8 процесі створення нового продукту та доведення його до освоєння у виробництві або іншій сфері діяльності [12, с. 64].
Залежно від ролі участі в інноваційному процесі, учасників інноваційної діяльності можна підрозділити на суб'єкти інноваційної діяльності, суб'єкти, що забезпечують інноваційну діяльність, і суб'єкти, що регулюють інноваційну діяльність.
Суб'єктами, регулюючими інноваційну діяльність, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Вони встановлюють загальні напрями інноваційної діяльності, стверджують інноваційні проекти і програми, виробляють основні принципи розвитку інноваційної діяльності в сфері науки і наукового обслуговування, стверджують форми державної звітності, засновують і реєструють організації, що реалізують інноваційні проекти і т.п.
Суб'єктами, які забезпечують інноваційну діяльність, є юридичні та фізичні особи, які надають фінансові, інформаційні, маркетингові, патентно- ліцензійні, лізингові та інші послуги суб'єктам інноваційної діяльності. Органи та організації, створювані для цілей сприяння розвитку підприємств у науково- технічній та впроваджувальній сферах, координації інноваційної діяльності, її підтримки та фінансування можуть створюватися як постійно діючі, так і для виконання тимчасових функцій. Суб'єктами інноваційної діяльності можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які безпосередньо беруть участь у процесі створення інновацій [20, с. 62]. На нашу думку, до учасників інноваційної діяльності потрібно віднести ще споживачів інновацій, які здійснюють прийомку, оцінку та висувають нові вимоги до результатів інноваційної діяльності, та, по суті, є індикаторами
інноваційного розвитку. Крім того, потрібно виокремити ще учасників, які стимулюють інноваційну діяльність, зокрема конкурентів. До суб’єктів що беруть участь в процесі створення інновації та самостійно його використовують віднесено інноваційні підприємства, до суб’єктів, що беруть участь в процесі впровадження інновації в власне виробництво або іншу сферу своєї діяльності - підприємства-споживачі, до

9 суб’єктів, що беруть участь в процесі споживання інновації - суспільство та держава. Одним з чинників організаційно-правових форм інноваційних відносин, що складаються між їх учасниками, є комерціалізація цих відносин. У зв’язку з
її поширенням виникають малі і середні підприємства – учасники процесу комерціалізації, які швидко розвиваються і, на відміну від науково-дослідних
інститутів, реалізують свою продукцію самостійно або через посередників.
З’являються також колективи винахідників і винахідники-одинаки, що складаються в основному з молодих учених, які з якихось причин
―відокремилися‖ від науково-дослідних інститутів або підприємств, часто мають велику кількість розробок, але нездатні довести їх до ринкового застосування. Виникають також такі учасники правовідносин як покупці
інновацій, посередники між розробниками та кінцевими покупцями
інноваційного продукту та консультанти. До покупців інновацій відносяться:
– великі і середні фірми будь-якої форми власності. Вони повністю фінансують створення і просування інновацій з метою їх подальшого випуску або впровадження у власне виробництво;
– великі і середні фірми будь-якої форми власності, бажаючі і здатні купити готовий інноваційний продукт [6, с. 174].
Відповідно до Закону України Про інноваційну діяльність» об`єктами
інноваційної діяльності виступають:
- інноваційні програми і проекти;
- нові знання та інтелектуальні продукти; виробниче обладнання та процеси;
- інфраструктура виробництва і підприємництва; організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру і якість виробництва і (або) соціальної сфери;
- сировинні ресурси, засоби їх видобування і переробки; товарна продукція;

10
- механізми формування споживчого ринку і збуту товарної продукції.
Інноваційний продукт – результат науково-дослідної і (або) дослідно- конструкторської розробки (нові конкурентноздатні товари чи послуги), що відповідає вимогам Закону України Про інноваційну діяльність» [2].
Інноваційний продукт є результатом виконання інноваційного проекту і науково-дослідною і (або) дослідно-конструкторською розробкою нової технології (в тому числі - інформаційної) чи продукції з виготовленням експериментального зразка чи дослідної партії. Інноваційний проект – комплект документів, що визначає процедуру і комплекс усіх необхідних заходів (у тому числі інвестиційних) щодо створення і реалізації інноваційного продукту і (або) інноваційної продукції. Будь-який інноваційний проект передбачає участь таких безпосередніх економічних агентів: розробник
(власник) змісту проекту інвестори, що здійснюють фінансування розробки і реалізацію проекту підприємство (підприємства), на покращення діяльності яких спрямований інноваційний продукт споживачі продукції. В основі
інноваційного процесу лежить створення, впровадження і поширення
інновацій, необхідними властивостями яких є науково-технічна новизна, практичне їх застосування і комерційна реалізованість з метою задоволення нових суспільних потреб. Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження інновації, коли стає зрозуміло, в якій мірі вона задовольняє потреби ринку [28, с. 16].
1.3. Державне регулювання інноваційної діяльності Роль держави в регулюванні інноваційних процесів є визначальною і значно впливає на ділову активність підприємств. Перспективними напрямами регулювання інноваційного розвитку підприємств в Україні повинні бути:
- удосконалення основ інноваційної політики у всіх галузях, зокрема в промисловості. Доцільно розробити стратегію інноваційного розвитку з урахуванням видів на напрямів діяльності;