Психологічний супровід вибору професії

Ім'я файлу: Психологічний супровід вибору професії.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 25.03.2023
скачати
Пов'язані файли:
хар-ка дит колективу.docx
Сценарій відкритого заходу.docx
Реферат соціологія.Олійник Р.В.rtf
urok.doc
Конспект 1.docx

Міністерство освіти і науки України

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Факультет спеціальної та інклюзивної освіти

Кафедра спеціальної психології та медицини

Реферат на тему:

Психологічний супровід вибору професії

Студентки 3 зпс групи

заочної форми навчання

Воробйової Тетяни Геннадіївни

Київ – 2023

ВСТУП

У наш час, коли інформаційний потік повідомлень, що стосуються шляхів працевлаштування, а саме вибору навчального закладу для продовження навчання, тимчасової й сезонної зайнятості, гуртків і секцій, у яких можна розвинути свої здібності, великий і розрізнений, і підліткові, який прагне продовжити свою освіту, стає все важче зробити свій вибір. Професійний вибір особистості доводиться на один з найскладніших соціально-біологічних періодів в житті людини. Він пов’язаний із зміною соціальних ролей, з переходом від однієї системи залежності, пов’язаної з дитячим віком, до іншої, що частково характеризує вже дорослу людину, з необхідністю прогнозу відповідності власних можливостей вимогам обраної професії, а також із пубертатними зрушеннями тощо. Всі ці чинники пред’являють особливі вимоги до механізмів адаптації особистості для забезпечення можливості успішно подолати різного роду «психічні перевантаження».

Перебудова системи освіти в Україні у відповідності з європейськими гуманістичними цінностями вимагає високої професійної компетентності та глибокої технологічної підготовки сучасного фахівця. Відповідно до нової освітньо-світоглядної парадигми, особлива увага приділяється розвитку людини, яка має стати особистістю інноваційного типу, з високим рівнем розвитку психологічної культури і духовності, національної самосвідомості, професійної майстерності та творчої активності. Модернізація сучасної освіти, впровадження в освітню теорію і практику нових понять, концепцій, принципів і підходів у значній мірі детермінується готовністю кожного учасника освітнього процесу до само зміни і самовдосконалення і важливою рушійною силою у цьому процесі може стати профорієнтація, основним завданням якої є формування суб’єкта самовизначення і самореалізації.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Психологічний супровід - це система професійної діяльності психолога, спрямована на створення сприятливих умов психологічного комфорту, розуміння ситуації, допомоги у вирішенні серйозних протиріч і конфліктів, а також психологічне просвітництво. Це підтримка психічно здорових людей, у яких на певному етапі розвитку виникають особистісні труднощі, допомога у формуванні соціальних навичок, якостей, властивостей особистості, які забезпечать їй успішне вирішення проблеми. Філософською підставою системи психологічного супроводу людини є концепція вільного вибору, коли психолог надає людині допомогу і підтримку у виборі методів соціальної адаптації, не нав'язуючи їй свою думку, а допомагаючи намітити орієнтири (М. Бітянова, Є. Зеєр, Є. Клімов, Е. Крінчік, В. Романов, Є. Сапогова, Н. Шевкієва, Т. Янічева та інші).

У контексті теми розглянемо психологічний супровід підвищення ефективності професійного самовизначення випускників шкіл як форму психологічної допомоги, спрямованої на психологічне зростання школярів, на активізацію їх власних ресурсів у напрямки професійного самовизначення та планування професійної кар’єри.

Аналіз досліджень зарубіжних науковців, присвячених активізації професійного самовизначення школярів, дозволяє окреслити отримані ними практичні результати. Зокрема, розроблено систему професійної орієнтації молоді (Дж. Голланд); систему професійних проб для учнів (С. Фукуяма); систему професійної орієнтації у навчальних закладах різного типу (X. Арімонд, Л. Буссхофф, С. Декен, А. Лумпе, Б. Майєр, К. Шобер, Ф. Штрук та інш); систему методів організації навчального процесу з метою підготовки учня до професійного самовизначення (Д. Адаме, Р. Брунер, А. Дж. Воттс, Дж. Кіллен, Дж. Конанг, В. Никліс, М. Ритлук, Р. Сліппері, X. Фукс, В. Цифройнд та інші).

Проблема активізації професійного самовизначення школярів є, також, предметом пильної уваги вітчизняних науковців. Зокрема, у вітчизняній науці досліджуються шляхи формування у старшокласників готовності до професійного самовизначення (В. Синявський, А. Федоришин, І. Чечель, П. Шавіра та інші), особливості психологічних детермінант професійного самовизначення старшокласників (Р. Кулаков); моделювання, психологічного супроводу професійного самовизначення учнівської молоді (Н. Побірченко), управління її професійним самовизначенням (В. Мадзігон, І. Бех, М. Тименко), вивчається професійна орієнтація та становленням професійних самосвідомості і самоідентичності (Ж. Вірна, І. Корнієнко).

Значний вклад у вивчення цієї проблеми внесли представники педагогічної науки. Зокрема, ними досліджувалися такі її аспекти: формування готовності старшокласників до професійного самовизначення у позашкільних закладах (В. Мачуський), педагогічні умови забезпечення професійного самовизначення учнів на уроках трудового навчання (І. Жерноклєєв), умови підготовки старшокласників до професійного самовизначення у міжшкільних навчально-виробничих комбінатах (М. Піддячий), підготовка старшокласників до самостійного вибору майбутньої професії в процесі профільного трудового навчання (О. Мельник), педагогічні умови активізації професійного Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України 371 самовизначення старшокласників у навчально-виховній діяльності школи (О. Капустіна,О. Кисла).

Проблема форм і методів, що активізують професійне самовизначення старшокласників розглядалась в роботах таких науковців як: І. Бех, О. Мельник, Л. Гуцан, О. Морін, І. Ткачук, О. Скалько, С. Дятленко, М. Шабдінов. Ними розроблено програмнометодичний профорієнтаційний комплекс, зокрема, програма «Побудова кар’єри», робочі зошити до навчальних програм профорієнтаційного спрямування, щоденник вибору профілю навчання тощо.

Л Гуцан виділяє такі основні задачі процесу формування професійного самовизначення учнівської молоді:

сформувати установку на власну активність та самопізнання, як основу професійного самовизначення;
ознайомити зі світом професій, кон’юнктурою ринку праці, правилами вибору професії;
забезпечити самопізнання та формування «образу-Я» як суб’єкта професійної діяльності;
сформувати уміння аналізу різних видів професійної діяльності, враховуючи спорідненість їх за психологічними ознаками і подібність вимог людини;
сформувати уміння співставляти «образ-Я» з вимогами професій до особистості та кон’юнктурою ринку праці й створювати на цій основі професійний план та його перевіряти;
створити умови для перевірки можливостей самореалізації в різних видах професійної діяльності шляхом організації професійних проб;
забезпечити розвиток професійно важливих якостей особистості;
сформувати мотивацію і психологічну готовність до зміни професії і переорієнтації на нову діяльність; виховувати загальнолюдські та загальнопрофесійні якості і розумні потреби.

Д. Закатнов вважає, що активізація процесу професійного самовизначення – це, перш за все, удосконалення організаційних форм і методів профорієнтаційної роботи, яка забезпечує активну і самостійну, теоретичну та практичну діяльність учнів у всіх ланках навчально-виховного процесу, спрямованих на формування і розвиток свого професійного образу «Я», рефлексію власних професійних можливостей, порівняння їх з вимогами до особистості майбутньої сфери професійної діяльності. Д. Закатнов виділяє такі групи специфічних методів профорієнтаційної роботи:

інформаційно-довідкові (просвітницькі);
методи професійної психодіагностики;
морально-емоційної підтримки оптантів, надання допомоги в конкретному виборі й ухваленні рішення.

Згідно з завданнями, які сьогодні стоять перед профорієнтацією в Україні, можна сказати, що наше суспільство, подібно до сучасного західного суспільства, набуває ознак профорієнтаційного. Орієнтація на «життєвий успіх» і «успішну кар’єру», які активно пропагуються з раннього дитинства у сучасному західному суспільстві, сьогодні, в умовах входження України в європейський простір та у зв’язку зі вступом у Болонський процес, стають актуальними і в Україні. У цьому контексті все більшої значущості набуває проблема професійного самовизначення, розв’язання якої забезпечує не лише оптимальне використання людиною своїх задатків і здібностей, свого фізичного і духовного потенціалу, але й можливість в умовах ринкової економіки та конкуренції забезпечити гідні для себе умови життя.

Професійне самовизначення, згідно з поглядами більшості сучасних дослідників це — активний і свідомий пошук людиною свого місця у світі професій, пошук можливостей реалізації себе у професії, який триває протягом усього життя. Сьогодні, як бачимо, змінився погляд не лише на профорієнтацію, але й змістилися акценти щодо її мети і завдань. Якщо раніше вона забезпечувала інтереси держави, то сьогодні її ціль – надати допомогу, в першу чергу, людині, що самовизначається. Профорієнтація слугує засобом, який допомагає людині у її професійному самовизначенні.

Детально аналізуючи професійне самовизначення, Є.О.Клімов розглядає його як важливу ознаку психічного розвитку, формування себе як повноцінного учасника спільноти «творців» чогось корисного, спільноти фахівців. Центральним моментом у процесі професійного самовизначення є усвідомлення людиною своїх особистісних особливостей та можливостей, обізнаність щодо вимог, які ставить професія перед людиною та розуміння соціально-економічних умов, в яких здійснюється свідомий вибір професії. На відміну від професійного самовизначення, професійний вибір, наголошує Є.І. Головаха – це рішення, що стосується ближньої життєвої перспективи школяра, який може бути здійсненим як з урахуванням, так і без віддалених наслідків прийнятого рішення. Наголошуючи на самодетермінації особистості у її професійному виборі, вказує, що людина у побудові своєї життєвої перспективи керується власними цілями. Спрямовуючи власну активність на узгодження майбутньої діяльності з актуальною життєвою ситуацією, людина вибудовує образ свого майбутнього професійного життя. Д.С’юпер вважає, що протягом життя (кар’єри) людина здійснює безліч таких виборів, оскільки сама кар’єра розглядається як чергування виборів, які здійснює людина протягом життя.

Актуалізація професійного самовизначення ініціюється такими подіями як закінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, підвищення кваліфікації, зміна місця проживання, атестація, прагнення одержати задоволення від роботи. Розглядаючи психологічну сутність самовизначення, М. С.Пряжніков виділив такі типи самовизначення: професійне, життєве і особистісне. Між ними є дуже багато спільного, а у вищих своїх проявах вони майже взаємопоєднуються, зливаються в єдине ціле. Проте, як наголошує М.С.Пряжніков, між ними є певна відмінність. Життєве самовизначення — передбачає свободу вибору і реалізацію людиною життєвого стилю і навіть способу життя. У цьому випадку професія виступає як засіб реалізації того чи іншого способу життя, або життєвого стереотипу. Особистісне самовизначення – розглядається як вищий прояв життєвого самовизначення, коли людині вдається стати господарем ситуації у своєму житті, піднятися над професією, соціальними ролями і стереотипами. Особистісне самовизначення виражається в активному пошуку можливостей розвитку, наприклад, формування себе як повноцінного члена спільноти, творця чогось нового, корисного. Принциповою відмінністю особистісного самовизначеннч від життєвого є те, що людина не просто «опановує роль», а створює нові ролі, нові сторони свого «образу Я». Особистісне самовизначення залежить від самої людини. Оформити йогою, вказує Пряжкіков, офіційно – неможливо, наприклад, отримати диплом на звання «особистості».

Професійне самовизначення це — активний пошук можливостей розвитку, формування себе як повноцінного учасника професійної спільноти, творця чогось нового, корисного. Головна (ідеальна) мета професійного самовизначення – сформувати у людини внутрішню готовність самостійно і усвідомлено планувати, коректувати і реалізувати перспективи свого розвитку. Професійне самовизначення залежить від зовнішніх умов, наприклад, соціального запиту, освіти тощо. Актуалізація професійного самовизначення ініціюється певними подіями в житті особистості, наприклад, закінченням загальноосвітньої школи, профтехучилища, підвищенням кваліфікації, зміною місця проживання, атестацією або звільненням з роботи. Його можна оформити офіційно, формально. Формалізм відображається у дипломах, сертифікатах, трудовій книжці, результатах праці.

На думку багатьох дослідників, формування особистості фахівця починається задовго до початку професійної діяльності, з ранніх років життя людини. Під впливом сім’ї формується вихідна система відношень дитини до світу професій і до себе, як суб’єкта майбутньої діяльності. На різних стадіях розвитку професійне самовизначення має свої особливості.

Згідно з віковою періодизацією більшості вітчизняних дослідників, у професійному самовизначенні виділяють такі етапи:

1. Емоційно-образний етап – період дитячої гри (дошкільне дитинство), коли граючись, діти наслідують дорослим, відтворюють їх дії та діяльність, адже недарма Д.Б.Ельконін наголошував, що «гра — це дитина праці». У процесі сюжетно-рольових ігор вони ніби «приміряють» кожну з них до власної особи, випробовують різні професії: лікарів, продавців, вихователів, водіїв транспортних засобів тощо, коли відбувається знайомство з основними професіями. За звичай, це професії батьків, від яких діти отримують інформацію про особливості кожної професії. На цій стадії вони знайомляться з професіями лише за назвами та зовнішніми ознаками, наприклад, за формою одягу, манерами поведінки, на основі оцінок ближніх.

2. Пропедевтичний етап – період первинного вибору професії (молодший шкільний вік), коли у дітей ще не виникає запитань щодо змісту професії, умов праці тощо. Дитина не має чіткого уявлення про світ професій, про свої внутрішні ресурси, вона більше орієнтована на значущого дорослого, прагне наслідувати його, а тому й орієнтація на професії у значній мірі залежить від цього дорослого: батька, вчителя, когось із родичів, близьких знайомих. У дітей формується уявлення про бажану професію на основі трудової, ігрової та навчальної діяльності, коли вони тільки починають усвідомлювати свої здібності та можливості. Це період, коли інтенсивно розвиваються функції самоконтролю, самоаналізу, здатності планувати свою діяльність тощо (дитина планує свій час під час виконання 88 домашніх завдань, долаючи бажання прогулятись або розважитись після школи). Це, також, період формування любові та сумлінного ставлення до праці, однак професійні інтереси проявляються слабо і відзначаються нестійкістю. На цьому етапі іноді затримуються підлітки.

3. Пошуково-зондуючий етап (підлітковий вік – 12-15) — період підліткової фантазії. В цей період хлопчики досить часто ідентифікують себе з романтичним образом „справжнього чоловіка”, для якого характерні такі риси як сильна воля, мужність, витримка, сміливість ( космонавт, спортсмен, пілотвипробовувач тощо). Дівчатка орієнтуються на красивих і популярних жінок (топ-модель, телеведуча, естрадна співачка тощо). Динаміка формування професійних інтересів у підлітковому віці поділяється на ряд стадій за принципом уподобань, здібностей і цінностей. Так, спочатку молода людина оцінює різні види діяльності на основі інтересів («я люблю історичні романи, тому буду істориком»), трохи згодом – на основі здібностей («мені вдається математика, чи не стати мені математиком») і, насамкінець — цінностей (наприклад, «я хочу допомагати людям, чи не стати мені лікарем», або «хочу заробляти багато грошей, ким мені бути?»). Вияв інтересу сприяє прояву здібностей, тому їх диференціація відбувається майже паралельно і взаємопов’язано, тоді як цінності формуються значно пізніше.

