ренту він ототожнював з додатковою вартістю. Петі виділив такі групи рентотвірних чинників: рівень цін на сільськогосподарську продукцію; природну й економічну родючість землі; місце розташування земельної ділянки.
А. Сміт та Д. Рікардо намагалися пояснити механізм утворення земельної ренти, виходячи із законів розвитку товарного виробництва. Але їм вдалося науково обґрунтувати лише механізм утворення диференційованої земельної ренти. Щодо абсолютної земельної ренти, то механізм її утворення дещо виходить за межі товарних відносин і пов'язаний виключно з механізмом реалізації нетрудової приватної власності на землю. А тому пояснити її утворення виключно на основі товарних відносин вони не змогли.
А. Сміт у праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" під земельною рентою пропонує розуміти дохід, який одержує землевласник із землі. Він виділяє ті ж рентотвірні чинники, що й В. Петі та стверджує, що величина ренти значною мірою залежить від вкладання праці та капіталу у землю.
Д. Рікардо у праці "Начала економічної теорії та оподаткування" стверджує, що рента становить ту частку "продукту землі, яка виплачується землевласнику за користування первинними і незруйнованими силами ґрунту". Ми ж не погоджуємося з таким твердженням, оскільки практика показує, що "сили ґрунту" постійно змінюються. Так, за умови ефективного вкладання у землю праці та капіталу вони покращуються, і навпаки, внаслідок не раціонального землекористування - погіршуються. Учений визнавав існування тільки диференціальної ренти І, оскільки стверджував, що величину земельної ренти визначають лише природна родючість та місце розташування земельної ділянки. Д. Рікардо наголошував на тому, що земельну ренту можна отримати тільки на кращих земельних ділянках, тоді як на гірших землях ренти взагалі немає.
Фізіократ А. Тюрго вважає землю та отриманий з неї чистий прибуток єдиним джерелом багатства нації, він стверджує, що "не існує і не може існувати іншого доходу, крім чистого прибутку землі". Разом з тим, учений визнає існування диференціальної ренти ІІ, оскільки зазначає, що на її величину впливає вкладання у землю праці та капіталу.
К. Маркс також ґрунтовно вивчав рентні відносини і поряд з диференціальною рентою, зробив успішну спробу пояснити механізм утворення абсолютної ренти, використовуючи при цьому закон вартості. Він звернув увагу на те, що основною причиною утворення земельної ренти є монополія приватної власності на землю: "власність на землю сама створила ренту". Але з погляду дії закону вартості абсолютна рента, на його розсуд, може утворюватися лише за умови, коли органічна будова капіталу в сільському господарстві нижча від середньогалузевої органічної будови промислового капіталу. Це твердження спричинило дискусію в 70-х роках ХХ ст., коли у високорозвинених індустріальних країнах органічна будова капіталу в сільському господарстві зрівнялась, а то й стала вищою від середньогалузевої будови промислового капіталу. Одні економісти вважали, що за цих умов абсолютна рента зникає при збереженні її причини, інші - що вона існує, оскільки існує монополія приватної власності на землю. А щодо органічної будови, то, за відповідного перерахунку, вона і надалі залишається нижчою, ніж у промисловості.
К. Маркс виділив такі рентотвірні чинники, як природна родючість землі, місце розташування земельної ділянки, рівень цін на сільськогосподарську продукцію та економічна родючість ґрунту, отже, виокремив диференціальну ренту І та диференціальну ренту ІІ.
Вагомий внесок у розвиток теорії земельної ренти зробив Йоганн Генріх Фон Тюнен та його послідовник Вільгельм Лаунхардт. Фон Тюнен у праці "Ізольована держава" стверджує, що визначальним чинником, який характеризує ренту, є місце розташування земельної ділянки. Родючість землі в ізольованій державі він вважає однаковою. Він упевнений, що чим дальше розташована земельна ділянка від ринку збуту, тим меншою буде земельна рента. Вільгельм Лаунхардт вивів "рентну функцію", яка дає змогу обчислити величину ренти залежно від місця розташування земельної ділянки, яку він описує так:
R = у • (Р – Р0) - у • f • 2
де: R - рента за 1 акр землі; у - урожай з 1 акра землі; Р - фіксована ринкова ціна продукції; Р0 - витрати на виробництво продукції; f - транспортний тариф за одиницю відстані; г - відстань до ринку.
