Підготував:Афендіков Олександр
Що таке САП?
- САП (системний амілоїдоз) - це рідкісне захворювання, яке пов'язане з утворенням амілоїду в різних органах та тканинах організму. Це небезпечне захворювання, оскільки амілоїд може пошкодити органи та тканини, що може призвести до смерті.
- Джерелом інфекції при сапі для людини є коні, рідше осли, мули. Велика рогата худоба в природних умовах на сап не хворіє. В 10% у коней хвороба перебігає гостро і закінчується загибеллю тварин від кількох днів до 2—3 місяців. В інших випадках хвороба в них перебігає хронічно і може тривати до кількох років. Сап, найчастіше — професійне захворювання: хворіють, звичайно, конюхи, ветеринарні та зоотехнічні працівники, ковалі, візники. Зараження людей настає внаслідок спілкування з хворими тваринами: збудники проходять через рот, зовнішні покриви, найчастіше через ушкоджену шкіру і слизові оболонки очей і носа. Людина від людини заражується рідко. Сприйнятливість людей до сапу дуже висока. Збудник сапу може використовуватись, як знаряддя бактеріологічного нападу.
- Збудник сапу, проходячи крізь вхідні ворота, утворює там специфічні запальні процеси, причому утворюються гранульоми, які згодом зазнають гнійного розпаду. Звідси збудники поширюються гематогенно, лімфогенно, іноді по бронхах, метастазуючи в різні органи та тканини, в цих місцях утворюються вузлики, що складаються з епітеліоїдних клітин і лейкоцитів: вузлики швидко некротизують і розпадаються. В гострих випадках виникає піємія з утворенням метастатичних абсцесів у м’язах, внутрішніх органах; уражуються опірні органи виникають остеомієліти, артрити, на шкірі — гнійничковий висип, крововиливи. При хронічному сапі утворюються проліферативні вузлики і абсцеси в легенях, селезінці, нирках, а також у шкірі, підшкірній клітковині, слизових оболонках, м’язах. Тривалі напноювальні процеси приводять до кахексії, амілоїдозу внутрішніх органів або до загострення септичного процесу.
- Симптоми САП можуть включати такі прояви, як втома, слабкість, зниження апетиту та збільшення маси тіла, біль у животі, запаморочення, покращення дихання та набряк. Оскільки симптоми САП можуть бути подібні до інших захворювань, діагноз САП може бути складним та потребувати ретельного обстеження.
- Інкубаційний період при гострому сапі дорівнює 1—5 дням. Розрізняють гострий і хронічний сап.
- Гострий сап характеризується гарячкою, м’язовими болями, розбитістю. У воротах інфекції утворюються червона папула, оточена зоною почервоніння. Згодом папула перетворюється на геморагічну пустулу, яка за 1—2 дні проривається з утворенням виразки з підритими краями та «сальним» дном. Нерідко виникає регіонарний лімфангоїт та лімфаденіт. На 5—7 дні гарячка підсилюється, на шкірі з’являються множинні папули з наступним їх перетворенням у геморагічні везикули і пустули: вони виникають і на слизових оболонках з перетворенням у виразки. При локалізації висипів у носовій порожнині виділяється слизово-гнійна або сукровична рідина. Такі зміни виникають також у ротовій порожнині, рідше на кон’юнктиві очей. Утворюються абсцеси в м’язах особливо литкових. В легенях — повзучі плевропневмонії. М’язові абсцеси самовільно прориваються з утворенням нориць Порушується серцево-судина діяльність, ослаблюються серцеві тони, виникає колапс. Печінка і селезінка збільшені. За 1 - 2 тижні, як правило, настає смерть.
- Хронічний сап характеризується повільним розвитком проявів хвороби зі зміною ремісій і загострень. На шкірі утворюються множинні пустулки, які перетворюються у виразки, в м’язах «холодні» абсцеси, які прориваючись, утворюють нориці, що довго не загоюються. Часто виникає зливна повзуча абсцедуюча плевропневмонія, остеомієліти, гнійні артрити. Хвороба триває до 2-3 років і в 50% випадків закінчується смертю від кахексії.
- Найчастіше користуються серологічними методами дослідження (реакціями зв’язування комплементу і конглютинації). Користуються також біопробою — введенням патологічного матеріалу самцям морських свинок (інтраперитонеально). Через кілька днів у тварин виникає скротальний феномен (феномен Штрауса). Можна ставити для діагностики сапу шкірну пробу (як при реакції Пірке). Виділення культури збудника шляхом посіву патологічного матеріалу на картоплю, гліцеринові агар і бульйон провадять рідко
- Захворювання важко піддається лікуванню. За будь-якої його форми необхідна госпіталізація. Для лікування застосовують антибактеріальні препарати (сульфаніламіди), проводиться вливання кристалоїдних та колоїдних розчинів. Як симптоматична терапія призначають знеболювальні, серцево-судинні препарати. Абсцеси потребують хірургічного втручання.