4. Етап формування професійної спрямованості (рання юність 15- 17 років). Це період підготовки до життя, праці, свідомого і відповідального планування і вибору професійного шляху. Це кульмінаційний момент у професійному самовизначенні, бо в цей період відбувається вибір професії, який пов’язаний із закінченням навчання у школі. Найважливішими факторами, які впливають на вибір школярів, є усвідомлення дитиною своїх інтересів, здібностей та цінностей, рівень домагань, який включає оцінку своїх об’єктивних можливостей. Людина може знаходитися в ситуації професійного самовизначення, оптації у будь-якому віці, наприклад безробітний.

5. Етап формування професійної свідомості (юність – 17-23) – період первинної професіоналізації, який співпадає з періодомпрофесійного навчання у вузі. В цьому віці формуються професійні наміри та початкова орієнтація у різних сферах праці. На цьому етапі молоді люди здобувають професійні знання або в навчальних закладах, або на підприємстві. Це — час, коли бажане майбутнє стає днем сьогоднішнім. Відбувається процес кристалізації професійної спрямованості або корекції професійного старту, якщо він був зроблений невдало, коли в процесі самовизначення молода 89 людина знаходить свій особистісний сенс, коли вибір професії співвідноситься з її ідеалами і здійснюється з урахуванням психологічних та психофізіологічних ресурсів.

6. Етап професійної адаптації (молодість — до 27 років) – період соціально професійної активності, професійного росту.

7. Етап самореалізації в праці (зрілість до 45 років) або період вторинної професіоналізації, який пов’язаний із здійсненням або нездійсненням професійних сподівань, період реалізації свого професійнопсихологічного потенціалу, реалізації себе як фахівця

8. Етап становлення професійної майстерності (літній вік — до 60 років) повне занурення в професійну діяльність, визначення себе в професійній культурі. Це є період самовизначення в суспільно корисному та сімейно-побутовому житті, період наставництва, передачі професійного досвіду.

Зважаючи на вище викладений матеріал стає зрозумілим важливість профорієнтаційної роботи та психологічного супроводу особистості у школі. Статистика доводить, що продуктивність праці працівників, які за своїми якостями відповідають вимогам професії, в середньому на 20-40% вища, ніж у тих, хто цим вимогам не відповідає, а серед працівників, які часто змінюють місце роботи, 40% це ті, що обрали роботу не за здібностями.

В наш час, профорієнтаційна робота у школі визначається керівництвом кожної школи самостійно і в більшій мірі залежить від того, як її організовує шкільний психолог, у функціональні обов’язки якого входить організація і проведення профорієнтаційних консультацій.

Важливо зазначити, що відповідальність за організацію профорієнтаційної роботи в школі несе директор, який відповідає за:

планування та прогнозування розвитку профорієнтації, її актуальність в умовах сучасної школи;
розробку змісту профорієнтаційної роботи з учнями;
створення кабінету профорієнтації та забезпечення його навчально-методичними матеріалами;
готовність випускників школи до свідомого професійного вибору;
налагодження контактів з батьками для вироблення спільного рішення щодо майбутньої долі кожної дитини.

Для того, щоб профорієнтаційна робота проводилась систематично, і цілеспрямовано, необхідно, щоб в кожній школі була створена рада з профорієнтаційної роботи, до складу якої входили б: заступник директора з навчально-виховної роботи, психолог, класні керівники та вчителі-предметники випускних класів, представники підшефних підприємств та профтехучилищ, з якими співпрацює школа та батьки.

