Ім'я файлу: Придбани имунодефицитни стани А5.doc
Розширення: doc
Розмір: 450кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Кабінет 33,25.docx
Інновації в дошкільній освіті.docx
курсова калиниченко.docx
Документ Microsoft Word (2).docx
------.pdf
Розширення: doc
Розмір: 450кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Кабінет 33,25.docx
Інновації в дошкільній освіті.docx
курсова калиниченко.docx
Документ Microsoft Word (2).docx
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
Харківський національний медичний університет
Модуль 1. Клінічна імунологія та алергологія.
Тема 6.
ПРИДБАНІ ІМУНОДЕФІЦИТИ
Методичні вказівки для студентів
Рекомендовано
вченою радою ХНМУ
Протокол № 12 від 27.12.2012 р.
Харків
ХНМУ
2013
Модуль 1. Клінічна імунологія та алергологія. Тема 6. Придбані імунодефіцити. Методичні вказівки до практичних занять для студентів медичних вузів / Упор. П.Г. Кравчун, В.Д. Бабаджан, О.П.Сидоров, Ю.О. Ковальова – Харків: ХНМУ, 2013. - 45 с.
Укладачі: П.Г. Кравчун
В.Д. Бабаджан
О.П. Сидоров
Ю.О.Ковальова
Актуальність теми: Здатність імунної системи організму протистояти різним інфекційним чинникам (бактерії, віруси, грибки) є невід'ємною частиною процесу виживання людини. Здатність організму людини протидіяти різним мікроорганізмам обумовлена двома механізмами: неспецифічною протиінфекційною резистентністю,яка направлена на безліч інфекційних агентів, і розвитком специфічного придбаного імунітетудо конкретних мікроорганізмів.
Придбана резистентність популяції виникає через адаптивний імунітет у більшої частини населення після вакцинації або перенесеної інфекції. Сприйнятливість для всіх інфекцій є індивідуальною і завжди обумовлена недостатністю імунітету до інфекту. Якщо є резистентність – імунітет, то не виникають навіть особливо небезпечні інфекції.
Умовно-патогенні бактерії та гриби індукують інфекційний процес в організмі з нормальними захисними механізмами лише тоді, коли співвідношення інфікуючої дози на одиницю захисного чинника, наприклад, на один фагоцит, перевищуватиме якийсь критичний рівень, тобто при відносному імунодефіциті. У такій ситуації фагоцит не в змозі поглинути і переварити дане число мікробів. Зазвичай інфекції, що викликаються умовно-патогенними мікробами, виникають у людей з дефіцитами у системі імунітету, коли для цього достатньо невеликої дози мікроорганізмів, що не інфікує людей з нормальною системою імунітету, тобто за наявності абсолютного імунодефіциту.
У зв'язку з цим з'ясування причин ослаблення імунологічного захисту організму, імунологічна характеристика станів, що супроводжуються порушенням імунної відповіді, та розробка методів їх імунологічної корекції є важливим завданням діагностики і лікування придбаних імунодефіцитних станів.
Загальна мета: Навчитися діагностувати, розуміти причини виникнення і механізми розвитку, методи імунологічної діагностики і імунотерапії вторинних імунодефіцитних захворювань.
| Конкретні цілі: | Початковий рівень знань – умінь: |
| Визначення, причини, механізми розвитку, діагностика первинних імунодефіцитів. Скласти програму обстеження хворого. Знайомство з класифікацією вторинних імунодефіцитів. Визначити тяжкість клінічних проявів і навчитися диференціювати симптоматику того або іншого вторинного імунодефіциту. Поставити діагноз і визначити ускладнення первинних імунодефіцитів. Характеристика основних видів вторинних імунодефіцитів. Роль придбаних імунодефіцитних захворювань у патогенезі різних захворювань. Раннє виявлення в організмі вторинної імунної недостатності. Визначити тактику лікування і профілактики захворювання з урахуванням клінічних проявів і особливостей перебігу. Синдром підвищеної втоми; синдром хронічної втоми. | Збір скарг, анамнезу, проведення об'єктивного обстеження пацієнтів з придбаними імунодефіцитними станами. Інтерпретація результатів лабораторних досліджень (гемограми і імунограми). Виявлення в анамнезі, об'єктивних даних і в імунограмі ознак, що вказують на можливість наявності первинного імунодефіциту. Визначати імунопатогенетичні чинники у розвитку імунозалежних захворювань (ВІЛ, герпес-вірусні хвороби; хламідійна інфекція; інфекційний мононуклеоз та ін.). Уявлення про методи лікування первинних імунодефіцитів Розуміння динаміки основних показників лейкограми та імунограми при первинних імунодефіцитах. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця і принципами професійної субординації. |
Тестові завдання для перевірки початкового рівню знань
1. Вкажіть можливі причини розвитку повторних гнійникових інфекцій у хворих на гіпогамаглобулінемію:
A. Зменшення кількості В-клітин у кістковому мозку
B. Відсутність у крові В-клітин з поверхневими імуноглобуліновими рецепторами
C. Жодна з вказаних причин
2. Чи спостерігається недостатність імуноглобулінів одного або кількох класів у дітей в звичайних умовах?
A. Так
B. Ні
C. У певні періоди життя дитини
3. Чим обумовлено фізіологічне зниження рівню імуноглобулінів деяких класів у дітей у нормі?
A. Катаболізмом імуноглобулінів, отриманих від матері
B. Віковою зміною синтезу білків
4. Які клінічні ознаки характерні для хворих з недостатністю Т-клітинного імунітету?
A. Підвищена чутливість до вірусних інфекцій
B. Схильність до новоутворень лімфоїдного або епітеліального походження
C. Зміна показників Т-клітинного імунітету
D. Зміна показників гуморального імунітету
5. Які фактори можуть бути причиною розвитку вторинного імунодефіциту?
A. Недостатність харчування
B. Важкі інфекційні захворювання
C. Тривалі хронічні інфекції, що рецидивують
D. Опромінення
E. Введення великої кількості кортикостероїдних препаратів
F. Введення цитотоксичних агентів
G. Жоден з перерахованих факторів
6. Розвиток вторинного імунодефіциту може бути обумовлено:
A. Ферментопатіями, у тому числі, обумовленими недостатнім надходженням в організм або порушенням зв`язування в організмі іонів заліза
B. Імунодепресивною дією вірусів та їх токсинів
C. Зниженням функціональної активності макрофагів при хронічних інфекціях
D. Ураженням лімфатичних судин у результаті впливу мікробів та їх токсинів
E. Появою в плазмі крові факторів, що блокують бласттрансформацію лімфоцитів
F. Розвитком лімфопроліферативних захворювань
G. Жодна з перерахованих причин не може привести до розвитку вторинного імунодефіциту
7. Чи може вторинний імунодефіцит приймати характер епідемії?
A. Так
B. Ні
C. За певних умов
8. Визначте можливі шляхи поширення набутого імунодефіциту, обумовленого РНК-вміщуючим ретровірусом, що відноситься до групи лентивірусів?
A. Статевим шляхом
B. Парентеральним шляхом при переливанні цільної крові та окремих її компонентів
C. Трансплацентарно від матері плоду
D. Жодним з перерахованих шляхів
9. Які клітини системи клітинного імунітету вибірково вражаються при синдромі придбаного імунодефіциту?
A. Т-хелпери
B. Т-супрессори
C. Т-кілери
D. Цитотоксичні Т-лімфоцити
10. Чи характерні вірусні інфекції легенів, шлунково-кишкового тракту i ЦНС, що спричинені галовірусами, вірусами герпесу 1-го i 2-го типів, а також папілома-вірусами, при ВІЛ-інфекції?
A. Так
B. Ні
C. У рідкісних випадках
Вірні відповіді: 1 AB, 2 C, 3 A, 4 ABC, 5 ABCDEF, 6 ABCDEF, 7 C, 8 ABC, 9 A, 10 A.
Джерела учбової інформації:
1. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник/ Г.М. Дранік, О.С. Прилуцький, Ю.І. Бажора та ін. ; за ред. проф. Г.М. Драніка.- К.: Здоров’я, 2006.- 888 с.
2. Казмірчук В. Є., Ковальчук Л. В. Клінічна імунологія і алергологія.- Вінниця: Нова книга, 2006, 504 с.
3. Андрєйчин М.А., Чоп’як В.В., Господарський І.Я. Клінічна імунологія та алергологія: Підручник – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005.- 372 с.
4. Клиническая иммунология и аллергология: Учебное пособие/ Под ред. А.В. караулова.- М.: Медицинское информационное агентство, 2002.- 651 с.
5. Никулин Б.А. Оценка и коррекция иммунного статуса.- М.: ГЭОТАР-Медиа, 2007.- 376 с.
6. Бурместер Г.Р. Наглядная иммунология, пер с англ. – М.: БИНОМ.Лаборатория знаний, 2007.- 329 с.
8. Кравченко Е.М., Иванищев В.Н. ВИЧ-инфекция и иммунная система: их взаимодействие и последствие.// Клиническая иммунология, аллергология, инфектология.- 2009, №3(22).- С.23- 28.
9. Змушко Е. И., Белозеров Е. С. ВИЧ-инфекция: руководство для врачей. – СПб: «Питер», 2000. – 320 с.
10. Змушко Е. И. Клиническая иммунология: руководство для врачей. – СПб: «Питер», 2001. – 576 с.
11. Запорожан В.М., Аряєва М.Л. ВІЛ-інфекція і СНІД. – К.: «Здоров’я», 2004. – 636 с.
12. Покровский В. В., Ермак Т. Н., Беляева В. В., Юрин О. Г. ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика и лечение. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 496 с.
13. Рахманова А.Г., Виноградова Е.Н., Воронин Е.Е., Яковлев А.А. ВИЧ-инфекция. - СПб., 2004. - 696 с.
14. Бобкова М.Р. Иммунитет и ВИЧ-инфекция. — М.: Олимпия Пресс, 2006.-240 с.
15. Шувалова Е.П. Инфекционные болезни. - М.: Медицина, 2001.- 324 с.
16. Антоняк СМ., Щербинська A.M. Клінічний протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих і підлітків. — «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», 2004. - 112 с.
ОРІЄНТОВНА ОСНОВА ДІЇ
Недостатність імунітету та інфекції
Інфекція (інфекційний процес) – патологічний процес в організмі, що виникає внаслідок взаємодії між патогенним мікроорганізмом та клітинами і тканинами неімунного, чутливого макроорганізму, супроводжується розмноженням мікроорганізму, зміною реактивності макроорганізму, пошкодженням тканин. Інфекція – це один з можливих результатів взаємодії мікро- і макроорганізму. Іншим та, імовірно, частішим, є природна резистентність, виникнення імунітету або його посилення (за наявності).
Для виникнення інфекційного процесу необхідно три основні умови: патогенний збудник, проникнення його у внутрішні середовища організму, сприйнятливість макроорганізму.
Тому інфекційна хвороба – це, перш за все, імунодефіцитна хвороба в індивіду, в якого патогенність інфекту, що проник, більше його «імунітетних можливостей» на момент зараження.
Здатність організму людини протистояти різним мікроорганізмам обумовлена двома механізмами: неспецифічною протиінфекційною резистентністю, яка відразу направлена на безліч інфекційних агентів, і розвитком специфічного придбаного імунітетудо конкретних мікроорганізмів.
Придбана резистентність популяції виникає через адаптивний імунітет у більшої частини населення після вакцинації або перенесеної інфекції.
Зазвичай інфекції, що викликаються умовно-патогенними мікробами, виникають у людей з дефіцитами у системі імунітету (при відносному та абсолютному імунодефіциті). У такій ситуації фагоцит не в змозі поглинути і переварити дане число мікробів.
Придбані (вторинні) імунодефіцитні стани
Придбаний (вторинний) імунодефіцит (ПІД) – це порушення імунної системи, що розвиваються у постнеонатальному періоді або у дорослих і що не є результатом генетичних дефектів.
Таким чином, під терміном "вторинний імунодефіцит" слід розуміти порушення імунітету, що виникають у результаті соматичних та інших хвороб, а також інших чинників и мають клінічні прояви (Міжнародна класифікація хвороб, X перегляд).
ПІД – це клініко-імунологічний синдром: а) що розвинувся на фоні раніше нормально функціонуючої імунної системи; б) що характеризується стійким значним зниженням кількісних і функціональних показників імунного статусу; в) є зоною ризику розвитку хронічних інфекційних захворювань, автоімунної патології, алергічних хвороб і пухлинних новоутворень.
З такого визначення поняття ПІД виходять наступні його особливості.
1. По-перше, порушення в системі імунітету дійсно вторинні та з'являються на фоні раніше нормального здоров'я, як у клінічному, так і в імуно-лабораторному відношенні.
2. Порушення в імунній системі повинні носити стійкий і виражений характер. Це важлива умова, оскільки відомо, що показники імунної системи лабільні, рухомі, що дозволяє різним її ланкам взаємодоповнювати й "підстраховувати" один одного.
3. Порушення в імунній системі повинні носити не тільки кількісний характер. Слід оцінювати також функцію тих або інших клітин.
4. Порушення в системі імунітету можуть зачіпати показники як специфічного (адаптивного) імунітету, так і неспецифічної резистентності, тобто вродженого (природного) імунітету.
5. Порушення у системі імунітету характеризуються переважним ураженням однієї з ланок імунітету (клітинного, гуморального, комліментарного або фагоцитарного), інші зміни імунологічних показників носять вторинний, як правило компенсаторний характер. Можливі комбіновані порушення імунітету.
Нижче наведені причини, які можуть викликати розвиток ПІД.
Причини розвитку вторинних імунодефіцитів
Інфекційні
Вірусні інфекції:
а) гострі – кір, краснуха, грип, вірусна паротитна хвороба (епідемічний паротит), вітряна віспа, гепатити, герпес та ін.;
б) персистуючі – хронічний гепатит В, підгострий склерозуючий паненцефаліт, СНІД та ін.;
в) вроджені – цитомегалія, краснуха (TORCH-комплекс).
Бактеріальні інфекції: стафілококова, пневмококова, менінгококова, туберкульоз та ін.
Протозойні інвазії та гельмінтози (малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, трихінільоз, аскаридоз та ін.).
Аліментарні (порушення харчування):
1. білково-енергетична недостатність;
2. дефіцит мікроелементів (Zn, Cu, Fe), вітамінів – ретинолу (А), аскорбінової кислоти (С), альфа-токоферолу (Е), фолієвої кислоти;
3. виснаження, кахексія, втрата білку через кишечник, нирки;
4. вроджені порушення метаболізму;
5. зайве харчування, ожиріння;
6. синдром порушення кишкового всмоктування.
III. Метаболічні:
1. хронічна ниркова недостатність, уремія, нефротичний синдром;
2. хронічні захворювання печінки,
3. цукровий діабет,
4. гіперкатаболизм іммуноглобулінів.
IV. Стани, що призводять до втрати імунокомпетентних клітин і імуноглобулінів (кровотечі, лімфорея, опіки, нефрит).
V. Злоякісні новоутворення, особливо лімфопроліферативні.
VI. Автоімунні захворювання.
VII. Екзогенні й ендогенні інтоксикації (отруєння, тиреотоксикоз, декомпенсований цукровий діабет, ).
VIII. Імунодефіцит після різних впливів:
1. фізичних (іонізуюче випромінювання, СВЧ та ін.);
2. хімічних (імуносупрессори, цитостатики, кортикостероїди, наркотики, гербіциди, пестициди і ін.);
3. несприятливі екологічні чинники;
4. імунодепресивні засоби лікування: лікувальні препарати (імунодепресанти, глюкокортикостероїди, цитостатики, антибіотики, нестероїдні протизапальні препарати).
4. професійні шкідливості, у тому числі рентгенологічне випромінювання, радіоактивний вплив, біологічно активні та хімічно агресивні речовини.
5. Різні види стресу (емоційний, психічні травми, фізичний, спортивні перевантаження та ін.).
IX. Різні важкі захворювання, хірургічне втручання, наркоз, опіки.
X. Порушення нейрогормональної регуляції.
XI. Вікові фактори: ранній дитячий вік, старечій вік, вагітність.
Точно також, як і первинні, вторинні імунодефіцити можуть бути обумовлений порушенням функції однієї з основних систем імунітету: гуморальної (В-системи), клітинної (Т-системи), системи фагоцитів, системи комплементу або декількох (комбіновані дефекти).
Серед ПІД виділено три форми:
набута;
індукована;
спонтанна (Код МКХ-10 D.84.9).
Набута форма ПІД є синдром набутого імунодефіциту (СНІД), що розвивається у результаті ураження імунної системи вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Індукована форма (Код МКХ-10 D.84.8) ПІД виникає у результаті конкретних причин, що викликали її появу: рентгенівське випромінювання, цитостатична терапія, застосування кортикостероїдів, травми і хірургічні втручання, а так само порушення імунітету, що розвиваються вторинно по відношенню до основного захворювання (діабет, захворювання печінки, нирок, злоякісні новоутворення).
Спонтанна форма (Код МКХ-10 D.84.9) ПІД характеризується відсутністю явної причини, що викликала порушення імунної реактивності. Тому хронічні, часто рецидивуючі, уповільнені, такі, що важко піддаються лікуванню традиційними засобами запальні процеси будь-якої локалізації у дорослих розглядаються як клінічні прояви ПІД.
У кількісному відношенні спонтанна форма є домінуючою формою ПІД.
Види імунодефіцитів(залежно відетіологічного чинника):
- уточнений (інфекційний, токсичний, метаболічний, фізичний, психогенний, посттравматичний, з вказівкою конкретного діагнозу – захворювання його викликало) (Код МКХ-10 D.84.8);
- неуточнений (криптогенний або есенціальний, або ідіопатичний, або спонтанний (Код МКХ-10 D.84.9).
1 2 3 4