1   2   3   4
Ім'я файлу: + 2 Лисейко укр Конструкції ЧЗП.doc
Розширення: doc
Розмір: 856кб.
Дата: 02.09.2022
скачати
Пов'язані файли:
16-18БОЙОВА ТР ШОК УШК ЖИВОТ (2).docx


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

«ЗАТВЕРДЖЕНО»

На методичній нараді

кафедри ортопедичної стоматології НМУ Протокол засідання № ____ Завідуючий кафедрою ортопедичної стоматології
Д.мед.н., професор _______________ В.П. Неспрядько


“____”_____________________20 ____р.

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ПО ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ



Учбова дисципліна
ОРТОПЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЯ

Тема заняття
Конструкції часткових знімних протезів – показання до протезування. Планування фіксації часткових знімних протезів. Опорні зуби, кламерні лінії.

Курс
III курс (VІ семестр)

Факультет
стоматологічний факультет

Тривалість заняття – 3 години

Методичну розробку підготував

асистент кафедри ортопедичної стоматології НМУ

к.м.н Лисейко Н.В.
Київ-2018

І. Актуальність теми.
В сучасний період, незважаючи на постійний розвиток профілактики в стоматології, часткова відсутність зубів залишається досить поширеним потологічним станом зубощелепного апарату. Однак не завжди клінічна ситуація в порожнині рота дозволяє замістити утворений дефект зубного ряду незнімною конструкцією протезу. В таких випадках альтернативним методом лікування є частково-знімні протези, а саме: протези з металевим базисом та бюгельні протези.

Вибір конструкції частково-знімного протезу залежить від багатьох факторів, таких, як: кількістю наявних в ротовій порожнині зубів, характеристики опорних зубів та їх періодонту, глибини під’язикового простору, наявність кісткових виступів тощо. Це обумовлює необхідність проведення комплексного клінічного та параклінічного обстеження зубо-щелепного апарату пацієнтів перед вибором раціональної конструкції протезу.
ІІ. Навчальна мета.


  1. Мати уявлення про способи заміщення дефектів зубних рядів в залежності від характеру і величини дефекту.

  2. Знати конструктивні і біомеханічні особливості різних видів часткових знімних протезів.

  3. Знати показання до заміщення дефектів зубних рядів різними видами знімних конструкцій.

  4. Оволодіти методами обстеження пацієнтів з частковою втратою зубів.

  5. Уміти здійснювати вибір та оцінювати стан опорних зубів для фіксації ЧЗП (α-ІІІ).

  6. Вміти складати план лікування часткової відсутності зубів з використанням різних типів ЧЗП.

  7. Розвивати творчі здібності в процесі оволодіння клінічними та лабораторними етапами виготовлення різних видів ЧЗП.


ІІІ. Виховні цілі.
Сформувати у студентів відчуття відповідальності за свої дії під час обстеження ортопедичного пацієнта, навчити його алгоритму проведення клінічного обстеження пацієнта в кліниці ортопедичної стоматології, ознайомити його з основними методами параклінічного обстеження. Надати студентам уяву про основні конструкції частково-знімних протезів, які використовуються в кліниці. Обгрунтувати студенту необхідність детального планування раціональної конструкції протезу, як запоруки успішного протезування взагалі.
IV. Склад навчального матеріалу.


Дисціпліна
Знати
Вміти

1.Загальна анатомія
Анатомічну будову зубів та зубних рядів, анатомічні особливості верхньої та нижньої щелеп, особливості слизової оболонки верхньої та нижньої щелеп.
Враховувати клінічні та функціональні особивості органів ротової порожнини при плануванні конструкції частково-знімного протезу.

2.Матеріалознав ство.
Основні складові компо- ненти пластмас та сплавів металів, які викорис- товуються для виготовлення частково-знімних протезів, їх властивості.



3.Ортопедична стоматологія
Алгоритм проведення обстеження в кліниці ортопедичної стоматології, клінічні та параклінічні методи обстеження па- цієнта, складові частини діагнозу, конструкції частково-знімних протезів.
Проводити обстеження пацієнта з частковою відсутністю зубів із застосуванням клінічних та параклінічних методів обстеження, встановити діагноз, спланувати раціональну конструкцію частково-знімного протезу.


V. Зміст теми заняття.

Конструкції часткових знімних протезів.

Свою назву — «знімні» — дані протези отримали завдяки тому, що можуть без особливих старань виводитися з порожнини рота як лікарем, так і самим пацієнтом. З іншого боку, назва «часткові» означає, що протези застосовуються при частковій втраті зубів, а у жодному випадку не від того, що вони є частиною протезної конструкції.

На відміну від мостоподібних незнімних протезів, ці конструкції спираються не тільки на зуби, але і на альвеолярні частини, тверде піднебіння. Хоча слизовий покрив і кісткова основа філогенетично не пристосовані до сприйняття жувального тиску, але альтернативного рішення не має.

Покази до застосування часткових знімних пластинкових протезів достатньо широкі. Вони застосовуються у хворих з частковою втратою зубів за наявності кінцевих, включених або комбінованих дефектів зубного ряду, в тих ситуаціях, коли мостоподібні протези протипоказані.

Конструктивно можна виділити три різновиди часткових знімних протезів:

-   дугові (бюгельні) ;

-   часткові знімні пластинкові;

-   малі сідловидні (знімні мостоподібні).

Основними конструктивними елементами усіх часткових знімних протезів є:

-   базис протеза:

-   штучні зуби;

-   утримуючі елементи.

У дуговому протезі, крім того, є дуга (бюгель). На альвеолярному гребені дуга закінчується складним розгалуженням — ретенційною решіткою для кріплення пластмаси базису. Окрім перерахованих деталей дугового протеза слід згадати кламери.

Кламер (від нім. Klammer — затиск, скоба) — механічне пристосування, що утримує протез на тканинах протезного ложа.

Базис протеза — основа часткового протеза яка може бути пластмасовою, металевою або металопластмасовою пластинкою), що знаходиться на тканинах протезного ложа.

Базис протеза  виконує такі функцій:

-   на ньому кріпляться штучні зуби, кламери, каркаси, направляючі пластинки;

-   він передає жувальний тиск на тканини протезного ложа, зокрема зуби, до яких він прилягає;

-   частково за рахунок базису здійснюється фіксація протеза в порожнині рота (адгезія, анатомічна ретенція);

-   здійснює опорно-утримуючу функцію при пластиці обличчя, слизової оболонки порожнини рота;

-   замішує собою атрофовані альвеолярні частини;

-   відіграє естетичну роль, є штучними яснами, які бачать оточуючі.
У дуговому протезі базис представлений сідлами, за допомогою яких вертикальні і горизонтальні сили, що виникають при жуванні, передаються на слизову оболонку протезного ложа. Сідлоподібна частина протеза несе на собі штучні зуби. Число сідел відповідає числу дефектів. При дефектах, не обмежених дистально, сідла називаються кінцевими, при включених дефектах — проміжними.

Сполучною ланкою між сідлами є дуга, яка на верхній щелепі є литою металевою смугою, віддаленою від слизової оболонки на 0,5 мм, із закругленими краями шириною 5—8 мм, товщиною 1,0—1,5 мм. Вона бере свій початок від основи альвеолярного відростка, біля молярів. Повторюючи форму піднебіння, вона відходить назад, не досягаючи тканин з активною рухливістю. Дуга може проходити і в поперечному напрямі, в проекції 17, 16 та 26, 27 зубів. Лише у виняткових випадках її можна розташовувати в передній третині твердого піднебіння. Це робиться при вираженому піднебінному валику (у середній третині твердого піднебіння) і вираженому блювотному рефлексі. Переднє положення дуги є менш вигідним, чим заднє , – менш жорстким стає основа протеза, дуга постійно відчувається язиком пацієнта, можуть знижуватися смакові відчуття.

Дуга протеза для нижньої щелепи також є металевою смужкою, але вужча, ніж дуга протеза для верхньої щелепи. Ширина дорівнює 3—5 мм, товщина 1,5—2,0 мм. Для ефективного функціонування часткового знімного протеза надзвичайно істотно, щоб він витримував сили, що зміщують його під час користування. Найбільшою силою, діючою на знімний протез, є вертикальне навантаження під час жування і стискування зубів у взаємозв'язку з меншими, горизонтальними силами. Тиск язика, щік і губ викликає додаткові бічні і переднезадние змішення знімного протеза під час ковтання і розмови. В результаті клейкі йжа і сила тяжіння (для верхньої щелепи) сприяють скиданню знімного протеза з протезного ложа.

Для ефективного функціонування часткового знімного протеза надзвичайно істотно, щоб він витримував сили, що зміщують його під час користування. Найбільшою силою, діючою на знімний протез, є вертикальне навантаження під час жування і стискування зубів у взаємозв'язку з меншими, горизонтальними силами. Тиск язика, щік і губ викликає додаткові бічні і переднезадние змішення знімного протеза під час ковтання і розмови. В результаті клейкі йжа і сила тяжіння (для верхньої щелепи) сприяють скиданню знімного протеза з протезного ложа. Вертикальні навантаження при жуванні і стискуванні зубів передаються на кістку через тверді і м'які тканини протезного ложа - опору для знімного протеза. Це може бути сила розтягування через периодонт природних зубів (опора на зуб), що збереглися, компресія, діюча безпосередньо через слизову оболонку (опора на слизову оболонку), або поєднана опора як на зуб, так і на слизову оболонку (див. мал. 1). Усі часткові знімні протези потрапляють під одну з цих трьох категорій.





а
б
в

Мал. 1 Варіанти опори для часткових знімних протезів, (а) Опора на зуби за допомогою оклюзійних накладок, що викликає вертикальний вектор навантаження на щелепну кістку через періодонт. (б) Компресія кістки, що виникає в результаті опори базису часткового знімного протеза на слизову оболонку, (в) Поєднання опори на зуб і слизову оболонку, має місце у часткових знімних протезів з кінцевими сідлами.

Показання до застосування частково-знімних протезів.
Показаннями до застосування часткових знімних протезів є дефект зубного ряду, які не можуть бути заміщені незнімними мостоподібними протезами внаслідок відсутності дистальної опори, або значної величини, тобто:

  • Однобічні і двобічні дистально необмежені

  • Включені дефекти з відсутністю понад 3-х зубів в бічних ділянках та понад 4-х зубів у фронтальній ділянці зубного ряду.


За класифікацією Кеннеді:
a) І клас за класифікацією Кеннеді (двухсторонній дистально необмежений дефект зубного ряду), 1, 2, 3 підкласи;

  1. II клас за класифікацією Кеннеді (односторонній дистально необмежений дефект зубного ряду) 1, 2, 3 підкласи;

  2. ІІІ клас за класифікацією Кеннеді (включений дефект зубного ряду в боковій ділянці) при відсутності більш ніж 3 зубів;

  3. IV клас за класифікацією Кеннеді (дефект у фронтальній ділянці при відсутності більш ніж 4 зубів).


За класифікацією Бетельмана:


  1. І клас, 1 та 2 підкласи за класифікацією Бетельмана;

  2. ІІ клас, 2 підклас за класифікацією Бетельмана.


Крім того на вибір конструкції протезу впливають: стан і кількість опорних зубів, стан слизової оболонки, вік хворого.

Показанням до застосування бюгельних протезів є наявність на щелепі не менше, ніж 6 стійких (або шинованих) зубів. Бюгельні протези здійснюють передачу жувального тиску як на слизову оболонку (сідлоподібна частина, базис) ротової порожнини, так і на зуби (опорно-утримуючі кламери). Застосування опорно-утримуючих кламерів дозволяє зменшити площу базису, але вимагає наявності достатньої кількості зубів на щелепах.

В сучасний період для протезування хворих з частковою відсутністю зубів застосовують бюгельні протези та протези з металевим базисом.

Бюгельні протези це протези, в яких металева частина, яка поєднує сідловидні частини, має вигляд дуги (bugel – дуга). Крім цього в конструкцію бюгельних протезів входять опорно-утримуючи кламери або замкові кріплення різної конструкції. Бюгельні протези володіють комбінованим типом передачі жувального навантаження. За рахунок опорно-утримуючих кламерів – на опорні зуби, завдяки сідловидним частинам – на альвеолярний відросток. Крім того введення додаткових елементів кріплення надає таким протезам шинуючої функції, що особливо актуально при протезуванні пацієнтів з захворюваням тканин пародонту.
Малі сідлоподібні протези застосовуються для заміщення односторонніх дистально необмежених дефектів зубного ряду. За конструкцією і за технологією виготовлення дані протези подібні до бюгельних, але не мають дуги і фіксуються лише на боці дефекту. Мають досить обмежені показання до застосування, оскільки потребують добре вираженого альвеолярного відростку ( протидія трансверзальному зміщенню протеза); дефект зубного ряду при цьому повинен обмежуватися пре моляром, в якості опорних зубів має бути не менше 2-х стійких зубів.
Часткові знімні пластинчаті протезизастосовують на щелепах, кількість наявних зубів на яких не перевищує 6. При малій кількості збережених зубів перерозподіл жувального навантаження здійснюється за рахунок збільшення площі базисної частини, що опирається на альвеолярний відросток.

ЧЗП можуть мати пластмасовий чи металевий базис. У протезах з металевим базисом можуть бути застосовані як гнуті з проволоки кламери, так і литі ( опорні, опорно-утримуючі), відлиті разом із базисом протезу. Пластмасові базиси можуть бути виготовлені з акрилової пластмаси чи інших полімерів (поліпропілен, нейлон тощо). В ЧЗП з пластмасовим базисом використовують лише утримуючі кламери ( назубні, назубоясневі, ясневі (пелоти)).

Пластинчасті протези, мають ряд недоліків. По-перше це утримуючі кламери, які не приймають участь в передачі жувального навантаження на опорні зуби. При цьому все навантаження передається на альвеолярну частину, що значно прискорює процеси атрофії в ній. Крім того, такі кламери не шинують опорні зуби, а лише розхитують їх. По-друге пластмасовий базис таких протезів щільно прилягає до маргінального пародонту і під дією жувального навантаження викликає його підвищену компресію, відрив від кісткової частини щелепи, що клінічно проявляється рецесією.
Вимоги до опорних зубів:

До опорних зубів ставлять кілька загальних вимог.

По-перше, вони повинні бути стійкими. За наявності патологічної рухо­мості зубів їх слід об'єднувати у блок з поряд розміщеними для утворення стійкої системи. Зуби з хронічними приверхівковими запальними вогнищами можуть використовуватися для опори тільки після успішного пломбування каналів. У разі неповного пломбування каналу включати зуб у кламерну систе­му ризиковано.

По-друге, коронки зубів повинні мати виражену анатомічну форму. Для кламерної фіксації не придатні зуби з низькою чи конусоподібною коронкою, оголеною шийкою і різким порушенням співвідношення довжини клінічної ко­ронки і кореня. Ці недоліки є відносним протипоказанням. Після спеціальної підготовки такі зуби можуть бути включені до опор кламерної системи.

По-третє, потрібно враховувати взаємовідношення опорного зуба з анта­гоністом. Ці взаємовідношення можуть бути настільки тісними, що навіть не­велика оклюзійна накладка, вміщена у фісуру на жувальній поверхні, буде підвищувати прикус. У подібних випадках для розміщення опорного елемента необхідно вибрати інший зуб або оклюзійну накладку перетворити в оклюзій-ну вкладку, а на опорний зуб виготовити коронку. Можна також використати коронки з пришийковими виступами. Перераховані умови — не єдині вимоги до розташування кламерів. Важливе значення має розміщення їх у певному порядку відповідно до кламерних ліній.



К ламерні лінії: а – трансверзальна, б – сагітальна, в – діагональна.

Системи кламерних кріплень (фіксацій) часткових знімних протезів:

а – крапкова, б – лінійна, в – площинна.

