Протокол № від 2017 р. Зав кафедри

Конспект лекції № 1
Тема № 1.
Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна економіка»
Міжпредметні зв’язки Вивчення дисципліни передбачає попереднє опанування знаннями та вміннями з навчальних дисципліни «Політична економіка», «Математика для економістів», «Вступ до фаху» тощо, і є необхідною для сприйняття подальших навчальних дисциплін «Мікроекономіка», «Макроекономіка», , «Економічна безпека» та передує вивченню навчальних дисциплін: «Митне регулювання», «Національна економіка»,
«Інвестування», «Фінансова політика України»:
Мета лекції : ознайомлення з теоретико–методологічними основами терміну
регіональна економіка:
змістовність поняття „регіональна економіка”, особливості
“паспортних даних ” дисципліни на сучасному етапі її розвитку.
План лекції.
1. Сутність регіональної економіки
2. Зміст основних економічних законів регіональної економіки
3. Основні принципи і методи дослідження
4. Теорії „регіональної економіки”
5. Об’єкт і предмет дослідження дисципліни
6. Місце курсу в системі економічних дисципліни
7. Завдання дисципліни „Регіональна економіка”
Опорні поняття: регіональна економіка, закони, принципи регіональної економіки,
методи дослідження, об’єкт і предмет дослідження
Інформаційні джерела:
Законодавчі та нормативні акти: Конституція України. – К.: Юридична л-ра, 1996
Основна та допоміжна література:
1. Коротун І.М., Коротун Л.К., Коротун С.І. Розміщення продуктивних сил України. –
Рівне: Видавництво УДАВГ, 1997. – 416 с.
2.
Розміщення продуктивних України: Підручник /Є.П.Качан, М.О.Ковтонюк,
М.О.Петрига та ін.; За ред. Є.П. Качана. – К.: Вища школа, 1997. – 375 с.
3. Розміщення продуктивних сил /За ред. Ковалевського В., Михайлюк О. – К.: Либідь,
1996. – 365 с.
4. Шевчук Л.Т. Розміщення продуктивних сил. – Львів: Видавничий центр ЛНУ м.Ів.
Франка,2001. – 150 с.
5. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навч. посіб. – К.:
„Вікар”, 2001. – 520c.
6. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). Вид. 5 -е доп. – К.:
Європ. Ун-т, 2002 – 216с.
7. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка Підручник / За ред.
В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк., В.Ф. Семенова. – 7-ме вид., стер. – К.: Знання, 2005. –
350 с.– (Вища освіта ХХІ століття).
8. Долішній М.І., Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Товкан О.Е. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Навч. посіб. – Львів: НУ „Львівська політехніка”,
„Інтелект Захід”, 2003. – 256 с.
9. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка
України / За наук. ред. Л.Г. Чернюк: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2006. – 728 с.
10. Сазонець І. Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил. – К.: ЦУЛ,
2006. – 320с.
11. Алаев З.Б. Социально-экономическая география. Понятийно-терминологический словарь. – М.: 1983. – С.155-168.
12. Олійник Я.Б., Запотоцький С.П., Кононенко О.Ю., Мельничук А.Л., Пасько В.Ф.
Регіональна економіка: навч. посіб.,(2-е вид. змін. і доп.) – К.: КНТ, 2008. – 444 с.
13. Зінь Е. А. Регіональна економіка: Підручник. – К.: ВД „Професіонал”, 2007. – 528с.

14. Савченко В. Ф. Регіональна економіка: Навчальний посібник / Савченко В.Ф. – К.:
Кондор, 2012. – 339 с
15. Пак Н. Т. Регіональна економіка: навч. посібн. / Н. Т. Пак. – Львів: Видавництво
Львівської політехніки, 2015. – 326 с.
Інтернет-ресурси:
1. Бібліотека – http://www.library.com.ua/
2. Сервер Верховної Ради України: http://www.rada.gov.ua/
3. Ліга Бізнес-Інформ: www.liga.net/
4. Нормативні акти України: www. nau.kiev.ua/
5. Українське право: www. ukr.pravo.com/
Навчальне обладнання, ТЗН, презентація тощо:
ВИКЛАД МАТЕРІАЛУ ЛЕКЦІЇ
Питання 1. Сутність регіональної економіки
Регіональна економіка як наука є відносно молодою: перші серйозні дослідження її методологічних основ належать до початкуXX ст. Серед дослідників вагомий внесок у її розвиток зробили представники американської школи Г. Зіпф, У. Ізард, В. Беррі; серед вчених європейської школи - В. Кристаллер, В. Льош, X. Бос, Г. Александерсон, А. Вебер та
ін.
У радянський період перші дослідження з регіональної економіки припадають на початок 50-х років нинішнього століття. Серед учених цього періоду слід відмітити Р.
Шніпера, А. Аганбегяна, Є. Алаєва, М. Некрасова, В. Кістанова, Б. Бадмана та ін. Плідно працювали у цьому напрямі й представники української школи: М. Долішній, М. Чумаченко,
С. Дорогунцов, І. Лукінов, М. Тимчук та ряд інших вчених.
В цілому, працями багатьох закордонних і вітчизняних вчених розроблені теоретичні положення і методологічні принципи регіональної економіки. Істотний внесок до них здійснили економісти І. Тюнен, Т. Паландер, У. Айзард (Ізард), Г. Мюрдаль, Г.
Балдершейм, К. Сталберг, П. Крутман, Д. Паєлінк тощо. Серед вітчизняних економістів і географів слід згадати А. П. Голікова, Б. М. Данилишина, М.І. Долішнього, С. І.
Дорогунцова, С. І. Іщука, Я. Б. Олійника, М. Д. Пістуна, В.А. Поповкіна, Д. М. Стеченка, О.
І. Шаблія, Л. Т. Шевчук тощо.
Нагадаємо, що економіка – це наука про вміння раціонально вести господарство в домі, незалежно на якому рівні, – підприємства, населеного пункту, області та країни в цілому. В нашому випадку, таким домом є – регіон (від лат. regio (regionis) – область, країна)
–територія, яка за сукупністю явищ або ознак відрізняється від інших територій і характеризується єдністю, взаємозв’язком елементів, що її складають, і цілісністю, що є закономірним результатом її розвитку. Найважливішою ознакою якого є цілісність і єдність природного, матеріального і соціального середовища.
Під регіональною економікою, з позицій сучасних підходів до цього визначення, розуміють галузь наукових знань про економіку регіонів, закономірності економічного розвитку і функціонування суб’єктів господарювання на конкретній території. Вона вивчає сукупність економічних та соціальних явищ і факторів, що обумовлюють формування і розвиток економіки регіону[8].
У нашому розумінні регіон – це територія, що представляє собою народне господарство як екологічно і соціально-економічно збалансовану систему, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших територій та характеризується єдністю, взаємопов’язаністю складових і цілісністю. Найважливіша характеристика регіону – його цілісність, що має певну спільну (схожу) характеристику природно-географічних, соціально- економічних, демографічних, національно-культурних, історичних та інших ознак.
Регіон представляє собою єдність природного, матеріального (створеного людиною) та соціального середовища. Регіональна цілісність передбачає територіальну (просторову)

цілісність, неподільність їх складових, збалансованість, що є закономірною основою раціонального розвитку даної території.
Господарство регіону є відкритою економічною системою, що функціонує на основі спеціалізації, міжрегіональної інтеграції, зміст яких реалізується через галузеві, міжгалузеві та міжрегіональні виробничо-економічні зв’язки.
З поняттям „регіон” пов’язаний термін „регіональна економіка” і у її сфері повинно бути матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт), торгівля, а також зовнішньоекономічна діяльність. Слово „регіональний” походить від латинського слова regio – територія, місцевість, область, район.