Чільне місце теорія земельної ренти посідає у спадщині українського економіста М. Туган-Барановського. У своїй праці з політичної економії він пише, що тривалий час, коли людей на землі було мало, а землі вистачало всім, земля була доступною для всіх товаровиробників безплатно. Люди освоювали землю, обробляли її і всі затрати праці враховували до вартості виробленої продукції. Але згодом, коли людей стало більше, і зростала потреба у виробництві сільськогосподарської продукції, земля ставала дефіцитом, який потрібно розподіляти серед виробників цієї продукції. Розпочинаються конфлікти економічних інтересів, що ведуть до виникнення трудового права на землю, яке є основою земельної ренти. Ренту М. Туган-Барановський розглядав як "нетрудовий дохід, який випливає з користування стійкими корисними властивостями землі".
Незважаючи на те, що питання земельної ренти розглянуто у багатьох працях, досі воно залишається недостатньо вирішеним та полемічним. Над вирішенням цього питання працюють такі сучасні вітчизняні науковці, як І. Малий, В. Кушнір, І. Михасюк, А. Третяк, С. Будаговська, О. Кілієвич, С. Кручок, С. Мочерний та інші.
С. Кручок стверджує, що "земельна рента являє собою дохід землевласника, в якому реалізується власність на землю". Він виділяє абсолютну та диференціальну ренту і зазначає, що земельна рента є сумою цих двох видів ренти. Визначальними рентотвірними чинниками С. Кручок вважає: ціни на сільськогосподарську продукцію; природну та економічну родючість ґрунту; місце розташування земельної ділянки; інтенсифікацію виробництва.
І. Малий вважає основним джерелом утворення ренти приватну власність на землю і стверджує, що саме лише володіння землею гарантує її власнику "дожиттєвий дохід". З таким твердженням не можна не погодитися, оскільки приватна власність обмежує вільний доступ сільськогосподарських виробників до землі, яка є основним засобом виробництва цієї продукції. Цей доступ може відкритися лише в тому випадку, коли землевласник за певну плату, в основі якої лежить земельна рента, дасть дозвіл на її використання.
Цих поглядів дотримується С. Мочерний, який стверджує, що земельна рента є "формою економічної реалізації власності на землю" та дає, на наш погляд, найповніше трактування цієї категорії. Він вважає, що земельна рента означає "відносини економічної власності між власниками землі, суб'єктами господарювання та найманими працівниками з приводу самого процесу праці та привласнення його результатів у різних сферах суспільного відтворення". С. Мочерений виділяє три форми ренти, а саме: диференціальну, абсолютну та монопольну. Диференціальну він поділяє на диференціальну ренту І та диференціальну ренту ІІ. Причиною виникнення диференціальної ренти І, на його думку, є природна родючість та місце розташування земельної ділянки. Диференціальна рента ІІ, стверджує С. Мочерений, утворюється внаслідок інтенсивного ведення господарства, тобто економічної родючості ґрунту. Причиною виникнення абсолютної ренти він вважає монополію приватної власності на землю. Монопольна рента, за словами ученого, виникає на землях, розміщених в особливих ґрунтово-кліматичних зонах, які придатні для вирощування екзотичних фруктів.
Заслуговує на увагу визначення ренти, яке дає І. Михасюк. За його словами "рента, як економічне явище - це постійно отримувана частка доходу з капіталу, майна чи землі, що не залежить від підприємницької діяльності власника. Земельна рента є однією з форм розподілу створеного національного доходу". Важливим чинником, що визначає величину земельної ренти учений вважає місце розташування земельної ділянки. Стверджує, що близькість до центру міста і рідкісність землі та будівель, що на ній розміщені, формує монопольну земельну ренту.
Деякі сучасні науковці стверджують, що земельна рента та орендна плата - одне й те саме. Проте ми не поділяємо такої думки, оскільки вважаємо, що земельна рента є економічно основою орендної плати, а не дорівнює їй. На наш погляд, земельна рента - це особливий вид стабільного доходу від економічної реалізації власності на землю.
2. Види ренти
Існують таки види ренти:
2.1. Абсолютна рента
Абсолютна рента є результатом монополії приватної власності на землю з боку певного класу суспільства. Справді , власник землі саме в цій своїй якості, знаючи, що земля необхідна всім - для сільськогосподарського й промислового виробництва, - змусить бажаючого користуватися землею, платити за неї орендну плату. І дійсно, в англійській мові слово "рента" означало спочатку оренду або орендну плату, і ця категорія проявляється з усією ясністю й визначеністю одночасно з виникненням капіталістичного суспільства. У цій орендній платі укладені дві частини: одна відповідає відсотку на капітал, уже вкладений у землю й невіддільний від її (меліорація, іригація, будівлі й так далі); інша існує завжди й відповідає передачі права користування землею, або, як говорив Рікардо, користування вихідними й непорушними властивостями землі.
Утворення абсолютної ренти пов'язане з тим фактом, що через відсталість сільського господарства в порівнянні із промисловістю органічна будова капіталу, вкладеного в сільське господарство, нижче органічної будови капіталу, вкладеного в промисловість, і, отже, у сільському господарстві частка змінного капіталу (що йде на заробітну плату) пропорційна вище, ніж у промисловості. Звідси треба, що прибавочна вартість, створювана в сільському господарстві, вище середнього прибутку, і вартість продуктів вище капіталістичної ціни виробництва. Пропорційному розподілу прибавочної вартості, створюваної в сільському господарстві, перешкоджає земельна власність, що, представляючи монополію, сама претендує постійно на частину цієї прибавочної вартості й привласнює різницю між вартістю й ціною виробництва. Земельна власність, таким чином, завищує ціну сільськогосподарських продуктів на суму, що вона стягує як абсолютна рента, і яка представляє, отже, рід податку, що накладає на суспільство.
Варто підкреслити, що історична відсталість сільського господарства в порівнянні із промисловістю, що представляє собою один з головних проявів закону нерівномірності капіталістичного розвитку, виникає не із природи землі, а із суспільних відносин. Приватна земельна власність, що перешкоджає вкладенню капіталів у землю й присвоюючи собі всі зростаючу частину прибавочної вартості, є однією з головних причин цієї відсталості. Пояснення виникнення абсолютної ренти треба з факту більше низького органічного складу капіталу в сільському господарстві в порівнянні із промисловістю.
2.2. Диференціальна рента
Аналізуючи таке поняття, як чиста економічна рента, як правило розглядають землю й земельні вгіддя, повністю абстрагуючись від способів їхнього використання в практичному господарському житті. Природно, що різні ділянки землі розрізняються по родючості, кліматичним особливостям, місцю розташування, і далеко не все з них придатні до універсального використання. Земля в Краснодарському краї має масу переваг для оброблення зернових культур, а в Калінінградській області - для будівництва лижних курортів. Із цієї причини (тут спостерігалася разюча єдність абсолютна всіх економістів починаючи з Давида Рікардо) не всі земельні вгіддя приносять рівні доходи у вигляді земельної ренти на ринках конкуруючих продавців.
Диференціальна рента є найпоширенішою формою земельної ренти. Це різниця між суспільною й індивідуальною вартістю сільськогосподарської продукції. Диференціальна рента - це поняття, що фігурує не тільки на ринках земельних угідь і виробництва сільськогосподарської продукції; вона виникає як економічна категорія у випадку використання будь-якого роду ресурсів, що не є повністю однорідними в кожному їхньому класі. Так, адвокати в середньому заробляють більше, ніж водії вантажного автотранспорту, що сполучається з відповідними в цих випадках вкладенням в людський капітал. Звичайно, у кожному конкретному випадку існують свої тонкості. Наприклад, адвокат, що володіє особливим дарунком переконувати присяжних засідателів і зм'якшувати суддівські серця, одержує диференціальну ренту, що набагато перевершує альтернативну вартість отриманого їм утворення.
2.3. Монопольна рента
У сільському господарстві є ще один різновид ренти - монопольна рента. Виняткові природні умови часом створюють можливості для виробництва рідких сільськогосподарських продуктів - особливих сортів винограду, деяких видів цитрусових, чаю й так далі. Такі товари продаються за монопольними цінами, верхня межа яких нерідко визначається лише рівнем платоспроможного попиту. У результаті монопольні ціни можуть значно перевищувати індивідуальну вартість таких продуктів. Це й дозволяє землевласникам одержувати монопольну ренту.
Отже, монопольна рента - ця особлива форма земляної ренти, що з'являється при монопольних цінах на винятково рідкі й невідтворені в інших місцях землеробські продукти й корисні копалини.
Таким чином, у сільському господарстві, як й в інших галузях, капіталісти-підприємці дістають рівний прибуток на рівновеликий капітал. Виплата ренти землевласникам здійснюється не в порушення закону вартості, а відповідно до його. Однак оскільки конкуренції не вдається перебороти бар'єр приватної власності на землю, землевласники "перехоплюють" у промислових капіталістів значну частину прибавочної вартості у вигляді ренти.
Земельна рента
Особливою формою ренти є земельна рента, пов'язана з аграрними відносинами. Земельна рента виступає як частина прибавочного продукту, створюваного виробниками, що хазяюють на землі. Земельна рента - це певна сума, що земельний власник одержує від орендаря - підприємця, що взяли земельну ділянку в тимчасове користування за орендну плату.
Земельна рента утвориться не тільки у зв'язку з орендою землі для сільськогосподарського виробництва, рента має місце й у тих випадках, коли земля орендується підприємцями для будівлі будинків і споруджень, розробки її надр. Земельна рента виступає у двох основних формах - абсолютним і диференціальної, що обумовлено існуванням двох видів монополій на землю: монополії приватної власності на землю й монополії на землю як об'єкт господарювання.
Будівельна рента
Що стосується землі, що призначає для будівельних цілей, те А. Сміт показав, яким образом рента із цієї землі, як і з інших не землевласницьких ділянок, регулюється у своїй основі властиво землевласницькою рентою. Ця рента характеризується, по-перше, тим переважним впливом, що тут на диференціальну ренту робить місце розташування (воно дуже важливо, наприклад, при обробленні винограду й для будівельних ділянок у більших містах); по-друге, очевидною й цілковитою пасивністю власника, активність якого полягає (особливо стосовно рудників) просто в експлуатації суспільного прогресу, у який власник нічого не привносить й у якому він нічим не ризикує; і, нарешті, перевагою монопольної ціни в багатьох випадках. Будівельну ренту необхідно підвищує не тільки ріст населення й зростаюча разом з ним потреба в житлах, але й ріст основного капіталу, що або приєднується до землі або розміщений на ній, як всі промислові будови, залізниці , товарні склади, з і т.д. Змішання плати за наймання, оскільки вона представляє відсоток й амортизацію капіталу, вкладеного в будинок, з рентою просто за землю неможливо тут, особливо в тих випадках, коли в Англії, земельний власник і будівельний спекулянт суть зовсім різні особи. У цьому випадку варто брати до уваги два моменти: з одного боку, експлуатація землі з метою виробництва або видобувної промисловості, з іншого боку - земля являє собою простір, який необхідно як умова всякого виробництва й усякої людської діяльності. І в тім й в іншому випадку земельна власність вимагає своєї данини. Попит на будівельні ділянки підвищує вартість землі як простору й основи, у той же час завдяки цьому зростає попит на елементи землі, які служать будівельним матеріалом.
Лісова рента
Земельна рента в лісокористування специфічна. Лісові землі як об'єкт лісокористування в економічному змісті коштовні не самі по собі, а комерційними ресурсами - деревиною на корені, продуктами побічного користування, рекреацією. У цьому принципову відмінність між сільським і лісовим господарствами й обумовлено воно єдиною причиною - надзвичайною тривалістю відтворювального циклу лісових екосистем. Не випадково в російському лісовому законодавстві земля й ресурси розглядаються в єдності, як щось ціле, поєднуються загальним поняттям - лісовий фонд. Платежі за лісокористування залежать від родючості ґрунтів опосередковано. Ренто-утворюючими факторами є показники якості й запасу лісових ресурсів. Тому земельну ренту в лісокористування правомірно називати лісовою рентою. Лісова рента належить власникові лісового фонду. При державній власності на лісовий фонд лісова рента, як правило, обкладає податком. Будь-які платежі за лісокористування є рентний податок. Рентний податок може бути менше, дорівнює або більше ренти. Рентний податок установлюється менше ренти або не береться зовсім у випадках:
1) на орендаря-лісокористувача покладають витрати по лісовідновленню й відтворенню лісових ресурсів;
2) крім відтворення лісових ресурсів орендатору-лісокористувачу довіряється інвестувати рентний доход як суспільний ресурс у розвиток лісопромислового виробництва (з розрахунку, що підприємці це зроблять більш уміло, ніж держслужбовці).
