Ім'я файлу: Поліомієліт.docx
Розширення: docx
Розмір: 28кб.
Дата: 25.02.2020

ПОЛІОМІЄЛІТ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА

Що це за захворювання і чим воно небезпечне?

Поліомієліт – це гостре інфекційне захворювання людини  вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту. Найнебезпечніший з них – дикий поліовірус, який сприяє розвитку гострого паралітичного поліомієліту. При тяжких формах перебігу захворювання характеризується ураженням сірої речовини спинного мозку та інших відділів центральної нервової системи з розвитком атрофічних паралічів та парезів кінцівок і тулуба.

Назва хвороби походить від латинських коренів: polios – сірий, myelos – спинний мозок. Суфікс - іт вказує на те, що це запалення. У нервовій системі при поліомієліті уражається сіра речовина спинного мозку, тобто самі нервові клітини (біла речовина – їх відростки, які проводять нервові імпульси.). В першу чергу страждають передні відділи стовбура спинного мозку, рідше – дихальний центр в підкірковому ядрі головного мозку  і лицьовий нерв.

Найбільший ризик зараження мають діти до 5-ти років, які не щеплені проти цієї інфекції. Але поліомієліт може  зустрічатися і у дорослих людей. Причому, за деякими відомостями, для дорослих характерні більш важкі, небезпечні форми. Найбільша вірогідність захворіти припадає на літньо-осінній період.

Поліомієліт знайомий  лікарям дуже давно, але описаний лише 70 років тому.  У поширенні поліомієліту ретроспективно виділяють декілька періодів. До середини  ХІХ ст.  це захворювання зустрічалось переважно у вигляді спорадичних (поодиноких) випадків у країнах Європи і Америки. Наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст. виникають епідемії в різних країнах Європи, Америки, Північної Африки, які уражають тисячі і десятки тисяч людей. При цьому близько 10% хворих вмирало і близько 40% ставали інвалідами.

У середині ХХ ст. поліомієліт набуває епідемічного поширення майже у всіх країнах, стає однією з найактуальніших проблем охорони здоров’я у світі.

Після впровадження вакцинопрофілактики (1955 – 1965 рр.) поширення поліомієліту і захворюваність почали спадати і він став інфекцією, яку можна контролювати.

За інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) з 1988 року число випадків захворювання на поліомієліт у світі зменшилось більш, ніж на 99% (з 350 000 випадків до 223 випадків, які зареєстровано в 2012 році). Таке зменшення стало результатом глобальних зусиль по ліквідації цієї хвороби. В 2014 році лише три країни (Афганістан, Нігерія, Пакистан) у світі залишаються ендемічними з поліомієліту, в той час як в 1988 році таких країн було більше 125. Але виділення дикого вірусу поліомієліту І типу із стічних вод в Ізраїлі і Єгипті (2013 рік), реєстрація випадків поліомієліту, викликаного диким  вірусом І типу в Афганістані та Пакистані  (44 випадки станом на вересень 2015 року), свідчать про те, що зберігається ризик завезення і розповсюдження дикого поліовірусу по світу.

 У 2015 році не благополучна ситуація з поліомієліту склалася і в Україні. За повідомленням Європейського регіонального бюро ВООЗ, в Україні підтверджені  два випадки виявлення циркулюючого вакцино спорідненого поліовірусу (cVDPV1). Ці випадки мають генетичну подібність, що свідчить про активну передачу поліовірусу   (cVDPV1) в Україні. Штам був виділений у двох дітей в Закарпатській області. На час початку паралічу одній дитини було 4 роки, другій – 10 місяців. Обидві дитини не вакциновані проти поліомієліту. На щастя в обох випадках захворювання закінчилось одужанням дітей  та повним відновленням функцій уражених кінцівок.

Збудник захворювання – вірус поліомієліту. Це кишковий вірус, відноситься до роду ентеровірусів. За антигенною будовою виділяють 3 серологічних типи вірусів поліомієліту ( І, ІІ, ІІІ), які розрізняються ступенем нейровірулентності.  Так, майже всі епідемії поліомієліту зумовлені штамами І типу, як найбільш вірулентними. Поліовіруси ІІ типу спричинюють в основному спорадичні випадки хвороби, віруси ІІІ типу – субклінічні форми хвороби.

