Зміст

Вступ

1. Еволюція грошей та їх сутність

2. Функції грошей

3. Форми грошей

4. Види грошей

5. Особливості сучаних грошей

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Гроші – одне з найдавніших явищ у житті суспільства – відіграють важливу роль у його економічному і соціальному розвитку.

Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців. Уже в працях Платона й Аристотеля є цікаві висловлювання про гроші. Часто згадується про нихі в літописах періоду Київської Русі.

Проте систематичні дослідження грошей і формування їх наукових теорій почалися з розвитком капіталізму. Вивчення грошей значною мірою визначило формування економічної теорії як науки.

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва та адекватних йому суспільних відносин. Вона не може бути реалізована там, де для цього немає відповідних умов.

Розбудовав Україні ринкової економіки висунула на передній край економічної науки та практики дослідження і вивчення сутності та механізмів функціонування категорії «гроші».

На її використанні ґрунтується більшість інструментів ринкового господарювання: ціноутворення, розрахунково-платіжні відносини, банківська діяльність, системи економічного стимулювання, комерційний розрахунок, інвестиційна діяльність, оподаткування, фінансовий ринок, страхування тощо.

З урахуванням закономірностей функціонування грошей і грошового ринку, банків, банківської системи формується економічна політика держави взагалі і грошово- кредитна політика центрального банку зокрема, здійснюється державнерегулювання всіх сфер економічного життя суспільства.

Грошам належить визначальне місце в ринковій економіці. Вони виступають як її судинна система, що забезпечує обіг доходів і витрат суб'єктів ринку, життєдіяльність кожної з цих структур. Дієздатна грошова система сприяє ефективному використанню ресурсів, стійкому зростанню виробництва, його збалансованості.

Водночас гроші виконують важливу інформативну функцію. Їх називають «мовоюринку». І це справді так. Вся статистична, комерційна, а власне й виробнича інформація стосовно процесів, що відбуваються в ринковій економіці, подається через вартісні показники у їх грошовому вираженні. Можна зазначити й те, що гроші — досить нестійкий і чи не найуразливіший елемент ринкової економіки.

Деформована грошова система може стати головною причиною розбалансованості виробничого процесу, різких коливань рівня цін і зайнятості, недовикористання основних фондів, інших негативних явищ.

Неодмінним атрибутом будь-якого суспільства, який характеризує певну стадію його розвитку є гроші. У житті всього суспільства гроші - одне з найдавніших, незбагненних явищ, які відігравали і відіграють важливу роль у його соціально-економічному розвитку. Гроші та проблеми, які пов’язані з їх використанням, цікавили і цікавлять філософів, істориків, психологів і економістів. І досі проблеми визначення функцій і сутності грошей залишаються актуальними.

Головною метою курсової роботиє всебічний розгляд функціонування грошей в умовах сучасної ринкової економіки. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: - визначити сутність грошей; - дослідити еволюцію грошей; - проаналізувати роль грошей в розвитку економіки; - висвітлити розвиток грошової системи в Україні.

Джерельною базою для написання курсової роботи послугували: підручники, навчальні посібники, періодичні видання, ресурси Інтернет.

1. 
   Еволюція грошей та їх сутність
   

Обсяг артефактів, що свідчить про появу грошей, постійно збільшується з розвитком науки і новими археологічними відкриттями. Поява грошей - це природний результат людського співіснування. Виникненню грошей передував процес товарного обміну між людьми, що був досить незручним через те, що потрібно було докласти багато зусиль для того, щоб знайти потрібний товар і обміняти його на інший. Повноцінні (натуральні) гроші виникли на ранніх стадіях розвитку цивілізацій в умовах розвинутих товарних відносин (торгівля предметами першої необхідності), що було характерним для Єгипту, Шумерії, Китаю в ІІІ тисячолітті до н.е. Роль грошей виконували різні товари (шкіра, хутро, худоба, пшениця, рис, овес, риба, сіль, тканина, намисто, тютюн, мушлі, оливкова олія, какао-боби, пресовані плитки чаю, камені, раби тощо), тобто за основу вибирали один з товарів, яким здійснювали обмін на будь-який інший товар.

Згодом виокремлювався найбільш ходовий товар для певного регіону, який обмінювався на всі інші товари тобто цей товар ставав загальним еквівалентом. Але використання товарних грошей мало ряд недоліків – це неоднорідність, незручність у використанні, нездатність довго зберігати свою вартість, нездатність швидко обертатись на ринку та інші недоліки.

Пізніше в ролі грошей почали використовувати прикраси та дорогоцінні вироби, які теж були не дуже зручними для товарного обміну. З плином часу місце товарних грошей замінили металеві гроші, які спочатку використовувались як зливки із золота, срібла, міді, олова, цинку. Хоча металеві зливки були більш зручними у використанні, ніж товар і прикраси, але потребували постійного зважування, визначення проби та ділення на частини. Тому логічним став перехід до такої форми грошей, як металеві монети.

Перші монети з’явились в Китаї та в країнах Близького Сходу в VІІІ-VІІ ст. до н.е. Це були здебільшого мідні монети [1, c. 59]. Форма монет була різноманітною. У Мексиці це були зливки міді у вигляді літери «Т»; в Індокитаї грошима були товсті мідні прути; в Північній Америці – свинцеві кульки; в Африці залізячки, схожі на підкову. В Ольвії використовувалися гроші з бронзи у формі дельфінів і наконечників стріл [2, c. 9].

Згодом монети почали виготовляти переважно круглої форми, а їх карбування перейшло до повноважень держави (контроль їх в обігу, форму, таврування, вміст металу, що відповідав номінальній вартості монет). Держава також боролася з підробкою грошей, узаконювала метали, з яких виготовляли гроші (як правило, були золото і срібло).

Повноцінні металеві монети використовувались протягом тривалого часу, але було помічено, що в процесі обороту монети стираються і втрачають свою вагу, але при цьому не змінюють своєї вартості. Це призвело до виникнення білонних чи розмінних монет, номінальна вартість яких явно перевищувала їх вагову вартість. Розмінна монета спочатку карбувалась із золота та срібла, а згодом з міді, бронзи, нікелю. Білонну монету використовують в усьому світі до цього часу.

До недоліків металевих грошей можна віднести значні витрати праці на їх виготовлення, утримання та переміщення. Можна стверджувати, що неповноцінні монети вимостили шлях для паперових грошей, які виникли в процесі розширення масштабів товарного обміну та ринкових відносин і стали продуктом історичного розвитку грошей.

Вважається, що вперше паперові гроші з’явились у Китаї ще у VІІІ ст.. н.е. У Європі це сталося значно пізніше. У Франції їх емісія розпочалася 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг мав місце в Англії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банкові ще 1762 р. Попервах їх випуск мав епізодичний характер, але з 1771 р. здійснювався на регулярних засадах. Емісія паперових грошей у Північній Америці розпочалася наприкінці XVII ст. В Росії паперові асигнації з'явилися 1769 р., в період царювання Катерини II. [1, c. 62].

Паперові гроші в обіг запроваджувала держава, спираючись на свій авторитет, що було цілком природним для спрощення і прискорення грошового обороту й надаючи йому більшої гнучкості та економічності. Одночасно паперові гроші могли розмінюватися на золото і срібло, вони мали різну купівельну спроможність і були обов’язкові до приймання.

Згодом припинився обмін паперових грошей на золото і цим завершився перехідний етап товарних грошей до нетоварних (неповноцінних) грошей. Відбулася демонетизація золота і срібла, які перетворилися на звичайний товар. Паперові гроші виступили в грошовому обороті як замінники золотих і срібних монет та не мали власної вартості. Держава почала відігравати основну роль у визначенні форми, зовнішньої атрибутики грошей, обсягу випущення їх в обіг через центральний банк.

Сучасні паперові гроші належать до кредитних грошей, тому що розвиваються на кредитній основі. Кредитні гроші є неповноцінними знаками вартості, які виникли і функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Вони є борговими зобов'язаннями певних суб'єктів ринкової економіки. До кредитних грошей відносять: вексель, банкноту, чек, депозитні та електронні гроші.

Історія свідчить, що у своєму розвитку гроші у все більшій мірі виконують роль кредиту, коли замість готівки використовують різні форми майже грошей – паперів, що заміняють гроші.

Перші векселі виникли в середині ХІІ ст. в Італії. Вони представляли собою звичайну боргову розписку, а згодом перетворились на універсальний платіжний, розрахунковий і кредитний документ.

Вексель - це письмове боргове зобов'язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника вказану в ньому суму платежу після закінчення встановленого строку [3, c.14].

Пізніше банки на основі кредитних операцій почали випускати банкноти, які використовувались як зобов’язання банку повернути золото за першою вимогою купців.

Банкнота - це простий вексель емісійного банку, безстрокове зобов'язання, не пов'язане з конкретною торговельною операцією [3, c.14]. На відміну від векселя банкнота має суспільну гарантію, є безстроковим зобов’язанням, не пов’язана з конкретною торговою операцією, випускається в будь-яких купюрах. Сучасні банкноти (грошові білети) перетворились у неповноцінні паперові гроші.

Поширення практики безготівкових розрахунків між покупцями і продавцями через банківську систему призвело до появи чеків, як форми платежу. Чеки являють собою цінний папір, нічим не обумовленим розпорядженням власника органу банку здійснити платіж, зазначеної в ньому суми особі, яка пред’явила чек до оплати. Банки використовують чеки у двох формах: для отримання готівки в банку, а також для безготівкових розрахунків. Розрахунки чеками створюють певні перешкоди для вільного обороту грошей, тому закономірним було виникнення депозитних грошей.

Депозитні гроші є неповноцінними знаками вартості, які не мають речового вираження та існують як певні суми на банківських рахунках і використовуються для платежів у безготівковій формі.

Різновидом депозитних грошей є електронні гроші, які існують у пам'яті комп'ютерів і здійснюють свій рух автоматично за безпосереднім розпорядженням власників поточних рахунків. Електронні гроші представляють собою інформацію в електронній формі, яка зберігається на персональному комп’ютері, або на мікропроцесорній картці. Цю інформацію передають за допомогою телекомунікаційних ліній в мережу банкоматів, з яких власники електронних карток отримують гроші в режимі on line, що значно прискорює грошовий обіг.

Зміна суспільних відносин та нові вимоги ринку до грошей вимагають постійної трансформації їх форми, яка повинна відповідати потребам суспільства. Гроші змінювали свої форми від повноцінних до неповноцінних грошей і сьогодні стан грошей не є їх завершальною стадією. Дослідження історії зміни форм грошей дозволяє виявити закономірності їх подальшого розвитку, причини та наслідки існування різноманіття форм розрахунків, функціонування їх в ринковій економіці, визначити ефективність їх використання і свідомо управляти ними.

2. 
   Функції грошей
   

Не дивлячись на те, що проблеми визначення сутності грошей досліджуються економістами близько 300 років, до цього часу вона залишається дискусійною і поки ще далекою від розв’язання, тому її, в деякій мірі можна розкрити через функції. Питання функцій грошей розкрито досить повно, хоча окремі дослідники акцентують увагу лише на основних.

Класичним визначенням функцій грошей вважається вчення К. Маркса, відповідно до якого виділяють п’ять функцій, а саме: міри вартості, засобу обігу, нагромадження, засобу платежу і функції всесвітніх грошей [4, с. 98-145].

Близькі до цього визначення функції, що наводить англійський вчений Т. Крамп: засіб платежу, міра вартості, одиниця виміру, засіб обігу та засіб нагромадження багатства.

Економісти К.Р. Макконнелл та С.Л. Брю визначають, що гроші виконують функції засобу обігу, міри вартості й засобу збереження, значно звужуючи сфери їх вияву [5, с. 264-265].

Харріс Л. виділяє функції засобу обігу, одиниці рахунку та засобу збереження вартості, що також обмежує глибину дослідження, оскільки не враховує основного – функції платежу [6, с.82].

З плином часу змінюються форми грошей, економічне і соціальне становище в світі, що впливає на функції грошей. Сучасні гроші виконують такі основні функції: засіб визначення ціни; засіб обігу; засіб платежу; засіб збереження і нагромадження цінності; засіб інформаційного обміну з оцінки і прогнозу об’єктів, явищ, процесів соціально-економічного характеру.

Функція грошей як засобу визначення ціни здійснюється через цінове вираження відносної вартості товарів, тобто за допомогою грошей встановлюються ціни на товари. Потрібно підкреслити, що вартість товару виражена через ціну в грошових одиницях є відносною. Ціна товару не завжди збігається з реальними затратами вкладеними в цей товар, а переважно формується під впливом попиту і пропозиції, реклами, економічного і соціального стану в країні, податкового навантаження та інших чинників.

Функція засобу обігу розкривається через купівлю, продаж товарів і послуг. Ця функція реалізує рух відносних вартостей товарів, тобто їх фактичний обмін.

Засіб збереження і нагромадження цінності розкриває здатність грошей виступати як засіб збереження цінності. Гроші є найпоширенішою формою багатства, тому що мають властивість легко перетворюватися на інші форми активів. Реалізовувати себе в ролі засобу нагромадження гроші можуть лише за умови, коли вони є стійкими і стабільними. У період стрімкого росту інфляції знецінені гроші перестають виконувати функцію засобу збереження і нагромадження цінності.

Функції засобу обігу і засобу платежу взаємопов’язані і взаємодоповнюються. Гроші як засіб платежу передаються від одного суб'єкта відносин до іншого, та обслуговують найбільшу частину всього економічного обороту. Сфера функціонування грошей, як засобу платежу дуже широка і охоплює всі сторони суспільного життя. За допомогою цієї функції здійснюється виплата грошей за набуття можливості володіти обраними благами.

У своїх роботах професор Євтух О.Т. виокремлює інформаційну функцію грошей, стверджуючи, що гроші – це, насамперед, інформаційний інструмент, а банківська система є основною ланкою фінансової системи в країні та потужною інформаційною системою. Виникнення і поширення електронних грошей дає можливість усвідомити інформаційну сутність грошей. За допомогою інформаційної функції грошей відбувається оцінка стану економіки країни в цілому та окремих господарств, здійснюється прогноз економічного і соціального розвитку держави, планується робота підприємств в перспективі [7, c.6]. Тому виокремлення функції грошей, за допомогою якої здійснюється інформаційний обмін, має велике значення для поняття суті сучасних грошей.

Сутність, як філософська категорія, означає сукупність глибинних зв’язків, відношень і внутрішніх законів, які обумовлюють появу, функціонування та розвиток грошової системи. Очевидно, що в основі грошей лежать закони людського суспільства, в якому гроші виступають атрибутом – невід’ємною властивістю економічної системи. Без грошей економіка втрачає свій сенс, тому правильним є вираз про те, що гроші є кровоносною системою економіки.

Сутність грошей, певною мірою, розкривається через явище, як конкретна властивість, що виражає зовнішні ознаки реальної дійсності, яка виражається через форму вияву грошей, зокрема їх функцій.

Таким чином, гроші – це історично змінний винахід людства, важливий чинник ринкового середовища, без якого немислиме сучасне суспільство. За допомогою грошей здійснюється вираження вартості товарів, обмін товарів, внутрішні і міжнародні платежі, збереження і нагромадження цінності та інформаційний обмін з оцінки і прогнозу об’єктів, явищ, процесів соціальноекономічного характеру
3. Форми грошей
Питання становлення грошей безпосередньо пов’язане з процесом формування вартості праці – так, будь-яка діяльність людини еволюційно вимагала оцінки своєї діяльності, що характеризує не лише значення та роль праці у житті людини, а й власну потребу її оцінки. При цьому визначальним фактором оцінки вартості праці був не рівень її продуктивності, а класова приналежність – так, праця (а точніше сказати будьяка діяльність, навіть бездіяння) дворян, духовенства або керівників держави вважалась набагато важливішою, а відповідно такою, що потребує вищої оплати, ніж діяльність простих громадян. Поступове становлення розгорнутої форми вартості та підвищення суспільної продуктивності праці вимагало формування відповідного товару, який би забезпечував потреби не лише обігу, а й можливості їх безпосереднього використання для задоволення особистих потреб. Так, виникло перше визначення сутності грошей. Гроші – це специфічний товар, який виконує функцію загального обмінного еквівалента, на підставі якого вимірюється вартість усіх інших товарів [11, с. 37]. Зараз гроші – це вже не товар, хоча на необхідності повернення до золотого стандарту наголошував Рональд Рейган у своїй передвиборчій програмі.

Товарна форма грошей була сформована у відповідності до внутрішнього усвідомлення потреби корисності грошей, тобто можливості використання грошей саме тут і саме зараз для задоволення певних потреб. Проте, більшість вимог населення того часу була відносно універсальною, що визначалось низьким рівнем розвитку виробництва та обмеженою, в силу низки факторів, культурою споживання. У свою чергу ці відносно стандартизовані потреби визначались територіально-географічними, національними та природно-ресурсними особливостями певних територій. Озброєння Діомеда, як зазначав Гомер, коштувало тільки 9 биків, а озброєння Главка коштувало 160 биків [15, с. 468]. При цьому те, що використовувалось як гроші в одній країні, або на одній території могло не становити ніякої цінності для жителів інших земель. Отже: виникнення грошей переслідувало не лише забезпечення потреб обігу та обміну товарами, а й можливість задоволення особистих потреб їх власників.

А. Гальчинський пише, що „гроші за походженням – це ... не просто товар, а носій певних суспільних відносин” [1, c. 10], враховуючи низку традиційних та правових норм. 3 Л. Рябініна зазначає, що „якщо економіка – базис держави, а держава і право – її надбудова, то зрозуміло, що економічна теорія повинна бути основою державного законодавства” [17, c. 10]. Натомість, прийняте тлумачення співвідношення економічних категорій „ліквідність” та „гроші” не є досконалим. На відміну від поширеної ілюзії, гроші не є абсолютно ліквідним товаром, оскільки самі не спроможні задовольнити будь-яку потребу людини, крім естетичної та інформаційної. Для обміну грошей на товар потрібен певний час, а також наявність сукупності людей, які визнають їх власне грошима.

Упродовж століть постійно змінювалися форма і зміст грошей, і сьогоднішній їхній стан не є завершальною фазою. Загальний процес еволюції форми грошей схематично показано на рис 1.



Рисунок 1 - Схема еволюції форм грошей [5, c. 41]
Також цю дискусію не можна продовжувати без розуміння того, що варто відносити до основних потреб людини. Сьогодні вже неможливо розглядати їх відокремлено від послуг мобільного зв’язку, користування комп’ютером та Інтернетом. Знову таки, що слід вважати предметами розкошу – тривалу якісну освіту чи коштовну нерухомість? Поява таких підходів і тлумачень свідчить про широту сприйняття людиною поняття добробуту, тобто про розвиток людського потенціалу, одночасне поєднання матеріальних потреб та усвідомлення ролі особистого зростання [12, с. 29].

До визначення суті грошей, зокрема визнання їх товарної природи, ставлення до них як до реальної цінності, як носія капіталу, як об’єктивної складової відтворювального процесу, дає можливість істотно зблизити наукові позиції щодо практики використання грошей в ринковій економіці [10, c. 155]. Навіть розглядаючи капітал, позичений під проценти, що, як правило, виступає у формі грошей, А. Сміт залишається вірним трактуванню капіталу як речей (засобів виробництва) [15, с. 420]. Він пише, що позичальнику потрібні не гроші, а вартість грошей або товари, які можна купити за них [16, с. 268].

Протягом тисячоліть грошима виступали товари в натурально-речовій формі, передусім це були золото і срібло. Будучи звичайними товарами вони визначали і товарну природу грошей. Гроші є товаром самі по собі, по своїй суті, за своїм місцем в економічних відносинах. Вони набувають особливої вартості, яка формується в процесі обігу і може існувати паралельно з внутрішньою вартістю того матеріалу, з якого вони виготовлені. Можливість формування такої вартості грошей створила основу для відокремлення явища грошей від конкретного товарного носія.

Проте, поява грошей сприяла розвитку торгівлі, зокрема у Лідії. Так, запровадивши металеві гроші, Крез налагодив новий спосіб нагромадження порівняно з домінуючим у той час – войовничим. Багатство Креза зростало, таким чином, не завдяки завойовництву, а завдяки торгівлі [7, с. 70]. Так, з моменту їх появи, гроші позитивно вплинули на суспільну свідомість, зменшили кількість війн та озброєних конфліктів.

Гроші, у відповідності до теорії людського потенціалу, на відміну від інших чинників інституціоналізації мають відігравати виключно економічні функції: слугувати визнаним мірилом, засобом нагромадження та обігу. Вони не мають бути метою життя людини, причиною злочинів та будь-яких ускладнень. Соціально-психологічна роль грошей має бути знищена в процесі формування свідомого суспільства [12, с. 27]. Негативними наслідками соціально-психологічного сприйняття сучасних грошей, як засобів обігу позбавлених реальної вартості є прагнення до нагромадження звичайних папірців, перетворення життєвої мети окремих особистостей на тезаврацію абсурду.

На певному етапі розвитку товарного виробництва з’являються паперові гроші – грошові знаки, які замінюють в обігу дійсні гроші, тобто золото й срібло, і наділені примусовим номіналом. В. Ільїн стосовно цього пише: „щоб цілковито замінити гроші, матеріал не може бути просто предметом – для цього потрібна особлива соціальна і культурна система” [7, c. 69]. Виникнення паперових грошей було б неможливим без поширення паперу, тобто їх поява характеризує новий щабель технологічного розвитку суспільства.

У сучасних умовах поширеними формами кредитних грошей є векселі, банкноти, чеки, електронні гроші, кредитні картки. Сформувавшись як загальний еквівалент, гроші поступово перетворились у форму носія капіталу і набули здатності давати своїм власникам безпосередньо, без обміну на звичайні товари, додатковий дохід через надання їх у позички. Це істотно розширило сферу їх використання і підвищило роль у розвитку економіки. Тому сучасна наука чітко розрізняє поняття „гроші як гроші” і „гроші як капітал” [10, c. 156].

Під функцією грошей мається на увазі конкретне призначення їх в економіці, в забезпечені руху вартості в процесі відтворення. Виділяють 5 функцій грошей: міра вартості, засіб обігу, засіб платежу, засіб нагромадження вартості, світові гроші.

У перших 4-х функціях гроші обслуговують рух вартості на внутрішньому ринку, а в 5-й – на світовому ринку. Всупереч законам економіки, китайський юань, незважаючи на найвищі темпи зростання ВВП Китаю, не виконує функції світових 5 грошей через їх обмежену поширеність, що є черговим інституціональним чинником їх функціонування.

Епоха товарних грошей вимостила шлях для паперових грошей. Перші відомості про паперові гроші знаходимо в оповіданні італійця Марко Поло, який мандрував Сходом протягом 24 років (1271-1295 рр.). Приблизний зміст його повідомлення такий [6, с. 47]: „великі аркуші паперу розрізають на шматочки різної величини. Найменші з них коштують один динарій, наступні – відповідають 3, 5, 10 венеціанським срібним грошам. Виготовлення паперових грошей відбувається з великими церемоніями, ніби вони виготовляються з чистого золота або срібла. На кожному шматочку паперу кілька чиновників ставлять свої підписи та печатку, а потім ще особливий чиновник прикладає печатку великого хана. Такі гроші розповсюджувалися по всій провінції, що підвладні богдихану, і використовуються як засіб обігу. Під страхом смерті ніхто не мав права відмовитись їх брати. Якщо у будь-кого порвався або зіпсувався „папірець”, то він звертається прямо до банку і там обмінює його на новий, але за це з нього беруть 3%”. На відміну від інших соціальних благ гроші набувають цінності в силу соціальної умовності; ми наділяємо їх непрямою цінністю не за їхню безпосередню цінність, а за те, що на них можна купити товари [14, с. 59-60]. Відтак обіг паперових грошей визначається не лише їх економічною доцільністю, а й юридичними нормативами та суспільним сприйняттям.

Паперові гроші – це не результат волі чи бажання держави, а об’єктивний продукт історичного розвитку товарно-грошових відносин. Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення, що зумовлене такими причинами: відсутністю власної вартості паперових грошей; недовірою до державиемітента; дефіцитом державного бюджету та незбалансованістю платіжного балансу країни [5, с. 49]. Недовіра – це ніщо інше, як психологічний фактор, який безпосередньо визначає обсяги споживання та заощадження.

Сучасні паперові гроші належать до епохи грошей, що розвиваються на кредитній основі. Кредитні гроші – це неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. Вони виражають право на матеріальні блага, на визначену частку національного багатства, яка тимчасово не реалізується їх власниками, а передається іншим суб’єктам [5, с. 50].

Кредитні гроші пройшли таку еволюцію: вексель, банкнота, чек, депозитні та електронні гроші. Але не варто плутати поняття „паперові” та „кредитні” гроші. Перші випливають з функції грошей засобу обігу, а другі – з функції „засіб платежу”. Крім того, паперові гроші можуть вільно вводитись в обіг внаслідок розпорядження держави або центрального банку, існування ж кредитних грошей вимагає високого рівня довіри суб’єктів економічної діяльності один до одного, що стає можливим внаслідок зростання рівня порядності економічних відносин, зменшення обсягів шахрайства.

Подвійне забезпечення „класичної” банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, високу еластичність обігу. Видаючи позички під заставу чи дисконт векселів, банк збільшував кількість банкнот в обігу, а після оплати векселів банкноти поверталися до банку, що забезпечувалося строковістю і безспірністю комерційного векселя. Період „класичної” банкноти закінчився з повним припиненням її розміну на золото, після світової кризи 1929-1933 рр.

На етапі державно-монополістичного капіталізму зазнав деформації і механізм автоматичного регулювання емісії банкнот на основі вексельного забезпечення. Передусім поряд із комерційними векселями стали ширше використовувати казначейські векселі та облігації державних позик для забезпечення випуску банкнот.

Сучасні банкноти зберігають кредитну основу і їх рух визначається закономірностями обігу паперових грошей. Можна виділити два основні канали емісії сучасних банкнот:

4. 
     1   2   3
   
   скачати