НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Реферат на тему:
Польовий дослід
Виконав:
Студент АБФ 4 курсу 3 групи
Фатченко Юрій
Київ-2021
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………………3
Види польового досліду……………………………………………………………..3
Вимоги і принципи для проведення досліду………………………………………4
Список літератури…………………………………………………………………7
Вступ
Польовий дослід – це певне дослідження, яке проводиться в польових умовах на спеціально підготовленій площі не менше трьох років, з обов’язковим обліком урожаю. Польовий дослід є біологічним методом дослідження, оскільки в його основу покладено реакцію біологічного об’єкта (рослини) на досліджувані чинники.
Польовий дослід – це основний метод дослідження різних питань агрономії: сівозмін, прийомів обробітку ґрунту, застосування добрив, сівби рослин та догляду за ними, а також випробування нових сортів, добрив, засобів захисту рослин та інших препаратів. Він пов’язує теоретичні дослідження із сільськогосподарським виробництвом і служить базою для широкого впровадження у виробництво агрозаходів, які забезпечують розширене відтворення родючості ґрунту, підвищення врожайності культурних рослин, а також зниження біоенергетичних витрат. Саме тому він справедливо розглядається як кінцева ланка в системі агрономічних досліджень.
Види польового досліду
Залежно від мети та місця проведення, тривалості досліду, а також числа досліджуваних чинників та інших критеріїв польові досліди поділяються на декілька видів. За метою проведення виділяються агротехнічні та сортовипробувальні досліди.
Агротехнічні досліди спрямовані на вивчення прийомів агротехніки та технології вирощування сільськогосподарських культур. Основна мета агротехнічних дослідів полягає в порівняльній оцінці дії різних агротехнологічних та абіотичних чинників їхніх можливих комбінацій на формування врожаю сільськогосподарських культур і його якість. До цієї групи належать польові досліди з вивчення впливу попередників, системи застосування добрив, норм висіву, способів сівби, глибини загортання насіння, способів боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами, строків сівби тощо.
Сортовипробувальні досліди служать для об’єктивного оцінювання нових сортів і гібридів для впровадження їх у сільськогосподарське виробництво.
Між указаними групами польових дослідів немає чіткої межі. Для розробки сортової агротехніки досліди із сортовипробування часто проводять на різних агрофонах, а у схеми агротехнічних дослідів з добривами, обробкою ґрунту та сівозмінами включають декілька перспективних сортів.
Вимоги і принципи для проведення досліду
Найважливішими вимогами або принципами, що ставляться до дослідів, є: 1) дотримання принципу єдиної логічної відміни;
2) додержання правила доцільності;
3) типовість досліду;
4) придатність умов для проведення будь-якого досліду;
5) можливість відтворення результатів досліджень в ідентичних умовах;
6) можливість, при необхідності, вводити додаткові варіанти;
7) проведення досліджень на перспективних культурах і сортах;
8) наявність необхідної документації;
9) облік крім основних показників (урожайність та якість продукції)і супутніх;
10) необхідність супроводження дослідів основними статистичними показниками.
Принцип єдиної логічної відміни. За цим принципом (правилом) дослідник може змінювати лише той фактор, що вивчається, при суворій постійності решти всіх умов проведення досліду. Наприклад, при вивченні у досліді продуктивності посівів соняшника з густотою рослин на 1 га 30, 40, 50, 60 і 70 тис. штук за принципом єдиної логічної відміни варіанти між собою повинні відрізнятись лише густотою посівів, а всі інші елементи агротехніки (попередник, удобрення, обробіток ґрунту, строк, глибина і спосіб сівби, догляд за посівами, строки і способи збирання) повинні залишатись однаковими. Лише за таких умов можна вичленити вплив густоти посіву на їх продуктивність. Якщо вивчають удобрення культури гноєм в дозах 20, 30 і 40 т/га, то всі інші елементи агротехніки, сорти чи гібриди повинні бути однаковими.
Правило доцільності. Як відомо, серед сортів озимої пшениці та інших зернових колосових культур є стійкі і нестійкі до вилягання сорти. Перші не вилягають навіть на високих фонах, а другі – навпаки. І особливо це спостерігається в роки з великою кількістю атмосферних опадів під час колосіння рослин. Порівнювати такі сорти в однакових умовах родючості ґрунту недоцільно. Тому стійкі до вилягання сорти доцільно вивчати після кращих попередників і на високому азотному фоні. Нестійкі ж до вилягання сорти зернових колосових культур, щоб уникнути вилягання рослин, доцільніше вивчати на бідніших агрофонах.
Як відомо, різні сорти зернових колосових культур мають різну кущистість. Якщо при сортовивченні їх висівати однаковою нормою, то на час збирання врожаю посіви одних сортів можуть бути загущеними, а інші – дещо зрідженими. Тому частіше сорти з ви- щим коефіцієнтом кущення потрібно висівати з меншою нормою, ніж сорти, які характеризуються нижчою кущистістю. Ці вимоги зумовлені правилом доцільності.
Відповідно до правила доцільності боротьбу з хворобами рослин проводять лише у посівах тих сортів чи в інших варіантах досліду, де поширені хвороби. Якщо серед певних сортів чи в окремих варіантах досліду хвороб немає, то застосування фунгіцидів недоцільне. Те ж саме стосується і строків основного обробітку ґрунту для окремих культур після різних попередників. Не можна, наприклад, в один строк проводити перший обробіток ґрунту під озиму пшеницю після таких попередників, як озимі на зелений корм, горох на зерно та кукурудза на силос, які різко розрізняються строком збирання. Саме тому обробіток ґрунту щоразу доцільно проводити відразу після збирання врожаю кожного попередника, тобто в різні календарні строки.
Типовість досліду. Згідно цієї вимоги дослід необхідно проводити в таких умовах, які відповідають природній зоні і ґрунтам, сільськогосподарським культурам, сортам, рівню механізації, системі обробітку ґрунту, організаційно-економічним умовам тощо. Для кожної ґрунтово-кліматичної зони підбирають відповідні культури з певним їх співвідношенням у структурі посівних площ. Досліди проводять у типових сівозмінах, які прийняті для даної зони. Так, із багаторічних трав у Степу вирощують переважно люцерну чи еспарцет, а в Поліссі – конюшину; із технічних культур у Степу – соняшник, у Лісостепу – цукрові буряки, в Поліссі – льон. Типовість сорту вимагає від дослідника використовувати у кожній ґрунтово-кліматичній зоні зареєстровані сорти чи гібриди. Проте, враховуючи періодичну заміну сортів і гібридів на нові більш перспективні, дослід варто закладати також і з ними, тому що через кілька років по закінченню досліджень вони можуть стати зареєстрованими. Системи обробітку ґрунту, удобрення, норми висіву, строки сівби та глибина загортання насіння і т.д., якщо вони і не є об’єктами досліджень, також повинні бути типовими для певної зони. Як правило, досліди проводяться на типових і добре окультурених ґрунтах, які за площею найбільш поширені у даній зоні. Типовими мусять бути також підґрунтя (материнська порода), рівень підґрунтових вод, рельєф тощо. У дослідах слід використо- вувати сучасні ґрунтообробні машини, посівні та збиральні агрегати та інші знаряддя, які б відповідали високому рівню механізації всіх технологічних процесів. Отже, типовість досліду – одна з основних його умов. Порушення правила типовості знецінює дослід і призводить до того, що його результати не можуть бути рекомендованими для виробництва.
Придатність умов для досліду. Пояснимо цю вимогу конкретним прикладом. Планується вивчати дози мінеральних добрив від 30 кг до 150 кг діючої речовини азоту, фосфору і калію на 1 га. На площі, яка виділена для досліду, за рік до його проведення були внесені азотно-фосфорно-калійні добрива із розрахунку 180 кг на 1 га кожного елементу. Чи придатна така площа для досліду? Звичайно непридатна, тому що на фоні високих попередніх доз добрив значно нижчі дози не можуть проявитись на рослинах у такій мірі, як це могло б бути на нижчому фоні удобрення. Інший приклад. Підбирається земельна площа для досліду, де планується оцінити різну глибину основного обробітку ґрунту – від 18 см до 28 см. А площа, яку виділили для досліду, попередньо оралась на глибину 32 см. На фоні такої глибини оранки виявити ефективність значно меншої глибини буде неможливо, тому виділена земельна площа для даного досліду є непридатною.
Відтворення результатів досліду. За цією вимогою дослідник, повторюючи дослід на певну тему за аналогічною схемою і методикою і в ідентичних умовах, мусить отримати результати, аналогічні тим, які були одержані у попередньому досліді. Таке відтворення результатів надзвичайно важливе насамперед для перевірки достовірності одержаних раніше даних. Щоб досліди можна було відтворити в аналогічних умовах, дослідник мусить детально описувати всі необхідні умови проведення досліду. Такими умовами є: місце проведення досліду (населений пункт, район, область); ґрунтові умови (тип ґрунту, його гранулометричний склад, хімічні властивості, рівень підґрунтових вод, експозиція та крутизна схилу); попередники та передпопередники; дослідна культура та сорти чи гібриди; коротка характеристика агротехніки; назва машин та знарядь механізації тощо; специфічні умови проведення досліду, схема досліду, розмір дослідної ділянки і ширина захисних смуг, повторність, метод розміщення варіантів, методика обліків і спостережень, строки виконання польових робіт тощо.
Список літератури
Мережа інтернет
ДОСЛІДНА СПРАВА В АГРОНОМІЇ За редакцією професора, доктора сільськогосподарських наук А. О. Рожкова. Автори: А. О. Рожков, В. К. Пузік, С. М. Каленська, Л. М. Пузік, С. І. Попов; Н. М. Музафаров; В. Я. Бухало; Є. А. Криштоп