Раз Мотря спекла дод хліб. Хліб не вдався. На біду й борщ вийшов недобрий. — Недобрий борщ сказав Лаврін. — Але й хліб спекла , сміх хоч коники ліпи — сказала Кайдашиха. — Аж у горлі давить, — обізвався i coбi старий Кайдаш. Як на лихо, Лаврін, жартуючи взяв та зліпив з м'якушки коника, поставив його на столі, ще й хвоста задер йому вгору. Мотря зирнула на коника та й скипіла, неначе хто линув на неї окропом. Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки. — Лаяли, били, а це вже знущаються надо мною! — крикнула Мотря й кинула об стіл ложкою. — Чого ж ти кидаєш ложкою нам усім у вічі? Честі не знаєш, чи що? — сказав старий Кайдаш. — Коли хочеш сердитись, то сердься, а не кидай на святий хліб ложкою, — обізвався сердито на свою жінку Карпо. — Я нічим вам не вгоджу, — сказала Мотря, "Будете ви й так самі пекти й варити", — подумала Мотря й задумала на другий день варити обід тільки для себе та для Карпа. Другого дня Мотря встала дуже рано, сіла собі прясти, потім затопила в печі, знайшла два невеличкі горщечки й приставила в одному борщ, а в другому кашу; якраз стільки, скільки треба було на дві душі. Вона задумала й вечеряти з Карпом окремо. Кайдашиха спала собі гарненько на печі та викачувалась. Полум'я тріщало в печі, окріп булькотів, а вона потягалась на печі в теплій постелі, думаючи, що невістка варить обід на всіх. Вже стало розвиднятись, Кайдашиха злізла з печі, глянула в піч і вгляділа двоє маленьких горнят. — Що це ти, Мотре, вариш у тих горнятах? — спитала вона. — Борщ та кашу, — одказала Мотря. — Нащо ж ти приставила страву в таких маленьких горнятках? Сьогодні ж не п'ятниця: і батько буде обідати. — Буде обідать, як ви наварите, бо я на вас усіх не буду більше варити. Я вам нічим не догоджу. Надворі вже світало. Сім'я обідала рано, а Кайдашисі прийшлось тільки що заходжуватись коло сирих буряків та коло капусти. — Ой господи милосердний! Мабуть, ти наважилась звести мене з світу! — крикнула Кайдашиха. — Що це ти витворяєш? — Те, що бачите. — Приставляй у більшому горшку борщ! — Навіщо? Мій борщ вже докипає, — сказала Мотря спокійно, але насмішкувато. Кайдашисі довелось самій приставлять другий борщ та другу кашу. |