Поняття „регіональна економіка” може розглядатися у двох сенсах – як науковий напрямок і як територіальний підрозділ національного господарства [3].
Як науковий напрямок, згідно з існуючими визначеннями, регіональна економіка є галуззю знань на межі економіки та суспільної географії, що вивчає закономірності й особливості розміщення продуктивних сил, формування ареалів збуту продукції, регіонального економічного розвитку
Регіональна економіка в класичному розумінні – це система суспільних відносин, що
історично склалися в межах області (регіонів) держави і представляє собою сукупність взаємопов’язаних економічних, соціальних, екологічних, демографічних і поселенських ланок і зв’язків що забезпечують її стійкість і цілісність як на макро- так і мікрорівні. У вузькому значенні – це комплекс з галузей з виробництва товарів народного споживання і дання послуг, система методів організації виробництва і невиробничої сфери (сфери послуг), а також комплексне управління регіонами.
Нагадаємо,що під системою розуміють множину пов’язаних між собою
елементів, причому ця множина володіє стійкістю, автономністю і такими новими
якостями які не мають окремі елементи, але які дають змогу реалізувати головну ціль
існування системи.
Об’єкт чи сукупність об’єктів, що виконують в системі одну функцію (одну роль),
називають елементом системи.
Під економічною системою розуміють будь-яку суспільну систему, результатом
функціонування якої є, з одного боку, виробництво матеріальних і духовних благ для
задоволення суспільних потреб, а з другого, – відтворення самої себе в кожному циклі
функціонування.
Як територіальний підрозділ господарської діяльності регіональна економіка -
структурна складова національної економіки, що функціонує в межах певної території
(регіону).
За І. В. Челноковим під регіональною економікою слід розуміти конституційно
закріплений територіально-господарський комплекс, що включає в себе взаємозалежну
сукупність підприємств, організацій домашніх господарств, а також відповідну їм
інфраструктуру, незалежно від форм власності й відомчої підпорядкованості[3] . На відміну від національного господарства, регіональній економіці властиве деяке усічення, недостатня комплексність, більш рельєфно виражена народногосподарська спеціалізація у вигляді „монокультурності”.
Саме визначення регіональної економіки як науки вперше в кінці 60-х років сформулював академік М. Некрасов. На його думку, регіональна економіка, спираючись на
економічні закони, вивчає сукупність економічних факторів та явищ, зумовлених
раціональним розміщенням продуктивних сил, яке розглядалося ним як основна і головна
складова даного предмета дослідження [4].
Інші автори розглядають регіональну економіку як частину економічної географії.
При цьому дослідники вважають, що вона вивчає фактори, які зумовлюють ефективне поєднання різних виробників у територіально-промислових комплексах. Треті не включають питання розміщення продуктивних сил до предмета даної науки.
Так на думку Г. Б. Поляка, М. Долішнього, С. Злупка регіональна економіка – це
галузь економічної науки, що вивчає закономірності територіальної організації

суспільного виробництва і механізм її дії, досліджує економічні явища і процеси,
пов’язаних з розвитком господарства окремих регіонів.
М. Тимчук вважає регіональну економіку наукою, що вивчає тенденції та
закономірності економічного розвитку і функціонування суб’єктів господарювання
різних форм власності на даній території. Погоджуючись у принципі з цим визначенням, що відповідає сутності регіональної економіки як науки, додамо до нього своє бачення цього визначення.
По–перше, регіональну економіку слід розглядати тільки через призму відтворювальних процесів і діяння економічних законів виробництва, розподілу та обміну матеріальних благ.
По – друге, необхідно чітко визначити, що сферою діяння і впливу регіональної
економіки є адміністративне окреслена територія – регіон, яка в ринкових умовах
характеризується відносною економічною самостійністю, специфічними ознаками
господарського розвитку, соціальними традиціями тощо.
По – третє, основним предметом регіональної економіки є пропорції економічного відтворення в регіоні.
Отже, під регіональною економікою слід розуміти цілісну систему
закономірностей, зв’язків і пропорцій здійснення відтворювальних процесів суб’єктами
господарської діяльності різних форм власності на адміністративне окресленій
території[4].
Сформульовані вище визначення поняття „регіональна економіка” відповідають її
сутності як науки з питань поєднання просторового і галузевого розвитку регіонів як
важливої складової соціально-економічного розвитку держави.
Для регіональної економіки характерні такі ознаки її функціонування:
 комплексність економічного, соціального і екологічного розвитку;
 єдність процесів природокористування та охорони навколишнього середовища;
 територіальна спільність виробництва;
 відповідність системи розселення демографічній ситуації та розміщенню виробництва;
 цілісність системи соціальної інфраструктури;
 поєднання територіального та галузевого управління об’єктами.
Серед основних компонентів регіональної економіки особливо виділяється природа, людина та виробництво, рівень, структура і динаміка якого визначають соціально-економічні можливості. Тому, для оцінки соціально-економічного потенціалу регіону важливе значення має визначення питомої ваги пріоритетних галузей промисловості, якісних параметрів та структури основних виробничих фондів, здатності адаптації виробничих систем до використання досягнень науково-технічного прогресу.
Питання 2.
Зміст основних економічних законів регіональної економіки
Методологічною першоосновою науки „регіональна економіка” виступають матеріалістична діалектика, відповідні економічні категорії та закони. До таких законів можна віднести перехід кількісних змін у якісні, заперечення запереченням, єдність і боротьба протилежностей та інші [8].
Зазначені закони діалектики дають змогу розкрити глибинну сутність процесів і явищ, що відбуваються при раціоналізації економічних процесів. Особливо характерною є їх дія в умовах трансформаційних процесів, коли внаслідок діалектичної єдності і взаємодії складових елементів регіональної економіки відбувається накопичення структурних змін, що зумовлюють перехід до нової якості всієї системи та регулювання регіонального розвитку.
Діалектичне заперечення характеризує внутрішній зв’язок і спадковість між старим та новим, що досягаються за рахунок збереження позитивного змісту старого в новому. Це стосується і формування та розвитку нових прогресивних форм територіальної організації економічних складових, які виникають на базі попередніх недосконалих організаційних форм.
Розвиток економіки регіонів відбувається суперечливо – шляхом розв’язання різних типів

суперечностей стверджуються нові напрями та форми розвитку, забезпечується збалансований
і комплексний розвиток територій.
Законами в науковому розумінні називаються найбільш загальні та суттєві взаємозв’язки і залежності між явищами та процесами в природі і суспільстві.
В економічних науках термін „закон” використовується у випадках, коли встановлено найбільш суттєві залежності між дією різноманітних сил та економічними наслідками їх взаємодії. Економічні закони відображають загальні і стабільні зв’язки у сфері виробничих відносин у процесі суспільно корисної діяльності. Тому закони відображають стійкі залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.
Закони завжди об’єктивні, тобто відображають об’єктивну реальність. Конкретно на розвиток науки „регіональна економіка” найбільший вплив здійснюють такі загальні економічні закони: сталого розвитку продуктивних сил; комплексного розвитку;
територіального поділу праці; відповідності виробничих відносин характеру та рівню
розвитку продуктивних сил; концентрації виробництва; зростання продуктивності
праці; суспільного поділу праці.
Важливу роль відіграє закон сталого розвитку продуктивних сил регіонів, що визначає стратегічні напрямки досягнення комплексного розвитку економічної, соціальної та екологічної складових регіональної економіки.
Основна ідея сталого розвитку полягає у посиленні соціальної складової, забезпеченні раціонального природокористування, відтворенні ресурсної бази виробництва, реструктуризації господарського комплексу регіону у зв’язку з новими економічними і соціальними умовами трансформаційної економіки, ефективному використанні природного, людського та виробничого потенціалу.