Віруси поліомієліту є найстійкішими серед ентеровірусів. Вони зберігають свою життєдіяльність протягом декількох місяців при +40С в каналізаційних водах і фекаліях, до 3-4 місяців в стічних водах, на овочах і в молоці. Цей термін подовжується, якщо вірус заморозити.  Він не чутливий ні до антибіотиків, ні до будь-яких хіміопрепаратів.  Високі температури і сонячне світло він переносить погано, при кип’ятінні гине. Під час прогрівання при 50…550С протягом 30 хв. вірус інактивується, а кип’ятіння знешкоджує його протягом декількох секунд.     

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

Основним джерелом збудника поліомієліту є інфіковані люди (хворі чи вірусоносії). Хворі найбільш заразні в перші дні хвороби, коли вірус розмножується в носоглотці і виділяється при експіраторних актах (кашель, чхання, під час розмови) у повітря. Вірус виділяється із слизу носової частини глотки через 30-40 годин після зараження, на 3-у добу – з випорожненнями. В носовій частині глотки його можна виявити протягом 7-10 днів. Основна маса збудника виділяється в навколишнє середовище з екскрементами кишок протягом 4-7 тижнів і навіть місяців (до 4-х місяців).

Висока частота здорового носійства і тривалість його створюють більшу епідеміологічну небезпеку порівняно з випадками, коли хворих виявляють та ізолюють.

Небезпечним є те, що зустрічається багато (99%) стертих форм захворювання, які сприймаються як «кишковий грип». А от у тих, хто заразиться від цих хворих, може виникнути параліч. Крім того, у деяких вірусоносіїв взагалі немає ніяких симптомів, вони відчувають себе здоровими і при цьому виділяють небезпечний вірус у навколишнє середовище.

Для поліомієліту характерні два механізми передачі збудника: фекально-оральний та повітряно-крапельний.

У перші дні захворювання чи вірусоносійства реалізується повітряно-крапельний шлях  передачі. Катаральні явища у верхніх дихальних шляхах  і пов’язані з ними експіраторні акти  сприяють значному поширенню вірусу поліомієліту.

Проте, основне значення в епідемічному процесі має фекально-оральний механізм передачі (вірус потрапляє в організм через рот і розмножується у кишківнику).  Тривале виділення збудника з фекаліями, його висока концентрація в них і стійкість сприяють реалізації цього шляху. Забруднені ентеровірусами об’єкти навколишнього середовища (вода, харчові продукти, руки, предмети побуту) можуть стати чинниками передачі збудника. Поліовіруси можуть поширюватись через забруднені продукти харчування, предмети побуту (іграшки, носові хустинки, одяг, постільну білизну), брудні руки, інфіковану воду. Механічним переносником збудника можуть бути мухи. 

До умов, що сприяють поширенню поліовірусів, відносять не благоустрій території, відсутність водопроводу, каналізації, скупченість населення, порушення санітарно-гігієнічних норм.

Що відбувається при зараженні вірусом  поліомієліту?

Протягом перших 5-12 днів протікає прихований період (від зараження до перших проявів). Іноді він триває до 1 місяця.

Вірус поліомієліту потрапляє в організм через дихальний або травний тракт, розмножується на слизовій кишечнику чи органів дихання, потім проникає в лімфовузли, а із них в кров. Після цього він проникає в усі органи і системи, переважно в спинний мозок, де найчастіше вражає сіру речовину передніх відділів спинного мозку. Вірус поліомієліту здатний проникати і в головний мозок.  Уражені вірусом поліомієліту нервові клітини гинуть. Але через декілька днів активне розмноження вірусу в спинному мозку призупиняється. Паралічі виникають при загибелі 3/4 клітин на даній ділянці мозку. Потім загиблі клітини заміщаються рубцем, який, звичайно, функціонально їх замінити не може. Іноді уражається і серце: відбувається запалення м’язових клітин серця – міокардит. Після перенесеного поліомієліту розвивається стійкий імунітет до нього, який зберігається все життя.
Ознаки поліомієліту.

Клінічні прояви поліомієліту різноманітні (поліморфні). У понад 90% інфікованих осіб інфекція протікає безсимптомно, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції або гострої кишкової інфекції, у  1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у 1-10 з кожних 1000 сприйнятливих до захворювання осіб (0,1-1,0 %) розвивається паралітична форма хвороби з ураженням мотонейронів клітин переднього рогу спинного мозку з наступним стійким випадінням їх функцій, розвитком незворотних паралічів і парезів (зазвичай ніг або рук). 5-10 % із числа таких паралізованих помирають в результаті паралічу дихальної мускулатури.

При нетипових формах симптоми схожі на «кишковий грип». Зазвичай захворювання починається з симптомів загально-інфекційного синдрому: висока температура, головний біль, біль у горлі, нежить, тошнота, блювота і проноси, напруження м’язів шиї і біль в кінцівках. Одужання навіть без лікування настає через 3-7 днів.

Типова паралітична форма зустрічається в одному випадку зі ста (0,1-1,0%). Перші дні симптоми ті ж, що і при нетипових формах, але більш виражені: вище температура, сильніше пронос і т.п. Потім на 2-4-ий  день температура знижується. Але за цим виникає повторне підвищення температури – вже до більш високих цифр. З’являються різкий головний біль, сильні болі в спині і кінцівках, дуже підвищена чутливість шкіри, характерна загальмованість,  млявість, сонливість, малорухливість. Розвиток гострих в’ялих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів. Частіше страждають проксимальні відділи кінцівок, парези і паралічі мають асиметричне «мозаїчне» розташування, спостерігається знижений тонус м’язів, уражаються м’язи ніг, рук, тулуба, відмічається зміна постави, знижені сухожильні рефлекси, чутливість збережена, швидкий розвиток атрофії м’язів. Бувають посмикування дрібних м’язів, судоми, тремтіння пальців рук, підвищена пітливість.

Щоб вчасно запідозрити поліомієліт, батькам треба звертати особливу увагу на поведінку дитини. Насторожувати має те, що дитина незвично тиха і загальмована. Мляво реагує на звернені до неї слова і весь час ніби дрімає. Найчастіше вражаються ноги, рідше руки, тулуб, шия. Можуть порушуватися ковтання, мова, дихання, серцева діяльність. Дитина починає говорити невиразно, попірхується при спробі пити або їсти, може перестати дихати. Ці форми бувають порівняно рідко, але вони дуже небезпечні для життя. Іноді уражається лицьовий нерв – в цьому випадку обличчя  стає асиметричним.  Якщо вірус проникає на високі рівні спинного мозку і захоплює центр контролю дихальної системи, це може призвести до зупинки дихання і смерті. Паралітична стадія може тривати близько двох тижнів.

Відновлення триває до трьох років, спочатку швидко, потім повільніше. А залишкові явища можуть зберегтися на все життя у вигляді паралічів, атрофії м’язів (уражені м’язи менші за обсягом і слабші), контрактури (нерухомість кісток у суглобах), деформації кінцівок.

Профілактика поліомієліту.

Найбільший ризик зараження мають діти до 5 років, які не щеплені проти цієї інфекції. З метою профілактики захворювання дітям необхідно робити профілактичні щеплення, які входять до Національного календаря щеплень. Календарем передбачена вакцинація дітей проти поліомієліту у віці 2 міс., 4 міс., 6 міс., з наступною ревакцинацію у віці 18 міс., 6 років та 14 років.

Міністерство охорони здоров'я України у відповідь на спалах поліомієліту, що стався в країні у 2015 році,  та з метою припинення циркуляції вакцино споріднених поліовірусів підготувало План заходів МОЗ України щодо імунізації населення від поліомієліту. Основним заходом, передбаченим Планом, є проведення 3-х  раундів додаткової вакцинації дітей.

Щеплення оральною поліомієлітною вакциною є єдиним ефективним засобом  для припинення  розповсюдження поліовірусу.

Крім того, батькам дітей, які не вакциновані проти поліомієліту, не рекомендується брати їх із собою у подорож до країн – ендемічних по поліомієліту.

Велике значення у попередженні поліомієліту відіграє дотримання правил особистої гігієни. Слід частіше мити руки з милом. Вживати тільки кип’ячену або спеціальну воду для пиття (бутильовану). Свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням необхідно ретельно мити під проточною водою і ополіскувати кип’яченою або бутильованою водою.

У подорожах по інших країнах необхідно приймати їжу тільки у визначених пунктах харчування, де використовуються продукти гарантованої якості промислового виробництва. Пити лише бутильовану або кип’ячену воду, а напої і соки – промислового виробництва. Не можна купувати лід для охолодження напоїв і продукти у продавців вуличної торгівлі, вживати страви традиційної національної кухні, продукти з простроченим терміном зберігання, які не пройшли гарантовану технологічну обробку. Купатися туристам дозволяється лише в басейнах і спеціальних водоймах. При купанні у відкритих водоймах вода не повинна потрапляти в рот.

Щоб попередити зараження дитини на поліомієліт необхідно: обов’язково дотримуватися графіку профілактичних щеплень; уникати контакту з особами, що перебували в країнах ендемічних по поліомієліту та відвідування країн ендемічних по поліомієліту; навчити дітей мити руки з милом; провітрювати приміщення декілька разів на день; проводити вологе прибирання оселі; пити тільки кип’ячену або бутильовану воду, їсти тільки добре вимиті овочі та фрукти.

Якщо дитина захворіла на поліомієліт.

При появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно звернутись до лікаря.

Хворого необхідно госпіталізувати до дитячої інфекційної лікарні або дитячого інфекційного відділення, виділити йому окремий посуд, рушники, предмети особистої гігієни.

У приміщеннях, в яких перебувала хвора дитина, необхідно провести вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів.

Прогноз

Летальність під час епідемій досить висока. Причиною смерті зазвичай бувають дихальні розлади при бульбарних формах або висхідних паралічах, коли до процесу залучаються міжреберні м'язи і діафрагма. Смертність стала значно нижча при використанні штучної вентиляції легенів. При припиненні прогресу паралічів можливе одужання. Сприятливою ознакою є наявність довільних русі, рефлексів і скорочень м'язів, що викликаються стимуляцією нерва впродовж 3 нед після розвитку паралічів.

Поліпшення, що почалося, може тривати впродовж року. іноді і більше. Проте прояви периферичних паралічів і парезів, що зберігаються, можуть вести до інвалідизації хворих.

При підозрі на поліомієліт необхідно негайно створити хворому повний спокій, оскільки фізична активність в препаралитической стадії підвищує ризик розвитку важких паралічів. Можна виділити три категорії хворих (без респіраторних і бульбарних паралічів; з респіраторними паралічами, але без бульбарних; з бульбарними порушеннями) і залежно від цього проводити лікування. При лікуванні хворих без дихальних порушень показано внутрішньом'язове введення рибонуклеази, а також сироватки реконвалесцентів.

У гострій стадії дають достатню кількість рідини. Спинномозкова пункція потрібна для діагностичних цілей, а також вона може зменшити головний біль і болі в спині. Анальгетики і седативні препарати (діазепам) використовуються для полегшення болю і зменшення занепокоєння. Єдина допустима форма активності – легкі пасивні рухи. Антибіотики призначають тільки для профілактики пневмонії у хворих з дихальними розладами.

Лікування після розвитку паралічів ділиться на етапи:

  • у гострій стадії при болях і підвищеній чутливості м'язів (3-4тиж.);

  • у стадії одужання при тривалому поліпшенні м'язової сили (6 мес-2 року);

  • у резидуальній стадії (рухові розлади залишаються).

У гострій стадії основна мета – не допустити розтягування уражених м'язів і контрактури антагоністів, що може привести до тривалого лікування. Хворий повинен лежати в м'якому ліжку, кінцівки повинні знаходитися в такому положенні, щоб паралізовані м'язи були розслаблені (а не розтягнуті) за допомогою подушок і мішків з піском. При одужанні дуже важливі фізичні вправи, які хворий виконує із сторонньою допомогою, у ванні або в апаратах з підтримкою лямок і ременів.

У пізніх стадіях за наявності контрактур роблять тенотомію або інші хірургічні втручання. Призначають прозерин, дібазол, вітаміни, метаболічні засоби, фізіотерапію.

При дихальній недостатності іноді впродовж тижнів і навіть місяців потрібна ІВЛ.

При бульбарному паралічі основна небезпека – попадання рідини і секрету в гортань. Труднощі годування хворих посилюються дисфагією. Важливе правильне положення хворого (на боці), причому кожні декілька годин його слід повертати на інший бік; ножний кінець ліжка піднімають на 15°. Цю позу можна міняти для відходу або інших цілей, але ненадовго. Секрет видаляють відсмоктуванням. Через 24 г голодування слід годувати хворого через назогастральний зонд.

Висновки
Дотримання календаря щеплень, а у разі необхідності додаткова вакцинація цілком звільнили від поліомієліту більшість світу. Вірусу поліомієліту не стало у Європі, Америці та Західно-Тихоокеанському регіоні (Україна є офіційно вільною від нього з 2002 р.). Донедавна вірус циркулював лише у чотирьох країнах Африки та Азії. І раптом – поліомієліт у Таджикистані. За останніми даними, у цій країні захворіло майже півтори сотні дітей, з яких десятеро померли. Найгірше, що, попри карантин на кордонах та інші застережні заходи, поліомієліт уже дістався Росії (його випадки реєстрували у Москві), від якої до України зовсім близько. Ситуацію ускладнює той факт, що останніми роками значний прошарок дітей не є вакцинованими.

Батьки, яким не байдуже здоров’я і життя своїх дітей, мають усвідомити необхідність вакцинації. Альтернативи їй немає. Дуже важливо, щоб дитину щепили у визначений час. Якщо терміни вакцинації відкладати або якесь із календарних щеплень пропустити, виникають умови для підвищення ризику інфікування. Надолужити пропущене цілком можна. Головне, не зволікати і звернутися до дільничного педіатра, який визначить індивідуальний графік щеплень. Захворювання на поліомієліт важке і небезпечне. Тому проведення заходів по недопущенню його розвитку і зараження їм надзвичайно важливе.

Перше правило проведення масової вакцинації – швидкі темпи, внаслідок чого, за короткий час отримують широкий імунний прошарок. Якщо, вакцинацію дітей у віці до 3 років провести у 90%, поліомієліт буде знищений. На даний момент, ще не до кінця відомі і вивчені терміни, необхідні для ревакцинації.

Вчені з’ясували, що єдиним надійним захистом від зараження вірусом поліомієліту є щеплення. Було розроблено дві вакцини : «живу», яку у вигляді крапельки капають дітям у рот, та інактивовану, де вірус поліомієліту цілком вбито. Нею роблять перші два щеплення немовлятам та вакцинують ослаблених дітей.

Основною причиною, чому батьки відмовляються від щеплень, є недовіра до української медицини. Батьки нарікають на неякісну вакцину та побоюються побічних ефектів від препарату.

Раніше поліомієліт вважався дитячою хворобою. Однак зараз у зв'язку з екологічними проблемами імунітет дає збій, і можливим є захворювання дорослих. Але вірогідність цього дуже низька, тому вакцинація дорослих недоцільна.

Під час роботи ми дійшли висновку, що більшість ліцеїстів майже не проінформовані про цю небезпечну хворобу. У зв’язку з цим ми пропонуємо посилити профілактичну та просвітительську роботу у ліцеї (провести класні години - профілактичні бесіди, позакласні заходи у рамках тижня охорони здоров’я, випустити роз’яснювальні буклети тощо)
скачати

© Усі права захищені
написати до нас