Ім'я файлу: Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 32кб.
Дата: 30.04.2023
скачати
Пов'язані файли:
Порушення внаслідок ЧМТ.docx

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

ПСИХОПАТІЇ

ЕТІОЛОГІЯ, КЛІНІЧНІ ФОРМИ, СТУПЕНІ ТЯЖКОСТІ

Психопатії. Етіологія, клінічні форми, ступені тяжкості.

Психопатії – це розлади особистості поведінки (F- 60- F-69). Під психопатіями, або розладами особистості розуміють стійкі аномалії особи, що характеризуються дисгармонією емоційно-вольової сфери та своєрідним, переважно афективним мисленням. Психопатичні особливості проявляються в дитинстві або юності і без значних змін зберігаються протягом всього життя. Вони охоплюють всю особу, визначають її структуру, і звичайно перешкоджають повноцінному пристосуванню особи до навколишнього середовища , ускладнюють її адаптацію.

Етіологія.

Психопатії виникають на основі взаємодії вродженної або рано придбаної біологічної неповноцінності нервової системи і впливу зовнішнього середовища. Проте впливу зовнішніх чинників для утворення психопатії недостатньо. Від нормального характеру, на який наклало відбиток неправильне виховання або педагогічна занедбаність, психопатія відрізняється в її основі неповноцінністю нервової системи. Відхилення в поведінці ще не дають підстави зараховувати людину до психопатичних осіб. Психопатіям не властива прогредієнтність з розвитком недоумства і дефекту особистості. Слід також відрізняти психопатії від психопатоподібних станів після черепномозкової травми, інфекційних захворювань, інтоксикацій ЦНС, ендокринопатій та ін. Основним диференціально-діагностичним критерієм повинно служити те, що до появи психопатоподібних змін при тих або інших захворюваннях розвиток особистості був нормальним. На відміну від неврозів при психопатії патологічні риси вдачі визначають всю психічну подобу.

В етіології і патогенезі психопатій відзначається взаємодія несприятливої спадковості, шкідливих дій зовнішніх чинників, які вражають головний мозок і порушують його функцію та несприятливих соціальних умов навчання і виховання в період формування особистості.

За особливостями походження психопатії поділяють на:

  1. Генетично обумовлену ядерну (конституціональну). Вона проявляється в ранньому віці, часто і без впливу зовнішніх факторів; до цієї групи майже всі випадки параноїдальної та шизоїдної психопатії.

  2. Краєві психопатії. Виникають в результаті зовнішніх впливів, вони більш пластичні, легше компенсуються.

  3. Органічні психопатії. Виникають після перенесених в дитинстві та юності різних захворювань. Найбільш часто проявляється в формах з переважанням емоційних (збудливої та істеричної) і вольових ( нестійких) порушень.

Серед біологічних факторів, що призводять до акцентуації характеру виділяють:

  1. Дії пренатальних, натальних та постнатальних шкідливостей на що формується в ранньому онтогенезі мозок. До таких можно віднести тяжкий токсикоз вагітності , родові травми, внутрішньоутробні і ранні мозкові інфекції, важкі виснажливі соматичні захворювання.

  2. Несприятлива спадковість, яка включає в себе певний тип ВНД, алкоголізм батьків, що зумовлює тип акцентуації характеру.

  3. Органічні пошкодження головного мозку,тобто черепно-мозкові травми, мозкові інфекції.

  4. «Пубертатний криз», обумовлений нерівномірністю розвитку серцево-судинної та кістково-м’язової системи, обтяжений фізичним самопочуттям, підвищеною активністю ендокринної системи та «гормональної бурею».

До соціально-психологічних факторів слід віднести:

  1. Порушення виховання підлітка в сім’ї.

  2. Шкільну дезадаптацію.

  3. Підліткову кризу.

  4. Психічну травму.

Клінічні форми.

За клінічними особливостями, з урахуванням найбільш виразних аномальних рис характеру, виокремлюють кілька варіантів психопатій: збудливого типу (кола); істеричного типу; паранояльного типу; гальмівні; шизоїдного типу; нестійкі та (мозаїчні).

Психопатії збудливого типу.

З самого раннього дитинства у дитини відзначається крикливість, легка збудливість, рухове занепокоєння, чуйний сон з частими пробудженнями, сіпаннями. Потім з'являються такі основні риси патологічного характеру:

1. Дратівливість і запальність , нестриманість;
2. Напади нестримної люті;
3. Розлади настрою (туга, злостивість, страх),
4. агресивність, мстивість, деспотичность,

4. агресивність, мстивість, деспотичность,
5. схильність до сварок і бійок (агресивна реакція по типу короткого замикання "подразник - реакція"),
6. прагнення самоствердитися за рахунок слабких,

7. егоцентрічность, жорстокість і т.д.


Психопатії істеричного типу.

Перші особистісні відхилення з’являються у дітей 2-3 років або в дощкільному віці. Діти примхливі, образливі, рухливі , передражнюють дорослих, наслідують їх; легко запам’ятовують вірші , жарти, анекдоти; вони вразливі й емоційні, часто – кумири родини , у них завищена самооцінка. Основним проявом цієї форми є егоцентризм, тобто прагнення бути в центрі суспільства, подій, що відбуваються. Дуже характерним є поєднання повноцінного інтелекту з вираженим егоцентризмом і інфантильною поведінкою.

Для істеричної психопатії характерно:

- прагнення здаватися більше, ніж це є насправді;

- прагнення бути в центрі уваги ;

- ненаситна жага визнання;

- егоїстичність (життя за рахунок інших), самолюбство, байдужість до оточуючих;

- позування , вчинки, розраховані на зовнішній ефект;

- схильність до брехні, фантазування;

- важливість оцінки оточуючих;

- вміння входити в довіру, контактність.

Психопатії паранояльного типу.

При паранояльних психопатіях дуже характерними проявами є особлива схильність до надцінних утворень, поєднаних із малою гнучкістю психіки, підозрілістю і зазвичай підвищеною самооцінкою.

Характерними рисами її є:

- підозрілість, недовірливість;

- високий ступінь готовності до утворення надцінних ідей (найбільш часто ідеї ревнощів, сутяжництва, винахідництва);

- егоїстичність, самовпевненість, відсутність сумнівів;

- віра в свою непогрішність;

- непоступливість, активність у відстоюванні своєї ідеї;

- завищена самооцінка.

Психопатії гальмівного колу.

Вольові прояви психопатичних осіб гальмівного кола характеризуються недостатністю, в них часто можна відзначити слабкість потягів — поганий апетит, відставання у сексуальному розвитку й аномальна сексуальність у дорослому віці (імпотенція, педофілія). Характерні і такі соматичні компоненти, як голован болі, розлади сну, неприємні відчуття в ділянці серця. Неухильні зіткнення з навколишнім середовищем здебільшого супроводжується в цих осіб астенічними емоціями пригніченості, сорому, відчуттям поразки та стражданням. Властиві гальмівним психопатичним особам патохарактерологічні особливості часто заважають їх адаптації в колективі і сприяють створенню конфліктних ситуацій у різних сферах міжособистісних відносин (виробничих, сімейних тощо). У хронічних психотравмуючих ситуаціях можливе ускладнення структури психопатії з розвитком вторинних істеричних, параноїчних рис характеру.

Психопатії шизоїдного типу.

У цих хворих поряд із вразливістю, несміливістю, інерцією в життєвих колізіях відзначаються такі особливості, як уникання спілкування, інтровертованість, схильність до внутрішньої переробки своїх переживань, ускладнення контактів з особами найближчого оточення, схильність до фантазування на далекі від реальності теми, холодність до близьких, манірність і дивакуватість у поведінці. Проявляється також відсутність почуете гумору, надлишкова серйозність або сентиментальність, мрійливість. Вони виявляють схильність до самоаналізу, рефлексії, нерідко — високий освітній ценз, добру здатність до навчання при слабкій моторній вмілості. Їхні професії та захоплення належать переважно до галузі літератури, мистецтва, музики, теоретичних розділів науки.

Шизоїдна психопатія відрізняється такими рисами:

- нетовариськість, відгородженість, замкнутість, скритність;

- відсутність емпатії; - у дружбі - сталість, настирливість, ревнощі;

- однобічність негнучкість суджень (людина може бути нудним, уїдливим).

Нестійкі психопатії.

Сама назва цього виду говорить про те, що у людей спостерігається виражене розлад вольової сфери. К. Шнайдер у своїй класифікації їх назвав прямо: безвольні. Це патологічні характери, що проявляють абсолютну залежність від зовнішнього оточення, що йдуть на поводу того, хто є поруч. Нестійкі психопати не володіють здатністю протистояти чужому впливу, тобто слабовільні і податливі, їм легко навіяти будь-які ідеї. Такі люди часто потрапляють під вплив асоціального оточення і стоять алкоголіками, наркоманами, беруть участь у протиправних діях. Нестійкі не є самодостатніми особистостями, не переносять самотності, шукають суспільства інших людей і відповідно до чужими установками легко змінюють свої плани, звички і поведінкові навички, а також - рід занять. Потрапляючи в сприятливе середовище, нестійкі набувають позитивні життєві установки і навички. Однак ці люди постійно потребують невсипущим контролем, керівництві, авторитарному наставника, заохочення і корекції поведінки.

Мозаїчні психопатії.

Дуже часто в картині психопатії спостерігається поєднання багатьох рис, властивих кільком типам психопатії, і психопатическая структура особистості є складною, як би складеної з елементів мозаїки. Тому такі змішані психопатії, що включають різнорідні психопатичні прояви, називаються мозаїчними. Їх ще називають комплексними, поліморфними або складними психопатиями. При них іноді буває важко і навіть неможливо виділити домінуючий синдром. Поєднання різних психопатичних рис може бути різноманітним, наприклад, комбінування шизоїдні і циклоїдних рис, збудливих і істеричних, збудливих і нестійких, істеричних і астенічних і так далі. Може спостерігатися поєднання особливостей, властивих не тільки двом, а й трьом і більше типів психопатій. При поєднанні особистісних властивостей, властивих різним типам психопатії, може спостерігатися взаємне посилення психопатичних рис.

Ступені тяжкості.

Важка психопатія (ступінь III). Компенсаторні механізми вкрай слабкі,ледь намічаються або бувають лише парціальними, охоплюючи лише частину психопатичних особливостей, але зате досягають тут такий гіперкомпенсації, що самі виступають вже як психопатичні риси. Компенсації завжди неповні і нетривалі. Декомпенсації легко виникають від незначних причин і навіть без видимого приводу.

Виражена психопатія (ступінь II). Компенсаторні механізми нестійкі. Через це компенсації нетривалі. Декомпенсації можуть виникати від незначних приводів. Важкі декомпенсації і серйозні порушення поведінки зазвичай все-таки йдуть за психічними травмами. Соціальна адаптація буває неповною і нестійкої. Роботу або навчання то кидають, то відновлюють. Здібності залишаються нереалізованими. Стосунки з рідними повні конфліктів або відрізняються патологічною залежністю. Самооцінка рис характеру і ступінь самокритичності різняться в залежності від типу психопатії. 

Помірна психопатія (ступінь I). Компенсаторні механізми достатньо виражені. Можливі тривалі компенсації. Зриви зазвичай ситуативно обумовлені, їхня глибина і тривалість пропорційні психічної травмі. Декомпенсації проявляються загостренням психопатичних рис і порушеннями поведінки. Останні, однак, за винятком особливо тяжких ситуацій, не досягають крайніх ступенів. Соціальна адаптація нестійка,знижена або обмежена. При нестійкої адаптації легко виникають зриви.

Список літератури

  1. Гуровец Г.В. Психопатология детского возраста: учеб.пособие для студ.пед.уч-щ и колледжей/ Г.В. Гуровец. Москва: Гуманитар. Узд. Центр ВЛАДОС, 2008.359с.

  2. Драчова З. М. Нервові і психічні хвороби : посібник. Київ: Вища шк., 1993. 270 с.

  3. Ісаев Д.Н. Психопатология детского возраста: Учебник для вузов.-СПб.: СпецЛит, 2001.463 с.

  4. Синьов В.М., Матвєєва М.П., Хохліна О.П. Психологія розумово відсталої дитини: Підручник . Київ: Знання, 2008. 359 с.

  5. Федосова Л.О. Клінична психологія: навчальний посібник / Міжрегіональна академія персоналом. Київ : персонал , 2013. 247 с.

  6. Худик В.А. Психология аномального развития личности в детском и подростково - юношеском возрасте : монографія. Київ: Здоров’я , 1993. 144 с.

  7. uk. wikipedia .org /wiki/ Психопатія




скачати

© Усі права захищені
написати до нас