Ім'я файлу: Практичне_заняття_5_Мови_світу_та_їх_класифікація_.doc
Розширення: doc
Розмір: 269кб.
Дата: 13.11.2023
скачати
Розширення: doc
Розмір: 269кб.
Дата: 13.11.2023
скачати
Практичне заняття 5
"Мови світу та їх класифікації"
Проведення на початку заняття бліц-тесту за матеріалами лекцій і долекційного читання
Зміст семінарського заняття
Лінгвістичний компаративізм: поняття, напрями дослідження.
Лінгвістична компаративістика — така наука, яка порівнює мови з метою зрозуміти, чи вони споріднені одна одній.
Лінгвістичний компаративізм виступав в 19 ст. у вигляді двох напрямків. По-перше, це історико-генетичний напрям (порівняльно-історичне мовознавство, компаративістика у вузькому сенсі), обов'язково враховує при порівнянні мов фактор часу, а також найчастіше і фактор простору. По-друге, це напрямок типологічний, що певною мірою відволікається від факторів часу і простору, в яких існують мови.
Генетичний і типологічний підходи перетиналися в діяльності одних мовознавців, у діяльності ж інших або акцентувалася тільки порівняння заради з'ясування загальних і розпізнавальних ознак мов, або увага зосереджувалася на пошуку шляхів походження та розвитку мов.
2. Порівняльно-історичне мовознавство як провідний напрям у мовознавстві ХІХ ст.
Порівняльно-історичне мовознавство — один з основних напрямів лінгвістики, головною метою якого є вивчення споріднених мов з допомогою порівняльно-історичного методу.
Поступово починає формуватися уявлення про спорідненість семітських, германських, романських, словянських мов. Основоположники пор-істор мов-ва є: Франц Бонн - уперше розробив заг теорію пор-істор м-ва,увів термін індо-європ мови; Я.Грімм - написав першу пор-істор граматику герман.мов; Расмус Раска - вважав що всі індоєвроп мови походять від мертвої і незафіксованої фракійської мови сліди якої зберегла давньогрецька мова; О.Востоков - виявив спорідненість словянських мов,перша праця з істор фонетики словян групи індоєвроп мов.
3. Принципи та методи порівняльно-історичних досліджень.
Порівняльно-історичний метод – сукупність прийомів і процедур історико-генетичного дослідження мовних сімей і груп, а також окремих мов для встановлення закономірностей їх розвитку.
Порівняльно-історичному методові відповідає певна теорія мови, основний зміст якої зводиться до таких чотирьох положень:
1) порівняння мов виявляє їх спорідненість, тобто походження від одного джерела - мови-основи (прамови);
2) за рівнем спорідненості мови об'єднуються в сім'ї, групи і підгрупи;
3) відмінності споріднених мов можуть бути пояснені тільки безперервним їх розвитком;
4) зміни звуків у споріднених мовах мають чіткий закономірний характер, через що корені та флексії є стійкими впродовж тисячоліть, що дає можливість встановити (реконструювати) архетипи.
Порівняльно-історичний метод був і залишається найважливішим інструментом установлення спорідненості мов і пізнання їх історії. Найважливішою процедурою порівняльно-історичного методу є реконструкція звуків і морфологічних архетипів, яка здійснюється за допомогою встановлення відповідників на всіх рівнях мови.
Цей метод ґрунтується на наукових прийомах відтворення (реконструкції) не зафіксованих писемністю наявних у минулому мовних фактів шляхом планомірного порівняння відповідних пізніших фактів двох чи більше конкретних мов, відомих за писемними пам'ятками або безпосередньо за їх уживанням у мовленні. Складається з порівняння мовних явищ (причому для цього залучають тільки споріднені мови) і їх розгляду в історичному аспекті.
4. Чинники розвитку мови: зовнішні і внутрішні. Загальна характеристика мов світу.
Розвивається мова за своїми законами, які мають об'єктивний характер, тобто не залежать від волі людей. Усі зміни в мові зумовлені зовнішніми і внутрішніми причинами.
Внутрішні причини мовних змін закладені в мові.
Це протилежні начала, суперечності, боротьба між
якими призводить до змін. Ще в. фон Гумбольд наголошував на тому, що антиномії, внутрішня суперечливість вважаються внутрішнім джерелом динаміки живої мови. Серед цих суперечностей
(антиномій) основними є такі:
1) антиномія позначувального і позначуваного.
План вираження (позначувальне) і план змісту (позна-
чуване) мовного знака перебувають у стані нестійкої
рівноваги, що отримало в мовознавстві назву асиметричного дуалізму мовного знака, суть якого полягає в тому, що позначувальне (позначення) прагне мати інші функції, а позначуване (значення) прагне виразитися іншими засобами. Це
зумовлює розвиток багатозначності й омонімії, з
одного боку, і синонімії — з іншого;
2) антиномія норми і системи. Не все потенційно
закладене в структурі мови дозволяє норма.
Наприклад, у мовленні дітей, які утворюють похідні слова за
продуктивними словотвірними моделями,
трапляються такі оказіоналізми, як малюваю, випру, догну, що
приведені у відповідність до їх твірних основ
малювати, випрати, догнати. Боротьба між нормою і системою
призводить до змін, які полягають у тому, що
заборонена форма стає нормативною. Ще недавно в
українській мові, як тепер у російській, слово пальто
належало до невідмінюваних іменників, однак у мовленні
пересічних носіїв мови воно змінювалося. Нині
відмінювання іменника пальто є кодифікованою нормою.
3) антиномія мовця і слухача. Мовець намагається
скоротити і спростити мовлення (усічує слова, вживає
еліптичні конструкції тощо), тоді як слухач потребує
якомога повнішого виражання думки, інколи й
надлишкової інформації. Внаслідок такої антиномії
змінюється форма слів, їх категоріальне значення (спаси
бо(і)г —> спасибі, автомобіль —> авто, телевізор —> те-
лик, метрополітен —> метро). Тенденція до економії мовних засобів і зусиль
мовців простежується на всіх рівнях мови.
4) антиномія інформаційної та експресивної
функцій мови. Багато нових слів і виразів
з’являються внаслідок суперечності між стандартним і
експресивним началами в мовленнєвій діяльності. Так, на-
приклад, слово автомобіль з часом звузило своє
вживання за рахунок експресивнішого синоніма машина, а
в наш час набуло поширення ще експресивніше тачка
(Сідай у мою тачку, підвезу). студенти гуртожиток обща-
гою,
5) антиномія коду і тексту (мови і мовлення). Код не може нескінченно збільшуватися, бо людський мозок не зміг би його запам’ятати, а дуже
довгий текст ускладнив би спілкування. Зазначена антиномія реалізується в тенденції економії мовних зусиль, що реалізується на різних рівнях мови і мовлення. Наприклад, поняття експлікатури і розмежування експлікатури і імлікатури з теорії Деирдра Уилсон и Дан Спербер випливає з параметра «зусиль по обробці» . Експлікатура визначається як заповнення відсутніх слів , детальна розробка або розширення пропозіціональной форми , що здійснюється як стадія, що передує виявленню імплікатури . Наприклад, вислів « Не сиди на скелі . Вона може обвалитися» містить експлікатуру «Вона обвалиться під твоєю вагою» і імплікатуру «Ти можеш поранитися / розбитися ». Іншими словами, мовцю немає необхідності кодувати концепти , які й так доступні слухачеві.
На відміну від експлікатури , імплікатура завжди повідомляє пропозицію , яка включає концепт , отриманий в результаті звуження або розширення концепту , закодованого лінгвістичної формою .
5. Основні принципи класифікації мов світу.
Класифікація мов - це розподіл мов світу за групами на основі певних ознак, відповідно до принципів, що лежать в основі дослідження.
Існує різні класифікації мов. Основними є:
- Генеалогічна (генетична), що базується на понятті мовного споріднення;
- Типологічна (морфологічна), що базується на понятті структурного подібності мов;
- Географічна (ареальная).
Генеалогічна класифікація базується на понятті мовної спорідненості, а типологічна класифікація - на понятті подібності мов.
Мета генеалогічної класифікації мов - визначити місце тієї чи іншої мови в колі споріднених мов, встановити його генетичні зв'язки. Основним методом дослідження є порівняльно-історичний, основний класифікаційної категорією - сім'я мов (також гілка, група, підгрупа).
Мета типологічної класифікацію мов - встановити мовні типи на різних рівнях - фонетичному, морфологічному, синтаксичному.
6. Типологічна класифікація мов.
Типологічна класифікація мов - клас ифікація, яка ґрунтується на виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх генетичної спорідненості.
Типологічні класифікації мови:
Морфологічна
Синтаксична
Морфологічна класифікація мов — типологічна класифікація мов світу на основі принципів морфологічної будови слів.
Відповідно до цієї класифікації усі мови поділяються на:
кореневі (аморфні, ізолюючі)
аглютинативні
Флективні (фузійні)
полісинтетичні (багатоскладові, інкорпоруючі).
У кореневих мовах слова не розпадаються на морфеми: корені й афікси. Слова таких мов являють собою морфологічно неоформлені одиниці типу невідмінюваних слів української мови там, тут, звідки, куди.
Кореневими є мови в'єтнамська, бірманська, старокитайська, значною мірою сучасна китайська.
До аглютинативних мов належать тюркські й фінно-угорські мови
У їх будові крім кореня, виділяють афікси (і словозмінні, і словотворчі). Своєрідність афіксів у цих мовах у тому, що кожен афікс однозначний, тобто кожен з них служить для вираження лише одного граматичного значення, з яким би коренем він не сполучався. Цим вони відрізняються від флективних мов, у яких афікс виступає носієм одразу кількох граматичних значень.
Флективні мови - мови, в яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія (закінчення).
До флективних мов належать індоєвропейські та семі-то-хамітські.
Виділяти тип флективних мов почали на початку XIX ст. Усі флективні мови поділяються на:
синтетичні— мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів, оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українська, російська, польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька.
аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійська, французька, болгарська і деякі інші індоєвропейські мови.
Полісинтетичні, або інкорпоруючі — мови, у яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Так, у мові ацтеків (індіанської народності, що живе в Мексиці) слово-речення пинакапілква, яке означає «Я їм м'ясо», утворилося від складання слів пи — я, накатл— м'ясо і квя — їсти. Таке слово відповідає нашому реченню. Пояснюється це тим, що в полісинтетичних мовах різні об'єкти дії і обставини, в яких відбувається дія, можуть виражатися не окремими членами речення (додатками, обставинами), а різними афіксами, які входять до дієслівних форм. Почасти до складу дієслівних форм входить підмет.
Синтаксична класифікація мов — один з видів типологічної класифікації мов, в її основу покладено синтаксичні відношення — предикативні, які поєднують підмет (суб’єкт) з присудком (предикатом) та їх граматичне вираження, об’єктні, тобто відношення перехідного дієслова і додатку (об’єкта), який отримує особливе граматичне вираження у різних мовах, і атрибутивні, у яких виражається зв’язок означення та означуваного.
Мови пасивної будови — чукотська та деякі мови індіанців Північної Америки. Як типологічні характеристики цієї будови він висував інкорпорацію, тобто таку синтаксичну побудову, коли ні суб’єкт ні об’єкт не мають ніякого граматичного оформлення, об’єднуючись в один комплекс, підлеглий ведучому слову. Дієслова в мовах цієї будови не поділяються на перехідні та неперехідні.
Мови ергативної будови, для яких характерною є ергативна конструкція. ЇЇ особливість у тому, що дієслово-присудок має подвійний синтаксичний зв’язок з підметом — дієслово не лише узгоджується з підметом, але й одночасно керує ним. Граматично це виражається у постановці підмета в особливому, т.зв. ергативному відмінку, чи відмінку діяча, якщо дієслово перехідне, та в абсолютному відмінку, якщо дієслово неперехідне.
До мов ергативної будови І.І. Мєщанінов відніс мови Кавказу — аварську, лакську, даргінську, частково грузинську, а також мову басків у Піренеях.
Мови номінативної будови, для яких основною характеристикою є вживання називного відмінка підмета, незалежно від того, чи є дієслово-присудок перехідним чи ні. До мов номінативної будови вчений зарахував індоєвропейські, тюркські, фінно-угорські та багато інших мов. Таким чином, німецька та українська мови також належать до цього типу.
7. Генеалогічна класифікація мов.
Генеалогічна класифікація мов - вивчення і групування мов світу на основі споріднених зв'язків між ними.
Сучасна генеалогічна класифікація мов у різних її варіантах визнає існування від кількох десятків до 200 мовних родин, серед яких найголовніші:
Індоєвропейська
Афразійська (стара назва — семіто-хамітська)
Уральська з фінно-угорським (угро-фінським) та самодійським відгалуженнями
Тюркська
Монгольська
Тунгусо-маньчжурська
(останні три родини часом об'єднують в одну алтайську, до якої деякі вчені відносять і корейську мову)
Картвельська
Абхазо-адигська
Нахсько-дагестанська (їх інколи об'єднують в одну родину кавказьких, або іберійсько-кавказьких, мов)
Дравідська
Чукотсько-камчатська
Ескімосько-алеутська
Тибето-китайська (сино-тибетська)
тайська (таї-кадайська)
Австразійська
Австронезійська (стара назва — малайсько-полінезійська).
8. Ареальна класифікація мов. Мовний союз vs мовна сім’я.
Ареальна класифікація мов - класифікація мов світу за критерієм приналежності до певного мовного ареалу. Іноді її ще називають географічною, оскільки здійснюється з урахуванням територіального розташування носіїв мови.
Розподіл мов на певні класи здійснюється на підставі загальних ознак, які виникають у них в результаті довготривалих контактів народів, що розмовляють цими мовами. Особливість ареальної класифікації мов: на відміну від генеалогічної і типологічної класифікацій, поширюється не на всі мови світу, а лише на мови окремих регіонів або ареалів. Обєднання мов, які виділяють при ареальній класифікації, завжди займають суміжні території.
Мовні союзи, тобто «особливі типи ареально-історичної спільності мов, які характеризуються певною кількістю подібних чи спільних структурних і матеріальних ознак, набутих внаслідок тривалого й інтенсивного контактування і конвергентного розвитку в межах єдиного географічного простору»
Мовна сім'я — група мов, пов'язаних походженням від єдиної спільної мови (батьківської), тобто прото-мови.
Головними мовними сім'ями на планеті виступають: індоєвропейська, китайсько-тибетська, нігеро-кордофанська, семіто-хамітська (афроазійська), австронезійська, дравідійська, алтайська, австроазійська, ніло-сахарська, кавказька, Уральська, койсанська, ескімосько-алеутська, чукотсько-камчатська мовні сім'ї. Умовно виділяють недостатньо вивчені сім'ї андаманців, папуасів, австралійців-аборигенів, американських індіанців.
Відокремлене положення займають такі великі мови, як японська (123 млн мовців), корейська (80 млн мовців); також баскська, юкагірська, бурська та нівхська.
9. Міжнародні та світові мови
Світові мови – мови міжетнічного та міждержавного спілкування, що мають статус офіційних мов ООН (англійська, арабська, китайська, російська, французька, іспанська);
Міжнародні мови – мови широкого міжнародного спілкування, мають статус державної мови в ряді держав (англійська, китайська, іспанська, російська, арабська, французька, португальська та німецька);
Питання для обговорення
Чому генеалогічна класифікація мов у сучасній лінгвістиці не є остаточною?
Типологічну класифікацію мов не можна вважати остаточною головним чином через її нездатність відобразити всю специфіку окремої мови з урахуванням його структури. Але в ній міститься в неявній формі можливість її уточнення шляхом аналізу ін. Сфер мови. Наприклад, в ізолюючих мовах типу класичного китайського, в'єтнамського, гвінейських спостерігаються односкладовість слова, рівного морфеме, наявність Політон і ряд ін. Взаємозалежних характеристик. Типологічну класифікацію мов не можна вважати остаточною головним чином через її нездатність відобразити всю специфіку окремої мови з урахуванням його структури. Але в ній міститься в неявній формі можливість її уточнення шляхом аналізу ін. Сфер мови. Наприклад, в ізолюючих мовах типу класичного китайського, в'єтнамського, гвінейських спостерігаються односкладовість слова, рівного морфеме, наявність Політон і ряд ін. Взаємозалежних характеристик.
Спробуйте охарактеризувати найбільші мовні сім’ї і групи за допомогою типологічної класифікації мов. Чи спостерігаються певні закономірності між будовою мов і їхньою генетичною спорідненістю? Аргументуйте свою відповідь.
| мовна сім'я | ареал | мови |
| індоєвропейська | Від Європи до Індії, сучасність, по континентах | Понад 400 мов, якими розмовляють майже 3 мільярди чоловік. Сюди входять романські мови (іспанська, італійська, французька ...), німецькі (англійська, німецька, шведська ...), балтійські та слов'янські (російську, польську ...), индоарийские мови (перський, хінді, курдський, бенгалі і багато інших мов, якими розмовляють на території від Туреччини до Північної Індії), а також інші, такі, як грецький і вірменський. |
| сино-тибетська | Азія | мови Китаю, тибетський і бірманський мови |
| нігеро-конголезька (нігеро-кордофанська, конго-кордофанська) | субсахарської Африка | суахілі, йоруба, шона, зулу (зулуський мову) |
| афразийская (афро-азіатська, семіто-хамітська) | Близький Схід, Північна Америка | семітські мови (арабська, іврит ...), сомалійський мова (сомалі) |
| австронезийская | Південно-Східна Азія, Тайвань, Тихий океан, Мадагаскар | Більше тисячі мов, включаючи філіппінський, малагасійська, гавайський, фиджийский ... |
| уральська | Центральна, Східна і Північна Європа, Північна Азія | угорською, фінською, естонською, саамська мови, деякі мови Росії (удмуртський, марійський, комі ...) |
| алтайська (спірна) | від Туреччини до Сибіру | Тюркські мови (турецька, казахський ...), монгольські мови (монгольський ...), тунгусо-маньчжурські мови, деякі дослідники включають сюди японська та корейська |
| дравидийская | Південна Індія | тамільська, малаялам, каннада, телугу |
| тай-кадайская | Південно-Східна Азія | тайський, лаоський |
| австроазіатская | Південно-Східна Азія | в'єтнамський, Кхмерська |
| на-дене (атабаскскіх-еякско-тлінкітская) | Північна Америка | тлінкітскій, Навої |
| тупи (тупійская) | Південна Америка | гуаранійскіе мови (мови гуарані) |
| кавказька (заперечується) | Кавказ | Три мовних сім'ї. Серед кавказьких мов найбільше число мовців - на грузинському |
1 2