Ім'я файлу: реферат інновації в укр мові.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 23.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
1.МИСТЕЦТВО ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ.docx
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 23.11.2021
скачати
Пов'язані файли:
1.МИСТЕЦТВО ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ.docx
Міністерство освіти і науки України
Одеський національний морський університет
Кафедра УЗУП та МД
Реферат
на тему
інновації в Українській мові
Виконав:
Умрихін Максим (РМТМ12)
Перевірив:
Старший викладач Дзинглюк О.С.
М. Одеса 2021 рік
План
1.Вступ………………………………………………………………..3
2.Інновації в сучасній українській мові…………………………….4
3.Словниковий склад мови…………………………………………..5
4.Причини запозичення………………………………………………6
5.Активізація вживання запозичень…………………………………7
6.Запозичення з англійської………………………………………...10
7.Чи загрожують українській мові іншомовні слова……………...11
8.Висновок…………………………………………………………...12
Вступ
На сьогодні відомо світові, що українська мова має багату історію, та веде початок з однієї з найдавніших мов – санскриту.
Постійний розвиток і еволюція суспільства вимагає від мови перебування на рівні вимог часу, оскільки вона повинна задовольняти потреби людей, що нею користуються. Зміни в різних сферах життя соціуму: суспільно-політичній, економічній, науково-технічній, духовній, культурній та ін. породжують для мови нові об'єкти називання і формують потребу в неологізмах.
Саме українська мова розвивалась, збагачувалась, власним самобутнім шляхом. Тому на сьогодні є виразнішою, тоншою, милозвучнішою порівняно з іншими. От, до прикладу, лише в українській мові чітко розрізняють три звуки г, ґ, х, що передаються відповідними літерами. В інших мовах розрізняються лише два з цих звуків. Нашою мовою складено понад 300 тисяч народних пісень, що свідчить також про багатство й повноту її лексики.
Інновації в сучасній українській мові
Інноваційні процеси у словниковому складі є постійним об'єктом аналізу в наукових працях дослідників. Зокрема, теоретичні питання розвитку та вдосконалення української мови вивчали О.С.Мельничук та О.О.Тараненко. Питання аналізу динаміки мови засобів масової інформації , актуальне і в сучасний період мовної еволюції.
Підкреслимо, що саме тлумачний словник „є джерелом величезного інформаційного та культурного ресурсу, на відміну від енциклопедій, останній спрямовано на маніфестацію передусім лінгвістичних даних, за допомогою яких лексичні одиниці вписуються в систему мови на всіх її рівнях - і формальних, і змістових. Тому не випадково, що саме багатотомні словники тлумачного типу вважаються найвищими досягненнями кожної національної лексикографії, а там, де їх створено, вони фактично набувають статусу національного надбання”.
Процес неологізації лексичного складу мови здійснюється різними шляхами. Основними з них є такі: 1) засвоєння іншомовних запозичень; 2) поява лексико-семантичних варіантів; 3) утворення слів за допомогою способів деривації. Завдяки дериваційним процесам мова постійно реалізує свої можливості: спираючись на власний словотвірний матеріал, а також запозичений з інших мов.
Значною продуктивністю відзначаються деякі запозичені іменнникові складники, зокрема такі, як вакуум- (вакуумметрія, вакуумрегуляція), -терапія (вакцинотерапія, протеїнотерапія), варіо- (варіоекран, варіокіно, варіоскопія, варіофільм), вазо- (вазомотор, вазодилятин, вазоконструктин). Значну продуктивність виявляють також слова, словотвірний тип яких в своєму складі містить компоненти -метр, -графія. Вони творяться переважно на основі запозичених основ (варіометр, вапориметр, ватметр, вазокардіографія, плетизмографія).
Словниковий склад мови
Близько 90% української лексики - це успадковані слова, а решта - слова іншомовного походження. У процесі історичного розвитку словниковий склад кожної мови зазнає різних змін. Так, деякі слова перестають бути загальновживаними, звужують сферу свого поширення і поступово виходять з ужитку. Крім того, лексика постійно поповнюється новими словами, зокрема й іншомовного походження, які стають загальнонародним надбанням. Однак при цьому основна маса слів залишається без змін. Наявність такого ядра лексики забезпечує поколінням можливість спілкуватися.
Словниковий склад мови за своїм походженням не є однорідним. Поряд з питомою лексикою в ньому співіснують запозичені слова, які засвоювалися українською мовою протягом усього її історичного розвитку. Запозичення є одним із джерел збагачення лексичного фонду. Вони проникають у мову внаслідок контактів між народами. Історія запозичених слів відбиває багату і різнобічну історію зв'язків українців з іншими слов'янськими і неслов'янськими народами. Є запозичення дуже давні і відносно нові. Так, давньоруської доби сягають запозичення з тюркських мов (наприклад товар, борсук), з грецької (левада, океан, кит, оксамит), а також із мови староболгарської (старослов'янської). Пізніше, у XIV-XVII ст., українська мова активно контактувала з польською і чеською. В українському словнику є запозичення з фінно-угорських мов, балтійських, слова за походженням перські й арабські (останні -- за тюркським посередництвом) та ін. Оскільки історична дійсність -- явище плинне, характер контактів між народами змінюється, а разом з тим змінюються й джерела, звідки до нас починають приходити переважно чужі слова. Так, характерною прикметою нашого часу стали англо-американські запозичення. Поява у словниковому складі української мови англійських за походженням слів -- факт відносно недавній. Серед них значна частина слів стосується спортивної термінології: тайм, бокс, ринг, форвард, футбол; назв одягу: светр, джемпер; технічної сфери: бульдозер, комбайн, телетайп тощо. Сьогодні, у дні інтернету і телебачення до нас доносяться слова: менеджер, менеджмент, маркетинг, консалтинг, дистриб'ютор, дилер, імідж, рекетир, не кажучи вже про долари (або запанібрата бакси). На відміну від слів, що давно засвоєні мовою і пристосувалися до її системи настільки, що їхнє чужомовне походження не усвідомлюється мовцями і встановлюється лише в результаті етимологічного аналізу, нові запозичення відрізняються від питомих слів як за формою, так і за змістом.
Причини запозичення
Причини проникнення чужих слів нерідко викликані необхідністю назвати явище дійсності, з яким носії мови вперше знайомляться в процесі спілкування з іншим народом, що вже створив для цього явища необхідні слова. Разом з новими речами і поняттями до української мови входять слова комп'ютер, принтер, факс, економічні терміни, що стосуються ринкових відносин, тощо.
Серед причин запозичення, які існують у сучасній мові, дослідники називають: розширення складу учасників комунікації, послаблення цензури, психологічну відстороненість від мови минулого тощо. На розвиток мови впливає й велика популярність засобів масової інформації, які активно доносять до споживачів інформацію за допомогою нових лексем. У мові сучасних українських мас-медіа в постійному вжитку перебувають інновації іншомовного походження, що сприяють поповненню словникових ресурсів літературної мови.
Іншомовні слова проникають у різні сфери життєдіяльності суспільства - це світська (перформенс -специфічний художній жест з приводу певної ідеї), економічна (девальвація - зниження центральним банком національної валюти), суспільна (епатаж - скандальна витівка), юридична (дефолт - невиконання умов, установлених законом), сфера ринкових відносин (рейдерство - дії, спрямовані на перехоплення власності).
Слова-запозичення однієї галузі нерідко "переходять" до іншої. Деякі з них вживають зрідка, інші ж стають назвами понять у різних сферах життєдіяльності людини. До таких слів належать: піар, бренд, формат, ексклюзив, файл, презентація. Такі лексеми дослідники іноді називають модними.
Необхідність запозичення може бути обумовлена потребою більш короткого, або точнішого найменування явища, яке інакше може бути виражене лише описово, тобто кількома словами. Наприклад, бартер замість операція обміну товарами (без використання грошей), дилер -- торговий або біржовий посередник, маркетинг -- вивчення ринкової ситуації.
Нерідко виникає потреба за допомогою чужомовного слова зафіксувати конкретні відтінки значення. Так, менеджмент відповідає українському управління, але українське слово за значенням ширше. Коли йдеться про управління, це може бути управління машиною або технологічним процесом, тим часом як менеджмент -- це управління лише в сфері економіки, господарювання. Імідж -- це образ людини як певного соціального або психологічного типу, однак імідж указує на те, що такий образ створюється штучними засобами (іноді навіть за допомогою фахівців) і, як правило, підтримується й тиражується засобами масової комунікації. Нерідко при появі нового слова буває важко визначити, чим викликана потреба його вживання. Наприклад, не зовсім зрозуміло, чим консалтинг відрізняється від давно звичного консультування, і чому фірма зветься консалтинговою, а не консультативною, якщо вона спеціалізується на наданні саме консультацій. До речі, і консультація, і консалтинг беруть свій початок від латинського слова consultatio із значенням «нарада; звертання за порадою», яке потрапило до більшості європейських мов і в кожній з них відповідно адаптувалося. При запозиченні слова консалтинг за основу взято специфічно англійську граматичну форму віддієслівного іменника, крім того, воно передає особливості англійської вимови.
Активізація вживання запозичень
Поряд із проникненням нових іншомовних слів характерною ознакою сучасної доби є активізація вживання запозичень, що були вже раніше відомі українській мові, але позначали явища чужої, іноземної дійсності. Такі слова, як президент, парламент, мер, брокер, бізнес, бізнесмен, а також мафія і рекетир з розряду екзотичних найменувань явищ західного світу перейшли до розряду слів, що описують вітчизняні реалії (що стосується слова мафія, то воно вживалося так і раніше, але лише в неофіційному спілкуванні, тепер же про місцеву мафію і мафіозні структури ми можемо прочитати і в газетах). Перестають бути екзотичними назви грошових одиниць (особливо долар і марка), деяких продуктів (наприклад, плодів ківі. Їх можна якщо не з'їсти, то хоча б побачити на лотках) тощо. Водночас різко зросла кількість так званих іншомовних вкраплень, тобто слів, які практично не адаптовані українською мовою, не пристосовані до її граматичної і фонетичної структури. Інколи такі слова пристосовуються графічно, тобто передаються за допомогою українських літер, але нерідко зберігається й оригінальне написання (латинським шрифтом). Це назви фірм, компаній, телевізійних каналів, марки автомобілів, напоїв, продуктів. Найчастіше вони трапляються в рекламних текстах. Такі назви найбільше зберігають ореол іншої, «західної» культури, іншого способу життя.
Взагалі, слід сказати, що у вживанні запозичених слів, чужомовне походження яких ще добре усвідомлюється мовцями, міститься елемент певної демонстративності. Тут відчувається бажання заявити про певний спосіб ставлення до дійсності. Так, назви президент, парламент, мер не тільки відповідають практичним потребам, тобто необхідності знайти відповідні назви для нових політичних реалій, але й заявляють про спосіб ставлення до дійсності, про орієнтацію на моделі політичних відносин розвинутих країн. Символом нових відносин стає не лише президент як державна постать, але й сама назва, слово президент.
З іншого боку, і це явище відоме, на іншомовні слова може виникнути мода. І так само, як модний одяг свідчить про соціальне становище і життєві уподобання його власника, вживання «модних» іншомовних слів теж усвідомлюється як ознака престижу. З цим може бути пов'язаний і протилежний ефект: неприйняття запозичень, тобто теж бачення в них символа, але негативного, що стверджує неприйнятні цінності. Слід підкреслити, що в обох випадках такими символами стають переважно недавні запозичення, тобто такі, які усвідомлюються саме як «чужі», і це зовсім не стосується запозичень давніх, повністю засвоєних. Що ж до сучасного процесу активізації входження іншомовнох слів, то він насамперед відбиває об'єктивні зміни в навколишній дійсності. Однак, тут варто наголосити на двох моментах:
-по-перше, враження про значну кількість запозичуваних слів створюється сьогодні в основному завдяки частоті їхнього вживання; насправді ж, якщо не враховувати вкраплення назви товарів і фірм, які практично не впливають на мовну структуру в зв'язку з їхньою неадаптованістю, таких нових (широковживаних) слів з'явилося не так багато;
-по-друге, ці запозичення стосуються лише обмежених сфер, переважно економіки і торгівлі, частково політики і техніки. Такі, наприклад, сфери, як мораль або мистецтво залишаються нині поза впливом нової іншомовної лексики (щоправда, це не стосується таких видів мистецтва, які мають тендецію до комерціалізації; тут створюється сфера шоу-бізнесу з відповідною запозиченою термінологією). І нарешті, головне: мова, яка вільно розвивається і не обмежена у функціонуванні, засвоює те, що їй потрібно, «чужі» слова стають своїми, а зайве може зникнути так само швидко, як і з'явилося.
Протягом декількох століть проблема розвитку та збереження мови знаходиться в центрі уваги письменників, критиків, громадських діячів - усіх, кому небайдужа доля рідної мови, культури та писемності. Багато сучасних авторів також вважають, що «сліпе» використання запозичень сьогодні призводить до спотворення алфавіту, псування мови, порушення функціонування мови, втрати культурних традицій.
Важко з ними не погодитися. Використання іншомовних елементів має бути розумним, обгрунтованим, має служити збагаченню мови. Основу будь-якої мови складають споконвічні компоненти, але розвиток і збагачення мови і культури в цілому відбувається за рахунок різних факторів, у тому числі і за рахунок запозичень. Хіба не рясніє наша мова такими словами, як анархія (безлад), аргумент (доказ), генеральний (головний), дефект (вада, недолік), екстраординарний (особливий), конвенція (угода), прерогатива (перевага), пріоритет (першість), реєструвати (записувати), репродукувати (відтворювати), симптом (ознака), кастинг (відбір), деградація (занепад), директива (вказівка), експлуатація (визиск), екстренний (негайний, спішний), інвестиція (вкладення), консерватизм (рутина, застій), легітимний (законний), менеджмент (керування), менеджер (керівник), прайс-лист (цінник), референт (помічник).
Я вважаю, що використання іноземних слів у рідній мові виправдано тільки в тому випадку, якщо немає еквівалента. Однак, не завжди заміна запозичень споконвічними словами виграшна для мови.
Як би ми не ставилися до слів - іноземців, зрозуміло одне: вони не повинні псувати мову. Використання запозичень у мові неминуче. Цього вимагає науковий і технічний прогрес, політика, мистецтво. Якщо нові іншомовні слова необхідні нашій мові, то вони займуть своє місце в ній, як зайняли його слова телефон, школа, зошит і багато інших. Якщо вони не потрібні, то мода на них скоро пройде, як проходять хвороби. В іншому випадку - що вибрати - імідж чи образ, саміт чи зустріч у верхах, рімейк або переробку, консенсус або згоду - залежить від кожної людини окремо, від рівня її освіченості, роду діяльності та багатьох інших факторів.
Запозичення з англійської
Українська мова завжди була відкритою для запозичень, особливо активно цей процес відбувається наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. А лексика вважається найбільш прониклим мовним шаром для іншомовних запозичень. Лексичний склад узагалі перебуває під значним впливом позамовної дійсності. Формування глобального інформаційного простору, тенденція до світової інтеграції економічних та суспільних процесів постійно впливають на словниковий склад сучасної української мови. В останнє десятиліття ХХ ст. та на початку ХХІ ст. значно посилився процес запозичення англійських лексем в українську мову. Це було зумовлено суспільно-політичними, економічними перетвореннями в Україні, відкритістю й інтеграцією в міжнародні культурні та інформаційні сфери. «Англо-американське» домінування у глобальній комунікації можна схарактеризувати в багатьох категоріях, але насамперед скажемо, що у ХХ столітті цей феномен виявився у чотирьох площинах: англійська як світова мова, поп-культура, комунікаційні технології та інформація.
За підрахунками О. Стишова, у 80-90-х роках ХХ ст. англізми й американізми становили близько 75-80 % серед усіх нових запозичень в українській мові. Під час «перебудови», та особливо після проголошення незалежності, в Україні поширювалися завезені з Канади, або відтворені друковані джерела, мові яких притаманні особливості канадсько-українського діалекту. Ставлення української громади до такого мовного вторгнення було неоднозначним. З особливою прихильністю до такого розширення меж літературної норми ставилися носії української мови західного регіону. Це сприймалося як можливість віддалитися від російських мовних запозичень і кальок, як можливість уживання деяких спільних для материкових (що мали місцеві діалекти та мовну традицію дорадянських часів) і канадських українців: часопис, світлина, число (у значенні номер) тощо. У той же час переважна більшість україномовної (хоча б у фаховій сфері) спільноти Центральної та Східної України стримано зустріла перспективи канадсько-українського мовного впливу. І після короткотривалої моди на канадську «екзотику» майже повністю відкинула спроби вкорінити особливості канадсько-українського діалекту в галузях науки, освіти, журналістики своїх регіонів. З канадсько-українського діалекту в українську мову все ж таки потрапили певні лексеми, які, у свою чергу, запозичилися з англійської мови. Наприклад: файно (англ. fine) - добре, шузи (англ. shoes) - взуття, черевики, айскрім (англ. ice-cream) - морозиво.
Чи загрожують українській мові іншомовні слова?
Останнім часом загострюється питання з приводу встановлення межі вживання іншомовних слів. Неодноразово проблема запозичення слів ставала предметом наукових дискусій, на яких обговорювали такі питання, як наприклад: "Чи загрожують українській мові іншомовні слова?", "Чи необхідно обмежувати потік запозичень?" тощо. Деякі фахівці продовжують наполягати на тому, що інтенсивне запозичення призведе до втрати українцями своєї самобутності в мові. Проте, за підрахунками фахівців, кількість іншомовних слів у складі української лексики не перевищує 12 %, тобто твердження про засилля запозичених слів в українській мові є перебільшенням. Така частка запозичень не може становити загрози самобутності мови. Безглуздість відмови від запозичень підтверджується ще одним фактом: більшість імен, які носять сьогодні українці, є також запозиченими і прекрасно виконують свої функції. Скажімо, імена-грецизми - Олександр, Василь, Олена; імена латинського походження - Антон, Валентин, Валерія; скандинавські імена - Ольга, Ігор, Олег; імена, подаровані давньоєврейською мовою - Данило, Іван, Йосип, тощо. Власне, як можна віднайти українські замінники таких лексичних одиниць, як кардіолог, терапевт, футбол, теніс, історія, філософія, республіка, демократія, театр, політика, парламент, кабінет, джинси тощо? Не треба пояснювати, чому не дістала підтримки у фахівців спроба авторів одного із словників очистити українську медичну термінологію від іншомовних слів (пропонувалося, наприклад, здійснити такі заміни: очник - замість окуліст; вухоносогорлянкознавець - замість отоларинголог; гоп'як - замість пульс; хробаковиця, хробакозапал - замість апендицит) Необхідно розуміти, що наявність іншомовних слів у мові є закономірним явищем, яке відображає зв'язки певного народу з іншими. Тому й сьогодні питання про вживання запозичень має вирішуватися з погляду потреби.
Висновок
Українська мова розвивається разом з нами, стає престижно розмовляти вишуканою українською мовою.
Зміни, що відбулися в українському суспільстві протягом останніх десятиліть, характеризувалися як політичними, так і економічними зрушеннями.
Значна вага іншомовностей у лексичній системі української мови безперервно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних процесів, постійно збагачуючи словниковий склад української мови та впливаючи на її розвиток.
Дійсно, потрібно акцентувати увагу на тому, що слова іншомовного походження не завдають шкоди українській мові, якщо мовці використовують їх доречно, тобто відповідно до їх значення і до конкретної ситуації мовлення. Тим більш сьогодні, коли більшість нових номінацій у мові має іншомовне походження, вживання запозичень є неминучим, однак має бути завжди доречним.
Отже, запозичення – це закономірний шлях збагачення лексики будь-якої мови, що свідчить про її відкритість, яка вважається ознакою її сили. Вони сприяють еволюції мови, переходу на нову сходинку її функціонування.
Сучасна українська мова увібрала в себе світові надбання, однак при цьому залишилася самобутньою.
Джерела
1. Жовтобрюх М.А. Основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови // Мова. Людина. Суспільство. – К.: Наук. думка, 1977. – С.14-23. 2. Зацний Ю.А. Розвиток словникового складу англійської мови 80-ті – 90-ті роки ХХ століття: Дисертація д-ра філол. наук: 10.02.04. – Запоріжжя, 1999. – 403 с. 3. Коць Т.А. Мова відкриває нові можливості // Культура слова. – Київ, 2002. – Вип.60. – с.39-43. 4. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства: Підр. для студ. філол. спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. – 368 с. 5. Кудрявцева Л.О. Моделювання динаміки словникового складу мови. – Київ, 1993. 6. Кузнецова Э.Г. Лексикология русского языка: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1989. – 216 с. 7. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. – Харків: Харк. ун-т, 1977. – 114 с. 8. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. – Харків, 1997. – 129 с. 9. Мазурик Д.В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-і роки ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Л., 2002. – 19 с. 10. Мацько Л. Українська мова в кінці ХХ ст. (зміни в лексиці) // Дивослово. – 2000. – №4. – с.15-20. Ико
https://studfile.net/preview/6808796/page:2/
https://otherreferats.allbest.ru/languages/00424227_0.html