Завідувач кабінетом (як правило психолог), який підтримує зв’язки з усіма вчителями школи і батьками, повинен не лише проводити з ними навчальні семінари та консультації, але й надавати психологічну допомогу учням з метою:

ознайомлення школярів зі світом професій та вивчення професіограм;
вивчення індивідуальних психологічних особливостей дітей та
надання їм консультативної допомоги щодо їх подальшого професійного самовизначення;
формування особистості учня як суб’єкта професійного самовизначення, його готовності до здійснення самостійного професійного вибору.

Окрім психолога, профорієнтаційну роботу на різних рівнях у школі проводять:

вчителі-предметники;
класні керівники;
шкільний лікар;
соціальний педагог.

До них залучаються батьки та засоби масової інформації. Важливо, щоб у кожному класі був профорієнтаційний куток, а у школі — навчально-методичний кабінет.

Як зазначалось вище, профорієнтація, як важлива складова усієї навчально-виховної роботи в школі, повинна проводитися усім педагогічним колективом. Вчителі-предметники повинні включати в систему опитування та під час пояснення нового матеріалу інформацію профорієнтаційного характеру, зокрема, розповідати, де можна застосувати знання з даного предмету, людям яких професій вони необхідні, ознайомити учнів з різними видами трудової діяльності.

Таким чином, підготовка учнів до вибору професії повинна здійснюватися поетапно, в процесі широкої загальної політехнічної та гуманітарної підготовки, протягом усіх років навчання в школі.

ВИСНОВОК

Усвідомлений вибір професії впливає на подальше життя, зумовлює успішність самореалізації, соціалізації, кар’єрного й професійного росту. Необхідність організації ефективного професійного консультування, спрямованого на допомогу підліткові в усвідомленому виборі професії, що відповідає суспільним і особис.тісним вимогам, робить цю проблему актуальною.

Вибір в процесі професійного самовизначення відноситься до типу особистісних виборів і залежить від професійної готовності оптанта. Поняття вибір професії у довідниковій літературі трактують як правильність і придатність вибору професії з урахуванням індивідуальних здібностей, якостей людини і вимог спеціальності. Огляд психологічної літератури дозволив встановити здатність особистості підліткового віку здійснювати професійний вибір. До того ж, саме у цей період онтогенезу можна говорити про появу у підростаючої особистості усвідомлення необхідності здійснення того чи іншого вибору, відповідальності за власний вибір та бажання досягти життєвої компетентності. Професійна орієнтація учнів була й залишається важливим завданням школи. Свідоме ставлення до вибору професії полягає у вмотивованій спрямованості особистості на усвідомлення соціального та особистого значення вибору професії; оволодіння системними профорієнтаційними знаннями; активні способи підготовки до майбутньої праці і практична апробація своїх можливостей та самовиховання професійно важливих якостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вінс В.А. Психологічний супровід свідомого вибору професії сучасних підлітків/ «Молодий вчений» /№ 9.1 (36.1) / вересень, 2016 р.
Коропецька О. М. Психологічні основи професійної орієнтації та самореалізації особистості. Навчальний посібник. – К. : КНТ, 2016. – 438с
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Побудова кар’єри» (для 10 – 11 класів загальноосвітніх навчальних закладів) (70 год.) / І.Д.Бех (науковий консультант), О.В.Мельник, Л.А.Гуцан, О.Л.Морін, І.І.Ткачук, О.В.Скалько, С.М.Дятленко, М.Л.Шабдінов. Трудова підготовка в закладах освіти. Київ: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. №3 (55). С. 43-56.
Професійна орієнтація старшокласників: теорія і практика: науково-метод. посіб. / О.В. Мельник та ін. Київ: «Четверта хвиля», 2009. Вип. № 1. 223 с.
Федоренко Л. П. Психологічний супровід підвищення ефективності професійного самовизначення випускників сільських шкіл. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Том. VI: Психологія обдарованості. Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, Випуск 16, 2019. С. 369-379
Психологічна енциклопедія / [авт.-упоряд. О. М. Степанов]. – К. : Академвидав, 2006. – 424 с

скачати