Практичне заняття № 2
РОЗРАХУНОК МІСТКОСТІ ВИРОБНИЧИХ СКЛАДІВ Мета роботи: засвоїти порядок розрахунку місткості складів заповнювачів і цементу на підприємствах залізобетонних виробів.
Завдання роботи: розрахувати в залежності від класу бетону та його потреби кількість складів цементу та заповнювачів (за видами та фракціями), визначити місткість складів для сировинних матеріалів.
Короткі теоретичні відомості:
Вихідні дані: Вид бетону, марка бетону, клас бетону Склад бетону цемент, пісок, щебінь по фракціям чи керамзит
Добова потреба в бетоні; Вид транспортних засобів;
Кількість транспортних засобів з сировинними матеріалами, які одночасно надходять на склади підприємства;
Габарити бункерів.
1. Кількість сипких матеріалів, що зберігаються окремо на складі, визначається видом і маркою бетона, продуктивністю та режимом роботи підприємства, умовами поставки матеріалів видом транспорту, режимом його роботи, відстанню транспортування і визначається за формулою
Q
ск
=Q
пл зап
K
1
K
2
, пл = (х де Q
ск
– кількість визначеного типу сировинних матеріалів, що необхідно зберігати на складі, м або т пл – кількість матеріалу, необхідного для виробництва заданого об′єму готової продукції підприємством за одну добу, м або т
зап - норма запасу матеріалу на складі – 7 діб для автомобільного транспорту чи залізничного транспорту К - коефіцієнт нерівномірності надходження матеріалів на склад - 1,5 для залізничного та 1,3 для автомобільного транспорту К - коефіцієнт нерівномірності споживання на підприємстві матеріалів, рівний 1,5.
Середня щільність, кг/м
3
: цементу 1100- 1600; піску 1300 - 1500; щебню –
1300, щебню - 1250; керамзиту 250-700.
2. Місткість складу бункерного типу, що використовується для зберігання заповнювачів і цементу, визначається за формулою де h – висота бункерам довжина сторони верхнього квадратного отвору, м b – довжина сторони випускного отвору, м.
3. Кількість бункерів, потрібних для зберігання необхідної кількості конкретних матеріалів за видами та фракціями, визначається за формулою де N – кількість бункерів, од
V – місткість бункерам. Для забезпечення достатнього фронту робіт під час розвантаження прибуваючих на склад штабельного типу заповнювачів, розраховується довжина розвантажувального фронту, яка неповинна бути більшою, ніж довжина складу
L=П
тр l+С(П
тр
-1) Де L – довжина розвантажувального фронту, яка дорівнює довжині штабельного складу для зберігання конкретного виду матеріалу, м
Середня щільність, кг/м
3
: цементу 1100- 1600; піску 1300 - 1500; щебню –
1300, щебню - 1250; керамзиту 250-700.
2. Місткість складу бункерного типу, що використовується для зберігання заповнювачів і цементу, визначається за формулою де h – висота бункерам довжина сторони верхнього квадратного отвору, м b – довжина сторони випускного отвору, м.
3. Кількість бункерів, потрібних для зберігання необхідної кількості конкретних матеріалів за видами та фракціями, визначається за формулою де N – кількість бункерів, од
V – місткість бункерам. Для забезпечення достатнього фронту робіт під час розвантаження прибуваючих на склад штабельного типу заповнювачів, розраховується довжина розвантажувального фронту, яка неповинна бути більшою, ніж довжина складу
L=П
тр l+С(П
тр
-1) Де L – довжина розвантажувального фронту, яка дорівнює довжині штабельного складу для зберігання конкретного виду матеріалу, м
П
тр
- кількість транспортних засобів, що розвантажуються одночасно; l - довжина транспортного засобу: залізничного – 24 м, автомобільного - 6 м С - відстань між транспортними засобами при встановленні їх під розвантаження, яка становить для залізничного транспорту – 1,5 м для автомобільного - 1 м при встановленні автомобілей перпендикулярно фронту розвантаження та 2,5 – при встановлені їх вздовж.;
5. Ширину штабельного складу для зберігання конкретного матеріалу визначають за формулою де В - ширина складу, м К - коефіцієнт використання площі складу, який дорівнює 0,8;
α - кут природнього нахилу матеріалу, який умовно прийнятий однаковим для піску, щебеню та керамзиту та дорівнює 45°.
Висновок: