Ім'я файлу: Психологічне консультування персоналу організації.ppt
Розширення: ppt
Розмір: 1220кб.
Дата: 28.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
65665.docx
Розширення: ppt
Розмір: 1220кб.
Дата: 28.10.2020
скачати
Пов'язані файли:
65665.docx
Психологічне консультування персоналу організації
Індивідуальне консультування це вид спеціально організованого спілкування,у процесі якого психолог-консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для нього обставин. Результатом консультування може вважатись інсайт (З.Фрейд), просто "сповідь" (Р.Мей), або, як вважають екзистенціалісти, сповнена розуміння, підтримки і співпереживання "зустріч", яка, можливо, стане поворотним моментом у процесі життєтворчості.
Для консультування характерний більш м'який психологічний вплив на людину, коротша тривалість роботи (5-6 зустрічей).
Завданнями консультування є переважно:
надання психологічної інформації;
інтеграція особистості, подолання внутрішньої конфліктності та узгодження її інтересів;
активізація психічних ресурсів клієнта;
подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву ситуацію;
професійні підтримка і порада;
перебудова ієрархії цінностей;
створення основи для формування інсайтів з приводу "глухих кутів життя" та допомога у розв'язанні гострих життєвих проблем;
вироблення адекватних форм поведінки в різних життєвих ситуаціях та ін.
В нашій країні психолог-консультант організовує взаємодію з клієнтом і несе відповідальність за професіоналізм та якість наданих послуг відповідно до норм Етичного Кодексу психолога, який прийнято на І Установчому з'їзді Товариства психологів України 18 грудня 1990 року. Професійну психологічну консультативну допомогу може надавати спеціаліст-психолог, який сформував необхідні особистісні якості, отримав психологічну освіту і набув павичок ведення консультативної бесіди. В процесі консультативної роботи психолог гарантує клієнту повагу до його, особистості та гідності, прав і свобод, безумовну установку на благо клієнта, доброзичливість та безоцінне сприйняття тою. про що говорить клієнт, а також, як відзначалось вище, намагається зайняти позицію "поряд".
Психолог-консультант гарантує клієнтові анонімність (клієнт може не називати свого
імені) та конфіденційність (інформація не підлягає розголошенню). Клієнт сам обирає, яку інформацію і як глибоко хотів би повідомити психологу. Він кожної хвилини має право сказати: „Цю тему обговорювати не будемо". Консультант повинен обов'язково попередити клієнта про те, в яких випадках не зобов'язаний дотримуватися конфіденційності: 1) коли в інформації йдеться про загрозу життю клієнта чи будь-кого з його оточення;
Однак консультанти з великою осторогою повинні ставитися до звернень людей, чиї
проблеми мають психіатричний характер. Психологу слід відмовитись від послуг, якщо паралельно з психологічним втручанням здійснюється незалежне і не узгоджене з психологом втручання в психіку клієнта. Консультанти не беруться діагностувати, лікувати або консультувати з проблем, що виходять за межі їх компетенції.
У свою чергу, клієнт мас право вибирані собі спеціаліста, з яким хотів би працювати (для цього йому потрібно надати свободу вибору), самостійно вирішувати питання про необхідність одержання психологічної допомоги та її продовження (останнє слово з приводу того, консультуватися чи не консультуватися, має бути за клієнтом: „Якщо ви приймете рішення про нашу спільну роботу в тому обсязі, який ми визначили, зателефонуйте мені напередодні..."). Він має право брати участь в обговоренні методів та психотерапевтичного напряму, в рамках якого буде вестись робота.
Клієнт повинен бути в курсі того, як просувається робота, орієнтуватися в її тривалості,впливати на оцінку результатів психологічної допомоги під час її надання, у будь-який момент (добре, якщо з огляду на контракт) прийняти рішення про відмову від послуг психолога, заздалегідь повідомивши його про останню зустріч.
Клієнт має право знати про освіту і практичний досвід консультанта, а також про те, яка група професіоналів рекомендує вибраного ним консультанта і куди можна поскаржитись на неякісну роботу.
Особистість консультанта як інструмент впливу
Більшість досліджень в галузі консультативної та терапевтичної роботи свідчать, що методичний інструментарій, який використовують різні психотерапевтичні школи, має приблизно однакову ефективність. Однак результативність консультації, як вказують більшість авторів, переважно визначається гармонійністю стосунків консультанта і клієнта та особистістю самого консультанта. Немає різниці, в якій парадигмі працювати, - психоаналітичній чи психодраматичній, - варто мати авторитет, бути ефективним настільки, щоб створити необхідні умови для трансформації душевного життя іншої людини. Недаремно в одному з відомих американських підручників з психологічного консультування зазначено:„Якби психологічна допомога зводилась тільки до прийомів, то необхідність в самих консультантах була б нікчемною"
Комітет з підготовки в галузі клінічної психології при Американській психологічнійасоціації кілька років тому склав перелік якостей ефективного консультанта:
1.Непересічні інтелектуальні здібності і розсудливість.
2.Оригінальність, винахідливість і різнобічність.
3.„Вічно юна і невичерпна" цікавість; здатність до самостійного навчання.
4.Інтерес до людей як особистостей, а не як до матеріалу, яким можна маніпулювати.Повага до чужої особистості.
5.Розуміння власних особистісних особливостей; почуття гумору.
6.Чутливість.
7.Терплячість, відсутність зарозумілості.
8.Здатність засвоювати терапевтичні позиції, вміння підтримувати добрі й ефективні стосунки з людьми.
9.Продуктивність; навички методичної праці; здатність витримувати тиск.
10.Усвідомленість і відповідальність.
11.Готовність до співробітництва.
12.Чесність, самоконтроль, стійкість.
13.Прогресивні уявлення про етичні цінності.
14.Широкий культурний світогляд.
15.Глибокий інтерес до психології, особливо до її клінічних аспектів
Принципи надання психологічної допомоги особистості
1.Принцип активності особистості. Девіз: інтерес, партнерство, співробітництво.
2.Принцип діалогічності. Тільки присутність значущого іншого в сакраментальному діалозі особистості з життям може стати відправною точкою для подальшого розвитку.
3.Принцип безумовного прийняття. Кожна людина є безумовною цінністю і заслуговуєна увагу й повагу до себе. Цей принцип передбачає вмінням консультанта концентруватися на позитивних моментах досвіду клієнта, приймати людину такою, якою вона є; бути конгруентним, тобто послідовним у самовираженні і використанні своїх почуттів (відповідність, узгодженість, рапорт із самим собою та з іншим); бути автентичним, до всього підходити чесно і не ховатися „за фасад"; проявляти емпатію -відчувати людину, розуміти її думки і почуття та вміти продемонструвати це; вміти випромінювати теплоту, щирість та безпосередність.
4. Принцип відповідальності. Кожна людина потенційно готова відповідати за себе.Ніхто не в змозі допомогти іншому психологічно, адже це зміни у внутрішньому просторі особистості.
5.Принцип технічності психологічної допомоги, тобто трактування психологічної проблематики як психотехнічної за предметом і методом.
6.Принцип системності, що полягає в системному аналізі будь-якого явища, та в системному підході до будь-якого симптому в усіх площинах: через тіло, душу і духовне життя особистості.
7.Принцип позитивного переосмислення того, що відбувається, та імітація гуманістичних цінностей. Слово „позитивний" тут, як і в назві позитивної психотерапії,не означає противагу негативному, а походить від латинського кореня „posit" – дещо реальне, даність.
9. Принцип компетентності. Правило: „Не зашкодь". Наступним завданням після є забезпечення вимоги щодо компетентності психолога. Консультант має право братися за розв'язання лише тих завдань, на яких він розуміється, і використовувати лише ті методики та техніки, які відповідають вимогам професійності та адекватності. Організація роботи консультанта повинна бути такою, щоб ні її процес, ні її результат не зашкодили здоров'ю, стану чи соціальному становищу людини.
Структура консультації
Початківцям не завадить тримати процес перебігу консультативної бесіди під контролем. Для початку варто умовно розділити консультативну бесіду хоча б на дві частини: дослідницько-діагностичну та терапевтичну частину, в якій зважуються і приймаються рішення з приводу можливих змін та формуються навички, необхідні для відповідних трансформацій. Коли в першій частині консультант працює над створенням рапорту, використовує активне слухання, збирає інформацію, то друга частина може бути більш технічною та містити елементи формування навичок, тренінгу,корекції.Кількість таких кроків може варіюватися від трьох :
1) встановлення довіри (рапорт та близькість),
2) дослідження,
3) рішення і висновки.
до восьми кроків:
1) скарга, усвідомлення потреби;
2) формулювання потреби,
3) вираз почуттів, прояснення і розробка проблеми,
4) вивчення установок стосовно самого себе,
5) аналіз глибоких почуттів,
6) проробка почуттів,
7) інсайт,
8) активні дії, завершення.
| Етапи | Процес | Час |
| 1. Встановлення контакту | Контакт, рапорт. Робочий альянс. Контракт. | 5 |
| 2.Сповідь | Збір інформації.Первинна діагностика проблеми. | 15-20 |
| 3.Тлумачення | Дослідження проблеми. Аналіз гіпотез | 10-15 |
| 4. Трансформація особистості | Дослідження можливостей.Ресурси та альтернативи. | 10-15 |
| 5. Розв'язання консультативного завдання | Психопрактична допомога (навчання, тренування тощо) | 15 |
Структура консультативного процесу.
Неабияке значення має й завершення інтерв'ю. В кінці бесіди потрібно виділити хоча б кілька хвилин, щоб підбити підсумки зробленого та узгодити спільні плани на майбутнє, отримати зворотний зв'язок та попрощатися.
Початок консультативної взаємодії
Знайомство
Перше знайомство з клієнтом починається ще па етапі угоди про консультативну зустріч.Клієнт називає себе, домовляється про зустріч, визначає, скільки це коштуватиме. Інколи коротко говорить про суть проблем, або про те, чого він очікує від психолога. Цей контакт зазвичай відбувається заочно, по телефону. Досвід показує, то телефонні переговори мають бути короткими, лаконічними, діловими, без особливого вникання в те, про що йтиметься під час очного знайомства.
Основне завдання, яке розв'язується під час зустрічі на першому етапі консультативної взаємодії - це налагодження контакту.
У консультуванні діє неписане правило: про зустріч з психологом домовляється той, кому безпосередньо потрібна допомога. Це, по-перше, дає змогу уникнути немотивованого клієнта, а по-друге, такі питання, наприклад, як формування реальних установок на психологічне обслуговування, оплата консультації, деякою мірою будуть вже узгоджені.
Попередня інформація про клієнта може бути стандартною, як при реєстрації у будь-якій іншій соціальній установі: ім'я, вік, професія, освіта, сімейний статус, як потрапив на консультацію, чи звертався раніше до психолога, та якщо людина приходить на зустріч анонімно, всі ці відомості будуть зібрані по ходу інтерв'ю.
Технічна сторона налагодження взаємодії
Хоча перший етап консультативної взаємодії триває недовго,він є дуже важливим і передбачає, крім знайомства та встановлення довірчих стосунків, ще кілька окремих блоків.
Умовно їх можна назвати так: 1) Блок професійного орієнтування; 2) Етика психологічного обслуговування; 3) Укладання терапевтичного контракту,
Якщо людина вперше на прийомі у психолога, то у блоці професійного орієнтування вона знайомиться із семантикою психологічною консультування, сутністю психологічних трудових функцій, які існують у суспільстві з перших фаз його існування, з тим, у чому конкретно полягає психологічна допомога, чим вона відрізняється від аналогічних практик.
Блок етичних норм має ознайомити клієнта з основними правами та обов'язками як його, так і психотерапевта. Клієнтові гарантуються анонімність і конфіденційність консультування.
Основним моментом блоку „Укладання терапевтичного контракту" є розподіл відповідальності. Проблема відповідальності є ключовою для консультативної взаємодії і виникає ще при введенні в семантику консультативної взаємодії. Починаючи з першої фрази на зразок: „Психолог допомагає проаналізувати ситуацію, але тільки вам робити висновки, бо лише ви знаєте своє життя якнайдетальніше"
Терапевтична угода зосереджує увагу обох - і клієнта, і консультанта - на головному завданні консультативного процесу. В процесі обговорення угоди клієнт чітко визначає, що конкретно йому необхідно змінити в собі заради досягнення поставлених перед собою цілей.
Очевидно, що перед тим, як укладати таку угоду (як правило, це усна домовленість і тільки в окремих випадках є необхідність фіксувати її на папері), потрібно дещо знати про життя клієнта. Контракт матиме сумнівну цінність, якщо його укладено без прояснення життєвої ситуацій та почуттів клієнта. Тому контракт доцільно укладати або в кінці першого сеансу,або і впродовж кількох наступних зустрічей.
Кілька ознак хорошого контракту:
1. В процесі укладення контракту варто заручитися підтримкою найбільш здорової частини особистості клієнта
2. Хоча контракт укладають "Дорослий" консультанта - „Дорослий" клієнта, він повинен бути "прописаний" так, щоб бути зрозумілим і школяреві, тобто визначати речі, які мають конкретний вимір, які доступні для перевірки або відчуття.
3. Всі формулювання угоди повинні бути подані позитивно (що бажає, а не чого не бажає)
4. Мова контракту максимально виражає ситуацію "тут і тепер", має дієслівну форму теперішнього часу, і не містить обіцянок схожих на: "буду намагатися..., пробувати..., поглиблювати..., підвищувати тощо"
5. Майбутній результат має бути підтверджений почуттєвим досвідом як клієнта, так і консультанта (є відчуття реальності, можливості).
6. Вказані в контракті зміни не повинні залежати від третіх осіб.
Саме укладання контракту гарантує консультативному діалогу статус професійності.