Ім'я файлу: Реферат. Сегеда П. ЕК-21. БЖД.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 17.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 17.12.2021
скачати
Пов'язані файли:
Реферат.docx
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет будівництва і архітектури
Кафедра охорони праці та навколишнього середовища
Реферат
на тему:
«Природно-техногенні та Соціально-природні небезпеки»
| Перевірив: | | | Виконав | ||
| Ст. викладач Стефанович Іван Станіславович | | ст. групи: | ЕК-21 | ||
| (посада, ініціали та прізвище) | | факультету інженерних систем та екології | |||
| 14.04.2021 | | | | | |
| (дата захисту) | | (підпис) | | Сегеда Павло Федорович | |
Київ – 2021 р.
План
Вступ.
Природно-техногенні небезпеки.
Соціально-природні небезпеки.
Висновки.
Список використаних джерел.
1.Вступ
Небезпека – це центральне поняття безпеки життєдіяльності яке являє собою явища, процеси, об’єкти, властивості, які здатні за певних умов завдати шкоди здоров’ю чи життю людини як прямо, так і згодом. Життєвий досвід людини показує, що шкоду людині може нанести будь-яка діяльність: робота на виробництві (трудова діяльність), різні види відпочинку, розваги та навіть діяльність, пов’язана з навчанням.
На протязі всього життя людину оточує велика кількість різноманітних небезпек. Технічний прогрес має за мету поліпшення умов проживання людей, зменшення енергоємності процесів виробництва, але водночас зі збільшенням видів різноманітного технічного устаткування зростає кількість небезпек, а їх використання потребує кваліфікованих працівників, які перш за все, мають знати правила техніки безпеки при використанні. Усяка діяльність людини є потенційно небезпечною.
За походженням небезпеки поділяють на такі групи:
— природні (тектонічні, топологічні, метеорологічні);
— техногенні (аварії та катастрофи з витоком хімічних і радіоактивних речовин, аварії на транспорті, пожежі та вибухи);
— соціально-політичні (політичні — тероризм, озброєні конфлікти, війни; соціальні — злочинність, бродяжництво, алкоголізм, тютюнопаління);
— комбіновані: природно-техногенні — кислотні дощі, пилові бурі, парниковий ефект, озонові дірки, утворення пустель, деградація лісів і ландшафтів;
соціально-природні — епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія, алкоголізм, бродяжництво, проституція;
соціально-техногенні — профзахворювання, виробничий травматизм.
2.Природно-техногенні небезпеки
До природно-техногенних небезпек належать і екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: руйнування озонового шару, посилення парникового ефекту, кислотні опади, забруднення Світового океану, зниження родючості ґрунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.
Парниковий ефект. Люди тисячоліттями намагались впливати на погоду, а тепер ми раптом опинились на порозі суттєвої зміни клімату, спричиненої людиною. Розглянемо цю проблему детальніше. Світлова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею Землі, перетворюється в теплову і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Але вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, інфрачервоне випромінювання поглинає. При цьому він нагрівається і в свою чергу нагріває атмосферу. Тобто чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%. У наш час люди збільшують концентрацію вуглекислого газу, коли вирубують ліси та використовують викопне паливо, внаслідок чого концентрація вуглекислого газу за XX ст. зросла приблизно на 20%, що може призвести до потепління. Якщо допустити збереження існуючих тенденцій, то до 2050року концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп’ютерні моделі різних кліматичних параметрів показують, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5-4,5°С. На перший погляд воно здається помірним. Але підвищення температури атмосфери на 4,5-5,50С вище її піків, які досягають 380С, може виявитись катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2-3 м. Це призведе до затоплення багатьох прибережних ділянок, де живуть мільйони людей. Вплив глобального потепління на опади і сільське господарство, вірогідно, виявиться ще сильнішим. Природні опади можуть скоротитися на 40%, літо стане більш спекотним, випаровування з поверхні Землі збільшиться, ґрунти пересохнуть…
Світова промисловість і транспорт настільки залежать від викопного палива, що в недалекому майбутньому значне надходження вуглекислого газу в атмосферу буде неминучим. Однак існують заходи зменшення вуглекислого газу в атмосфері, зокрема:
збільшення К.К.Д. використання пального на транспорті;
енергозбереження (виробництво електроенергії майже повністю базується на спалюванні викопного палива);
розробка і впровадження сонячних та інших екологічних джерел енергії;
припинення вирубки лісів, особливо тропічних;
організація та підтримка компаній, які висаджують дерева.
Усі ці дії сприяють вирішенню й інших природоохоронних завдань. Енергозбереження та розвиток альтернативних джерел енергії сприяють зниженню забруднення. Насадження дерев — метод охорони ґрунтів та водних ресурсів, підтримка біологічного різноманіття.
Руйнування озонового шару. Ультрафіолетове випромінювання (компонент сонячного випромінювання) проникає крізь атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК. Ми захищені від агресивного впливу ультрафіолетового випромінювання шаром озону в стратосфері на висоті 25 км від поверхні Землі. Цей шар зазвичай називають озоновим екраном. Необхідність його збереження не потребує доведення. Але деякі антропогенні забруднювачі його руйнують. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні десять років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові дірки. Крім збільшення ризику ракових захворювань, зменшення озонового шару навіть на 1% може, за даними ООН, призвести до того, що 100 тисяч осіб осліпне від катаракти.
Серйозну загрозу для озонового шару становлять хлорфторвуглеводні (фреони). Вони використовуються як холодоагенти в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах. Фреони застосовують також для очищення електронних пристроїв і виготовлення твердих полістиролових ізоляційних матеріалів. У деяких країнах їх використовують як носії в аерозольних балончиках.
І хоча існує домовленість між багатьма країнами про повну заборону виготовлення та застосування фреонів (Гельсінкі, 1989), проблема полягає в тому, що в існуючих холодильниках і кондиціонерах накопичено дуже багато фреонів: через їх звичайний поступовий вихід з ладу кількість фреонів в атмосфері буде збільшуватись ще довгі роки.
Кислотні опади. Дуже поширеним явищем стали кислотні опади. Кислотними називають будь-які опади — дощі, тумани, сніг, кислотність яких вища за нормальну. На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну в 10-1000 разів. Хімічний аналіз кислотних опадів вказує на присутність в них сірчаної та азотної кислот, які утворюються внаслідок сполучення оксидів сірки та азоту з парами чи краплинами води. Кислотні опади пов’язані насамперед з роботою вугільних електростанцій, транспорту і промислових підприємств.
Кислотні опади негативно впливають майже на всі екосистеми. У прісноводних озерах, річках, ставках показник рН звичайно складає 6- 7, і організми адаптовані саме до цього рівня. Коли середовище водних екосистем підкислене, практично всі організми швидко вимирають, якщо не від прямого впливу іонів водню, то через неможливість розмноження організмів. Додаткові збитки виникають у зв’язку з тим, що кислотні опади, проходячи крізь ґрунт, здатні вимивати алюміній та важкі метали, які досить токсичні для тварин і рослин. Зокрема, алюміній викликає аномалії розвитку та загибель ембріонів риб.
Під впливом кислотних опадів відбувається деградація лісів. Можливі наступні шляхи їх впливу на рослинність:
• порушення поверхні при прямому контакті;
• вимивання мінеральних речовин;
• вимивання алюмінію та інших токсичних елементів.
Спеціалісти занепокоєні тим, що вимивання кислотними опадами алюмінію та інших токсичних елементів може призвести до забруднення як поверхневих, так і ґрунтових вод.
Пилові бурі – це сильні вітри, які супроводжуються видуванням і підняттям у повітря часток ґрунту, пошкодженням посівів і піщаними заносами. Вони бувають у степових, напівпустинних територіях планети. Виникнення пилових бур зумовлено багатьма чинниками, серед яких головне місце посідають: сильний вітер (понад 10–15 м/сек), сухість і розпиленість верхнього шару ґрунту, відсутність або слабкий розвиток рослинного покриву на полях, наявність великих відкритих ділянок. Узимку до зазначених факторів додається відсутність снігового покриву, неглибоке промерзання і слабка цементація ґрунту. Пилові бурі і пов’язана з ними вітрова ерозія виникають і посилюються внаслідок діяльності людини, коли система землеробства або її окремі прийоми не відповідають особливостям ґрунтів і клімату даного району.
Виникають пилові бурі в Україні щорічно в різних районах, найчастіше в степовій зоні. Це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Типове явище у зораних степах, яке завдає значної шкоди сільському господарству. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься, бувають: * чорні (чорноземи); * бурі та жовті (суглинок, супісок); * червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки).
Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може тривати від 10 до 12 годин і порівняно рідко такі бурі тривають понад добу. Червоні бурі тривають довше – протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2 – 3 км, але найчастіше це – 1–1,5 км. У зимово-весняний період у центральних та південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.
Пилові бурі охоплюють великі площі. Так, площа поширення пилової бурі 1960 р. на Україні та прилеглих до неї районах досягла 1 млн. квадратних кілометрів. Висота підйому пилу, за даними авіарозвідки, перевершувала 1500 м. На околицях Одеси висота пилуватої хмари досягала 2400 м. Кількість видутого і переміщеного чорнозему становила 25 км3. Дуже сильними і тривалими були пилові бурі взимку 1969 р. За площею свого поширення і інтенсивністю вони перевершували всі попередні пилові бурі, які спостерігались в Україні у цьому столітті.
Наслідки пилових бур. В Україні щорічно виникають тисячі важких надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру, внаслідок яких гине велика кількість людей, а матеріальні збитки сягають кількох мільярдів гривень. Нині в багатьох областях України у зв’язку з небезпечними природними явищами, аваріями і катастрофами обстановка характеризується як дуже складна. Тенденція зростання кількості природних і особливо техногенних надзвичайних ситуацій, важкість їх наслідків змушують розглядати їх як серйозну загрозу безпеці окремої людини, суспільства та навколишньому середовищу, а також стабільності розвитку економіки країни. Для роботи в районі надзвичайної ситуації потрібно залучати значну кількість людських, матеріальних і технічних ресурсів.
Наслідки для господарства. Пилові бурі видувають верхній родючий шар ґрунту, заносять лісові смуги і залізничні колії піском, порушують телефонний зв’язок і нормальне постачання електроенергією господарств, пошкоджують житлові та інші приміщення тощо. Наслідки шкідливої дії пилових бур відчуваються впродовж багатьох років. В окремих випадках пилова буря за добу може здути шар ґрунту завтовшки 1–5 см. Зважаючи на те, що для відновлення одного сантиметра ґрунту в природних умовах треба близько 250–300 років, слід визнати, що пилова буря завдає ґрунтовому покриву непоправних втрат. Пилові бурі також перешкоджають нормальній роботі авіації. У листопаді 1962 р. ураганні вітри підняли в Аравійській пустині стільки пилу, що в Каїрі на кілька днів закрили аеропорт. Стояла справжня єгипетська темрява: людина не могла бачити навіть пальці витягнутої руки.
Основним і постійно діючим засобом боротьби з пиловими бурями є рослинний покрив – створення полезахисних лісових смуг різної конструкції та застосування певного комплексу агротехнічних робіт (безвідвальний обробіток ґрунту, оранка зі збереженням стерні, запровадження ґрунтозахисних сівозмін та ін.).
Людині, яка потрапила в пилову бурю, необхідно лягти з підвітряної сторони за будь-який високий предмет, який міцно тримається на землі – камінь, густий кущ тощо. Дихальні шляхи треба захистити тканинною пов’язкою від піску та пилу. Поруч з собою, під руку покласти закриту ємкість з запасом води.
Соціально-природні небезпеки
До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, алкоголізм, бродяжництво, проституція, тютюнопаління, наркоманія, тощо.
Алкоголь – це універсальна отрута, яка діє на весь організм. Особливо сильну шкідливу дію його відчуває високоорганізована система організму – головний мозок. Алкоголь нерівномірно розподіляється в тканинах тіла. Найбільше його поглинає головний мозок, тому що в нервових клітинах головного мозку є велика кількість ліпідів, у яких алкоголь розчиняється краще, ніж в інших середовищах.
У молодих людей судини мозку порівняно великого розміру (це потрібно для повноцінного живлення клітин, які ростуть), тому приплив крові до них більший. Зберігається алкоголь у головному мозку до 90 днів. При важкому отруєнні алкоголем гине декілька тисяч клітин сірої речовини головного мозку. І хоча їх у кожного з нас 17 млрд., таке марнотратство – недопустиме!
Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.
П’янство та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та моральної шкоди суспільству. Люди, як зловживають алкоголем, частіше хворіють, допускають брак в роботі, через них стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вуличного травматизму). Через провину п’яних водіїв все частіше трапляються дорожньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв’язок зі злочинністю – 96% правопорушень здійснюється особами в стані алкогольного сп’яніння.
Тютюнокуріння. Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов’язаними з широким розповсюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини. Серед них тютюнокуріння – основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн – фактор ризику більш ніж 25 хвороб.
Наведемо цифри та факти щодо куріння:
за оцінками ВООЗ близько третини дорослого населення світу (серед яких 200 мільйонів – жінки) курять;
кожного року в світі тютюн викликає 3,5 мільйонів смертей, або 1000 – щодня;
за прогнозами, глобальна тютюнова "епідемія" забере життя 250 мільйонів сучасних дітей та підлітків.
Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова тютюнового диму.
Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить близько 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, сірководень, чадний газ, радіоактивні речовини, тютюновий дьоготь тощо.
Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. У закритому приміщенні під час куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підраховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід зазначити, що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що й курець. У людини, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з’являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість.
Наркотики та наркоманія. Наркоманія в Україні, на думку спеціалістів, давно набула ознак епідемії. Кількість людей, які вживають наркотики, становить близько 900 тисяч. За даними Інтерполу, в Україні зареєстровано 65 тисяч розповсюджувачів наркотиків.
Дослідження показали, що середній вік початку прийому наркотиків — 13-15 років, а в деяких містах нашої країни він ще менший — 9-13 років. Середня тривалість життя людини після початку регулярного прийому наркотиків становить 7 років.
Наркомани рідко доживають до 30-річного віку. Вживати наркотики починають випадково, просто через цікавість. Молодь «знайомиться» з наркотиками на дискотеках і вечірках, в компанії з друзями. Головні причини вживання наркотиків: економічна криза, безробіття, проблеми в особистому житті.
Початкове вживання наркотиків пов'язане з релігійними та побутовими звичаями. Багато тисяч років тому наркотики почали використовуватись служителями різних релігій для досягнення стану містичного екстазу при виконанні культових обрядів та ритуалів.
Група експертів ВООЗ визначила наркоманію як „стан епізодичного або хронічного отруєння”, викликаний багаторазовим введенням наркотику. Комітет експертів ВООЗ розрізняє в наркоманії, як хворобі, два стани — залежність та звикання.
Психічна залежність — це форма взаємовідносин між наркотиком і особистістю, і ці взаємовідносини залежать як від специфічності ефекту наркотику, так і від потреб особистості, які цей наркотик задовольняє.
Фізична залежність — це стан адаптації, який виражається в явних порушеннях фізіології у разі припинення вживання наркотиків. Це явище перебуває в безпосередньому зв'язку з фармакологічною дією наркотику на живу клітину.
Наркотиком вважається кожна речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій і внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.
Людина і наркотик. Процес звикання до наркотику розвивається поступово протягом тижнів, місяців і навіть років, тому важко визначити межу часу, коли людина стає наркоманом. Але навіть незважаючи на термін виникнення залежності, життя наркомана зазнає кардинальних змін, коли це відбувається. Тоді всі його дії спрямовані на те, щоб дістати наркотики, які стають єдиною річчю на світі, що здатна принести йому задоволення. Сім'я, друзі, робота, навчання, їжа, секс, здоров'я — все це відходить на другий план. Усі наркомани, незважаючи на те, чим вони займаються, де живуть, скільки у них грошей, який рівень їх розумового розвитку, в цьому відношенні живуть однаково, їх перша думка одразу після пробудження — де і як дістати наркотик. Немає такої жертви, яку вони не змогли б принести заради наркотику. З часом наркомани перестають реагувати на інші види задоволення. Ніщо для них не може буди кращим за наркотичний «кайф» і ніщо не може бути страшніше за абстинентну кризу, тобто «ломку». В цей період наркоман здатний на вбивство, крадіжку, зраду аби тільки отримати мінімальну дозу наркотику. Усі дні життя наркомана, по суті, однакові.
Наркоманія — це важке захворювання, що завдає серйозної шкоди здоров'ю, призводить до деградації особистості, інвалідності й смерті в молодому віці.
Наркомани є найбільш небезпечною групою ризику захворювання на СНІД (серед хворих на СНІД 70% це наркомани).
Той, хто вживає наркотики, вже не може без них обійтись і з кожним днем все збільшує дози вживання. Наркоман стає рабом своєї звички. Розповсюджувачі наркотиків пропонують їх безкоштовно доти, поки людина не стає залежною від них. Потім вона приноситиме їм гроші й досить великі. Відсутність грошей штовхає наркоманів на злочин. Але самим головним є те, що тільки одиницям вдається вирватись з полону цієї хвороби, яка призводить до смерті в молодому віці.
Бродяжництво.
Це результат загибелі особистості, в чому часто винне суспільство, яке не може врахувати певних інтересів окремої людини, а також сім’я. Саме людина, яка не може знайти свого місця у суспільстві стає на шлях бродяжництва. Іноді це люди, які покинули власний дім. Причин може бути багато, але найчастіше з-за жорстокості, байдужості дітей, суспільства.
Статистика свідчить, що серед будь-якої суспільної спрямованості завжди існує контингент людей, який прагне до бродяжництва. В середньому він складає біля 5% від населення, що пов'язують з психічним станом особистості. Для суспільства - це втрата робочих рук, розуму. Часто такі люди ведуть асоціальний спосіб життя - крадіжки, розбій, переносять різні хворорби, поповнюють ряди наркоманів, алкоголіків.
Суспільству, державним органам слід більше приділяти уваги таким людям, забезпечуючи їх мінімумом засобів для життя – приміщенням для ночівлі, медичною допомогою, працевлаштуванням. Але це не значить, що потрібно тільки допомагати, треба і вимагати вести соціальний спосіб життя.
Проституція існувала, існує, і найшвидше, існуватиме в усіх країнах, незалежно від рівня культури та вжитих заходів проти неї. Упродовж багатьох століть це явище приваблювало увагу громадськості, сьогодні в період, коли увесь світ перебуває у полоні епідемії ВІЛ - інфекцій і венеричних хвороб, а проституція сприяє поширенню, ця проблема стає як ніколи актуальною. Також важливим є те, що більшість жінок починали свою «кар’єру» проститутки у підлітковому віці, що висвітлює проституцію саме як соціально-педагогічну проблему. До цього долучаються також проблеми, пов'язані з генофондом, з відтворенням здорового населення, оскільки для повії можливість народити здорову дитину істотно зменшується. Відбувається моральне падіння жінки: постійно наражаючись на приниження, вона втрачає сором, совість, віру, бридливість. Найчастіше проституція пов'язана з криміналом, наркобізнесом. Останнім часом побільшало дітей, котрі займаються проституцією, що зумовлює деградацію покоління. Практично в усіх країн світу сьогодні виникають суперечки легалізації чи заборони проституції. Всі ці нюанси вимагають рішення і глибокого вивчення цієї проблеми.
Слід зазначити, що в Україні на сьогоднішній день робота з жінками, які залучені до комерційного сексу, проводиться в контексті профілактики наркоманії, ВІЛ/СНІДу та інфекцій, що передаються статевим шляхом. Діяльність у цьому напрямку здійснюється в рамках підходу «Зменшення шкоди» і здебільшого спрямована на мінімізацію проблем, пов’язаних із проституцією, зокрема: розповсюдження венеричних захворювань, у т. ч. і ВІЛінфекції, соматичних хвороб, які супроводжують заняття проституцією та 18 ін’єкційне вживання наркотиків, насилля у середовищі секс-бізнесу, зв'язок проституції з іншими видами девіацій (вживання наркотиків, злочинність), небезпечна сексуальна поведінка тощо.
Потрібність проституції є спірним питанням у багатьох сучасних суспільствах. Незважаючи на те, що проституція розглядається як явище негативне та шкідливе, юридична оцінка цього соціального явища у різних країнах неоднозначна. В деяких із них існує заборона проституції, підкріплена юридичною відповідальністю: адміністративною або навіть кримінальною. В багатьох країнах кримінальна відповідальність встановлена лише за дії, які сприяють заняттям проституцією або залучення до неї. Вважаючись "найдавнішою" професією, вона часто розглядається як аморальне і навіть ганебне явище. Історія проституції бере свій початок з давніх-давен, коли священною проституцією займалися не заради вигоди, а з ритуальною метою. Протягом історії людства уряди постійно експериментували з регуляцією і дерегуляцією ринку секс-послуг, тобто забороною чи легалізацією.
Простих і радикальних засобів боротьби з проституцією поки-що не існує. Ще один шлях боротьби з проституцією, це – її легалізація , яка передбачає юридичне визнання нього заняття, як законного виду діяльності, який регулюється і охороняється законом, з обов’язковою видачою ліцензій, сплатою податків.В цілому в українському суспільстві переважає негативне ставлення до проблеми легалізації проституції. Групу противників легалізації проституції в Україні складають переважно представники старшого покоління, в той час як серед прихильників законодавчого дозволу секс-послуг переважають більш молоді респонденти. Боротися з проституцією як з соціальним явищем марно, але звести до мінімуму її негативні наслідки необхідно. Легалізація проституції в нашій країні призведе до зменшення кількості злочинів, полегшить медико-санітарний контроль, врятує повій від шантажу і домагань. Держава повинна контролювати проституцію. Контроль забезпечить дотримання прав людини, і крім усього іншого, принесе додатковий дохід в державний бюджет. А для початку – треба виробити нові підходи щодо сексуального виховання підростаючого покоління.
4.Висновки
У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, кислотні дощі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.
Порівнюючи природні та техногенні небезпеки, необхідно відзначити важливу обставину. Природні стихійні явища — це відхилення від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Природне середовище в цілому, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку, через те що загрожують здоров'ю та призводять до економічних збитків.
До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СШД, наркоманія та ін., тобто ті захворювання, які викликані патогенними мікроорганізмами і розповсюджуються у вигляді епідемій, епізоотій, а також захворювання, які проявляються внаслідок відповідних соціальних умов, так звані соціальні хвороби.
5. Список використаних джерел.
1. Основи екології. Посібник / За ред. Ковалевського А.В. – К., 2002.
2. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини, Київ, 2003
3. Безпека життєдіяльності /За ред. Я. 1. Бедрія. — Львів, 2000
4. Алкоголь і наркотики в Україні: 2000 рік / За ред. А. М. Вієвського. — К.: Наук. -метод, та клініко-реабілітац. центр з проблем хімічних залежностей МОЗ України
5. Діяльність громадських організацій з профілактики ВІЛ/СНІДу серед жінок секс-бізнесу: За результатами проекту «Створення мережі не- урядових організацій, які працюють із жінками секс-бізнесу в Україні» // О. Балакірєва, Л. Андрущак, М. Варбан та ін. – К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000