Під кламерною лінією розуміють уявну лінію, що проходить через опорні зуби. Вона є віссю, навколо якої можливе обертання протеза. Кламерна лінія може проходити у поперечному (трансверзальному), косому (діагональному) та передньозадньому (сагітальному) напрямках. Вибір її має важливе значен­ня. Найменш вигідним напрямком для цієї лінії слід вважати сагітальний (од­нобічний), оскільки у такому разі можливе перевертання протеза і переванта­ження опорних зубів. До даного розташування кламерів можна вдаватися тільки тоді, коли зуби, що збереглися, знаходяться з одного боку. Фіксація протеза дещо полегшується за наявності глибокого піднебіння і якщо на протилежно­му боці зберігся добре виражений комірковий відросток. Залежно від кількості зубів, що використовуються для фіксації кламери розрізняють на точкову, лінійну і площинну, фіксацію.

1. ТОЧКОВА - використовується 1 кламер.

2. ЛІНІЙНА - використовується 2 кламери.

Лінія, що з'єднує кламери в протезі, називається кламерною лінією. Розрізняють діагональну, трансверзальну і са­гітальні кламерні лінії.

3. ПЛОЩИННА ФІКСАЦІЯ - використовується 3,4 зуба (мал. 2)


Найкращим способом фіксації часткового знімного протеза слід вважати двобічне розташування кламерів. У такому разі на верхній щелепі перевагу слід віддати діагональному розташуванню кламерної лінії. На нижній щелепі фіксація забезпечується краще, якщо кламерна лінія має поперечний напрямок. Слід зауважити, що напрямок кламерної лінії не завжди залежить від бажання лікаря, а визначається топографією дефектів і станом пародонта зубів, які залишилися.

Побудувати раціональну систему кламерної фіксації — завдання досить важке. Цьому заважає недостатня кількість зубів, їх невдале розташування, а інколи — незручна форма коміркових відростка та частини або незадовільний стан слизової оболонки, яка їх покриває. Кламерна система може вважатися задовільною, якщо вона здійснює фіксацію однаково на всіх опорних зубах, виключає вивертання або обертання протеза, не підвищує міжкоміркову висо­ту на оклюзійних накладках, мінімально порушує естетичні норми, не створює травматогенної оклюзії, для чого одне плече повинно фіксувати протез, а інше протидіяти йому, тобто запобігати зсуву його в той чи інший бік (реципрокна дія). У пластинкових протезах реципрокно діє базис протеза, який прилягає до зуба з язикового боку на нижній щелепі та з боку твердого піднебіння — на верхній.

Екватор зуба - це найбільш опукла частина коронки зуба. Екватор оберігає Ясенні прилягання у шийки зуба від травмування. Завдяки наявності екватора жорстка їжа проходить по дотичній траєкторії до ясен, тому дуже важливим є момент наявності екваторної опуклості на зубі. Також екватор зуба відіграє важливу роль при накладанні та фіксації часткових знімних пластиночних протезів та бюгельних протезів.

Анатомічний екватор збігається з найбільшою опуклістю зуба лише у випадках вертикального розташування поздовжньої осі коронки зуба.

Лінія екватора поділяє поверхню коронки опорного зуба на дві частини: оклюзійну (опорну) і ясеневу (ретенційну). При похилому положенні анатомічний екватор зуба не збігається з його клінічним екватором (направляючою лінією, лінією огляду, межовою лінією, контрольної лінією).

Розрізняють такі варіанти межових ліній:

1. Поздовжня межова лінія.

2. Межова лінія першого типу - з боку дефекту розташована близько до шийки зуба, з протилежного боку - ближче до оклюзійної поверхні.

3. Межова лінія другого типу - з боку дефекту розташована близько до оклюзійної поверхні зуба, з протилежного боку - ближче до шийки зуба.

4. Діагональна межова лінія - розташована діагонально з великим нахилом.

5. Висока межова лінія - розташована близько до оклюзійної поверхні на вестибулярній поверхні зуба.

6. Низька межова лінія - розташована близько до шийки зуба на вестибулярної поверхні зуба.
Розглядаючи різні види кламерів, можна помітити в них подібні деталі: плече, тіло, відросток. Кожна складова кламера має свої особливості будови та виконує певні функції.

Плечем кламера називається пружна частина, що охоплює коронку зуба. Його положення визначається анатомічною формою зуба.

Тілом кламера називається його нерухома частина. Воно розміщується над екваторомопорного зуба, на його контактній поверхні. їх не слід розміщувати нижче від екватора, біля шийки зуба, оскільки у такому разі кламер протидіє накладанню протеза. На фронтальних зубах з естетичних міркувань цього правила можна не дотримуватись, розмістивши тіло кламера ближче до ясенного краю.

ідросток забезпечує фіксацію кламера у базисі протеза. Його розмішують уздовж беззубого коміркового гребеня під штучними зубами. Відростки можуть мати дрібнопетлисті мережі, а в дугових протезах їх спаюють з каркасом.

Існує класифікація кламерів, за якою їх розрізняють: 1) за матеріалом, з якого вони виготовлені: металеві, пластмасові, в поєднанні металу з пластмасою; 2) за місцем прилягання: зубні, ясенні (пелоти) та зубоясенні; 3) за формою: круглі, напівкруглі та стрілоподібні; 4) за методом виготовлення: штамповані, гнуті та литі; 5) за функцією: утримувальні, опорні та опорно-утримувальні; 6) за захватом зуба: одноплечі, двоплечі, подвійні, кільцеподібні, перекидні, багатоланкові; 7) за методом з'єднан­ня з базисом протеза: жорсткі, або стабільні, пружні, або напівлабільні, суглобове, або лабільне, з'єднання.

За функцією розрізняють утримувальні, опорні, опорно-утримувальні та комбіновані кламери. Перші призначені переважно для утримування протеза. Розміщують їх нижче від екваторазуба — на нижніх і вище — на верхніх зубах. Вони ковзають по вестибулярній поверхні зуба. Протез, закріплений за їх допомогою, під час вертикального тиску рухається у напрямку до слизової оболонки і занурюється у неї. Тиск за такої ситуації передається не на зуб, а на слизову оболонку. Під час бічних зсувів проте­за утримувальні кламери включаються у розподіл жувального тиску, пере­даючи його на опорні зуби під кутом до кореня у напрямку, який завжди вважався малосприятливим для тканин пародонта.
Кламери, які застосовують для виготовлення бюгельних протезів, повинні відповідати таким вимогам:

·        Забезпечувати фіксацію і стабілізацію бюгельного протеза в порожнині рота.

·        Під час жування раціонально розподіляти тиск між опорними зубами і слизовою оболонкою альвеолярних відростків.

·        Опорно-утримувальний кламер повинен передавати тиск під час жування по осі зуба.

·        При пародонтиті треба застосовувати багатоланкові кламери із зачіпними петлями для шинування зубів.

·        Кламери не повинні перевантажувати тканини пародонта і розхитувати зуби.

·        У стані спокою кламер не повинен тиснути на зуб, інакше він діятиме як ортодонтична пружина. 

Ці вимоги задовольняє опорно-утримувальний (комбінований) кламер, який складається з:

·        двох плечей

·        оклюзійної накладки

·        тіла

·        відростка (за допомогою нього він з'єднується з каркасом протеза).

Одні кламери складаються з усіх заданих деталей, інші містять лише частину їх.

  Поверхню коронки зуба прийнято ділити на дві частини — оклюзійну і ретенційну (ясенну) . Межею між ними служить екватор зуба.

Якщо плече кламера розмістити на ретенційній поверхні, то він не зісковзне із зуба, оскільки утримується лише тією частиною екватора зуба, що виступає. Такі кламери і їх плечі називаються утримувальними (ретенційними). Частина зуба між екватором і оклюзійною поверхнею вважається опорною. Кламери чи їх деталі, розташовані в цій ділянці, не зміщуються в напрямку ясен, тому що цьому перешкоджають ті ділянки зуба, які виступають.

  Такі частини кламера називаються опорними. Кламери, деталі яких лежать на обох частинах коронки зуба (опорній і утримувальній), називають комбінованими, або опорно-утриму -вальними. Схематично в опорно-утримувальному кламері розрізняють три зони: опорну, охоплювальну і утримувальну (ретенційну) , тобто зони опори, охоплення й ретенції.

Зона опори передбачає передавання тиску на зуб під час жування, зменшення тиску протеза на м'які тканини, зона охоплення — запобігання зміщенню протеза вбік, зона ретенції — фіксацію протеза на місці, запобігання руху кламера вгору — вниз.

  1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас