Тема: Сутність, принципи та роль страхування
План:
Сутність, функції та роль страхування в економіці.
Принципи страхування.
Способи здійснення страхування
Суб’єкти і об’єкти страхових правовідносин та страховий інтерес.
Система страхування.
Сутність, функції та роль страхування в економіці
В законі України «Про страхування» наведено, що страхування – це вид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).
Функції страхування:
Ризикова – передача страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування.
Створення і використання страхових резервів – накопичення страховиком певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком.
Заощадження коштів – накопичення коштів страхувальника його внесками, частками певного значення, обумовленими у договорі страхування, і у випадку відсутності страхових подій за час дії такого договору, повернення заощаджуваних коштів страхувальнику (особисте страхування) чи інше за умов страхування (майнові види).
При правильному розрахунку тарифів страхування, достатньому зборі коштів страхових премій заощаджуються значні об’єми коштів, котрі направляються на інвестиційні програми вирішення соціальних програм суспільства.
Привентивна (попереджувальна) – фінансування засобів для запобігання страхової події, обумовленої договором страхування.
Інвестиційна – спрямована на поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.
Позитивний вплив страхування в ринковій економіці пов’язаний з:
наданням впевненості в розвитку бізнесу, тобто повернення інвестору грошових чи матеріальних витрат в разі завдання збитків страховими подіями;
надання змоги оптимізувати ресурси, спрямовані на організацію економічної безпеки;
забезпеченням раціонального формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм (спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров’я, пенсійне забезпечення тощо)
створенням резерву грошових ресурсів для зростання інвестицій в економіку (розширення виробництва).
Принципи страхування
До принципів страхування належать:
Вільний вибір страхування і виду страхування (при добровільних видах страхування).
Страховий ризик – ймовірна подія або сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування.
Страховий інтерес – право на власність або володіння об’єктом.
Максимальна сумлінність – висока довіра між сторонами.
Страхові відшкодування та виплати не повинні приносити страхувальнику прибутку – матеріальний і фінансовий стан страхувальника після відшкодування збитків має бути таким самим як і до страхового випадку. Відхилення, як правило, бувають у бік зниження відшкодування суми франшизи.
Франшиза – обумовлена договором страхування частка страхового збитку, яка не підлягає відшкодуванню страховиком. Визначається в грошовій формі або відсотках до страхової суми.
Розрізняють 2 види франшизи:
Умовна франшиза – страховик звільнюється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розмір франшизи, і збиток підлягає відшкодуванню повністю, якщо його розмір перевищує франшизу.
Безумовна франшиза – відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.
Суброгація – передача страхувальником страховикові права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми.
Контрибуція – право страховика звертатися до інших страховиків, які за переданими полісами несуть відповідальність перед одним конкретним страхувальником з пропозицією розділити витрати на відшкодування збитків.
Співстрахування і перестрахування – дії страховиків по перерозподілу відповідальності за взятий на страхування ризик, коли прийнятий ризик значною мірою перевищує їх фінансову спроможність і надійність по виконанню своїх зобов’язань перед страхувальниками.
Диверсифікація – одночасний розвиток незалежних один від одного видів страхування; поширення діяльності страхових компаній за рамки основного бізнесу.
Способи здійснення страхування
Так, законодавством при організації функціонуванні господарських товариств і акціонерних товариств, у котрих обов’язково створюються фонди самострахування, передбачене обов’язкове перерахування в ці фонди до 5% чистого прибутку щорічно до стягнення суми не менше 20% загального обсягу статутного фонду.
Фонд самострахування може створюватися в грошовому виді (капіталізований фонд) або в матеріальному виді . Другий фонд є вузькоспеціалізованим і повинний створюватися тільки для вирішування конкретних специфічних проблем.
Взаємне страхування. Даний спосіб страхування використовує принцип колективного накопичення страхового фонду особами
Участь у системі взаємного страхування договірна, названа «Товариством взаємного страхування», яке не є суб’єктом підприємницької діяльності. Кожний з учасників вносить індивідуальний внесок, розмір якого прямо пропорційний сумарній можливості настання подій, що можуть завдати майновий збиток. При виникненні збитку, товариство компенсує учаснику його витрати в межах заздалегідь обговореної суми.
Комерційне (акціонерне) страхування. Основа даного способу страхування – максимальна індивідуалізація від потреби конкретного клієнта. Ціль – здобуття прибутку шляхом укладання і використання оплачуваних клієнтами договорів страхування. У цьому випадку страховий фонд створюється із страхових премій клієнтів, а прибуток від результатів управління засобами цього фонду знаходиться в розпорядженні страховика.
Державні страхові гарантії. До них відносяться: соціальне страхування, державне пенсійне страхування і страхування на випадок безробіття. Гарантії здійснюються через систему, утворену за рахунок податків або спеціальних обов’язкових відрахувань, зборів і внесків), бюджетних або позабюджетних цільових фондів, що знаходяться в державному управлінні.
Суб’єкти і об’єкти страхових правовідносин та страховий інтерес.
Суб’єкти – учасники договірних відносин (страховик, страхувальник, застрахований і одержувач).
Страховик і страхувальник – основні суб’єкти договірних відносин.
Застрахований і одержувач – другорядні, які не є платниками страхових премій і мають обмежені права участі у використанні цього договору.
Страховики – фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Законом допускається створення і державних страхових компаній.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1.5 млн євро за валютним обмінним курсом НБУ.
Страхувальник – це особа, що у силу закону або договору страхування зобов’язана сплатити страховику страхову премію (плату за страхування), а при настанні певної події вправі вимагати від страховика страхову виплату або собі, або застрахованому, або одержувачу, якщо про двох останніх страхувальником укладений договір. Страхувальниками можуть бути юридичні і дієздатні фізичні особи.
Застрахована особа – фізична особа, у житті якої може відбутися страховий випадок, пов’язаний з особистістю, або обставинами її життя. Це може бути неповнолітня особа – дитина (при страхуванні її батьками), недієздатний інвалід (при страхування його опікуном), або робітник підприємства (при страхуванні його підприємством). Оплату страховки застрахований не робить, але він може стати володарем прав і обов’язків страхувальника згідно з умовами, обговореними в договорі страхування.
Одержувачем страхового відшкодування є або самий страхувальник, для особистого і майнового страхування, або потерпіла особа, що довела прямий причинно-слідчий зв’язок, при нанесенні їй збитку зі страховим випадком, або інша третя особа, визначена страхувальником у договорі.
Страховий інтерес – це майновий інтерес, що є присутнім у страхувальника по відношенню до визначеного об’єкта страхування і є безпосередньою основою для визначення предмета договору страхування.
Страховий інтерес нерозривно пов’язаний з об’єктом страхування
Системи страхування
Страхуванню властива специфічна термінологія.
Страхова сума (S) – грошова сума, на котру страхується об’єкт за законом чи за договором. Страхова сума не може бути вищою за вартість об’єкта, що підлягає страхуванню. Це обсяг відповідальності страховика перед страхувальником, максимальна грошова сума, в межах якої здійснюється страхове відшкодування в разі настання страхової події.
Страховий внесок (премія, платіж) (SP) – це плата за страхування, сума, яку сплачує страхувальник страховикові за зобов’язання відшкодувати збитки в разі настання страхового випадку. Страховий платіж визначається як добуток страхової суми (S) і страхового тарифу (T), який як правило встановлюється у відсотках.
Страховий тариф (Т) – це розмір плати одиниці страхової суми. Страхові тарифи відображають ціну страхування.
Збиток (Z) – фактична сума втрати (шкоди), яку зазнав страхувальник в результаті настання страхового випадку, що підлягає відшкодуванню страховиком.
Страхове відшкодування (О) – грошова компенсація, котру повинен виплатити страховик страхувальникові в обсязі збитків та в межах страхової суми з настанням страхового випадку.
У страхуванні застосовують кілька систем страхування та франшизи. Вибір системи залежить від співвідношення величини страхової суми вартісної оцінки об’єкта страхування.
При цьому найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю об’єкта страхування, яка визначається як фактична на день підписання договору.
За цією системою страхова сума дорівнює обсягу вартості об’єкта страхування. В разі настання страхового випадку, має місце повне покриття збитків страхувальника страховиком.
Якщо об’єкт страхування застраховано не на повну його вартість, тобто страхова сума дорівнює лише певній частині цієї вартості, то такий об’єкт може бути застрахований за такими системами страхування:
за системою пропорційної відповідальності;
за системою «першого ризику».
При цьому система пропорційної відповідальності передбачає виплату страхового відшкодування, яке розраховується за формулою:
Q = Z*S/W
Страхування за системою пропорційної відповідальності, як правило, застосовується при страхуванні майна підприємств і організацій, якщо інше не вказано в договорі і передбачає участь страхувальника у відшкодуванні збитків.
Страхування за системою «першого ризику» застосовується найчастіше при страхуванні особистого майна громадян і передбачає виплату страхового відшкодування в розмірі збитків, але в межах страхової суми.
Під «першим ризиком» у страховій справі розуміють ризик, вартісна оцінка котрого не перевищує страхової суми.