Рентний податок установлюється рівним ренті, якщо:
1) відтворення лісових ресурсів здійснюється державними органами керування лісами за рахунок бюджетних засобів;
2) частина лісової ренти, що перевищує витрати на ведення лісового господарства, використається на соціальні й інші загальнодержавні цілі.
Лісовий податок перевищує ренту, коли він установлюється без обґрунтувань і розрахунків. Перевищення лісового податку над рентою може мати тільки негативні наслідки: зниження рентабельності лісозаготівель і заробітної плати робітників.
3. Інституційні аспекти формування рентних відносин в Україні на сучасному етапі
Функціонування будь-якої економічної системи неможливо без створення і розвитку упорядкованої інституційної бази. Тому, інституційний підхід до аналізу економічних процесів на сучасному етапі розвитку економіки України є перспективним і актуальним. Зокрема, на сьогодні все більшої актуальності набувають питання інституційного аспекту формування рентних відносин в Україні, їх значення та вплив на соціально- економічні відносини.
Використання землі та виникаючих на цій основі рентних доходів - важливе джерело національного багатства України. Розвиток багатоукладної економіки в сільському господарстві сприяє розширенню сфери земельних відносин. В основі ринкової системи економічних відносин землеволодіння та землекористування лежать рентні відносини які передбачають отримання, привласнення і використання доходу як форми економічної реалізації власності на землю. У зв'язку з цим особливого значення набуває системна розробка теорії інституціонального механізму земельної ренти. Забезпечення відтворення існуючих і впровадження нових норм і правил інституту земельної ренти, виступає способом упорядкування господарської діяльності землекористувачів, земельних власників і держави.
У концепції формування економічного механізму регулювання земельних відносин у сільському господарстві найбільш суттєвим є розробка адекватного до регіональних умов сільського господарства державного регулювання.
За останні роки, в умовах ринкової трансформації, розвиток рентних відносин набув значного спаду. Причинами такого становища є:
випереджальне руйнування існуючих форм інститутів землеволодіння та землекористування в порівнянні зі створенням їх аналогів;
деградація стану матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників;
зниження інвестиційної активності;
інфляційне падіння доходів товаровиробників, що скоротило можливість підтримки якості відтворювальних процесів.
Більшість авторів, що досліджували аграрні формування земельних відносин (серед них І.М. Буздалов, Н.В., Комов, А.Е. Сагайдак), визнають, що держава повинна зберегти за собою контроль формування та розвитку інститутів землеволодіння та землекористування. Цілями такого втручання функціонування ринкових механізмів з боку держави є:
забезпечення відповідного рівня використання сільськогосподарських угідь;
забезпечення екологічних вимог;
здійснення соціально справедливого перерозподілу землі та рентних доходів.
Особливість сільського господарства полягає в тому, що інституціональний аспект формування земельної ренти має опосередковуватися діями державного регулювання. Зокрема держава має формувати відповідний до ринкових умов інституціональний механізм, якій буде сприяти ефективному функціонуванню земельних відносин, зокрема, інституту земельної ренти. Головним напрямом державної політики серед інших, на сучасному етапі розвитку сільського господарства є вдосконалення інституційного механізму земельної ренти.
Поняття інституту землеволодіння та землекористування як одного з основних елементів механізму функціонування ринку являє собою сукупність законів, правил гри, типів формальних і неформальних соціально-економічних відносин і зв'язків. Розрізняють "формальні інститути", тобто розроблені людьми закони, інструкції і правила, і "неформальні", тобто сформовані і прийняті суспільством кодекси поведінки, угоди і договори, які є чинниками, що структурують взаємодії і легітимізують дії формальних інститутів.
Розглядаючи проблеми формування ринкових інститутів землеволодіння та землекористування, більшість авторів основний акцент роблять на формуванні та вдосконаленні правових, директивних і організаційних методів, інструментів і схем інституційних перетворень.
Таким чином, рішення проблеми інституційних змін в аграрному секторі передбачає необхідність створення багаторівневої структури та інфраструктури аграрного ринку, а також створення "ринково мислячого суспільства", що дозволить сформувати ефективного власника і завдяки цьому найбільш повно реалізувати дії ринкових механізмів та інститутів.
Список літератури
Політична економія - Федоренко В.Г. (12.3. Диференціальна та монопольна рента)
http://uk.wikipedia.org/wiki/рента
М. Туган-Барановським (11. Джерела виникнення земельної ренти)
Економічна теорія: Політекономія – Базилевич В.Д.