Ім'я файлу: 4.docx
Розширення: docx
Розмір: 17кб.
Дата: 27.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Практичне завдання до теми 2.docx

Держава покликана визначити мету і принципи своєї політики та власні пріоритети в науково-технічній та інноваційній діяльності. Цілями науково-технічної й інноваційної політики розвинутих країн світу, як правило, є збільшення внеску науки і техніки в розвиток економіки країни; забезпечення прогресивних перетворень у сфері матеріального виробництва; підвищення конкурентоспроможності національного продукту на світовому ринку; зміцнення безпеки й обороноздатності країни; поліпшення екологічного стану; збереження і розвиток сформованих наукових шкіл.

На державному рівні розробляються принципи інноваційної політики, на підставі яких вона буде здійснюватися в науці та інноваційній сфері, а також механізм її реалізації. Ці принципи залежать від сформованої господарської системи країни, глибини впливу державних інститутів на економічну діяльність.

Затверджена в Конституції України державна науково-технічна політика як об’єктивно-інституційна форма здійснення державного регулювання науки швидко виявила власні особливості:

1) основні принципи її проведення: загальнодержавний масштаб здійснення; допомога держави науковим установам, закладам і підприємствам у впровадженні інновацій; сприяння поєднанню фундаментальних і прикладних досліджень з метою найшвидшого впровадження їх результатів у виробництво. Ці заходи сприяють прискоренню суспільних перетворень;

2) постановка гостро актуальної мети: прогнозування світового науково-технічного прогресу; пошук і консолідація джерел фінансування національних витрат на розвиток науки; системний розвиток науково-технічних технологій і науково-соціальних технологій; створення інноваційної сфери як частини світового інноваціотворення; формування національного ринку інновацій; підвищення наукоємкого виробництва і ресурсозберігання, особливо енергоносіїв; використання ринкових відносин у практичному впровадженні досягнень науки. Загальне значення цієї мети полягає в можливості залучення науки і збільшенні її внеску в прискорення демократизації суспільства й трансформації економіки;

3) інституційний підхід державної науково-технічної політики відносно досягнення вказаної мети за допомогою певних механізмів залучення науки до перехідних процесі.

Державна науково-технічна та інноваційна політика не може і не повинна обмежуватися лише фінансовою підтримкою науково-технічних програм і наданням різних пільг суб’єктам, які здійснюють інноваційну діяльність. Держава зобов’язана виконувати функції економічної (комерційної) реалізації науково-технічних нововведень, виступати основним інвестором інтелектуального капіталу, суб’єктом присвоєння економічних результатів науково-технічного потенціалу .

Основні напрями підтримки державної інноваційної політики в Україні :

  • сприяння підвищенню інноваційної активності, що забезпечить збільшення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на основі освоєння науково-технічних досягнень і оновлення виробництва;

  • орієнтація на підтримку базисних і поліпшуючих інновацій як складових сучасного технологічного укладу;

  • сполучення державного регулювання інноваційної діяльності з ефективним функціонуванням конкурентного ринкового інноваційного механізму, захистом інтелектуальної власності;

  • сприяння розвитку інноваційної діяльності в регіонах України, міжнародному трансферту технологій, міжнародному інвестиційному співробітництву, захисту інтересів національного інноваційного підприємництва.

Вплив держави на науково-технічну та інноваційну сферу в країнах з ринковою економікою слід розглядати не стільки як управлінський, скільки як регулювальний, що виявляється у сприянні формуванню господарських зв’язків і пропорцій, координації інноваційної діяльності на основі узгодження приватних і суспільних інтересів.

Головна функція держави не повинна обмежуватися заходами фінансової підтримки інновацій, а охоплювати комплекс питань інвестування, комерційної реалізації значних проектів і нововведень, привласнення економічного ефекту від реалізації науково-технічних проектів. Це має бути система заходів, пов’язана з усіма етапами інноваційного процесу.

Література

1. Гуменюк В. Участь держави у формуванні інноваційно-інвестиційного потенціалу / В. Гуменюк // Фінанси України. – 2005. –№ 10. – С. 51–59.

2. Гуревич М. Государственное регулирование науки / М. Гуревич // Экономика Украины. – 2001. – № 10. – С. 73–79.

3. Овчаренко Л.В. Роль державного регулювання у становленні інноваційного підприємництва в країнах з перехідною економікою / Л.В. Овчаренко // Наукові записки. – 2003. – Т. 21. – С. 49–55.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас