Ім'я файлу: Про типову пізнавальну позицію дітей аудіалів, візуалів, кінесте
Розширення: docx
Розмір: 22кб.
Дата: 06.04.2022
скачати

Про типову пізнавальну позицію дітей аудіалів, візуалів, кінестетиків

Чому дехто з дітей слухає, але не чує мене? Чому один і той самий матеріал діти сприймають по-різному? Чому різні форми роботи діти сприймають по-різному і, відповідно, мають різні результати?

За основним каналом сприйняття інформації виокремлюють візуалів, аудіалів і кінестетиків.

Люди сприймають і обробляють інформацію про своє оточення, спираючись на візуальний (зір), аудіальний (слух), кінестетичний (рух) досвід та інші чуттєві вираження (дотик, нюх тощо).

Візуал – людина, яка сприймає більшу частину інформації за допомогою зору.

Аудіал – той, хто отримує основну частину інформації через слух.

Кінестетик – здебільшого сприймає інформацію через рухи та інші відчуття: нюх, дотик тощо.

Такі особливості психіки проявляються вже в дошкільному віці й відіграють значну роль:

  1. у налагодженні контактів дитини з оточенням;

  2. в успішності навчання;

  3. у формуванні нових навичок і вмінь.

Адже залежно від цих особливостей психіки для різних дітей різною є й типова пізнавальна позиція:

  1. для візуала – спостерігати, уявляти;

  2. для аудіала – слухати, говорити, обговорювати;

  3. для кінестетика – діяти, переживати.

То як же дорослим розпізнати у дитині провідний канал сприймання й обробки інформації? Виявляється, це не складно. Часто достатньо поспостерігати за дитиною!

Дитина-візуал при сприйманні інформації більше покладається на зорові відчуття. Вона швидко запам’ятовує колір, форму, розмір. Така дитина, отримавши нову іграшку, спочатку уважно розгляне її з усіх боків. Діти-візуали люблять ліпити, малювати, вирізати, складати пазли. Їх заняття та ігри ґрунтуються на взаємодії очей і рук. Вони з більшим задоволенням розглядатимуть ілюстрації в книжці, ніж слухатимуть казку. Для дітей-візуалів важливо, у що вони вдягнені. Вони самі обирають колір колготок, плаття чи сорочечки; дівчатка небайдуже ставляться до прикрас: блискіток, шпильок, стрічечок, бантиків тощо. Дитина-візуал насамперед запам’ятає, хто в чому прийшов сьогодні в дитячий садок, у кого на прогулянці була найяскравіша іграшка. Така дитина досить охайна, як для свого віку. Вона, скажімо, не полізе в калюжу, тому що черевики будуть брудними, некрасивими. У спілкуванні з однолітками дитина-візуал спочатку спостерігає, а вже потім йде на контакт чи спільну гру, може тривалий час гратись одна. Виховуючи дитину-візуала, необхідно приділяти увагу розвитку її мовлення та комунікабельності, бо вона неговірка. А ще важливо удосконалювати її фізичний розвиток та координацію рухів.

Дитина-аудіал пізнає навколишній світ через звуки, інформація надходить переважно через слуховий канал. Краще сприймає почуте або самим висловлене вголос. Реагує на темп, силу звуку, ритм, тембр, інтонацію, тому раніше за інших дітей починає говорити, має великий словниковий запас. Такі діти люблять слухати музику, казки, спілкуватися-обговорювати, доводити. Вони вигадують різні казки, ігри. Вміють переконувати, вмовляти. Та в рухливих іграх брати участь не люблять. Діти-аудіали дуже комунікабельні. Вони можуть трохи відставати від ровесників у розвитку навичок, пов’язаних із здоровим і моторним сприйняттям, скажімо, у пошуку відмінностей на картинках чи у вміння вправно залазити на гірку, швидко й довго бігати. Тому розвитку таких навичок слід приділяти особливу увагу, використовуючи з цією метою різні ігри та вправи. Дитина-кінестетик пізнає світ за допомогою дотиків та рухів рук, ніг, дрібної моторики — пальців. У неї гарно розвинена моторика, вона дуже багато рухається, зазвичай рано починає ходити. Такі діти люблять активні ігри, пов’язані зі стрибками, бігом, боротьбою, їм складно всидіти на одному місці, довго займатися тією самою справою. Дитина-кінестетик любить усього торкатися, все обмацувати; для неї особливо важливими є тактильні відчуття. Тому частіше пестіть таку дитину, обіймайте її, цілуйте, намагайтеся рідше вживати улюблену батьками фразу «Не чіпай!».

Дорослим, які опікуються вихованням дітей, слід зважати на їхні індивідуальні особливості, зокрема активний словник, особливості уваги, пам’яті тощо.

Візуали у своєму мовленні переважно використовують іменники, дієслова, прикметники, пов’язані із зором, – дивитися, спостерігати, картина, яскравий, як бачиш тощо. Для аудіалів характерними є слова, пов’язані зі слуховим сприйняттям, – голос, послухайте, обговорювати, мовчазний, тиша беззвучний тощо. Словник кінестетика в основному містить слова, що описують відчуття, – схоплювати, м’який, теплий, шовковистий, дотик, приємний запах, ароматний, гнучкий тощо.

Стосовно уваги, то кінестетику взагалі важко її концентрувати, його легко відволікти будь-чим. Аудіал легко відволікається на звуки, а візуала шум практично не заважає.

Стосовно особливостей пам’яті, то візуал пам’ятає те, що бачив, запам’ятовує картинами, бо має образне розвинене мислення. Аудіал ліпше запам’ятовує те, що обговорює, – запам’ятовує слухаючи. Кінестетик пам’ятає загальне враження: запам’ятовує рухаючись, обмацуючи, нюхаючи.

Зверніть увагу! Будь-яка людина, зокрема й дитина, використовує різні канали сприймання, тож дитина не може бути, кажімо, лише візуалом чи аудіалом. Особливості сприйняття залежать і від віку: дітям раннього віку притаманне прагнення до всього доторкнутись, скуштувати на смак, діти старшого дошкільного віку частіше використовують слух і зір.

Рекомендації: звичайно ж, дорослим необхідно враховувати особливості сприймання й обробки інформації дітьми. Важливо спілкуватися з дитиною її «мовою»:

1) зауваження сприйматимуться ліпше, якщо:

– візуалу – похитати головою, «погрозити» пальцем;

– аудіалу – прошепотіти «ш-ш-ш, тихіше»;

– кінестетику – покласти руку на плече, легенько торкнутися;

2) під час виконання дитиною певного завдання варто:

– візуалу – дозволити покласти перед собою аркуш, на якому дитина у процесі роботи може штрихувати, малювати тощо;

– аудіалу – не робити зауважень, коли він у процесі роботи вимовляє певні звуки, рухає губами;

– кінестетику під час статичної роботи – давати змогу час від часу порухатися – сходити в іншу кімнату, встати й пострибати тощо;

3) при спілкуванні використовуйте прийоми, близькі і знайомі дитині:

– із візуалом уживайте слова, що описують колір, форму, місце знаходження, використовуйте наочні посібники: ілюстрації, картинки, схеми, зразки тощо;

– з аудіалом імпровізуйте за допомогою різних варіацій голосу – гучність, паузи, інтонації;

– із кінестетиком використовуйте жести, дотики; мовлення має бути повільним і чітким, слід давати йому змогу «обігрувати» інформацію.

Учіться розуміти одне одного, тоді у вашому житті та у житті ваших дітей буде набагато менше проблем!

Як допомогти дітям з різними каналами сприйняття швидко включитись у завдання та отримати хороший результат і задоволення? Звичайно грати!

«Скажи, який?»

Для цієї гри потрібен м’яч. Діти стають у коло, починає педагог. Він кидає м’яч вибраному гравцю і одночасно називає будь-який предмет, який зараз бачить. Той, хто ловить м’яча, має швидко назвати три ознаки вибраного предмета. Тоді цей гравець кидає м’яча наступному і називає своє слово. Наприклад, той, хто кидає, називає «дерево», тоді той, хто ловить м’яча, відповідає «високе», «тверде», «зелене».

Важливо звернути увагу дітей на те, що вони можуть обирати тільки те, що бачать у цей момент.

Як це працює:

М’яч є важливим для кінестетиків, візуали можуть спостерігати вибраний предмет, аудіали сприймають завдання на слух. Діти вчаться відповідати на запитання «який?», «яка?», відрізняти ознаку від дії, гра розвиває швидку реакцію.

«Потяг»

Усі діти — вагончики потяга, кожен отримує свій номер. На підлозі розкладені картинки відповідно до кількості гравців. Вчитель оголошує номер вагончика і хто в ньому їде. Дитина, чий номер назвали, бере картинку зі своїм героєм і займає відповідне місце. До кінця гри діти повинні утворити потяг з героями.

Наприклад, «У першому вагончику їде жабка», і дитина з номером 1 бере картинку жабки і займає перше місце в потягу. Далі: «У другому вагончику їде сонечко» і дитина з номером 2 стає за попереднім гравцем, утворюючи потяг. Педагог перевіряє, чи кожен герой зайняв правильний вагончик.

Як це працює:

Картки з героями потрібні для візуалів. Аудіалам важливо чути голос педагога і таким чином вони сприймають завдання. Для кінестетиків грає роль можливість взяти картку в руки і сам процес утворення потяга гравцями. Гра розвиває пам’ять, увагу та виробляє швидку реакцію.

«Заборонений рух»

Діти стають на невеличкій відстані один від одного. Педагог — обличчям до дітей. Він оголошує правило: «Заборонений рух — руки на вуха». Тоді швидко називає і показує інші рухи. Наприклад, «руки на пояс», «руки на голову», «руки вгору». Діти повторюють за ним. Після кількох таких повторів, педагог має швидко зробити заборонений рух. Завдання дітей — вчасно відреагувати і не повторити його.

Як це працює:

Аудіали сприймають слова, візуали спостерігають за ним, кінестетикам важливий рух. А ще гра розвиває увагу та вчить бути самостійним.


«Кольорова кімната»

Ведучий загадує колір і рахує до 10. Інші діти шукають предмети цього кольору. Хто принесе найбільше предметів, той переміг. Він стає новим ведучим.

Як це працює:

Під час гри задіюються всі канали сприйняття. Ведучий вголос називає колір та рахує, що важливо для аудіалів. Візуали легко знайдуть усі потрібні речі, уважно оглянувши кімнату. Для кінестетиків важливий рух під час гри та можливість торкнутися кожного предмета. А ще гра розвиває увагу та швидку реакцію, вчить сортувати речі за кольором.

«Павутинка добра»

Ця гра допомагає вирішити конфліктні ситуації чи непорозуміння в дитячому колективі. Діти сідають у коло. Перший гравець тримає клубок ниток. Він кидає його одному з дітей та називає його ім’я, залишаючи кінець нитки в себе. При цьому каже про нього щось хороше. Наприклад, що йому в ньому подобається, чи що той вміє найкраще робити. Гравець, що зловив клубочок, повинен, тримаючи нитку, кинути клубочок іншому і теж сказати про нього кілька хороших слів. Діти кидають клубок один одному, доки не утвориться павутина з ниток.

Як це працює:

Для візуалів важливо, що можна роздивитися людину і сказати щось про її зовнішність. Аудіалам — чути інших учасників. Кінестетики сприймають гру через рух клубочка. А ще гра допомагає дітям зблизитися, розвиває в них доброту, вміння бачити хороше один в одному.
Враховуючи домінування півкулі головного мозку, дітей поділяють на лівопівкульних, правопівкульних і рівнопівкульних.

Згідно з новою теорією, права півкуля — біологічна (видова), а ліва — соціокультурна (етнічна). Тож можна припустити, що «ступінь лівопівкульності» (Л/П) в онтогенезі з віком має зростати.

Сучасна школа переоцінює роль лівої півкулі та логічного мислення у становленні мисленнєвої діяльності дитини. Правопівкульні ж інтуїція, ритм, створення образів, на жаль, недооцінюються, хоча й відомо, що саме ця півкуля пов'язана з розвитком творчого мислення дитини.

Провідні спеціалісти-нейропедагоги кажуть:

1) «Потрібно застерегти школу від лівопівкульного навчання. Воно виховує людей, не здатних до реальних дій у реальній ситуації.» (Н.Н. Трауготт);

2) «Навчаючи ліву півкулю, ви навчаєте лише ліву півкулю. Навчаючи праву півкулю, ви навчаєте весь мозок!» (І. Соньєр).

Домінантна ліва півкуля (аудіали). Дитина здатна до формального навчання, настирлива, відповідальна. Вона віддає перевагу індивідуальному навчанню, здатна сидіти за письмовим столом тривалий час, добре виконує шкільні завдання.

Основна сфера спеціалізації лівої півкулі — логічне мислення. Донедавна лікарі вважали цю півкулю домінантною, однак фактично вона домінує лише при виконанні таких функцій, як: обробка вербальної інформації; аналітичне мислення; буквальне розуміння слів; послідовне мислення; математичні здібності.

Домінантна права півкуля (візуали, кінестетики). Дитина любить неяскраве світло й тепло, не може довго сидіти без руху. Вона надає перевагу груповому навчанню, любить рухатися, торкатися предметів і брати їх. Основною сферою спеціалізації правої півкулі є інтуїція. Зазвичай її не вважають домінантною. Вона відповідає за виконання таких функцій: обробка невербальної інформації в символах та образах; паралельна обробка інформації (права півкуля може одночасно опрацьовувати багато різнопланової інформації, здатна бачити проблему в цілому, не застосовуючи аналіз)
Педагог повинен мати гнучкий стиль викладання, який містить безліч поведінкових реакцій, що впливають на зорову, аудіальну та кінестетичну сенсорні системи. Лише впливаючи на різні сенсорні системи, змінюючи тон голосу та модальність вживаних слів, вираз обличчя, жести, викликаючи певні емоції та хвилювання, можна досягти взаєморозуміння та особистісного контакту з кожною дитиною.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас